Правове регулювання державних закупівель

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОДИНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОСТІ

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ УКРАЇНИ

«Правове регулювання державних закупівель»

Виконав: студент групи М-2013

факультета «Економіки та Права»

Сергійченко Д.О.

Керівник: старший викладач кафедри

Колоденко Н.Т.

Родинське 2014 р.

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКУПІВЕЛЬ ЗА ДЕРЖАВНІ КОШТИ ТА ЇХ ПРАВОВИХ ОСНОВ

1.1 Поняття правового регулювання в сфері державних закупівель

1.2 Поняття державного замовлення та державного контракту та їх відмінності

1.3 Загальний порядок здійснення державних закупівель

РОЗДІЛ 2 СВІТОВИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

2.1 Загальна характеристика міжнародного законодавства та практики щодо державних закупівель

2.2 Американська система державних закупівель

2.3 Європейська система державних закупівель

ВИСНОВКИ

Література

Додатки

закупівля державний контракт

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні особлива увага прикута до ситуації, що склалася у системі державних закупівель, адже не викликає сумніву те, що рівень корупції та зловживань у цій сфері надзвичайно високий.

Світовий досвід та дослідження провідних фахівців переконливо свідчать про те, що дієва система громадського та парламентського контролю значно стимулює конкурентне середовище учасників ринку держзакупівель, що робить процедуру витрачання державних коштів максимально гласною та прозорою. Упровадження такого контролю дає можливість усунути ситуацію, за якої процес державних закупівель монополізовано окремими чиновниками, стримати корупцію та запобігти всіляким зловживанням, що, безперечно, є однією з умов наближення України до інтеграції в міжнародну спільноту.

Підвищення громадської свідомості та зростання участі громадськості в усіх сферах життєдіяльності через розроблення ефективних механізмів громадського контролю стало невід'ємною складовою громадянського суспільства.

Прозорість використання бюджетних коштів, тобто доступність інформації про закупівлі кожному громадянину країни - основна риса демократичного правління країн світу. Вимога прозорості та відкритості процесу держзакупівель та інформації стала загальноприйнятим світовим стандартом.

Як свідчить досвід більшості країн світу процес здійснення державних закупівель характеризується загальними принципами, переліченими відповідно до їх суспільної суттєвості:

Процес здійснення держзакупівель має відбуватися публічно, а інформація має бути доступною. При цьому головним принципом є «презумпція відкритості», коли будь-який користувач цієї інформації не зобов'язаний пояснювати причин, з яких він робить запит цієї інформації, а державний орган має надати відповідь з урахуванням вимог чинного законодавства.

Державні закупівлі повинні відбуватися з максимальною ефективністю з точки зору досягнення оптимального співвідношення ціни та якості продукції. Ця вимога виконується за рахунок підвищення конкурентності у сфері держзакупівель, розширення географії тощо.

Закупівлі мають відбуватися з максимальною економією державних коштів.

Дії державних замовників та результати держзакупівель мають бути підконтрольні спеціальним уповноваженим органам.

Публічність доступу до інформації досягається за допомогою сучасних інформаційно-технологічних можливостей, основою яких є технології електронної торгівлі (електронні державні закупівлі).

Держава в усіх країнах світу є найбільшим покупцем на ринку товарів, робіт і послуг. У більшості розвинених країн світу процес закупівель для державних потреб відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам, серед яких основне місце займає принцип «публічності, прозорості та вільного доступу до інформації».

У законодавстві багатьох країн, що пов'язане з організацією державних закупівель, містяться конкретні норми щодо забезпечення публічності та доступності інформації.

Загальною тенденцією у державних закупівлях країн Європи є розвиток та впровадження електронних систем державних закупівель. Основною метою створення таких систем є досягнення ефективного та прозорого для суспільства механізму здійснення закупівель за державні кошти. Запровадження електронних закупівель значно полегшує контроль за державними закупівлями як з боку держави, так і з боку громадськості.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний теоретико-правовий аналіз проблеми правового регулювання та здійснення процедур державних закупівель. Досягнення поставленої мети пов´язується з вирішенням наступних завдань:

- розкрити сутність правового регулювання закупівель за державні кошти;

- з´ясувати природу та зміст державних закупівель;

- спираючись на сучасний досвід зарубіжних країн, визначити можливість його запровадження в Україні;

- окреслити коло чинників, які визначають проблеми правового регулювання закупівель та впливають на його ефективність, та визначити шляхи їх подолання.

Об´єктом дослідження є теоретичні та практичні аспекти правового регулювання. закупівель за державні кошти.

Предметом дослідження є процес регулювання державних закупівель.

Методи дослідження складає система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціально наукових методів, що забезпечують об´єктивний аналіз досліджуваного предмету. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження, в роботі застосовано наступні методи:

- історико-правовий (його використання надало можливість не лише виявити динаміку розвитку правового регулювання державних закупівель і визначити певні закономірності цього процесу);

- логічний метод (його використання дозволило дослідити закономірності та отримати нові юридичні знання про найважливіші аспекти та природу правового регулювання державних закупівель);

- системно-структурний (використаний для аналізу основних тенденцій розвитку правового регулювання закупівель в сучасних умовах);

- порівняльно-правовий метод (надав можливість визначити та дослідити фактори та умови ефективності правового регулювання, охарактеризувати правове регулювання як оціночну категорію).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є одним з комплексних досліджень проблем правового регулювання державних закупівель. У роботі викладаються теоретико-методологічні та концептуальні положення щодо правового регулювання закупівель за державні кошти та на основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду у цій сфері обґрунтовуються основні шляхи та напрями подолання проблем у даній сфері.

Наукову новизну роботи у дослідженні проблеми складають наступні висновки, положення та рекомендації:

- обґрунтування сутності правового регулювання;

- визначення меж правого регулювання, які характеризують правовий впливу на господарські відносини певного виду.

Теоретична цінність і практичне значення дослідження. Теоретичне значення роботи зумовлено тим, що отримані висновки сприяють подальшим науковим дослідженням загальних проблем господарського та адміністративного права. Вміщені в роботі узагальнення щодо поняття, ознак, меж правового регулювання закупівель, його ефективності можуть слугувати базовими конструкціями у процесі наступних загальнотеоретичних і галузевих досліджень тематики.

Отримані результати мають практичну цінність і можуть бути використані:

1. У правотворчій, правозастосовчій та правоохоронній діяльності (з метою вдосконалення чинного законодавства, насичення його якісними правовими нормами, подолання прогалин тощо);
2. У науково-дослідній сфері (для подальшого наукового дослідження проблем правового регулювання закупівель за державні кошти);
3. У навчальній роботі (в процесі викладання курсів «Господарське право», «Адміністративне право» та при підготовці навчальних посібників).

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКУПІВЕЛЬ ЗА ДЕРЖАВНІ КОШТИ ТА ЇХ ПРАВОВИХ ОСНОВ

1. Поняття правового регулювання в сфері державних закупівель

Під правовим регулюванням суспільних відносин, зокрема і у сфері державних закупівель, розуміють лише одну з форм впливу права на суспільні відносини - вплив за допомогою специфічних правових засобів: норм права, правовідносин, актів правореалізації тощо. Так правове регулювання охоплює лише владний юридичний вплив, торкається безпосередньо зовнішньої поведінки (дії, бездіяльності) суб'єктів права. В ньому задіяні самі правові норми та індивідуально-правові акти компетентних органів і осіб, необхідні для регулювання певної групи суспільних відносин, належної реалізації диспозицій чи санкцій цих норм. Не випадково, що регулятивність вважається змістовною властивістю безпосередньо самого права, і ще ніхто не довів, що вона такою ж мірою притаманна всім іншим засобам юридичного впливу, у тому числі правосвідомості, правовій культурі, правовій літературі тощо [1]. З цього випливає, що регулятивну дію зумовлюють лише норми права, а інші компоненти юридичного впливу здійснюють лише ідеологічний вплив, що є дуже важливим для розуміння регулювання закупівель за державні кошти.

Вважаємо, що всі відмінності між правовим регулюванням і правовим впливом у сфері державних закупівель можна визначити як:

1. відмінності за обсягом;
2. за змістом;
3. за механізмом реалізації права.

Відмінності за обсягом полягають у наступному: предмет правового впливу на здійснення закупівель є значно ширшим, ніж предмет їх правового регулювання. Зокрема його складають відносини насамперед у сучасних реаліях політичні, а також інші (економічні, соціальні,), які безпосередньо не врегульовані правом, але на які розповсюджується його дія.

Відмінності за змістом складає таке: правовий вплив не завжди має точний юридичний засіб, адже окрім норм права, вплив охоплює інші соціальні засоби і форми впливу на поведінку людей. Правове регулювання державних закупівель завжди містить певний юридичний засіб (регулювання відбувається за допомогою визначеної правової норми зокрема регулюються за допомогою норм Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»).

За своїм змістом правовий вплив на суспільні відносини не може бути безмежним, бо право не може бути вищим, ніж економічний лад і зумовлений ним економічний розвиток суспільства, а впливати правовими методами можна лише так, щоб дії людей були підвладними їхній свідомості.

Загальновизнано, що люди, окрім своїх дій, зовсім не існують для закону. Коли зміст права проходить через свідомість людей, вона стає правосвідомістю. Люди мають поводити себе однаково в типовій ситуації, якщо право встановлює визначені правила поведінки. Формується стандарт поведінки, загальна нормативна культура як безпосередня передумова законослухняності громадян. В цьому і полягає правовий вплив на поведінку людей.

Відмінності за механізмом реалізації права полягають в наступному: правовий вплив здійснюється шляхом системи неюридичних засобів - ідеологічних, психологічних, інформаційних та інших механізмів, тоді як у правовому регулюванні право реалізується через механізм - систему правових засобів і форм (норми права, правовідносини, акти реалізації та застосування норм права тощо).

Отже, поняття “регулювання” відображає сутність впливу норм права на суспільні відносини. Л.С. Явич цілком слушно зазначає, що регулювання за допомогою правових норм полягає не лише у спрямуванні розвитку суспільних відносин, але й у охороні існуючих суспільних відносин, в створенні умов для виникнення нових відносин, які відповідають нагальним потребам суспільства [3]. Саме через зазначене, проблема правового регулювання суспільних відносин також і проблема регулювання закупівель за державні кошти є однією з центральних, основних проблем не лише теорії права, а й галузевих наук таких як господарське та адміністративне право. Тому не випадково питанням регулятивного впливу присвячено цілу низку досліджень [4-10] .

Процес ефективного правового регулювання у сфері закупівель за держані кошти розпочинається визначенням цілей і завершується їх виконанням, досягненням визначеного результату. Цілі полягають в тому, щоб суб'єкти права діяли відповідно до юридичних приписів і моделей правової поведінки, щоб процеси відбувалися в напрямах, вигідних суспільству, державі, особистості. Однак, цілі можуть досягатися або залишатися нереалізованими. Тому й результати можуть бути ефективними або неефективними.

У цілому ж категорія правового регулювання, на думку                     В.М. Горшеньова, в узагальненій формі відображає соціальне призначення права як одного з важливих організуючих факторів в системі соціального управління суспільними процесами [11]. З ним погоджується В.К. Мамутов, який вказує на те, що право є суттєвим фактором соціально-економічного розвитку, важливою організуючою силою, інструментом впорядкування суспільних відносин [12].

В свою чергу, А.П. Заєць зазначає, що право у суспільстві виступає не просто як “явище в собі”, а як зовнішній прояв, могутній регулятивний засіб, що спонукає особу діяти відповідно до вимог права [13]. Звідси випливає, що право - це норма, правило, мірило того, як необхідно діяти особі в стосунках з іншими особами. Так при укладенні договорів у сфері закупівель за державні кошти замовники зобов'язані чітко дотримуватись вставленої правовими нормами процедури закупівлі з відповідним дотриманням іншою стороною встановлених вимог, що вказує на провідну роль права в сфері регулювання суспільних відносин з приводу укладення особливих видів господарських договорів, зокрема державних контрактів.

На підставі аналізу поняття правового регулювання суспільних відносин у сфері закупівель за державні кошти можливо зробити висновок про те, що правове регулювання характеризується певними ознаками.

1. Правове регулювання у сфері державних закупівель - особливий різновид соціально - економічного регулювання.

Суспільство - це складна, динамічна сукупність суспільних відносин, що розвивається і має багато рівнів та самостійних підсистем. Для його нормального функціонування необхідне соціальне регулювання, як вплив на поведінку осіб, узгодження їхніх потреб, інтересів окремої особи і суспільства в цілому.

За свою багатовікову історію людство знайшло багато засобів і способів впливу на поведінку людей. До них належать заходи фізичного, психічного, організаційного примусу, соціальні норми, основними серед яких є правові, моральні, звичаєві тощо.

Особливе місце в соціальному регулюванні займає правове, тобто застосування норм права, інших юридичних засобів для впливу на суспільні відносини з метою їх впорядкування і прогресивного розвитку, а також вплив на поведінку людей [2].

Як справедливо зазначив В.С. Нерсесянц, соціальні норми зумовлені реальним змістом і закономірностями суспільного життя і в концентрованому вигляді відображають об'єктивну потребу кожного суспільства в упорядкуванні дій і взаємовідносин його членів, у підпорядкуванні їх поведінки соціально необхідним правилам [14]. Насправді, регулювати закупівлю за державні кошти та впливати на неї здатні економічні закони, соціальна та політична ситуація в суспільстві. Але досвід позаправового регулювання таких закупівель переконливо свідчить про недостатність та не ефективність таких регуляторів тому що вони породжують економічні закони дискримінацію певних осіб, що потребують державної підтримки, соціальна та політична ситуація - несправедливість та корупцію в даній сфері.

2. Правове регулювання надає відносинам між суб'єктами певної правової форми, яка має державно-владний характер та вказує на міру можливої та необхідної поведінки..

Правове регулювання суспільних відносин у сфері закупівлі за державні кошти передбачає не будь-яку владну діяльність уповноважених на те органів і посадових осіб, а лише ту, яка має безпосередньою метою спрямування в чітко визначене русло поведінку учасників суспільних відносин. Тому врегульований вплив надає суспільним відносинам визначеності та стійкості. Адже встановлене правило, з одного боку, вказує на найбільш доцільну поведінку суб'єктів за даних обставин, а з іншого - це правило гарантується сприянням, підтримкою та охороною держави з метою безумовного досягнення бажаного результату у врегульованих правом суспільних відносинах.

Саме в такому аспекті правове регулювання визначається як специфічна діяльність держави, її органів, посадових осіб і уповноважених на те громадських організацій щодо впорядкування суспільних відносин шляхом встановлення правових норм і прийняття в необхідних випадках індивідуальних рішень у відповідності з цими нормами, вирішення юридично значимих питань, що виникають в межах таких відносин.

3. Правове регулювання має конкретний, організований характер, оскільки воно завжди пов'язане з реальними відносинами.

Право є важливим засобом регулювання взаємовідносин індивідів, соціальних груп, всього суспільства в цілому, в ньому закріплюється права і свободи особистості[15]. Завдяки правовому регулюванню можливо організувати відносини громадян, враховуючи їх індивідуальні потреби та суспільні інтереси.

Особливість правового регулювання суспільних відносин полягає в тому, що воно здійснюється шляхом встановлення прав та юридичних обов'язків для суб'єктів суспільних відносин. А правовідносини є тією формою, в якій існують суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Жоден інший вид регулювання не пов'язаний з виникненням юридичних відносин.

4. Правове регулювання має цілеспрямований та результативний характер.

Основною метою правового регулювання суспільних відносин є такий вплив на поведінку людей, який би забезпечував їх підпорядкування загальним умовам нормального функціонування суспільства [16].Зокрема у сфері закупівлі за державні кошти це орієнтування на закупівлю на найвигідніших умовах та на задоволення нагальних потреб держави та її органів, установ, організацій і підприємств. Залежно від орієнтування правового регулювання на ті чи інші суспільні відносини, основна мета конкретизується в менш загальних цілях. Так як врегульований вплив здійснюється не лише за допомогою однієї норми права, а певною їх сукупністю, завжди існує ієрархія цілей (головних, другорядних, кінцевих і безпосередніх, перспективних і найближчих тощо) [17].

Андрусяк Т.Г. виокремлює такі цілі правового регулювання:

1) закріплення за допомогою юридичних засобів існуючих суспільних відносин;

2) стимулювання розвитку та поширення суспільних відносин, які відповідають загальнодержавним та загальносуспільним потребам та інтересам;

3) створення умов для виникнення та розвитку нових необхідних типів і форм суспільних відносин;

4) усунення суспільно небезпечних та суспільно шкідливих відносин [18].

Для державних закупівель вони будуть наступні:

1. Закріплення при закупівлі відносин економічної самостійності її

суб'єктів;

2. Стимулювання розвитку підприємництва соціально незахищеної

верстви суспільства - інвалідів;

3. Створення умов для виникнення не чистих господарських а

адміністративно - господарських відносин;

4. усунення дискримінації та корупції в даній сфері.

Виходячи з того, наскільки вдається досягнути у процесі правового регулювання даних цілей, і визначається ефективність правового регулювання, тобто реальне співвідношення між результатом правового регулювання та його метою.

5. Правове регулювання закупівель за державні кошти - це впорядкування господарсько - адміністративних відносин, що здійснюється за допомогою правових засобів.

Правові засоби - це інструменти правового впливу для досягнення тих або інших завдань правового регулювання. В зв'язку з цим, правове регулювання можна визначити як процес послідовного використання правових засобів для розвитку суспільних відносин шляхом врегулювання поведінки їх учасників.

Слід зазначити, що правові засоби забезпечують ефективність правового регулювання суспільних відносин, а тому повинні задовольняти певні вимоги:

1) як вважає В.Н. Протасов, вони мають бути різноманітними. Наприклад, містити в собі позитивні стимули до належного здійснення суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків. В будь-якому випадку вони не повинні зводитись лише до заходів правового примусу [19];

2) правові засоби повинні бути взаємопов'язаними і в сукупності працювати на одну мету ─ забезпечення ефективності правового регулювання суспільних відносин, тобто, по суті, представляти собою систему.

Вся система правових засобів перебуває в постійному робочому стані: законодавець під час регулювання тих чи інших суспільних відносин, враховуючи їхні особливості, бере з неї все те, що найкращим чином підходить для досягнення поставленої мети. Причому в цій системі немає таких правових засобів, які були б жорстко прив'язані до якої-небудь однієї сфери суспільних відносин, що регулюється, використовувались би в одній і були б протипоказані в іншій з цих сфер.

Але для кожної галузі права характерний певний “набір” правових засобів, їхнє специфічне поєднання тут детерміноване особливостями впорядкування відносин в даній сфері життєдіяльності суспільства. Законодавець із загальної системи юридичних засобів формує методи регулювання, що відображають своєрідність суспільних відносин.

6. Правове регулювання у сфері держаних закупівель має владний характер.

В правовій науці радянського та сучасного періодів, як правило, підкреслюється лише вольовий, владний характер правового регулювання, що здійснюється шляхом видання та реалізації велінь держави, які забезпечуються державним примусом [20]. Але цим самим правове регулювання пов'язується лише з волею держави та панівного класу.

Вважаю, що правове регулювання здійснюється шляхом прийняття та реалізації загальнообов'язкових приписів держави, які втілюється відповідним чином (прямою погрозою примусу чи поєднанням його із задоволенням інтересів та потреб народу, демократичними або авторитарними методами керівництва) у свідомості та поведінці більшості людей. Адже норми права не лише офіційно обов'язкові, але й соціально обумовлені взаємодією соціальних сил для досягнення нормального процесу виробництва, праці, побуту та управління в кожному окремо взятому суспільстві. Тому для демократичного суспільства добровільне визнання правових норм більшістю населення є обов'язковою умовою нормального правового регулювання.

7. Правове регулювання державних закупівель гарантує виконання правових норм.

Воно спирається на можливість використання не лише переконання та примусу, а й інших складових правосвідомості (поваги до закону, традицій, звичаїв та звичок, знань правових норм тощо).

Саме це мають на увазі Н.М. Оніщенко і С.В. Бобровник, коли зауважують, що слід відмовитися від уявлення про механізм правового регулювання поведінки людей у суспільстві як про однобічний процес, де на боці законодавця - активна поведінка (формування правового припису, вимога його виконання), а на стороні того, кого стосується припис чи заборона, ─ лише виконання припису чи підпорядкування забороні [21].

В протилежному випадку ігнорується активна роль мотивів, цілей, досить стійких способів поведінки, інші соціально-психологічні чинники, у взаємодії з якими лише й може реально проявитися дія права.

Законодавство в українському суспільстві не може обмежуватися лише регулюючою чи забороняючою дією. Право має стати засобом законодавчого закріплення таких юридичних норм, у межах яких стимулюватимуться самостійні, відносно вільні акти правомірної поведінки. Адже між юридичними нормами і практичним ефектом, якого прагне досягти законодавець, існує не безпосередній, а опосередкований зв'язок, в якості однієї з ланок якого виступає поведінка людей.

8. Правове регулювання закупівель за державні кошти здійснюється за допомогою набору методів та способів.

Під методом правового регулювання розуміють сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини. На метод покладається основне навантаження в динаміці, “роботі” права, адже він показує, як регулюються суспільні відносини, якими прийомами та у які способи.

Загальними є два методи правового регулювання:

1. імперативний - суворо обов'язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування(суворе дотримання процедури закупівлі);
2. диспозитивний - побудований на засадах автономії, юридичної рівності суб'єктів, угоди сторін( можливість обрання тієї чи іншої процедури, а також комплексна оцінка пропозиції закупівлі).

Метод правового регулювання багато в чому орієнтується на способи правового регулювання: дозволи, зобов'язання, заборони. Так, основу імперативного методу складають заборони, зобов'язання, покарання, тоді як диспозитивний метод передбачає широке використання дозволів.

Способи правового регулювання - це шляхи юридичного впливу, закріплені правовими нормами, які забезпечують досягнення мети правового регулювання. Всі способи пов'язані із суб'єктивними правами. Під час дозволу суб'єктивне право утворює зміст даного способу правового регулювання. Під час зобов'язання та заборони право вимоги належить іншим особам. Його призначення - забезпечити виконання активного (зобов'язання) або пасивного (заборони) юридичного обов'язку. Вказані способи правового регулювання досягають своєї мети з більшою ефективністю лише в тісному взаємозв'язку один з одним.

Отже, правове регулювання закупівель за держані кошти ─ це здійснюваний всією системою юридичних засобів державно-владний вплив на суспільні відносини у даній сфері з метою їх впорядкування, закріплення, охорони та розвитку. Правове регулювання посідає центральне місце в системі правового впливу, котрий передбачає весь процес дії права, у всій його єдності та багатоманітності, на суспільне життя, свідомість і поведінку осіб.

2. Поняття державного замовлення та державного контракту та їх відмінності

У період існування глобальної адміністративно-командної системи управління економікою колишнього СРСР, коли практично всі поставки продукції та товарів здійснювалися на основі планових актів, потреби в особливому регулюванні відносин, пов'язаних із поставками продукції та товарів для задоволення державних потреб, не було. Але після ліквідації системи централізованого матеріально-технічного забезпечення в системі державних закупівель виникло багато проблем. Однією із них є нечітке розуміння учасниками цивільно-правових відносин правової природи державного замовлення та державного контракту. Як наслідок виникає ряд питань, що потребують наукового дослідження: визначення правової природи державного замовлення та державного контракту; співвідношення між цими поняттями; виявлення їх особливостей; удосконалення договірних форм державного контракту тощо.