Правове регулювання бюджетної системи України

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет 
 
 
 
 

Кафедра комерційного права 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 
 
 

на тему «Правове регулювання бюджетної системи України»  
 
 
 
 
 
 
 

Студентка 20 групи, IV курсу ФЕМП 
денної форми навчання 
спеціальності «Правознавство» 
спеціалізація «Фінансове право»

_________________________ 
 
 
 
 

Науковий керівник 
Кандидат юрид.наук, доцент  
 
 

Київ  2011

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………3-5

Розділ 1. Теоретичні аспекти функіонування бюджетної системи України

1.1. Поняття бюджетної системи України………………………………………         1.2. Принципи бюджетної системи………………………………………………….

1.3. Поняття і значення бюджетної класифікації…………………………………     

1.4.  Нормативно правове регулювання бюджетної системи  в Україні……………               Розділ 2. Особливості бюджетної системи                                                                                2.1. Роль і місце державного бюджету у бюджетній системі України                                    

2.2. Місцеві бюджети  як складова частина бюджетної  системи України                                        

2.3. Проблеми функціонування бюджетної системи України та можливі шляхи їх подолання

Висновок                                                                                                                          Список використаних джерел                                                                                                                                                                                
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Актуальність  теми дослідження. Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

     В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним  регулятором. Від того, наскільки  правильно побудовано бюджетну систему  залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

     Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної  системи полягає у тому, що через  бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина  національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання  державою своїх функції.

     Мета  курсової роботи полягає у дослідженні особливостей функціонування бюджетної системи, а також виявлення прогалин та суперечностей у правовому регулюванні бюджетної системи, підготовці рекомендацій щодо її вдосконалення, підготовці пропозицій щодо вдосконалення бюджетного законодавства та практики його застосування.

     Завданням даної курсової роботи є розкриття наступних питань:

  • поняття бюджету як економічної, політичної і правової категорії;
  • бюджетна система України, її структура та принципи;
  • поняття бюджетної класифікації та її складові частини;
  • нормативно-правове регулювання бюджетної системи України;
  • проблеми функціонування бюджетної системи України та можливі шляхи їх подолання.

     Об’єктом  дослідження виступає бюджетна система України та її складові.

     Предметом дослідження є теоретичні та правові засади побудови та функціонування бюджетної системи України та її ланок – Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

     Інформаційною базою для проведення досліджень слугували нормативно-правові акти, судова практика, вітчизняні видання, в яких висвітлено дану тематику.

     Методи  дослідження. Методологічну основу  дослідження становлять прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження, а також методи наукового пізнання: системного аналізу досліджуваних явищ і подій; порівняльного аналізу правових норм і понять; формально-логічного та історичного аналізу правових категорій. Окремі питання в роботі досліджувались як міжпредметні проблеми на межі юридичної і економічної наук, що відповідає завданню комплексного вивчення явищ.

     Робота  складається з двох розділів. У  першому розділі висвітлено теоретичні аспекти функціонування бюджетної  системи України, такі як: сутність бюджету та бюджетної системи, їх роль у функціонуванні держави та місцевого самоврядування; визначено  основні принципи бюджетної системи, які базуються на відповідності  бюджетної політики національним інтересам; розкрито питання бюджетної класифікації, яке є надзвичайно важливим для  законодавчого органу, оскільки пов’язано  з інформацією, аналізом, контролем  та ревізійними перевірками. Також  даний розділ розкриває вичерпний  перелік нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини.

     Другий  розділ більш детально висвітлює  складові частини та проблеми функціонування бюджетної системи України, шляхи  їх подолання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Теоретичні аспекти функіонування бюджетної системи України

1.1. Поняття бюджетної  системи України

       Для виконання завдань і функцій, визначених Конституцією України, державі необхідні матеріальні ресурси, які в умовах товарно-грошових відносин, ринкової економіки мають грошове вираження. Грошові кошти потрібні усім без винятку державам, і вони їх одержують із централізованих фондів – бюджетів, що є в їх розпорядженні.

     Бюджет  як централізований фонд, з якого  протягом певного періоду можна  фінансувати потреби, повязані з  повсякденною діяльністю, необхідний як державі, так і всім органам  місцевого самоврядування, що здійснюють владні повноваження на відповідній  території.1

     Слід  звернути увагу на те, що слово «бюджет» має декілька значень.2

       Бюджет як економічна категорія – це сукупність суспільних(економічних) відносин у формуванні, розподілі та використанні централізованого фонду коштів на рівні держави й органів місцевого самоврядування, необхідних державі та місцевому самоврядуванню для виконання ними завдань та функцій.

     Бюджет  як правова категорія – це основний фінансовий план формування, розподілу та використання централізованого грошового фонду відповідної території, що затверджується відповідним представницьким органом державної або місцевої влади.

     Бюджет  як політична категорія – дозвіл парламенту уряду на формування та використання державних коштів.

     Складовими  бюджетної системи є її структура, принципи побудови та організація функціонування. Структура бюджетної системи  визначається бюджетним устроєм, який ґрунтується на адміністративно-державному устрої України.

       Бюджетний устрій  України - це визначена правовими нормами система бюджетів України, розмежування доходів і видатків між ними, повноваження органів законодавчої та виконавчої влади у сфері бюджету. Оскільки Україна є унітарною державою, в якій згідно зі ст. 7 Конституції визнається і гарантується місцеве самоврядування, бюджетна система країни є дворівневою і складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Слід зазначити, що Закон України "Про бюджетну систему України", що діяв до 2001 р., включав до складу бюджетної системи України Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети, закладаючи таким чином колізію щодо незбігу унітарного державного устрою та компетенції органів місцевої влади. Отже, бюджетний устрій являє собою організацію та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Водночас Бюджетний кодекс України не містить визначення бюджетного устрою.3

     Цi положення є вiдображенням конституцiйних норм, що мiстяться в статтях 132, 133 Конституцiї України, і визначають засади територiального устрою України, систему адмiнiстративно-територiального устрою. Фактично вiдповiдно до ст. 133 Конституцiї України й побудовано склад бюджетної системи України, яка включає:

1) Державний  бюджет України;

2) мiсцевi бюджети:

а) бюджет Автономної Республiки Крим;

б) обласнi бюджети;

в) районнi бюджети; ;

г) бюджети  районiв у мiстах;

д) бюджети  мiсцевого самоврядування:

— бюджети  територiальних громад сiл;

— бюджети  територiальних громад селищ;

— бюджети  територiальних громад мiст i їх об’єднань.4

     Пiдставами розмежування бюджетiв на мiсцевi й  бюджети мiсцевого самоврядування є повноваження певних органів влади  щодо їх прийняття та виконання й  особливостей формування дохiдної частини. Доходи мiсцевих бюджетiв мiстять переважно закрiпленi доходи (ст. 66 Бюджетного кодексу), тобто тi, що надходять за рахунок розподiлу загальнодержавних податкiв i зборiв. Бюджети мiсцевого самоврядування мiстять як подiбнi доходи (ст. 64), так i значне коло надходжень власного характеру, доходiв, що формуються за рахунок власних джерел вiдповiдних територiальних громад: мiсцевих податкiв i зборiв; плати за землю; податку з власникiв транспортних засобiв, податку на промисел; коштiв вiд вiдчуження майна; плати за оренду майнових комплексiв, що перебувають у комунальнiй власностi (ст. 69). Бюджети мiсцевого самоврядування- базовi бюджети.

     Зведений  бюджет України включає показники  Державного бюджету України, зведеного  бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей і міст Києва та Севастополя, всього - 28 суб'єктів. Зведений бюджет не затверджує Верховна Рада України, оскільки кожний з видів  бюджетів, що існують в Україні, затверджує відповідний орган місцевого  самоврядування або місцевої влади. Призначення зведеного бюджету  полягає в тому, щоб на підставі ведених показників доходів та видатків, які отримує вся бюджетна система  країни, здійснити аналіз та визначити засади державного регулювання економічного і соціального розвиткуУкраїни. 
       У свою чергу бюджети нижчого рівня також є зведеними. Зокрема, до них належать зведені бюджети АРК, областей, районів, міст із районним поділом. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.5

     Зведенi бюджети iснують з метою:

а) розрахунку соцiальних i фiнансових нормативiв, норм для складання проектiв бюджетiв;

б) аналiзу ефективностi бюджетних витрат;

в) з‘ясування пiдстав надання трансфертiв.

     Зведенi бюджети не затверджують, вони мають  розрахунково-iнформацiйний характер.

     Бюджетний перiод для всiх бюджетiв, що складають бюджетну систему, становить один календарний рiк, який починається 1 сiчня кожного року й закiнчується 31 грудня того ж року. Сам закон про державний бюджет України має бути прийнято до 1 грудня року, що передує плановому. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 сiчня не є пiдставою для встановлення iншого бюджетного перiоду.

     Бюджетний перiод для Державного бюджету України  за особливих обставин може бути iнший. Такими особливими обстави нами є:

1) введення  воєнного стану;

2) оголошення  надзвичайного стану в Україні  або в окремих її мiсцевостях;

3) оголошення  окремих мiсцевостей зонами надзвичайної  екологiчної ситуацiї, необхiднiсть усунення природних або техногенних катастроф.

     У випадку, якщо Державний бюджет Украiни прийнято на iнший бюджетний перiод, мiсцевi бюджети можуть бути пряйнятi на такий само перiод.

     Отже, бюджетна система України – це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративного-територіальних устроїв і врегульована нормами права.6 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2. Принципи бюджетної  системи

     Відповідно  до ст. 95 Конституції України бюджетна система будується на засадах  справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства  між громадянами й територіальними  громадами та закріплює виключно законодавче й цільове регулювання  будь-яких видатків держави на загальносуспільні  потреби, розмір і цільове спрямування  цих видатків; проголошує ідею збалансованості  бюджету; закріплює принцип звітності  і прозорості (оприлюднення) звітів про доходи й видатки Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Принцип (від лат. -- початок, основа) визначається як основні, вихідні положення, установка для якої-небудь теорії, вчення, науки або керівне положення, основне правило діяльності. Дотримання обґрунтованих принципів побудови бюджетної системи  визначає ефективність її функціонування у країні.7                                                            

       Бюджетний кодекс визначає основні принципи бюджетної системи (ст. 7) та запроваджує систему єдиних процедур - ухвалення рішень учасниками бюджетного процесу на засадах єдиної загальнодержавної бюджетної політики. Як зазначають фахівці, забезпечуючи вимоги економічної безпеки держави, ці принципи базуються на відповідності бюджетної політики національним інтересам8

       Бюджетна система ґрунтується  на принципах єдності, збалансованості,  самостійності, повноти, обгрунтованості,  ефективності, субсидіарності, цільового  використання бюджетних коштів, справедливості й неупередженості,  публічності та прозорості, відповідальності  учасників бюджетного процесу.

     Принцип єдності бюджетної системи є одним з визначальних принципів унітарного бюджетного устрою країни, що забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиними регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

     Єдність бюджетного законодавства України  полягає у прийнятті Бюджетного кодексу України -- єдиного кодифікованого акта, який детально регулює бюджетні відносини.

     Суттєвою  ознакою єдності бюджетної системи  України є єдність принципів  її побудови.

     Важливою  складовою принципу єдності бюджетної  системи України є встановлення єдиних форм бюджетної документації і звітності, затверджених законодавством України та обов’язкових для використання всіма учасниками бюджетного процесу.

     Іншим важливим аспектом принципу єдності  бюджетної системи України є  встановлення єдиних вимог щодо відповідальності та заходів впливу за вчинені порушення  бюджетного законодавства (ст.116--124 гл. 18 Кодексу).

     Принцип єдності бюджетної системи України  визначає також єдину бюджетну класифікацію, обов’язкову для застосування всіма  учасниками бюджетного процесу (ст. 8 Кодексу).

     Принцип єдності бюджетної системи України  ґрунтується на взаємодії всіх бюджетів. Основою реалізації принципу єдності  бюджетної системи є передусім  досягнення єдності бюджетів, які  входять у неї.

     Отже, загальне визначення бюджетного процесу, його стадій, єдина бюджетна класифікація, котра застосовується до всіх видів  бюджетів, єдність принципів побудови бюджетної системи, встановлення єдиних форм бюджетної документації і звітності  забезпечує єдність усіх складових  бюджетної системи.

     Принцип збалансованості  бюджетної системи ґрунтується на положеннях ст. 95 Конституції України, яка закріплює, що держава прагне до збалансованості бюджету України. В Кодексі це положення деталізовано. Принцип збалансованості означає, що всі витрати бюджету мають покриватися загальною сумою доходів і джерел фінансування його дефіциту, тобто повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

     Принцип самостійності є найважливішим принципом, зміст якого розкривається в п. 3 ст. 7 Кодексу. Цей принцип означає, що державний і місцеві бюджети є самостійними: держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. А органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави.

     Самостійність забезпечується:

     - закріпленням за бюджетами кожного  рівня бюджетної системи відповідних  джерел доходів, перелік яких  визначається законодавством;

     - правом відповідних органів державної  влади, органів влади Автономної  Республіки Крим та органів  місцевого самоврядування визначати  напрями використання бюджетних  коштів відповідно до законодавства  України;

     - правом самостійного й незалежного  розгляду та затвердження кожного  з бюджетів, тобто відповідні  органи влади й органи місцевого  самоврядування мають право самостійно, незалежно одне від одного  брати участь у бюджетному  процесі.

     Всі перелічені аспекти, що характеризують принцип самостійності, фактично відображають повноваження й обов’язки органів  влади адміністративно-територіальних утворень, які затверджують і виконують  відповідний бюджет.

     Принцип самостійності фактично захищає  бюджети від неправомірного чи необґрунтованого перерозподілу або вилучення  бюджетних коштів, від втручання  в бюджетний процес на будь-якій його стадії.

     Принцип повноти передбачає, що всі відображені в нормативно-правових актах доходи та витрати всіх бюджетів підлягають включенню в обов’язковому порядку й у повному обсязі до складу бюджетів. Крім того, елементом принципу повноти можна вважати також принцип повноти структури бюджетної системи. Вимога дотримання цього принципу означає, що в бюджетній системі мають бути враховані всі реально існуючі види бюджетів відповідного адміністративно-територіального утворення.

     Принцип обґрунтованості  відображає достовірність показників прогнозу соціального й економічного розвитку відповідної території та реалістичності розрахунків доходів і видатків бюджету. На рівні держави це означає, що для складання обґрунтованого бюджету необхідні реалістичні прогнози макропоказників: валового внутрішнього продукту, динаміки індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні, доходів, заробітних плат, рівня зайнятості й безробіття, чисельності різних категорій населення тощо.

     З метою дотримання вимоги реалістичності необхідно відобразити зв’язок  і вплив факторів соціально-економічного розвитку на статті доходів і видатків бюджету. Важливим є використання економіко-математичного  і статистичного апарату для  визначення впливу факторів, які визначають дохідні й видаткові статті бюджету.

     Збіг  звітних даних щодо виконання  бюджету в цілому та за кожною статтею  із затвердженими показниками прийнятого бюджету вирішальною мірою залежить від якості зроблених прогнозів.

     Водночас  відомо, що ряд процесів перебуває  поза сферою впливу держави, наприклад  зміни світових цін на нафту. За умови  розгортання негативних процесів такого роду надійності й достовірності  бюджету часто важко досягти, а фактичне виконання бюджету  за доходами й видатками не відповідатиме  запланованим показникам повною мірою.

     Принцип ефективності й результативності передбачає, що при складанні й виконанні бюджетів учасники бюджетного процесу мають виходити з необхідності досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів, а також максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.При цьому цілі учасників бюджетного процесу повинні ґрунтуватися на національній системі цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням.

     Таким чином, на стадії складання чи виконання  бюджету учасники бюджетного процесу, відповідальні за складання й  виконання бюджетів, мають виходити із двох цілей: перша -- досягнення запланованої мети, друга -- досягнення максимального результату. При досягненні запланованої мети учасники бюджетного процесу повинні прагнути до економії бюджетних коштів, а при досягненні максимального результату (порівняно із запланованим) -- мають право використати всі передбачені в бюджеті кошти для фінансування відповідних заходів.

     Контроль  дотримання принципу ефективності здійснюється шляхом проведення аудиту й оцінки ефективності управління бюджетними коштами  відповідно до законодавства, що визначається ч. 2 ст. 19 Кодексу.

     Включення до Кодексу в редакції 2010 р. принципу результативності зумовлене розвитком  програмно-цільового методу в бюджетному процесі України та передбачає використання ряду груп результативних показників, які визначено Концепцією застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі України (розпорядження  КМУ від 14.09.2002 р. № 538-р “Про схвалення  Концепції застосування програмно-цільового  методу в бюджетному процесі”). Впровадження результативних показників дає змогу  показати ефективність використання бюджетних  коштів, співвідношення досягнутих результатів  і витрат, тривалість виконання бюджетної  програми, її необхідність і відповідність  визначеній меті, а також порівняти  результати виконання бюджетних  програм у динаміці й за роками головними розпорядниками бюджетних  коштів. Виділено такі групи результативних показників: показники затрат, показники  продукту, показники ефективності, показники якості (результату).

       Принцип субсидіарності означає, що розподіл видів видатків між бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

     Субсидіарність (від лат. -- служити для допомоги, призначатися для допомоги). Згідно з цим принципом певному бюджету  можна надавати допомогу тільки тоді, коли його можливості є недостатніми для виконання встановлених функцій. Практичне застосування принципу субсидіарності означає, що всі види суспільних благ і послуг мають бути проаналізовані з точки зору доцільності передачі повноважень у їх наданні між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами

       Принцип цільового  використання бюджетних  коштів встановлює, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями й бюджетними асигнуваннями. У структурі видатків бюджету реалізації цього принципу сприяє відомча класифікація видатків та кредитування бюджету, відповідно до якої бюджетні кошти виділяються в розпорядження конкретних розпорядників бюджетних коштів із визначенням напрямів їх використання на фінансування конкретних цілей. За своєю сутністю всі бюджетні кошти мають цільову спрямованість, адже вони призначені для фінансового забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

     Цільове використання бюджетних коштів передбачає їх витрачання на цілі, що відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної  програми (у разі застосування програмно-цільового  методу в бюджетному процесі) або  в порядку використання бюджетних  коштів; бюджетним асигнуванням (розпису  бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

     Цільове використання бюджетних коштів є  невід’ємною вимогою Бюджетного кодексу, у якому передбачається відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів (ст. 119).

       Принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система в Україні повинна будуватися так, щоб доходи і видатки включалися до бюджетів без упередженості, все національне багатство розподілялося справедливо між територіальними громадами й громадянами.9

     Тлумачення  принципу публічності і прозорості в новій редакції Кодексу докорінним чином змінилося. Тепер дотримання цього принципу передбачає:

Правове регулювання бюджетної системи України