Повна реконструкція Львівського вернісажу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Інститут Архітектури

Кафедра ДЗ

ПОЯСНЮВАЛЬНЯ  ЗАПИСКА

ДО ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ  НА ЗДОБУТТЯ

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ БАКАЛАВР

НА ТЕМУ:

«Повна реконструкція Львівського вернісажу»

  Виконала:

ст.гр. ДЗ-43

Брух Христина                                        

  Керівник:

 доц. Юрченко І. А.

Львів 2013

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………1

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДПРОЕКТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………...…2

1. Ретроспективний аналіз……………………………………………………...……..2

1.1 Походження ярмарок  , виставок, торгових відносин………………....……..….5

1.2 Блошиний ринок як історичний прототип «Львівського вернісажу….…….....6

1.3 Історія створення та розвитку «Львівського вернісажу»………..……………..7

1.4 Археологічні розкопки під територією вернісажу як джерело культурної спадщини………………………………………………..…………………….……... 9

1.2.1 Конструктивний аналіз ………………………………………………………..9

1.2.2 Функціональний та ергономічни   аналіз………………………...........……9

1.2.3Анкетування………………………………….………………….…..……...…12

1.2.4 Дизайн прогнозування……………………………………………..………...15

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ АНАЛОГІВ ПО ТЕМІ ПРОЕКТУ……………….…...…….16

2.1 Скляне перекриття – триплекс…………………………………………..……16

2.2 Вишивка притаманна  кожній області………………………………..………17

2.3 Українська витинанка……………………………….………………..….……21

2.4 Археологічні розкопки………………………………….……...………….….22

2.5 Схожі ринки Європи…………………………………….……………………23

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА……………………….…………………….24 
3.1 Пошук ідеї………………………………………………………………….…24 
3.2 Опис проекту……………………………………………………………....…24 
РОЗДІЛ 4 ЕКОНОМІКА ДИЗАЙНУ……………………………..……….……25

РОЗДІЛ 5 ОХОРОНА ПРАЦІ…………………………………………….…......28 
ВИСНОВОК………………………………………………………………….…..34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….36

ДОДАТКИ……………………………..

ВСТУП

   Вернісаж (від фр. vernissage, буквально — лакування) — урочисте відкриття художньої виставки для запрошених гостей, також для фахівців і критиків; часто поєднаний з прес-конференцією. У минулому вернісаж був день напередодні відкриття художньої виставки, коли робилися останні приготування й проводилося лакування картин.

  В наш час «Вернісажем» називають виставку-ярмарок предметів образотворчого декоративно-прикладного мистецтва, народних промислів і ремесел, сувенірів та антикваріату.

  Для багатьох міст світу вернісаж являється одною з найцікавіших пам’яток та місць обов’язкових для відвідин. Туристи та жителі міст часто черпають художній дух в атмосфері мистецького ярмарку. Закупляючи предмети які виконані своїми руками та несуть в собі культурну спадщину міста або країни яку відвідують чи в якій проживають.

  Та, нажаль, в сучасному  світі люди втратили відчуття  ведення ярмарку та позиціонування  вернісажу не як базару, на  якому можна купити продукти, а як галереї-виставки на якій можна придбати витвори мистецтва. І до списку вернісажів які втратили свій первинний дух , нажаль, мусимо віднести «Львівський вернісаж» , який був заснований в переломний час формування нашої держави і не зазнав ніяких змін після свого заснування.

  Беручи до уваги  всі недоліки львівського вернісажу  ( постійне сміття, брудна церата яку використовують в якості павільйонів в яких зберігають витвори мистецтва , прищепки які стирчать із усіх сторін, брудні шнурки які, наче, змії огорнули всю площу на якій розташований вернісаж і т.д ) та аналізуючи стан аналогічних ярмарків в цілому світі, варта зазначити , що львівський вернісаж потребує явних змін.

  Тому , запропонований  новий проект «Львівського вернісажу» , який буде нести в собі  як і сучасні тенденції так  і автентичність свого походження. І без сумніву , буде важливим та унікальним атрибутом відвідин та гордістю нашого міста. Адже, запропонована новизна буде візитною карткою Львова.

  Мета яка поставлена перед мною є дизайн концепція теперішнього вернісажу та технічно-функціональне оснащення наданої площі. Ярмарок не розрахований на зберігання продукції та й немає спеціального місця для цього , тому, що територія не є достатньо великою, на кількість павільйонів які на ній розміщені. Тому був винайдений новий сучасний підхід з врахуванням підземельної площі , в якій і будуть розміщені торгові павільйони.

Новизною  даного проекту є:

• Розробка підземно-торгівельного приміщення;
• Розробка конструктивних елементів;
• Використання нових матеріалів;
• Скляний дах , який буде підсвічуватись при натиску певної ваги із зображенням карти України, області якої наповнені елементами стилізованої вишивки .

  Технічне завдання:

• Розробити та виконати проект « Львівського вернісажу»;
• Нестандартне поєднання матеріалів скла, металу та цегли;
• Розробка функціональних торгових павільйонів в інтер’єрі;
• Стилізація орнаменту української вишивки , яка буде застосовуватися на даху та елементи якої будуть використовуватися в деяких частинах інтер’єру;
• Створення перегородок з орнаментами української витинанки;
• Розробка прозорої підлоги та даху (виконана з спеціального скло-пластика);
• Створення спеціального перекриття над археологічними розкопками

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДПРОЕКТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Ретроспективний  аналіз

1.1 Більш влучне визначення слова «Вернісаж» буде художній ярмарок, ринок, блошиний ринок і т.д. (так, як «Львівський вернісаж» включає в себе всі види даних торгових варіантів) Тому, в ретроспективному аналізі я буду більше схилятися до таких визначень.

Кинувши навіть короткий погляд на історію виставкової справи, можна тільки здивуватися розмаху торгових операцій, глибині й мистецтва людського спілкування, які вони передали сучасному світу.

Виставка має глибоке коріння, які можна простежити від ярмарків які були створені з самого початку формування людської культури. Біблійний пророк Єзекіїля свідчить про ярмарки-ринки Тіра, фінікійського міста на Середземному морі . У часи пророка Тир був уже містом з двохтисячолітньою історією. Стародавні греки говорять про ярмарки, які проводилися у зв'язку з їх знаменитими Іграми. «У Дельфах, Немее, Делосе Корінфському ярмарки проводилися майже щороку. Амфіктіонійскі ярмарки проводилися двічі на рік». Ярмарки стали результатом поділу праці, необхідності продавати, обмінювати надлишки виробництва, а також людській потребі в взаємодії. Римляни покладалися на них як на засіб комерції і вели цим способом торгові операції по всій Європі, по мірі розширення їх імперії. Пізніше керівники зростаючих європейських держав оцінили об'єднуючу функцію ярмарків. «Карл Великий ... бачив у ярмарках кращий засіб комерційного зв'язку між людьми в малонаселеній країні». Велика хартія вольностей містила гарантію торговцям на вільний вхід і вихід з англійської території, коли вони подорожували з міста в місто і від ярмарку до ярмарку. Поступово ярмарки з'являлися уздовж основних торгових «коридорів» та на перехрестях торгових шляхів, що призводило до зростання міст і торгових імперій. Місця проведення ярмарків з'являлися і там, де люди збиралися на релігійні свята. Методи комерції, використовувані на тих ранніх ярмарках, приймалися так широко, що їх правила торгівлі поступово формували європейське торговельне законодавство.   По мірі встановлення міст із стандартизованими правилами торгівлі, централізованими транспортними системами і підвищенням потреби в регулярному постачанні товарів, ярмарки поміняли свою функцію та почали працювати щодня. З приходом «промислової революції» характер тих небагатьох ярмарок , що залишилися змінився рішуче і безповоротно.В епоху індустріалізації міжнародна торгівля стала основою нового індустріального світу. Ярмарка стала головним засобом, за допомогою якого країна демонструвала свої товари та послуги розмножуючи в той час ринків збуту - і регіональним, і національним, і міжнародним. Організатори цих тимчасових ринків, відомих як ярмарки, запозичили з історії принцип певного місця в певний час року, щоб показати певну галузь промисловості.

Промислова революція змінила  Західну Європу. Трансформація була особливо помітна у Великобританії середини ХIХ століття. Британія стала «колискою світової майстерні», і потреба доступу до широких світових ринків стала вирішальною для виживання країни як індустріальної нації. Запозичивши ідею у сусідній Франції, яка проводила торгові виставки з 1798 р., британці під керівництвом принца-консорта Альберта в 1849 р. вирішили, що торговельна виставка є найважливішим інструментом взаємодії зі світовими ринками. Так народилася «Велика виставка продукції промисловості всіх націй», інакше відома як Виставка Кришталевого Палацу 1851 r. «Громадські виставки ... були не нові ... але три риси відрізняють Велику виставку 1851 від всіх інших. Вона була першою досить великий, щоб відповідати визначенню «велика»; вона була першою дійсно інтернаціональною, і вона була першою фінансово прибутковою. Виставка займала 1 мільйон кв. футів виставкової площі, у ній взяли участь 13 937 експонентів (з них 6556 іноземних), представивши більше 100 000 товарів та / або послуг. Виставку відвідали 6039205 чоловік. Велика Виставка була першою всесвітньої виставкою ».

   1.1.2 Блошиний ринок як історичний прототип «Львівського вернісажу»

    Одним з перших блошиних ринків був, швидше за все, Марке AUX Puces в Сент-Уан (район Сена - Сен-Дені в північних передмістях Парижа). Це великий базар на величезній території, один з чотирьох подібних в Парижі.

Ринки отримали свою назву від старого одягу, який весь був роз'їджений міллю і кишів блохами. З кінця XVII століття подібні примітні ринки під відкритим повітрям в місті Сент-Уан стали організовуватися зі столами і лавками на площах і різних «ринкових скверах», де лахміття, ганчірки, картини продавали або обмінювали свій товар за невеликі гроші.Культура «блошиних ринків» набула широкого поширення в Німеччині (там вони називаються Flohmarkt)

Велика кількість блошиних ринків в сільській місцевості пропонують покупцям вживані товари з других рук. Широкий вибір більш нових  і, як правило, недорогих речей пропонують в основному міські ринки. Кілька десятиліть тому вони використовувалися  для продажу картин, фільмів або музики; і навіть контрафактної продукції: одягу, черевиків, сумок, парфумерії та іншої. Їх природа розташування спостерігається найчастіше в центрі міста під відкритим небом і орієнтується на простих людей та туристів. На деяких блошиних ринках проходять концерти живої музики і навіть міні-карнавали для того, щоб залучити покупців.

Деякі телепередачі часто звертають  увагу на вживані речі, які купують  на подібних ринках і, дуже рідко - правда, буває - таке, що річ коштує набагато більше, ніж за неї заплатив покупець. З популярних варто відзначити Британську програму «Антикваріат Roadshow», у якої вже з'явилися аналоги в США, Канаді, Швеції і Нідерландах.

    1.1.3 Історія створення та розвитку «Львівського вернісажу»

«Львівський вернісаж» — стихійний ринок картин, художніх виробів, сувенірів, антикваріату у Львові, розташований на площі Вічевій.

«Вернісаж» розпочинався в роки «Перебудови» на колишньому дитячому майданчику на перетині вулиць Краківської та Вірменської, і завдячує своїй появі художникам. Вони першими почали виставляти тут свої роботи на продаж. А вже потім, до них долучилися майстри інших творчих ремесел.

Згодом імпровізований мистецький ринок перемістився на площу Театральну (в подальшому — Вічеву). Великий вплив на таке переміщення мав другий фестиваль Вивих, який проходив у Львові в 1992 році.

З 2008 року тривають спроби знести «Вернісаж» під різними приводами — від «впорядкування стихійної торгівлі» до побудови готелю. Такі плани місцевої влади викликали протести громадськості, внаслідок яких знесення «Вернісажу» вдалось уникнути. Львівською міською радою 7 лютого 2013 року було прийнято рішення про облаштування стихійного ринку.

     1.1.4 Археологічні розкопки під територією вернісажу, як джерело культурної спадщини.

Територія Вернісажу, яку  у міськраді вже готують для  нової «місії», належить до тих незабудованих  ділянок, яких у Львові залишилось дуже мало. Її дослідження може аргументовано  «ідентифікувати» Львів як давньоєвропейське, а не тільки як давньоруське місто. 
«Низький замок, як об’єкт, цікавий за всіма параметрами. Його історія за архівнимим джерелами дуже суперечлива – або це територія руських князів, або ж це територія, яку розбудував польський король Казимир після приєднання Львова до Польського королівства. Встановити істину можна тільки провівши повномасштабні археологічні дослідження на цій території» – розповів у коментарі «Погляду» Олег Осаульчук, директор НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України.  
Дослідження на ділянці Вернісажу, на переконання археолога, прояснить, як розвивалося місто на цій ділянці у 13-15-му століттях, дозволить зафіксувати план споруд Низького замку і простежити хронологію його розбудови - від початку забудови до руйнування в кінці 18 – на початку 19 століть.  
Під час досліджень вдалося би отримати також безліч цікавих артефактів, інформації про просторовий розвиток міста у різні періоди. Вдалося би дати відповідь на питання, чи був Казимир розбудовником нового міста чи упорядником спадщини королів Данила і Лева, та підвести риску в тривалій дискусії між польськими і українськіми істориками.  
«Під поверхнею землі нас чекають відповіді на багато історичних загадок. На місці Низького замку була розташована резиденція королів, їхніх намісників. Можливі й інші відкриття, адже під час досліджень на площі Підкови, біля Римо-католицької катедри були виявлені матеріали 1-го тис. до н.е, на території «Добробуту» знайдено матеріали, починаючи від 5-го століття нашої ери. Тому дозволю собі припустити, що на Вернісажі будуть виявлені матеріали глибокої давнини», - зазначив директор «Рятівної археологічної служби». 
Втім бажання археологів відкрити скриню з історичними загадками не поділяє влада. «Для розкопок на території Низького замку бракує банального хотіння міських урядників прийняти таке рішення. Маючи всю нормативну базу, маючи безліч протестів інтелегенції, шанувальників Львова, ми не знаємо, що робити, як достукатися до наших чиновників. Підземна частина чиновників не цікавить.  
Думаю, по одній простій причині – розкопки потребують довгого і ретельного дослідження, а дослідження дуже дорогі. Гроші легше заробити на помальованих будинках, навіщо проводити розкопки? Нас можуть зі списку ЮНЕСКО викреслити, а їм байдуже. Ніхто у світі ще не придумав легального способу як боротись з байдужістю чиновників».  
Також Олег Осаульчук зазначає, що розкопки повинні бути повномасштабними – тільки тоді вони дадуть достовірну і цікаву інформацію, якщо ж міська рада буде схилятися до проведення точкових досліджень, то вони не внесуть жодної ясності у історичне тло розвитку Низького замку. Такі точкові дослідження поставлять лише більше запитань, ніж дадуть відповідей.  
 
«Остання наша надія – це співпраця з конкретним інвестором чи організацією, яка буде займатись будівництвом і проектуванням на ділянці Вернісажу. Адже будь-яким роботам мають передувати археологічні розкопки. Якщо ж ні – будемо “воювати”, - підкреслив археолог. 

1.2. Конструктивний аналіз

 Функціональний та ергономічни   аналіз

Головними приміщеннями магазинів  є торговельні зали, де безпосередньо

здійснюється реалізація товарів і обслуговування покупців. їх розміри, форми і пропорції  повинні забезпечувати оптимальні умови для здійснення завершальної фази торговельно-технологічного процесу. Тому влаштування і планування торговельних залів повинні відповідати таким  вимогам:

У створювати покупцям максимальні  зручності для придбання ними товарів з мінімальними затратами  часу;

- забезпечувати ефективне  використання площі торговельного  залу під викладку товарів;

- забезпечувати персоналу  магазину умови для здійснення  контролю за ходом реалізації  товарі і збереженням товарно-матеріальних  цінностей;

- забезпечувати виникнення  перехресних і зустрічних потоків  покупців у магазині;

- створювати найкоротші  шляхи руху товарів із приміщень  для приймання і підготовки  товарів до продажу в торговельний  зал.

   Усю різноманітність  торговельних залів можна звести  до трьох планувальних схем: квадратної, фронтальної (витягнутої вздовж  вулиці) і глибинної (витягнутої  перпендикулярно до вулиці). Найзручнішими  є торговельні зали прямокутної  форми з відношенням сторін  від 2:3 до 1:2, оскільки сильно витягнута  форма торговельного залу створює  труднощі при впровадженні самообслуговування, подовжуються шляхи потоків покупців, погіршується їх орієнтація магазині.

У технологічних плануваннях  торговельного залу виокремлюються такі функціональні зони:

1. - входу і виходу;
2. - розташування і викладки товарів;
3. - проходи для пересування покупців;
4. - розрахункового вузла (в магазинах самообслуговування);
5. - надання додаткових послуг.

Зона входу-виходу

Улаштування зони входу та виходу магазинів регламентується  в основному вимогами стандартів та галузевих норм будівництва підприємств  роздрібної торгівлі. У практиці застосовується як відокремлене розміщення зон входу  і виходу, так і їх суміщення  в єдиній зоні входу-виходу. У невеликих  за площею магазинах найбільш раціональним є поєднання зони входу-виходу, що дозволяє спростити організацію  торгово-технологічного процесу в  магазині, полегшує контроль і запобігає  крадіжкам (у магазинах площею понад 300 м згідно з протипожежними нормами  вхід і вихід повинні бути ізольованими.). Цікавим проектним рішенням може бути таке облаштування входу і виходу магазину, при якому покупці з  вулиці потрапляють не безпосередньо  в торговий зал магазину, а у  великий хол.

Для облаштування зон входу  і виходу застосовують різні варіанти конструкції дверей: з механічним приводом, з шарнірною підвіскою, розсувні двері; у деяких магазинах  замість дверей дверні пройми замінені повітряними завісами, тобто потоками повітря, спрямованими зверху вниз. Застосування повітряних завіс і відкритого входу  дозволяє усунути в покупців певний психологічний бар'єр, ніби запрошуючи їх увійти в магазин. Якщо повітряна  завіса не використовується, то при  вході-виході влаштовується тамбур, в якому влаштовується калорифер. Тамбур усуває повітряні потоки в  торговельному залі і зменшує  перепад температур між торговельним залом і зовнішнім середовищем.

Розміщення зони залежить від методу продажу. При продажу  товарів через прилавок вона розміщується посередині фасаду, при самообслуговуванні (особливо в невеликих магазинах) — з лівого боку фасаду

Меблі для торгових приміщень  повинні бути зручними в експлуатації, забезпечувати широкий показ  товарів і створювати максимум зручностей при відборі товарів покупцями. Вони повинні відповідати експлуатаційно-технічним, економічним, ергономічним, естетичним і санітарно-гігієнічним вимогам.

Експлуатаційно-технічні вимоги. Вони перш за все передбачають, щоб  торгові меблі мали стандартні розміри, що дозволяє виробляти їх збірку з  окремих елементів методом агрегатування. Довжина, висота і ширина виробів  повинні відповідати параметрам приміщень магазина і відповідати  різним властивостям товарів і стандартизованим розмірам упаковки.

Найвищими експлуатаційно-технічними характеристиками володіють універсальні торгові меблі, зібрані з обмеженої  кількості взаємозамінних уніфікованих деталей і вузлів. Універсальність  меблів передбачає широке її застосування для різноманітних груп товарів  в різних типах магазинів.

Крім того, торгові меблі  повинні забезпечувати раціональне  використовування площі торгового  залу, бути в пригоді для оперативного поповнення запасів товарів, забезпечувати  наочність показу і зручності  відбору їх покупцями. Це досягається  за рахунок застосування більш ємких меблів, що мають велику площу експозиції товарів, укомплектовану наполочними і навісними корзинами, іншими пристосуваннями для викладення товарів, різними типами тари-устаткування.

Важливою експлуатаційно-технічною  вимогою торгових меблів є її міцність і стійкість, а також надійність з'єднань окремих деталей.

Економічні вимоги. При  проектуванні меблів для торгових залів  магазинів прагнуть до того, щоб  вони були недорогими і економічними в експлуатації. Вони повинні виготовлятися  в простій і полегшеній конструкції  з недорогих будівельних матеріалів з використанням сучасної технології виробництва. Важливими умовами  зниження вартості торгових меблів і  підвищення їх економічності є організація  масового індустріального виробництва, простота технологічного процесу, можливість заміни окремих деталей і вузлів в процесі їх ремонту, а також  реконструкції і перепланування магазину. Вони повинні займати можливо  меншу площу торгового залу і  підсобних приміщень, але бути достатньо  ємкими, що забезпечує викладення і  зберігання необхідної кількості товарів.

Ергономічні вимоги. Вони передбачають, що основні розмірні співвідношення меблів, тобто їх висота, ширина і  довжина, висота розташування полиць та інших елементів, для викладення товарів повинні встановлюватися  з урахуванням росту і пропорцій  фігури людини і забезпечувати мінімальну стомлюваність обслуговуючого персоналу, а також хорошу осяжність товарів і вільний доступ до них покупців.

Естетичні вимоги. Форма, пропорції  і колір торгових меблів повинні  відповідати їх функціональному  призначенню і архітектурно-художньому оздобленню інтер'єру торгового  залу магазина. Вони повинні підкреслювати  єдність ансамблю інтер'єру магазина. Інакше кажучи, пристрій торгових меблів не повинен виконувати самостійної  ролі. Тому архітектурно-конструктивне  рішення торгових меблів повинне  відповідати ряду естетичних вимог. У колірній обробці необхідно  максимально використовувати декоративні  властивості матеріалів (дерева, пластичних мас і ін.). Обробка торгових меблів повинна бути пов'язана із загальним рішенням устаткування, тобто з її формою, конструкцією. Офарблюють меблі в нейтральні спокійні тони або в тони контрастні кольору товару, щоб виявити і підкреслити його основні властивості. Колір меблів повинен гармонувати з інтер'єром магазина і виявляти колірні властивості експонованих товарів. При цьому джерела світла слід розташовувати так, щоб виділити товар, звернути на нього увагу покупців.

Колір меблів повинен підбиратися  з урахуванням деяких особливостей композиції їх форми. Наприклад, чим  більше предмет і більш громіздкі  його форми, тим світліше повинне  бути його забарвлення. І навпаки, чим  менше предмет, тим повинне бути насичене його забарвлення. Предмети з  чіткими і строгими формами забарвлюються  в малонасичені і світлі кольори, із згладженими формами і нечіткими гранями - у відносно більш насичені кольори. Для забарвлення несучих елементів меблів (стійок, кронштейнів і т. д.) використовують фарби темніших кольорів, ніж для інших поверхонь. Недоцільним вважається введення в обробку багатоколірного забарвлення, що може порушити цілісність форми меблів. На колірну схему істотний вплив робить фактура поверхні меблів. Так, матова фактура найбільш прийнятна для спокійних приглушених кольорів, глянсові поверхні – для інтенсивних кольорів.

1.2.2 

                                      Анкетування

1. Чи відвідуєте Ви такі місця як «Вернісаж» ?

А) так;         

Б) ні.            

    2.  Як часто Ви відвідуєте  такі місця (якщо їх відвідуєте) ?

А) 1 раз на тиждень;          

Б) раз в пів року;                

В) не частіше ніж раз в рік.

   3. Якої форми Ви хотіли  б бачити «Львівський вернісаж»  ?

А) круглої;                      

Б) квадратної;                 

В) прямокутної.              

  4. Якому типу перекриття  Ви надаєте перевагу ?

А) скляному;                  

Б) бетонному;                 

В) металевому;               

Г) брезентовому.            

5. Чи хотіли б Ви бачити  українську орнаментику в інтер’єрі  та екстер’єрі «Вернісажу» ?

А) так;                            

Б) ні.                               

6. Чи хотіли б Ви бачити  археологічні розкопки під скляним  перекриттям на підлозі ?

А) так;                            

Б) ні;                                

В) нейтрально.             

7. До якого матеріалу в інтер’єрі  Ви надаєте перевагу ?

А) цегла;                       

Б) дерево;                      

В) гіпсокартон;             

Г) скло;                          

8. Чи подобається Вам ідея  перегородок між павільйонами  у вигляді української витинанки  ?

А) так;                            

Б) ні;                                                    

В) нейтрально.               

9.  Чи подобається Вам неонове  освітлення «Вернісажу» у вечірній  час ?

А) так;                              

Б) ні.                                 

10. До якої гами кольорів у  інтер’єрі та екстер’єрі Ви  більше схиляєтесь ? (декілька варіантів  відповіді)

А) пастельної;                 

Б) яскравої;                      

В) теплої;                         

Г) холодної.                     

Проаналізувавши відповіді  на дані питання складено таблицю

   Метою даного опитування  є дослідження смакових вподобань  жителів та туристів міста  Львова , щодо вигляду місцевого  вернісажу. Було опитано 27 осіб . У число респондентів увійшли  люди віком від 20 до 70 років. 

   Серед осіб яких опитали  більшість входили особи мистецьких  вподобань:

1. Митці ;
2. Студенти мистецьких вузів ;
3. Інтелігенція ;
4. Певний відсоток туристів.

 Дане дослідження дало зрозуміти,  що більший відсоток населення  відвідує вернісаж кожного тижня.  Респонденти схиляються до квадратної  форми вернісажу з скляними перекриттями . Також обирають в інтер’єрі пастельні холодні або теплі кольори . Під час дослідження, респонденти стверджували , що дуже хочуть змін у вигляді вернісажу і будуть відвідувати його частіше . Респондентам подобаються національні мотиви та перегородки у вигляді української витинанки. Завдяки анкетуванні можна зрозуміти , що розробка проекту іде в правильному руслі.

1.2.3 Дизайн прогнозування

   Проект « Львівського  вернісажу» запроектований так,  що він йде на крок попереду  від інших торгових проектів  цього типу. Завдяки новітнім  технологіям , використання сучасних  матеріалів, цікава конструкція,  вдалий механізм , колористика , поєднання  каменю та скла , етнічні мотиви  – це те , що повинний втілювати  чарівний дух мистецького ринку.

   Тому даний проект розрахований  на період прогнозування до  « 

РОЗДІЛ 2 Збір та аналіз аналогів

    2.1  Застосування скляного покриття є невідємним атрибутом в проекті «Вернісаж» , так як і дах і частина підлоги виконані саме у такому вирішені . Стеля приміщення – для природного освітлення, надання простору атмосфери художньої майстерні та легкості конструкції.  Скляна підлога - один із удалих варіантів додати інтер'єру об'ємність і неповторність. Завдяки своїй прозорості, відчувається легкість і повітряність простору й конструкції. Скляна підлога в перекритті - завжди місце, на яке звертає увагу будь-який відвідувач.                  

Рис. 1,2 – Скляне перекриття. Електронний ресурс. Режим доступу :

http://www.alumwerk.ru/stekljannye-poly

 
         Для виготовлення  скляної підлоги застосовують  скло триплекс . Скло в підлогу являє собою багатошарове скло. Розрізняють заливні й плівкові триплекси. Заливний триплекс виготовляється із двох або більше стекол, між якими заливається полімер, що твердіє під впливом ультрафіолетового світла. Плівковий триплекс виготовляється із двох або більше стекол, між якими закочується спеціальна плівка. Потім його поміщають у піч, де при певній температурі втримують якийсь час. Після того, коли триплекс вийняли з печі, за необхідності, обробляють кромки.