Порівняльний аналіз систем загальної середньої освіти в Україні та Великобритані

 

ВСТУП

 

Сьогодні наша країна стоїть на порозі визначних змін, особливо на царині освіти, яка є одним з визначальних чинників відтворення інтелектуальних  і продуктивних сил людини. Саме тому в наші дні вона посідає головне  місце у сфері концептуально  важливих питань людини ХХІ століття. На цей час освіта України знаходиться  в проміжному стані переходу від  застарілої та нездатної задовольнити вимоги у наданні якісних освітніх послуг системи до нової, європейської.

З 1995 року урядом України розроблявся ряд нормативно-правових документів, покликаних регулювати реформи спрямовані на систему загальної середньої освіти. Крім того Україна стала учасницею Болонського процесу, що також підвищив вимоги до системи освіти, тобто система загальної середньої освіти не має поступатися рівнем іншим країнам-учасницям процесу, зокрема і Великій Британії.

Актуальність даного дослідження полягає у  розкритті сутності та порівняльній характеристиці систем загальної середньої освіти в Україні та Великобританії, висвітленні загальних тенденцій реформування систем освіти, особливостей диференціації процесу навчання у системах загальної середньої освіти та визначенні ряду можливостей застосування в Україні досвіду побудови системи загальної середньої освіти Великої Британії.

Об’єкт дослідження - порівняльний аналіз систем загальної середньої освіти в Україні та Великобританії.

Предмет дослідження – структурні елементи, реформування системи загальної середньої освіти, диференціація навчального процесу у загальних середніх навчальних закладах України та Великобританії.

Мета дослідження – висвітлення особливостей систем загальної середньої освіти в Україні та Великої Британії, їх порівняльний аналіз та визначення можливостей застосування досвіду побудови загальної середньої освіти Великобританії в школах України.

Для досягнення поставленої мети необхідно  вирішити такі завдання:

  • установити концептуальні засади та визначити нормативно-правову базу систем загальної середньої освіти в Україні  та Великобританії.
  • розкрити структуру систем загальної середньої освіти в Україні та Великобританії.
  • висвітлити загальні тенденції реформування систем загальної середньої освіти в Україні та Великобританії.
  • проаналізувати особливості диференціації навчального процесу у системах загальної середньої освіти  в України та Великій Британії.
  • розглянути можливості застосування в Україні досвіду побудови системи загальної середньої освіти Великобританії.

Методи дослідження:

  1. Теоретичний аналіз наукової літератури з теми дослідження з метою відбору і систематизації фактичного матеріалу.
  2. Метод порівняльного аналізу, що має на меті виявити загальне та відмінне в системах загальної середньої освіти в Україні та Великобританії.
  3. Метод зіставлення здобутих фактів, узагальнення результатів дослідження.

 

РОЗДІЛ 1. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ЯК АКТУАЛЬНА ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

 

 

    1. Загальна характеристика системи загальної середньої освіти в Україні

 

Головним завданням даного підрозділу є характеристика та аналіз структурних елементів і форм організації системи загальної середньої освіти в Україні.

На сучасному етапі розвитку загальна середня освіта є базовою  ланкою, яка забезпечує продовження  всебічного розвитку дитини, її здібностей та обдарувань. Характерними для сучасної освітньої політики в Україні є курс на демократизацію шкільної системи, диверсифікацію і диференціацію освіти, гуманістичну спрямованість виховання, модернізацію класно-урочної системи, використання нових технологій навчання і виховання, інтеграцію шкільної та позашкільної освіти тощо [13, 22-25].

Відповідно до Конституції України  повна загальна середня освіта є  обов’язковою і держава гарантує кожному громадянину право на її отримання [9].

Закон України «Про загальну середню освіту» встановлює характер освіти України, структуру системи загальної середньої освіти та містить права та обов’язки як самої країни перед її громадянами, так і громадян перед країною, також в них розміщено основні напрями роботи на ниві реформування освіти [14].

Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту»( від 27.07.2010) систему загальної середньої освіти становлять загальноосвітні навчальні   заклади   всіх   типів   і   форм  власності,  у  тому числі для громадян,  які потребують соціальної допомоги   та   соціальної    реабілітації,    навчально-виробничі комбінати,  позашкільні  заклади,  науково-методичні  установи  та органи управління системою загальної  середньої  освіти,  а  також професійно-технічні   та   вищі   навчальні  заклади  I-II  рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Мережа загальноосвітніх навчальних закладів формується за такими принципами:

  • доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
  • рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
  • відкритий характер освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;
  • інтеграція внутрішня і зовнішня;
  • соціальний захист дітей.

         Відповідно  до  освітнього  рівня,  який  забезпечується  загальноосвітнім навчальним закладом (I ступінь - початкова школа,  що забезпечує початкову загальну  освіту,  II  ступінь  -  основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, III ступінь - старша школа,  що забезпечує повну  загальну  середню  освіту,  як правило,  з  профільним  спрямуванням  навчання),  та особливостей учнівського  контингенту  існують  різні   типи   загальноосвітніх навчальних   закладів.

     До загальноосвітніх  навчальних закладів належать:

    1. школа I-III ступенів;
    2. спеціалізована школа (школа-інтернат)   I-III   ступенів   з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;
    3. гімназія (гімназія-інтернат)   -   навчальний  заклад  II-III  ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно  до профілю;
    4. колегіум (колегіум-інтернат)   -   навчальний  заклад  II-III ступенів філологічно-філософського та (або)  культурно-естетичного профілю;
    5. ліцей (ліцей-інтернат)  -  навчальний  заклад  III  ступеня з профільним навчанням та допрофесійною підготовкою  (може  надавати освітні послуги II ступеня, починаючи з 8 класу);
    6. школа-інтернат I-III ступенів - навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей,  які потребують соціальної допомоги;
    7. спеціальна школа (школа-інтернат) I-III ступенів - навчальний заклад для дітей,  які  потребують  корекції  фізичного  та  (або) розумового розвитку;
    8. санаторна школа (школа-інтернат) I-III ступенів - навчальний заклад з відповідним профілем для дітей,  які потребують тривалого лікування;
    9. школа соціальної  реабілітації - навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання  (створюється  окремо  для хлопців і дівчат);
    10. вечірня (змінна)  школа  II-III  ступенів - навчальний заклад для громадян,  які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання;
    11. навчально-реабілітаційний центр - навчальний заклад для дітей з особливими освітніми  потребами,  зумовленими  складними  вадами розвитку.

Термін навчання для здобуття  повної  загальної  середньої  освіти  у  загальноосвітніх  навчальних  закладах  I-III  ступенів становить  11  років ; у загальноосвітніх навчальних закладах I ступеня - 4 роки;  у загальноосвітніх навчальних закладах II ступеня - 5 років;  у  загальноосвітніх навчальних закладах III ступеня - 2 роки.

 Наповнюваність класів загальноосвітніх  навчальних закладів не повинна  перевищувати 30 учнів. 

Структура   навчального  року  (за  чвертями,  півріччями, семестрами)  та  тривалість   навчального   тижня   встановлюються загальноосвітнім  навчальним закладом у межах часу,  передбаченого робочим навчальним планом,  за погодженням з  відповідним  органом управління освітою.

 Режим   роботи   загальноосвітнього   навчального  закладу визначається  ним  на  основі  нормативно-правових  актів  та   за погодженням       з       відповідним       органом      державної  санітарно-епідеміологічної служби.

Тривалість уроків у загальноосвітніх  навчальних  закладах становить:  у  перших  класах  -  35 хвилин,  у других - четвертих класах  -  40  хвилин,  у п'ятих - одинадцятих  класах - 45 хвилин. Зміна тривалості уроків допускається за погодженням  з відповідними органами    управління    освітою    та     органами     державної санітарно-епідеміологічної  служби. Тривалість  канікул у  загальноосвітніх навчальних закладах протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.

11-річна школа має три ступені:  початкову, основну і старшу, які можуть функціонувати разом або окремо.

     Початкова  школа   є чотирирічною. До неї вступають діти, яким до 1   вересня,   як   правило,  виповнилося  6  років  і  які  за результатами  медичного  і  психологічного  обстеження  не   мають протипоказань для систематичного шкільного навчання.

  Основна школа (5-9 класи) дає  базову загальну середню освіту, що  є  фундаментом  загальноосвітньої   підготовки  всіх  школярів, формує  в  них  готовність до  вибору і реалізації форми  подальшого одержання освіти  і профілю навчання.

Старша школа (10-11 класи) є останнім етапом одержання повної загальної середньої освіти,  на  якому завершується  формування цілісної картини світу,  оволодіння  способами   пізнавальної   і комунікативної  діяльності,  уміннями одержувати з різних джерел і переробляти інформацію,   застосовувати   знання.   Старша   школа функціонує  переважно як профільна [14].

Отже, система загальної середньої освіти в Україні передбачає спільність мети і завдань кожного з її  ступенів,  наступність і взаємозв'язок між ними,  надання усім  дітям однакових стартових умов  у здобутті  загальної середньої освіти   незалежно   від типу  навчального закладу,  соціального становища батьків.

 

    1. Загальна характеристика системи загальної середньої освіти у Великобританії

 

Головним завданням даного підрозділу є характеристика системи загальної середньої освіти у Великобританії та визначення її форм організації і структурних елементів на основі аналізу наукової літератури вітчизняних та зарубіжних вчених.

Сучасний розвиток англійської системи загальної середньої освіти визначається «Законом про реформу освіти» 1988 р. Управління системою освіти в масштабах країни здійснює Міністерство освіти на науки, але традиційно місцеві органи та керівництво шкіл продовжують визначати суттєві сторони шкільного життя: навчальні плани, програми, підручники, режим роботи, тощо.

У Великій Британії діє система  безоплатної загальної освіти для  всіх дітей незалежно від соціального  стану і національного походження [20].

Відповідно до вищезазначеного  Акту про реформу освіти період обов’язкової освіти поділяється на чотири «ключові» стадії :

  1. З 5 до 7 років;
  2. З 7 до 11 років;
  3. З 11 до 14 років;
  4. З 14 до 16 років.

Розподіл навчального матеріалу  визначається:

  • тривалістю навчального року – 38 тижнів;
  • поділом року на триместри і канікули: літні(6тижнів), різдвяні й великодні(2-3 тижні); в середині триместрів передбачену тижневу перерву;
  • тривалістю навчального тижня – зазвичай 5 днів;
  • тривалістю навчального дня – з 9:00 до 15:30, з перервою на обід і ранкову молитву [18, 75-76].

Передбачено мінімальну кількість  академічних годин на тиждень; школи  можуть збільшувати на власний розсуд навчальне тижневе навантаження.

У Великій Британії існують муніципальні(безоплатні) та приватні(платні) школи.

 Шкільне навчання починається з 5 років у школі для малюків. Воно є максимально наближеним до домашніх ігрових умов.

 Від 7 до 11років діти навчаються  у початковій школі. З першого  дня шкільного життя дітей  ділять на групи за рівнем  інтелектуальних здібностей та  навчальних умінь. У початковій  школі це три потоки: група  «А» - здібні, підготовані діти, «В»  - з посередніми здібностями, «С»  - з низьким рівнем здібностей, недостатніми навичками читання,  письма, лічби.  Тобто початкова  освіта охоплює перші дві «ключові»  стадії. Організація полягає у  групуванні дітей за віковими  класами(відповідно до інтелектуальних  здібностей), викладанні усіх предметів  одним вчителем. Тривалість уроку  від 15 до 45 хв.

Після закінчення навчання у початковій школі діти не складають іспитів  і не отримують посвідчень про  закінчення навчального закладу [11, 119-121].

Середня школа є обов’язковою до 15 років. Учнів розподіляють за віковими класами. Існує кілька типів середніх шкіл : граматична, об’єднана, сучасна, технологічна. Крім того є елітні приватні «public schools» - школи інтернатного типу з роздільною системою навчання.

Середня граматична школа дає повну  загальну середню освіту і право  вступити до ВНЗ на будь-який факультет. У таких школах навчаються до 15 % кращих випускників початкових шкіл. У процесі навчання учнів часто перегруповують згідно з рівнем здібностей. Традиційно освіта в таких школах завжди мала класичний характер. Старшокласники вивчають дисципліни за індивідуальними планами.

Середня сучасна школа є найбільш масовою в країні. По її закінченні випускник отримує довідку, а не атестат (як у граматичній), що не дає права на вступ до вузу. Навчання в таких школах роздільне. Їх мета – підготувати учнів до оволодіння масовими професіями, тому велика увага приділяється профільному навчанню. Загальноосвітня підготовка зведена до мінімуму.

Середня об’єднана школа є кроком на шляху до демократизації системи середньої освіти : вона повинна об’єднувати всі типи середніх шкіл. Формально навчальні плани тут є єдиними, але на практиці навчання здійснюється у потоках та групах на різних рівнях складності. Найбільш масовим видом шкіл є саме об'єднані (в них навчаєтьсяблизько 90% учнів середніх шкіл Англії та Уельсу). Об'єднані школи були організовані з метою створення рівних можливостей для отримання освіти, але насправді в багатьох об'єднаних школах збереглися потоки або відділення, засновані на селективному відборі учнів.

Середні об'єднані школи можуть бути організовані різним чином:об'єднані повні середні школи для дітей від 11 до 18 років; проміжні школи, де учні переходять до старшої об'єднану школу у віці 12, 13або 14 років, закінчив її в 16 або 18 років; школи для вікової групи від  
11 або 12 років до 16 років, комбіновані з так званим «шостим класом».

Міська технологічна середня школа(коледж) – новий тип навчального коледжу, який дає широку загальну освіту з  акцентом на природничі науки та технологію. Їх мета – підготовка для промисловості спеціалістів високого рівня [4, 80-94].

Паблік скулс готують своїх  випускників до вступу в університет  та до заняття керівних посад у  політиці, економіці, армії, церкві. У них існує добре налагоджена виховна система. Центральним органом управління паблік скулз усіх типів є конференція директорів, яка вирішує найзагальніші питання і координує діяльність цих навчальних закладів на національному рівні [18, 75].

У Великобританії існує система приватних або незалежних шкіл, які навчають дітей з 3 до 18 років. Вони належать приватним особам чи окремим організаціям і не отримують субсидій. У Північній Ірландії незалежні школи (voluntary grammar schools) є частиною державної системи освіти. У приватних школах навчаються близько 7% британських дітей. Плата за навчання залежить від типу школи, і віком учня. Навчання особливо обдарованих дітей у приватних школах оплачує держава.

Є у Англії й спеціальні школи  для обдарованих дітей – як приватні так, так і державні. Найбільш відомі школи церковно-хорового співу, музичні, балетні, школи драматичного мистецтва. У більшості з них  можливе навчання на пансіоні. Крім цього, існує мережа шкіл для дітей з обмеженими можливостями. Сьогодні школи і освітні заклади, які існують в Англії, призначені для навчання дітей з наступними проблемами: глухота (висока ступінь втрати слуху); сліпота (висока ступінь втрати зору); фізичні відхилення, виражені складності в навчанні, низька успішність і складність в спілкуванні; фізичні недоліки без проблем у спілкуванні й здатності до навчання від середнього до високого ступеня; аутизм; дезадаптація до оточуючого середовища (діти з проблемами поведінки, включаючи неадекватно агресивних); послаблені діти (наприклад, з серцевими та іншими захворюваннями); діти, котрі відновлюють своє здоров’я після лікування в лікарні.

Управляють такими школами Координаційні  ради, які складаються з невеликої  кількості представників місцевого  Комітету освіти, батьків, вчителів, представників  місцевої громади. Кількісний склад Ради залежить від розмірів школи.

В спеціальних школах найчастіше навчається невелика кількість учнів (80% із них  нараховують від 26 до 125 учнів). В  усіх школах, згідно закону, має працювати  координатор по спеціальній допомозі, який має право на огляд дитини й складання висновку про необхідну  їй спеціальну допомогу, котру отримують  в межах відповідних закладів.

Рішення про направлення дитини на спеціальне навчання приймається  в два етапи:

  1. виявлення неможливості навчання дитини в масовій школі;
  2. вибір конкретної спеціальної школи, в якій можуть бути ефективно вирішені проблеми дитини.

Дитина з чітко вираженими фізичними  та психічними вадами зазвичай оглядається  задовго до досягнення нею шкільного  віку. Незважаючи на таку чітку організацію система спеціальної освіти продовжує розвиватись, маючи за основну мету максимально ефективне навчання особливих дітей, засвоєння ними певної освітньої інформації.

Якщо порівнювати нашу систему загальної середньої освіти і англійську, то сертифікат про середню освіту GCSE, відповідає нашому атестату зрілості, а сертифікат GCE( що видається після закінчення середньої граматичної школи та паблік скул ) - А level відповідає диплому про закінчення підготовчого курсу вузу. Відмінність в тому, що англійський "атестат зрілості" на відміну від нашого не дає права на вступ до вузу [6, 11-13].

Отже, система загальної середньої освіти у Великої Британії суттєво відрізняється від української моделі; головна відмінність - у наявності різних типів шкіл та глибокій диференціації навчання у Великобританії на всіх його етапах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    1. Реформування систем загальної середньої освіти в Україні та Великобританії

 

         Завданням даного підрозділу є висвітлення основних засад реформування систем загальної середньої освіти України та Великої Британії, пріоритетних напрямів їх подальшого розвитку.

Із перетворенням України на  самостійну державу освіта стала власною справою українського народу.  Розбудова системи освіти, її докорінне    реформування    мають   стати   основою   відтворення інтелектуального,  духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки,  техніки і культури  на  світовий  рівень,  національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні.

Основні шляхи реформування освіти в Україні визначені у Національній доктрині розвитку освіти  в Україні.  Провідними щодо реформування системи загальної середньої освіти є:

  1. Реорганізація існуючих та створення нових навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експериментальних майданчиків для відпрацювання та відбору ефективних педагогічних інновацій та освітніх модулів;
  2. Радикальна перебудова управління сферою освіти шляхом її демократизації, децентралізації, створення регіональних систем управляння навчально-виховними закладами;
  3. Створення нової правової та нормативної бази освіти;
  4. Надання багатоукладності та   варіантності   освіти,   що  передбачає створення   можливостей   для   широкого   вибору   форм   освіти, навчально-виховних  закладів,  засобів навчання і виховання,  які б відповідали б   освітнім   запитам   особистості;   запровадження варіантного    компоненту    змісту   освіти,   диференціацію   та індивідуалізацію  навчально-виховного процесу,  створення мережі недержавних навчально-виховних закладів [7].

Крім того у тексті Національної доктрини розвитку освіти в Україні серед стратегічних завдань реформування управління освітою зазначено «перехід від державного до державно-громадського управління; чітке розмежування функцій між центральними, регіональними та місцевими органами управління; забезпечення самоврядування навчально-виховних закладів і наукових установ; модернізація управління галуззю передбачає, крім усього іншого, також ефективний перерозподіл функцій і повноважень між центральними органами влади та органами місцевого самоуправління».

 На відміну від українського, британський досвід освітніх реформ є найбільш тривалим та суперечливим, але водночас багатим та успішним серед розвинених країн, тому на нашу увагу заслуговують як його цільові, так і процесуальні та результативні характеристики, тобто те, що згідно з сучасною педагогічною термінологією визначається як стратегія реформ.

Предметом особливої турботи Т. Блера(екс-прем'єр-міністра Великобританії), починаючи з 2001 року, стала саме система загальної середньої освіти. Він уже в одній із своїх перших промов проголосив, що «Трьома головними національними пріоритетами є : освіта, освіта і ще раз освіта!» [21].  

Важливим кроком є поява програм виправлення стану справ у загальноосвітніх середніх навчальних закладах з низькою успішністю. Цим програмам надається пріоритетне значення як національною, так і місцевими освітніми адміністраціями. Важливу роль при вирішенні даного питання мають відіграти успішні школи, партнерство з якими має принести користь «проблемним » навчальним закладам. Для покращення ситуації в неуспішних школах будуть залучати також соціальних партнерів: бізнесові структури, громадські та релігійні організації.

Для  шкіл з низьким рівнем успішності уряд втілює цілий ряд спеціальних програм. Найбільш важливою з них, що має комплексний характер, є програма "Високоякісна освіта в містах". Вона включає шість складових:

1) «обдаровані і талановиті»: запровадження спеціальних національних навчальних програм для 10 % найбільш обдарованих і талановитих дітей;

2) «усунення бар’єрів, що заважають навчанню»: запровадження у кожній школі посади консультанта (ментора), який би піклувався про обставини життя дітей за межами школи, що заважають їх навчанню;

3) «підтримка позитивної поведінки»: створення у школах спеціальних підрозділів для боротьби з проблемами шкільного насильства;

4) «школи-маяки»: поширення досвіду кращих шкіл та створення на їх базі умов для професійного удосконалення вчителів інших навчальних закладів у рамках програми «Високоякісна освіта в містах»;

5) «спеціалізовані школи»: запровадження досвіду кращих спеціалізованих шкіл країни у навчальних закладах, що знаходяться у складних у соціально-економічному відношенні районах з метою зменшення «прірви» між рівнями їх навчальних показників;

6) «міські навчальні центри»: використання технічних та навчальних можливостей середніх шкіл для надання освітніх послуг всім бажаючим у межах цієї комуни не тільки у шкільний час, а й у вечірній, недільні та святкові дні [16, 73-78].

Крім того, необхідним механізмом модифікації системи загальної середньої освіти реформатори вважають «вивільнення енергії» працівників навчальних закладів. Кроками щодо такого «вивільнення» стали:

1) розширення повноважень директорів  успішних шкіл як у фінансовій  сфері, так і у менеджменті  персоналу, у визначенні навчального  плану школи; 

2) створення при Міністерстві  освіти спеціального підрозділу, який відповідає за підтримку  та поширення інновацій, що  виникають в окремих школах;

3) надання кожній школі можливості  розвинути свою індивідуальність, специфіку, «свій етнос», що раніше  дозволялося тільки успішним  школам, через набуття статусу  спеціалізованої школи [2, 78-80].

Отже, головною метою реформування освіти є виховання свідомого  громадянина з активною життєвою позицією, готового до трудової діяльності і творчого мислення, самовдосконалення, із сформованими потребами до взаємин  з людьми різних національностей і культур світу і для досягнення кращого результату її реформування потрібно перетворити на широкий процес за участю усіх зацікавлених сторін, усіх суспільних груп.

 

РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

 

 

2.1. Особливості диференціації навчального  процесу в системах загальної середньої освіти в Україні та Великобританії

 

Головним завданням даного підрозділу є розкриття сутності диференціації  навчання в системах загальної середньої  освіти України та Великобританії і висвітлення її характерних рис.

Епоха універсалізації освіти, енциклопедичних  знань відходить у минуле. Темпи  сучасного життя потребують більш  раннього визначення сфери подальшої  професійної підготовки. Таку можливість надає школярам диференціація освіти.

  Диференціація загальної середньої освіти в Україні відбувається як на макро- та мезо-, так і на мікрорівні. Щодо макро- та мезорівня, то йдеться про існування різних типів середніх навчальних закладів: загальноосвітніх шкіл, спеціалізованих шкіл, гімназій, колегіумів, ліцеїв. Ці навчальні заклади мають академічний профіль, призначені для обдарованої молоді, спрямовані на підготовку учнів до вступу у вищі навчальні заклади. Відбір до них є конкурсним, здійснюється відповідно до рівня розвитку певних здібностей та навичок.

   Диференціація на мезорівні  властива школі-ліцею, школі-гімназії, школі-комплексу, а також звичайній  загальноосвітній школі, в якій  створені спеціалізовані класи.  Ще одним видом диференціації  на мезорівні є створення на  одній навчальній паралелі класів  вирівнювання, в яких учні згруповані  на підставі слабкого рівня  успішності та на підставі академічних здібностей [12, 97-99].

Порівняльний аналіз систем загальної середньої освіти в Україні та Великобритані