Правова охорона сортів рослин
Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ
Навчально-науковий
інститут права та масових комунікацій
Кафедра
цивільно - правових дисциплін
Курсова робота
з дисципліни: право інтелектуальної власності
на тему:
«Правова охорона сортів рослин»
виконала:
групи ПЗзб - 11 - 5
Терещенко Таміла
Вікторівна
Харків 2011
План
Вступ
- . Загальна
характеристика нормативно-правового
регулювання охорони прав на сорти рослин
5 - . Правова
охорона сортів рослин
10
Висновки
Список використаних
джерел та літератури
Вступ
Ґрунтово-кліматичні
умови України надзвичайно
Спеціальним відомством, яке оформляє
права на сорти рослин та
стежить за їх охороною, є Державна
служба з охорони прав на
сорти рослин. Контроль за дотриманням
законодавства про охорону
Теоретичні розробки в галузі права інтелектуальної власності на сорти рослин за час незалежності, не торкнулися сфери діяльності закладів експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин. В юридичній літературі мають місце погляди фахівців на окремі аспекти правового регулювання сортів рослин, але відсутнє теоретичне осмислення адміністративно-правових та організаційно-управлінських відносин, що виникають у процесі набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності на сорти рослин, не проведено аналізу деяких проблем як з погляду суб’єктів прав на сорти рослин, так і з погляду діяльності державних органів виконавчої влади.
Для досягнення цієї мети були визначені наступні завдання:
- дослідження та аналіз теоретико-правових основ охорони прав на сорти рослин; визначення місця Держсортслужби в інституті права інтелектуальної власності;
- аналіз практики правозастосування органами державної системи охорони прав на сорти рослин чинного законодавства, розробка рекомендацій з удосконалення правового регулювання процедури державної реєстрації та захисту права інтелектуальної власності на сорти рослин;
- проведення систематизації загального та спеціального законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин.
Основу
дослідження склали Конституція України,
акти адміністративного та цивільного
законодавства України, акти Президента
України, Кабінету Міністрів України,
нормативно-правові акти Міністерства
аграрної політики України, Держсортслужби,
інші нормативно-правові акти, що регулюють
адміністративно-правові засади охорони
прав на сорти рослин в Україні, а також
міжнародні договори та Міжнародне законодавство
у зазначеній галузі.
1.Загальна характеристика нормативно-правового регулювання охорони прав на сорти рослин
Глава 42 Цивільного кодексу України визначає особливості права інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин. Сортовим рослинним ресурсам належить особлива роль в економічному і соціальному розвитку України. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено майже 4 тис. сортів, які належать до 340 видів переважно сільськогосподарських, а також лісових, квітково-декоративних та інших рослин. Правове регулювання набуття, реалізації та охорони прав інтелектуальної власності на сорт рослин забезпечується нормами коментованої глави 42 Цивільного кодексу України, Законом України "Про охорону прав на сорти рослин" в редакції від 17 січня 2002 р.1,
Законодавство в сфері охорони прав на сорти рослин – комплексне і регулюється нормами трудового, цивільного, господарського, адміністративного, фінансового, земельного, лісового, водного, міжнародного, кримінального та інших галузей права.
З моменту прийняття Закону, в новій редакції, розпочався процес розширення законодавчої бази у сфері охорони прав на сорти рослин, направлений на врегулювання правовідносин між селекціонерами, авторами, власниками сортів рослин та іншими суб’єктами у даній сфері. Відмічено, що важливе місце в діяльності закладів експертизи охорони прав на сорти рослин відіграють норми, які захищають державну систему з охорони прав на сорти рослин від приватизаційних процесів, що, в сою чергу, могло б призвести до руйнування державного випробування в цілому2.
Держсортслужба здійснює внутрішню політику в галузі інтелектуальної власності на сорти рослин.
Вона уповноважена виконувати:
- розгляд заявок на реєстрацію сортів рослин;
- проведення експертизи заявок та приймати рішення щодо них;
- видача охоронних документів на сорти рослин;
-
здійснення перевірки
- видача разових дозволів на ввезення для наукових цілей не зареєстрованих в Україні сортів рослин;
-
дострокове припинення
- визначення уповноважених закладів експертизи сортів рослин та доручення їм проведення науково-дослідної експертизи;
- реєстрація представників з питань інтелектуальної власності на сорти рослин та інше.
24
січня 2002 року Верховна Рада
України прийняла Закон
Закон набрав сили з 1 липня 2002 року. Він відповідає Міжнародній конвенції з охорони нових сортів рослин у редакції від 19 березня 1991 року (Конвенція 1999 р.), Угоді Світової організації торгівлі про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності, а також принциповим положенням Правил Європейського Союзу № 2100/94 від 27 липня 1994 р. про права Співтовариства на сорти рослин.
Крім того, перевагою цього нормативного акта є комплексне врегулювання суспільних відносин, що виникають від моменту подачі заявки на сорт і до одержання права на поширення його в Україні і/або виключних прав на нього, а також відносин, що виникають при користуванні цими правами та їхньому захисті.
Новий закон містить 9 розділів.
У розділі I “Загальні положення” даються визначення понять, вказується, що Закон застосовується до всіх родів і видів рослин, установлюється перевага міжнародних договорів над Законом та виданими відповідно до нього нормативно-правовими актами, оголошується рівність у правах, передбачених Законом, для іноземних осіб, осіб без громадянства та осіб України, а також установлюються повноваження і обов’язки органів виконавчої влади щодо виконання Закону.
Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. за № 1182 затвердила Положення про державну службу з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужбу), що діятиме у складі Мінагрополітики, і разом з підпорядкованим їй Українським інститутом експертизи сортів рослин забезпечуватиме реалізацію Закону та інших нормативно-правових актів про охорону прав на сорти рослин.
Розділом II “Умови набуття прав на сорт рослин” визначаються види прав на сорт, критерії охороноспроможності сорту, умови його державної реєстрації, вимоги до назви сорту, а також дається поняття сорту, придатного для поширення в Україні.
Відповідно до Закону можуть здобуватися особисте немайнове право авторства на сорт та майнове право власника сорту за умови, що сорт відповідає встановленим критеріям і йому привласнено відповідну назву.
Сорт вважається охороноспроможним – придатним для придбання на нього права як на об’єкт інтелектуальної власності, якщо він новий, відмітний, однорідний і стабільний. Зміст цих критеріїв відповідає Конвенції 1999 р.
Відповідно до Закону однією з обов’язкових умов внесення сорту до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, є відповідність його критеріям охороноспроможності, до яких віднесено новизну сорту. Такої жорсткої умови раніше не існувало, вона суперечить Положенню про Реєстр сортів рослин, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1993 р., № 935.
Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління і популяція.
У розділі III Закону “Порядок набуття прав на сорти рослин” викладені: загальні положення порядку набуття прав на сорт; права суб’єктів, що набувають права на сорт; вимоги до заявки на сорт рослин; поняття дати, на яку заявка вважається поданою, і процедура її встановлення; процедура набуття права на пріоритет заявки; умови конфіденційності заявки; порядок проведення експертизи заявки і надання назви сорту; умови державного випробування сорту; порядок подачі і розгляду заперечень третіх осіб проти реєстрації сорту; порядок прийняття рішення за заявкою та умови вступу його в силу; умови виникнення права на тимчасову правову охорону сорту і зміст цього права; умови державної реєстрації сорту і прав на сорт, види відомостей, що містять відповідні реєстри; відомості, що публікуються в офіційному періодичному виданні; порядок видачі документів про права на сорт; порядок оскарження рішення за заявкою на сорт.
У розділі IV Закону “Права та обов’язки, пов’язані із сортом рослин” дається: зміст немайнового права авторства на сорт, права на поширення сорту, майнового права власника сорту, права на передачу майнового права на сорт і права на використання сорту; визначаються: термін дії патенту, порядок сплати зборів за підтримку чинності прав на сорт, умови видачі примусової ліцензії на використання сорту, а також дії, які не визнаються порушенням майнового права власника сорту, а також обов’язки при використанні назви сорту.
Відповідно до розділу V Закону “Припинення чинності майнового права на сорт та визнання його нечинним” майнове право на сорт припиняється достроково у випадку відмовлення від патенту його власника чи у випадку несплати збору за підтримку цього права. Міністерство аграрної політики може достроково скасувати дію патенту у випадку, якщо: сорт утратив свою однорідність чи стабільність внаслідок його незадовільної схоронності власником; власник сорту вчасно не представив Державній службі з охорони сортів рослин документи, матеріали, зразки для перевірки схоронності сорту. Дія патенту на сорт може бути відновлена, якщо причини, з яких вона скасована, усунуті.
Розділом VI Закону “Захист прав на сорт” визначено дії, що вважаються порушеннями прав на сорт; відповідальність за ці порушення; названо спори, що вирішуються в судовому порядку.
Розділом VII Закону “Заключні положення” регулюються питання розміру та порядку сплати державних мит і зборів, використання надходжень від зборів, а також державного стимулювання створення і використання нових сортів рослин. Зокрема встановлено, що авторам високоефективних сортів, що набули значного поширення в Україні, може присвоюватися почесне звання “Заслужений селекціонер України”.
У розділі VIII Закону “Перехідні положення” правовий статус раніше виданих патентів прирівнюється до правового статусу патентів, виданих відповідно до Закону, крім того, проголошується дійсність авторських свідоцтв СРСР і України, визначається, що незакінчена експертиза раніше поданих заявок проводиться в порядку, встановленому Законом.
За розділом IX Закону “Прикінцеві положення” протягом п’яти років від дня вступу в силу Закону роди і види сортів рослин, на які поширюється право власника сорту, можуть бути обмежені Кабінетом Міністрів України відповідно до Конвенції. Це дає можливість відповідним компетентним органам, що проводять експертизу сорту, підготуватися, використовуючи технічну кваліфікацію, до застосування норм Закону щодо всіх родів і видів культурних рослин України3.
29 листопада 2001 р. Верховна Рада України прийняла Цивільний кодекс України, який у частині правової охорони сортів рослин цілком відповідає Конституції України. У зв’язку з цим після підписання його Президентом України необхідно буде внести відповідні зміни до Закону.
У
цілому ж Закон, безсумнівно, є відчутним
кроком вперед і дозволяє виконати міжнародні
зобов’язання щодо приєднання до Конвенції
1999 року.
2.Правова охорона сортів рослин
Сорт рослин є одними із видів об’єктів інтелектуальної власності.
Сортам рослин надається спеціальна правова охорона, яка передбачає:
-
особисте немайнове право
- майнове право власника сорту рослини.
Різновидами сорту рослини , на які можуть набуватися права, є :
- клон,
- лінія,
- гібрид першого покоління,
- популяція.
Адміністративне провадження з реєстрації сорту передбачає проходження певної процедури отримання:
- авторського свідоцтва на сорт рослин;
-
свідоцтва про державну
-
виключну ліцензію на
Та відповідно проходження процедури занесення сорту до:
- Державного реєстру заявок;
-
Державного реєстру сортів
Відповідно до чинного законодавства сорт вважається охороноздатним якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є:
- новим,
- вирізняльним,
- однорідним,
- стабільним.
В
чинному законодавстві
1)
особисті немайнові права
2)
майнове право інтелектуальної
власності на сорт рослин. Про
майнові права інтелектуальної
власності на сорт рослин
3) майнове прав інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, засвідчене державною реєстрацією. Поширення сорту - це комерційне розповсюдження посадкового матеріалу - матеріального носія сорту, занесеного до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Про майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин свідчить свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин. Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров'ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля. Критерії заборони поширення сортів в Україні, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 30 серпня 2002 р. № 247.
Зазначені
вище права інтелектуальної
Сорт вважається придатним для набуття права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є:
1) новим. Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання: а) на території України - за рік до цієї дати; б) на території іншої держави - щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати;
2)
відмінним. Сорт відповідає
3)
однорідним. Сорт вважається однорідним,
якщо з урахуванням
4)
стабільним. Сорт вважається стабільним,
якщо його основні ознаки, відзначені
в описі сорту, залишаються
незмінними після
Сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду. Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву. Назва сорту не повинна: а) суперечити принципам гуманності і моралі; б) складатися тільки із цифр, за винятком випадків, коли це відповідає усталеній практиці найменування сортів, чи складатися виключно із знаків чи зазначень, які вказують на вид, групу стиглості, якість, призначення, цінність, походження або технологію вирощування; в) вводити в оману або давати хибне уявлення щодо характеристик, цінності, географічного походження сорту, а також про автора сорту чи іншу заінтересовану особу; г) бути тотожною чи настільки подібною, що її можна сплутати, щодо назви сорту, права на який набуті в Україні чи іншій державі-учаснику.
Порядок набуття права на сорт включає в себе наступні етапи:
1) подання заявки до Державної служби з охорони прав на сорти рослин. Правила складання та подання заявки на сорт рослин, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 26 квітня 2007 р. № 2876. Відомості про заявку заносяться до Державного реєстру заявок на сорти рослин після визначення дати, на яку заявка вважається поданою, в порядку, визначеному Положенням про Державний реєстр заявок на сорти рослин, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 26 лютого 2003 р. № 42 Внесені до Державного реєстру заявок на сорти рослин відомості про сорт дають заявнику право на тимчасову правову охорону від дати подання заявки;
2)
експертизи заявки. Експертиза заявки
має статус державної науково-
Формальна експертиза заявки спрямована на визначення відповідності формальних ознак заявки вимогам, що встановлені Законом України "Про охорону прав на сорти рослин". Під час проведення формальної експертизи: а) визначається дата подання заявки; б) перевіряється відповідність складу документів заявки встановленим вимогам; в) заявка порівнюється з наданою заявником копією попередньої заявки, якщо така подавалася до компетентного органу держави-учасника, і встановлюється дата пріоритету; г) встановлюється факт сплати збору за подання заявки; д) перевіряється право заявника на подання заявки. У разі відповідності формальних ознак заявки встановленим вимогам і одержання позитивних висновків заявнику надсилається експертний висновок про позитивні результати формальної експертизи і про початок проведення кваліфікаційної експертизи, в офіційному виданні публікуються відомості про заявку, а також інформується компетентний орган кожної держави-учасника про запропоновану заявником назву сорту. У разі невідповідності формальних ознак заявки встановленим вимогам заявнику надсилається відповідний експертний висновок. Заявник зобов'язаний усунути зазначену невідповідність протягом двох місяців від дати одержання ним експертного висновку. Цей строк може бути продовжений на шість місяців за умови сплати відповідного збору. В противному разі заявнику надсилається рішення про відмову в державній реєстрації прав на сорт7.
Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплексу досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою та прийняття рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на нього. Під час проведення кваліфікаційної експертизи: б) проводиться експертиза запропонованої назви сорту; в) визначається новизна сорту; г) визначається відповідність сорту критеріям відмінності, однорідності та стабільності; д) проводиться експертиза на придатність для поширення; е) розглядаються можливі заперечення третіх осіб проти набуття прав на сорт. За результатами кваліфікаційної експертизи формулюється обґрунтований експертний висновок за заявкою і приймається рішення про державну реєстрацію сорту і видачу патенту або рішення про відмову в реєстрації сорту і видачі патенту;
3)
державна реєстрація прав. Державна
реєстрація майнових прав
Одним
із основних суб'єктів права
