Пожежі техногенного характеру. Оцінка пожежної обстановки. Заходи по попередженню пожеж

ДНІПРОПЕТРОВСЬКий університет імені АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ

 

 

 

 

 

 

Самостійна   робота

з навчальної дисципліни    «Цивільний захист»

на тему: "Пожежі техногенного  характеру. Оцінка пожежної обстановки. Заходи по попередженню  пожеж."

 

 

 

 

 

 

Виконала:                 Колота  Ю.Ю.

студенка  групи                 ФК-10 зс

Перевірив:                Валіков  В. П.         

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2014 р.

 

ЗМІСТ

 

1. Техногенні пожежі й вибухи

2. Оцінка пожежної обстановки.

 

3. Заходи  по попередженню пожеж

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пожежі  техногенного  характеру. Оцінка пожежної обстановки. Заходи по попередженню пожеж.

 

 

1.Техногенні пожежі й вибухи.

 

     Наявність в Україні розвиненої промисловості, її надмірна концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, більшість з яких потенційно небезпечні, концентрація на них агрегатів та установок великої і надвеликої потужності, розвинена мережа транспортних комунікацій, а також нафто-, газо- та продук-топроводів, велика кількість об'єктів енергетики та використання у виробництві великої

кількості небезпечних речовин — усе це збільшує вірогідність виникнення

техногенних надзвичайних ситуацій, які несуть у собі загрозу для людини,

економіки і природного середовища. Майже третина всіх промислових

об'єктів становлять підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою

та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухо- і вогненебезпечних

речовин.

В Україні діє понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів, на яких зосереджено понад 13,6 млн т твердих і рідких вибухо- та

пожежонебезпечних речовин.

Переважна більшість таких об'єктів розташована в центральних, східних і південних областях України, де сконцентровано хімічні, нафто- і

газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства,

функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-, аміако-проводів,

експлуатуються газові, нафтові та вугільні родовища.

Загалом ризик виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з

технологічними процесами, існує на будь-якому підприємстві і в будь-якій

державі. Щодо цього у пресі час від часу з'являється відповідна

інформація. В Україні наявне значне зношення основних виробничих фондів,

аварійний стан споруд, інженерних і транспортних комунікацій. Так, у

1998 р. виникло 37 значних надзвичайних  ситуацій, які супроводжувалися

великими пожежами та вибухами, внаслідок чого загинуло 175 осіб і

постраждало 126.

Нині у складі Міністерства паливної енергетики України налічуються 234 діючі шахти, близько 100 з них працюють понад 40 років, 160 — без

реконструкції понад 20 років, а 50 уведено в експлуатацію майже 100

років тому. Майже кожна шахта потребує заміни зношеного обладнання на

силових станціях, реконструкції вентиляційних установок.

За 1978-1997 pp. на вугледобувних шахтах у великих аваріях загинуло

майже 500 осіб, одна з найбільших аварій, яка забрала життя 63 шахтарів,

сталась у 1998 р. на шахті ім. Скочинського комбінату "Донвугілля".

Внаслідок аварії на шахті ім. Засядькау 2001 р. (через вибух метану) на

глибині 1200 м загинули 53 гірники.

 

2.Оцінка пожежної обстановки.

 

Оцінка пожежної обстановки здійснюється на основі методик, розроблених для міських і лісових пожеж, які дозволяють визначити основні кількісні характеристики пожеж.

Аналіз пожежної небезпеки і захисту технологічних процесів виробництв здійснюється поетапно. Він містить у собі вивчення технологій

виробництв, оцінку пожежонебезпечних властивостей речовин, виявлення

можливих причин виникнення і запобіганню пожеж.

Під пожежною обстановкою розуміють сукупність наслідків впливу вражаючих факторів НС, у результаті яких виникають пожежі, які впливають на життєдіяльність людей.

Для оцінки пожежної обстановки необхідно провести такі заходи:

визначити вид, масштаб і характер пожежі; провести аналіз впливу пожежі на стійкість окремих елементів і об’єкту в цілому, а також на життєдіяльність населення; вибрати найбільш доцільні дії пожежних підрозділів та формувань ЦО з  локалізації і гасіння пожежі, евакуації при необхідності людей і  матеріальних цінностей із зони пожежі.

Основна причина виникнення пожеж – необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки. Крім того, вони можуть виникнути в наслідок природних явищ ( грозові розряди, землетруси, виверження  вулканів, самозаймання торфу, підпал, вибух ).

Відповідно до БН ІП 201-85 будинки і споруди поділяються на 8 ступенів

вогнестійкості.

Ступень вогнестійкості

Характеристика

І Будинки з несучими загороджувальними конструкціями з природного або штучних кам’яних матеріалів, бетону чи залізобетону із застосуванням

листових та плитових негорючих матеріалів.

ІІ У покриттях будинків допускається застосування незахищених сталевих  конструкцій.

ІІІ        Для перекриттів допускається використання деревяних конструкцій, а також плитових матеріалів. До елементів покриття не ставляться вимоги щодо меж поширення вогню, при цьому елементи покриття з деревини піддаються  вогнезахисній обробці.

ІІІ-а   Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи

каркаса – зі сталевими незахищених конструкцій, загороджувальні

конструкції – зі сталевих профільованих листів або інших негорючих

листових матеріалів із важкогорючим утеплювачем.

ІІІ-б   Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою.

Елементи каркаса – з цільної або клеєної деревини, піддані обробці, яка

забезпечує необхідну межу поширення вогню.

ІV До елементів покриття не ставляться вимоги щодо меж вогнестійкості і меж поширення вогню, при цьому елементи покриття з деревини піддаються обробці.

IV-а Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою.

Елементи каркаса – зі сталевих не захищених загороджувальних конструкцій – зі сталевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з горючим утеплювачем.

V Будинки, до несучих та загороджувальних конструкцій не ставляться

вимоги щодо меж вогнестійкості та поширення вогню.

Межа вогнестійкості, вимірювана в годинах, визначається здатністю

несучих конструкцій протистояти вогню без обвалювань, прогинів, тріщин,

і отворів, через які проникають продукти горіння.

Вона становить для будинків І ступеня вогнестійкості – понад 2 годин;

 ІІ ступеня .......................... до 2 годин;

 ІІІ ступеня.................................1,5 години;

 ІV ступеня..................................1 година.

За категоріями вибухонебезпечності будинки поділяють на п’ять категорій:

Категорії Аі Б – вибухопожежонебезпечні, В,Г,Д – пожежонебезпечні.

Пожежа характеризується видом, масштабом або щільністю, розвитком і швидкістю поширення, тепловою радіацією, тривалістю горіння,

температурою горіння, зоною задимлення.

Види пожеж: окремі, масові, суцільні, вогневий шторм, лісові, степові,

торф’яні, тління, горіння в завалах.

Розвиток і швидкість поширення пожеж визначається ступенем

вогнестійкості будинку, відстанню між ними, щільністю забудови,

метеоумовами і порою року.

Розвиток пожеж незалежно від їх розмірів і місця виникнення відбувається за однією загальною закономірністю і поділяється на три фази:

І фаза – поширення полум’я від початкового горіння до охоплення великої частини горючих матеріалів. Ця фаза характеризується спочатку порівняно невеликою температурою і швидкістю поширення вогню, тому пожежа можу бути ліквідована у перші 15-20 хвилин за короткий час обмеженими засобами. Тривалість фази до 2 годин в залежності від вогнестійкості будинків.;

ІІ фаза – стале горіння до моменту обвалення конструкцій, тривалість від   1 до 4 годин;

ІІІ фаза – вигоряння матеріалів завалених конструкцій при невеликих

швидкостях горіння і теплової радіації, тривалість від2 до 5 годин.

Залежно від масштабів пожеж застосовують то чи іншу тактику ведення боротьби з ним, та залучають відповідні сили і засоби. Це може бути

окрема тема для вивчення.

Отже, оцінка обстановки при виникненні надзвичайних ситуацій потребує значних об’ємів знань умінь і навичок, досвіду проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження.

 

3.Заходи  по попередженню пожеж.

 

 Під пожежною безпекою  розуміють такий стан промислового  або цивільного об’єкта, за якого  з регламентованою ймовірністю  виключається можливість виникнення  і розвитку пожеж та впливу  на людей небезпечних чинників  пожежі, а також забезпечується  захист матеріальних цінностей  та довкілля.

 Пожежна безпека об’єкта – доволі складне і багатоаспектне завдання, тому для його вирішення потрібно підходити комплексно. Комплекс заходів та засобів щодо пожежної безпеки складається із відповідних систем, зокрема:

системи запобігання пожеж, що містить підсистеми запобігання утворенню горючого середовища та виникненню в горючому середовищі джерела запалювання;

системи протипожежного захисту, що, своєю чергою, містить такі підсистеми: підсистема обмеження розвитку пожежі; підсистема забезпечення безпечної евакуації людей та майна; підсистема створення умов для успішного гасіння пожежі;

системи організаційно-технічних заходів, що передбачає організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні заходи.

 

Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають організацію пожежної охорони на об’єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацію ДПД та ПТК, проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об’єкта загалом та ін.

До технічних заходів належать суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами при реконструкції приміщень, будівель та об’єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення тощо.

Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню у недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об’єктах, регламентацію пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт тощо.

Експлуатаційні заходи передбачають своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції).

 Система запобігання  пожежі – це комплекс заходів  і технічних засобів, які запобігають  виникненню пожежі.

Передумови виникнення пожежі (горіння). Одним із основних принципів запобігання пожежам є положення про те, що горіння (пожежа) можливе лише за певних умов. Основною умовою є наявність трьох чинників: горючої речовини, окисника та джерела запалювання (так званий трикутник Лавуазьє). Крім того, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температури і знаходилась у відповідному кількісному співвідношенні з окисником, а джерело запалювання мало необхідну енергію для створення початкового імпульсу (запалювання). Так, наприклад, сірником неможливо запалити дерев’яну колоду чи стіл, тоді як аркуш паперу легко загориться. Крім того, всі три чинники повинні збігтися в одному просторі та в один момент часу.

 До джерел запалювання, які ініціюють горіння, належать: відкрите полум’я, розжарені предмети, електричні заряди, теплові процеси  хімічного, електричного та механічного  походження, іскри від ударів  та тертя, сонячна радіація, електромагнітні  та інші випромінювання. Джерела  запалювання можуть бути високо-, середньо- та малопотужними.

 Горючими речовинами  називаються речовини, які при  дії на них високої температури, відкритого полум’я чи іншого  джерела запалювання можуть займатися  і надалі горіти з утворенням  та зазвичай випромінюванням  тепла. До складу переважної більшості  горючих речовин входять вуглець (карбон) та водень (гідроген), які  є основними горючими складниками  цих горючих речовин. Крім того, горючі речовини можуть містити  й інші елементи та сполуки. Є також ціла низка речовин, які являють собою прості елементи, наприклад, сірка, фосфор. Горючі речовини  відрізняються не лише за своїм  складом, а й за фізичним станом, тобто можуть перебувати в  твердому, рідкому чи газоподібному  стані. Найнебезпечнішими у пожежному  відношенні є речовини, що знаходяться  у газоподібному стані. Горючі  речовини мають різну теплотворну  здатність, тому температура на  пожежах залежить не лише від  кількості речовини, що горить, але  і від її складу.

 До окисників належать: хлор, фтор, оксиди азоту, селітра  тощо, однак з практичного погляду  найважливіше значення має горіння, яке виникає при окисленні  горючої речовини киснем повітря. Зі зменшенням вмісту кисню  в повітрі уповільнюється швидкість  горіння, а при вмісті кисню  менше 14 % (норма 21 %) горіння більшості  речовин стає неможливим. Хоча  деякі речовини містять стільки  кисню, що його достатньо для  горіння, тому вони можуть горіти  без доступу повітря.

 Процес горіння проходить  тим інтенсивніше, чим більшою  є площа контакту горючої речовини  з окисником і чим вищою  є концентрація окисника, температура  та тиск. При пожежах температура  в деяких випадках сягає 1000 – 1300 0 С, а в окремих випадках, наприклад, при горінні магнієвих сплавів  – 3000 0 С.

 Окисник разом з  горючою речовиною утворює так  зване горюче середовище, здатне  горіти після видалення джерела  запалювання. Тому система запобігання пожежі містить такі два основні напрямки: запобігання утворенню горючого середовища і виникненню в цьому середовищі (чи внесенню до нього) джерела запалювання.

Утворенню горючого середовища запобігають застосуванням герметичного виробничого устаткування, максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими, обмеженням кількості пожежо-, вибухонебезпечних речовин та матеріалів під час використання та зберігання, а також правильним їх розміщенням, ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища, організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах, застосуванням робочої та аварійної вентиляції, відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця, застосуванням в установках з горючими речовинами пристроїв від пошкодження та аварій, використанням інгібувальних (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожеж) та флегматизаційних (інертні компоненти, що роблять середовище негорючим) речовин.

Виникненню в горючому середовищі джерела запалювання запобігають використанням устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел запалювання, використанням електроустаткування, що відповідає за досягнення класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщеннями та зонами груп і категорій вибухонебезпечної суміші, виконанням вимог щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів, використанням устаткування, що задовольняє вимоги електростатичної іскробезпеки, улаштуванням блискавкозахисту, організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання, використанням швидкодіючих засобів захисного вимкнення, заземленням устаткування, видовжених металоконструкцій, використанням при роботі з ЛЗР інструментів, що не допускають іскроутворення, ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів, усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин, підтриманням температури нагрівання поверхні устаткування, пристроїв, речовин та матеріалів, які можуть контактувати з горючим середовищем нижче гранично допустимої (80 %) температури займання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Губський А.І. Цивільна оборона. Для пед. Ін-тів. – Львів.,„Ластівка”, 1995. – 216 с

2. Державний класифікатор НС / УДК НС – 019-2001.

Підручник /За ред. полковника В. С. Франчука. – Львів, Афіша, 2001. –

336 с.

3. Закон України „ Про цивільну оборону” – 1993 р.

4. Закон України від 14 січня 1998 р Про захист людини від впливу

іонізуючих випромінювань:.–К.,1998

5. Закон України „ Про захист населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного і природного характеру” 2000 рік.

6. Егоров П. Т. и др. Гражданская оборона: Учебник для вузов. –3-е

изд., перераб. — М.: Высш. шк., 1987. – 303 с.

7. Мірошниченко М. Про землетруси в Україні // Надзвичайні ситуації

2004.

8. Мовчан Л. Повені – біда рукотворна // Надзвичайні ситуації. - 2003

С87.

9.Корсак К.В., Плахоттк О.В. Основи екології. — 2-ге вид. — К.. МАУП,

2000.