Порядоу кладання біржових угод та їх виконання

Зміст

Вступ

Розділ 1. Виникнення товарної біржі в світі

1.1.       Виникнення і розвиток біржових структур

1.2.       Історія діяльності товарних бірж в Україні

Розділ 2. Організація біржових угод

2.1 Смисловий зміст угоди

2.2. Види біржових угод

2.3. Реєстрація та оформлення угод

Розділ 3.Організація товарних бірж

3.1. Механізм укладення біржових угод

3.2. Організаційне забезпечення біржових угод

Висновки

Список використаної літератури

.

Вступ

В процесі вивчення біржової діяльності важливого значення набуває дослідження питання біржових угод.

Слід відмітити, що слово "угода" має неоднаковий смисловий зміст. У вузькому розумінні біржові угоди - це торгові угоди, які офіційно укладаються під час біржових зборів у приміщенні біржі, або ж договір (укладення договору) про виконання певних зобов‘язань. У широкому розумінні біржовими прийнято вважати будь-які угоди, що укладаються на біржі брокерами, які працюють у брокерських фірмах, і, як правило, зареєстровані на біржах. Як більш ширше поняття, угода включає в себе не тільки укладення договору, але і його виконання, що дає змогу говорити про етапи процесу угоди. Саме це широке трактування взяте за основу в даній курсовій роботі.

Так під угодою розуміється певна біржова угода з усіма її етапами від укладення договору через всі проміжні стадії до його виконання сторонами угоди. Така угода фіксується в біржовому контракті під час торгів, згідно з Правилами біржової торгівлі, які розробляються, спираючись на чинне законодавство, статут біржі та затверджуються загальними зборами членів біржі.

Біржові угоди характеризуються з юридичної, організаційної, економічної та етичної сторін.

З юридичної точки зору угода являє собою взаємну угоду сторін, пов‘язану з появою, тимчасовим припиненням, припиненням або зміною певних майнових прав і обов‘язків. Правова сторона біржових угод також торкається прав і обов‘язків учасників (контрагентів) таких угод. На фондовому ринку, зокрема, такі права випливають зі змісту цінних паперів або товару, що знаходяться в основі того чи іншого договору.

Організаційна сторона біржових угод передбачає визначення їх учасників, види біржових операцій, а також порядок виконання певних дій, що призводять до укладення біржових угод і відображення їх в конкретних документах.

Економічна сторона показує мету укладення біржової угоди (задоволення конкретних потреб, реалізації біржового товару, встановлення ціни, отримання прибутку, вкладення грошей, спекуляції і т.д.)

З етичної сторони біржові угоди пов‘язані з суспільними відносинами і дотриманням біржових законів (традиції, норм і правила поведінки, що не знайшли відображення в законі, але обов‘язкові для їх дотримання).

Внаслідок біржових операцій їх учасники отримають певний прибуток, але не будь-якою ціною, а відповідно до прийнятого законодавства. Тому питання укладання біржових угод на сьогоднішній день являється актуальним. Це і зумовило вибір теми курсової роботи.

Отже, метою написання курсової роботи є характеристика біржових угод, їх видів, порядку укладання та виконання.

Об’єктом вивчення є біржові угоди.

Предметом дослідження в роботі являється порядок укладання та виконання біржових угод.

Основними завданнями дослідження є:

1. Характеристика складових біржових угод.

2. Характеристика біржових угод на товарних біржах.

4. Дослідження порядку укладання біржових угод та їх виконання.

Розділ 1. Виникнення товарної біржі в світі

1.1         Виникнення і розвиток біржових структур

Етимологічне поняття біржа походить від грецького byrza (сумка, гаманець), німецького borse і голландського blurs за місцем її першої появи в XV ст. в м.Брюгге (Нідерланди), а також від фламандського купецького прізвища Van der Burse, біля будинку в м. Брюгге, де відбувалися збори купців і банкірів з різних країн для обміну торговою інформацією, купівлі іноземних векселів й інших торгових операцій без пред'явлення конкретного предмета купівлі-продажу. Три шкіряні мішки (гаманці) були зображені на родовому гербі, який був прикріплений на воротах будинку Ван дер Бюржей. Назва "біржа" прижилось і розповсюдилось по всій континентальній Європі. Лише Англія, а потім й інші англомовні країни назвали і досі іменують торговий інститут Stosk Exchange.

Традиційно слово "біржа" вживається для позначення трьох понять: збори, де в одному місці продають і купують; місце, де проводяться такі збори; сукупність угод, що укладаються при цьому. Якщо поєднати все назване, вийде, що біржа - це певним чином організований ринок. Особливість його в тому, що він завжди оптовий, а предметом торгівлі є замінимі цінності із заздалегідь певними характеристиками, які відсутні в місці продажу: сировина і готова продукція, цінні папери, послуги, робоча сила і т.д. Для біржового ринку характерне також те, що ділові угоди тут завжди укладаються публічно, у заздалегідь встановлений час і в певному місці, що дає змогу всім бажаючим взяти участь у таких торгах. Біржа - старий торговий інститут, її виникнення іноді пов'язують також з давньоримськими collegine mercantorium (збори, де торгують). Однак, якщо ці збори, де торгували, і були прототипом біржі, то досить віддаленим. Справжня біржова організація могла виникнути лише з розвитком торгівлі, зародженням великих торгових центрів, появою численного купецького стану. Час виникнення у Західній Європі організацій купецтва, близьких за своїми функціями до бірж, - XII- XIII ст. Саме в цей період середньовічна торгівля набуває достовірно міжнародного характеру. Найбільшими її центрами стають міста Північної Італії, Південної Франції, Фландрії. В умовах, коли сполучення між містами були ускладнені, а мандрівників, тим паче купців, чекали численні небезпеки, величезне значення в розподілі товарних потоків відігравали ярмарки. Саме з розвитком ярмарків тісно пов'язане виникнення численних фінансових і торгових інститутів, в тому числі і бірж.

Надалі, з розвитком промисловості, виникла необхідність у постійному оптовому ринку, який поєднував між собою господарські області (регіони), що розвивалися. Такий ринок склався в XVI ст. у ході розвитку торгівлі між Іспанією і Нідерландами у формі біржі.

Перші класичні біржі виникли в Італії (Венеція, Генуя, Флоренція), де на основі міжнародної мануфактури зростала зовнішня торгівля, а також у великих торгових містах інших країн. Першою міжнародною біржею, яка відповідала новому рівню розвитку продуктивних сил, вважається біржа в Антверпені, де здійснювалися операції з цінними паперами (купівлею-продажем боргових зобов'язань урядів Голландії, Англії, Португалії, Іспанії і Франції).

Амстердамська біржа була універсальною. Тут відбувалася торгівля хлібом, сіллю, рибою, прянощами, лісом, грошима, облігаціями, акціями та іншими товарами. В той час остаточно визначилося поняття біржової гри: на підвищення, коли купувалися акції з метою збуту їх через деякий час за більш високою ціною, і на пониження, коли акції продавалися з розрахунку на їх майбутню купівлю за нижчою ціною. Розвиток строкових операцій поступово сформував певні біржові звичаї компенсаційних операцій: виконання всіх строкових операціях призначалося на заздалегідь встановлені дні, що давало змогу при незначній кількості готівки, яка була в обігу, значно розширити оборот біржової торгівлі. Безліч відвідувачів, які прагнули швидкого збагачення, спонукали до того, що організатори біржі в Амстердамі у XVII ст. спорудили першу в історії спеціальну будівлю для біржі. Таким чином, з'явився атрибут сучасної біржі - біржовий зал.

Найбільшою фондовою біржею в XIX ст. нарівні з Лондонською і Паризькою була біржа у Франкфурті-на-Майні, створення і розквіт якої пов'язаний з прізвищем Ротшильдів.

До кінця XIX ст. поступово змінюється характер цінних паперів, що знаходилися в обігу на фондових біржах. Якщо спочатку об'єктами біржових угод були практично будь-які види цінних паперів, в тому числі векселі, акції, облігації, то з розвитком банків функції обслуговування короткострокового кредиту переходять до банків, що здійснюють операції з векселями і власне банківські операції своїх клієнтів. На біржах короткостроковий кредит відіграє дещо скромну роль і обмежується ломбардною операцією, призначеною для кредитування спекулятивних строкових угод. Головними об'єктами угод на фондових біржах з кінця XIX ст. і до нинішнього часу стають акції й облігації (боргові зобов'язання держави, органів місцевого самоврядування, великих банків й інших комерційних організацій).

Ті товарні біржі, що виникли в XVI ст., не відігравали такої помітної ролі, як фондові. Розквіт товарних бірж, що спеціалізувалися на певних видах товарів, наступив у кінці XIX ст. Він був нерозривно пов'язаний із розвитком сільськогосподарського виробництва. Найбільші товарні біржі спеціалізувалися на торгівлі зерном, цукром, какао і т.п. Ця сільськогосподарська продукція (сировина) найбільшою мірою придатна для біржової торгівлі: внаслідок об'єктивних факторів (короткочасний період виробництва і постійний попит) вирівнювання цін на неї ускладнене. Сільськогосподарські продукти добре вписуються в систему біржової торгівлі за стандартами: без пред'явлення зразка, на основі його відповідного найменування - стандарту. До цих пір ці об'єкти є основним предметом угод на товарних біржах.

Поява в Росії біржі, як і багатьох інших раніше невідомих населенню країни торгових інститутів, пов'язана з ім'ям Петра Великого. У 1721 р. ним була заснована в Санкт-Петербурзі перша російська біржа, яка згодом стала однією з найбільших у Європі. Приміщення біржі, яке було побудоване урядом, Олександр І передав петербурзькому купецтву. До початку XX ст. в Росії активно функціонувало близько півсотні товарних, а також ряд фондових бірж (самостійних фондових відділів товарних бірж) загальноєвропейського значення. За масштабами біржової торгівлі Росія ніскільки не поступалася найбільш розвиненим європейським державам (у Німеччині до початку XX ст. нараховувалося близько 20 бірж, у Франції - 70).

1.2. Історія діяльності товарних бірж в Україні

Біржова торгівля в Україні започаткована відкриттям у 1796 р. товарної біржі в м. Одеса, в 1834 р. - у м.Кременчуг.

Загалом, в історії біржової діяльності України можна виділити кілька найважливіших етапів:

1. 1796- 1860 pp. Відкриття першої товарної біржі (м. Одеса) та початок біржового руху.

Характерним для цього етапу є створення та функціонування кількох товарних бірж, де ділове життя характеризувалось незначними обсягами угод, недосконалістю організаційних форм торгівлі кредитної системи тощо. Це було зумовлено перш за все тим, що не відчувалося у цей період особливої необхідності у створенні товарної біржі, оскільки для товарообігу цього періоду достатньо було діяльності ярмарків, на яких здійснювалась торгівля значними обсягами продукції.

Перші біржі були організовані не за ініціативою самих торговців, а за наказом Петра І. Характерною особливістю товарної біржі, яка відрізняла її від ринків іншого типу, було те, що на ній торгували не реальними товарами, а за зразками. Ця основна відмінність товарної біржі зумовлювала те, що не всі товари були предметом біржового обороту.

2. 1861 - 1914 pp. Активізація біржової торгівлі в усіх центрах України, їх спеціалізація

Для даного етапу розвитку біржової діяльності характерним є економічне піднесення і розширення товарно-грошових відносин, що було зумовлено реформами 60-х років. Останні прискорили перехід до ринкового господарювання, створили сприятливі передумови для розвитку біржової мережі. Товарні біржі створюються в усіх торгових центрах України.

В Україні будуються елеватори, з'являються комерційні банки, починає працювати так званий підтоварний кредит, в основному для торгівлі хлібом. Цей період характеризується розширенням мережі залізниць, вдосконалюються транспортні засоби, все це суттєво впливає на інтенсивність розвитку перевезень продукції.

3. Наступний етап у підйомі біржової діяльності припадає на початок XX ст. і перш за все на передвоєнні роки - 1906-1913 pp. За цей період в Україні розпочали роботу 11 товарних бірж. Як правило, це спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м'ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, у товарній структурі якої значну питому вагу займав цукор, Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі.

Біржі цього періоду надійно увійшли в народне господарство країни і мали суттєву питому вагу на оптовому товарному ринку.

Товарні біржі, які функціонували в Україні у дореволюційний період, представляли інтерес для країн Західної Європи тим, що були незалежними організаціями. Місцева влада не втручалася у біржову діяльність. На вітчизняних біржах того періоду укладалися угоди з реальним товаром.

В Україні набули розвитку виключно товарні біржі, у той час як у Росії в 30-ті роки минулого століття у структурі товарних бірж з'явилися вже фондові відділи. Це було зумовлено появою в 1820 р. облігацій державної позики, а в 1827 р. - акцій, що сприяло розвитку біржового обороту цінних паперів. Основний обсяг внутрішнього фондового ринку проходить через Петербурзьку і Московську біржі. Однак початок першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності всіх товарних бірж в Україні.

4. 1921 - 7928 pp. Відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики

Цей етап біржової торгівлі, що характеризувався її відродженням, розпочався в 1921 р. і вже в 1925 р. всі ті 11 товарних бірж, що діяли До 1917 p., відновили свою роботу. Передумовою такого процесу стала внутрішня економічна політика, що виявлялася у певному пожвавленні капіталу та підприємництва. Торговельно-посередницька діяльність товарних бірж була спрямована на децентралізацію ринку.

Біржа формувалася як корпорація, вона мала свій статут, її членами могли бути всі види підприємств, як державні, приватні, так і змішані, що сплачували вступний внесок.

На початковому етапі розвитку бірж основними їх учасниками були державні і кооперативні організації. Фізичні особи не могли бути членами товарної біржі. Як правило, вони не допускалися на біржові збори. Але були і виключення. Так, статут Саратовської товарної біржі передбачав участь фізичних осіб в її роботі, але їх кількість в зборах не могла перевищувати 2/7 загальної кількості учасників. Членами біржі могли бути й іноземці, які відповідали встановленим вимогам. Відмінною рисою радянських бірж того періоду було існування інституту обов'язкового членства (як на першій російській біржі, створеній Петром І). Відповідно до Декрету РНК СРСР від 10 квітня 1923 р. "Про державні промислові підприємства, які функціонують на засадах комерційною розрахунку", всі центральні трести зобов'язані були перебувати у статусі членів біржі і реєструвати на біржі свої оптові угоди. Декретом від 17 липня 1923 р. така практика була встановлена і для місцевих трестів, що перебували в управлінні раднаргоспів. Вказівка про обов'язковість бути членом біржі була внесена навіть до типових статутів трестів.

Статут біржі регламентував кількість членів біржового комітету від усіх категорій підприємств.

Радянські товарні біржі були не однотоварними, а багатопрофільними. Угоди здійснювалися на них практично з усіх видів товарних груп. Як результат, до складу біржі входили різні секції, де укладалися угоди щодо реалізації продукції певної галузі, їх діяльність визначалася відповідним положенням, а члени підпорядковувалися біржовому комітету. Наприклад, під час організації Московської товарної біржі було створено 6 секцій: 1) сировинна; 2) хлібно-продуктова; 3) текстильна; 4) будівельна; 5) металева і електротехнічна; 6) хімічна. Пізніше була створена лісова секція.

Враховуючи багатопрофільність перших радянських бірж, при них, із зміцненням фінансового становища економіки країни, стали створюватися фондові відділи, де укладалися угоди з державними цінними паперами (в основному угоди на первинному ринку щодо їх розміщення), іноземною валютою, реалізацією акцій, обліком векселів й інших платіжних вимог.

Слід зазначити, що в біржовому обороті товарних бірж радянського періоду переважала продукція державних підприємств. Радянська біржа мала підлегле становище в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації її діяльності з боку державних органів. Держава, з одного боку, прагнула регулювати розвиток цього процесу, з іншого - визначати економічну сутність біржі.

З розвитком перших радянських бірж великого значення набула контрольно-облікова функція. Біржа стає згодом допоміжним апаратом у справі державного регулювання ринкових відносин. Вона допомагала державним органам у виборі лімітів, викривала факти відступу від них, виявляла причини цих відступів, допомагала знаходити шляхи усунення порушення лімітів. Біржова статистика дозволяла контролювати різні відомства, стан окремих галузей і навіть окремих підприємств. У біржовій статистиці в основному відбивався торговий оборот країни. Завдяки цьому державні органи управління мали оперативні дані про товарні запаси в основних контрагентів, про рух цін на ринку.

Розділ. 2 Організація біржових угод

2.1. Смисловий зміст угоди

Слово "угода" має неоднаковий смисловий зміст. У вузькому розумінні біржові угоди - це торгові угоди, які офіційно укладаються під час біржових зборів у приміщенні біржі, або ж договір (укладення договору) про виконання певних зобов'язань. У широкому розумінні біржовими прийнято вважати будь-які угоди, що укладаються на біржі брокерами, які працюють у брокерських фірмах, і, як правило, зареєстровані на біржах. Як більш ширше поняття, угода включає в себе не тільки укладення договору, але і його виконання, що дає змогу говорити про етапи процесу угоди. Саме це широке трактування взяте за основу в цьому навчальному посібнику. У ньому під угодою розуміється певна біржова угода з усіма її етапами від укладення договору через всі проміжні стадії до його виконання сторонами угоди. Така угода фіксується в біржовому контракті під час торгів, згідно з Правилами біржової торгівлі, які розробляються, спираючись на чинне законодавство, статут біржі та затверджуються загальними зборами членів біржі.

Біржові угоди характеризуються з юридичної, організаційної, економічної та етичної сторін.

З юридичної точки зору угода являє собою взаємну угоду сторін, пов'язану з появою, тимчасовим припиненням, припиненням або зміною певних майнових прав і обов'язків. Правова сторона біржових угод також торкається прав і обов'язків учасників (контрагентів) таких угод. На фондовому ринку, зокрема, такі права випливають зі змісту цінних паперів, що знаходяться в основі того чи іншого договору.

Організаційна сторона біржових угод передбачає визначення їх учасників, види біржових операцій, а також порядок виконання певних дій, що призводять до укладення біржових угод і відображення їх в конкретних документах.

Економічна сторона показує мету укладення біржової угоди (задоволення конкретних потреб, реалізації біржового товару, встановлення ціни, отримання прибутку, вкладення грошей, спекуляції і т.д.).

З етичної сторони біржові угоди пов'язані з суспільними відносинами і дотриманням біржових законів (традиції, норм і правила поведінки, що не знайшли відображення в законі, але обов'язкові для їх дотримання). Внаслідок біржових операцій їх учасники отримають певний прибуток, але не будь-якою ціною, а відповідно до прийнятого законодавства.

Основою для укладення угоди є усна згода контрагентів, висловлена ними у процесі відкритих торгів і зафіксована маклером, який обслуговує товарну секцію на цій біржі.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. При здійсненні угоди сторони погоджують між собою її зміст, тобто перелік питань, що вирішуються при її укладенні.

Умовами змісту угоди є:

* назва товару;

* його якість;

* кількість товару (партія товару, лот);

* ціна і форма оплати за куплений товар;

* базис поставки;

* пункт доставки товару;

* термін виконання угоди та умови поставки.

При укладенні угоди обов'язковому оголошенню підлягають назва купленого товару, його якість, кількість та ціна. Інші умови змісту угоди можуть не оголошуватися і складати її комерційну таємницю.

Для того, щоб угоди мали єдину правову основу, кожною біржею розробляються спеціальні правила, що регулюють відносини між контрагентами. Це підготовка угоди, безпосереднє здійснення угоди, оформлення укладеної угоди, її виконання, розрахунки з операцій, відповідальність за їх виконання і вирішення спорів. Таким чином, законодавчі правила укладення угод е своєрідною боротьбою з торговою (комерційною) несумлінністю.

Підготовка до укладення угоди, як правило, ведеться поза біржею, а її здійснення проводиться у процесі біржових торгів відповідно до норм і правил, що встановлені на конкретній біржі.

За своєю юридичною природою біржові угоди не відрізняються від угод, що укладаються поза біржею, їх відмінності пояснюються лише умовами укладення угод: біржова угода укладається на біржових зборах; біржова угода укладається членами біржі або особами, допущеними на неї як відвідувачі.

На фондових біржах діє правило, згідно з яким угоди можуть укладати за власні кошти лише члени біржі, а за кошти інших учасників ринку - тільки фондові маклери.

На фондових біржах (фондових відділах товарних бірж) угоди повинні укладатися лише з випущеними акціями та іншими цінними паперами, а також з тими, що знаходяться в обігу у порядку, передбаченому чинним законодавством (зокрема, Законом України "Про цінні папери та фондову біржу). Не можуть укладатися на біржі угоди з тими предметами, які заборонені законом: тобто з предметами, які вилучені з обороту повністю або частково. Угоди з предметами угод, відносно яких законодавством встановлені спеціальні правила, на біржах укладаються у відповідності з цими правилами (наприклад, операції з валютними цінностями); для біржових угод характерний специфічний порядок їх укладення, що дозволяє здійснити операцію досить швидко: за допомогою короткої публічної пропозиції, зробленої особисто учасником біржового торгу або скоріше всього маклером і що містить вказівку про предмет продажу, термін і ціну, і більш короткого акцепту, суть якого усіма мовами зводиться до слова "даю". Біржова угода, що укладається сторонами безпосередньо, може бути як усною, так і письмовою. У разі укладення угоди через маклера, письмова форма ("маклерська записка") обов'язкова; біржові операції підлягають обов'язковій реєстрації.

Отже, основними ознаками біржової угоди є:

а) місце здійснення - на біржових зборах;

б) суб'єкти - члени, постійні та разові відвідувачі біржі;

в) предмет - товари і цінні папери, допущені до котирування;

г) реєстрація операції в певний термін і в певному порядку.

Існує ще одна важлива особливість біржової угоди: вона укладається лише на біржі, але виконується завжди поза біржею, оскільки реальний товар на біржі відсутній.

Зазначеним ознакам біржової угоди відповідає її визначення, згідно якого біржова угода - це угода про взаємну передачу прав і обов'язків відносно майна (товарів, цінних паперів тощо), допущеного до обігу на біржі, які укладаються учасниками біржі на біржових зборах у порядку, встановленому законодавством про товарні і фондові біржі і біржовими статутами.

2.2. Види біржових угод

Залежно від місця укладання закон розрізняє біржові та позабіржові угоди, що мають, проте, однакову юридичну природу.

Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників - брокерські контори і брокерів, а не самими продавцями і покупцями реального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає). Біржова угода має юридичні ознаки звичайної угоди щодо змісту, структури тексту, форми тощо.

На біржові та позабіржові угоди поширюються одні й ті самі правові норми про угоди. Йдеться, по-перше, про норми розділу І глави 3 Цивільного кодексу Української РСР (статті 41- 61), по-друге, про відповідні статті розділу II "Окремі види зобов'язань", що регулюють відносини купівлі-продажу, міни, поставки. Разом з тим біржова угода має певні юридичні особливості. Тому види, особливості укладання біржових угод врегульовано ст. 15 "Біржові операції" та ст. 17 "Правила біржової торгівлі" Закону України "Про товарну біржу".

Детально біржові угоди регулюються Правилами біржової торгівлі, затвердженими біржовими комітетами, а зміст цих угод визначається Типовими контрактами, які також затверджують біржові комітети.

Щоб відрізнити біржові угоди від звичайних, небіржових, законодавець, по-перше, визначає, що діяльність щодо їх укладення називається біржовими операціями; по-друге, встановлює особливі умови, яким має відповідати біржова угода.

Предметом біржової угоди є так званий біржовий товар. Згідно з п. "а" ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" біржова угода може бути укладена на купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, які допущені для обігу на товарній біржі. Вимоги до біржового товару регулюються правилами біржової торгівлі окремих бірж.

Як правило, біржі здійснюють обмін (товарооборот) товарів, що характеризуються якісною однорідністю (речі, визначені родовими ознаками, взаємозамінюваний товар). Обов'язковою вимогою є те, що біржовий товар не повинен потребувати додаткового узгодження його характеристик. Товар, який подається біржі, має відповідати встановленим стандартам. Якщо він частково втратив споживчі якості, відповідні дані мають бути відомі всім учасникам біржового торгу.

Відмінність між біржовими і небіржовими угодами полягає також у тому, що суб'єктами (учасниками) біржових угод можуть бути лише члени біржі.

Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш загальним критерієм поділу є час виконання угоди.

Згідно з цим критерієм є угоди:

з негайним виконанням ("угоди на реальний товар" або "касові угоди"). Така назва угод зумовлена тим, що придбання або відчуження товару передбачає у цьому разі саме "негайне" виконання угоди. За такою угодою товар має перебувати на одному з зазначених біржею складів і передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначається Правилами біржової торгівлі;

термінові (угоди на строк). Згідно з такими угодами організація-продавець передає у певний, визначений сторонами строк у власність (повне господарське відання) організації-покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах (щодо строку платежу, ціни), встановлених договором. По суті, це договори поставки біржового товару, строки виконання яких визначаються наперед, на майбутнє. Оскільки йдеться про поставки в майбутньому, така біржова угода називається угодою на строк, або форвардною угодою. Форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітентові такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту. Строк зазначається у договорі (біржовому контракті). Найбільша тривалість цього строку також регулюється біржею в Правилах біржової торгівлі. До угод на строк належать також біржові угоди з товаром, який перебуває в дорозі, а також з товаром з наступним надходженням. Характерною особливістю угоди на строк є те, що договори такого роду можна багаторазово перепродувати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару.

З огляду на юридичний спосіб забезпечення виконання вирізняються біржові угоди із заставою. Особливістю цього виду угод є те, що крім основних предметів угод до їх змісту входить і зміст іншого договору - договору застави. Він полягає в тому, що в момент укладання основного договору один контрагент виплачує іншому суму, визначену договором як застава. Отже, щодо цієї угоди, крім основного, діє також договір застави.