Поширений та функціональний спектр методу інтерв'ю
План
Вступ…………………………………………………………………
Розділ І. Поняття та види інтерв’ю………………………………………3
1.1. Інтерв’ю
як метод одержання первинної соціологічної
інформації……………………………………………………
1.2. Основні особливості інтерв'ю. Переваги та недоліки
інтерв’ювання……………………………………………
1.3.
Види інтерв’ю……………………………………………
1.4.
Процедура та правила
Розділ ІІ Соціологічне інтерв’ю та його
методологія ………………………………………………
2.1.Поняття
соціологічного інтерв’ю…………………
2.2. Фокусоване групове інтерв'ю……………………………………………21
2.3.
Методи інтерв’ю ……………………………………
Висновок…………………………………………………………
Список використаної літератури……………………………………………43
Вступ
Інтерв’ю є одним з найбільш дієвих методів прикладних досліджень у соціології, психології та ряді інших наук, що стосуються дослідження суспільства та одним з основних методів збору первинної соціологічної інформації. Саме тому цей вид усного опитування вимагає ґрунтовного вивчення та аналізу. Власне, дана робота і містить обширний систематизований виклад найвагоміших характеристик та структур інтерв’ю, котрий даватиме читачу ознайомитися з основними його ознаками, елементами, та практичним застосуванням. Спрямований на визначення суті і різновидів інтерв’ю як підвидів опитування, цей реферат відображає і розкриває їх актуальність та важливість у соціології для процесу отримання даних будь-якого характеру.
Ще одним напрямом дослідження у даній роботі є аналіз дієвості цього методу та розгляд проблем, що виникають в ході його практичного застосування.
Метою та завданням мого реферату є чітке формулювання саме дефініції інтерв’ю, його ознак, висновків стосовно методології і технологій інтерв'ю, та, взагалі, значення інтерв’ю, як соціологічного способу збирання первинної інформації, для вивчення, аналізу і систематизації соціальних фактів, виявлення зв’язків, залежностей між соціальними явищами і процесами, формування на основі зібраної інформації нових знань та інших завдань соціологічних досліджень.
1.1. Інтерв’ю як метод одержання первинної соціологічної інформації
Слово «інтерв’ю» з точки зору журналістики, соціології, психології та інших наук можна тлумачити у двох значеннях: широкому і вузькому. У журналістиці інтерв’ю - жанр публіцистики, бесіда журналіста, з одним або кількома особами, що проводиться у вільній манері для з'ясування нових відомостей, встановлення відсутніх подробиць, визначення чиєїсь позиції, поглядів на певні події, а в науці - це спосіб наукового пізнання із залученням знань сторонніх людей, подальшою статистичною обробкою.
У другому значенні термін «інтерв’ю» становить цінність як метод збору інформації у науці і дана робота присвячена висвітленню поняття «інтерв’ю» саме з цієї точки зору.
У соціології інтерв’ю (від англ. interview — зустріч, бесіда, обмін думками) — різновид усного опитування, який відбувається за певним планом та ґрунтується на безпосередньому контакті спеціально навченого реципієнта з респондентом.
Інтерв’ю це не просто побутова розмова, це цілеспрямована бесіда, з’ясування важливих відомостей, нових даних. Воно, на відміну від іншого спілкування, не може протікати стихійно, як наприклад, розмова двох друзів дорогою до школи.
Варто зазначити, що в інтерв’ю чітко закріплені і нормовані ролі співрозмовників; завданням соціологічного дослідження встановлені і задані цілі. Стосовно суб’єктного складу, то тут можна говорити про двох дійових осіб, дві сторони процесу інтерв’ювання: респондент і інтерв’юер.
Респондент (англ. respond – відповідати) – особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації під час опитування.
Інтервю’ер - той, хто
проводить інтерв’ю; людина, яка
перебуває у безпосередній
1.2. Основні особливості інтерв'ю. Переваги та недоліки інтерв’ювання
Особливості інтерв'ю зумовлені використанням його в проблемних, дослідженнях, при вивченні громадської думки, телефонних опитуваннях, контрольних і вибіркових опитуваннях, опитуваннях експертів.
У інтерв’ю як методу одержання первинної соціологічної інформації є такі основні особливості:
Воно допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів.
Дає змогу вести спостереження за психологічними реакціями респондентів.
Особистий контакт соціолога і респондента забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування.
Якщо розглядати переваги інтерв’ю перед іншими способами опитування, то можна виділити такі:
Майже повна відсутність питань, котрі залишаються без відповідей.
Можливість у будь-який момент уточнити відповідь.
Є можливість більш повного
спостереження поведінки
Обсяг інформації повний і глибокий.
Стосовно недоліків, то при інтерв’юванні наявні специфічні труднощі, що виникають при використанні інтерв'ю як методу збору даних:
Складність налагодження психологічного контакту з кожним респондентом.
Нетерплячість респондентів, їх страх перед спілкуванням з незнайомими людьми.
Значні матеріальні й часові затрати, мала оперативність даного способу.
Трудомісткість підготовки і тренінгу інтерв'юерів, контролю якості їх роботи.
Проблеми забезпечення анонімності.
1. 3. Види інтерв’ю
Класифікація інтерв'ю – це виділення за певною підставою різних видів інтерв'ю.
Залежно від ступеня свободи реципієнта (інтерв’юера) інтерв’ю поділяється на неспрямоване і спрямоване.
Не спрямоване - в якому подається максимум свободи вести спонтанну розмову з тем, вибраних респондентом.
Спрямоване - в якому інтерв’юер задає ретельно підготовлені завчасно питання.
Залежно від ступеня стандартизації інтерв’ю поділяють на:
Вільне - бесіду, що триває кілька годин за загальною програмою, але без жорсткої деталізації. Інтерв’юер може задавати запитання, які вважає за необхідні, у будь-якому формулюванні та послідовності; вільне інтерв’ю характеризується великою гнучкістю.
Напівстандартизоване (фокусоване) – інтерв’ю, яке концентрується на дослідженні визначених аспектів якоїсь особливої події чи ситуації, що переживається респондентом.
Стандартизоване - яке проводять за детально розробленим планом, що конкретизує зміст, послідовність запитань і варіанти можливих відповідей, у ході якого використовується опитувальний листок з чітко визначеним порядком і формулюванням питань з метою одержання максимального зіставлення, порівняння даних, зібраних різними інтерв’юерами. Відповіді суворо фіксуються. Забезпечує більшу порівнянність інформації та швидкість її опрацювання. Крім того, перевагою стандартизованого інтерв’ю є можливість залучити до його проведення осіб без спеціальної соціологічної підготовки. Соціологічні служби розробляють опитувальні листки, користуючись якими працівник будь-якого виробничого підрозділу може зібрати необхідну інформацію.
Залежно від способу спілкування інтерв’юера й респондента інтерв’ю може бути особистим і опосередкованим.
Особисте - інтерв’ю, яке проводиться в умовах безпосередньої соціальної взаємодії з респондентом.
Опосередковане інтерв’ю - застосовуються такі технічні засоби, як телефон, магнітофон, телебачення.
Залежно від жорсткості поведінки інтерв’юера інтерв’ю буває:
М’яким - коли інтерв’юер намагається
досягти довіри опитуваного,
І жорстким - коли інтерв’юер веде себе дещо зухвало. Йому дозволяється грубо перебивати респондента, ловити його на протиріччях, задавати уточнюючі запитання, чинити психологічний тиск. Цей метод ведення інтерв'ю нагадує тактику поведінки слідчих при допиті обвинувачуваних і рідко використовується у світовій соціології.
Найпоширеніший стиль ведення інтерв'ю знаходиться десь посередині і нагадує ділові переговори двох партнерів, що поважають свої і чужі права.
За кількістю респондентів виділяють:
Індивідуальне, або особисте - інтерв'ю (бесіда тет-а-тет інтерв'юера з одним опитуваним в довірливій обстановці за відсутності сторонніх спостерігачів).
Групове інтерв'ю - бесіда одного інтерв'юера, який в цьому випадку називається модератором, з кількома людьми для з'ясування колективної думки, встановлення загальної точки зору на предмет.
За частотою проведення інтерв’ю може бути:
Одноразовим – проходить один раз.
І багаторазовим (панельним) - панельне інтерв’ю передбачає збирання інформації від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з конкретною пізнавальною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці.
Залежно від його глибини інтерв’ю буває глибинним (тривалим) та поверховим (короткочасним).
Поверхове - інтерв’ю може бути сфокусоване на одержання інформації про певні аспекти якоїсь особливої ситуації або події, яку пережив респондент.
Глибинне інтерв’ю є інтесивним і докладним. Воно має за мету з’ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо.
Ще один критерій – за цільовим призначенням.
Діагностичне - використовується психіатром для того, щоб глибше пізнати внутрішні мотиви поведінки, риси особистості, розлади, симптоми хвороби. інтерв'ю соціологічний бесіда респондент
Клінічне - використовується як метод терапевтичної бесіди з пацієнтом з метою надати йому психологічну допомогу, наприклад, позбутися нав'язливої ідеї. У подібній бесіді психолог цікавиться вже не тільки явним, але і прихованим (свідомо чи несвідомо) змістом відповідей людини, а також їх контекстом: тоном розмови, мимовільними запинаннями, застереженнями або жестами, які, здатні повідомити безліч додаткових відомостей про поведінку пацієнта. У соціології вони використовуються рідко (якщо не звертатися до клінічної соціології). Взагалі клінічне інтерв’ю спрямоване не стільки на отримання інформації, скільки на те, щоб дати можливість респонденту розповісти про свої неприємності, відчути свою значимість, допомогти розібратися в самому собі, досягти самопорозуміння.
Ще одним додатковим критерієм класифікації виступає місце проведення інтерв'ю. Виділяють такі його різновиди:
Інтерв'ю за місцем проживання. У домашній обстановці людина в своєму розпорядженні має велику кількість часу. У звичних умовах вона охочіше відповідає на гострі питання, питання, які потребують висвітлення інформації про негативні факти та явища. Бесіда набуває менш офіційного характеру, ніж в службовому приміщенні. Домашня обстановка налаштовує на досить тривале інтерв'ю з високим ступенем концентрації на питаннях опитування. Для маркетолога цей спосіб цінний ще й тим, що легко встановлюються довірливі відносини, можлива демонстрація зразків товару, рекламних матеріалів і т.п.
Інтерв'ювання відвідувачів магазинів. Відвідувачі магазину опитуються інтерв'юером в приміщенні магазину або можуть запрошуватися для інтерв'ю в офіс. За допомогою даного методу без використання спеціальних методичних підходів важко забезпечити репрезентативність результатів опитування і вдумливе відношення респондентів до встановлених питань.
Інтерв'ю за місцем роботи, наприклад в офісі. Інтерв'ю за місцем роботи, занять, може проходити в службовому приміщенні. Для багатьох категорій респондентів саме трудова обстановка є більш звичною, природною і привабливою для продуктивного обміну думками. Цей вид опитування найбільш доцільно застосовувати, коли вивчаються виробничі або навчальні колективи, а предмет дослідження пов'язаний з трудовою або економічною тематикою. Перевага виробничого середовища полягає в тому, що навколо знаходяться предмети, які активізують свідомість в необхідному напрямку, можуть підказати або нагадати щось важливе. У маркетингу подібні інтерв'ю використовуються зазвичай при зборі інформації про продукцію виробничо-технічного та офісного призначення.
Існують і інші місця для проведення інтерв’ю, наприклад – офіс компанії, що проводить інтерв’ювання тощо.
1.4.
Процедура та правила проведенн
Процедура інтерв’ю
Процедура інтерв'ю передбачає:
- Вибір об'єкта (тобто особи, з якою слід проводити інтерв'ю).
- Залежить від цілей і направленості інтерв’ю.
- Визначення місця і часу проведення інтерв'ю.
Визначення місця і часу проведення інтерв'ю або задається заздалегідь соціологом в програмі дослідження, або здійснюється інтерв'юером «на місці», виходячи з конкретної ситуації. При цьому дуже важливо, щоб були забезпечені, за можливістю, однакові умови місця і часу проведення інтерв'ю для всіх опитуваних. Взагалі воно визначається предметом дослідження. Питання, зв’язані з проблемами побуту, сім’ї та вільного часу, ліпше з’ясовувати в домашніх умовах, а виробничі — на підприємстві. Опитування не варто проводити в присутності сторонніх осіб, особливо з адміністративного персоналу.
Бесіда з респондентом.
Обов’язково необхідним є вступне слово. Вступне слово інтерв’юера має бути коротким, обґрунтованим і впевненим: він називає організацію, яка проводить дослідження, чітко окреслює його мету, використовуючи зрозумілу для респондентів термінологію, запевняє їх у анонімності опитування (якщо це необхідно). Вступне слово і перші запитання мають велике значення для встановлення контакту з респондентом. Щоб пом’якшити ефект інтерв’юера (так називається в соціології викривлення у відповідях респондентів, що зумовлені впливом з боку інтерв’юера), інтерв’юер має додержувати нейтралітет, не проявляти свого ставлення до предмета дослідження, але для підтримування контакту постійно виявляти увагу та інтерес до особистості респондента, сприяти створенню дружньої атмосфери. У процесі інтерв’ю не слід запитувати про те, про що можна дізнатися з документації. Наприклад, перед проведенням інтерв’ю щодо організації роботи з адаптації молодих робітників вивчають статистичну звітність з інформацією про адаптацію цих робітників, мотиви їхнього звільнення, організацію наставництва, а лише після цього проводять інтерв’ю.
Запис відповідей і остаточне оформлення матеріалів.
Існують різні способи реєстрації даних інтерв’ю:
Це дослівний запис (у деяких випадках, щоб полегшити роботу інтерв’юеру, не відволікати його від бесіди, можливий поділ функцій: вдаються до допомоги асистента інтерв'юера, який веде докладний запис, але як правило, в бесіді інтерв'юер сам записує відповіді респондента), запис із пам’яті, запис бесіди з використаних технічних засобів (якщо є згода респондента);
Класифікація - коли відповіді не записують, а, порівнюючи їх з наведеними зразками, оцінюють досліджувані факти.
У стандартизованому інтерв’ю із закритими питаннями інтерв’юер просто кодує відповіді за заздалегідь установленими кодами
Правила проведення інтерв'ю
Для успішного процесу інтерв’ювання необхідно:
Досягнути прихильності людини.
Суть цього правила полягає у вмінні налаштуватися на людину, продемонструвати щирий інтерес до її особи. Цю позицію слід зберігати протягом усього часу інтерв'ювання. Неприпустимим є повчальний тон, демонстрація зверхньої. Настільки ж небажана позиція знизу, яка виражається в бажанні будь-яким способом задобрити респондента. Правильною буде тільки рівноправна, партнерська позиція.
Успішність контакту можна визначити за такими ознаками схвалення: жвавість, зацікавленість погляду, вільні жести, розкутість пози, мало помітні кивки головою, тепла інтонація мови.
Успіху проведення інтерв'ю часто заважає поспіх, або, навпаки, затягнутість, що призводить до втоми респондента і втрати головної лінії бесіди серед численних подробиць.
Ще один чинник, що перешкоджає - прагнення відшукати єдиновірне рішення. Респондент не може не відчувати намагання загнати його в якусь «модель». У таких умовах він буде несвідомо перешкоджати вільному обміну інформацією.
Спостерігати за усіма каналами сприйняття, слідкувати за емоційними реакціями.
Досвідчений фахівець має
розподіляти увагу між
За спонтанною емоційною
реакцією співрозмовника можна визначити,
чи пішло питання, тобто, чи зрозуміле
воно, чи прийнятне для респондента.
Якщо не пішло, то потрібно швидко переформулювати
питання або взагалі
Уникати альтернативних питань.
Альтернативними називаються такі питання, які містять граматичну конструкцію «або - або». Наприклад: Ви охайна людина чи нечупара? Ви умієте керувати людьми чи намагаєтесь іти на поступки? Типовими будуть дві реакції на таке питання. Перша: я можу і так, і так. Друга: все залежить від ситуації.
Ні перший, ні другий тип відповіді не дають інтерв’юеру ніякої інформації. У той же час негативним наслідком такого роду питань є виникнення у респондента неприємного відчуття, що його заганяють в кут.
За потреби уточнювати відповіді респондента.
Необхідність цього правила випливає з багатозначності слів живої мови, залежності змісту висловлювання від контексту, а також попереднього досвіду респондента.
Відмовитись від складних, надуманих питань.
Такі питання стимулюють фантазію і емоції респондента, замість того щоб звертати його до звичних життєвих реакцій. Ці питання зазвичай забирають багато дорогоцінного часу і психічної енергії, а діагностична віддача від них незначна.
Аналізувати як результати, так і хід кожного інтерв'ю.
Будь-яке хоч трохи цікаве інтерв'ю треба, не відкладаючи, піддавати аналізу. Критичне ставлення до своєї діяльності сприятиме більшій об'єктивності інтерв’ювання.
Розділ ІІ Соціологічне інтерв’ю та його методологія
2.1.Поняття соціологічного інтерв’ю.
Достатньо розповсюдженою формою соціологічних опитувань є інтерв'ю (англ. Interview). Найбільш характерна його особливість як специфічного виду опитування полягає в тому, що інтерв'юер (той, хто опитує) і респондент (той, кого опитують) зводяться обличчям в обличчя, що інформація, яка цікавить дослідника, міститься у відповідях індивіда на задане йому в усній формі запитаннях (згадайте хоча б телепередачу "П'ятий кут" українського телебачення).
Інтерв'ю — це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв'юера і є предметом прикладного соціологічного дослідження.
Характер спілкування, ступінь контакту, взаємодії, взаєморозуміння інтерв'юера і опитуваної особи багато в чому визначають глибину і якість одержуваної інформації про той чи інший соціальний факт або явище. При проведенні інтерв'ю соціолог виходячи із ситуації і спостереження за поведінкою співрозмовника, може одержати ту інформацію, яку б він навряд чи одержав у випадку здійснення анкетування. Інтерв'юеру відводиться ведуча роль ініціатора в організації і проведенні бесіди, в той час як респондент виступає у ролі веденого, в ролі джерела інформації. Дослідник запитує, респондент відповідає, дослідник, оперуючи запитаннями, скеровує бесіду, респондент у своїх відповідях дотримується його.
Широкою є сфера застосування інтерв'ю:
• воно може бути використано на ранній стадії дослідження з метою уточнення загальної проблематики і формулювання дослідницьких гіпотез;
• інтерв'ю часто
• воно може бути застосовано в якості основного методу одержання інформації при обмеженій або малій вибірці;
• інтерв'ю застосовують в якості додаткового методу отримання інформації разом з анкетуванням, спостереженням і т. д.;
• на кінець, воно використовується
в так званих контрольних дослідженнях
для уточнення і перевірки дани
За формою розрізнюють декілька видів інтерв'ю:
• вільне інтерв'ю, коли, як правило, немає плану і завчасно сформульованих запитань. Його проводять не інтерв'юери, а соціологи, які самі визначають тему бесіди, формулюють запитання, їх послідовність, уточнюють тему і т. д. Таке інтерв'ю є незамінним методом на ранніх розвідувальних стадіях дослідження;
• глибинне інтерв'ю має за мету отримати інформацію, яка засвідчує не лише наявність того чи іншого соціального факта, явища, але й пояснює причини появи даних фактів, явищ;
• фокусоване спрямоване інтерв'ю - вивчення громадської думки відносно конкретної події, факту, ситуації;
• стандартизоване (формалізоване) інтерв'ю, коли формулювання запитань, їх порядок, кількість і перелік можливих альтернативних відповідей, їх кодування і форма запису передбачаються заздалегідь і суворо фіксуються в своїй одноманітності. Цей вид інтерв'ю - найбільш поширений, найчастіше його застосовують при переписі населення.
Існують і інші класифікації інтерв'ю. Так, в залежності від мети, їх ділять на:
• інтерв'ю думок і відносин стосовно актуальних подій, явищ;
• документальне інтерв'ю — мета відтворення яких-небудь минулих фактів, соціальних подій шляхом опитування їх свідків, безпосередніх учасників.
За типом суб'єктів, що опитуються, виділяють інтерв'ю з:
• відповідальною офіційною особою;
• експертом;
• респондентом буквально — представником певної групи населення.
За процедурою проведення
відрізняють такі типи інтерв'
• панельне (повторне) інтерв'ю - спрямоване на вивчення трансформації відносин і думок якоїсь групи людей протягом певного проміжку часу (від декілька місяців до двох років);
• групове інтерв'ю — запланована бесіда в колі сім'ї, групи студентів, виробничої бригади, в процесі якої дослідник прагне викликати дискусію;
• багаторазове інтерв'ю
- один із варіантів повторного інтерв'ю
для всебічного і глибокого вивчення
особистості респондента
• не спрямоване інтерв'ю — різновид неформалізованого (вільного) інтерв'ю, виконує яскраво виражену психотерапевтичну функцію. Вся ініціатива ведення бесіди знаходиться в руках респондента. Завдання інтерв'юера — уважно вислуховувати висловлювання респондента на певні теми, що його хвилюють.
На проведення інтерв'ю суттєвий вплив здійснюють такі чинники, як час і місце його проведення.
Інтерв'ю на робочому місці респондента, як правило, є дуже незручним, відриває від справ, присутні відволікаючі моменти.
Інтерв'ю за місцем проживання респондента, в домашніх умовах, сприяє відвертій бесіді, невимушеності, не обмежене часом на осмислення запитань.
Інтерв'ю за спеціальним місцем, куди респондент запрошується завчасно або безпосередньо перед початком інтерв'ю, є найбільш зручним для проведення бесіди - відсутній вплив "третьої особи".
Важливий вплив на достовірність і повноту інформації, яку одержують за допомогою інтерв'ю, здійснює фактор часу. Якщо інтерв'юер прагне одержати інформацію у людини, яка тільки-но повернулась із нічної зміни або з тривалого відрядження, то можливості одержати об'єктивну інформацію будуть мінімальними, навіть якщо респондент завчасно був проінформований про мету і значення опитування. Час інтерв'ю має бути найзручнішим не для інтерв'юера, а для респондента.
На сам процес інтерв'ю впливають також вік і стать його учасників. Результати інтерв'ю кращі, коли його учасники приблизно одного віку. В інтерв'ю з багатьма запитаннями, які мають за мету виявити ціннісні орієнтації опитуваного, доцільно, щоб інтерв'юер і респондент були однієї статі і приблизно одного віку. Взагалі ж жінкам — інтерв'юерам вдається, як свідчить соціологічна практика, одержувати більш щирі відповіді, ніж чоловікам.
Для стимулювання
відповідей респондентів, одержання
найбільш повної і точної
• Вираз згоди (уважний погляд, хитання головою, усмішка, піддакування).
• Використання коротких пауз.
• Повторення основного запитання.
• Часткова згода, наприклад: "Ви говорите, що... Проте деякі люди вважають, що... ".
• Прохання пояснити, наприклад: "Мені не зовсім зрозуміло, як... Чи не могли б Ви пояснити, що маєте на увазі... ", "Отже, Ви щойно сказали, що... Уточніть, будь — ласка...".
• Уточнення за допомогою неправильного повторення відповіді, наприклад:
* — Ви зауважили,
що зазвичай виникають
* — Ні, я сказав "іноді".
* — Пробачте, я, мабуть, не розчув.
• Вказівки на протиріччя у відповідях, наприклад: "Ви тільки що говорили, що... А тепер зазначили дещо інше. Можливо, я невірно Вас зрозумів?".
• Повторення останніх слів респондента (метод "луни"), наприклад, респондент говорить: "Я приймав цей курс лікування протягом шести місяців і не відчув полегшення". Інтерв'юер: "Ви не відчули полегшення?".
• Нейтральна вимога додаткової
інформації, наприклад: "Це дуже цікаво,
я хотів би знати більше про
шляхи раціонального
• Вимога певної додаткової інформації, наприклад: "Чому Ви вважаєте саме так? Як Ви дійшли до цього висновку? Коли? "
Після будь-якого висловленого
сумніву або незгоди і
Якщо в процесі
інтерв'ю одержано відповідь
Реєструвати відповіді
треба зразу, в процесі інтерв'
На завершення розмови
про інтерв'ю зауважимо, що
його успіх багато в чому
залежить від підготовки
• ознайомлення їх із загальними принципами вимірювання, роз'яснення їм ролі і значення збору первинної соціологічної інформації;
• засвоєння інтерв'юерами основних принципів поведінки в процесі опитування;
• навчання їх техніці інтерв'ювання;
• надання їм можливості пройти практику проведення інтерв'ю;
• набуття інтерв'юером вміння ретельно аналізувати і оцінювати процедуру інтерв'ю.
2.2. Фокусоване групове інтерв'ю
Фокусоване групове інтерв'ю — якісно-кількісний метод
