Порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами

Курсова  робота

на  тему:

Порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами

ПЛАН

Вступ

Розділ І. Контролюючі  органи, визначення податкового зобов’язання

1.1. Органи, які контролюють порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та їх компетенція

1.2. Підстави для примусового стягнення активів та визначення бюджетного фонду, порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань

1.3. Визначення податкового зобов'язання контролюючим органом

1.4. Визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами

Розділ ІІ. Строки та джерела сплати податкових зобов’язань. Податкова застава та адміністративний арешт активів

2.1. Строки погашення податкового зобов'язання

2.2. Джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу  платника податків

2.3. Податкова застава

2.4. Адміністративний арешт активів

Розділ ІІІ. Погашення  податкових зобов’язань та податкового  боргу

3.1. Погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств

3.2. Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків

3.3. Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реорганізації платника податків

3.4. Розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платника податків

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Тема курсово роботи: “Порядок погашення зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Актуальність даної теми пояснюється тим, що з кожним роком  кількість платників податків зростає, також зростає значення для соціально-економічного стану суспільства і роль бюджетів та державних цільових фондів, тому вивчення порядку погашення зобовязань платників податків саме в такій  площині як бюджети та державні фонди  є важливим.

Основним регулятором  порядку погашення зобовязань виступає Закон України “Про порядок погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами” є спеціальним законом  з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань  юридичних або фізичних осіб перед  бюджетами та державними цільовими  фондами з податків і зборів (обов'язкових  платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне  страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими  органами, у тому числі за порушення  у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій  органів стягнення.

Цей Закон не регулює питання  погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних  коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших  зобов'язань, що випливають з угод, укладених  державними органами та/або від імені  держави, які регулюються нормами  цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу  та його обслуговування.

Вищезгаданий Закон не регулює також питання погашення  податкових зобов'язань або стягнення  податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені  Законом України "Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом".

Дана робота складається  з трьох розділів, в яких вивчаються такі питання як види та повноваження органів, які контролюють порядок  погашення зобовязань, підстави для  примусового стягнення активів  та визначення бюджетного фонду, визначення податкового зобов’язання контролюючим органом, визначення суми податкового  зобовязання за непрямими методами, строки та джерела сплати податкових зобовязань, особливості погашення  податкових зобовязань та податкового  боргу тощо.

РОЗДІЛ І. КОНТРОЛЮЮЧІ  ОРГАНИ, ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

1.1. Органи, які  контролюють порядок погашення  зобовязань платників податків  перед бюджетами та державними  цільовими фондами та їх компетенція

Контролюючими органами є:

Митні органи - стосовно акцизного  збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом  обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших  податків і зборів (обов'язкових  платежів), які відповідно до законів  справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну  територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів  з митної території України;

органи Пенсійного фонду  України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у  межах компетенції цих органів, встановленої законом;

податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових  платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених окремо органів.

Компетенція контролюючих органів

Контролюючі органи мають  право здійснювати перевірки  своєчасності, достовірності, повноти  нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових  платежів), які віднесені до їх компетенції  цим пунктом.

Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового  органу та центрального митного органу.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки  своєчасності, достовірності, повноти  нарахування та сплати податків і  зборів (обов'язкових платежів), у  тому числі за запитами правоохоронних органів.

Органи, уповноважені здійснювати  заходи з погашення податкового  боргу (органи стягнення)

Органами, уповноваженими здійснювати  заходи з погашення податкового  боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

1.2. Підстави для  примусового стягнення активів   та визначення бюджетного фонду,  порядок подання податкової декларації  та визначення суми податкових  зобов'язань

Підстави для примусового  стягнення активів платника податків

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в  рахунок погашення його податкового  боргу виключно за рішенням суду. В  інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення  претензій кредиторів за рахунок  активів, вільних від заставних  зобов'язань забезпечення боргу. У  разі, якщо такого платника податків визнано  банкрутом, черговість задоволення  претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Стягнення податкового боргу  за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Бюджетний фонд

У будь-яких випадках, коли платник  податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а  також будь-які інші податки, що утримуються  з джерела виплати, сума таких  податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього  пункту, не може бути накладено стягнення  за причинами, відмінними від стягнення  такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених певними  пунктами Закону України “Про порядок  погашення зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається  без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним  нормативно-правовим актом. Відмова  службової (посадової) особи контролюючого  органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування  нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або  скасування від'ємного значення об'єктів  оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється  та розцінюється як перевищення службових  повноважень такою особою, що тягне  за собою її дисциплінарну та матеріальну  відповідальність у порядку, визначеному  законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує  норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з  описом вкладеного та повідомленням  про вручення, до якої долучається  заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у  довільній формі, із зазначенням  прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої  відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк.

Платник податків може також  оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з  відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності  відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону “Про порядок  погашення зобовязань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку  її заповнення, може бути не визнана  таким контролюючим органом як податкова  декларація, якщо в ній не зазначено  обов'язкових реквізитів, її не підписано  відповідними посадовими особами, не скріплено  печаткою платника податків. У цьому  випадку, якщо контролюючий орган звертається  до платника податків з письмовою  пропозицією надати нову податкову  декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття  попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового  органу в порядку апеляційного узгодження.

Якщо згідно з правилами  податкового обліку, визначеними  законами, податкова звітність щодо окремого податку, збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим  підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового  періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому  остання не подається.

Встановлення форм або  методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання  зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у  податкових деклараціях або розрахунках  з окремих податків, зборів (обов'язкових  платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлене законами з питань оподаткування.

Податкові декларації подаються  за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у  тому числі при сплаті місячних авансових  внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним  днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або  календарному півріччю (у тому числі  при сплаті квартальних або піврічних  авансових внесків), - протягом 40 календарних  днів, наступних за останнім календарним  днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г", - протягом 60 календарних днів за останнім календарним  днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для  платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим  підсумком на підставі показників базових  податкових періодів, з яких складаються  такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових  внесків) згідно з відповідним законом  з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені  цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей  підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом  з питань оподаткування, зокрема  календарний квартал для цілей  оподаткування прибутку підприємств.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний  за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Граничні строки подання  податкової декларації можуть бути збільшені  за правилами та на підставах, які  передбачені пунктом 15.4 статті 15 Закону України “Про порядок погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами”. Якщо згідно із законом з  питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу) податковий період не встановлено, то податкова декларація подається  та податкове зобов'язання сплачується  у строки, передбачені цим пунктом  для місячного базового податкового  періоду, крім випадків, коли подання  декларації не передбачено таким  законом.

Платник податків має право  не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання  декларації, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або  несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового  зв'язку у порядку, передбаченому  законодавством, при цьому платник  податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або  несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання  повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примірник податкової декларації.

Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи  їх обігу визначаються Кабінетом  Міністрів України.

Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник  податків зобов'язаний сплатити суму податкового  зобов'язання, самостійно зазначену  ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

1.4. Визначення  податкового зобов'язання 

контролюючим  органом

Якщо згідно з нормами  цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне  і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має  право на оскарження цієї суми у  порядку, встановленому цим Законом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового  зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає  у встановлені строки податкову  декларацію;

б) дані документальних перевірок  результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення  суми його податкових зобов'язань, заявлених  у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок  проведення камеральної перевірки  виявляє арифметичні або методологічні  помилки у поданій платником  податків податковій декларації, які  призвели до заниження або завищення  суми податкового зобов'язання;

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом  виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок  платника податків.

г) згідно з законами з  питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку  або збору (обов'язкового платежу), є  контролюючий орган.

1.4. Визначення  суми податкового зобов'язання 

за непрямими  методами

Якщо контролюючий орган  не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України  “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами” у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням  платника податків чи його посадових  осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо  визначити суму податкових зобов'язань  у зв'язку з неведенням платником  податків податкового обліку або  відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися  також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує  розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

За непрямим методом податкове  зобов'язання визначається за оцінкою  витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають  з ним у відносинах найму, а  також оцінкою інших елементів  податкових баз, які приймаються  для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для  застосування непрямих методів є  відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися  виключно для визначення об'єкта оподаткування  або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або  інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими  методами затверджується Кабінетом  Міністрів України за поданням центрального податкового органу, погодженим з  державним органом, уповноваженим  провадити державну регуляторну  політику, і є загальною для  всіх платників податків. Порядок  застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Застосування непрямого  методу для визначення податкових зобов'язань  платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Нарахування податкових зобов'язань  з використанням непрямого методу може здійснюватися виключно податковими  органами. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть бути оскаржені  платником податків у загальному порядку, передбаченому цим Законом.

Якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з невстановленням  фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган  здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.

Якщо податковий орган  нараховує фізичній особі податкове  зобов'язання, не пов'язане із здійсненням  цією фізичною особою підприємницької  діяльності, з використанням непрямих методів і фізична особа не погоджується з таким нарахуванням, спір вирішується виключно судом  за поданням податкового органу.

Обвинувачення особи в  ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом.

Розділ ІІ. Строки та джерела сплати податкових зобов’язань. Податкова застава  та адміністративний арешт активів

2.1. Строки погашення  податкового зобов'язання

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового  зобов'язання, зазначену у поданій  ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних  за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами” для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник  податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у  строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня  отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового  зобов'язання контролюючим органом  за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового  зобов'язання протягом десяти календарних  днів від дня отримання податкового  повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник  податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо останній день зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких  строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий  операційний (банківський) день.

Узгоджена сума податкового  зобов'язання, не сплачена платником  податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового  боргу платника податків.

У разі коли сума податкового  зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього  Закону, такий контролюючий орган  надсилає платнику податків податкове  повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання  на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені  законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником  податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання  про здійснення заходів з погашення  податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган  надсилає податкові вимоги.

Форма зазначеного подання  затверджується Кабінетом Міністрів  України.

Податкові вимоги мають містити  крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів  із забезпечення сплати суми податкового  боргу.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але  не погасили суму податкових зобов'язань  у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня  після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового  зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі  наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня  від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення  платником податків суми податкового  боргу у встановлені строки. Друга  податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів  платника податків, що перебувають  у податковій заставі, а також  про дату та час проведення публічних  торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі  такої юридичної особи під  розписки або надіслано листом з  повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У такому самому порядку  надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган  або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або  податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову  вимогу, незнаходженням фактичного місця  розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові  вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового  органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.