Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Прибыль и рентабельность. 11

Форма Н-6.01

Затверджена

Наказом міністерства освіти та науки,

Молоді та спорту України

29.03.2012 р. №384

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра економіки підприємства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

з економіки підприємства

(назва дисципліни)

на тему: Прибуток і рентабельність виробничого підприємства, роль маркетингу в їх підвищенні

Студентки 2 курсу групи МТ 11-Б

Напряму підготовки (спеціалізації)/маркетинг

спеціальності Маркетинг

Кубрак М. О.

(прізвище та ініціали)

Керівник ст. викладач Паращенко О. В.

Національна шкала:

Кількість балів:

Оцінка ECTS:

Члени комісії

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Донецьк -2012 рік

ЗМІСТ

Вступ 3

Теоретичні основи прибутку та рентабельності підприємства 5
Організаційно-економічна характеристика підприємства 15
Аналіз прибутку та рентабельності підприємства 20
Шляхи підвищення прибутку та рентабельності підприємства на основі маркетингу 29

Висновки та рекомендації 34

Список літератури 37

ВСТУП

Актуальність теми дослідження, визначається тим, що головною задачою функціонування будь-якого підприємства є отримання позитивних фінансових результатів. Жодне підприємство не може існувати, не отримуючи прибутки, інакше діяльність підприємства буде безглузда. В динаміці прибутковість підприємства можна простежити, використовуючи показники рентабельності. Прибуток і рентабельність відносяться до найважливіших показників, що характеризують ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства.

Прибуток є першочерговим стимулом до створення нових або розвитку вже діючих підприємств. Можливість отримання прибутку спонукає людей шукати більш ефективні способи поєднання ресурсів, винаходити нові продукти, на які може виникнути попит, застосовувати організаційні і технічні нововведення, які обіцяють підвищити ефективність виробництва. Працюючи прибутково, кожне підприємство вносить свій внесок в економічний розвиток суспільства, сприяє створенню і примноженню суспільного багатства і росту добробуту народу.

Прибуток - багатозначна економічна категорія. Від глибини її пізнання і раціональності використання залежить ефективність комерційного розрахунку, ціноутворення та інших економічних важелів господарювання. Багатоаспектне значення прибутку посилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. Справа в тому, що акціонерне, орендне, приватне або іншої форми власності підприємство, отримавши фінансову самостійність і незалежність, вправі вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і відрахувань.

Однак сам розмір прибутку не може охарактеризувати ефективність використання підприємством своїх ресурсів. Одним з основних показників, що характеризує ефективність роботи підприємства є рентабельність. Рентабельність, в загальному сенсі, характеризує доцільність витрачених ресурсів у ставленні до щойно придбаним (прибутку) ресурсів.

Внаслідок вище перерахованого, аналіз прибутку і рентабельності на підприємстві є сьогодні надзвичайно актуальним. Вивченням даної проблеми займалися багато вчених, такі як Шеремет А.Д., Баканов М.І., Гіляровський Л.Т., Крейнина М.Н., Ковальов В.В., Донцова Л.В., Кріцмен М. П. , С. Дж. Браун, П. Ревентлоу та інші. Однак зберігається проблема шляхів підвищення прибутку і рентабельності на ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен".

Метою роботи є аналіз прибутку і рентабельності ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" і виявлення шляхів підвищення даних показників в умовах ринкової економіки.

У відповідності з поставленою метою передбачається вирішення наступних задач:

вивчити теоретичні основи аналізу прибутку та рентабельності організації;
провести аналіз прибутку і рентабельності ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен";
розробити напрямки підвищення прибутку і рентабельності ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен".

Об'єктом дослідження є ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен".

Предмет дослідження - фінансові результати діяльності ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен".

Ключові слова: прибуток, рентабельність, аналіз, динаміка, виручка, підприємство, фінанси, виробництво, ефективність, розвиток.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливішими з них є показники прибутку, який в умовах ринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства.

Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності [1,С.37].

Як найважливіша категорія ринкових відносин, прибуток виконує певні функції.

По-перше, прибуток характеризує кінцевий фінансовий результат підприємницької діяльності. Вона є показником, який найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Показники прибутку є найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його ділової активності та фінансового благополуччя. За прибутком визначається рівень віддачі авансованих коштів та дохідність вкладень в активи підприємства. Прибуток робить також стимулюючий вплив на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва.

По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників [2, С.113].

Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності, створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, вирішення проблем соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. Вона дозволяє здійснювати капітальні вкладення у виробництво (тим самим розширюючи і оновлюючи його), впроваджувати нововведення, вирішувати соціальні проблеми на підприємстві, фінансувати заходи щодо його науково-технічному розвитку. Крім цього прибуток є показником ефективного використання ресурсів, тобто потрібен для оцінки діяльності підприємства і її можливостей у майбутньому.

По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Вона надходить до бюджетів у вигляді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування та задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, соціальних та інших програм, бере участь у формуванні бюджетних і благодійних фондів. За рахунок прибутку виконується також частина зобов'язань підприємства перед бюджетом, банками, іншими підприємствами та організаціями [3, С.44].

Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, які створюються підприємствами будь-якої форми власності. Як економічна категорія, він характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності і є показником, який найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності організацій становить різницю між загальною сумою доходів та витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаємодії багатьох компонентів як з позитивним, так і з негативним знаками [4, С.239].

Аналіз стимулюючої ролі прибутку показує, що в окремих господарюючих суб'єктах переважає прагнення витягти високий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці на шкоду виробничому і соціальному розвитку колективу. Більш того, виявлені факти отримання "незаробленого" прибутку, тобто утворюється не в результаті ефективної господарської діяльності, а шляхом зміни, наприклад, структури продукції, що випускається аж ніяк не в інтересах споживачів. Замість виробництва низькорентабельної продукції, але яка має великий попит, підприємства збільшують виробництво більш вигідною для них і більш дорогою високорентабельної продукції. У ряді випадків зростання прибутку обумовлено необґрунтованим підвищенням цін на продукцію.

Прагнення будь-якими шляхами отримати високий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці призводить до зростання обсягу грошової маси в обігу, не забезпеченої товарними ресурсами. Звідси - подальший ріст цін, інфляція, а, отже, емісії грошей.

Таким чином, абсолютне збільшення прибутку організації не завжди об'єктивно відбиває підвищення ефективності виробництва в результаті трудових досягнень колективу.

Важливу роль відіграють і збитки. Вони відображають помилки і прорахунки в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції.

Прибуток як головний результат підприємницької діяльності забезпечує потреби самого підприємства і держави в цілому. Тому, насамперед, важливо визначити склад прибутку підприємства.

Ємним інформативним показником є валовий прибуток. Валовий прибуток - сума прибутків (збитків) підприємства від реалізації продукції і доходів (збитків), не пов'язаних з її виробництвом і реалізацією. Під реалізацією продукції розуміється не тільки продаж зроблених товарів, що мають натурально-речову форму, а й виконання робіт, надання послуг.

У складі валового прибутку враховується прибуток від усіх видів діяльності. Валовий прибуток включає прибуток (збиток) від реалізації товарної продукції; прибуток від реалізації іншої продукції і послуг нетоварного характеру; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їх іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) характеризує чистий дохід, створений на підприємстві. Інші елементи валового прибутку відображають в основному перерозподіл раніше створених доходів.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) - це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не заборонених законом. Фінансовий результат визначається окремо по кожному виду діяльності підприємства, що належить до реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Він дорівнює різниці між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах та витратами на її виробництво і реалізацію [5, с.242].

Виручка приймається в розрахунок без податку на додану вартість і акцизів, які, будучи непрямими податками, надходять до бюджету. З виручки також виключається сума націнок (знижок), що надходить торговим і постачальницько-збутових підприємствам, які беруть участь у збуті продукції. При цьому грошові надходження, пов'язані з вибуттям основних засобів, матеріальних (оборотних) і нематеріальних активів, продажна вартість валютних цінностей, цінних паперів не включаються до складу виручки.

При реалізації продукції, що має натурально-речову форму, розрахунок прибутку ведеться виходячи з виторгу і повної собівартості продукції, обумовленими на обсяг реалізованої продукції. У натуральному вираженні він включає залишки готової продукції на початок звітного періоду, не реалізовані в попередньому періоді, і випуск товарної продукції звітного періоду за мінусом тієї частини продукції, яка не може бути реалізована в кінці звітного періоду. Під періодом розуміється квартал, або рік. Склад залишків нереалізованої продукції на початок і кінець періоду залежить від обраного підприємством методу обліку виручки - по надходженню грошей на розрахунковий рахунок (у касу) підприємства або з відвантаження продукції, розрахункові документи по якій пред'явлені покупцеві. Метод визначення виторгу від реалізації продукції встановлюється підприємством на тривалий термін (ряд років) виходячи з умов господарювання і укладених договорів.

Прибуток від виконання робіт і надання послуг розраховується аналогічно прибутку від реалізації продукції.

Необхідність і важливість визначення складу валового прибутку обумовлена наступним:

по-перше, у зв'язку з тим, що переважну частину валового прибутку (95-97%) підприємство отримує від реалізації товарної продукції, аналізу саме цієї складової має бути приділена головна увага;
по-друге, не дивлячись на це, абстрагуватися від розгляду складу і структури прибутку від реалізації майна і позареалізаційних доходів, а також факторів, що впливають на їх зміни, ніяк не можна.

Для оцінки ефективності роботи організацій недостатньо використання показника прибутку, оскільки наявність прибутку ще не означає, що організація працює добре. Абсолютна сума прибутку не дозволяє судити про ступінь прибутковості тієї чи іншої організації. Багато організацій, що отримали однакову суму прибутку, мають різні обсяги продажів, різні витрати. Тому для визначення ефективності зроблених витрат необхідно використовувати відносний показник - рівень рентабельності. Прибуток і рентабельність - тісно взаємопов'язані поняття, але не тотожні за своїм аналітичним можливостям. Рентабельність доцільно розглядати з двох позицій - як об'єктивну економічну категорію і як кількісні і якісний показник.

Для реальної оцінки рівня прибутковості організації користуються методами комплексного аналізу прибутку по техніко-економічним факторам. Крім методів факторного аналізу прибутку в числі економічних показників ефективності підприємницької діяльності використовуються показники рентабельності.

Показники рентабельності вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу. Вони є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку і доходу підприємства. З цієї причини вони служать обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

В економічній теорії застосовується кілька визначень категорій рентабельності:

1) прибутковість;

2) відношення корисного результату торговельної діяльності у вигляді прибутку до вартості сукупних витрат на її отримання;

3) зіставлення результатів господарської діяльності з витратами або ресурсами;

4) інтегральний показник, що узагальнює інші показники ефективності.

У будь-якому визначенні рентабельність буде означати відсоткове відношення суми отриманого (очікуваного) прибутку до одного з показників: обсягу товарообігу, витрат на реалізацію, середньої вартості основних і оборотних коштів, фонду оплати праці.

Значимість коефіцієнта рентабельності в умовах орієнтації на ринкові відносини визначається інтересом до нього не тільки працівників однієї організації, а й інтересом держави, контрагентів, власників, кредиторів та позичальників.

Підвищення рівня рентабельності для колективу організації означає зміцнення фінансового становища, а, отже, збільшення коштів, що спрямовуються на матеріальне стимулювання їх праці, для управлінців - це інформація про результати застосовуваної тактики і стратегії щодо доцільності її коригування.

Основні показники рентабельності можна об'єднати в такі групи:

показники, розраховані на основі вартості реалізованої продукції;
показники, розраховані на основі виробничих активів;
показники, розраховані на основі потоку готівкових грошових коштів.

Перша група показників формується на основі розрахунку рівнів рентабельності (прибутковості), що відображаються у звітності підприємства:

Прибуток від реалізації / Обсяг продажів × 100% , (1)

Валовий прибуток / Обсяг продажів × 100%, (2)

Оподатковуваний прибуток / Обсяг продажів × 100% (3)

Друга група показників рентабельності формується на основі розрахунку рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів:

R = Чистий прибуток / Всі виробничі активи × 100%, (4)

R = Чистий прибуток / Інвестиційний капітал × 100%, (5)

R = Чистий прибуток / Власний капітал × 100% (6)

Розбіжність рівнів рентабельності за цими показниками характеризує ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення прибутковості: довгострокових кредитів і позикових коштів.

Третя група показників формується аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунок приймається чистий приплив грошових коштів.

Чистий приплив грошових коштів / Обсяг продажів × 100%, (7)

Чистий приплив грошових коштів / Сукупний капітал × 100%,(8)

Чистий приплив грошових коштів / Власний капітал × 100%, (9)

Організація рентабельна, якщо суми виручки від реалізації продукції досить не тільки для покриття витрат на виробництво і реалізацію, але і для утворення прибутку. Рентабельність може визначатися по-різному.

Рентабельність виробництва обчислюється за формулою:

(10)

де R - рівень рентабельності виробництва,%;

П - сума валового прибутку, грн.;

ОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.;

НОК - середньорічна вартість нормованих оборотних коштів (матеріальних оборотних коштів), грн.

Крім рентабельності виробництва у процесі аналізу підприємницької діяльності широко використовується показник рентабельності продукції, який обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до повної собівартості цієї продукції. Застосування цього показника рентабельності найбільш раціональне при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, при контролі за прибутковістю (збитковістю) окремих видів виробів, впровадженні у виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва неефективних виробів.

Враховуючи, що прибуток пов'язаний як із собівартістю виробу, так і з ціною, за якою воно реалізується, рентабельність продукції може бути обчислена як відношення прибутку до вартості реалізованої продукції за вільними або регульованими цінами.

Рентабельність продукції у двох її різновидах обчислюється за формулами:

; (11)

; (12)

де R - рентабельність продукції,%;

П - валовий прибуток підприємства, грн.;

- повна собівартість реалізованої продукції, грн.;

- обсяг реалізованої продукції у відповідних цінах (за мінусом ПДВ і акцизів), грн.

Зростання будь-якого показника рентабельності залежить від єдиних економічних явищ і процесів. Це, перш за все, вдосконалення системи управління виробництвом в умовах ринкової економіки на основі подолання кризи у фінансово-кредитній і грошовій системах. Це підвищення ефективності використання ресурсів організаціями на основі стабілізації взаємних розрахунків і системи розрахунково-платіжних відносин. Це індексація оборотних коштів і чітке визначення джерел їх формування.

Найважливішими факторами зростання прибутку є зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, упровадження науково-технічних розробок, а, отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції. В умовах розвитку підприємницької діяльності створюються об'єктивні передумови реального втілення в життя зазначених факторів.

Основне джерело грошових нагромаджень підприємств і організацій - виторг від реалізації продукції, а саме та її частина, яка залишається за вирахуванням матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції. Тому важливе завдання кожного господарюючого суб'єкта - одержати більше прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії у витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.

Витрати на виробництво і реалізацію продукції визначають рівень і структуру її собівартості. Виручка від реалізації продукції обчислюється в діючих цінах. В умовах радикальної зміни управління економікою показник виторгу від реалізації стає одним з найважливіших показників діяльності господарюючих суб'єктів. Даний показник створює зацікавленість трудових колективів не стільки в зростанні кількісного об'єму продукції, що випускається, скільки в збільшенні об'єму реалізованої продукції (з урахуванням зниження залишків нереалізованої продукції).

Різноманіття показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. Кожен з вихідних показників розкладається в факторну систему з різним ступенем деталізації, що задає кордону виявлення та оцінки виробничих резервів.

Отже, прибуток як основна форма грошових накопичень являє собою різницю між виручкою від реалізації за відповідними цінами і повною собівартістю. Звідси зростання прибутку залежить, насамперед, від зниження витрат на виробництво продукції, а також від збільшення обсягу реалізованої продукції.

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Міжнародна Кондитерська Корпорація ROSHEN - лідер національного ринку кондитерських виробів.

Під власним "солодким знаком якості" ROSHEN виробляє до 200 видів високоякісних кондитерських виробів (шоколадні і желейні цукерки, карамель, шоколад, печиво, вафлі, бісквітні рулети і торти). Загальний обсяг виробництва продукції досягає 400 тисяч тон на рік.

До складу Корпорації входять 4-и українські фабрики (Київська, Вінницька, Маріупольська і Кременчуцька); дві виробничі площадки Липецької кондитерської фабрики "Ликонф" (Росія), Клайпедська кондитерська фабрика (Литва), а також масло молочний комбінат "Бершадьмолоко" та "Літинський племзавод", які забезпечують фабрики корпорації натуральною високоякісною сировиною.

Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса — найбільша кондитерська фабрика Києва, підрозділ кондитерської корпорації «Рошен».

Рік заснування - 1995 р.

Основні види продукції:

какао, шоколад та цукристі кондитерські вироби;
печиво, пироги i тiстечка тривалого зберiгання;
хлiб та хлiбобулочні вироби.

Корпорація ROSHEN встановила на фабриці сучасне європейське обладнання:

- комплекс швейцарського обладнання для виробництва шоколадних мас;

- відливні та пакувальні німецькі лінії для виробництва плиточного шоколаду;

- італійську лінію з виробництва шоколадних плиток із начинкою (шоколадних батончиків);

- автоматизований комплекс німецького обладнання з виробництва цукерок із рідкими начинками, з вишнею та без;

- італійські лінії з виробництва шоколадних цукерок із різними видами начинок: кремовою, праліновою, з цілим та подрібненим горіхом чи без нього, хрусткими шариками та ін.;

- німецько-італійські лінії з виробництва шоколадних цукерок із різними видами начинок методом «One-Shot» та «Triple-shot»;

- італійську лінію з виробництва двошарового печива із кремовою начинкою.

Окремої уваги заслуговує модернізоване виробництво цукерок «Вечірній Київ», а також легендарних «Київських тортів», які давно вже є візитівкою Києва і корпорації ROSHEN. Завдяки інвестиціям, виділеним протягом 2002 – 2006 рр. на розширення і модернізацію тортового виробництва, їх випуск було доведено до 25 тон на добу.

Для покращення умов зберігання сировини та готової продукції, для оптимізації поставок продукції та мінімізації затримок продукції на складі - Корпорація ввела в експлуатацію власний логістичний центр.

Київська кондитерська фабрика ROSHEN сертифікована відповідно до міжнародних стандартів якості ISO 9001:2000 та ISO 22000:2005 та спеціалізується на виробництві шоколадної продукції (шоколадних цукерок, плиточного шоколаду) та бісквітної продукції. На сьогодні асортимент підприємства нараховує більше 100 найменувань кондитерських виробів, серед яких – шоколад, цукерки, торти, печиво, мармелад.

Всі кондитерські фабрики корпорації ROSHEN забезпечені обладнанням для моніторингу контролю якості продукції та відповідних досліджень. Розробкою технологій та запуском високоякісних кондитерських виробів займаються спеціалісти, які пройшли атестацію та навчання у спеціалізованих іноземних центрах.

Представлені на ринку кондитерські вироби виготовлені за найсучаснішими технологіями. Експлуатація сучасного високовиробничого обладнання, чітке дотримання технології виробництва, використання виключно високоякісної сировини та матеріалів, що застосовуються при виробництві кондитерських виробів є запорукою головних переваг продукції Roshen.