ПР органов государственной власти

МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА ЗВ'ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ  І РЕКЛАМИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«ПР органів державної влади та місцевого самоврядування»

На тему: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Київ 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність  теми. Поняття Паблік рілейшнз, ще зовсім недавно маловідоме та незвичне для  колишній радянській політичній культури ,в останні роки буквально увірвалося в наше життя. Воно увійшло в моду, і в цьому нема нічого дивного. Хоча ПР в Україні почав розвиватися тільки на початку 90х років,сьогодні він грає важливу невід'ємну рольу нашому суспільстві, особливо ПР в органах державної влади . Зв’язки з громадськістюзабезпечують комунікацію , а з позиціїдержави це важливий інструмент для зміцнення демократії , підвищення рівня поваги до прав людини сучасний стан та перспективи є важливим питанням на сьогодні для фахівців паблік рілейшнз.

Тема  курсової роботи : «Організація роботи ПР – структури у Верховному Суді України : Сучасний стан та перспективи». Актуальність дослідження цієї теми полягає в необхідності встановлення чітких обов’язків прес-служби Верховного Суда України, їх функціональні аспекти роботи, відкритість інформації стосовно громадськості, що є немало важливим для інформаційного та демократичного суспільства. Ця тема є актуальною , бо поняття ПР в державних органах влади є досить новим ,а тому маловивченим.

Об’єктом  дослідження є Верховний суд  України, діяльність органу, обов’язки, функції, роль, яку вона відіграє в нашій країні.

Предмет дослідження – це організація  роботи в структурі паблік рілейшнз в Верховному Суді України, сучасний стан ПР-служби, перспективи  розвитку  в  Україні. 
Мета дослідження полягає у встановленні відповідності до професійних обов’язків Верховного Суду України, а саме його органу інформування, прес-служби, функціонування апарату зв’язків з громадськістю як невід’ємної частини сучасності в органах державного управління.

Завданнями  даного дослідження  є: 
-Зазначити основні позиції державного ПР, його роль в сучасному суспільстві,  взаємодію  з  громадськістю. 
-Охарактеризувати діяльність таких відділів: прес-служба, прес-центр та фахівців:прес-секретаря  та  речника. 
-Визначити роль Верховного Суду України, його прямі обов’язки, функції..  
-Дослідити особливості діяльності прес-служби у Верховному суді України. 
-Запропонувати оптимальні шляхи покращення роботи ПР-структури у Верховному судіУкраїни.

РОЗДІЛ І. ПР ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

1.1.ПРорганів державної  влади, його роль та взаємодія  з громадськістю

Поняття паблік рілейшнз, ще недавно маловідоме і непрі­вичноє для колишньої  радянської політичної культури і ментальності, останніми роками буквально увірвалося в наше життя. Написані вже десятки книг на цю тему, публікуються статті і матеріали на сторінках журналів і газет, створюються курси, проводяться окремі семінари і конференції, влаштовуються галасливі презентації.[2]

Для того, щоб в Україні сформувалося і стійко розвивалося демократичне цивільне суспільство, необхідно, щоб суспільні структури і кожен громадянин могли оперативно отримувати достовірну і об'єктивну інформацію по всіх питаннях, що цікавлять його і вільно обмінюватися інформацією. Завдяки своїм функціональним можливостям ПР - структури сприяють відкритості органів державної влади, допомагають знаходити розуміння в суспільстві, запобігати кризовим ситуаціям, долати їх. Значною мірою від них залежить формування і реалізація інформаційної політики органів державної влади.

Стратегія держави відносно цивільного суспільства, що реалізовується в діяльності ПР-служб  органів державній владі, виявляється  перш за все в певній інформаційній  політиці. В даний час вона придбала величезне значення в діяльності органів держави, що обумовлене вступом людства до нової фази розвитку - інформаційного суспільства.

Інформаційні  процесивпливають не лише на економічний, соціальний, політичний, науково-технічний  і культурний розвиток суспільства, але і на зміну світогляду людей, морально-психологічні і поведінкові аспекти їх життєдіяльності, державний пристрій і функціонування державного механізму, в цілому на інфраструктуру між особових , суспільних, внутрі- і міждержавних стосунків .

Для початку  зазначимо значущість роботи ПР-служб в органах державного управління, причому назви і круг повноважень таких служб можуть бути різними. ПР-службипокликані забезпечувати регулярне надання інформації про результати діяльності органів влади, плани і рішення, що приймаються, а також реалізовувати виховно-інформаційну функцію, направлену на освіту громадськості у сфері відповідальності цих органів.Відкритість державної влади є важливою умовою демократизації держави , становлення громадянського суспільства, запорукою утвердження демократичних норм та правил у відносинах між громадянами ,їх об'єднаннямита державними органами.

Стаття 38 Конституції України гарантує кожному громадянину право на участь в управлінні державними справами [5]. Водночас підготовка та запровадження  механізму такої участі, або іншими словами інституціалізація демократії, потребує ґрунтовної наукової роботи, а також створення таких умов діяльності органів державної влади, за яких вони матимуть можливість(організаційну та професійну) здійснювати ефективну комунікацію з громадськістю. У процесі роздержавлення засобів масової інформації виникла об’єктивна потреба у застосуванні сучасних технологій взаємодії

влади і ЗМІ в питаннях надання інформації, роз’яснення державної політики з метою підвищення рівня довіри до органів державної влади та підтримки державних рішень в суспільстві.

Комунікація - обмін інформацією між суб’єктами із зворотнім зв’язком[6]. На даний  момент в Україні відбувається стрибкий розвиток комунікації, що зумовлено  світовими тенденціями і тим, що наша країна є частиною світового комунікативного простору. Основна характеристика комунікації-створення єдності із збереженням індивідуальності кожного елементу взаємодії.

Якщо  розглянути моделі обміну інформацією  в тоталітарному та демократичному суспільствах, ми можемо зробити такий висновок:у демократичному суспільствікомунікаційна модель обміну інформацією забезпечує рівні , горизонтальнівзаємовідносини та права кожної із сторін на генерування та отримання інформації. Цей обмін найчастіше відбувається за допомогою ЗМК, адже розвинута демократія характеризується досконалим механізмом забезпечення зворотного зв’язку ,в той час як в тоталітарному суспільстві діє одностороннійзв'язокза посередництвом ЗМІ.

Основними принципами комунікації органів  державної влади з громадськістю стали:

• Прозорість .Це систематичне висвітлення діяльностіорганів державної влади , роз’яснення цілей , змісту та механізму реалізації державної політики.
• Відкритість. Це створення органами державної влади умов для безперешкодненого доступу громадян до інформації про його діяльність та до процессу прийняття рішень на всіх етапах підготовки.
• Підзвітність. Це врахування громадської думки у прийнятті рішень.
• Стратегічність. Комунікаційна робота повинна бути реалізовуватись з урахуванням цілей і завдань.
• Неопередженність .Це толерантне ,терпиме ставлення до осіб з різними політичними уподобанями , що належать до різних соціальних груп , іншої статі , коретне поводження з ними , запобігання виникнення конфліктів.
• Об’єктивність .Це зважене ставлення до подій , їх висвітлення , надання інформації з різних точок зору.
• Адресність. Це адаптованість інформації , що надається до сприйняття цільовими групами.
• Оперативність .Це своєчасне інформуваннягромадськості про події , діяльність органу влади.
• Достовірність .Надання чіткої ,правдивої та об’єктивноїінформації .
• Актуальність .Надання інформації тоді,коли вона потрібна.

 Але  який б не був режим у  країні , вона все одно має потребу у легітимності саме тому займаються налагодженням зв'язків з громадськістю . Характеризуючи рівень демократичності політичного режиму Україні, фахівці називають його «транзитним» (маючи на увазі невизначеність кінцевого результату демократичного розвитку), «неконсолідованою демократією», в кращому разі, вважають вони, це демократія, характерна для багатоскладних суспільств».

 Особливості  роботи служб «Паблік рілейшнз»  в органах влади і в політичних  структурах виявляються в характеристиці  суб'єкта і засобів діяльності, в специфіці ефектів, що досягаються  в результаті цієї діяльності.

Становлення та поширення комунікацій в державному управлінні, підвищення ролі інформаційних  технологій, комп’ютерних мереж і  телекомунікацій буде відбуватися  і надалі. Отже, рівень готовності державного механізму до забезпечення високоякісних  комунікацій значною мірою зумовить ефективність державної політики, визначить темпи становлення демократії в суспільстві, сприятиме розвитку громадянського суспільства. Особливу роль на етапі становлення громадянського суспільства відіграватимуть питання інституціалізації суспільних комунікацій відповідно до стандартів демократії. Основний Закон України гарантує кожному громадянину участь в управлінні державними справами. Водночас розвинута демократія передбачає наявність чіткого механізму забезпечення такого права, а також високу правову та громадянську культуру, що означає наявність відповідних знань та вміння користуватися ними. Комунікативна політика держави має забезпечити створення розвинутих інституціалізованих комунікацій, у тому числі між владою та громадянами, на принципово нових засадах — рівній партнерській взаємодії. А одним з основних суб’єктів-реалізаторів такої політики мають стати комунікативні підрозділи органів державної влади.В цілому діяльність державного ПР забезпечує узгодження загальносоціальних, корпоративних і приватних інтересів. Можливості ПР можуть бути використані в цілях підвищення відвертості державного управління і наближення до інтересів громадян. Закритість органів управління, недостатню або неефективну взаємодію з громадськістю приводять до відчуження людей від влади, що може стати передумовою соціальних потрясінь. Існує ціла група причин, які породжують недовіру громадян до органів влади: починаючи з того,що унаслідок відсутності структур і фахівцем у сфері зв'язків з громадськістю ,державні органи не можуть правильно та чітко роз’яснити громадянам цілі та мотиви своєї діяльності , закінчуючи недостатністю кваліфікованих і компетентних професіоналів, що викликане переходом до нової моделі організації суспільства і зміною характеру роботи з громадськістю та недостатнім фінансуванням держслужби, відсутністю необхідної матеріальної і технічної бази, обмеженістю тимчасових ресурсів, що розташовуються.

Основними задачами ПР в органах державної влади є:

-встановлення , підтримка і розширення контактів з громадянами і організаціями.

- інформування  громадськості про рішення, що  приймаються

- вивчення  громадської думки

- аналіз  суспільної реакції на дії  посадових осіб і органу влади  в цілому

- прогнозування  суспільно-політичних процесів

- формування сприятливого іміджу організації.

 Отже,з  вище написаного можна зробити  такий висновок:Налагодження комунікаційних  зв'язків украй важливе в системі  місцевого і муніципального управління. Відсутність інформації про полягання  справ в галузях, що займаються співробітником (відділом, департаментом) і недосконалість їх взаємодії є одним їх істотних недоліків управління

1.2 Верховний Суд України

Верховний Суд України – це найвищій судовий  орган у системі судів загальної  юрисдикції. Верховний Суд України  здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Діяльність Верховного Суду України регулюється законом «Про судоустрійУкраїни та статус суддів».

Історія найвищого судового органу нашої  країни унікальна, адже йому довелося діяти не лише у різних століттях і навіть тисячоліттях, а в різних державах як за назвою, так і за суттю — з різними ідеологічними надбудовами, економічними підвалинами і, зрозуміло ж, з неоднаковими правовими системами. Це означало упродовж десятків років вершити суд серед народу з різним правовим менталітетом і рівнем правосвідомості. Проблема поглиблювалася і тим, що серед людей, котріставали тоді суддями, було зовсім небагато юристів-професіоналів. Відлік діяльності найвищого судового органу України — Найвищого (за тогдашньою термінологією) суду УСРР почався з 11 березня 1923 року – сааме тоді був складений перший список особового складу Верховного Суду УРСР. Судячи з нього, усі одинадцять суддів, включаючи Голову Суду, були комуністами. І мали загальний суддівський стаж лише від 3 до 5 років (в одного судді він становив 2 місяці). З графи “національність” довідуємось, що з одинадцяти суддів лише двоє були українцями, які й володіли українською мовою. Українську мову знали лише п’ятеро, вищу освіту будь-якого фаху мали 12 осіб. Таким був авангард судочинної системи тодішньої України.

Для порівняння: сьогодні у Верховному Суді працює 75 суддів (за штатом — 95), 70 із них мають  вищий кваліфікаційний клас судді (матеріали щодо ще трьох суддів знаходяться на розгляді у Вищій  кваліфікаційній комісії суддів України). 58 суддів і 6 працівників апарату мають почесне звання “Заслужений”. 7 суддів і 9 працівників апарату мають науковий ступінь кандидата наук, один працівник апарату є доктором юридичних наук, професором. 10 суддів Верховного Суду було обрано суддями Конституційного Суду України. Виконуючи на високому професійному рівні своє основне завдання — здійснення правосуддя, наші судді одночасно мають колосальне додаткове навантаження — це робота аналітичного, експертного характеру, викладацька, а також участь у діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо. Безумовно, повсякденна робота з найкваліфікованішими суддями не може не позначатися на рівні професійної підготовки помічників та консультантів. Так, за минулі два роки на посади суддів місцевих судів з апарату Суду призначено 12 працівників.[3]

Але повновладним у судовій системі своєї державивін став лише з набуттям Україною незалежності. Саме з цього часу він починає  набувати рис найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції.

Повноваження  Верховного Суду визначені гл. 8 Закону від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України». На сьогодні він має багато повноважень, але головні з них — здійснювати  правосуддя в останній інстанції  і забезпечувати однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. 

1.2.1 Структура  , роль та функції Верховного  Суда України

В умовах політичного монополізму суди як складова частина системи державних  органів виконували такі функції  і в такій формі, які законодавчо визначались найвищими владними структурами системи влади.

Проголошення  України суверенною, правовою, демократичною  державою, здійснення багатьох заходів  у цьому напрямі суттєво змінили  статус судів і суддів.

У суспільстві  все більше утверджується розуміння того, що рівень демократії визначається місцем суду у державі. Згідно з Конституцією України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Безперечно, забезпечити надійний захист прав і  свобод людини і громадянина, як того вимагає Основний Закон України, може тільки судова система, яка діятиме  виключно на засадах, визначених Конституцією, а саме: законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості та ін., в умовах незалежності і недоторканності суддів.  
Реформувати судову систему і судочинство — це далеко не проста і швидкоплинна в часі справа, тем більше з огляду на ті проблеми, які тепер вирішуються у державі. Але орієнтири визначені в Конституції України.  
Проте і в цих умовах Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі загальних судів на основі чинного законодавства всією своєю діяльністю сприятиме тому, щоб у суспільстві панувало право, панував закон, панувала справедливість.

Верховний суд має такі повноваження :

1) переглядає  справи з підстав неоднакового  застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

2) переглядає  справи у разі встановлення  міжнародною судовою установою,  юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) надає висновок  про наявність чи відсутність  у діяннях, в яких звинувачується  Президент України, ознак державної  зради або іншого злочину; вносить  за зверненням Верховної Ради  України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

4) звертається  до Конституційного Суду України  щодо конституційності законів,  інших правових актів, а також  щодо офіційного тлумачення Конституції  та законів України.

Склад Верховного Суду України:

Верховний Суд  України очолює Голова Верховного Суду України, який, відповідно доКонституції  України, обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування  на Пленумі Верховного Суду. Голова Верховного Суду обирається на 5 років та не може бути обраний на цю посаду більш ніж на два строки підряд.

До складу Верховного Суду України входять судді, обрані на посаду безстроково. Кількість суддів встановлюється указом Президента України  за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України.

Судові палати здійснюють розгляд справ з питань юрисдикції спеціалізованих судів. До складу Верховного Суду входять:

• Судова палата у цивільних справах;
• Судова палата у кримінальних справах;
• Судова палата у господарських справах;
• Судова палата в адміністративних справах.
• Військова судова колегія. (ліквідований)

Суддею ВСУ  може бути особа яка має стаж роботи на посаді судді не менше 15 років.

При Верховному Суді України діє Науково-консультативна рада, яка проводить попередній розгляд проектів постанов Верховного Суду України щодо роз'яснення законодавства та надає висновки щодо проектів законодавчих актів.

Верховний Суд  України має офіційний друкований орган, у якому публікуються матеріали  судової практики, матеріали з питань організації діяльності судів та інш.

РОЗДІЛ ІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕС-СЛУЖБИУ ВЕРХОВНОМУ СУДІ УКРАЇНИ

2.1.Специфіка діяльності  прес-служби, прес-секретаря та речника

 В  епоху телебачення, глобальних  телекомунікацій, Інтернету, громадська думка формується в значній мірі під впливом того, що люди читають в центральній, місцевій, спеціальній пресі. Преса служить для організації, по-перше, каналом широкого інформування громадськості самої організації, а по-друге, джерелом інформації, необхідним для ухвалення рішень. Це створює необхідність наявності в структурі будь-якої організації прес-служби. Отже, щоб уміло впливати на громадську думку, використовуючи засоби масової інформації, необхідно чітко знати, в чому полягають функції і завдання прес-служби, які напрями її діяльності.

На  сьогодні практично кожна урядова  структура має у своєму складі прес-службу, проте якість їхньої роботи та придатність інформаційної продукції  для використання засобами масової  інформації далеко не найкращі. Прес-служба - це структурний підрозділ, який забезпечує інформаційні та комунікаційні потреби урядових відомств, політичних, громадських, бізнесових, а також постійно діючих міжнародних організацій.

Родоначальником цієї діяльності можна назвати Айві Лі, оскільки саме він був першим прес-секретарем і зробив першу заяву для друку.На сьогодні будь-яка компанія, що розраховує на довгострокове існування, має в своїй структурі прес-службу або хоч би прес-секретаря.

Інформаційна  діяльність прес-служб у сучасному суспільстві стає дедалі виразнішою. Це пояснюється тим, що глобалізація комунікаційних процесів, перехід суспільства до інформаційної доби створюють погребу у швидкому та детальному інформаційному обміні між різноманітними суспільними інститутами, державою та громадянами. І саме прес-служби покликані задовольнити інформаційні та комунікаційні потреби організацій, у рамках яких вони функціонують, та забезпечити й полегшити роботу ЗМІ, які є однією головних ланок інформаційного обміну в суспільстві.

Призначення прес-служби - забезпечити максимальний об'єм публікацій або радіо - і телепередач, що містять інформацію ПР-характеру про організацію, для того, щоб добитися розуміння явищ і процесів та надати необхідні знання.

На  чому ж ґрунтується робота прес-служб? Єдиного законодавчого визначення прес-служби як складової інформаційної системи суспільства немає, як немає і типового положення про прес-служби, придатного для використання як державними, так і бізнесовими чи громадськими організаціями. Кожен керівник, прагнучи створити прес-службу, мусить подати й щодо розробки положення про цей підрозділ. Тому наведемо деякі з класичних завдань прес-служби, беручи до уваги урядові структури:

• Складання планів роботи по реалізації стратегії інформаційної політики компанії.
• створення та підтримка позитивного іміджу держави в країні та за її межами.
• Підготовка заяв і повідомлень для ЗМІ, брифінгів і прес-конференцій.
• Оперативне поширення в ЗМІ офіційних повідомлень.
• Ведення офіційного сайту компанії, підтримка інтерактивних сервісів, інформаційне листування з відвідувачами сайту.
• Контроль за згадками про компанію і керівництво в інтернеті-джерелах, ЗМІ і неформальних комунікаційних ресурсах.
• Підтримка робочих контактів з головними редакторами ЗМІ, керівниками телерадіокомпаній.
• Проведення прес-конференцій, брифінгів, інформаційних зустрічей журналістів.
• Участь в підготовці і проведенні офіційних візитів і робочих поїздок по країні і за рубіж в цілях їх освітлення в засобах масової інформації.
• Підготовка і передача засобам масової інформації теле- , фото - і аудіоматеріалів, пов'язаних з діяльністю компанії.
• Підготовка моніторингів.

 Відповідно  до поставлених керівництвом  організації завдань прес-служба  може виконувати реагувальну  та упереджувальну функції. Реагувальна  функція полягає в пошуку і  наданні адекватної відповіді  на подію, яка відбулася (часто  кризового характеру).Огляд діяльності вітчизняних прес-служб свідчить про те, що перевагу віддають реагувальному характеру діяльності. А це зумовлює невиправдані витрати людських ресурсів (розв'язувати проблему беруться гуртом), стресові ситуації, програш у часі, а головне — не дає гарантій на успіх. Альтернативою реагувальній функції є упереджувальна, коли, передбачаючи кризову ситуацію, готують достатню кількість варіантів відповіді, здатної досягти інформаційного успіху. Це дає змогу уникнути стресових ситуацій у прийнятті рішення, обмежити коло учасників до необхідної кількості й у такий спосіб заощадити людські ресурси, отримати виграш у часі та суттєво збільшити шанси на інформаційний успіх, запропонувавши кілька варіантів повідомлення.

Прес-служба має реалізовувати право журналістів на одержання інформації та надавати необхідні відомості на їхню вимогу.

Оперативне  поширення новин (інформації) - головна  вимога до мас-медіа і прес-служб.

Відділ  преси (або відділ громадських зв'язків) — структурний підрозділ у міністерствах і відомствах (інформації, культури, туризму), який здійснює цілеспрямовану роботу серед акредитованих кореспондентів, забезпечуючи їх інформацією і сприяючи контактам журналістів з різними організаціями та громадськими діячами.

 Прес-центр — спеціальний підрозділ, що створюється на час проведення великих і важливих заходів (міжнародна конференція, виставка, з'їзд, багатосторонні міждержавні переговори) з метою їх інформаційного забезпечення.

У прес-центрах  працюють прес-секретарі та речники.Подекуди посади прес-секретаря та речника сприймають мало не як синоніми, хоча це суттєво різні посади з притаманним кожній колом обов'язків. Спочатку я хочу розповісти хто такі прес-секретарі.

Прес-секретар — особа, яка планує, організовує, координує процес реалізації та оцінює комунікаційну діяльність усієї організації. До обов'язків прес-секретаря та його штату (прес-служби) входять:

• написання  та публікація матеріалів;

• налагодження та підтримання відносин з мас-медіа;

• дослідження  та оцінювання ставлення громадськості до діяльності організації;

• дорадча діяльність;

• влаштування  спеціальних подій;

• речництво;

• виробництво  медіа-продукції;

• тренінг  працівників комунікаційним навичкам;

• організація  контактів із потенційно партнерськими  організаціями.

 Речник  — особа, уповноважена виступати  від імені організації, пропагувати  серед аудиторії її політику  та роз'яснювати конкретні акції.  Речник презентує публіці організацію  загалом. Щоб успішно виконувати  свої обов'язки, речник повинен  мати постійний доступ до керівника. Роботу спеціаліста з ПР порівнюють з адвокатською або навіть лікарською практикою. У разі урядового паблік рилейшнз речник належить до обмеженого привілейованого кола осіб, які можуть без попередження бачитися з першою особою держави. Речником не може бути хто завгодно. Це спеціально підготовлена людина,яка знає що говорити,як говорити та володіє багатьма різними якостями та рисами.

Спілкуючись із пресою, речник мусить пам'ятати, що вона сподівається почути від нього  коротку, але влучну фразу, здатну стати заголовком у газеті або цитатою у випуску телевізійних новин. Вміти говорити саунд-байтами (від англ. sound — звук, bite — шматочок) — неодмінна умова успішної роботи речника. Але цей потяг до дотепного виразу так само потребує обережності та виваженості. Інакше преса скористається можливістю покепкувати. Зазначимо, що речник організації готує перших керівників до особистого спілкування з пресою. Передусім варто наголосити, що попри критику вони, за усталеною етикою поведінки, не можуть ображатися на журналістів, а натомість мають демонструвати приязнь і відкритість.

Отже, прес-служби мають бути з'єднувальною  ланкою між державними та суспільними  інститутами та ЗМІ і громадянами. Вони повинні спрощувати отримання  інформації про діяльність, скажімо, органів державної влади чи місцевого самоврядування, готуючи її відповідно до суспільних інтересів.

2.2.Організація діяльності  прес-служби в Верховному суді  України

Специфіка діяльності прес-службиВСУ,яка , до речі ,називається відділ взаємодії з засобами масової інформації, полягає в тому,що прес-служба має оперативно та повною мірою забезпечити населення якісною інформацією щодо роботи Суду, його рішення збудь-якого питання , чесно та правдиво інформувати громадян з приводу вибору голови ВСУ.

Прес-служба ВСУ складається с керівника відділу,його заступника,прес-секретаря та речника,які , доречі ,і мають безпосередньо спілкуватися с представниками засобами масової інформації в приміщені прес-центра ВСУ. Надаючи інформацію, журналістам необхідно роз'яснити, чи можуть вони цитувати ці відомості як офіційну заяву, зроблене конкретною особою, або ж їм треба посилатися на якогось абстрактного «представника» організації. З іншого боку, журналісту можна сказати, що він може використовувати цю інформацію не посилаючись на джерело, або вказати, що вона носить суворо конфіденційний характер і в пресі з'являтися не повинна. Важливе правило при роботі зі ЗМІ полягає в поєднанні справедливого розподілу інформації між різними незалежними (або навіть конкурентними) ЗМІ та ексклюзивністю. Причому ексклюзивність завжди повинна дотримуватися, інакше вона втрачає сенс.