Правове регулювання переміщення через митний кордон України культурних та історичних цінностей

 

                                        Державна митна служба України

                              Академія митної служби України

                                      Юридичний факультет

 

 

                    Кафедра митного та адміністративного права

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Правове регулювання переміщення через митний кордон України культурних та історичних цінностей»

 

 

 

 

 

 

                                                                          Виконав:курсанта групи

                                                                          

                                                                   Перевірив:

 

 

 

Дніпропетровськ

                                                       2011

 

ПЛАН

ВСТУП……………….……………………………………….………………………3

РОЗДІЛ I. Нормативно-правове забезпечення переміщення через митний кордон України культурних та історичних цінностей...........................................5

    1. Культурні цінності як об'єкт правового регулювання переміщення через митний кордон держави……………………………….……………………..5
    2. Органи державної влади, уповноважені у сфері переміщення культурних та історичних цінностей через митний кордон України……………..…..11

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ I…………………………………..…………………..15

РОЗДІЛ  II. Правовий порядок переміщення через митний кордон України  культурних та історичних цінностей....................................................................16

2.1 Митний контроль  та митне оформлення культурних  та історичних цінностей, що  переміщуються через митний кордон України…………...….16

2.3 Експертиза культурних цінностей, що переміщуються через митний кордон України…………………………………………….……………………24

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ II……………………..……………………………31

ВИСНОВОК………………...…………………………………………………...33

Список використаної літератури………………………………………………35

 

ВСТУП

У буденному розумінні культура — це сукупність цінностей, духовного і матеріального багатства людства. Культура є способом і засобом саморозвитку здібностей індивіда, його матеріального і духовного світу. а культурні цінності –об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.. Кожна нація, держава дбає про збереження та відновлення культурних цінностей, бо вони є основною спадщиною будь-якого народу, символом розвитку суспільства.

 Унікальні цінності матеріальної і духовної культури, а також культурні цінності, що мають виняткове історичне. значення для формування нації. самосвідомості українського народу, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання.

Захист і збереження культурного надбання є одним з пріоритетних напрямків діяльності усіх органів державної влади, у тому числі Державної митної служби України. Роль митних органів визначається тим, що саме вони є перепоною на шляху до незаконного вивезення культурних цінностей за межі України, тому кваліфікована робота митників під час контролю за їх переміщенням через митний кордон України – визначальний фактор у справі збереження нашого культурного спадку.

Актуальність вибраної теми полягає у тому, що значення історичної та культурної спадщини є надзвичайно вагоми. Кожна нація прагне якумога більше прикласти зусиль за для збереження культурного надбання та вчинення заходів спрямованих на повернення тих культурних та історичних цінностей, які були вивезені незаконним шляхом з території України. Таким чином, головним завданням держави, в цьому розрізі, є розроблення програм по сприянню дій спрямованих на охорону культурних цінностей, за для збереження самобутності українського народу.

Тому, відповідно до вищезазначеного, метою курсової роботи є висвітлення питань, що стосуються правового регулювання переміщення через митний кордон України культурних та історичних цінностей.

Завданням курсової роботи, яке спрямоване на досягнення мети курсової роботи, є дослідження таких питань як: культурні цінності як об'єкти правового регулювання переміщення через митний кордон держави; органи державної влади, уповноважені у сфері переміщення через митний кордон України культурних та історичних цінностей; митний контроль та митне оформлення культурних та історичних цінностей, що переміщуються через митний кордон України; експертиза культурних цінностей, що переміщуються через митний кордон України.

Об'єктом  дослідження правовий порядок переміщення через митний кордон держави культурних та історичних цінностей, який грунтується на нормах вітчизняного та іноземного права.

Предметом дослідження є нормативно правова база, наукові праці, публікації, в яких досліджуються питання культурних цінностей, як об'єкту правового регулювання переміщення через митний кордон держави;  питання, що стосуються органів державної влади, уповноважених у сфері переміщення культурних та історичних цінностей через митний кордон України та компетенції таких органів; процедури митного контролю та митного оформлення культурних та історичних цінностей, що переміщуються через митний кордон держави; а також, проведення експертизи культурних цінностей, що переміщуються через митний кордон держави.

Структуру курсової роботи складають: два розділи, які в свою чергу поділяються на пункти; два висновки до кожного розділу та один загальний висновок до всієї курсової роботи.

Проблемам переміщення  культурних цінностей через митний кордон України присвятили свої праці  такі вчені, як Ю. Дьомін, І. Тулянцева, О. Калашникова, О. Кравченко, І. Мартиненко, О. Процюк та деякі інші. 

 

РОЗДІЛ I. Нормативно-правове забезпечення переміщення через митний кордон України культурних та історичних цінностей

    1. Культурні цінності як об'єкти правового регулювання переміщення через митний кордон держави

В усі часи існування  нашої держави важливе значення має збереження та відтворення культурних цінностей українського народу. Нині в суспільстві відбувається процес народного усвідомлення історичної пам'яті, відчувається патріотичне піднесення, зростає інтерес до національних традицій, культурних цінностей, адже вони є одним з елементів цивілізації та історії народів, які кожна держава зобов'язана охороняти [1, 87].

У преамбулі Конвенції ЮНЕСКО від 14.11.1970 року "Про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному вивезенню, ввезенню та передачі права власності на культурні цінності" [2, 211] вказано, що кожна держава зобов'язана охороняти культурне надбання від крадіжок, таємних розкопок та незаконного вивезення. Це безпосередньо стосується і України, оскільки вона має значні культурні та історичні цінності, що знаходяться, зокрема, у Софіївському соборі, Києво-Печерській лаврі, Андріївській церкві та інше, що є видатними пам'ятками історії та культури і занесені до Державного реєстру національного культурного надбання. Конвенція є чинною для України з 28.06.1988р..

Культурна спадщина в Україні охороняється законом  – так проголошено 54 статтею Конституції України [1, 141]. По-іншому і не може бути, з огляду на те, що кожна нація прагне знати історію свого народу, а одним із джерел таких знань виступають саме культурні цінності, що мають історичне значення.

Що ж можна  віднести до культурних цінностей?

Визначення  поняття "культурні цінності" у різних міжнародних актах та в Законі України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" від 21.09.1999 року (далі – Закон України від 21.09.1999р.) [3, 405] майже збігається і лише дещо деталізує перший варіант такого визначення у Гаазькій Конвенції ЮНЕСКО "Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту" від 14.05.1954р. [14].

Так, за Конвенцією ЮНІДРУА" Про міжнародне повернення викрадених чи нелегально вивезених культурних цінностей" від 24.06.1995 р. [15] культурними цінностями є такі цінності, що з релігійних або світських причин важливі для археології, вивчення доісторичної доби, історії, літератури, мистецтва чи науки та належать до однієї з категорій, перелічених у Додатку до цієї Конвенції (ст. 2).

ДОДАТОК

а) Рідкісні колекції та екземпляри фауни , флори, мінералів та анатомії, а також предмети палеонтологічного значення;

б) історичні  цінності, в т.ч. історія науки  і техніки, воєнна і соціальна  історія, життя національних лідерів, мислителів, учених і митців, а також події національного значення;

в) археологічні знахідки (офіційні та нелегальні) або  археологічні відкриття;

г) елементи художніх та історичних пам'яток чи археологічних  місцевостей, що були демонтовані;

г) старожитності  віком понад 100 років, такі як написи, монети і гравюри;

д) предмети етнологічного значення;

є) цінності художнього значення:

1) картини, малюнки  та ескізи, повністю виконані вручну на будь-якій основі та будь-якими матеріалами (крім промислових креслень і заводських виробів, прикрашених вручну;

2) оригінальні  твори станкового мистецтва і  скульптури з будь-якого матеріалу;

3) оригінальні  гравюри, естампи та літографії;

4) оригінальні  художні колажі та конструкції  з будь-якого матеріалу;

5) рідкісні манускрипти  та інкунабули, старі книги, документи й публікації особливого значення (історичні, художні, наукові, літературні і т.п.), окремо та в колекціях;

6) поштові марки,  погашення та подібні відбитки, окремо чи в колекціях;

7) архіви, в т.  ч. звукові, фото- й кінематографічні;

8) меблі віком понад сто років і старовинні музичні інструменти. [8, 309-310]

 Законодавче визначення цього терміну міститься в статті 1 Закону України від 21.09.99р. згідно з якою культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме:

  • оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва;
  • предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки та культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва;
  • предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок;
  • складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам'яток і пам'яток монументального мистецтва;
  • старовинні книги та інші видання, що становлять історичну художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції;
  • манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і фотодокументи, окремо чи в колекції;
  • унікальні та рідкісні музичні інструменти;
  • різноманітні види зброї, що мають художню, історичну, етнографічну та наукову цінність;
  • рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції;
  • рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування;
  • зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність;
  • рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології;
  • родинні цінності – культурні цінності, що мають характер особистих або родинних предметів;
  • колекція культурних цінностей – однорідні або підібрані за певними ознаками різнорідні предмети, що, незалежно від культурної цінності кожного з них, зібрані разом, становлять художню, історичну, етнографічну чи наукову цінність.

Поняття культурних цінностей аналогічно трактується у п.11 ст.1 Митного кодексу України [2, 288].

У статті 3 Закону України від 21.09.99р. зазначено, що відповідно до законодавства України культурними цінностями України є:

  • культурні цінності, створені на території України громадянами України;
  • культурні цінності, створені на території України іноземцями чи особами без громадянства, які постійно проживають або проживали на території України;
  • культурні цінності, виявлені на території України;
  • ввезені на територію України культурні цінності, придбані археологічними, археографічними, етнографічними, науково-природничими та іншими експедиціями за згодою відповідних органів країни походження цих цінностей;
  • ввезені на територію України культурні цінності, придбані в результаті добровільного обміну;
  • ввезені на територію України культурні цінності, отримані в дарунок або законно придбані за згодою відповідних органів країни походження цих цінностей;
  • незаконно вивезені культурні цінності України, що перебувають за межами її території;
  • культурні цінності, евакуйовані з території України під час війн та збройних конфліктів і не повернуті назад;
  • культурні цінності, тимчасово вивезенні з території України і не повернуті в Україну;
  • культурні цінності, переміщені на територію України внаслідок другої світової війни як часткова компенсація за заподіяні окупантами збитки.

Порівняння  переліку культурних цінностей , наведених  у Додатку до Конвенції ЮНІДРУА, із відповідним переліком у ст. 1 Закону України від 21.09.1999р. та в Інструкції Міністерства культури та мистецтв України "Про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контроль за їх переміщенням через державний кордон України" від 22.04.2002року №258 (далі - Інструкція) [12] свідчить про те, що існують сталі міжнародні стандарти і норми, на які спирається українська система правового регулювання переміщення культурних цінностей через державний кордон України.

В сучасному  світі, коли все більш поширеними являються випадки вивезення  і ввезення культурних цінностей з метою культурного обміну між державами, як ніколи раніше актуальним стає питання нормативного забезпечення правил переміщення таких об'єктів через митний кордон країни. Законодавче регулювання переміщення культурних цінностей визначається такими нормативними актами: Закон України від 21 вересня 1999 р."Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей ", Закон України від 8 червня 2000р. "Про охорону культурної спадщини" [4, 333],  Закон України від 24 грудня 1993р. "Про Національний архівний фонд і архівні установи" [5, 86], Інструкція "Про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України" від 22.04.2002р. № 258, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Рішення про Положення про порядок повернення культурних цінностей, що незаконно вивозяться та ввозяться" від 24.04.1999р. № 688. [6]

Норми цих законів, які пов'язані з вивезенням, ввезенням та поверненням культурних цінностей , і спрямовані на охорону національної культурної спадщини та розвиток міжнародного співробітництва України у сфері культури.

 

 

 

    1. Органи державної влади, уповноважені у сфері переміщення культурних та історичних цінностей через митний кордон держави

В нашій державі  діє ряд державних органів, діяльність яких, спрямована на охорону та збереження культурних цінностей.

ЗУ "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" від 21.09.99р. у статті 8 вказує, що спеціально уповноваженим державним органом контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей при Міністерстві культури і мистецтв України є Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (ДСКПКЦ). ДСКПКЦ виконує покладені на неї завдання у взаємодії з Головним архівним управлінням України, Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей, Державною митною службою України, правоохоронними органами.

Ще одним  нормативно-правовим актом, що регламентує  діяльність ДСКПКЦ є Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000р. № 983 "Про затвердження Положення про Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України" ( далі – Постанова КМУ від 20 червня 2000р. ) [7]. Відповідно до цієї Постанови Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України є урядовим органом державного управління у сфері контролю за вивезенням, ввезенням та поверненням культурних цінностей, який діє у складі Мінкультури і йому підпорядковується

Згідно зі статтею 10 Закону України " Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" від 21.09.99р. ДСКПКЦ в межах своєї компетенції:

  • забезпечує проведення державної експертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення (тимчасового вивезення), та при поверненні після тимчасового вивезення;
  • розглядає клопотання власників культурних цінностей або уповноважених ними осіб;
  • приймає рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей;
  • видає свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей;
  • здійснює реєстрацію ввезених (тимчасово ввезених) культурних цінностей;
  • складає переліки культурних цінностей, що вивозяться (тимчасово вивозяться), і встановлює режим тимчасового вивезення;
  • інформує громадськість в Україні та за її межами про факти втрати або крадіжки культурних цінностей;
  • здійснює необхідні заходи для повернення викрадених, незаконно вивезених та евакуйованих і не повернутих культурних цінностей;
  • розробляє та здійснює заходи, спрямовані на виконання міжнародних зобов'язань України з питань запобігання незаконним вивезенню, ввезенню та поверненню культурних цінностей.

Державна служба контролю характеризувється, як організаційно-аналітичну роботу, оскільки її діяльність пов'язана з обліком українських культурних цінностей, незалежно від того, знаходяться вони в межах території України чи за її межами. Часто робота Державної служби контролю має попереджувально-рекомендаційний характер, а саме у частині забезпечення проведення експертизи, ведення реєстру тимчасово вивезених культурних цінностей, розробки пропозицій щодо внесення змін до законодавства, розробки міжнародних програм із захисту культурних цінностей і т.д..

Для координації  роботи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо управління та здійснення контролю за вивезенням, ввезенням та поверненням культурних цінностей створюється Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей [3, 405]. Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей здійснює свою діяльність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2009 року № 1304 "Про внесення змін до Положення про Міжвідомчу раду з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" [8, 360]. Відповідно до цієї Постанови Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України (далі – Міжвідомча рада).

Завданнями  Міжвідомчої ради є:

  • сприяння забезпеченню координації дій органів виконавчої влади з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей;
  • підготовка пропозицій про формування і реалізацію державної політики щодо вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, удосконалення нормативно-правової бази з питань, що належать до її компетенції.

Міжвідомча  рада відповідно до покладених на неї  завдань:

  1. проводить аналіз:
  • стану справ та причин виникнення проблем у процесі реалізації державної політики щодо вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей;
  • результатів діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до її компетенції;
  1. вносить в установленому порядку пропозиції про удосконалення законодавства з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей;
  1. бере участь у розробленні нормативно-правових актів з питань, що належать до її компетенції;
  2. готує на підставі висновку державної експертизи рекомендації щодо необхідності придбання для державної частини музейного, бібліотечного та архівного фондів культурних цінностей, заявлених до вивезення;
  3. вирішує питання щодо безоплатної передачі вилучених митними або правоохоронними органами чи конфіскованих за рішенням суду та обернених відповідно до закону в дохід держави культурних цінностей для постійного зберігання в державну частину музейного, бібліотечного чи архівного фондів або релігійним організаціям;
  4. подає Кабінетові Міністрів України розроблені за результатами своєї роботи рекомендації та пропозиції.

Міжвідомча  рада під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з  державними органами, органами місцевого  самоврядування, підприємствами, установами та організаціями [15, 360].

Можна сказати, що питання управління є одним  з центральних напрямків роботи в нашій державі, щодо контролю переміщення  за культурними ці6нностями.

ВИСНОВОК  ДО РОЗДІЛУ I

Роблячи висновок до першого розділу курсової роботи, можна сказати, що збереження національних культурних цінностей та запобігання їх незаконному вивезенню за межі держави – одне з пріоритетних завдань Державної митної служби України та держави в цілому, яке пов'язане із захистом економічної безпеки нашої країни.

Поняття культурних цінностей закріплено як в міжнародних актах, так і в актах національного законодавства. Так, відповідно до Закону України від 21.09.1999р. культурні цінності – це об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.

Органами державної  влади, уповноваженими у сфері переміщення  культурних та історичних цінностей через митний кордон держави є Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України та Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей. Основними нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність цих органів є Закон України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" від 21.09.1999р., Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000р. № 983 "Про затвердження Положення про Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України" та Постанова Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2009р. № 1304 "Про внесення змін до Положення про Міжвідомчу раду з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей".

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. Правовий порядок переміщення через митний кордон України культурних та історичних цінностей

    1. Митний контроль та митне оформлення культурних та історичних цінностей, що переміщуються через митний кордон України

Одним з основних завдань, які держава поклала на митні органи є здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів , що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення (п.6 ст. 11 Митного кодексу України) [2, 288].

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні  засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Митний  контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи (ст. 40 Митного кодексу України).

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу (ст.70 Митного кодексу України).

Постановою  Кабінету Міністрів України № 748 від 15.07.1997р. "Про перелік відомостей, що оголошуються громадянами за встановленою формою у разі переміщення ними через митний кордон України товарів та інших предметів" [9] встановлено, що громадяни, які в'їжджають в Україну (або виїжджають) в обов'язковому порядку письмово повинні задекларувати предмети старовини та мистецтва. Перелік предметів, які підлягають обов'язковому декларуванню, текстуально відтворений у бланку митної декларації, затвердженому цією ж постановою Кабінету Міністрів України. Варто згадати, що письмовим декларуванням, відповідно до статті 81 Митного кодексу України є заявлення у письмовій формі точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон  України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Особа, яка є власником  культурних цінностей і має намір  вивезти їх за межі України, повинна  отримати відповідний дозвіл та свідоцтво. Законом України від 21.09.1999р. встановлено, що рішення про можливість вивезення (а також тимчасового вивезення) культурних цінностей за межі України приймає спеціально уповноважений орган контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей – Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України.

У разі прийняття цією службою  рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей їх власнику видається  свідоцтво встановленого зразка на право вивезення. Свідоцтво є  підставою для пропущення культурних цінностей за межі митної території держави. Вивезення їх без цього свідоцтва забороняється.

Відповідно до ст.14 Закону України від 21.09.1999р. взагалі не підлягають вивезенню з України:

  • культурні цінності, що занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;
  • культурні цінності, що включені до Національного культурного фонду;
  • культурні цінності, що включені до Музейного фонду України.

  До клопотання про право на вивезення культурних цінностей додаються: документ, що підтверджує право власності на культурні цінності та висновок державної експертизи. "Інструкцією про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України" № 258 від 22.04.2002р., встановлено, що до клопотання про право на вивіз мають також бути додані по два примірники кольорових фотографій кожної культурної цінності розміром 13х18см. Відмова власника, який порушив клопотання про вивезення культурних цінностей, подати на державну експертизу заявлені до вивезення культурні цінності розглядається як відмова власника від їх вивезення. Якщо власник культурних цінностей, заявлених до вивезення, не згоден з висновком державної експертизи або з рішенням Державної служби контролю, або уповноваженого Державної служби контролю про відмову у видачі свідоцтва, він має право оскаржити ці рішення у вищій інстанції Державної служби контролю або в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України [21, 73].

Подальшим моїм завданням є визначення кола питань, які безпосередньо здійснюються митними органами при здійсненні митного контролю при переміщенні культурних цінностей через митний контроль України.

Хоча в чинному  Митному кодексі України (далі –  МК України) і з'явилася (на відміну  від МК України 1991 року) стаття з відповідною назвою - "Компетенція митних органів щодо здійснення контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України" (ст.98), вона фактично дублює норму ст.8 Закону України "Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей" без будь-якого роз'яснення повноважень митних органів, про те, що митні органи здійснюють контроль за переміщення культурних цінностей через митний кордон України у взаємодії зі спеціально уповноваженим державним органом контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства у порядку, встановленому законом. Це створює проблему практичного виконання завдань митних органів, оскільки забезпечення та захист національних інтересів у сфері правовідносин, що виникають під час переміщення товарів, до яких входять культурні цінності, через митний кордон України, - головне завдання митної політики, яка, в свою чергу, є складовою внутрішньої та зовнішньої політики держави. [24, 113]

Правове регулювання переміщення через митний кордон України культурних та історичних цінностей