Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Правове регулювання фондової біржі

ВСТУП

Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може сприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціальне важливі сфери, які найбільше його потребують

Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб'єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів. В окремих випадках на біржах можуть розповсюджуватися цінні папери. Емітентами цінних паперів можуть бути юридичні особи, держава, державні органи, органи місцевої адміністрації, підприємства, іноземні юридичні особи. Громадяни або юридичні особи, що купують цінні папери від свого імені та за свій рахунок, є інвесторами. Ними можуть бути також іноземні громадяни та юридичні особи. Ще один учасник ринку цінних паперів — інвестиційна інституція, якій надається право юридичної особи, що дає їй можливість виконувати функції посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультанта, інвестиційної компанії, інвестиційного фонду. Інвестиційні компанії можуть займатися організацією випуску цінних паперів та видаванням гарантій щодо розміщення їх на користь третім особам, вкладати кошти у цінні папери від свого імені та за свій рахунок, у тому числі через котування цінних паперів, за якими інвестиційна компанія зобов'язується їх продавати і купувати.

Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. "Чудо" полягало в тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні в часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося положення, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будьякий момент можуть бути продані на біржі.

Мета: дослідити правовий статус фондової біржі як суб’єкта господарювання.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що єдина ринкова основа формування бірж за кордоном і в Україні об'єктивно потребує поглибленого вивчення загальних закономірностей біржової діяльності, пов'язані як із сутністю цієї діяльності, так і з формами її організації.

Предметом дослідження в курсовій роботі є правовий статус фондові біржі в Україні.

Об’єктом дослідження курсовій роботі є суспільні відносини,які виникають в процесі організації та діяльності фондової біржі в Україні

Завдання:

- ознайомитися з загальними поняттями про фондову біржу її функції та різновидності;

-розглянути нормативно правову базу фондової біржі;

-проаналізувати діяльність посередників на фондовій біржі;

-по етапно розглянути встановлення та розвиток фондової біржі;

-витявити недоліки правового статусу фондових бірж в Україні та можливі удосконалення законодавства,що його регулює;

- зробити висновок по роботі.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПРАВОВОГО СТАТУСУ ФОНДОВОЇ БІРЖІ

1.1Поняття фондової біржі як суб’єкта господарювання

Фондова біржа — це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. На відміну від товарних бірж, що регулюють рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні папери — не що інше, як різні форми його еквівалента. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі. Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може допомагати переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціально важливі сфери, які найбільше його потребують. Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб'єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів. У деяких випадках на біржах можуть розповсюджуватися цінні папери.

1.2 Юридичні ознаки фондової біржі та її функції

Ознаки класичної фондової біржі:

- це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки;

- на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітента, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражена коливаємість цін і т.ін.);

- існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;

- наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;

- централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;

6) встановлення офіційних (біржових) котувань;

7) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).

Функції фондової біржі:

- установлення правил проведення біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;

- організація та проведення регулярних біржових торгів;

- організаційне,технологічне та технічне забезпечення проведення біржових торгів;

- установлення процедур лістингу та де лістингу,допуску то торгів на фондовій біржі;

- ведення переліку учасників торгів,фіксація поданих заявок,укладених біржових угод та контроль за виконанням біржових контрактів;

- ведення переліку цінних паперів та інших фінансових інструментів,унесених до біржового списку;

- обмін інформацією з депозитарними та розрахунково-кліринговими установами для забезпечення виконання біржових контрактів;

- зберігання паперових та \ або в електронному вигляді документів щодо укладення біржових угод і виконання біржових контрактів в депозитарній системі;

- здійснення діяльності з проведенням клірингу та розрахунків за договорами щодо похідних (деривативів),які укладаються на організаторі торгівлі;

- здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами,які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством,правил фондової біржі;

- відповідне реагування на виявлені порушення законодавства про цінні папери та правил фондової біржі;

- здійснення фінансового моніторингу згідно з вимогами законодавства;

- надання інформаційних послуг щодо організації торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;

- оприлюднення інформації та обмін інформацією відповідно до законодавства України.

1.3 Правова основа діяльності фондової біржі

Правову основу діяльності фондової біржі становить комплекс нормативно-правових актів різної юридичної сили:

Господарський кодекс України (статті 356-361), що визначає основні засади посередництва, пов’язаного з випуском та обігом цінних паперів (ст. 356), ліцензування (ст. 357) та умови здійснення цієї діяльності (ст. 358), вимоги до укладення угод щодо цінних паперів (ст. 359), основи правового статусу фондової біржі як торговця цінними паперами (ст. 360-361);[1]

Закон України від 23.02.2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок» (статті 20-27): визначає поняття та основні засади створення та функціонування фондової біржі як організації, метою діяльності якої є організація торгівлі на фондовому ринку (укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних);[2]

Положення про регулювання діяльності фондових бірж та торговельно-інформаційних систем, затверджене наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 січня 1997 р. № 9;[3]

Рішення ДКЦПФР № 212 від 11.06.2002 «Про затвердження Положення про подання адміністративних даних фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами»;[4]

Рішення ДКЦПФР від 05.08.2003 № 344 «Про затвердження Правил проведення перевірок діяльності інститутів спільного інвестування, фондових бірж та інших професійних учасників ринку цінних паперів з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню;[5]

Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку, затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.2006 № 347;[6]

Порядок та умови видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії, затв. Рішенням ДКЦПФР від 26.05.2006 № 345;[7]

Порядок зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, затв. Рішенням ДКЦПФР від 23.06.2006 №21;[8]

Рішення ДКЦПФР від 17.10.2006№ 1001 «Про затвердження Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів»;[9]

Положення про функціонування фондових бірж, затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 № 1542[10].

Фондова біржа має більш складний статус, ніж товарна біржа, оскільки вона є професійним учасником фондового ринку й одночасно - здійснює діяльність з організації торгівлі на цьому ринку. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - це діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) зі створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв´язання спорів між членами організатора торгівлі.

РОЗДІЛ 2

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ ФОНДОВОЇ БІРЖІ

2.1 Створення та припинення фондової біржі

Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства (відкритого або закритого) не менше ніж двадцятьма засновниками-торгівцями цінними паперами,які мають ліцензію на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку,або їх об’єднанням,що налічує не менш ніж двадцять торговців цінними паперами. При цьому частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі. Якщо ж кількість її членів стала менш ніж двадцять,або якщо фондову біржу утворено у формі дочірнього підприємства об’єднання торгівців цінними паперами,кількість яких стала менш двадцяти, її діяльність тимчасово зупиняється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у відповідності до п.4 ст.21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Законом встановлюється певні вимоги до розміру статутного капіталу фондової біржі. Зокрема ст.20 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено,що розмір статутного капіталу фондової біржі має становити не менш як п'ятнадцять мільйонів гривень,а фондової біржі, що здійснює кліринг та розрахунки – не менш як двадцять п’ять мільйонів гривень.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації,яка має відбуватися за загальними правилами встановленими Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».[11] Підставою здійснення діяльності фондовою біржею є Свідоцтво про реєстрацію фондової біржі, яке видається терміном на 2 роки і діє на всій території України. Продовження терміну дії Свідоцтва здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. При цьому слова «фондова біржа» та похідні від них дозволяється використовувати лише юридичним особам,які створені та діють відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

У відповідності до п.3 ст.21 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про цінні папери та фондовий ринок» діяльність фондової біржі може здійснюватися лише з моменту отримання ліцензії Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Порядок видачі ліцензії встановлено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 року №345 «Про затвердження Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку,переоформлення ліцензії,видачі дубліката та копії ліцензії».

Аналіз вищевикладених норм законодавства щодо фондових бірж,у підсумку дозволяє погодитись з А.В. Соловьйовим,який зазначає,що процедура створення фондової біржі умовно складається з трьох стадій:

1)Утворення. На цій стадії,у випадку створення фондової біржі у формі акціонерного товариства відбувається:

А)укладення засновницького договору;

Б) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

В) реєстрація ДКЦПФР випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

Г) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

Д) укладення з дипозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

Є)закрите (приватне )розміщення акцій серед засновників біржі; є)оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;

Ж)затвердження установчими зборами фондової біржі результатів закритого (приватного)розміщення акцій серед засновників,затвердження статуту фондової біржі,а також прийняття інших рішень,передбачених законом;

З) подання ДКЦПФР звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій

І)реєстрація ДКЦПФР звіту про результати закритого(приватного)розміщення акцій та отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;видача засновникам товариства документів що підтверджують право власності на акції.

2)Державна реєстрація яка має відбуватися за загальними правилами встановленими Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

3)Отримання ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку.

Статутом можуть бути передбачені також положення, що стосуються створення і припинення фондової біржі. Чинним законодавством передбачаються особливі умови припинення діяльності фондової біржі (ст..361 ГК). Слід також врахувати і положення статей 110-112 ЦК[12],якими встановлено підстави та порядок ліквідації юридичної особи якою слід важати фондову біржу. Оскільки фондова біржа є акціонерним товариством, її діяльність припиняється відповідно до законодавства України про господарські товариства.

2.2 Правовий режим майна фондової біржі

Для здійснення господарської діяльності фондова біржа обов’язково повинна володіти майном,яке використовується у процесі провадження цієї діяльності. Правовий режим майна-встановлений правовими засобами (нормативно правовими актами установчими документами) порядок придбання майна,його структура,джерела формування, та порядок використання в господарській діяльності.

Структурними елементами правового режиму майна є:

1)речові права,насамперед,право власності у тій чи іншій формі,право господарського відання та право оперативного управління,а також права користування об’єктами оренди,лізингу;

2)структура майна,порядок та умови розподілу майна на фонди та їх використання в процесі господарської діяльності;

3)порядок отримання від використання майна прибутку та порядку його розподілу;

4)джерела формування майна.

Основу правового режиму майна фондової біржі на якій базується їх господарська діяльність,становлять право власності та інші речові права.

Цінні папери є особливим видом майна фондової біржі (ч. 7 ст. 139 ГК). Суб'єкти господарювання, якщо це входить до їх компетенції, мають право випускати (емітувати) цінні папери, реалізовувати їх, а також придбавати цінні папери, випущені іншими суб'єктами господарювання.

Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майнового характеру. Але, на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (боргових розписок, страхових полісів, заповітів тощо), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред'явлення. Інакше кажучи, цінний папір - це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здійснення засвідченого ним майнового права.

Цінний папір має бути складений у визначеній законом формі і повинен мати всі необхідні реквізити, перелік яких щодо конкретних видів цінних паперів встановлюється законодавством.

Однією з головних ознак цінного папера є те, що в ньому мають бути чітко засвідчені грошове право або інше майнове право, тобто визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний володілець цінного папера (одержання доходу у вигляді дивідендів або процентів чи певного майна).

Цінні папери характеризуються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Способи передачі та можливі обмеження щодо передачі залежать від виду цінного папера і можуть бути різними - від вільного обігу до повного індосаменту або до заборони передачі іншим особам.

Здійснення суб'єктивного права, засвідченого або передбаченого цінним папером, як зазначалося вище, можливе лише шляхом пред'явлення цінного папера. Тому втрата цінного папера, за загальним правилом, тягне за собою неможливість реалізувати втілене в ньому право. Разом з тим закон передбачає можливість відновлення іменних цінних паперів, яке провадиться державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що випустили ці папери. Що стосується особи, яка втратила цінний папір на пред'явника, то вона може в порядку, встановленому главою 38 Цивільного процесуального кодексу України , просити суд про визнання папера недійсним і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.

2. Як зазначено в частині 2 коментованої статті, в Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. Ширший, хоч теж неповний, перелік груп цінних паперів, що можуть бути в обігу в Україні, встановлює частина 1 статті 195 ЦК. Це, зокрема, такі групи.

2.1. Пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента. До цієї групи відносяться такі види цінних паперів, як акція, інвестиційний сертифікат, депозитарне свідоцтво (розписка).

Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, який засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на участь у прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондову ринок» ).

Оскільки акція є цінним папером, вона має точно визначені законом реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного папера - «акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

Стаття 6 Закону «Про цінні папери і фондову ринок» передбачає поділ акцій на класи або види. Юридична суть класу (виду, серії) полягає в тому, що акції одного класу дають їх власникам однакове за обсягом право майнової участі у товаристві.

За ознакою класу закон визначає, по-перше, привілейовані і прості акції. По-друге, залежно від передбачених статутами обмежень прав відчуження (трансферт), розрізняють також іменні акції та акції на пред'явника (пред'явницькі).

Простими іменними закон визначає акції з рівними правами участі акціонерів, імена яких входять до обов'язкових реквізитів акції. Власниками простих іменних акцій є, як правило, громадяни.

Режим іменних акцій має на увазі спеціальні правила їх відчуження. Власники іменних акцій, в принципі, вільно розпоряджаються ними (продають, передають, відчужують іншим способом), але з дотриманням цих правил.

Обіг іменних акцій фіксується або товариством (емітентом), яке зобов'язане вести реєстр власників іменних цінних паперів, або реєстратором (юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), якому емітент доручає ведення реєстру шляхом укладення відповідного договору (п. 1 ст. 9 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» )[13].

Реєстр власників іменних цінних паперів, зокрема, містить інформацію: про емітента; про реєстратора; про випуск (категорію) цінних паперів, для якого складено реєстр; про власників іменних цінних паперів, зареєстрованих у системі реєстру; про номінальних утримувачів; про власників іменних цінних паперів - клієнтів номінальних утримувачів; про іменні цінні папери, які обліковуються на особовому рахунку емітента (п. 3.3 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60 )[14].

Реєстрації підлягає і передача (трансферт) акцій іншим особам, тобто перехід прав участі. Права на участь в управлінні, на одержання дивідендів тощо, які випливають з іменних акцій, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (п. 1 ст. 5 Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»).

Якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що іменні акції, випущені в документарній формі, не підлягають передачі, передача новому власнику здійснюється шляхом повного індосаменту. У цьому разі підставою для внесення у систему реєстру записів про передачу прав власності на акції є передавальне доручення від зареєстрованої особи або уповноваженої нею особи, а також надання самих акцій (сертифіката акцій). Підставою для внесення змін до реєстру, крім передавального доручення, є такі документи: договір купівлі-продажу; договір дарування; договір міни; договір застави; рішення суду та інші документи згідно з чинним законодавством України.

Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Акції на пред'явника обертаються вільно. Акціонерне товариство фіксує в книзі реєстрації загальну кількість пред'явницьких акцій.

Привілейовані акції - це акції з пільговими правами майнової участі. Власники таких акцій мають певні майнові привілеї і несуть менший ризик порівняно з простими акціонерами. Конкретні права привілейованих акціонерів визначають загальні збори акціонерного товариства. Опис таких прав міститься в статуті товариства.

Привілеями є, насамперед, переваги на одержання дивідендів, а саме: річний розмір дивіденду фіксується в процентах до номінальної вартості акції і виплачується незалежно від річного прибутку товариства. Якщо прибутку не вистачає, дивіденд виплачується з резервного фонду, а не лише з фонду дивідендів.

Привілейована акція передбачає також доплату її власнику в тому разі, якщо розмір дивіденду на привілейовану акцію виявиться нижчим від розміру дивіденду на просту акцію.

Привілеєм є також пріоритетна участь власника привілейованої акції в розподілі ліквідних активів товариства, яке припиняється.

Оскільки власники привілейованих акцій ризикують як підприємці менше, ніж власники простих акцій, вони мають обмежені управлінські права. За загальним правилом, привілейовані акціонери не мають права на участь в управлінні товариством, але статути можуть визначати коло питань, у вирішенні яких бере участь і ця категорія акціонерів.

Закон обмежує кількість привілейованих акцій. їх випуск не повинен перевищувати суми, яка становить 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді (ст. 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Депозитарне свідоцтво (розписка) - документ, який випускається іноземною депозитарною установою згідно із законодавством відповідної держави на акції товариства.

Так, ФДМ України може здійснювати продаж пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках, випуск та обіг яких здійснюється відповідно до законодавства та норм і правил функціонування зазначених ринків.

2.2. Боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів, що знаходяться в обігу в Україні, відносяться облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі, чеки, заставні.