Поведінка спожива в мікроекономічній теорії

Курсова робота на тему:

Поведінка споживача  в мікроекономічній теорії

Зміст

Вступ………………………………………………………………………. 3

1. Теорія корисності………………………………………………….. 4

1.1 Властивості теорії корисності…………………………………………. 4

1.2 Кардиналістська теорія поведінки  споживача………………………… 8

1.3 Ординалістська версія поведінки споживача…………………………. 11

2. Криві байдужості…………………………………………………… 13

2.1 Властивості кривих байдужості……………………………………….. 13

2.2 Карта байдужості……………………………………………………….. 17

2.3 Види кривих байдужості……………………………………………….. 18

2.4 Гранична норма заміщення……………………………………………. 20

3. Бюджетне обмеження……………………………………………. 24

3.1 Бюджетне обмеження та його  особливості…………………………… 24

3.2 Бюджетна лінія…………………………………………………………. 25

3.3 Фактори, що впливають на  бюджетну лінію…………………………. 27

4. Рівновага споживача  та її умови…………………………... 29

4.1 Крива “дохід-споживання……………………………………………… 30

4.2 Крива „ціна-споживання”……………………………………………… 32

4.3 Ефект заміщення та ефект доходу…………………………………….. 35

Висновки………………………………………………………………… 40

Використана література…………………………………………………… 41

Вступ

В сучасних умовах швидких темпів розвитку ринкової економіки перед нашою країною  постало чимало важливих питань, які  потребують якнайшвидшого вирішення. Серед них можна виділити низку, пов’язаних із проблемами споживання. Це і задоволення споживчих потреб, і дослідження мотивації споживача, і встановлення оптимальних цін на всі види продукції. Все це не раз досліджувалося українськими та іноземними економістами і соціологами.

Окремими  питаннями стоять поняття корисності товару та рівноваги споживача.

Корисність  відображає суб’єктивну оцінку споживача  і виявляє задоволеність певним продуктом, а рівновага споживача  є наслідком максимальної корисності, при заданому обмежені бюджету.

Мета - пояснити поняття корисності товару та рівноваги споживача, дослідити їх специфіку та властивості, поведінку на сучасному етапі розвитку економіки України.

    Предметом роботи виступають методи дослідження економічної поведінки споживача. 
    Об'єктом виступає поведінка споживача на конкурентному ринку.

   Завдання - дослідити мотивації українського споживача шляхом тестування цін, висвітлити так звану „філософію” споживчого кошику, річну динаміку доходів населення за останні роки та фактичні і рекомендовані норми споживання.

У даній  роботі, на основі теоретичних робіт  закордонних і українських авторів, статистичних данних я визначу загальну характеристику й особливості поведінкиспоживача. 
   Відповідно до завдань визначені і структура роботи: робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури. 
1. Теорія корисності

1.1 Властивості теорії корисності

Теорія  корисності передбачає, що ціна, яку  готовий заплатити покупець на ринку  за товар, є категорією суб'єктивною.

Корисність  – це спроможність товару задовольняти потреби, бажання, смаки і вподобання споживача.

Корисність  товару - це задоволення, яке отримують від споживання. Не можна ототожнювати корисність і користь, тобто функціональну придатність. Так, картини відомих художників можуть не приносити користі з практичної точки зору, але мають величезну корисність для любителів живопису.

Корисність  товару має дві властивості:

1) вона є різною для різних людей, оскільки залежить від смаків і вподобань. Наприклад, конкретна телевізійна програма (лялькова вистава) може давати неоднакове задоволення чи корисність для різних членів сім'ї. Якщо діти будуть надзвичайно задоволені, дивлячись цю програму, то дорослі можуть нудьгувати, бо віддають перевагу серйозним фільмам чи політичним програмам;

2) корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини в різний час і за різних обставин. Наприклад, тепле пальто взимку і влітку, ліки для здорової та хворої людини, парасолька під час дощу і за доброї погоди.

Функція корисності – це співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживається, та рівнем корисності, якого досягає споживач. Функція корисності може бути представлена як

U = f ( Q x, Q y ),(1) (1)

де U – корисність,

Qx – кількість товару х, що споживається за певний період,

Qy – кількість товару у, що споживається за певний період.

Отже, мета споживача полягає в отриманні  якомога більшого задоволення від  споживання певного набору благ, тобто  максимізації корисності.

Загальна  корисність (ТU) — це корисність, яку отримує споживач від використання товару загалом. Крива загальної корисності зображена на рис.1.1.

Рис. 1.1: Крива загальної корисності

Із графіка  бачимо, що гранична корисність є додатною (МU>0), коли крива загальної корисності спрямована вгору і зростає у  міру збільшення кількості спожитих яблук. Але зростання загальної  корисності щоразу зменшується, бо зменшується  величина граничної корисності. При  МU=0 досягається максимальна точка  загальної корисності (у нашому прикладі це 31 ютиль). Наступні одиниці спожитих яблук задоволення не приносять. Коли МU<0, то загальна корисність зменшується  дедалі швидшими темпами. Граничну корисність можна визначити через нахил  кривої загальної корисності.

Середня корисність (АU) – це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару.

Гранична корисність (МU) — це додаткова корисність, яку отримує людина від кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару.

Гранична корисність – це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

Суть  теорії граничної корисності зводиться  до того, що товар на ринку купують  не тому що в ньому вкладені витрати  праці, а тому, що даний товар має корисність для споживача, цінність.

Згідно  із законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається. Кількість товару В, від якого ми відмовились з метою збільшення споживання товару А на одну одиницю, називають

Суть теорії граничної корисності зводиться до того, що товар на ринку купують не тому що в ньому вкладені витрати праці, а тому, що даний товар має корисність для споживача, цінність.

Графік граничної корисності зображен на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Графік граничної корисності

Визначемо закони граничної корисності:

Перший  закон:

Перше положення: зменшення граничної корисності наступних одиниць блага в  одному неперервному циклі споживання дає повне насичення благом.

Друге положення: зменшення корисності одиниць блага  при додатному споживанні.

Другий  закон: остання одиниця споживчого блага має однакову корисність.

Також визначимо  аксіоми корисності:

І Аксіома: Аксіома повної упорядкованості.

Повна впорядкованість  блага – це визначення співвідношення двох (кількох) благ:

А>В; А<В; А=В; А~В.

ІІ Аксіома: Аксіома транзитивності вподабань.

А>В; В>С, звідси випливає, що А>С

Аксіома заключається у вище наведених співвідношеннях.

ІІІ Аксіома. Аксіома про ненаситність потреб.

Споживач  надає перевагу більшій кількості  блага ніж меншій.

Теорія  корисності має певний недолік. Ще ніхто  на практиці не винайшов методу для  відносного визначення корисності (ступеня задоволення) від споживання благ. Наявні показники цього зробити не можуть. Індивідуальний споживач має свою підсвідому оцінку корисності, що не виявляється назовні. Проте з метою наочності економісти допускають, що ступінь задоволення можна виміряти, і називають одиницю виміру — ютиль (від англ. utility — корисність). Вважається, що кожний товар має певну кількість ютилів (u), або певну кількість одиниць корисності чи задоволення. Ця уявна одиниця вимірювання є лише зручним навчальним прийомом, який дає змогу у кількісному аспекті аналізувати поведінку споживача на ринку. Залежно від кількості ютилів, тобто одиниць корисності товару розрізняють граничну, загальну і середню корисність[1, с.334].

1.2 Кардиналістська теорія  поведінки споживача

Кардиналістська модель поведінки споживача виходить з того, що корисність може вимірюватись кількісно за допомогою умовної одиниці – „ютиля” (від англ. utility - корисність). Маючи на меті максимізацію корисності, споживач оцінює споживчу властивість кожного товару в ютилях і вибирає товари з найбільшим числом ютилів. Величина корисності залежить не тільки від властивостей блага, але й від його кількості, тобто, визначається функціонально.

Загальна величина задоволення, яку  отримує споживач від всіх спожитих благ, називається сукупною корисністю (ТU). Залежність сукупної корисності від кількості спожитих благ відображає функція:

TU = f(X,Y,…),                                                                              (2)

де Х, Y... – кількості споживаних благ.

Для випадку споживання одного блага (Х) функція сукупної корисності має вигляд:

TU = f(X)

Для оцінки зміни сукупної корисності при нарощування  споживання блага Х застосовують поняття „гранична корисність”.

Гранична  корисність (MU) – це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або приріст сукупної корисності при зміні кількості блага на одиницю:

                                                   .                                                 (3)                                                                                           

Рис. 1.3. Функції сукупної та граничної корисності

Спостереження за поведінкою споживача виявили, що кожна наступна одиниця блага  приносить споживачу менше задоволення, ніж попередня. Це дало можливість німецькому економісту Г.Госсену сформулювати закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена): величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується до досягнення нульового значення у точці повного насичення потреби [2, с. 328-329].

      Таблиця 1

Цей закон  ілюструють дані таблиці 1, на основі яких побудовані криві сукупної та граничної корисності (рис 1.3) для споживача, що нарощує споживання блага Х від 0 до 8 одиниць. Зауважимо, що значення граничної корисності у таблиці пишемо між рядками, щоб показати, що це прирістні величини.

Крива сукупної корисності (рис. 1.3) представляє зростаючу опуклу вгору функцію, що є наслідком дії закону зростаючої сукупної корисності: з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає, але прирости корисності зменшуються.

Графік  граничної корисності (рис. 1.3 ) представлений гістограмою та спадною кривою.

Між кривими  сукупної та граничної корисності існує  геометричний зв’язок:

• сукупна корисність досягає максимального значення, коли гранична корисність стає рівною нулю;
• величину граничної корисності показує кут нахилу кривої сукупної корисності
• за від’ємних значень граничної корисності крива відхиляється донизу, але цей відрізок (пунктир) не включається у функцію корисності.

Отже, раціональний споживач максимізує корисність від  блага Х, якщо припинить його споживання, як тільки гранична корисність останньої спожитої одиниці стане рівною нулю, тобто не додасть більше ніякого задоволення.

Перевага  кардиналістської версії полягала у тому, що вона не тільки досить просто пояснювала мотивацію поведінки споживача, але й могла бути застосована до аналізу вибору серед набору благ – двох, трьох і більшої кількості товарів, що в інших моделях зробити важко.

Набір товарів, який купує споживач, називається ринковим споживчим кошиком. Сукупна корисність ринкового кошика утворюється додаванням значень граничної корисності кожної одиниці товарів. Функція сукупної корисності визначається присвоєнням числового показника кожному споживчому кошику. Таким чином можна забезпечити кількісне ранжирування споживчих кошиків: раціональний споживач вибере кошик з найбільшою сумою корисності (ютилів).

Проте в  реальній дійсності важко уявити, що споживач здатний кількісно оцінити  різницю в корисності благ, визначити, наприклад, на скільки ютилів буханець хліба корисніший за пакет молока. Радше споживач здатний визначити, наскільки один споживчий набір привабливіший для нього за інший. Саме такий підхід до аналізу поведінки споживача був застосований в ординалістській моделі [3, с. 208].

1.3 Ординалістська версія поведінки  споживача

В основі ординалістського підходу  лежать наступні припущення (аксіоми  уподобань):

Рис.1.4 Карта байдужості

• порівняність: людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший набір, або вказати на їх еквівалентність з її точки зору;
• транзитивність: споживач встановлює певний порядок уподобань. Якщо набір благ привабливіший для суб’єкта, ніж набір , той в свою чергу переважає привабливістю набір , то набір буде привабливішим також і за набір ;
• ненасичуваність: всі блага бажані для споживача, збільшення благ в наборі робить його привабливішим, споживач завжди віддає перевагу набору, в якому більша кількість товарів.

На ринку  існує множина споживчих кошиків. Серед них споживач завжди може знайти такі кошики, які є однаково привабливими для нього, тому що вони мають однаковий  рівень корисності. Набір споживчих  кошиків з однаковим рівнем корисності називається набором байдужості.

Будь-яка  комбінація двох благ може бути показана точкою в прямокутній системі координат. З’єднавши точки з такими комбінаціями товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення потреб, ми одержимо криву байдужості .

В основі ординалістського підходу лежать наступні припущення (аксіоми уподобань):

• Аксіома порівнянності: людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе найпривабливіший;
• Аксіома транзитивності: споживач встановлює певний порядок уподобань, - якщо набір благ А привабливіший, ніж набір благ В, а набір благ В привабливіший, ніж набір благ С, то набір благ а буде привабливішим також і за набір С;
• Аксіома ненасичуваності: споживач завжди віддає перевагу набору, в якому більша кількість товарів.

У другому  розділі роглянемо особливості  кривих байдужості [4, с. 572].

2. Криві байдужості

2.1 Властивості кривих байдужості

Крива байдужості – це лінія рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той же рівень корисності.

Крива байдужості представляє функцію, яка є окремим  випадком кардиналістської функції  корисності, що має тільки дві змінних. Математично - це лінія рівня функції корисності. Лінією рівня функції корисності називається сукупність значень аргументів, для яких функція постійна:

                             TU = U(X, Y); U(X, Y) = const                                         (1)

Побудуємо криву байдужості за допомогою  тривимірного графіка (рис. 2.1). На осях х та у відкладемо кількості товарів X і Y, на осі z - сукупну корисність цих двох благ. Якби споживач мав лише одне благо X, то сукупна корисність від його споживання зростала б по кри-

Рис 2.1 Побудова кривої байдужості

вій 0D , якби споживач купував лише благо Y, то сукупна корисність зростала б по кривій ОС. Припустимо, що для кількості блага X, рівній 0G , його корисність становитиме величину DG . Така сама величина корисності для блага Y дорівнює CF для кількості OF, отже, DG = CF . Оскільки величина корисності є однаковою, споживачу байдуже - мати 0G блага X чи OF блага У.

Так само може бути представлена множина інших  комбінацій благ X і Y з рівною корисністю, яка відповідатиме сукупній корисності кількості OF блага Y або 0G блага X. Ми одержимо ряд точок (А, В і т.д.) на кривій CD і площу корисності CFGD для комбінацій благ ON і ОМ , ON і ОМ, і т.д. Ці комбінації благ X і Y будуть байдужими для споживача, оскільки мають однакову корисність. [5, с. 750]

Тепер для спрощення аналізу  перенесемо проекцію CD на площину ху (рис. 2.2). Такою проекцією є пунктирна лінія FG з точками А₁, В₁ графіка (рис.1.1), що відображає комбінації благ X і Y з однаковою корисністю. Це і є крива байдужості.

Рис 2.2 Крива байдужості

Рухаючись вздовж обраної кривої байдужості, споживач залишається на одному і  тому ж рівні корисності, але може змінювати набір товарів у  кошику. Опуклість кривих байдужості до початку координат означає, що збільшення в кошику кількості одного товару супроводжується зменшенням кількості іншого, тобто споживач може лише замінювати один товар іншим.

Кількість одного блага, від якої змушений відмовитись  споживач, щоб одержати додаткову  одиницю іншого, називається граничною нормою заміни (MRS). Вона може бути визначена як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:

 (2) 

Крива байдужості на рис. 2.1 стає пологішою при просуванні вздовж неї донизу, а гранична норма  заміни зменшується, тобто споживач готовий відмовлятись від все  меншої кількості блага заради отримання додаткової одиниці товару у міру зменшення в кошику запасу товару і збільшення запасу товару . Так, при зміні кошиків Б на В за додаткову одиницю він готовий віддати 2 отже, MRS=2; при зміні кошиків В на Г – лише 1,25 , MRS=1,25 і т.д.

Форма і  нахил кривих байдужості визначаються уподобаннями споживача і залежать від ступеня замінності благ у  споживанні. Оскільки більшість товарів  є неповними замінниками, то їхні криві байдужості є монотонно  спадними, опуклими до початку координат. Разом з тим, вони можуть мати й  іншу форму. Якщо товари є абсолютними замінниками, споживачу байдуже, який з них споживати (купити учнівський зошит червоного чи синього кольору), гранична норма заміни є сталою, а криві байдужості матимуть вигляд спадних прямих. Якщо товари є абсолютними взаємодоповнювачами (наприклад, взуття на праву та ліву ногу), то заміщення неможливе, гранична норма заміни дорівнює нулю або є нескінченною, а криві байдужості мають вигляд прямого кута.

Узагальнимо властивості кривих байдужості:

• криві байдужості не можуть перетинатися;
• криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають наборам благ з вищим рівнем корисності;
• криві байдужості мають від’ємний нахил для абсолютної більшості благ.
• в міру просування донизу по кривій байдужості вона стає пологішою, випрямляється.

Споживач  бажав би обрати кошик, який належить найвищій кривій байдужості, з найбільшою кількістю товарів. Однак, повинен  зважити на те, що ціни кошиків різні, а його доход обмежений. Для того, щоб визначити, який саме кошик вибере споживач, прагнучи максимізувати корисність, потрібно проаналізувати бюджетне обмеження споживача. [6, с. 512]

Аналіз кривих байдужості дозволяє узагальнити їх властивості:

1) Криві байдужості не можуть перетинатися, оскільки кожна крива відповідає конкретному рівню корисності. Якби криві перетиналися, це означало б, що кошик точки перетину має не один, а декілька рівнів корисності, що суперечить припущенню щодо транзитивності уподобань споживача.

2) Криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають наборам благ з вищим рівнем корисності, оскільки вища крива дозволяє споживачу одержувати більшу кількість обох благ порівняно з нижчою. Споживач завжди прагне досягти найвищої з можливих кривих.

3) Криві байдужості мають від'ємний  нахил, є спадними для абсолютної більшості благ. Від'ємний нахил кривої байдужості означає, що споживач повинен відмовитись від деякої кількості одного блага, щоб мати можливість одержати додаткові одиниці іншого блага і залишитись на тому ж рівні корисності. Позитивний нахил кривої є неможливим, оскільки кошики будуть містити більшу або меншу кількість обох товарів й не належатимуть до одного набору байдужості.

4) В міру  просування донизу по кривій  байдужості вона стає пологішою,  випрямляється. Гранична норма заміни товару є спадною, оскільки готовність споживача до заміни товару Y товаром X зменшується з нарощуванням споживання X.

Отже, проаналізувавши  смаки і уподобання споживача  за допомогою кривих байдужості, ми бачимо, що існує множина споживчих  кошиків з різним співвідношенням  товарів, які дають однакове задоволення  споживачу. Споживач бажає обрати якнайвищу  криву байдужості з найбільшою кількістю  товарів у кошику. Визначившись щодо власних уподобань, він, однак, повинен зважити на те, що ціни кошиків різні, а його доход обмежений. Для того, щоб визначити, який саме кошик вибере споживач, прагнучи максимізувати корисність, нам потрібно проаналізувати бюджетне обмеження споживача.

2.2 Карта байдужостіність споживач крива бюджетний

Для описання уподобань споживача щодо всіх можливих кошиків товарів застосовується карта байдужості - сукупність кривих байдужості, кожна з яких представляє інший рівень корисності (рис. 2.4). На графіку зображені три криві байдужості, але реально існує безліч таких кривих, які можуть бути представлені для кожного з можливих рівнів корисності.

Рис. 2.4. Карта байдужості

Вона  описує поведінку споживача без  врахування видатків на будь-який кошик і є „моделлю бажаного” [7, с. 304-306].

2.3 Види кривих байдужості

Форма кривих байдужості визначається уподобанням  споживача і залежить від ступеня  замінності благ у споживанні. Для  абсолютної більшості благ криві  байдужості є монотонно спадними.

Проте, якщо за умови абсолютної необхідності двох благ споживач все ж таки віддає перевагу одному з них і готовий  за додаткову його одиницю відмовитись  від значної кількості іншого блага, криві байдужості будуть спадними, але більш стрімкими відносно осі менш бажаного блага. Особливості  споживчих уподобань відображає мультиплікаційна функція корисності, яка враховує схильність споживача до споживання того чи іншого блага.

1. Якщо  блага є абсолютними замінниками, гранисна норма заміни є сталою, а криві байдужості мають вигляд прямих ліній (рис. 2.5).

Рис. 2.5 Крива  байдужості, де блага є абсолютними замінниками

2. Якщо  блага є абсолютними взаємодоповнювачами, гранична норма заміни є нескінченною або рівною нулю, а криві байдужості мають вигляд прямого кута (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Крива байдужості, де блага є абсолютними  взаємодоповнювачами

3. Якщо  споживач абсолютно байдужий  до одного з благ, криві байдужості  будуть прямими горизонтальними  або вертикальними лініями, а  гранична норма заміни дорівнюватиме  нулю або ж прямуватиме до  нескінченності. Рівень сукупної  корисності визначатиме тільки  корисність одного з благ, інше  виступатиме для споживача як  нейтральне (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Крива байдужості, де споживач абсолютно  байдужий до одного з благ

4. Більшість товарів є неповними замінниками; їх криві байдужості є монотонно спадними (рис. 2.8) [8, с. 676].

Рис. 2.8 Крива  байдужості, де блага є неповними  замінниками

2.4 Гранична норма заміщення

Кількість одного блага, від якого змушений відмовитись споживач, щоб одержати додаткову одиницю іншого, називається  граничною нормою заміни (MRS). Вона може бути визначена як кутовий коофіцієнт кривої байдужості в кожній точці:

MRSxy = -ΔY / ΔX = - MUx / MUy (3)

Крива байдужості стає пологішою в міру просування вздовж неї до низу, а гранична норма  заміни зменшується від точки  А до В і С, тобто споживач готовий  відмовлятись від все меншої кількості  блага Y для одержання додаткової одиниці товару Х.

Відрізок  кривої байдужості, де зміна товарів  у кошику можлива, називається зоною субституції.