Порядок та умови призначення страхових допомог

  План

  Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ  I. Поняття допомог та їх види (класифікація)…………………..………4

Розділ  II. Матеріальне забезпечення в системі страхування…………………11

    2. 1. Допомога  з тимчасової втрати працездатності………………………..11

    2. 2. Допомога  по вагітності та родах……………………………………….15

    2. 3. Матеріальне  забезпечення на випадок безробіття……………………18

  2.4.Страхові  допомоги Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань………………………22

Висновки…………………………………………………………………………28

Список  використаної  літератури………………………………………………30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

    Тема  моєї курсової роботи «Порядок та умови  призначення страхових допомог». Актуальність даної теми в тому, що однією з функцій держави є недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності, передбачення й фінансування негативних проявів ринку для громадян (безробіття, втрата працездатності), створення ефективної пенсійної системи.

    Метою роботи є дослідження сучасної соціальної політики, характеристика порядку та умов призначення страхових допомог, стану виконання виплат передбачених законодавством України про страхування.

 Перш за все хочеться сказати, що на сучасному етапі розвитку та формування ринкових відносин, одним з найголовніших напрямів діяльності нашої держави є вирішення питань соціального страхування як основи соціального забезпечення її громадян. Конституцією України нашу державу проголошено як соціальну, тобто її соціальна політика повинна спрямовуватись на створення належних умов для достойного рівня життя і вільного розвитку особистості. Соціальне страхування як складова частина соціального захисту відіграє значну роль у житті громадян України, особливо тих, хто втратили можливість забезпечувати себе самостійно.

  Необхідність  соціального страхування обумовлена потребою у формуванні таких соціальних фондів, за рахунок яких працездатним громадянам можна було б гарантувати їхнє фінансове забезпечення у разі тимчасової втрати працездатності або втрати роботи. Перерви у роботі, викликані об'єктивними причинами (хворобою, травмами, вагітністю, безробіттям тощо) не можуть бути оплачені за рахунок фонду заробітної плати, тому держава зобов'язана створити такі умови, за яких втрачені доходи були б компенсовані суспільством за рахунок спеціальних джерел. Визначення джерел, принципів, умов формування відповідних соціальних фондів та порядку їхнього використання на вказані цілі здійснюються у процесі створення і функціонування системи соціального страхування. 

Розділ  I. Поняття допомог та їх види (класифікація).

    У ст. 46 Конституції України закріплене право громадян на соціальний захист. Воно забезпечується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел фінансування. Закріплення в Конституції гарантій соціального захисту відповідає положенням міжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини; Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права; Конвенції про права дитини.

  Допомоги  – один з видів соціального  забезпечення. Як об’єкт дослідження  вони розглядаються у працях багатьох учених. Одним із напрямів таких  досліджень було виведення поняття  допомог. Цим усувалася прогалина  законодавства, оскільки у ньому  не міститься визначення цього поняття.

  Вперше  поняття допомог було досліджене В. С. Андрєєвим. На його думку, допомоги – це всі, крім пенсій, грошові виплати аліментарного характеру з фондів для непрацездатних, які являють собою підтримку громадянам у встановлених законом випадках. Крім двох ознак, які виділяє сам автор – підтримка громадян у встановлених законом випадках та виплата допомог з фондів для непрацездатних, можна виділити і третю ознаку – аліментарний характер допомог1. Розвиток поняття допомог відбувався у напрямі введення у нього нових ознак. Так, на думку Р. І. Іванової, допомоги – це всі грошові, періодичні, соціально-аліментарні виплати, які мають характер державної допомоги і надаються громадянам у випадках і на умовах, передбачених законом з компенсаційною чи іншою метою. І. В. Гущін вважає, що допомоги – це одноразові або щомісячні грошові виплати громадянам та їхнім сім’ям аліментарного характеру за рахунок коштів держави, акумульованих у відповідних суспільних фондах споживання з метою відновлення втраченого заробітку, покриття або відновлення додаткових видатків громадянам чи надання засобів для існування. Отже допомогам властиві також такі ознаки як мета їх надання та тривалість виплат. Введення цих ознак у визначення поняття допомог не випадкове. Мета надання допомог розкриває ту роль, яку виконують вони у праві соціального забезпечення, а вказівка на тривалість їх виплати дозволяє розмежувати поняття допомог та пенсій як видів соціального забезпечення.

  Допомоги  надаються з метою заміни втраченого заробітку з поважної причини, для  покриття додаткових витрат (надаються  разом з головними джерелами  існування) і з метою надання  засобів для існування, якщо таких  немає. Розвиток законодавства про  допомоги з прийняттям Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачає надання допомог з метою забезпечення цього прожиткового мінімуму. Оскільки прожитковий мінімум надається з метою забезпечення нормального функціонування організму людини, то на нашу думку, метою надання допомог повинно бути не лише надання засобів для існування, а забезпечення прожиткового мінімуму. До страхових допомог належать виплати з фондів соціального страхування, що надаються з компенсаційною чи іншою метою особам у разі настання для них страхового ризику2.

  Система страхових ризиків, що є підставою  для виникнення права на страхові допомоги, доволі широка. Найбільш поширеними вважаються тимчасова непрацездатність, вагітність та пологи, народження дитини та догляд за нею, безробіття, часткове безробіття, смерть особи, нещасний випадок  на виробництві та професійні захворювання. Всі ці обставини спричиняють  повну або часткову втрату заробітку  чи іншого доходу та позбавляють людину фінансової основи її життєдіяльності, а тому можуть поставити на межу фізіологічного виживання. З метою  запобігання цим негараздам законодавство передбачає надання допомог за кошти страхових фондів.

  Існують три таких фонди у системі  соціального страхування, які виплачують страхові допомоги. Це — Фонд соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

  Кожен із названих фондів соціального страхування  надає різні за цільовим призначенням допомоги, що можуть відрізнятися колом  одержувачів, умовами надання та розмірами виплат. Але важливо  зазначити, що ці допомоги надаються  у грошовій формі.

  У науці права соціального забезпечення немає єдиних підходів саме стосовно форми допомог. Одні вчені вважають, що допомоги необхідно надавати лише грошима, інші допускають можливість поєднання  при цьому грошової та натуральної (одяг, продукти харчування тощо) форми  допомог3.

  З останньою пропозицією важко  погодитися хоча б тому, що страхові допомоги є одним із видів соціального  страхування, а воно зазвичай зорієнтоване на надання саме грошових виплат. Крім того, уся система соціального  страхування створена і діє з  метою акумулювання та розподілу  через страхові фонди коштів на потреби  соціального забезпечення. Тому, щоб  легалізувати натуральні допомоги, необхідно  було б реформувати органи соціального  страхування, наділивши їх невластивими тепер функціями збору та розподілу  натуральних видів забезпечення. Все це вимагатиме додаткових і небажаних  витрат, які можна, наприклад, спрямувати на підвищення розмірів вже існуючих видів страхових допомог.

  Не  зайвим буде нагадати й те, що страхові допомоги для більшості громадян України є заміною втраченого з поважних причин заробітку. А тому вони становлять матеріальну основу життєзабезпечення особи й гарантують їй належний рівень споживання матеріальних благ та послуг. Якщо при цьому врахувати, що кожна людина — це особистість  з індивідуальною системою смаків та уподобань, то закономірно, що лише грошові  допомоги дозволяють їй вільно розпоряджатися наявними у неї ресурсами, купувати одяг і харчування, які найбільш необхідні для неї чи для її сім'ї.

  Грошова форма страхових допомог сприяє незалежності їх отримувачів від  органів соціального захисту  і, крім того, знімає будь-яку відповідальність з держави за забезпечення особи  всім необхідним з метою підтримки  рівня її життя.

  Щодо  тривалості виплат допомог, то тут також  єдиної думки не має. Р.І.Іванова  вважає, що всі допомоги – це періодичні грошові виплати. З такою думкою не погоджуються І. В. Гущін, Т. М. Кузьміна та інші автори, які справедливо вказують на періодичність та одноразовість виплат допомог. Прикладом періодичних допомог може бути адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, яка відповідно до ч.1 п.14 Положення “ Про умови та порядок надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям ” надається на шість місяців, а якщо у сім’ї є працюючі громадяни, то вона виплачується протягом трьох місяців4. Прикладом одноразової допомоги є одноразова допомога при народжені дитини, яка надається, відповідно до ст.20 Закону України “ Про державну допомогу сім’ям з дітьми ”5.

  Отже, узагальнюючи викладені вище ознаки, під страховими допомогами треба розуміти одноразові чи періодичні грошові виплати аліментарного характеру, які надаються на умовах і в розмірах, передбачених законодавством, з метою надання додаткових коштів до основних засобів існування чи заміни втраченого з поважної причини заробітку або з метою забезпечення прожиткового мінімуму, за рахунок відповідних фондів чи коштів державного та місцевих бюджетів.

  Створена  в Україні система страхових  допомог є доволі розгалуженою та неоднорідною. Існують різні за своєю  природою та призначенням грошові виплати, що можуть бути класифіковані за багатьма критеріями. Найпоширенішим вважається поділ страхових допомог за фондами  їх надання. При цьому важливо наголосити, що кожен зі страхових фондів здійснює виплату декількох видів страхових допомог.

  Так, Фонд соціального страхування з  тимчасової втрати працездатності надає:

  • допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною);
  • допомогу по вагітності та пологах;
  • допомогу при народженні дитини;
  • допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  • допомогу на поховання, яка, щоправда, не надається на поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві.

  Фонд  загальнообов'язкового державного соціального  страхування України на випадок  безробіття передбачає виплату:

  • допомоги по безробіттю, у тому числі одноразову її виплату для організації безробітним підприємницької діяльності;
  • допомоги по частковому безробіттю;
  • матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
  • допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

  Фонд  соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  виплачує:

  • допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
  • одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті застрахованої особи;
  • щомісячну страхову виплату у разі часткової або повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку застрахованої особи;
  • допомогу дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
  • виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу роботу;
  • виплату потерпілому під час його професійної реабілітації;
  • одноразову допомогу у разі смерті застрахованої особи;
  • витрати на поховання застрахованої особи;
  • щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого.

  Іншим критерієм, що зазвичай використовуються для класифікації страхових допомог, є тривалість їх виплати. На відміну  від пенсій, страхові допомоги мають  короткотерміновий характер, а тому поділяються на:

  • одноразові допомоги. Тривалість їх виплати вичерпується разовим наданням грошових коштів застрахованій особі. Прикладом може бути допомога на поховання;
  • періодичні допомоги. Вони надаються протягом певного періоду (допомога по безробіттю)6.

  Існує класифікація страхових допомог  і за колом одержувачів. За цією ознакою  вони поділяються на такі, що надаються  застрахованим особам, та особам незастрахованим  у системі соціального страхування7. Наприклад, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено виплату допомоги по безробіттю не лише застрахованим особам, а й особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. За підставами виникнення права на страхові допомоги виділяють допомоги у зв'язку з настанням ризику безробіття, часткового безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів тощо. 

Розділ  II. Матеріальне забезпечення в системі страхування.

2. 1. Допомога з тимчасової втрати працездатності.

  Фонд  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності передбачає виплату  п'яти страхових допомог. З них  найбільш поширеною є допомога по тимчасовій непрацездатності. Вона надається  працівникам та іншим застрахованим  особам, які втратили заробітну плату (дохід) у разі настання передбачених законодавством України обставин8. До цих обставин (страхових ризиків) належать: захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві, необхідність догляду за хворою дитиною чи хворим членом сім'ї, карантин та деякі інші випадки, зазначені у ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і у ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

  Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності, як це й прийнято для страхових  допомог, залежать від страхового стажу. Зокрема, передбачено, що вона становить 60 % середньої заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які мають  страховий стаж до 5 років, 80 % середньої  заробітної плати (доходу) при страховому стажі від 5 до 8 років; за наявності  страхового стажу понад 8 років розмір допомоги дорівнює 100 % середньої заробітної плати (доходу).  
Вітчизняне законодавство передбачає винятки з правила про залежність цієї допомоги від страхового стажу особи. Так, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу застрахованим особами, які належать до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також одному з батьків чи особі, яка їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Аналогічно обчислюються допомоги ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

  Правила визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності однакові для всіх застрахованих осіб і не залежать від підстав набуття права  на неї. Однак умови та тривалість її надання істотно різняться  й залежать від обставин, що спричинили тимчасову втрату працездатності9. Найпоширенішим випадком надання допомоги по тимчасовій непрацездатності є захворювання або травма, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві. За таких обставин допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та виплачується за основним місцем праці до відновлення працездатності або до встановлення ступеня її втрати, за винятком осіб, які працюють на сезонних чи тимчасових роботах. їм допомога по тимчасовій непрацездатності надається не більше як за 75 календарних днів протягом календарного року.

  За  чинним законодавством допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується впродовж перших 5 робочих днів непрацездатності підприємствами, установами, організаціями  за рахунок власних коштів. І тільки з 6-го дня непрацездатності цей обов'язок переходить до Фонду соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності.

  Ще  однією обставиною, яка слугує підставою  для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, є необхідність догляду  за хворою дитиною. У цьому разі допомога надається, якщо дитині не виповнилося 14 років. Виплачується вона з першого  дня протягом періоду, коли дитина за висновком лікаря потребує допомоги, але не більше 14 календарних днів. Якщо дитину переводять на стаціонарне  лікування, то допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується особі  за весь час її перебування у стаціонарі разом з хворою дитиною.

  У разі хвороби інших членів сім'ї  допомога виплачується з першого  дня, але не більше як за 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з  урахуванням тяжкості хвороби та побутових умов, — не більше як за 7 календарних днів.  
При захворюванні матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, допомога по тимчасовій непрацездатності надається на весь період захворювання, починаючи з першого дня.

  Якщо  тимчасова непрацездатність спричинена карантином, тобто адміністративними та медико-санітарними заходами, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, внаслідок чого працівник вимушений залишили роботу, допомога надається на весь час його відсутності.

  Коли  працівника відповідно до медичного  висновку тимчасово переведено на легшу  і разом з тим нижче оплачувану роботу, допомога по тимчасовій непрацездатності надається з першого дня такої  роботи, але не більше як за 2 місяці. Обчислюється вона за загальними правилами, але розмір її при цьому разом  із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного  заробітку до часу переведення.

  Допомога  по тимчасовій непрацездатності у разі здійснення протезування за медичними  показаннями в стаціонарі протезно-ортопедичного  підприємства надається застрахованій  особі за весь період перебування  у цьому підприємстві з урахуванням  часу на проїзд до протезно-ортопедичного  підприємства і назад.  
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається також для здійснення особою санаторно-курортного лікування, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і повернення з нього. За цих обставин допомога надається лише за час проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Якщо лікування здійснюється за рахунок власних коштів застрахованої особи або інших джерел, допомога надається за весь період перебування в санаторії з урахуванням часу на проїзд10.

  Виплачується  допомога по тимчасовій непрацездатності і у випадку відсторонення  від роботи особи, яка є бактеріоносієм. Це стосується людей, в організмі яких виявлено збудників інфекційної хвороби, за відсутності її симптомів, якщо вони виконують роботу, пов'язану з обслуговуванням населення. За наявності зазначених обставин особі необхідно запропонувати іншу тимчасову роботу і за її згодою перевести на роботу, не пов'язану з обслуговуванням інших осіб. Якщо ж перевести неможливо, то людина відсторонюється від роботи з виплатою їй на час відсторонення допомоги у зв'язку з втратою працездатності11.

  Допомога  по тимчасовій непрацездатності виплачується на підставі виданого в установленому  порядку листка непрацездатності, який є єдиним документом, що засвідчує  факт тимчасової втрати людиною працездатності12. За його наявності працівник має право звернутися до комісії із соціального страхування, а інші застраховані особи — до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за призначенням допомоги. Рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності повинно бути ухвалене впродовж 10 днів з дня надходження необхідних для цього документів. Органи, що її призначають, можуть відмовити у виплаті допомоги. Зазвичай таке трапляється:

  1) коли особа захворіла або травмувалася при вчиненні злочину;

  2) у разі умисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

  3) за час перебування особи під  арештом чи за час проведення  судово-медичної експертизи;

  4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

  5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

  6) за період перебування застрахованої  особи у відпустці без збереження  заробітної плати, творчій відпустці,  додатковій відпустці у зв'язку  з навчанням.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. 2. Допомога по вагітності та родах.

  Крім  виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, іншою, не менш важливою, функцією Фонду  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є допомоги, спрямовані на захист материнства та виховання дітей. Законом передбачено, що Фонд зобов'язаний надавати допомоги по вагітності та пологах, при народженні дитини, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

  Допомога  по вагітності та пологах надається  жінкам за весь період перебування  в однойменній відпустці, а також  застрахованим особам у разі усиновлення  дитини впродовж 2 місяців з дня  її народження.

  Нагадаємо, що відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається тривалістю 126 календарних днів, з яких 56 — після  пологів. У разі ускладнення пологів  чи народження двох і більше дітей  відпустка збільшується до 140 календарних  днів за рахунок подовженого — 70 календарних днів — післяпологового  періоду. Жінкам, які належать до 1—4 категорій осіб, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається тривалістю 180 календарних днів (90 днів до і 90 днів після пологів).

  Допомога  по вагітності та пологах виплачується сумарно, незалежно від кількості  днів відпустки, фактично використаних до пологів.  
При усиновленні дитини допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі, яка усиновила дитину, протягом 2 місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів.

  Рішення про призначення працівникам  допомоги по вагітності та пологах  ухвалюється комісією (уповноваженим) із соціального страхування, а іншим  застрахованим особам — виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем , їх реєстрації як страхувальників. Виплачується допомога у ' розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу) і не залежить від тривалості страхового стажу.  
Ще однією виплатою, яка здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, є допомога при народженні дитини13. Така допомога є особливою формою соціального захисту сімей з дітьми, адже надається з метою створення належних умов для утримання та виховання дітей, що надзвичайно актуально для нашої держави, коли нерідко народження дитини (дітей) може поставити сім'ю на межу виживання.  
Залежно від форми участі у сплаті страхових внесків допомога при народженні дитини призначається комісією (уповноваженим) із соціального страхування або виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з втрати працездатності одному із застрахованих батьків (усиновителю, опікуну). Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що сплачують єдиний податок, набувають право на допомогу за умови сплати ними податку встановленого розміру.

  Законодавство України передбачає, що сума допомоги при народженні дитини надається частинами, (найбільша з них — дев'ятикратний розмір прожиткового мінімуму) — відразу після народження дитини. Решта виплачується впродовж 12 місяців після місяця народження дитини. За перший місяць допомога призначається у розмірі прожиткового мінімуму, а за кожний наступний збільшується на 2,2 % у порівнянні з попереднім. На дванадцятому місяці виплачується залишок допомоги. Якщо впродовж терміну виплати допомоги при народженні дитини її отримувача позбавляють батьківських прав, чи він відмовляється від виховання дитини, або ж не за цільовим призначенням використовує кошти, виплата допомоги припиняється.

  Дещо  іншу мету ставить законодавець, надаючи  допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Частково вона є компенсацією одному із батьків (усиновителю, опікуну, дідусеві, бабусі чи іншому родичу), який фактично здійснює догляд за дитиною, втрати заробітної плати (доходу) і, крім того, є матеріальною підтримкою для цих осіб у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

  Підставою для призначення цієї допомоги є  наказ (розпорядження) роботодавця  про надання застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, відпустки, а для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, — розпорядження  виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності за місцем їх реєстрації як страхувальників.

  Виплачується  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку щомісяця, починаючи з дня надання відпустки  по день її закінчення, але не більш  як до досягнення дитиною трирічного віку. Розмір допомоги визначається правлінням Фонду, але при цьому вона не може бути меншою за прожитковий мінімум, встановлений законом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     
 
 

  2. 3. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

  Допомога  по безробіттю – це періодичні виплати, які надаються протягом встановленого  законом строку особам, визнаними  безробітними, за рахунок коштів соціального  страхування в розмірі пропорційному  страховому стажу і втраченому заробітку14.

  Допомога  по безробіттю є відносно новим видом  матеріального забезпечення працівників. Умови і порядок забезпечення цією допомогою регламентуються  Законом України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття» від 2 березня 2000р15. Мова йде про надання допомоги тим застрахованим працівникам, які втратили роботу з незалежних від них причин.

  Законом установлена залежність розміру  допомоги з безробіття від сплати страхових внесків, інакше кажучи, від  страхового стажу працівника. Страховий  стаж  -  період (строк), протягом якого  особа підлягала страхуванню  на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески. Право на допомогу по безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або  неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від  страхового стажу. Розмір допомоги встановлюється в такий спосіб: при страховому стажі працівника менше 2 років – 50% його середньої заробітної плати, при стажі від 2 до 6 років – 60%, більше 10 років – 70%16.

Порядок та умови призначення страхових допомог