Прибуток підприємства та резерви його росту (на матеріалах ВАТ «Запоріжсталь»)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ  ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра економіки  підприємства і міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Економіка підприємства"

Тема: Прибуток підприємства та резерви його росту

(на матеріалах ВАТ «Запоріжсталь»)

Керівник                              Борисенко Тамара Миколаївна,

                          доцент

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………..3

1. Сутність прибутку, його види і роль в діяльності підприємства…………..5
2. Правове на нормативне регулювання прибутку…………………………...19
3. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства………21
4. Оцінка стану прибутку та резервів його росту…………………………….25
1. Оцінка динаміки валового прибутку підприємства………….25
2. Оцінка динаміки різних видів прибутку……………………...28
3. Оцінка факторів, які вплинули на зміну прибутку…………..33
4. Оцінка резервів росту прибутку підприємства………………36

Висновки та рекомендації………………………………………………………..40

Література…………………………………………………………………………43

ВСТУП

В процесі господарської  діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг засобів з метою  виробництва продукції та отримання  виручки від її реалізації. Забезпечення грошових надходжень у вигляді виручки  від реалізації продукції, необхідних для відшкодування витрат на виробництво, своєчасного погашення заборгованості перед бюджетом, банками, та іншими контрагентами, отримання прибутку – головна мета діяльності підприємства.

Прибуток — особливий  відтворюваний ресурс комерційної  організації, багатогранний показник, що характеризує різні  сторони бізнесу: його кінцевий фінансовий результат, ефект господарської діяльності підприємства, чистий доход підприємця на вкладений капітал, нагорода за ризик підприємницької діяльності. Підтримання необхідного рівня прибутковості — об’єктивна закономірність нормального функціонування підприємства.

Прибуток являється  відтворюваним ресурсом підприємницької  діяльності суб’єкта господарювання . Чим вище рівень генерації прибутку підприємства в процесі його господарської діяльності, тим менша його потреба в залученні фінансових засобів із зовнішніх джерел та при інших рівних умовах, тим вище рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку.

Прибуток являється:

—  головним спонукальним мотивом здійснення  і розвитку бізнесу;

— основним внутрішнім джерелом поточного і довгострокового  розвитку підприємства;

— найважливішим індикатором  ринкової вартості підприємства;

• індикатором кредитоспроможності підприємства;
• показником конкурентоспроможності підприємства при наявності

стабільного рівня прибутку;

—  гарантом виконання  підприємством своїх обов’язків  перед державою та джерелом задоволення  соціальних потреб товариства.

В широкому розумінні  прибуток є  основним захисним механізмом, який захищає підприємство від загрози  банкротства. За рахунок капіталізації  отриманого прибутку може бути швидко збільшена доля високоліквідних  активів, збільшена доля власного капіталу при відповідному зниженні об’єму   позичкових засобів, сформовано відповідні резервні фінансові фонди.

Актуальність  вибраної теми полягає в тому, що аналіз фінансових результатів є важливим елементом для прийняття конкретних рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також він дозволяє визначити найбільш раціональні способи використання ресурсів та сформулювати структуру засобів підприємства і  діяльності в цілому.

Об’єктом курсової роботи вибрано ВАТ «Запоріжсталь».

Мета даної роботи – вивчення особливостей формування прибутку підприємства, резервів його росту та аналіз динаміки прибутку підприємства на прикладі ВАТ «Запоріжсталь»

Завдання курсової роботи:

• вивчення поняття прибутку підприємства та його видів;
• вивчення об’єкта аналізу;
• проаналізувати динаміку прибутку підприємства;
• розрахувати вплив факторів на валовий прибуток підприємства;
• виявити і розрахувати резерви збільшення прибутку підприємства.

Для проведення аналізу  було використано економіко-математичні та статистичні методи.

Питанню визначення сутності та вагомості прибутку присвячено праці  багатьох вітчизняних та зарубіжних економістів. Категорія «прибуток» частіше за інші зустрічається в  дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених. Її багатогранність і складність спричинили появу різних підходів до визначення сутності ролі прибутку в діяльності підприємства.

1.СУТНІСТЬ ПРИБУТКУ, ЙОГО  ВИДИ І РОЛЬ В ДІЯЛЬНОСТІ  ПІДПРИЄМСТВА

Термін «прибуток» має  різне тлумачення у практиці фінансового  та економічного аналізу. Його сутність змінювалась, доповнювалась і оновлювалась відповідно до тенденцій розвитку економічної теорії.

Представники французької  школи фізіократів (XVIII ст.) стверджували, що прибуток утворюється у виробничій сфері, проте вони помилково вважали єдиною продуктивною галуззю сільське господарство. Єдиною формою додаткового продукту у них виступала земельна рента, а прибуток і процент розглядалися лише як її частини.

Американський вчений Шумістер у роботі «Теорія економічного розвитку» розробив теорію підприємницького прибутку. Підприємницька діяльність, на його думку, полягає у використанні підприємцем нових комбінацій виробництва. Це породжує різницю між діючими цінами і витратами, що знижуються (внаслідок нових комбінацій). Ця різниця становить підприємницький прибуток, який виражає цінність підприємницького внеску у виробництво, є показником і умовою економічного розвитку.

Шотландський економіст  Адам Сміт був першим, хто охарактеризував прибуток як суму, яка може бути витрачена без вилучень капіталу. Англійський економіст Дж. Хікс уточнив це визначення, стверджуючи, що прибуток — це сума, яку підприємство може витратити протягом певного проміжку часу і в кінці цього проміжку мати той же рівень матеріального добробуту. Е. С. Хендріксен та М. В. Ван Бреда вказують на те, що прибуток — це надлишок після підтримки матеріального добробуту фірми на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподілу.

Існує також інше трактування прибутку, згідно з яким прибуток визначається як потенційна можливість підприємства розширювати свій бізнес без залучення зовнішніх джерел фінансування. Прибуток у цьому розумінні відповідає сумі, яку підприємство протягом звітного періоду може витратити, не зменшуючи свого матеріального добробуту, або не погіршуючи свій фінансовий стан. Отже, і це визначення прибутку також пов'язане із поняттям матеріального добробуту, а, значить, і для нього характерна така ж неоднозначність, як і для наведених вище. Загалом же прибуток — це сума зростання власного капіталу за звітний період.

За Марксом прибуток у торгівлі — це частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промисловець оплачує персоналу за те, що він реалізує вироблений товар.

Радянський вчений С. Б. Барнгольц вважає, що прибуток —  це грошова винагорода, яку отримують  підприємства після реалізації продукції та покриття затрат на виробництво.

Змістовним є визначення прибутку І. О. Бланка, який стверджує, що прибуток — це втілення у грошовій формі чистого доходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупними доходами та сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

Ним зазначено, що в умовах ринкової економіки прибуток є:

• головною метою підприємницької діяльності;
• базою економічного розвитку держави;
• критерієм ефективності фінансово-господарської діяльності;
• основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів;
• головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства;
• важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства;
• основним захисним механізмом від загрози банкрутства підприємства.[1]

Інші визначення поняття  «прибуток» у сучасній економічній літературі подано у таблиці 1.1.

 Таблиця 1.1.

Визначення поняття  «прибуток» у сучасній економічній  літературі

Закінчення таблиці 1.1.

Прибуток — найбільш  проста й одночасно найбільш складна  категорія ринкової економіки. Його простота визначається тим, що він являється стержнем и головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в цій економіці. В той же час його складність визначається різноманітністю сутнісних сторін, які він відображає, а також різноманіттям образів, в яких він виступає.

Розглядаючи сутність прибутку, в першу чергу необхідно розглянути такі його характеристики:

1. Прибуток представляє  собою форму доходу підприємця, який займається певним видом діяльності. Ця зовнішня, найбільш проста форма вираження прибутку разом з тим є недостатньою для його повної характеристики, оскільки в деяких випадках активна діяльність в будь-якій сфері може і не бути зв’язане з отриманням прибутку (наприклад, політична діяльність, доброчинність і т.п.).

2.  Прибуток являється однією із форм доходу  підприємця, який вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно зв’язана з категорією капіталу – особливим фактором виробництва – і в опосередкованому виді характеризує ціну функціонуючого капіталу.

3.  Прибуток не являється гарантованим доходом підприємця,  який вклав свій капітал в ту чи іншу сферу бізнесу. Він являється результатом тільки вмілого та успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій чи об’єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки втратити очікуваний прибуток, але й повністю або частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток в певній мірі є і платою за ризик здійснення підприємницької діяльності. Рівень прибутку і рівень підприємницького ризику знаходяться між собою в прямо пропорційній залежності.

4. Прибуток характеризує не всю суму доходу, отриманого в процесі підприємницької діяльності, а тільки - ту його частину, яка "очищена" від  понесених затрат на здійснення цієї діяльності. Іншими словами, в кількісному вираженні прибуток є остаточним показником, який представляє собою різницю між сукупним доходом и сукупними затратами в процесі здійснення підприємницької діяльності.

5.  Прибуток  є вартісним показником, вираженим в грошовій формі. Така форма оцінки прибутку зв’язана с практикою узагальненого вартісного обліку всіх зв’язаних з ним основних показників — вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених затрат и т.п., а також з діючим порядком його податкового регулювання.[12]

Мал.1.1. Прибуток підприємства.[13]

Прибуток - це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх складових елементів діяльності підприємства:

-   виробництво і  реалізація;

-   якість і асортимент;

-   ефективність  використання виробничих ресурсів;

-   собівартість продукції.

Прибуток характеризує ефективність господарювання підприємства за всіма напрямками діяльності: виробничим, збутовим, постачальницьким, інвестиційним, фінансовим. Прибуток є основою економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами.

Крім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, а також найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: до доходів бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки його власні фінансові потреби, а й потреби держави у фінансуванні суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров'я. Таким чином, у збільшенні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.

Прибуток, як економічний  показник, представляє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, робіт, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.[14]

Прибуток  характеризує  кінцевий  результат  діяльності підприємства. Його одержання є обов’язковою умовою  розширеного  відтворення на  підприємстві,   забезпечення   його   самофінансування    і    змінення конкурентоздатності на ринку.

Абсолютна  величина  прибутку   виступає   узагальнюючим підсумковим показником, який  характеризує  обсяг  фінансових  коштів  підприємства  для розрахунків  з  бюджетом  та  позабюджетними  фондами,   формування   фондів підприємства, призначених для стимулювання і розширеного відтворення.

Основними функціями  прибутку в ринковому середовищі є:

• оціночна, тобто, прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства. Сам факт наявності прибутку вже свідчить про ефективну діяльність, проте, крім цього, його розмір має бути достатнім для задоволення потреб всіх зацікавлених осіб: власників підприємства, його працівників, кредиторів. Виконання цієї функції можливо в повній мірі тільки в умовах ринкових відносин, які передбачають свободу встановлення цін, вибору постачальників, замовників;
• розподільча, її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу доходу суспільства. Він є одним з джерел формування доходів бюджетів різних рівнів. Прибуток надходить до бюджетів у вигляді податку на прибуток і економічних санкцій та використовується у відповідності із статтями їх витратної частини;
• стимулююча. Виконання цієї функції визначається тим, що виступаючи кінцевим фінансово-економічним результатом діяльності підприємства, він відіграє ключову роль в ринковому господарстві. За ним закріплюється статус мети, що обумовлює економічну поведінку господарюючих суб'єктів, стабільний фінансовий стан яких залежить як від розміру прибутку, так і від прийнятого в національній економіці механізму його розподілу. Прибуток — це основне джерело приросту власного капіталу, джерело відтворення виробничих фондів, збільшення обсягів виробленої продукції і, безумовно, джерело соціального розвитку.[1]

В   процесі   управління    прибутком  підприємства використовують різні його класифікації   (мал.1.2.):

1.По видам діяльності розрізняють: прибуток від основної (операційної)

діяльності, яка включає  прибуток від реалізації продукції і інші операційні доходи і витрати; прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від фінансової діяльності.

2.По порядку формування розрізняють: валовий (маржинальний) прибуток; прибуток від реалізації; загальний фінансовий результат звітного періоду до виплати відсотків і податків (брутто-прибуток); прибуток до оподаткування; чистий прибуток.

Маржинальний прибуток - це різниця між виручкою (нетто) і прямими виробничими витратами на реалізацію продукції.

Прибуток від реалізації продукції - це різниця між маржинальним прибутком і постійними витратами підприємства.

Брутто-прибуток включає  фінансові результати (до виплати  відсотків і податків) від операційної, фінансової і інвестиційної діяльності, надзвичайні доходи і витрати.

Прибуток до оподаткування - це результат після виплати відсотків кредиторам.

Чистий прибуток - це та сума прибутку, який залишається у  розпорядженні підприємства після  сплати всіх податків, економічних  санкцій і інших обов'язкових  відрахувань.

3.В залежності від  характеру отримання виділяють прибуток від звичайної (традиційної) діяльності і прибуток від надзвичайних ситуацій, незвичайних для даного підприємства, який необхідно виділяти із загального прибутку для правильної оцінки роботи підприємства.

4.По характеру оподаткування розрізняють оподатковуваний прибуток і не оподатковуваний (пільговий) прибуток відповідно до податкового законодавства, яке періодично переглядається.

5.За рівнем врахування  інфляційного фактора розрізняють номінальний прибуток і реальний прибуток, скоректований на темп інфляції в звітному періоді.

-   номінальний прибуток - це фактично отримана величина  прибутку;

-   реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований  з огляду на інфляцію.

6.По економічному змісту прибуток ділиться на бухгалтерський і економічний.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між доходами і поточними явними витратами, відображеними  в системі бухгалтерських рахунків. Економічний прибуток відрізняється  від бухгалтерської тим, що при розрахунку її величини враховують не тільки явні витрати, але і неявні, не відбивані в бухгалтерському обліку (наприклад, витрати на утримання основних коштів, що належать власнику фірми).

7.По характеру використовування чистий прибуток підрозділяється на капіталізований (нерозподілений) і споживаний.

 Капіталізований прибуток - це частина чистого прибутку, який прямує на фінансування  приросту активів підприємства.

Споживаний прибуток - та його частина, яка витрачається на виплату дивідендів акціонерам підприємства.[15]

В економічній літературі, крім вище зазначених класифікацій прибутку, зустрічається класифікація в залежності від розміру підприємства:

-   мінімальний прибуток - це прибуток, розмір якого після сплати податків задовольняє власників підприємства відповідно до встановленого мінімального рівня рентабельності на вкладений капітал, тобто кількісно мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої потенційної ставки банків по депозитах;

-  цільовий прибуток - це прибуток, який визначає цільову функцію діяльності підприємства і залежить від обраної стратегії. Він може бути нормальним;

-   максимальний прибуток - це прибуток, який підприємство отримує при такому обсязі діяльності, коли граничні доходи дорівнюють граничним витратам, тобто граничні доходи і витрати ростуть відповідно до зростання обсягів виробництва.[14]

Мал.1.2. Класифікація прибутку.[15]

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. Все це визнає значну роль та значимість прибутку як для підприємства, так і для економіки в цілому.[16] Тому уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку, який є підсумковим показником, результатом фінансово-господарської діяльності підприємства.[17]

Роль прибутку підприємства в умовах ринкової економіки визначається наступними його характеристиками:

1. Прибуток підприємства виступає головною метою підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є зростання добробуту власників підприємства. Характеристикою цього зростання є розмір поточного і відкладеного їх доходу на вкладений капітал, джерелом якого є отриманий прибуток. Якщо для власників підприємства отримання високого рівня прибутку є цілком очевидним мотивом підприємницької діяльності, то може виникнути питання - чи є отримання високого прибутку таким же спонукальним мотивом діяльності найманих менеджерів підприємства і решти його персоналу.

Для менеджерів, які не є власниками підприємства, керованого ними, прибуток є основним мірилом успіху їх діяльності. Зростання рівня прибутку підприємства підвищує "ринкову ціну" цих менеджерів, що позначається на рівні їх особистої заробітної плати. І навпаки - систематичне зниження рівня прибутку керованого ними підприємства призводить до зворотних результатів в їх кар'єрі, рівні одержуваних доходів, можливостях подальшого трудовлаштування.

Для решти персоналу  рівень прибутку підприємства також  є достатньо високим спонукальним мотивом їх діяльності, особливо за наявності на підприємстві програми участі найманих працівників в прибутку. Прибутковість підприємства є не тільки гарантом їх зайнятості (за інших рівних умов), але до певної міри забезпечує додаткову матеріальну винагороду їх праці і задоволення ряду їх соціальних потреб.

2. Прибуток підприємства створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє "наповнювати" прибуткову частину державних бюджетів всіх рівнів (загальнодержавного і місцевих), що дає можливість державі успішно виконувати покладені на нього функції і здійснювати намічені програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу - "багатство держави характеризується рівнем багатства його громадян" - також пов'язана із зростанням прибутку підприємства, яке забезпечує зростання доходів його власників, менеджерів і персоналу.

3. Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційною) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства порівняно з галузевим характеризує рівень уміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки. Середньогалузевий рівень прибутку підприємств характеризує ринкові та інші зовнішні фактори, що визначають ефективність виробничої діяльності і є основним регулятором "переливу капіталу" в галузі з більш ефективним його використанням. При цьому капітал переміщається, як правило, в ті сегменти ринку, які характеризуються значним об'ємом незадоволеного попиту, що сприяє більш повному задоволенню суспільних і особистих потреб.

4.  Прибуток  є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. В системі внутрішніх джерел формування цих ресурсів прибутку належить головна роль. Чим вище рівень генерації прибутку підприємства в процесі його господарської діяльності, тим менше його потреба в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел і за інших рівних умов - тим вище рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. При цьому, на відміну від деяких інших внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів підприємства, прибуток є постійно відтворюваним джерелом і її відтворювання в умовах успішного господарювання здійснюється на розширеній основі.

5. Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Здатність самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманої підприємством прибутку, тобто її напрямку на приріст його активів. Чим вище сума і рівень капіталізації отриманої підприємством прибутку, тим більшою мірою зростає вартість його чистих активів (активів, сформованих за рахунок власного капіталу), а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому, визначувана при його продажу, злитті, поглинанні і в інших випадках.

6. Прибуток підприємства  є найважливішим джерелом задоволення  соціальних потреб суспільства.

Соціальна роль прибутку виявляється перш за все  в тому, що засоби, перераховані до бюджетів різних рівнів в процесі її оподаткування, служать джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, що забезпечують "виживання" окремих соціально не захищених (або недостатньо захищених) членів суспільства. Крім того, ця роль виявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку підприємства частини соціальних потреб його персоналу (соціальні програми є невід'ємною складовою частиною колективних або індивідуальних трудових угод). Нарешті, певна соціальна роль прибутку виявляється в тому, що вона служить джерелом зовнішньої добродійної діяльності підприємства, направленої на фінансування окремих неприбуткових організацій, установ соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян.