Праввоий статус та законодавчі засади контрольних повноважень органу державного фінансового контролю

Міністерство освіти та науки  сім’ї молоді та спорту

Тернопільський національний економічний університет (зміниш на свій)

Юридичний факультет

                                                                                                    кафедра публічного

                                                                                                   права (також зміниш)

Курсова робота

З дисципліни – Адміністративне право України

На тему:

«Правовий статус та законодавчі засади контрольних повноважень органу державного фінансового контролю України»

                                                                                Виконав:

                                                                                     студентка групи ПР-44

                                                                                        Ковальчук І.К. (зміниш)

                                                                 Перевірив:

                                                                                           Викладач  Петренко С.М.

Львів – 2013

План

Вступ

1. Правовий статус та система органів державного фінансового контролю України………………………………………………………………………6

2. Законодавчі засади та види контрольних повноважень органу державного фінансового котролю України…………………………………………….15

3. Основні функції, права та обв’язки органу державного фінансового котралю України під час здійснення ним контрольних повноважень…25

Висновки…………………………………………………………………………..32

Список використаних джерел

Вступ

        Актуальність теми дослідження. Важливе значення має фінансовий контроль як форма контролю з боку держави за законністю та обґрунтованістю виконання фінансових операцій із визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення і використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного та соціального розвитку держави.

       Державний фінансовий контроль спрямований на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, а за наявності таких відхилень-на своєчасне вжиття відповідних коригувальних і запобіжних заходів. Від ефективності державного фінансового контролю залежить економічне і політичне благополуччя нації.

       Дослідженню підвищення ефективності фінансового контролю присвячено багато наукових праць. Зокрема Бєльчик С.В. підкреслює, що підготовка і прийняття відповідних нормативно-правових актів-це запорука інтенсивного розвитку контрольно-ревізійної служби, тепер органу державного фінансового контролю України та підвищення загального рівня фінансово-бюджетної дисципліни. Погляди Бєльчика С.В. розділяє Заглада І.В. Він вважає, що масові причини порушень чинного законодавства пов’язані з недосконалістю законодавчої бази. Кінащук Л.К. та Костюшко В.В. вважають ревізію і перевірку основними засобами підвищення ефективності роботи контрольно-ревізійної служби.

        Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері організації і здійснення фінансового контролю в Україні та регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Господарським кодексом України Законами України, “ Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні ”, та багатьма іншими законами, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами органів фінансового контролю.

        Предметом дослідження є теоретичні і методологічні проблеми правового регулювання здійснення контрольних повноважень органів фінансового контролю в Україні.

        Мета дослідження. Визначення сутності і значення державного фінансового контролю і системи його органів, зокрема Державної фінансової інспекції України у використанні і збереженні державних фінансових ресурсів, та окреслення заходів по підвищенню її ефективності. Виходячи з даного твердження, основною метою дослідження є :

—    висвітлення  особливостей функціонування  Державної  фінансової інспекції України та її територіальних відділень;

— розробка пропозицій щодо вдосконалення роботи Державної фінансової інспекції України задля покращення національної системи контролю в цілому.

      Завдання. У цій курсовій роботі розглянуто правовий статус та законодавчі засади функціонування та здійснення контрольних повноважень органу державного фінансового контролю України. У зв’язку з чим вважаємо за необхідне, з метою вдосконалення здійснення фінансового контролю, зосередити увагу на вирішенні таких завдань: – проведення аналізу чинного законодавства щодо функціонування Державної фінансової інспекції України всіх її підрозділів органу державного фінансового контролю України; – доведення єдності і нерозривності економічної, юридичної та управлінської складової контрольних повноважень органу державного фінансового контролю України; – правовий аналіз контрольних повноважень органу державного фінансового контролю України.

        Методи дослідження. Методологічною основою курсової роботи стали такі наукові методи: формально-догматичний (спеціально-юридичний), порівняльно-правовий та системно-структурного аналізу. За допомогою формально-догматичного методу досліджувався зміст та сутність фінансово-контрольних правовідносин,. Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі законодавства України.

1. Правовий статус та система органів державного фінансового контролю України.

       Пріоритетне та основне місце серед органів, які провадять державний фінансовий контроль в Україні, займає орган державного фінансового контролю в Україні, в особі Державної фінансової інспекції України та її територіальних відділень на яку покладено завдання забезпечення цілісності державних матеріальних цінностей, зміцнення бухгалтерського обліку, а також проведення контролю правильності та обґрунтованості витрачання бюджетних коштів.

     Історія Служби фінансового контролю нерозривно пов'язана з історією становлення державності як складова її фінансової безпеки. Входячи до складу Російської імперії Україна не мала власних органів фінансового контролю. Контрольні функції, як і на всій території Росії, виконувало згідно з Положенням про місцеві контрольні установи в імперії від 3 січня 1866 року Управління державного контролю, яке працювало при Міністерстві фінансів. У такому вигляді цей орган фінансового контролю проіснував до 1919 року. Керівники молодої Української держави усвідомлювали надзвичайно важливу роль контрольних функцій Міністерства фінансів, Державної скарбниці і банків. Тому за часів Директорії був створений спеціальний апарат Державного контролера з надзвичайними правами і повноваженнями. З цього часу до 1937 року органи фінансового контролю неодноразово реорганізовувались, але функції фінансового контролю залишились незмінними. З 1937 до 1956 року фінансовий контроль в Україні здійснювало Контрольно-ревізійне управління Наркомату, пізніше Міністерство фінансів СРСР. У 1956 році Контрольно-ревізійне управління було створене у складі Мінфіну України. Після здобуття Україною незалежності виникла потреба у підвищенні ролі державного фінансового контролю, і у 1993 році прийнято Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Указом Президента України від 27.08.2000 № 1031 „Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” Головному контрольно-ревізійному управлінню України надано статус центрального органу виконавчої влади. Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” Головне контрольно-ревізійне управління України реорганізовано у Державну фінансову інспекцію України [12., ст. 178-179].

        Правове регулювання діяльності органів державного фінансового контролю  Україні здійснюється відповідно до Конституції України, що встановлює основні засади, принципи та гарантії здійснення державної політики в цілому. Конституція України гарантує забезпечення спрямованого курсу до розвитку правової держави України, де права та свободи людини є найвищою державною цінністю.

      Правовий  статус органів державного фінансового контролю України  регламентується відповідно до  Закону України «Про основні засади здійснення державного контролю в Україні» від 16 жовтня 2012 року. У даному нормативно-правовому акті зазначається, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Під час здійснення державного фінансового контролю в Україні орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України [5].

      Потрібно  зазначити, що до прийняття  Закону України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів», який був прийнятий 2 грудня 2010 року орган державного фінансового контролю в України мав назву, як Державна контрольно-ревізійна служба України (ДКРС України).  Цим законом було внесено ряд змін, до законодавчих актів України, також до Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні», який був перейменований на Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Але все ж таки такий орган,  як контрольно-ревізійна служба України не перестав функціонувати, адже функції та контрольні повноваження залишилися майже одні й ті самі, лише змінилася назва відповідно на орган державного фінансового контролю в Україні [6].

       Відповідно  до Закону України «Про основні  засади здійснення державного  контролю в Україні»  - орган  державного фінансового контролю  в Україні  виконує  ряд важливих завдань. До головних  завдань органу державного фінансового контролю в Україні належить: 1) здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань; 2) здійснення державного фінансового контролю за ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно; 4) контроль за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

       Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України [5].

      Правове регулювання діяльності органу державного фінансового контролю в Україні здійснюється також відповідно до Указу Президента України  «Про положення про державну фінансову інспекцію України» від 23 квітня 2011 року. Даним положенням було скасовано минулий Указ Президента України від 28 листопада 2000 року "Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України", який втратив чинність. З прийняттям Указу Президента України орган контрольно-ревізійного управління України був перейменований, на орган державного фінансового контролю в Україні, також була змінена  його структура та система, деякі повноваження. 

       Відповідно  до вищезгаданого указу Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Державна фінансова інспекція України у своїй діяльності керується Конституцією  та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України [7].

      До  основних завдань Державної фінансової інспекції України належить  - реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.

      Органи Державної фінансової інспекції України здійснюють незалежний державний фінансовий контроль від імені виконавчої гілки влади. До складу органів державного фінансового контролю в Україні входять Держфінінспекція України та її територіальні органи – державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції, головні державні фінансові інспектори в районах та містах.

        Державна  фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Держфінінспекція України та державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є юридичними особами публічного права, мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Державної казначейської служби України.   

       Нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність органів Державної фінансової інспекції України та її територіальних підрозділів, є Указ Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 „Про Положення про Державну фінансову інспекцію України”, Бюджетний кодекс України, наказ Міністерства фінансів України від 03.10.2011 № 1236 „Про затвердження положень про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 за № 1212/19950, та інші [7].

      Відповідно  до Положення про Державну  фінансову інспекцію України  від 23.04.2011 року  Держфінінспекцію України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України. Голова Держфінінспекції України має двох заступників, у тому числі одного першого. Першого заступника, заступника Голови Держфінінспекції України призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Голови Держфінінспекції України, погоджених із Міністром. Першого заступника, заступника Голови Держфінінспекції України звільняє з посад Президент України.

       Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держфінінспекції України, обговорення найважливіших напрямів її діяльності у Держфінінспекції України утворюється колегія у складі Голови Держфінінспекції України, першого заступника та заступника Голови Держфінінспекції України за посадою, визначених посадових осіб Мінфіну України. У разі потреби до складу колегії Держфінінспекції України можуть входити керівники структурних підрозділів Держфінінспекції України, а також у встановленому порядку інші особи. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу Держфінінспекції України.  

        Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Держфінінспекції України можуть утворюватися постійні або тимчасові консультативні, дорадчі органи. Рішення про утворення та ліквідацію колегії, постійних або тимчасових консультативних, дорадчих органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Головою Держфінінспекції України.    

        Положення про Держфінінспекцію України затверджується Президентом України. Кабінет Міністрів України затверджує граничну чисельність державних службовців та працівників Держфінінспекції України. А Голова Держфінінспекції України затверджує структура апарату, штатний розпис та кошторис Державної фінансової інспекції України за погодженням із Міністерством фінансів України. Потрібно зазначити, що відповідно до нормативно-правових актів України, Держфінінспекція України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

      Як і  будь-який орган державної влади  існування Державної фінансової  інспекції України може бути  припинено, відповідно до Положення  про Державну фінансову інспекцію  України - Держфінінспекція України припиняється шляхом реорганізації або ліквідації Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України [7].

    З прийняттям  положення про територіальні  органи Державної фінансової  інспекції, затвердженим Наказом  Міністерства фінансів України  „Про затвердження положень про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи” від 19 жовтня 2011 року були також затвердженні Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про державні фінансові інспекції у районах, містах та міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції.

       Відповідно  до даного положення Державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній фінансовій інспекції України та є її територіальними органами. У складі Інспекцій утворюються як структурні підрозділи державні фінансові інспекції у районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції, а також можуть вводитись посади головних державних фінансових інспекторів в районах та містах [10].

        Під  час здійснення своїх повноважень  передбачених законом,  Інспекції у своїй діяльності зобов’язані керуватися лише Конституцією України та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства фінансів України, дорученнями Міністра фінансів України, наказами Держфінінспекції, дорученнями Голови Держфінінспекції, а також положенням про Інспекцію, що затверджується Головою Держфінінспекції.

      Основним завданням Інспекцій є реалізація повноважень Держфінінспекції на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

      Інспекція здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через підпорядковані їй фінансові інспекції та головних інспекторів. Інспекція здійснює контроль за діяльністю підпорядкованих фінансових інспекцій та головних інспекторів. Під час виконання покладених на Інспекцію завдань вони взаємодіють з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Інспекція у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

        Інспекцію очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Держфінінспекції за погодженням з Міністром фінансів України та головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Відповідно до чинного законодавства України особа може бути призначена на посаду начальника Інспекції, якщо вона має вищу освіту фінансового, економічного або юридичного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стаж роботи за фахом в органах державної контрольно-ревізійної служби або в Держфінінспекції на керівних посадах нижчої категорії не менше 3 років або стаж роботи на керівних посадах у державній службі не менше 4 років чи в інших сферах економіки не менше 5 років. Для полегшення роботи та зменшення навантаження начальник Інспекції може мати двох заступників, у тому числі одного першого, яких за його поданням призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням із Міністром фінансів України Голова Держфінінспекції [10].

      В Інспекції може утворюватися колегія, для погодженого вирішення питань, що належать до її компетенції, обговорення найважливіших напрямів діяльності. Також для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Інспекції можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються начальником Інспекції.

        Інспекції діють на підставі положень, що затверджуються Головою Держфінінспекції. Інспекції є державними установами та утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно чинним законодавством України структуру, штатний розпис та кошторис Інспекції затверджує Голова Держфінінспекції за погодженням із Міністром фінансів України.

      Чисельність працівників Інспекції, підпорядкованих фінансових інспекцій та головних інспекторів затверджує Голова Держфінінспекції в межах граничної чисельності працівників, визначеної Кабінетом Міністрів України для територіальних органів Держфінінспекції.

        Інспекція є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки [10].

2. Законодавчі засади та види контрольних повноважень органу державного фінансового котролю в України.

       Незважаючи на посилення окремих етапів контролю, слід констатувати, що кількість фінансових порушень з року в рік не зменшується. Результати діяльності органу державного фінансового контролю України свідчать про динаміку зростання сум виявлених збитків і фінансових порушень в цілому.

      Ефективність контролю за економним і цільовим витрачанням бюджетних коштів, станом збереження державного і комунального майна залежить від комплексності його здійснення, своєчасності й повноти реалізації заходів для відшкодування завданих державі збитків, усунення причин, що призвели до фінансових втрат. Більшість із цих функцій покладено на орган державного фінансового контролю України в особі Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів [15., ст.49-50].

        Систему контролю можна вважати ефективною тільки тоді, коли вона забезпечує при найменших витратах досягнення намічених цілей. Ефективність контролю залежить від: точного визначення його завдань; правильного планування роботи; участі в ньому усіх служб управління; від використання в комплексі різних видів, форм та методів контролю; систематичного підвищення ділової кваліфікації кадрів; чітко налагодженої інформації про чинність законодавчих актів; правильної взаємодії контролюючих та правоохоронних органів; налагодження зв'язків відомчих контролерів з органами служби; дійового контролю за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами контролю; постійного вивчення передового досвіду організації ревізійної роботи і її розповсюдження: удосконалення методики здійснення контролю.

        Критеріями ефективності контролю є також фактори, які призначені для визначення ступеня досягнення поставлених цілей: а) витрати часу на здійснення контролю (чим менше витрачається суспільно корисної праці, тим більш ефективним вважається контроль); б) витрати коштів на здійснення контролю (вони повинні бути мінімальними); в) організаційні витрати, які характеризуються кількістю людей, яких відривають від продуктивної праці для здійснення контролю (чим менше засідань, рад, зборів витрачається на контроль, тим він ефективніший); г) кількість та цінність інформації для потреб управління, яка отримується в результаті контролю [ 15., ст.49-50].

      Тому, можна  зробити висновок, що не достатньо  законодавчо закріпити види державного  фінансового контролю та наділити  органи Державної фінансової  інспекції України контрольними  повноваженнями, для ефективного  їх здійснення необхідно підготувати  ряд нормативно-правових актів,  які б сприяли вчиненню контрольних  повноважень органу державного  фінансового контролю України  та забезпечили їх повноцінне  виконання та реалізацію у  життя. 

       Відповідно  до Закону України «Про основні  засади здійснення державного  фінансового контролю в Україні»  здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України. Відповідно до Указу Президента України «Про затвердження положення про Державну фінансову інспекцію України» - Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

      Відповідно  до Закону України «Про основні  засади здійснення державного  фінансового контролю в Україні» - державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через здійснення: 1) державного фінансового аудиту; 2) перевірки державних закупівель; 3) інспектування. Порядок здійснення державного фінансового контролю Державною фінансовою інспекцією України та її територіальними відділеннями визначається Кабінетом Міністрів України, який є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та координацію даного органу, визначає основні напрямки діяльності [5].

      Щодо державного  фінансового аудиту, то він  є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються органом державного фінансового контролю у звіті.

      Також про  фінансовий аудит, що здійснюється  відповідно органами державного  фінансового контролю в Україні  зазначено також у Господарському  кодексі України. Згідно ст. Стаття 363. аудит - це перевірка публічної  бухгалтерської  звітності, обліку,    первинних   документів   та   іншої   інформації   щодо фінансово-господарської  діяльності  суб'єктів  господарювання   з метою визначення достовірності їх звітності,  обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам. Відповідно до ч.3 ст. 363 ГКУ  державний  фінансовий  аудит   є   різновидом   державного фінансового  контролю  і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного  використання  державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення  бухгалтерського   обліку   і   достовірності   фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Державний фінансовий аудит здійснюється Рахунковою палатою та органами державного фінансового контролю відповідно до законів [2].