Правове регулювання процесу фінансового контролю

ВСТУП 6

Актуальність теми. Дана курсова робота присвячена темі: «Правове регулювання процесу фінансового контролю». Ефективність діяльності контрольних органів прямо пропорційно залежить не лише від професіоналізму і компетентності посадових осіб, але і від належного здійснення фінансового контролю. З метою організації проведення контрольних дій прийнято багато нормативно-правових актів, але, на сьогодні, ми не можемо говорити, що проблеми з правовим регулюванням процесу фінансового контролю на теоретичному та законодавчому рівні повністю вичерпано. З розширенням сфери фінансово-господарської діяльності, фінансовий контроль залишається однією із головних функцій управління, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, достовірності операцій в ході утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів. Контрольно-процесуальна форма представляє собою відповідну структуру та сукупність вимог, в рамках яких здійснюються контрольні дії. Оскільки мета контролю є загальною для органів фінансового контролю, то, відповідно, можна говорити і про єдині етапи, стадії, які будуть покладені в основу її реалізації. В даній ситуації йдеться про вироблення єдиних положень процесу фінансового контролю для всіх органів, які його здійснюють, не виключаючи властиві кожному органу власні особливості контрольної діяльності, що закріплені у нормативно-правових актах. На жаль, питанню дослідження процесу фінансового контролю вченими приділялося мало уваги, йому присвячені поодинокі наукові праці, в яких розглядаються окремі його аспекти. Важливу роль для з’ясування основних теоретичних питань фінансового контролю відіграли праці відомих вчених юристів-фінансистів: О.М. Горбунової, О.Ю.Грачової, Л.К. Воронової, М.В. Карасьової, М.П. Кучерявенка, П.С.Пацурківського, Л.А. Савченко, Н.І. Хімічевої та інших. Фінансовий контроль здійснюється в процесуальній формі, тому все більшого значення набувають питання правового регулювання діяльності органів фінансового контролю щодо проведення ними контрольних заходів, пошук нових шляхів, створення яких не можливо без дослідження фінансового контролю, як виду контрольного процесу. Не зважаючи на наявність наукових праць, які висвітлюють порядок проведення фінансового контролю, ми не можемо констатувати, що проблеми пов’язані з удосконаленням процесу фінансового контролю вирішені. Однак нині залишається ще багато дискусійних та практично не досліджених питань. Це стосується поняття процесу фінансового контролю, його правового регулювання, визначення ознак, стадій, гарантій. Саме це і зумовлює актуальність обраної теми дослідження. Мета і завдання полягає у тому, щоб на основі узагальнення правозастосовної діяльності органів фінансового контролю, врахування досягнень юридичної та економічної наук, аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства розкрити

правові проблеми процесу фінансового контролю як самостійної правової форми діяльності органів фінансового контролю.

Відповідно до поставленої мети були визначені основні завдання:

з’ясувати поняття, сутність та ознаки процесу фінансового контролю;
проаналізувати еволюцію поглядів на процес фінансового контролю;
визначити поняття та стадії процесу фінансового контролю;
охарактеризувати зміст та порядок здійснення контрольних дій на кожній стадії процесу фінансового контролю;
визначити основні гарантії зміцнення законності при здійсненні фінансового контролю;
розкрити значення контрольно-процесуальної форми у зміцненні законності у сфері фінансового контролю;
розробити рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правових актів, які стосуються порядку проведення контрольних дій.

Об’єктом роботи є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням фінансового контролю і регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами України “Про Рахункову палату”, “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, “Про державну податкову службу в Україні” та багатьма іншими законами, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами органів фінансового контролю. Предметом є нормативні акти, що регулюють процес фінансового контролю. Методи Теоретико-методологічною основою дослідження, відповідно до поставленої мети і сформульованих завдань, стали такі методи: діалектичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-догматичний (спеціально-юридичний). Використання діалектичного методу пізнання соціальних процесів дозволило врахувати всі взаємозв’язки явищ, що розглядаються, об’єктивно оцінити ефективність діяльності контролюючих органів у сфері фінансового контролю. Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі українського законодавства різних років, порівнянні його з іноземним (у першу чергу з російським), а також визначенні основних категорій фінансового контролю – таких, як “процес фінансового контролю”, “фінансово-контрольні процедури”, “прийоми фінансового контролю” тощо. Застосування системно-структурного методу надало можливість визначити місце правових норм, які регулюють порядок проведення фінансового контролю, в системі права України та системі фінансового права. За допомогою формально-догматичного методу досліджувався зміст процесу фінансового контролю, його стадій, гарантій законності. Кожен із використаних методів застосовувався у конкретному випадку не ізольовано, а в поєднанні з іншим Курсова робота складається із вступу, трьох розділів,сім підрозділів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг основного тексту роботи сторінок.

РОЗДІЛ I ЕВОЛЮЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ: ДОКТРИНАЛЬНИЙ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТИ

1.1. Розвиток теоретичних поглядів на процес фінансового контролю

Для ефективного використання можливостей фінансового контролю у виконанні поставлених перед ним завдань, великого значення набуває реалізація контрольної діяльності. Процес фінансового контролю складний і різносторонній. Його сутність не розкривається однією особливістю, а характеризується їх сукупністю. Діяльність органів фінансового контролю різнобічна. Це пояснюється, перш за все, особливістю підконтрольних суб’єктів, об’ємом питань, що підлягають контролю, характеристикою заходів, що застосовуються контролюючими органами за результатами контрольної діяльності, а також компетенцією самого контролюючого органу. Потреба в організації контрольно-ревізійної роботи обумовлена необхідністю координації і взаємозв’язку цілого ряду однорідних дій, що виконуються колективом контролюючого органу. Виконання контрольної функції залежить від належної її організації, оскільки послідовна та регламентована діяльність органів фінансового контролю прямопропорційно впливає на її ефективність.

Під організацією розуміють “ такий вид управлінських дій, який пов’язаний з формуванням системи, що управляє, і системи, що управляється ” Також її можна розглядати, як упорядковану взаємодію окремих елементів, що знаходяться у функціональній залежності ” На думку А.М. Омарова, функцією організації є забезпечення динамічної рівноваги внутрішніх процесів системи і її впорядкування шляхом створення відповідної структури і регулювання дій, що в ній проходять. Організація як функція управління полягає у формуванні органів фінансового контролю, визначенні їх правового статусу, структури, порядку здійснення фінансового контролю, виборі методів контролю тощо. Діяльність контролюючих органів щодо проведення контрольних заходів відбувається у вигляді певного процесу. Якщо звернутися до енциклопедії, то там він розглядається, як “сукупність послідовних дій, направлених на досягнення певного результату” Фінансовий контроль потребує чіткої організації, тобто проведення його у відповідній правовій формі. Звертаючись до публікацій провідних вчених можна виявити цікаву історію дослідження форм діяльності органів державної влади. Ці питання вже давно обговорюються, але лише на рівні вироблення відповідних поглядів, а поділ відбувався в основному в залежності від гілок влади.

Студенікін С.С. представляв поділ у вигляді трьох форм: законодавство, правосуддя та виконавчо-розпорядча діяльність .

В науці набула важливого значення запропонована класифікація за зовнішніми ознаками діяльність органів державної влади по виконанню функцій держави. Це правова і суто фактична (організаційна) . Фактична, по своїй суті, форма діяльності – це організаційно-масова, культурно-виховна, обліково-статистична, технічно-виконавча та діяльність державних органів, яка не тягне за собою правових наслідків. Байтин М.Й. виділяє такі, як: а) організаційно-регламентовану, б) організаційно-ідеологічну, в) організаційно-економічну діяльність. Під правовою формою розуміють – однорідну за своїми зовнішніми ознаками (характеру і юридичними наслідками) діяльність всіх, великої кількості чи декількох органів держави по організації суспільних відносин за допомогою прийняття правових актів.

В юридичній літературі зустрічається не одна точка зору щодо такої класифікації.

Самощенко І.С. до правових форм відносить: правотворну, оперативно-виконавчу та правоохоронну діяльність М.Г. Александров виділяє нормотворну, управлінсько-виконавчу, правоохоронну С.С. Алексєєв – правотворчу, правовиконавчу, правозабезпечуючу діяльність, поділяючи останню на організаційну, контрольно-наглядову та правоохоронну. Вопленко М.М. відносить контроль до правозастосовної діяльності поділяючи її на юрисдикційну, виконавчо-розпорядну, контрольно-наглядову. Виділяли і такі форми правової діяльності, як правозастосовна, правоустановна, правотворна. О.М. Козиріна, фінансовий контроль – здійснювана з використанням специфічних організаційних форм і методів діяльність державних органів, а в певних випадках і недержавних організацій, наділених законом відповідними повноваженнями з метою встановлення законності і достовірності фінансових операцій, об’єктивної оцінки економічної ефективності фінансово-господарської діяльності і виявлення резервів її підвищення, збільшення доходів до бюджету і збереження державної власності. Фінансовий контроль – це діяльність органів і недержавних організацій, наділених відповідними повноваженнями, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів держави. Фінансовий контроль як діяльність відповідних органів здійснюється у процесуальній формі, оскільки вона відбувається у певній послідовності та з дотриманням відповідної процедури. Дуже важливо встановити і закріпити процедури діяльності органів фінансового контролю та звести їх в єдину процесуальну форму, що в свою чергу забезпечить дотримання порядку під час проведення фінансового контролю та надасть можливість здійснювати контроль за дотриманням

законодавства в процесі такої діяльності. Оскільки фінансовий контроль зачіпає не лише інтереси державні, але і інтереси суб’єктів господарювання, то саме процесуальна форма діяльності органів фінансового контролю є однією із гарантій забезпечення прав і свобод підконтрольних суб’єктів та унеможливить вихід контролюючих суб’єктів за рамки процесуально-регламентованої діяльності. Процесуальні норми, які регулюють фінансово-контрольні правовідносини є відокремленою за своєю природою сукупністю норм, що займають відповідне місце в системі права. Позиція В.Д. Сорокіна є найбільш конструктивною і передбачає поділ процесуальних норм на дві групи: 1) одні з них утворюють самостійні галузі права; 2) інші – утворюють інститути, тобто структурні підрозділи відповідних матеріальних галузей права. Ці норми наділені ознаками галузі фінансового права, мають єдиний “галузевий” предмет і найбільш характерний (адміністративний) метод правового регулювання. Предметом фінансово-контрольного процесу виступають фінансово-правові відносини, що виникають, змінюються і припиняються в сфері відносин пов’язаних з плануванням контрольних заходів, їх проведенням, узагальненням результатів, прийняттям рішень за наслідками їх проведення, здійсненням контролю за виконанням рішення прийнятого за наслідками проведеного контролю, проведенням повторного фінансового контролю, оскарженням рішень і дій органів фінансового контролю та деяких інших. Крім предмета правового регулювання, фінансово-контрольний процес характеризується і методом правового регулювання. Метод фінансово-контрольного процесу передбачає побудову взаємовідносини між контролюючими і підконтрольними суб’єктами на основі владних приписів. Горшеньов В.М. розглядаючи методи поділив їх на матеріально-правові та процесуально-правові, що проявляються в нормах матеріального і процесуального права . Якщо матеріальні фінансово-правові відносини побудовані на основі імперативного методу, то зрозуміло, що їх реалізація можлива лише на його основі. Отже, методом правового регулювання фінансово-контрольного процесу виступає імперативний метод. В науці фінансового права розвиток вчень про процес фінансового контролю в стадії формування і на даний момент йому не приділяється значної уваги. Побудова процесу фінансового контролю здійснюється за аналогом кримінального та цивільного процесів і являє собою чітко врегульовану нормативно-правовими актами процедуру, систему дій, які складають порядок здійснення фінансового контролю. Більшу частину діяльності органів фінансового контролю займає реалізація регулятивних фінансово-контрольних норм і звісно частину – охоронних норм. Основна частина контрольної діяльності повинна бути максимально організована і врегульована з метою досягнення необхідних результатів. Дослідження поняття процесу фінансового контролю викликано вимогами науки фінансового права, оскільки від належної діяльності органів фінансового контролю залежить виконання завдань та функцій держави, її фінансова

стабільність, тому він має проводитися в своєрідній контрольно-процесуальній формі

1.2. Еволюція нормативно-правового регулювання процесу фінансового контролю Головним завданням контрольних органів є здійснення фінансового контролю шляхом проведення контрольних заходів. Для них обов’язковим є дотримання правових норм під час виконання контрольних функцій та відповідного порядку, встановленого нормативно-правовими актами. Зустрічаються випадки, коли приписи відповідних нормативно-правових актів використовуються недостатньо ефективно, або навіть залишаються поза фактичною діяльністю. Причиною цьому є відсутність порядку їх реалізації, його складність та непродуманість. Постійне зростання кількості норм, що регулюють процес фінансового контролю спричиняє необхідність їх узагальнення та вироблення процесуальних норм, що містилися б в одному нормативно-правовому акті. Тому важливим інструментом розробка якого триває, повинен стати закон, кодекс або інший консолідований нормативно-правовий акт, що встановлював би загальнообов’язкові правила здійснення фінансового контролю контролюючими суб’єктами і відповідно встановлював вимоги до дій підконтрольних суб’єктів в процесі фінансового контролю. Процес фінансового контролю регулюють і ряд процесуальних нормативно-правових актів. Саме вони більш чітко визначають порядок проведення фінансового контролю шляхом закріплення в процесуальних нормах основних вимог, що висуваються як до контролюючих, так і підконтрольних суб’єктів. Такими актами є Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління від 03.10.97; Інструкція про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби України за зверненням правоохоронних органів, затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління від 26.11.99; Стандарт Рахункової палати “Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів”, затверджений постановою Колегії Рахункової палати від 27.12.04 та інші Контрольно-процесуальні норми, що містяться в зазначених нормативно-правових актах можна поділити на основні групи. До першої групи необхідно віднести норми, що визначають загальні положення порядку проведення контрольних заходів; до другої – ті, що закріплюють права й обов’язки учасників контрольного процесу, взаємовідносини між ними; до третьої – норми, що регламентують порядок здійснення контрольних дій. Це норми, які регулюють позитивну поведінку учасників фінансово-контрольних відносин. До четвертої групи процесуальних норм включені норми, які регулюють правоохоронну діяльність, тобто направлені на боротьбу з правопорушеннями в сфері фінансової діяльності та притягненні винних осіб до адміністративної,

фінансово-правової відповідальності. В нормативно-правових актах, які регулюють відносини в сфері фінансового контролю одночасно містяться норми всіх груп. При цьому, ці норми зазвичай містяться з матеріальними фінансово-контрольними нормами в одних нормативно-правових актах.

Процесуальні норми в сфері фінансового контролю мають специфічні особливості, якими є:

імперативність, яка надає контрольно-процесуальним нормам обов’язковості. Ці норми чітко визначають поведінку учасників фінансово-контрольного процесу, яка не може змінюватися за домовленістю та бажанням сторін;
в них чітко визначений порядок проведення фінансового контролю, чим саме і забезпечується послідовність, чіткість та узгодженість дій контролюючих суб’єктів;
правила, що містяться в процесуальних фінансово-контрольних нормах направлені на забезпечення законності в процесі проведення контрольних заходів;
фінансові контрольно-процесуальні норми адресуються посадовим особам органів фінансового контролю. Вони містять одночасно права та обов’язки посадових осіб і спрямовані на ефективне досягнення результату, що передбачений фінансово-контрольними нормами;
структура процесуальних фінансово-контрольних норм є тричленною як і матеріальних фінансово-контрольних норм. В диспозиції процесуальної фінансово-контрольної норми закріплені приписи в яких містяться вимоги до дій суб’єктів фінансового контролю, які уповноважені здійснювати контрольні дії по відношенню до підконтрольних суб’єктів. Гіпотезою процесуальної фінансово-контрольної норми виступають умови та обставини, що пов’язані з реалізацією диспозиції матеріальної фінансово-контрольної норми або реалізацією санкцій за порушення матеріальних або процесуальних фінансово-контрольних норм. Санкції ж норм містять в собі дані щодо настання невигідних наслідків у випадку порушення диспозицій цих норм.

З аналізу процесуальної фінансово-контрольної норми можна зробити висновок, що більшість з них містять в собі лише диспозицію. Сучасна наука фінансового права не може ігнорувати існування процесуальних фінансово-контрольних норм, які забезпечують реалізацію матеріальних. Дослідження процесуальних фінансово-контрольних норм викликано тією необхідністю, що від їх встановлення та удосконалення залежить покращення самої процедури, порядку здійснення фінансово-контрольної діяльності. Процесуальні норми забезпечують оптимальні умови правового регулювання та є гарантією зміцнення режиму законності Процесуальні норми, які регулюють діяльність органів державної влади, що здійснюють фінансовий контроль, не дають змоги цим суб’єктам виходити за

межі правил закріплених цими нормами, оскільки вони адресуються суб’єктам, що здійснюють фінансовий контроль і містять в собі приписи, які поєднують права і обов’язки одночасно. Деякі автори вважають, що якщо процесуальний порядок забезпечує успішну діяльність органів слідства і суду, правильність виконання покладених на них законом завдань, то чому не використати його можливості як важливі засоби досягнення правильного ефекту в діяльності інших державних органів.

Чітке закріплення в нормативно-правових актах, а найкраще в єдиному, правил застосування фінансово-контрольних норм матиме важливе значення по-перше, для впорядкування діяльності органів фінансового контролю, які застосовують відповідні норми; по-друге, для реалізації гарантій прав підконтрольних суб’єктів. Наявність нормативно-правових актів, які визначають процес фінансового контролю в певній мірі забезпечує певний рівень ефективності контрольної діяльності, але не на стільки, наскільки це можливо. Наступним невід’ємним і неминучим кроком в напрямку вироблення єдиних підходів до порядку проведення контрольних заходів є прийняття Закону України “Про фінансовий контроль”, проект якого схвалений Кабінетом Міністрів України і поданий до Верховної Ради України 30.08.02 та інший проект Закону України “Про державний фінансовий контроль” зареєстрований 18.02.04, а також проект Закону України “Про систему державного фінансового контролю в Україні” та Проект Закону України від 08.08.02 “Про основні засади здійснення контролю за діяльністю суб’єктів господарювання в Україні”. Прийняття Закону України “Про фінансовий контроль” стане важливим кроком у зміцненні системи фінансового контролю, що не було зроблено жодним нормативно-правовим актом, який діє на сьогоднішній день. Процесуальні норми традиційно виділялися в бюджетному праві. Що стосується інших інститутів фінансового права, то процесуальні норми в них не відділялися від матеріальних. Однак це не означає, що процесуальні норми, або відповідна процедура передбачена законодавством характерна тільки для бюджетної діяльності держави, вона властива і для всіх інших сфер фінансової діяльності. Особливо процесуальними нормами потребує врегулювання сфера фінансового контролю. Прийняття нових нормативно-правових актів, постійне удосконалення існуючих, є однією із необхідних умов зміцнення законності, невід’ємною складовою якої є вироблення засад функціонування процесу фінансового контролю. Чинне законодавство не відображає належний його стан, який хотілося б бачити, тому усунення прогалин та недоліків у нормативно-правових актах, що регламентують діяльність органів фінансового контролю, в процедурно-процесуальних його рамках, є завданням, яке вирішується з часів прийняття Конституції України. Виконана велика робота по розвитку та вдосконаленню законодавства, що регулює процес фінансового контролю, але цього недостатньо. Для створення належної нормативно-правової бази процесу фінансового контролю слід впорядкувати чинні нормативно-правові акти. Це приведе до: 1) виключення з

них дублювання однотипних дій органів фінансового контролю, які ними регулюються по-різному; 2) можливості вироблення єдиного порядку проведення фінансового контролю, який на даний час урегульований різними нормативно-правовими актами; 3) заміни великої кількості нормативно-правових актів, що визначають порядок проведення фінансового контролю, єдиним нормативно-правовим актом, який охоплюватиме весь процес фінансового контролю, від початку до завершення.

15 РОЗДІЛ II ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАДІЙ ПРОЦЕСУ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

2.1. Поняття та види стадій процесу фінансового контролю

Виділення процесу фінансового контролю в системі юридичного процесу викликало необхідність дослідження основних його стадій, адже він вимагає здійснення великої кількості дій, які повинні відповідати правовим вимогам, проводитися в логічній послідовності та спрямовуватися на досягнення необхідного результату. В зв’язку з цим, виникає необхідність його поділу на відповідні етапи, окремі стадії. Це, в свою чергу, дозволить краще прослідкувати діяльність контролюючих суб’єктів та надасть можливість в подальшому удосконалити та підвищити ефективність контрольної діяльності. Дослідження стадій процесу фінансового контролю здійснюється з урахуванням загальнотеоретичних аспектів юрисдикційних процесів. Але це не свідчить про механічне перенесення властивостей стадій кримінального, цивільного процесів на сферу не юрисдикційної діяльності, якою і є контрольно-процесуальна діяльність. Так, наприклад, Д.М. Баграх допускає певне зміщення стадій в часі в не юрисдикційних процесах, чого не може бути в юрисдикційних. Всі стадії поєднані спільними цілями та завданнями, оскільки процес фінансового контролю кінцевим своїм результатом спрямований на забезпечення законності в сфері контролю за фінансовою діяльністю. Разом з тим, кожна стадія має свої часові межі, конкретні цілі та завдання, коло контрольно-процесуальних дій. Крім цього, кожна стадія є самостійним етапом, що є умовою для виникнення та існування наступної стадії за умови виконання необхідних контрольних дій на попередній. На кожній стадії виникають нові фінансово-контрольні правовідносини, які в кінцевому результаті спрямовані на досягнення єдиної мети контрольного процесу. В літературних джерелах автори в котрий раз говорять, що контрольний процес складається з низки послідовних етапів ”, або ” процес фінансового контролю складається з певних послідовних стадій ”. Кожний з науковців по своєму підходив до стадій, визначав їх зміст та порядок здійснення, що не складало загальної картини про процес фінансового контролю в цілому. Стадії процесу фінансового контролю розглядалися науковцями, проте вони чітко їх не розмежовували, не розкривали межі кожної, не висвітлювали особливостей, які надають можливість видокремити і розглянути кожну стадію як окремий етап процесу фінансового контролю. Під стадією розуміють “ певну ступінь (період, етап) в розвитку чого-небудь

В теорії прийнято виділяти наступні ознаки самостійності стадій процесу фінансового контролю: обов’язкові та факультативні.

До обов’язкових відносять: по-перше, конкретні завдання та функції, які властиві тільки одній стадії; по-друге, наявність своєї системи юридичних фактів, яка забезпечує перехід з однієї стадії на іншу, по-третє, специфіка правового статусу учасників контрольного процесу; по-четверте, особливості операцій та дій, що відбуваються на кожній стадії та характер юридичних наслідків за результатами цих дій; по-п’яте, особливості закріплення у відповідних документах кінцевих результатів До факультативних ознак стадії слід віднести: по-перше, наявність властивих лише для неї принципів, по-друге, можливість бути підготовчою по відношенню до наступної, і в той же час, перевірочною для попередніх стадій . Отже, стадія процесу фінансового контролю – це відносно самостійний етап, що має конкретні завдання і функції, специфічний статус учасників, особливості їх дій, що виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів та мають документальне закріплення. Стадії процесу фінансового контролю відрізняються одна від одної наступним: 1) характером і формами процесуальної діяльності, 2) цілями і завданнями, 3) суб’єктами здійснення. Стадії процесу фінансового контролю включають в себе сукупність процедурних дій, які визначають порядок реалізації повноважень контролюючими суб’єктами. Контрольно-ревізійні процедури – це система методичних впливів на суб’єкти та об’єкти процесу розширеного відтворення, що здійснюються органами управління при реалізації контрольних функцій. Виконання контрольно-ревізійних процедур може здійснюватися як одночасно так і поетапно. Розглядаючи контрольно-перевірочну діяльність органів державної податкової служби, Онищенко В.А. виділив такі основні стадії: 1) підготовка контрольно-перевірочного процесу, 2) виконання контрольно-перевірочних дій, 3) узагальнення та реалізація результатів перевірки. Аналізуючи вищезазначені класифікації стадій процесу фінансового контролю, можна зробити висновок, що в деяких випадках відбувається змішування, об’єднання самостійних стадій, в інших – поділ на окремі частини, які складають зміст однієї стадії. На думку автора, наведені стадії, що розглядалися у класифікації різних вчених, не створюють цілісного уявлення про процес фінансового контролю, який розпочинається з планування і закінчується перевіркою виконання рішення, прийнятого за результатами контролю, а тому пропонує власну класифікацію стадій процесу фінансового контролю, які поділяє на основні та додаткові. Всі стадії процесу фінансового контролю в своїй сукупності характеризуються ознаками послідовності, регламентованості, взаємозв’язку і цілеспрямованості на досягнення поставленого завдання. Основні та додаткові стадії тісно взаємопов’язані між собою і логічно переходять одна в одну. Проведення фінансового контролю хоча б без однієї із основних стадій негативно вплине на кінцевий результат контролю. В той же час, будь-яке змішування, переплітання окремих за своїм змістом стадій, а також неправильне їх розмежування може потягти за собою виникнення

Правове регулювання процесу фінансового контролю