Порівняльний аналіз семантичних груп фразеологізмів з анімалістичним компонентом у французькій та українській мовах

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. Сутність фразеології як мовного явища……………………………………5

1. Поняття про фразеологію та фразеологічну одиницю………………………….5
2. Порівняльна фразеологія…………………………………………………………8
3. Фразеологізми з анімалістичним компонентом як частина фразеологічного складу мови…………………………………………………………………………..…11
4. Виділення фразеосемантичних груп як метод мовного дослідження………..13

РОЗДІЛ II. Порівняльний аналіз семантичних груп фразеологізмів з анімалістичним компонентом у французькій та українській мовах……………………………..16

2.1. Семантична група «  зовнішній вигляд»………………………………………….16

2.2. Семантична група «риси  характеру»…………………………………………..…17

2.3. Семантична група «стосунки  та становище у суспільстві»…………………….18

2.4. Семантична група «діяльність»…………………………………………………..19

2.5. Відтворення французьких фразеологічних одиниць з анімалістичним компонентом українською мовою………………………………………………………………20

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….…24

Список  використаної літератури……………………………………………………....26

Résumé…..………………………………………………………………………………29

ВСТУП

Протягом віків  тварини відігравали важливу роль у житті людини, наслідком чого стало накопичення знань про тваринний світ та їх метафоричне переосмислення,що знайшло своє відображення у формуванні сталих виразів – фразеологізмів. На основі образного уявлення про ту чи іншу тварину виникли зоохарактеристики людини, специфіка яких найяскравіше проявляється при порівнянні анімалістичних сталих словосполучень у різних мовах.

Метою нашого дослідження є порівняльний етносемантичний аналіз фразеологізмів з анімалістичним компонентом французької та української мов, які містять антропоцентричні характеристики.

Об’єктом  дослідження  є корпус з 200 французьких та 200 українських  найбільш розповсюджених фразеологічних одиниць.

Предмет дослідження  – міжмовні еквіваленти та міжмовні розбіжності всередині фразеосемантичних груп.

Порівняльному аналізу  ФО з анімалістичним компонентом, які містять антропоцентричні характеристики, на основі різних мов присвячені праці багатьох  дослідників, серед яких Скітіна, Солнцева, Доброполова, Кудіна, Дем’яненко.

  ФО з анімалістичним компонентом були обрані  об’єктом дослідження тому, що ці фразеологізми наділені не тільки великою пізнавальною цінністю,акумулюючи у мові уявлення про природні умови, звичаї,побут,історію французів та українців,але й обумовлюють в опосередкований спосіб категоризацію оточуючої дійсності з урахуванням експресивно – оціночних конотацій.

Джерелом матеріалу  для аналізу стали  фразеологічні, країнознавчі, перекладні словники. Ми не досліджували ФО, які можуть зустрічатися у художній літературі, тому що саме мовна метафора, вкорінена та стабільна у мові, репрезентує когнітивні моделі, притаманні не одній людині,а усьому мовному коллетиву. Якщо мовне мислення – це концептуальний або фокусний поділ світу, то мовленнєве мислення – це ситуативний поділ світу[18;23].

 Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

1. Розглянути класифікацію фразеологізмів;

2. Проаналізувати існуючі підходи у порівняльній фразеології

3. Виявити французькі та українські фразеологізми з анімалістичним компонентом та розподілити їх по фразеосемантичних групах;

4. Провести комплексне порівняння семантико-стілістичних характеристик французьких та українських фразеологізмів з анімалістичним компонентом по двох напрямах.

Для досягнення мети дослідження та виконання перелічених завдань були використані такі методи:

1) метод суцільної вибірки;

2) описово – аналітичний метод;

3) метод порівняльно – зіставного аналізу;

4) метод компонентного аналізу.

Практична значущість полягає у можливості використання результатів дослідження на лекціях з лексикології та лексикографії, а також на лекціях з фразеології французької мови.

Логіка дослідження зумовила поділ курсової роботи на такі частини: вступ, два розділи, висновки та список літератури, який містить 35 джерел.

Розділ I. Сутність фразеології як мовного явища

Однією з  головних передумов виникнення образної мови є здатність людського розуму  уподібнювати абстрактні поняття речам чуттєвого світу з метою їх пізнання. Звичайний образ проливає світло на психічні особливості певної суспільної групи або структури людського мислення взагалі. Різноманітність чуттєвого   (або матеріального) світу та розбіжність уявлень про нього у різних народів обумовлюють специфіку образних асоціацій,які виникають на основі реально існуючих або вигаданих речей та закріплюються у мові певного суспільства. Специфічні образні асоціації, які фіксуються у фразеологічних одиницях різних типів, виражені більш яскраво у далеких в етнічному та мовному аспекті народів, у споріднених етносів вони можуть бути зовнішньо не так помітні.  Саме цьому образна фразеологія репрезентує важливий компонент спільних фонових знань, обов’язкових для носіїв мови, адже в основі часто лежать постійні асоціативні реалії, які є результатом образного переосмислення дійсності. Національно – культурна специфіка фразеології найяскравіше проявляється при порівнянні зі сталими словосполученнями іншої мови[10;122].

1. Поняття про фразеологію та фразеологічну одиницю

Колективний досвід етносу, його свідомість та позасвідоме, репрезентовані разом із тим в етнічній культурі, фіксуються зокрема в мові як вторинній семіотичній системі. Мова виконує функції накопичення, зберігання, обробки, трансляції інформації і врешті-решт служить чинником культурної пам’яті етносу, його самозбереження та розвитку, протистояння ентропійним силам[7;55].

Однією з  особливих підсистем мови, в якій в усталеній формі передається специфічне світобачення певного народу, є фразеологія. Ця своєрідна мова в мові, на наш погляд, заслуговує на особливу увагу дослідників мовної концептуалізації світу. Фразеологія є відображенням національного духу, психології та способу мислення. Національно-культурна семантика особливо помітна насамперед у фразеологізмах, у яких сам зміст культури відбивається більш чи менш безпосередньо.

 Фразеологія  – одна з найбільш молодик  наук у системі світового мовознавства. У середині 60-х років XX ст.. вона формується як новий розділ науки про мову зі своїм об’єктом вивчення, методами дослідження, зі своїми проблемами у структурному,семантичному та функціональному аспектах.

  Термін «фразеологія» було введено Ш. Баллі, у значенні «розділ стилістики, який вивчає зв’язані словосполучення». Саме він розробив першу класифікацію фразеологічних одиниць.

  У радянському мовознавстві теоретичним проблемам фразеології присвячені праці Н.Н.Амосової, В.Л. Архангельського, В.В. Виноградова, С.Г. Гавріна, А.В. Куніна, Б.А. Ларіна, А.Г. Назаряна, А.І. Смирницького, Н. М. Шанського, С. І. Ожегова, О.О.Селіванової, Д. Ужченко, Ройзензон, О.О. Потебні, В.Г. Гака тощо.

  У науковій літературі фразеологія визначається як сукупність фразеологічних одиниць(далі - ФО) певної мови (мов), або фразеологічний склад мови [15;560].

 Предметом фразеології як розділу мовознавства є дослідження природи фразеологізмів та їх категоріальних ознак,а також виявлення закономірностей їх функціонування у мовленні[20;19].

Фразеологія вивчає специфіку фразеологізмів як знаків вторинного утворення, а саме – як продукту окремого виду вторинної опосередкованої номінації, що представлена різнорідною синтагматичною взаємодією слів – компонентів у процесах  переосмислення та формування нового значення вихідного сполучення слів або окремого слова. Фразеологія вивчає також особливості знакової функції фразеологізмів, їхні значення, структурно – семантичну специфіку,що проявляється в основних рисах фразеологічності – стійкості та відтворюваності, досліджує природу лексичних компонентів фразеологізмів, їх синтаксичну та морфологічну будову, характер синтаксичних зв’язків з іншими одиницями мови та форми реалізації у мовленні [ 18; 13].

Фразеологізм — це надслівна, семантично цілісна, відносно стійка (з допущенням варіантності), відтворювана й переважно експресивна одиниця[9;77].

Існують різні класифікації фразеологізмів: семантична, генетична, функціональна, ідеографічна, експресивно-стилістична, морфологічна, синтаксична класифікація, класифікація фразеологізмів з погляду їх лексичного складу та структури.

Найбільшого поширення набула класифікація, виконана В.В. Виноградовим на семантичній основі. Він виокремлює три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення або ідіоми - неподільні словосполучення. Вони мають повністю затемнене семантичне мотивування. У їх значенні немає ніякого, навіть потенційного, зв'язку із значенням їх компонентів.

Фразеологічні зрощення зазвичай не перекладаються,бо мають фіксований еквівалент в іншій мові.

Фразеологічна єдність – це семантично неподільне словосполучення, цілісне значення якого вмотивоване значенням компонентів.

Мотивованість фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, - причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно .

Третя группа, за класифікацією В. В. Виноградова, фразеологічні сполуки, корінним чином відрізняється від фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей. Фразеологічні сполуки утворюються із слів зі скованими, зв'язаними значеннями, що виникають як переносні на базі основного значення.

Фразеологічні сполуки – стійкі вислови, в яких цілісне значення випливає з семантики окремих слів[12;189].

  М. Н. Шанський до названих В.Виноградовим типів додає четвертий – фразеологічні вирази - стійкі за складом і вживанням фразеологічні звороти, які не тільки семантично подільні, але й повністю складаються зі слів з вільним значенням. За його класифікацією фразеологічні зрощення та фразеологічні єдності відносяться до синтаксичних фразеологічних одиниць, а фразеологічні сполучення та фразеологічні вирази – до аналітичних фразеологічних одиниць[27;122].

Існує два погляди на обсяг фразеології, які чітко підсумував О. Ожегов у праці "Про структуру фразеології" [18;202]: фразеологія в широкому розумінні і фразеологія у вузькому розумінні.

До фразеології в  широкому розумінні традиційно відносять  прислів'я, деякі приказки, крилаті вислови.

У вузькому розумінні семантика фразеологізмів співвідносна з семантикою слова; поряд з окремими словами фразеологізми слугують засобом побудови речень або є елементами речень.

У роботі фразеологізми розглядаються у широкому розумінні, тобто обсяг досліджуваного матеріалу розширюється за рахунок прислів’їв та приказок.

1.2.Порівняльна фразеологія

У лінгвістиці склалися такі принципи міжмовного порівняльного аналізу, які можна застосувати як до будь – яких пар(груп) мов, так і до будь – яких рівней їх порівняння:

1) первинність  опису певної мови відносно міжмовного: вивчення окремих мов повинно передувати їх порівнянню,як у цілому, так і на кожному окремому етапі;

2) примат тотожностей над відмінностями у дослідженні: зіставний аналіз базується на об’єктивній подібності між двома порівнюваними одиницями; відповідно встановлення тотожностей повинно передувати встановленню відмінностей;

3) однобічне (опис  особливостей мови А відповідно  мови Б або навпаки) або двобічне (паралельний опис мов А та  Б відповідно попередньо встановлених  в цих мовах набору структурних,семантичних та функціональних явищ) порівняння;

4) використання  при порівнянні семасіологічного (від мовної форми до змісту) або ономасіологічного підходу;

5) дослідження  може бути синхронно – порівняльним  або діахронно – порівняльним (порівняльно- історичним);

6) існує три  основні групи джерел при порівняльному  аналізі :теоретичні (наукова література та  основні теоретичні положення), лексикографічні(використання словників як джерела мовного матеріалу) та текстові (вивчення функціонування досліджуваних одиниць у текстах різного типу та жанру)[19; 9].

Після розгляду загальних принципів порівняльних досліджень у лінгвістиці необхідно охарактеризувати стан порівняльних досліджень у фразеології.

Порівняльне дослідження  фразеологічного складу різних мов  бере свій початок як самостійний лінгвістичний напрям у середині 60-х років минулого століття та пов’язується з працею Л.І. Ройзензон та Ю.Ю. Аваліані  “Сучасні аспекти вивчення фразеології»  [21;68]. Автори зазначили деякі важливі аспекти синхронного конфронтаційного вивчення фразеології :

1) порівняльний, який стосується аналізу споріднених мов;

2) зіставний, пов’язаний з дослідженням неспоріднених мов та встановленням фразеологічних еквівалентів для перекладу з однієї мови на іншу;

3) структурно – типологічний, спрямований на виявлення особливостей побудови фразеологічних образів, як у споріднених,так і в неспоріднених мовах, ролі окремих лексичних компонентів у формуванні певних фразеологічних значень;

4) ареальний  аспект,який розглядає взаємодію  та зближення фразеології мов, який формують географічну,мовну та культурно – історичну спільність, наприклад європейський ареал та ін. ,

Конкретні напрями  дослідження, запропоновані цими авторами, актуальні у наш час,що доводить низка досліджень у рамках наукових статей,монографій та дисертаційних досліджень. Їх можна впорядкувати за такими напрямками:

1. За характером та кількістю порівнюваних мов:

     А) споріднені мови (групи та пари) (Глизирін Р.А. 1972, Добровольський Д.О. 1990,1990а, )

     Б) неспоріднені (пари,ряди,групи) (Гарифулліна А.М. 2005, Жоржоліна Д.А. 1987)

2. За характером  порівнюваних фразеологічних одиниць  (ФО):

    А) групи ФО з однотипною структурою та функцією (Глизирін Р.А. 1972, Кузнецова Є.П. 2002);

   Б) групи фразеологізмів, які містять семантично однотипний компонент, наприклад, ім’я соматизм, ім’я – зоонім та ін. (Доброполов О. В. 2004, Кудіна Є.Ф. 1982);

   В) групи фразеологізмів з однотипним сигніфікативним значенням

( Курлова Л.С. 1980, Ножин Є.А. 1996)

   Г) групи фразеологізмів з однаковою фразеологічною організацією та спільною семантикою у різних мовах, наприклад фразеологізми – повні еквіваленти (Сумін С.А. 1999, Траутманн Ф. 1977);

3. За характером  порівнюваних явищ:

   А) граматичні ознаки фразеологізмів,наприклад їх структурно – синтаксичні типи,морфологічний склад,взаємне розташування компонентів та ін. (Буторева Л.А. 1976, Мілехіна В.І. 1974)

   Б)лексичний( компонентий) склад фразеологізмів,наприклад,найбільш вживані компоненти,лексична варіантність (Міннуліна Г.В. 2003,Неведомська О.М. 1973)

   В)фразеологічна семантика та семантичні відношення у фразеологічній системі,наприклад,характер образності; фразеологічна синонімія,антонімія; організація фразеосемантичних мікросистем [Медведева Т.С. 1990, Сумин С.А. 1999];

   Г)стилістичні характеристики та явища у фразеології, наприклад, стилістичні особливості функціонування окремих фразеологічних груп та розрядів та ін. [Шадрин Н.Л. 1991];

   Ґ)кількісні характеристики фразеології, наприклад, вживаність у мовленні,число компонентів у фразеологічних одиницях та ін.[Данилова Н.Н. 1988, Чонг Донг Сан 1977];

  Д) гендерний аспект у фразеології  [Морозова Н.Н. 2002];

  Е) національно-культурний аспект [Димитрова ЕН.В. 2001];

  Ж) фразеологія у двомовній лексикографії [Костева В.М. 1996];

  З)перекладацькі проблеми [Лебідь О.Н. 1989, Шадрин Н.Л. 1991];

  К)дослідження фразеологічних концептуальних систем (Проскурін С.Г. 1999) 

Перелічена  низка досліджень дозволяє виявити превалюючий напрям у конфронтативній фразеології:

1.Зіставлення  конкретних фразеологізмів у плані встановлення міжмовних еквівалентів,виявлення парадигматичних відношень між фразеологізмами: синонімами, антонімами,омонімами та ін.

2. Зіставлення  розрядів та груп фразеологізмів  у структурно – семантичному, лексико – граматичному та семантичному планах.

3. Зіставлення між собою цілих фразеологічних систем.

1.3. Фразеологізми з анімалістичним компонентом як частина фразеологічного складу мови.

Серед складних і багатогранних відносин людини з навколишнім світом особливе значення для розвитку людського суспільства мало взаємовідношення «людина – природа», зокрема, «людина – тваринний світ».

Різні почуття  і переживання людини, що виникають  у процесі пізнання природи, знайшли відображення у мові в утворенні людської «другої природи», зокрема, в усталених словесних комплексах, що є мовними пам’ятками культурної історії народу[4;15].

Фразеологізми з назвами тварин  називаються вченими по-різному: «зоосемічні фразеологічні одиниці», «фразеологія живої природи» (Н.Петрова), «зоофразеологізми», «зоофразеологія» (В.Ужченко), «фразеологічні одиниці із зоосемічним компонентом», «зоосемічна фразеологія» (А.Семотюк), «фразеологічні одиниці з анімалістичним компонентом» (В.Бойко).

Ш. Баллі зауважував: «Одвічна недосконалість людського розуму проявляється у тому,що людина завжди прагне одухотворити все,що її оточує. Вона не може собі уявити,що природа мертва та бездушна; її уява постійно наділяє життям неживі предмети,але це ще не все: людина постійно приписує усім предметам зовнішнього світу риси і прагнення, характерні для її особистості» [10;55]. В.Г. Гак суттєво корегує вислів Баллі: « Оскільки у центрі уваги людини знаходиться вона сама, звідси її постійне прагнення описувати оточуючий світ за образом та подобою своєю. Мовний антропоморфізм не є пережитком первісного мислення, як стверджують деякі філософи,а загальним законом розвитку засобів номінації у мові»[13;31].

Споконвіку  тварини слугували людині «символічним вираженням як різноманітних явищ природи,так і її власного духовного життя, її пристрастей,вад та чеснот [28;20]. Характеризуючи свого ближнього назвою тварини, людина зазвичай концентрує в останній лише одну якість, робить з тварини символ цієї якості.

Отже, характерною для семантичної структури анімалістичних фразеологізмів виявляється символічна насиченість компонентів.

Завдяки символізації компоненти-зооніми фразеологізмів стають фокусом висловлювання, навколо якого "формується його оточення (рамка)", власне — фразема. Окремі із зоосимволів є усталеними, одвічними етнокультурними координатами усномовної стихії, художньої літератури, фольклору. Специфіка семантики зоофразеологізмів — у домінантній ролі зоосимволів з їх могутнім фразеотворчим потенціалом [9;93].

Номінації тварин у складі фразеологізмів використовуються на позначення концептосфери ЛЮДИНА, когнітивним підґрунтям чого є суміщення концептів на підставі одного суміжного поняття . Відомий російський філософ С.М. Булгаков зауважував: «Людина є всетварина і в собі містить мовби всю програму творіння. У ній можна знайти і риси орла, і лева, й інші душевні якості, що утворюють основу тваринного світу, цього спектра, на який може бути розкладений білий цвіт людства» [11;249].

Другим, найбільш поширеним когнітивним процесом є аналогізація сценарних структур різних концептосфер свідомості (онтологічна метафора) Такі сценарії використані етносом при уподібненні ознак та поведінки, пов’язаних із тваринним світом, до характеристик людини, її дій тощо. У цих зворотах дієслова зазвичай позначають предикати пропозиційного статусу в концепті ЛЮДИНА, а назви тварин є його асоціатами, набутими із донорської зони ТВАРИНА. Наприклад, ходити півником, триматися як собака за обгризену кістку [ 7;58].

Зоосимволіка  вписана в семантику етнокультурного  контексту, що засвідчує, зокрема, порівняння образів — символів абсолютно різних вербально-символічних систем. Зіставлення мов (фразеосистем) — це вихід у різні духовні й ментальні світи народів, тобто вихід до субстанції найвищого порядку [9;156].

Номени тварин у їхньому вторинному „антропоморфному” означуванні дозволяють дослідити роботу гностико-асоціативно оцінного аппарату етнічної мовної свідомості. Виступаючи носіями певних національно детермінованих асоціативних стереотипів, експресивні метафори здатні позначати суттєві віхи у розумінні та  „відчуванні” етносом того фрагмента реального світу, який він безпосередньо сприймає[7;59].

1.4. Виділення фразеосемантичних груп як метод мовного дослідження

В основі розподілу  фразеологічних одниць по фразеосемантичних групах лежить ідентифікація цих одниць окремими лексемами, словосполученнями або розгорнутими описами у лексикографічних джерелах, а також наявність інтегруючих елементів їх семантики. Такими інтегруючим компонентом семантики фразеологічних одиниць є сема, яка розглядається як мікроелемент значення [29;135].

Поняття «семи» є базовим для побудови семантичної  групи. Термін «сема» вперше ввів чеській лінгвіст В. Скалічка на позначення мікроелементу змісту.

В основі виділення  семантичної групи лежить спільна для поєднання фразеологізмів сема. У значенні фразеологізма обов’язково має бути присутній головний компонент, за яким визначається належність слова до певної семантичної групи. Головна семантична диференційна ознака, яка входить як один з компонентів у семантичну структуру конституєнтів, слугує об’єктивним критерієм для виділення семантичної групи[29;140].

Різними дослідниками (Г.С. Щуром, Л.И. Антроповою, Н.И. Пічкуром та ін.) в основу виділення фразеосемантичних груп, незалежно від специфіки конституєнтів поля, покладено інваріантний принцип. Під лінгвістичним інваріантом мають на увазі те спільне,що об’єктивно виявляється у класі відносно однорідних предметів та явищ. Інваріант – ідеальний об ’ єкт, який може бути використаний для вивчення спільних властивостей певного класу предметів та будь – якого предмета, який належить до цього класу. Інваріант – це те,що існує у варіантах як спільне в окремому [24;156].

Таким чином, фразеологія -  є  особливою підсистемою мови, в якій в усталеній формі передається специфічне світобачення певного народу. Фразеологія  є  відображенням національного духу, психології та способу мислення. У науковій літературі фразеологія визначається як сукупність ФО певної мови (мов), або фразеологічний склад мови. Фразеологізм — це надслівна, семантично цілісна, відносно стійка (з допущенням варіантності), відтворювана й переважно експресивна одиниця. Важливою частиною фразеологічного складу мови є ФО з анімалістичним компонентом. Характерною ознакою семантичної структури таких ФО є  символічна насиченість компонентів. В основі численних анімалістичних ФО лежать зоохарактеристики людини, специфіка яких найяскравіше проявляється при порівнянні анімалістичних сталих словосполучень у різних мовах. У лінгвістиці склалися такі принципи міжмовного порівняльного аналізу: 1) первинність опису певної мови відносно міжмовного; 2) примат тотожностей над відмінностями у дослідженні; 3) однобічне або двобічне  порівняння; 4) використання при порівнянні семасіологічного або ономасіологічного підходу; 5) дослідження може бути синхронно – порівняльним або діахронно – порівняльним ; 6) існує три основні групи джерел  при порівняльному аналізі: теоретичні,лексикографічні та текстові. Одним з методів мовного дослідження є також виділення фразеосемантичних груп.

Розділ II.Порівняльний аналіз сематичних груп фразеологізмів з анімалістичним компонентом у французькій та українській мовах

Виходячи з образної основи фразеологічних одиниць серед них слід виділити 1) реальні (логічні, мотивовані), тобто ті, які виникають на основі традиційних уявлень про ту чи іншу тварину та 2) ірреальні (немотивовані).

Реальні порівняння – це результат спостережень людини над дійсністю та оточенням. Вони стали основою загальних для багатьох народів образів-символів. Так, наприклад, лисиця – це символ хитрості, підступності, віл – працьовитості, осел – впертості і т.п. Ця група є досить численною, а такі компаративні одиниці співпадають, як правило, у багатьох мовах.

Фразеологізми, які спираються на реальні спостереження за тваринами, виникають у різних мовах незалежно один від одного.

Ірреальні порівняння є в усіх мовах, що теж відображає одну з закономірностей утворення  фразеологізмів: у таких сполученнях  знаходить своє відображення своєрідність бачення явищ дійсності, хоча, слід зазначити, що тут більше поле діяльності для каламбуру, гротеску, іронії. Фразеологізми цієї групи відзначаються національною своєрідністю і не співпадають (за виключенням запозичень) у різних мовах.

2.1. Семантична група “зовнішній вигляд»

У семантичній групі «зовнішній вигляд» можна виділити наступні спільні риси між французькими та українськими фразеологізмами: дві нації асоціюють силу та здоров’я  з великою твариною(fort comme un bœuf(ours), сильний( здоровий) як бик); слабкість з маленькою твариною (faible comme un poulet, слабкий як кошеня), худорба з рибою (maigre comme hareng saur; худий як тріска), у французькій мові на позначення цього концепту існують також такі вирази, як maigre comme un chat de gouttière, comme un chien fou, comme un coucou, гладкість – корова, у французькій мові також існує порівняння з перепелом (dodu comme une caille). Свиня асоціюється з неохайною людиною (être sale comme un cochon, чепурний як свиня дощ); жаба – бридка, потворна ( laid comme un crapaud, бридкий як жаба), у французькій мові також використовують фразеологізм  vilain merle або beau merle. Двом  мовам притаманні такі інваріантні моделі: повільність – черепаха ( lent comme un escargot; повільний як черепаха) , равлик ( lent comme un escargot) або слимак (повільний як слимак), незграбні рухи – велика тварина (maladroit comme un éléphant dans un magasin de porcelaine, як ведмідь у танці). Що стосується часткових характеристик, вони співпадають у двох мовах коров`ячі очі – гарні, лапи птахів, а саме гусячі лапки – зморшки біля очей, кінський хвіст – жіноча зачіска. Виокремлюється також така інваріантна модель як недоладність зовнішнього вигляду( ça lui va comme un tablier à une vache; пристало як свині наритники або як корові сідло).