Прибуток підприємства та його використання

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Київський національний лінгвістичний  університет

Кафедра менеджменту

Курсова робота

З дисципліни «Економіка і фінанси підприємства»

на тему:

«Прибуток підприємства та його використання»

Виконала:

Студентка 205 групи

Чебан Анастасія

Науковий керівник:

доц.,к.е.н.Насікан Н.І.

Київ-2012

Вступ

Розділ 1. Економічна сутність прибутку та джерела його утворення на підприємстві

1. Прибуток підприємства як економічна категорія та об’єкт       управління……………………………………………………………..
2.   Формування прибутку підприємства………………………………..
3.   Напрямки використання прибутку підприємства…………………..

 Розділ 2. Аналіз прибутку та його планування у ДП «Арго»

         2.1.  Загальна характеристика діяльності ДП «Арго»…………………...

         2.2.  Факторній аналіз прибутку  ДП «Арго»…………………………….

         2.3.  Процес планування прибутку  та шляхи його ефективного      використання на підприємстві  ДП «Арго»…………………………

Висновки

Resume

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Прибуток являє собою  кінцевий фінансовий результат господарської  діяльності підприємства. Загальна економічна теорія визначає роль прибутку так: „У реальній дійсності прибуток - кінцева мета і рушійний мотив товарного виробництва і ринкової економіки. Це головний стимул і основний показник ефективності будь-якого підприємства і фірми”. [1]  Дійсно, важко переоцінити значення прибутку в загальній системі вартісних інструментів управління підприємством.

Керівнику будь-якого підприємства на практиці приходиться приймати безліч різноманітних управлінських рішень. Кожне прийняте рішення, що стосуються ціни, витрат підприємства, обсягу і  структури реалізації продукції, в  остаточному підсумку позначається на фінансових результатах підприємства, тому розробка методології управління прибутком на підприємстві на сьогодення є однім з найбільш гострих  теоретичних і практичних завдань  для фахівців в галузі економіки  і фінансів. 

Метою даної курсової роботи є розгляд теоретичних, методичних та практичних питань щодо фінансового менеджменту управління прибутком підприємства.

Поставлена мета обумовила  необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

• розкрити економічну суть такого поняття як прибуток підприємства;
• виявити мотиваційний механізм здійснення управлінських заходів щодо прибутку підприємства;
• вивчити і виявити методи управління прибутком, що застосовуються вітчизняними суб’єктами господарювання;
• виробити практичні рекомендації щодо управлінням прибутком на підприємстві.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми організації управління прибутком на підприємстві.

Об’єктом дослідження є прибуток підприємства.

Теоретичною методологічною основою курсової роботи являються основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних вчених-економістів.

Інформативною основою дослідження є праці українських і закордонних фахівців в області економіки підприємства; матеріали наукових конференцій; періодичної преси.

У ході дослідження використовувалися  загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури  й ін.

Розділ 1.Економічна сутність прибутку та джерела його утворення на підприємстві

1. Прибуток підприємства як економічна категорія та об’єкт  управління.

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.[2] Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності). Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів  прибутку. Насамперед розрізняють загальний  прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток — це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток  після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву — чистий прибуток.

У зарубіжній економічній  теорії та підприємництві загальновживаними  є поняття валового, маржинального  та операційного прибутку. Валовий прибуток — це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції за калькулювання за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати. Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат. Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами. [3] Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському  обліку, в офіційній звітності  суб'єктів господарювання, впливає  встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови  обліку фінансових результатів.

Прибуток - це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства - це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів. [4,5]

2. Формування прибутку підприємства

Поняття прибутку в економічній  системі існує у зв'язку з наявністю  товарно-грошових відносин, появою і  розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням  валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії:доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є  обов'язковою винагородою для  одержувача за надані ним послуги  у народному господарстві.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку було дано в  статистичному щорічнику України  за 1996 рік. "Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так  і за її межами, що відображена в  його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів  фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від  орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій". Отримання балансового прибутку було пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства (рис. 1.1).

• По-перше, це основна діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку. [5,c.69-71]
• По-друге, це діяльність, що не є основною для данного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її визначали як прибуток від іншої реалізації.

На рис. 1.1 зображена структурно-логічна  схема формування прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності та наведення  національних походжень(стандартів)бухгалтерського  обліку.

Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації

цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому  з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

• По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

Слід звернути увагу, що отримання  прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися.

З прийняттям Закону "Про  внесення змін і доповнень в Закон  України "Про оподаткування прибутку підприємств"" від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена  методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням  прибутку підприємств, як фінансового  результату їхньої діяльності. Однак  послаблення контролю за формуванням  прибутку з боку податкових органів  не зменшує значення цього показника  для підприємства. Прибуток залишається  джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства - суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті.[2,c.115-116]

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств. На рис. 1.2 показано схему формування прибутку підприємства з урахуванням змін у бухгалтерському обліку та звітності. Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.[7]

На рис. 1.2 наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.

3. Напрямки використання прибутку підприємства

   У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників (інвесторів). Принципову схему використання прибутку підприємства наведено на рис. 1.3.

Із загального прибутку сплачується  податок згідно з умовами, передбаченими  законодавством про оподаткування  прибутку підприємств. Прибуток, що залишився  після оподаткування (чистий прибуток), поступає в повне розпорядження  підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Рис. 1.3. Схема використання прибутку підприємства.

Відповідно до принципових (основних) напрямів використання цей  прибуток можна розділити на дві  частини: 1) прибуток, що спрямовується  за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток); 2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов’язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

Цю загальну схему розподілу  прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно-правовими  формами. Це стосується насамперед акціонерних  товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди  можна розглядати як плату за залучений  від продажу акцій капітал.[8]

Розподіл прибутку на виплату  дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий  рівень таких збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється  розв’язання завдань перспективного розвитку підприємства. Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. З урахуванням  цих обставин акціонерне товариство (підприємство) мусить вибирати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.[11,19]

Основними варіантами дивідендної  політики можуть бути: 1) виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох  років; 2) виплата дивідендів зі щорічним певним зростанням; 3) спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чистого прибутку; 4) виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб; 5) виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій. Кожний з цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується, як правило, не постійно, а в межах певного перспективного періоду з урахуванням економічної кон’юнктури та фінансового стану підприємства.

За розподілу прибутку підприємства величина дивіденду у  відсотках ( ) визначається за формулою

, (1.1)

де  — частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів;

 — статутний капітал (фонд) підприємства.

Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію (D) відповідно становитиме

, (1.2)

де  — кількість акцій, що формує величину статутного капіталу (кількість проданих акцій).

Частина прибутку, що спрямовується  на виплату дивідендів, визначається відповідно до вибраного варіанта дивідендної  політики. Досвід зарубіжних корпорацій свідчить, що частка величини у чистому прибутку коливається в межах 30—70%. Якщо вона менша за 30%, то виплати вважаються заниженими, а коли її відносний розмір більший за 70% — завищеними.

Розділ 2. Аналіз прибутку та його планування у ДП «Арго»

2.1. Загальна характеристика  діяльності ДП «Арго»

ДП „Арго” є дочірнім підприємством міжнародного концерну „Арго” і було відкрито у 1988 році. Українська компанія ДП "Арго" має центральний  офіс у Києві і відділення в  Запорожжі і Сімферополі, а також  власне виробництво.

Міжнародний концерн Festo є  лідером у сфері пневмоавтоматики, однієї з провідних компаній в  області електронних засобів  керування, а також навчання і  підвищення кваліфікації персоналу. Сьогодні ДП "Арго" працює на ринку України в сфері пневматичних і електронних засобів автоматизації, а також в області навчання і підвищення кваліфікації виробничого персоналу. ДП "Арго" успішно розвиває традиційними зв'язки, що стали вже, з великими підприємствами і встановлює ділові контакти з малими фірмами, число яких швидко росте.

Стру ктурна схема підприємства зображена на рис. 2.1.

Проаналізуємо фінансово-економічний  стан підприємства за останні три  роки. (див. Дадоток А)

Згідно даних. наведених  в табл. 2.1, загальна вартість активів підприємства на кінець 2006 року склала 44182 тис. грн. В порівнянні з 2004 роком вона збільшилась на 4388 тис. грн. або 11,1%. Це свідчить про те, що підприємство розвивається і має стабільний фінансовий стан.

 Вартість необоротних  активів у 2006 році в порівнянні  з 2004 роком збільшилась на 3705 тис.  грн., або на 14,5%; оборотних на 683 тис.  грн. або 4,8%. Дана ситуація типова  для підприємства виробничої  сфери на якому, як правило,  необоротні активи перевищують  оборотні.

 Дебіторська заборгованість  за аналізований період зменшилась  на 1447 тис. грн., або на 40,9%, це є  позитивний показник, який свідчить  про виважену політику керівництва  підприємства щодо дебіторів.

 Власний капітал підприємства  збільшився на 6297 тис. грн., або  на 17,4%, внаслідок чого відпала  потреба в залучені додаткового  запозиченого капіталу, сума якого  скоротилась на 1909 тис. грн., або  52,3%.

 Вартість основних  засобів збільшилась на 5877 тис.  грн., або на 12,5%, проте коефіцієнт  зносу основних засобів свідчить, що основні засоби підприємства  зношені на 45% (2006р.) і потребують  більш інтенсивного оновлення.

 Матеріаломісткість господарської  діяльності є дуже високою  - 0,73 (2006р.), а трудомісткість, навпаки  - досить низькою - 0,09 (2006р.). Це  обумовлено специфікою продукції,  що випускається.

 Коефіцієнти співвідношення  необоротних і оборотних активів  та оборотних і необоротних  активів свідчать, що підприємство  займається виробничою діяльністю (необоротних активів більше ніж  оборотних), що характерно для  всіх виробничих підприємств.

 Середньо облікова  чисельність працівників за аналізований  період збільшилась на 90 чол., або  на 40%, що свідчить про збільшення  обсягу виробництва.

За даними таблиці 2.2 проведемо аналіз рівня ефективності господарської діяльності ДП „Арго”.

 Таблиця 2.2

Рентабельність господарської  діяльності підприємства збільшилась  на 113,1%; чиста рентабельність виручки  від реалізації продукції збільшилась  на 98,5%, рентабельність активів збільшилась  на 165,3%; адміністративні витрати  на 1 грн. собівартості реалізованої продукції  скоротились на 48,7%. Це все свідчить про високу ефективність ведення господарської діяльності підприємства.

2.2. Факторний аналіз  прибутку ДП „Арго”

До чинників, що впливають  на операційний прибуток, належать зміни:

• ціни на реалізовану продукцію;
• обсягів реалізації продукції;
• собівартості одиниці продукції;
• собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Суть розрахунку впливу на операційний прибуток наведених  чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто  припускається, що інші чинники у  цей час на прибуток не впливають.

На досліджуваному підприємстві випускається (збирання з імпортних  комплектуючих) декілька видів продукції, для зручності проведення розрахунків  позначимо кожний вид продукції  літерами алфавіту:

А - накопичу вальний конвеєр;

Б - пневматичний привод для  деревообробних верстатів;

В - прес мобільний пневматичний;

Г - різак текстильний;

Д - параллелограмний підйомник

Є - підйомник із пневмомускулами 

Ж - система складування.

1. Вплив на прибуток  змін ціни на реалізовану продукцію.

  (2.1)

де Qil - обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді (i = 1, n); Pil, Pio - ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.

Для кожного і-го виду продукції  встановлюється, скільки можна одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному періоді за цінами, що перевищують  ціни в попередньому періоді.

    Приклад (вихідні дані для всіх прикладів наведені у Додатку 1).

     Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію за видами виробів:

∆Р_А = 196  (33 – 30,2) = 548,8 тис. грн.;

∆Р_В = 312  (62 – 59,9) = 655,2 тис. грн.;

∆Р_Д = 194  (43 – 41) = 388 тис. грн.;

∆Р_ж = 222  (52 -50) = 444 тис. грн..

Сукупний вплив на прибуток змін ціни на всю реалізовану продукцію

∆Р^Р = 548,8 + 655,2 + 388 + 444 = 2036 тис. грн.

2. Вплив на прибуток  змін обсягів реалізації продукції.

, (2.2)

де, Ро - прибуток від реалізованої продукції за попередній період;

 S1,0 - фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді,   що розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду

, (2.3)

Sio - собівартість і-го  виду продукції в попередньому  періоді;

Qil - обсяг реалізації і-го  виду продукції в попередньому  періоді;

So - фактична собівартість  реалізованої продукції в попередньому  періоді,

,(2.4)

де, Qio - обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді.

 З'ясовується, скільки  додатково було отримано прибутку  тільки завдяки збільшенню обсягів  виробництва окремих видів продукції.  Для зручності порівняння обсяги  виражені через собівартість (з  метою уникнення впливу цінового  чинника). Припускається, що пропорційно  до зміни обсягів виробництва  змінюється прибуток.

Приклад. Фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді за видами виробів

S_A1,0 = 196 * 24 = 4704 тис. грн.

S_Б1,0 = 165 * 7 = 1155 тис. грн.

S_В1,0 = 312 * 53 = 16536 тис. грн.

S_Г1,0 = 279 * 39 = 10881 тис. грн..

S_Д1,0 = 194 * 37 = 7178 тис. грн..

          S_Є1,0 = 135 * 41 = 5535 тис. грн..

S_Ж1,0 = 222 * 39 = 8658 тис. грн.

Вплив на прибуток змін обсягів  реалізації продукції

∆Р^Q = 8700*  

3. Вплив на прибуток  змін у структурі реалізованої  продукції

, (2.5)

 де, V1,0 - обсяги реалізації  продукції у звітному періоді  за цінами          попереднього періоду;

V0 - виручка від реалізації  продукції за попередній період,

Приклад. Обсяги реалізації продукції за видами виробів у звітному періоді за цінами попереднього періоду.

VA1,0 = 196 * 30,2 = 5919,2 тис. грн. 

VБ1.0 = 165 * 13 = 2145 тис. грн. 

VВ1,0 = 312 * 59,9 = 18688,8 тис. грн. 

VГ1,0 = 279 * 45 = 12555 тис. грн.

VД1,0 = 194 * 41 =  7954 тис. грн. 

VЄ1,0 = 135 * 52 = 7020 тис. грн. 

VЖ1,0 = 222 * 50 = 11100 тис. грн. 

V1,0 = 65382 тис. грн. 

 Вплив на прибуток  змін у структурі реалізованої  продукції

∆Р^Q` = 8700

4. Вплив  на прибуток змін собівартості  одиниці продукції

,   (2.6)

де, Sil – собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

Приклад. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за видами виробів.