Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Правовий статус комерційних банків

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту та господарського права

КУРСОВА РОБОТА

з підприємницького права

Тема: "Правовий статус комерційних банків"

Виконав:

студент гр. МП-08а _ Переверзєва В.І.

(дата) (підпис) (П.І.Б.)

Перевірив:

к.ю.н., доцент _____________________________________ Переверзєв О.М.

(дата) (підпис) (П.І.Б.)

Донецьк 2011

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 37 сторінки, 17 джерел.

Об'єкт дослідження – Комерційні банки.

Мета роботи – на основі теоретичного аналізу, з використанням відповідних нормативних актів дослідити проблему, пов'язану з визначенням правового положення комерційних банків на території Україні.

В даній роботі розглядається сутність та особливості Комерційного банку. Приділяється увага державної реєстрації, ліцензування реорганізації та ліквідації банків. Розкривається порядок створення комерційного банку. Визначаються проблеми Комерційних банків та шляхи їх вирішення.

СУБ'ЄКТИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО, КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК, НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ, РЕЄСТРАЦІЯ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ, РЕОРГАНЯЗАЦІЯ, ЛІКВІДАЦІЯ, ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. СУТНІСТЬ, ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ….….……………….….…………………………….6

Комерційний банк його поняття, сутність, особливості……………...…...6
Функції та принципи Комерційних банків……………………………......10

ПРАВОВИЙ СТАТУС КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ …………......…………16

2.1 Створення і діяльність комерційних банків………………………………..16

2.2 Державна реєстрація та ліцензування комерційних банків……...….……20

2.3 Реорганізація і ліквідація комерційних банків……….…………….…..…24

3. ПРОБЛЕМИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ...30

ВИСНОВКИ...……………………………………………………………………34

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………......…………...36

ВСТУП

Актуальність даної тими полягає в тому, що вон дозволяє розібратіся з проблемою розвитку комерційніх банків як складової фінансової банківської системи України. Перехід до ринку вже сьогодні сприяє розширенню попиту на банківські послуги, як з боку населення, так і з боку юридичних осіб. Поява значної кількості майново відокремлених господарюючих суб'єктів - акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, малих підприємств, кооперативів та інших - створює додатковий попит на послуги комерційних банків, включаючи залучення тимчасово вільних грошових коштів підприємств на депозитні рахунки, кредитування клієнтів, розрахунково-касове обслуговування.

Процес формування ефектівної банківської системи в Україні - доволі непросто завдання, яке має низьку своїх особливостей. Банки об'єктивно перебувають у центре багатьох суперечлівіх, кризового та доладно прогнозованіх явищем, притаманних передусім економіці перехідного періоду. Водночас саме стрімкий розвиток українських банків ставши основою формування повноцінніх ринкових відносін та сукупності базових елементів, пов'язаних із рухом фінансовіх ресурсів, без якіх функціонування ринкового господарства неможливе. З огляду на це, визначення головних проблем розвитку банківської системи України та обґрунтування шляхів їх розв'язання є надзвичайно актуальним завданням сучасної економічної науки, від успішного виконання якого значною мірою залежить подальший розвиток реального та фінансового секторів господарства.

Практична значимість даної роботи визначається її спрямованістю на вирішення питань пов'язаних з правовим статусом комерційних банків.

Об'єктом дослідження є саме комерційні банки, а предметом - операції, які смороду виконують, їх функції, значення в економіці країни, а також проблеми їх розвитку и удосконалення.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб на основі теоретичного аналізу, з використанням відповідних нормативних актів дослідити проблему, пов'язану з визначенням правового положення комерційних банків на території Україні.

Для досягнення наміченої мети були поставлені наступні завдання:

• Розкрити сутність та особливості Комерційного банку;

• Проаналізувати функції і принципи діяльності комерційних банків;

• Розглянути поняття державної реєстрації, ліцензування реорганізації та ліквідації Комерційних банків;

• Виявити проблеми комерційніх банків та шляхи їх вирішення.

1. СУТНІСТЬ, ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Поняття, сутність та особливості комерційних банків

Як і будь-яке підприємство, банк є самостійним господарюючим суб'єктом, володіє правами юридичної особи, виробляє і реалізує продукт, надає послуги, діє на принципах госпрозрахунку. Мало чим відрізняються і завдання банку як підприємства - він вирішує питання, пов'язані із задоволенням суспільних потреб в своєму продукті і послугах, реалізацією на основі отриманого прибутку соціальних і економічних інтересів, як членів його колективу, так і інтересів власника майна банку. Банк може здійснювати будь-які види господарської діяльності.

Основною метою комерційних банків на ранній стадії розвитку було оперативне отримання їх засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи одержання кредитів), вирішення засновниками за допомогою власного банку своїх групових чи індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів чи пайовиків, а також для власного розвитку.
Спочатку комерційні банки створювалися переважно як галузеві. Деякі банки виникли як дочірні банки державних спеціалізованих банків.
Поступово статус комерційних отримали колишні державні спеціалізовані банки. Так, на базі Жілсоц-банку був організований Укрсоцбанк, Агропромбанку - «Україна», Промбудбанку - Промінвестбанк. Таке роздержавлення зазначених трьох банків привело до створення в банківській системі України нерівних умов для діяльності банків, поставивши в скрутне положення знову організовані банки.

Більш правильним було б за колишніми державними банками залишити статус державних спеціалізованих банків, через які направлялася б державна кредитна і фінансова підтримка пріоритетних напрямів розвитку економіки. Так, у більшості країн така підтримка була у сільському хозяйсва, науці, державним підприємствам, житловому будівництві тощо

Основним джерелом доходів більшості комерційних банків є відсотки, стягнуті з позичальників за користування позиками. Пояснюється це тим, що банки є фінансовими посередниками, що здійснюють перерозподіл коштів між тими, у кого вони звільнилися, і тими, у кого з'явилася в них потреба.
Розмір відсоткової ставки за користування кредитом визначається в процесі переговорів між банком і позичальником при укладанні кредитного договору. Причому відсоток неоднаковий у тому ж банку стосовно різних клієнтів.
При встановленні відсоткової ставки враховується розмір базової процентної ставки, встановленої Національним банком України, співвідношення попиту та пропозиції на кредит, ступінь ризику, розмір і термін погашення кредиту, перспективи розвитку економіки і рівень інфляції. [7]

Комерційні банки здійснюють на договірних засадах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання послуг, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Порядок створення та діяльності комерційних банків регламентується законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про господарські товариства», Господарським кодексом України.

Організаційна структура банків відповідає загальноприйнятій схемі управління акціонерного товариства. Вищим органом комерційного банку є загальні збори акціонерів. Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада банку. Вона розглядає проекти кредитних і інших планів банку, затверджує плани доходів і витрат, прибутку банку, розглядає питання про відкриття і закриття філій банку й інших питань, пов'язаних з діяльністю банку, його взаєминами з клієнтами і перспективами розвитку. Склад ради, порядок і терміни виборів його членів визначає загальний напрямок діяльності банку.

Безпосередньо діяльністю комерційного банку керує правління, яке несе відповідальність перед загальними зборами акціонерів і радою банку. Правління складається з голови правління (президента), його заступників (віце-президентів) і інших членів. Засідання правління банку проводяться регулярно. Рішення приймаються більшістю голосів.

Комерційні банки можуть відкривати свої філії і представництва як на території Україні, так і за її межами на підставі письмової згоди регіональноговідділу НБУ. Необхідною умовою їхнього відкриття є повна оплата заявленого статутного фонду банку. І філія, і представництво не є юридичними особами. Вони - відокремлені підрозділи банку, що виступають від його імені і діють на підставі своїх положень, затверджених відповідно до порядку, передбаченим статутом банку. [11]

Діяльність банків у наш час досить широка, але всі види діяльності комерційних банків можна класифікувати на:

• активні операції;

• пасивні операції;

• банківські послуги.

Активні операції банків - це операції, за допомогою яких банки розміщують власний і залучений капітал. До них відносяться кредитні, касові, акцептні операції, операції з цінними паперами, договори з нерухомістю. Найважливішим із них є кредитні і касові - на їх частку доводиться близько 75% балансу.

Змістом пасивних операцій є формування ресурсів з метою акумуляції коштів для подальшого фінансування активних операцій. Найважливіший вид пасивних операцій - депозитні операції, тобто всі термінові і безстрокові вклади клієнтів. Іншими видами пасивних операцій є ощадні вклади й емісія банківських та іпотечних облігацій.

Послуги комерційних банків - вид діяльності банків, спрямованої на залучення фізичних та юридичних осіб як постійних клієнтів. Основними видами банківських послуг є інкасові, акредитивні, перекладні, довірчі, лізингові. Сучасні банки надають більше 200 видів послуг.

Основними відмінностями комерційних банків від інших суб'єктів підприємницької діяльності полягають у наступному: тільки банки мають право здійснювати в сукупності такі операції: залучення у внески грошових коштів фізичних і юридичних осіб; розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; відкриття та ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб; передача державою комерційним банкам деяких адміністративних повноважень (контроль за додержанням касової дисципліни, контроль за валютними операціями); обмеження правоздатності банків (комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування, обмеження щодо наявності у власності нерухомості); обов'язок банків тримати частину своїх коштів (обов'язкові резерви) в НБУ; наявність ліцензії на здійснення банківських операцій, без якої банк взагалі не може розпочати роботу, тільки юридичні особи, зареєстровані в НБУ як банк має право приймати у своїх назвах термін «банк» і похідні від нього словосполучення.
Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або спеціалізовані. Універсальними є банки, які здійснюють рівною мірою всі банківські операції. Спеціалізованими є банки, які здійснюють в основному кілька банківських операцій. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50% його активів є активами одного типу, статус спеціалізованого ощадного банку - у разі, якщо більше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Організаційна структура банків.

Залежно від правової форми діяльності банку його керування здійснюється радою банку і собою засновників. Банки, статутний фонд яких формується на паях, можуть бути утворені як товариства з обмеженою відповідальністю. При цьому пайові внески засновників можуть бути у вигляді грошей, майна та інших матеріальних активів. Акціонерні комерційні банки формірують свій статутний фонд за рахунок випуску акцій.

Вищим органом управління акціонерного банку є загальні со бою акціонерів, які має право вирішувати всі питання діяльності банку. У період між зборами функції вищого органу виковується рада банку, обраний зі складу акціонерів.

Виконавчим органом банку, керівним всієї поточної діячністі, виступає правління, очолюване Головою (Президентом). Правління визначає структуру апарату і функції всіх його підрозділень, відділів, секторів, департаментів, управлінь і т.д. Примірна структура управління і апарату великого комерційного банку представлена на схемі № 1.
Кредитна політика банку визначається загальними зборами акціонерів, радою та правлінням банку. Відділи кредитного управління принимают кредитні заявки, вивчають кредитоспроможність позичальників і направляв операційним відділам розпорядження по конкретних кредитних операціях.

1.2 Функції та принципи комерційних банків

Однією з важливих функцій банку є посередництво в кредиті, що вони здійснюють шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Особливість посередницької функції комерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їхнього використання позичальником. Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталі господарських зв'язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без участі проміжних ланок в особі вищестоячих банківських структур, на умовах платності і зворотності. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції позикових засобів. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, відповідне ринковому типу відносин.

Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони своєю діяльністю зменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі. Грошові кошти можуть переміщатися від кредиторів до позичальників і без посередництва банків, однак при цьому різко зростають ризики втрати коштів, що віддаються в позичку, і зростають загальні витрати по їх переміщенню, оскільки кредитори і позичальники не інформовані про платоспроможність один одного, а розмір і терміни пропозиції коштів не збігається з розмірами і термінами потреби в них. Комерційні банки залучають кошти, які можуть бути віддані в позичку, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованості своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених у банку.

Друга найважливіша функція комерційних банків - стимулювання нагромаджень у господарстві. Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, повинні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, але і формувати досить ефективні стимули до нагромадження засобів. Стимули до накопичення і заощадження коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Крім високих відсотків, виплачуваних по внесках, кредиторам банку необхідні високі гарантії надійності приміщення накопичених ресурсів у банк. Створенню гарантій служить формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів у комерційних банках. [7]

Поряд зі страхуванням депозитів важливе значення для вкладників має доступність інформації про діяльність комерційних банків і про ті гарантії, які вони можуть дати. Вирішуючи питання про використання наявних у кредитора засобів, він повинен мати достатню інформацію про фінансовий стан банку, щоб самому оцінити ризик майбутніх вкладень.

Третя функція банків - посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами.

У зв'язку з формуванням фондового ринку отримує розвиток і така функція банків, як посередництво в операціях з цінними паперами. Банки мають право виступати як інвестиційні інститути, що можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередника; інвестиційного консультанта; інвестиційної компанії та інвестиційного фонду. Виступаючи у ролі фінансового брокера, банки виконують посередницькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення.[13]

Як інвестиційний консультант банк надає консультаційні послуги своїм клієнтам із приводу випуску та обігу цінних паперів. Якщо банк бере на себе роль інвестиційної компанії, то він займається організацією випуску цінних паперів і видачею гарантій по їх розміщенню на користь третьої особи; купівлею-продажем цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, у тому числі шляхом котирування цінних паперів, т. е. повідомляє на визначені цінні папери "ціни продавця" і "ціни покупця", по яких він зобов'язується їх продавати і купувати. Коли банк розміщає свої ресурси в цінні папери від свого імені і всі ризики, пов'язані з таким розміщенням, усі доходи і збитки від зміни ринкової оцінки придбаних цінних паперів відносяться за рахунок акціонерів банку, то він виступає як інвестиційного фонду.

Банківська система сьогодні - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків і товарного виробництва і обігу історично йшов паралельно і тісно перепліталося. При цьому банки, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва.

Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств, що отримали назву фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення і інші грошові кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, і надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додаткового капіталу. Банки створюють на нові вимоги і зобов'язання, які стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нове зобов'язання - депозит, а видаючи позику - нова вимога до позичальника. Цей процес створення нових зобов'язань складає суть фінансового посередництва. Ця трансформація дозволяє подолати складності прямого контакту вкладників і позичальників, що виникає через розбіжність пропонованих і необхідних сум, їх термінів, прибутковості, і т.д. [5]

Принципи діяльності комерційних банків.

Першим і основним принципом діяльності банку є робота в межах реально наявних ресурсів. Комерційний банк може здійснювати безготівкові платежі на користь інших банків, надавати іншим банкам кредити і отримувати гроші готівкою в межах залишку коштів на своїх кореспондентських рахунках. Можливості самостійно створювати грошові кошти на розрахункових рахунках своєї клієнтури понад наявні у них ресурсів обмежені.

Робота в межах реально наявних ресурсів означає, що комерційний банк повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів. Перш за все це відноситься до термінів тих і інших. Так, якщо банк залучає кошти головним чином на короткі терміни (вклади короткострокові або до запитання), а вкладає їх переважно в довгострокові позики, то його здатність без затримок розплачуватися за своїми зобов'язаннями (тобто його ліквідність) виявляється під загрозою. [6]

Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризиком потребує від банку збільшення питомої ваги власних коштів у загальному обсязі його ресурсів. Жорстка залежність активів банку від характеру його пасивів повинна враховуватися при визначенні економічних нормативів діяльності банків і при регулюванні їх операцій. Можливість здійснення тих чи інших специфічних банківських операцій (іпотечних, інвестиційних тощо) детермінована структурою пасивів банку. Тому розробляючи умови операцій, необхідно першорядне увагу приділити джерелам формуванняня відповідних пасивів.

У межах наявних у банків ресурсів він вільний у проведенні своїх активних операцій (за дотримання встановлених економічних нормативів), тобто обсяг його активних операцій не може бути обмежений адміністративними, вольовими методами.

Адміністративні обмеження можуть мати разовий. надзвичайний характер. Систематичне їх застосування підриває комерційні основи діяльності банку, а тому пріоритет у регулюванні, в тому числі має реструктівную спрямованість, повинен бути відданий економічним заходам.

Принцип роботи в межах реально залучених ресурсів як фундамент комерційної діяльності банку змінює її акценти: зростає зацікавленість банку у залученні депозитів, розвивається справжня конкуренція за пасиви, яка звільняє рух кредитних ресурсів від адміністративних пут єдиного державного банку. Гостра боротьба за пасиви стимулює пошук банками найефективніших сфер докладання своїх ресурсів. Відбувається реальне переміщення банківського капіталу в наибо ¬ леї рентабельні і динамічні галузі (на жаль, в умовах інфляції найбільш прибуткової стала сфера обігу - торгівля, біржовий бізнес, і банківський капітал стимулює наростання в них спекулятивних операцій). Радикально змінюється кредитне планування в банках. Комерціалізація не означає відмову від кредитного планування, навпаки, його значення (як поточного. Так і перспективного) незмірно зростає. Але основу планування при цьому вже складають ресурси банку, а не його вкладення.

Працювати в межах реально залучених ресурсів, забезпечуючи при цьому підтримку своєї ліквідності, комерційний банк може, лише володіючи високим ступенем економічної свободи в поєднанні з повною економічною відповідальністю за результати своєї діяльності.

Другим найважливішим принципом, ні якому базується діяльність комерційних банків, є повна економічна самостійність. подразумевающая і економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність передбачає вільне розпорядження власними коштами банку і залученими ресурсами. вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами, що залишаються після сплати податків.
Чинне банківське законодавство надало всім комерційним банкам економічну свободу в розпорядженні своїми фондами і доходами. Доходи (прибуток) банку, що залишаються в його розпорядженні після сплати податків, розподіляються відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Воно встановлює норми і розміри відрахувань у різні фонди банку, а також розміри дивідендів по акціях.[4]

Економічна відповідальність комерційного банку не обмежується його поточними доходами (як це мало місце щодо госпрозрахункових установ спецбанков), а поширюється і на його капітал. За своїми обов'язками банк відповідає всіма належними йому коштами та майном, на які відповідно до чинного законодавства може бути накладено стягнення. Весь ризик від своїх операцій комерційний банк бере на себе.

Третій принцип полягає в тому, що взаємини комерційного банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики комерційний банк виходить насамперед з ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності. Орієнтація на «загальнодержавні інтереси» не сумісна з комерційним характером роботи банку і неминуче обернеться для нього кризою ліквідності.

Четвертий принцип роботи банку полягає в тому, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічної (а не адміністративними) методами. Держава визначає «правила гри» для комерційних банків, але не може давати їм наказів.

2. ПРАВОВИЙ СТАТУС КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

2.1 Створення і діяльність комерційних банків.

Порядок створення та діяльності комерційних банків регламентується законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства", "Про аудиторську діяльність", "Про заставу " та інші.

Основні принципи створення і ліцензування комерційних банків закріплені в Законі України "Про банки і банківську діяльність", які потім конкретизуються у відповідних нормативно-правових актах Національного банку України. Порядок державної реєстрації банків регламентується Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 375, з наступними змінами та доповненнями.

Засновниками, акціонерами комерційних банків можуть бути українські та іноземні юридичні та фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів, комерційних банків. Ними також не можуть бути громадяни наступних категорій: військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, органів державної влади і управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, зареєстрованим Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.