Позакласна робота з математики у молодших класах

 

       Міністерство  освіти і науки України, молоді і спорту

       Коломийський  інститут Прикарпатського

         національного університету ім. В. Стефаника 
 

       Кафедра математичних і природничих

       дисциплін початкової освіти  
 
 

       Курсова робота 
 
 

       Позакласна  робота з математики у молодших

       класах 
 
 

       Виконала:

       студентка IV курсу

       групи ПНП

       Нагорняк  Ірина Петрівна

       Науковий  керівник:

       доцент  кафедри математики

       і природничих дисциплін

         Романишин Руслана Ярославівна 
 
 
 
 

       Коломия 2011

       Зміст

       Вступ

    Розділ  І. Позакласна робота з математики як методико-педагогічна

    проблема.

    1. . Особливості організації позакласної роботи з математики.

    1.2. Формування і розвиток інтересу до математики.

        Розділ  ІІ. Форми  позакласної роботи з математики.

    2.1. Математичний гурток.

    2.2 Математичний клуб.

    2.3. Математична вікторина.

    2.4. Математичні ранки.

    2.5. Математичні олімпіади.

    2.6. Математичні конкурси.

    2.7.  Математика на екскурсіях.

    2.8. Математична газета і математичний куточок в газеті.

       Висновок

       Список  використаної літератури

       Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Вступ

       Робота учителя початкових класів дає можливість сприяти формуванню та розвитку математичних здібностей учнів, їхніх пізнавальних інтересів не лише на уроках та у ході позакласних занять з математики, а й у процесі постійного спілкування з дітьми. Педагог має не просто викладати свій предмет, а постійно розширювати коло власних інтересів, проявляти зацікавлення навчальними досягненнями своїх вихованців, спонукати їх до пошуку нестандартних розв’язків завдань підручника, бути готовим до того, що дитина виконає завдання таким способом, про який сам учитель і помислити не міг. Досвід показує, що ефективним напрямом роботи з розвитку пізнавальних інтересів учня під час вивчення математики є диференціація, і то не лише завдань, а й рівня допомоги, що надається вчителем в ході їх розв’язування.

       Чи  можна визвати здивування і жагучу цікавість на обличчях молодших учнів  під час занять математики? Можна спостерігати спалах непідробленої радості в очах, у виразі облич дітей, коли у них зародиться догадка, заб’ється жива думка, яка рветься на поверхню і вони з  нетерпінням починають тягнути вверх руки, підплигувати на місці, бажаючи швидше відповісти на “коварне” запитання вчителя. Чи можна у молодших учнів до занять з математики настільки великий інтерес, що вони, зустрічаючи вчителя, неодноразово звертаються до нього з одним і тим же питанням: “Коли ж у нас буде ще таке заняття?” І ждуть його, завбачуючи це заняття як своєрідне свято.

       Актуальність дослідження пов’язане із впровадженням у навчально – виховний процес позакласної роботи з математики.  Такі моменти коли, вчитель може визвати окриленість і непідроблений інтерес учнів до предмету, є для нього щасливими.  Із них і складається радість педагогічної роботи. Завдяки такому загальному  підйому  діти починають дивитися на  вчителя відкрито  і закохано,  очікуючи,  чи  не  подарує він їм  ще  мить  зацікавленості  і захоплення.

       Та, нажаль, вивчення досвіду роботи вчителів показує, що в реальному навчальному  процесі позакласна робота з математики у початкових класах нерідко використовується епізодично, безсистемно, з недостатнім врахуванням вікових особливостей.

       Позакласна  робота з математики в молодших класах переслідує таку мету:

  • Підвищити рівень математичного розвитку;
  • Розширити світогляд дітей;
  • Розвинути інтерес до занять математикою;
  • Поглибити уявлення про використання відомостей із математики на практиці;
  • Прищеплювати навички самостійної роботи;
  • Виховувати наполегливість, волю в досягненні мети.

       Об’єкт  дослідження - процес навчання математики учнів початкової школи.

       Предмет дослідження - методична система проведення годин цікавої математики у молодших школярів.

       Мета  дослідження - розробити і науково обґрунтувати систему годин цікавої математики та перевірити умови ефективного впливу їх на загальний та математичний розвиток молодших школярів, покращення результатів навчання.

       Для реалізації мети необхідно було розв’язати такі завдання:

       Вивчити стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці.

       Сформулювати  вимоги до системи годин цікавої  математики.

       Розробити систему годин цікавої математики з молодшими школярами.

       Перевірити  ефективність запропонованої системи.

       Для розв’язання поставлених завдань  було використано комплекс методів  дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної і методико-математичної літератури з проблеми дослідження; вивчення й узагальнення педагогічного досвіду; цілеспрямовані спостереження, анкетування; констатуючий та формуючий експеримент.

       Структура та обсяг курсової. Робота складається із вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел, які містять 13 позицій, та додатків. Загальний обсяг курсової роботи - 47 сторінок. 
 
 

       Розділ  І. Позакласна робота з математики як методико-педагогічна  проблема

    1. Особливості організації позакласної роботи з математики

       Позакласна  робота з математики формує і розвиває здібності й особистість дитини. Керувати цим процесом означає не лише розвивати та удосконалювати закладене в людині від природи, а й формувати у неї потребу в постійному саморозвитку, самореалізації, адже кожна людина творить себе сама, те, що вона здобула власними зусиллями, залишається з нею на все життя[2,59].

       Під позакласною роботою розуміють  систематичні заняття з учнями у  позаурочний час, які вони відвідують за бажанням. Математичні школи, факультативні  заняття, гуртки мають поглиблювати математичні знання школярів, які вже визначили коло своїх інтересів. Одним із важливих завдань, позакласної роботи з математики є формування та розвиток інтересу учнів до цієї науки. Учні бажають перевірити свої сили, математичні здібності, уміння розв’язувати нестандартні задачі. Для них актуальною є можливість добровільної участі у цих заняттях.

       Досить  часто участь дитини у позакласній  роботі може стати першим етапом поглибленого вивчення математики, що приведе її згодом до обрання факультативу з математики, вступу в математичну школу, до самостійного вивчення матеріалу, який зацікавив[6,125]

       Ведення позакласної роботи з математики є чудовим підвищенням кваліфікації вчителів. Одним із завдань цієї роботи є розширення навчального  курсу математики, і часом таке розширення виходить за межі обов’язкової програми. Вивчення на додаткових заняттях позапрограмних питань спонукає учителя до ґрунтовного ознайомлення із цим матеріалом та методикою подачі його учням.

       Проведення  позакласної роботи з математики допомагає виявити в учнів, які мають інтерес та здібності до занять математикою, що є важливою передумовою розв’язання проблеми підготовки значної кількості нових математичних та науково-методичних кадрів, яких потребує сьогодні суспільство. Сучасна школа має не пасти задніх, а керувати науково-виховним процесом. Це означає не лише розвивати та удосконалювати закладене в людині природою, коригувати можливі соціальні відхилення у її поведінці, а й формувати у неї потребу в постійному саморозвитку, прагнення до гармонійної й повної реалізації своїх фізичних та духовних потреб, адже кожна людина творить себе сама[7,140].

       Розрізняють такі види позакласної роботи з математики:

    - робота з учнями, які не встигають у вивченні програмного матеріалу (додаткові позаурочні заняття);

    - робота з учнями, які проявляють до вивчення математики більш високий, порівняно з іншими, інтерес та здібності.

       Говорячи  про перший напрям позакласної роботи з математики, слід зважати на те, що він є актуальним практично  в кожному навчальному закладі. Разом з тим підвищення ефективності навчання математики має привести до зниження значення додаткової роботи з невстигаючими учнями. В ідеалі перший вид позакласної роботи повинен мати чітко виражений індивідуальний характер та використовуватись лише у виняткових випадках (наприклад, якщо дитина тривалий час не відвідувала заняття через хворобу або перейшла на навчання до школи нового типу). Але на сучасному етапі така робота вимагає посиленої уваги з боку вчителя.

       Другий  із названих вище напрямів позакласної роботи з математики – заняття з учнями, що проявляють до її вивчення підвищений інтерес, - спрямований на реалізацію таких основних завдань:

  1. пробудження й розвиток стійкого інтересу учнів до математики;
  2. розширення й поглиблення знань із програмного матеріалу;
  3. оптимальний розвиток математичних здібностей учнів та формування у них певних навичок науково-дослідницького характеру;
  4. виховання високої культури математичного мислення;
  5. розвиток умінь учнів самостійно й творчо працювати з навчальною й науково-популярною літературою;
  6. розширення й поглиблення уявлень школярів про культурно-історичну цінність математики;
  7. формувати у дітей почуття колективізму та уміння поєднувати індивідуальну роботу з колективною.

       Передбачається, що реалізація цих цілей частково здійснюється на уроках. Однак у процесі класних занять, обмежених рамками навчального часу й програми, це не вдається зробити з достатньою повнотою. Тому остаточна й повна реалізація цих цілей переноситься на позакласні заняття з математики другого виду[9]. 

    1. Формування  і розвиток інтересу до математики.

       Що  може примусити молодших учнів почати міркувати над тим чи іншим  математичним завданням, запитанням, задачею, коли ці завдання необов’язкові для  нього? В усякому разі не примушування. Примушування може лише пригнічувати, а не збуджувати розумову діяльність дитини. Не завжди можуть активізувати думки учня і словесні благання та переконання. Основним джерелом спонуки молодших учнів до розумової праці на позакласних заняттях може послужити інтерес. Тому вчитель повинен шукати і знаходити засоби і методи збудження інтересу дітей до математичних тем, логічних завдань, які він пропонує в процесі позакласної роботи. Викликаний у дітей інтерес до окремих завдань до математики в загалі послужить стимулом для їх участі в випуску математичної газети, створення математичного кутка активна участь в математичних вікторинах, екскурсіях і т.д. Відбувається і зворотній вплив участі в цікавих математичних екскурсіях, вікторинах, випуску газет, в заняттях на яких пропонуються цікаві завдання, можуть викликати інтерес і до самої математики[3,225].

       Щоб викликати інтерес до позакласної  роботи, перш за все до позакласних  занять з математики, потрібно постаратися  не тільки привертати увагу дітей  до якихось її елементів, але й викликати у дітей здивування. Дітей здивувати можна тоді, коли вони бачать, що складена ситуація не збігається з очікуваною. Якщо при цьому здивування пов’язане з виникненням деякого задоволення, то воно перетворюється в приємне здивування. При необдуманій ситуації може бути і навпаки: виникають неприємні здивування. Тому важко на початковій стадії організувати позакласні роботи з математики створити ситуації для приємного здивування. Потрібно враховувати, що здивування викликає в дітей більш зосереджену увагу. Здивування повинно сусідити з зацікавленістю  дітей, з прагненням їх побачити на математичному фоні щось нове, дізнатися про те що до тих пір їм не відомо. Здивування в поєднанні з цікавістю допоможе викликати активну розумову діяльність учнів.

       Привернути  на самому початку увагу дітей  до позакласної роботи з математики, наприклад, можна різними засобами: особливим, яскравим оформленням класного приміщення, в якому відображалися надзвичайні сполучення знайомого дітям світу казок з таємним світом математики, незвичайними вступними словами вчителя, створюючи тим ситуацію, в яку включені улюблені дітьми герої сучасних казок і розповідей. Математика і казки! Математика і улюблені герої! Невже це не привертає увагу дітей і не викликає в них радісного здивування? Здивування та інтерес викликають у дітей цікаві запитання, задачі, загадки, шаради, ребуси, нескладні логічні завдання[11,160].

       Інтерес як і інший вид емоційного стану, має явне зовнішнє вираження на обличчях дітей, в їх поведінці, в словесних відгуках. За цими зовнішніми признаками вчитель завжди може судити про те, чи викликаний у дітей до даного позакласного виду роботи чи ні. Але іноді приходиться шкодувати що, деякі вчителі на позакласних заняттях під час підвищення інтересу дітей, під час натхненної розумової їх роботи, супроводжені зовнішнім збудженням, бувають дуже строгими до поведінки у дітей, стараючись приглушити зовнішні проявлення дітьми своїх почуттів. В результаті в дітей не чітко зберігаються сліди того задоволення, тих почуттів, які виникли в них під час позакласних занять. При дотриманні означеної міри на позакласних заняттях можна допускати більш вільне, чим на уроках, переживання дітьми задоволень, з більш вільними зовнішніми проявами. Тоді у дітей буде довше зберігатися то заряд інтересу, який виник під час позакласної роботи і служить стимулом до участі в наступних видах тієї роботи. Значно краще, скоріше і простіше - запам’ятовуються ті думки, які були емоціональними, викликали живі, яскраві почуття, ніж ті, які залишили людину байдужою.

       Матеріал, піднесений вчителем або запропонований окремими учнями, повинен бути зрозумілим кожному учню, інакше він не викличе  інтерес, так як буде зайвим для них  значенням. Для підтримання інтересів  в новому повинні бути визначні елементи старого, відомого дітям. Тільки з умовою встановлення  зв’язку нового з старим можливе проявлення кмітливості та здогадки. По відношенню до більшості учасників позакласної роботи необхідно для виконання математичних завдань передбачати оптимальне відношення між новими і старими знаннями і вміннями. Оптимальне відношення між вказаними знаннями і вміннями створює умови для достатньо довгого зберігання інтересів дітей до математичних завдань.

       Для полегшення переходу від відомого до не відомого в процесі позакласних занять з математики корисно використовувати різні види наочності: повну предметну наочність, неповну предметну наочність, символічну і уявлення по пам’яті, - виходячи з того рівня розвитку в свідомості учнів, на якому відповідні математичні поняття. Особливо вміло і вчасно потрібно використовувати дитячу кмітливість. Вона в них яскрава, значно сильніша інтелектуальності. Тому не дивно, що чарівні казки і для молодших учнів ще непомітно уплітаються в дійсність і служить прекрасним препаратом не тільки розваги але й виховання і розвитку[12,58].

       Стійкий інтерес до позакласної роботи з  математики і до самої математики підтримується тим, що ця робота проводиться  систематично, а не від часу до часу, але в самих заняттях постійно повинні виникати маленькі і доступні для розуміння дітей запитання, загадки, утворюватись атмосфера, викликаючи активну думку учнів. Вчитель завжди може виявити силу виникаючого інтересу до математики. Вона виражається в тій наполегливості яку проявляють учні в процесі розв’язку  математичних задач, виконання різних завдань, пов’язаних з вирішенням математичних проблем.  
 
 
 

        Розділ  ІІ. Форми позакласної роботи з математики

    Позакласна  робота з математики є складовою  всього навчального процесу, природним  продовженням роботи на уроці.

       Основними завданнями позакласної роботи є:

       - поглиблення і розширення знань і практичних навичок учнів;

       - розвиток логічного мислення, кмітливості, математичної зіркості;

       - виявлення найбільш обдарованих і здібних дітей, сприяння їхньому подальшому розвитку, прищеплення їм інтересу до вивчення математики;

       - залучення дітей до цікавих занять;

       - виховання наполегливості, любові до праці, організованості та колективізму[5,90].

       Позакласна  робота відрізняється від класної  тим, що її будують за принципом добровільності. Тут учням не виставляють оцінок, але обґрунтованість суджень, кмітливість, швидкість обчислення, використання раціональних способів розв’язування треба заохочувати. Для позакласної роботи вчитель добирає доступний матеріал підвищеної складності або такий, що сприяє вивченню основного курсу математики, але з урахуванням наступності з класної роботи. На відміну від уроку, позакласна робота має характер математичних розваг, ігор, змагань. Однак використовуючи цікавість, треба пам’ятати, що вона цінна лише тоді, коли сприяє розумінню математичної суті питання, уточненню і поглибленню знань з математики.

       Учитель повинен старанно продумати організацію  позакласної роботи з тим, щоб  вона забезпечувала активність, ініціативу і самостійність учнів. У роботі з обдарованими дітьми розв’язанню цих завдань сприятиме залучення їх до організації та проведення:

  • математичних вечорів або ранків;
  • математичних гуртків;
  • засідання клубу юних математиків;
  • факультативних занять;
  • вікторин;
  • конкурсів на звання кращого математика;
  • математичних олімпіад[8].
 

       2.1. Математичний гурток

       Для більш активної роботи з дітьми, які виявляють особливий інтерес  до математики, починаючи з 2-3 класу  організовують математичні гуртки. Заняття гуртка слід проводити систематично ( 2-3 рази на місяць) зі сталим складом учнів за певним планом. Зазвичай гурток організовують для учнів паралельних класів однієї школи або кількох шкіл. На заняттях дітей ознайомлюють з новими прийомами обчислень, способами розв’язання задач підвищеної складності, з деякими питаннями з історії математики тощо. Як і в інших видах позакласної роботи, тут широко використовують цікаві вправи. Членів гуртка залучають до оформлення математичних куточків, випуску газет, а також до підготовки математичних вечорів.

       Методика  проведення заняття гуртка має бути такою, щоб учні не тільки з інтересом працювали на самому занятті, а й активно готувалися до нього.

       Отже  робота математичного гуртка відрізняється  від позакласних групових занять наступним:

  1. В основу залучення учнів до гурткової роботи лежить принцип добровільності.
  2. При підготовці та проведенні занять гуртка від сторони учнів проявляється значно більше самостійності і ініціативи.  Позаурочні групові заняття з математики, як правило,  готує і проводить сам учитель.
  3. Методи проведення занять гуртка більш різноманітні, чим методи проведення групових позакласних занять[13,10-12]. (додаток А)
 

       2.2. Математичний клуб

       Вищою формою гурткової роботи є клуб. Створити клуб легше на базі існуючого  гуртка.

       Клуб  працює постійно. На одному з перших занять затверджують склад клубу і основні правила поведінки учнів на клубних заняттях. Вибирається рада клубу з 5-7 осіб.

       У клубі створюються секції: знавців, кмітливих і умілих.

       Тематика  занять клубу складається з урахуванням  запитів і побажань його членів. Завдання дають на 2-3 тижні й постійно змінюються. Діти пробують свої сили і різних видах діяльності.

       Структура клубного заняття

  1. Вступна бесіда, інструктаж щодо виконання роботи.
  2. Повідомлення учнів про хід та результат виконання завдань.
  3. Виступ членів клубу із повідомленнями й доповідями.
  4. Практичні роботи.
  5. Робота із цікавими матеріалами.
  6. Підбиття підсумків заняття і повідомлення завдання на наступне заняття.

       Приклад проведення засідання клубу юних математиків-четвертокласників[13,12-13]. (додаток Б) 

       2.3. Математична вікторина

       Назва “вікторина” походить від латинського слова “вікторія” – (перемога) успіх. Вікторина – це одна з форм організації змагання між командами, між окремими членами в області математики чи інших наук. Організація вікторин – одна із форм позакласної роботи з математики. Змагання в формі вікторини, дозволяє виділити  кращого математика, кращий клас і  проводиться наступним чином: пропонується система запитань, задач, прикладів, які доступні певній віковій групі учнів. Діти в добровільному порядку вирішують задачі, приклади, відповідають на запитання і в усній чи письмовій формі повідомляють результати. Пробірка якості результатів виконання завдань і відповідний облік дають основу відібрати кращого математика чи клас.

       Організація вікторини вимагає не так уже багато часу. Цим вона приваблює вчителів. Вікторини проводяться в класі, де між собою змагаються окремі учні. Вікторини можуть проводитися і математичним гуртком, де  виділяються кращі математики, в клубі юних математиків, де організовується змагання між  командами паралельних класів.

       Вікторини проводять з метою підвищення інтересу учнів до математики, для  виявлення любителів математики з послідовним принадженням їх в  математичні гуртки, де вони можуть проявити свої здібності.

       Зміст і кількість завдань для вікторини залежить від того, в яких умовах і з яким складом учнів вона проводиться, якщо вікторина  проводиться в класі чи клубі юних математиків і в усній формі, то включається 8-10 не важких запитань, завдань,  які потребують тільки усних способів рішення, виконання. Серед них можуть бути запитання захоплюючого характеру.  Ці запитання і завдання продумуються раніше. При проведенні вікторини перед учасниками в класі виступає в ролі ведучого учитель, а в клубі в ролі ведучого виступають два чоловіки  ( два учнів старших класів або вчитель з помічником ).  Ведучі по черзі задають учням запитання. Коли один із ведучих читає завдання, то  другий слідкує за тим, хто із присутніх першим підняв руку для відповіді.  Ведучі вислуховують рішення і роблять висновки про якість відповіді. Учень, який відповів одержує прапорець або зірочку, де вказаний номер запитання, за відповідь на який він отримав цей знак.  Після одержання відповідей на всі запитання вікторини рахують очки, які одержали команди чи окремі учні, і відмічають переможців.

       Частіше всього вікторина проводиться  так, що на певний термін ( наприклад, тиждень ) пропонується декілька запитань, завдань  по математиці (6-8). Ці запитання і  завдання можуть бути представлені через  стінну газету або оформлені на спеціальному плакаті з яскравим покликом до учнів. Діти протягом тижня виконують запропоновані завдання,  відповідають на запитання,  вирішують задачі і приклади,  свої роботи в письмовому вигляді з указаним прізвищем і класом, в якому він навчається, кладуть в спеціальні конверти , прикріплені біля стінгазети чи плакату з вікториною. В цьому випадку ініціатором вікторини є або математичний гурток, або штаб клубу юних математиків.

       У вікторині повинні бути запитання  різної складності, щоб в ній могли брати участь більше учнів. Відповідь на кожне завдання, запитання вікторини повинен бути оцінений певною кількістю очок.

       Вікторина для виявлення кращих математиків як форма змагання між паралельними  класами іноді приводиться в три тури.  Перші два тури являють собою звичайні контрольні роботи по математиці, однакові трудності для паралельних класів, результати яких звичайно порівнюються. Вони служать підготовкою до рішаю чого туру, на якому учасникам вікторини даються спочатку дві обов’язкові задачі. Ті, хто їх розв’язав, отримують третю задачу підвищеної складності. Після трьох турів підводяться підсумки.

    Виходячи  з цілей, з якими проводиться  вікторина може включати:

    А) завдання для повторення однієї певної теми;

    Б) завдання для повторення основних розділів із всіх вивчених тем;

    В) завдання, взяті з основних розділів вивчених тем, з включенням елементів  зацікавленості.

    Частіше всього вікторини носять оглядовий  характер з елементами зацікавленості[1].

       На  підготовку до участі у математичній вікторині учням відводиться 3-4 тижні. За цей час вони повинні поділитися на дві команди, придумати командам назви, вибрати капітанів, підготувати домашнє завдання на задану тему. Повне розв’язання кожної задачі оцінюється певною кількістю балів. Переможцем оголошується той учень або та команда, що краще від інших упорається з цими завданнями і набере найбільшу кількість балів. Під час оцінювання враховується оригінальність, швидкість, організованість учасників.(додаток В) 

       2.4 Математичні ранки

Позакласна робота з математики у молодших класах