Причини та потенційні загрози ухилення від оподаткування
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………
Розділ 1. Поняття, причини виникнення та потенційні загрози існування проблеми ухилення від оподаткування……………………………………………
1.1.Тіньова економіка: поняття та причини існування…..……………………….4
1.2.Розкриття сутності понять "ухилення від сплати податків" та "відмивання грошей"………...……………………………………………
1.3.Причини та потенційні загрози існування проблеми ухилення від оподаткування……………..…………………………
Розділ 2. Тінізація економічних оборотів, ухилення від сплати податків та легалізація тіньових капіталів в Україні…………………………………………….27
2.1. Основні схеми ухилення від оподаткування з використанням не облікованих готівкових грошових коштів……..……………………………...…27
2.2. Легалізація тіньових капіталів……………………………………………….32
Розділ 3. Відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні та закордоном……………………………………………………
3.1. Відповідальність за порушення податкового законодавства в країнах Заходу (на прикладі 4 країн)……………...……………………………………….
3.2. Відповідальність за ухилення від сплати податків та легалізацію коштів та майна здобутих злочинним шляхом в Україні…...……………………………...57
Висновки…………………………………………………………
Список використаної літератури……………………………………………………
ВСТУП
Податкова система – це сукупність установлених у країні податків та механізму їх справляння. Необхідність системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність з системою в цілому та окремими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізуватися обидві функції податків. З фіскальної позиції податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів у бюджет. З регулюючої позиції – забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.
Проблема ухилення від сплати податків має місце практично в усіх країнах з ринковою системою господарювання. Але структура податків в Україні суттєво відрізняється від структури податкових надходжень у розвинених країнах. Якщо в нашій системі оподаткування найбільшу частку мають ПДВ, акцизний збір, мито, податок на прибуток, то у структурі податкових надходжень західних країн переважає індивідуальній прибутковий податок, податки на заробітну плату (внески на соціальне страхування), податки на споживання, на власність і багатство.
Загальна сума податків в Україні досягає у середньому 85% від виторгу за реалізацію товарів та послуг.
Податковий тиск змушує підприємця шукати недоліки у податкових законах або використовувати різні схеми фіктивних підприємств для ухилення від сплати податків. Крім того, свідомо занижуються ціни та використовуються фіктивні документи, товарообмінні операції. Все це негативно відображається на продуктивному підприємництві.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ПОТЕНЦІЙНІ ЗАГРОЗИ ІСНУВАННЯ ПРОБЛЕМИ УХИЛЕННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ
Існування тіньової економіки, проблеми ухилення від оподаткування та легалізації незаконно отриманих доходів вже є загальновизнаною в Україні. Ці питання активно обговорюються в періодиці, в наукових виданнях, у мережі Інтернет.
Діяльність органів державної влади у цій сфері, і особливо податкової служби, характеризується деякими позитивними тенденціями, а саме: зростає відсоток платників податків, які добровільно сплачують податки, збори, інші обов'язкові платежі; прийнято Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом"; зростає кількість осіб, які притягуються до відповідальності за ухилення від оподаткування та відмивання незаконних доходів, з тіньового обороту вилучаються до бюджету значні суми грошей та матеріальних цінностей.
Але ефективність боротьби з цими негативними явищами в майбутньому значною мірою буде залежати від розробки та втілення в життя програми детінізації економіки держави, яка має включати побудову системи протидії та попередження ухиленню від сплати податків та легалізації оборотів. Це, в свою чергу, вимагає відповідного теоретичного обґрунтування.
1.1. Тіньова економіка: поняття та причини існування
Важливим резервом збільшення доходів держави, які можна було б використати на розвиток економіки, соціальної сфери, інші цілі, є фінансові ресурси "тіньової" економіки.
Існує чимало визначень "тіньової" економіки. Незважаючи на певні розходження, всі спеціалісти сходяться на тому, що до неї слід віднести ті види діяльності, які не піддаються прямому контролю і спостереженню. Це:
1) види економічної діяльності, що приховуються їх учасниками у зв'язку з небажанням афішувати її, а з нею – і одержувані при цьому доходи, з метою приховування останніх від оподаткування;
2) сукупність в принципі легальних, але не виявлених відкритими перевірочними методами фінансово-господарських операцій;
3) протизаконну криміногенну діяльність, спрямовану на особисте збагачення;
4) неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є утрудненим у зв'язку з її непостійним характером і малим обсягом, а також з відсутністю об'єктивних вимірників.
Нерідко під "тіньовою економікою" розуміють усю економічну діяльність, яка з різних причин не враховується офіційною статистикою і, відповідно, не включається до складу ВВП.
Сюди ж відносять і так звану "фіктивну економіку" – приписки, спекулятивні угоди, хабарництво, шахрайство, пов'язане з грошовим обігом, а також діяльність, спрямовану на одержання суб'єктами господарювання необґрунтованих вигод і пільг, які добуваються на основі підкупу посадових осіб.
Якщо ж "тіньову" економіку розглядати як економічну категорію, то можна зупинитись на її визначенні як сукупності специфічних економічних відносин, пов'язаних з діяльністю по виробництву, розподілу, обміну і споживанню товарів і послуг, прихованою від державного контролю з метою одержання доходів і особистого збагачення.
Історія "тіньової" економіки починається з виникнення держави і існує в наш час у більшості країн. З початком розпаду СРСР масштаби "тіньової" економіки різко розширились. Якщо на початку 60-х років обсяг тіньових послуг становив 5 млрд. руб. на рік, то наприкінці 80-х – 90 млрд. руб.: зростання у 18 разів.
У наш час проблеми "тіньової" економіки заявили про себе на повну силу, особливо в постсоціалістичних країнах. Реформування соціально-економічних відносин привело лише до зміни структури, форм та методів тіньової економічної діяльності.
Якими ж є сьогодні масштаби "тіньової" економіки в країнах з перехідною економікою, в тому числі в Україні?
Об'єктивні труднощі обліку в цій сфері зумовлюють значний розкид даних.
За розрахунками Світового банку, в 2004 р. частка неофіційної (тіньової) економіки досягала в Україні 48,1 відсотка сукупного обсягу ВВП, а в 2005 р. – 42,4 відсотка.
За іншими оцінками, на неофіційний сектор української економіки припадає 43 відсотки ВВП і більше.
Тобто критичний рівень, який, за західними оцінками становить 30-35 відсотків ВВП, у нашій країні вже перевершено.
Як свідчать проведені дослідження, у зрілих ринкових економіках існує прямий зв'язок між рівнем оподаткування, часткою державних доходів у ВВП і розмірами тіньової економіки: чим вищі податки, тим вищі доходи держави і тим більші розміри тіньової економіки.
В країнах з високими державними доходами (50 відсотків і більше до ВВП), таких, як скандинавські країни, Голландія, тіньова економіка відносно більша, ніж в країнах з низькими податковими надходженнями (Австралія, США, Швейцарія, Японія).
В перехідних економіках все навпаки: чим нижчий рівень державних доходів (і чим більше він знизився за останні роки), тим більший обсяг тіньової економіки. Фактично в перехідних економіках спостерігається ефект витіснення держави підпільним бізнесом "один до одного": на кожний процентний пункт падіння частки державних доходів у ВВП приходиться в середньому збільшення частки тіньової економіки у ВВП також на один процентний пункт.
Отже, можна стверджувати, що питома вага фінансових ресурсів, що перебувають під контролем "тіньовиків" і мають неофіційний обіг у сфері торгово-посередницьких та кредитних операцій сягнула 50 відсотків ВВП.
За даними офіційної статистики, в небанківському обігу перебуває близько 40 відсотків всієї грошової маси України. Згадані ресурси також головним чином обслуговують економіку і є одним з параметрів неофіційної економічної діяльності в Україні.
В той же час треба враховувати, що величезна кількість тіньових товарно-грошових операцій здійснюється в Україні з використанням валюти інших держав, й передусім – це долари США готівкою.
Щорічний відплив капіталу за межі України становить кілька мільярдів доларів. За деякими оцінками, за кордоном перебуває до 20 млрд. дол., неофіційно експортованих з України. За іншими джерелами, за 5 років з України вивезено 15 млрд. дол., тоді як сума кредитів, одержаних нею за той самий період, становила 9 млрд. дол.
При таких масштабах вплив аналізованого феномена на всі сторони суспільного життя є винятково високим, а роль його в економіці важко переоцінити.
Зважаючи на складну фінансово-економічну ситуацію, що склалася в державі, вкрай потрібні як економічні так і адміністративні заходи щодо легалізації фінансових ресурсів "тіньової" економіки.
Основними сегментами "тіньової" економіки і механізмами отримання тіньових доходів стали:
- корупція;
- приховування реальних доходів громадян, а також доходів та прибутків підприємств від податків;
- нелегальний експорт капіталів;
- незаконна приватизація державної власності;
- отримання тіньових доходів шляхом прихованого вилучення з обороту різниці між офіційними та реальними цінами на товари і послуги;
- дрібні розкрадання на державних, акціонерних і колективних підприємствах;
- нелегальні валютні і зовнішньоекономічні операції (контрабанда);
- випуск і реалізація невраховуваної продукції та надання невраховуваних послуг;
- кримінальний промисел (рекет, наркобізнес, проституція, крадіжки та пограбування);
- фінансове шахрайство.
Які ж причини призвели до таких значних розмірів тіньової економіки в Україні?
Виділяють 6 груп причин виникнення та розвитку тіньової економіки.
1. Антропологічні причини. Ця група причин пов'язана з двоїстою природою людини. Недаремно релігійні вчення виходять з того, що людина являється ареною боротьби добра та зла, де добро не завжди перемагає зло. Особистий інтерес досить часто приходить в суперечність з інтересами суспільства. Спонукаюча сила егоїстичних мотивів може перекривати існуючі обмеження людської діяльності зафіксовані в моралі, традиціях та праві. В цьому випадку людина порушує існуючий в суспільстві порядок, що може призвести до деструктивних наслідків для соціального життя.
2. Економічні причини. По своїй суті ринкове господарство носить стихійний характер. Відомо, що для ринкового господарства характерний нерівномірний розвиток різних секторів, інфляція, різкі зміни обмінних курсів. Все це є сприятливим підґрунтям для злочинів. Тіньова економіка зростає, коли держава не може регулювати ці явища і створювати сприятливі умови для функціонування підприємництва. В періоди криз, коли порушується хитка рівновага ринкового господарства, тіньова економіка отримує додатковий поштовх для свого розвитку.
3. Соціальні причини. Українська влада в останні роки зіштовхнулась з рядом соціальних проблем, головною з яких є соціальна диференціація суспільства. В тіньову економіку залучались представники мало імущих та маргінальних верств – молодь, безробітті, робітники-емігранти. Основна частина безпосередніх виконавців власне злочинних економічних дій також формується в цьому середовищі.
4. Правові причини. Головним тут є недосконалість правової бази. Справа в тому, що економічний процес навіть в промислово розвинутих країнах завжди випереджає правову основу підприємництва. Державне законодавство, як правило, відстає від нових реалій економічного життя. Тому удосконалення правової бази носить перманентний характер. Суперечності між швидко змінюваними умовами ринкового господарства та існуючою законодавчою базою дозволяють учасникам тіньової економіки використовувати прогалини, які утворюються в правовій сфері.
5. Соціокультурні причини. Сюди відноситься все, що можна вважати слабкою етичною основою підприємництва. Особливо необхідно виділити протиріччя між законодавством і морально-етичною складовою підприємництва. Звичайно, самі закони багато в чому відображають морально-етичні цінності певного часу. Однак інтереси держави, які реалізуються в законодавстві, не завжди співпадають з інтересами більшості суспільства, а інколи знаходяться в протиріччі з ними.
6. Політичні причини. Одним із принципових аспектів тут є відношення влади і великого капіталу. Відомо, що їх злиття підсилює олігархію, існування якої придає якісно нові риси тіньовій економіці. Справа не тільки в тому, що під тиском фінансових і промислових магнатів влада приймає закони, які створюють сприятливі умови для економічної діяльності олігархів. Більш широким негативним наслідком стає те, що подібні дії повністю підривають принципи соціальної справедливості. Державна казна недоотримує значних коштів, малий бізнес опиняється в нерівноправному положенні. Багато угод олігархи заключають в тіні владних кабінетів. З точки зору закону вони мало уразливі, але по суті ці дії необхідно віднести до тіньової економіки. Слабкість політичної влади є основною причиною корупції державних чиновників, яка в свою чергу призводить до загрозливих масштабів тіньової економіки.
Розглянемо наступні три групи факторів, що впливають на обсяг тіньової економіки в державі:
1. Економічні фактории:
- високі податки (на прибуток, прибутковий, на додану вартість);
- криза фінансової системи і вплив її негативних наслідків на економіку в цілому;
- зловживання в процесі приватизації;
- діяльність незареєстрованих економічних структур.
2. Соціальні фактории:
- низький рівень життя населення, що сприяє розвитку прихованих видів економічної діяльності;
- високий рівень безробіття (особливо в невеликих містах) і орієнтація населення на отримання доходів будь-яким шляхом;
- нерівномірний розподіл валового доходу між різними верствами населення.
3. Правові фактори:
- суперечність законодавства, що дозволяє різне його трактування;
- недостатність заходів, які вживаються правоохоронними органами для боротьби з незаконною та кримінальною економічною діяльністю;
- відсутність ефективно діючого механізму координації державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю.
Отже, бачимо, що є дуже багато факторів, які тою чи іншою мірою вплинули на розвиток феномену тіньової економіки в нашій державі. Але головною причиною можна вважати безкарність, тобто ситуацію, коли за скоєння правопорушення не настає відповідальність і без побудови правової держави подолання тіньової економіки буде неможливе.
1.2. Розкриття сутності понять "ухилення від сплати податків" та "відмивання грошей"
Вивчення будь-якого проблемного питання вимагає формування та застосування відповідного понятійного апарату, з допомогою якого можна описати ті явища і процеси, які йому властиві.
Як і будь-яке явище суспільного життя, ухилення від оподаткування не має однозначного, абсолютно точного визначення. Це пов'язано з тим, що суспільно-економічні явища перебувають у процесі постійних змін, і тому розуміння будь-якого поняття багато в чому залежить від тих факторів, що впливають на життя в даний час.
Ухилення від оподаткування – це форма зменшення податкових та інших платежів, при якій платник умисно чи необережно уникає сплати податку чи зменшує розмір своїх зобов’язань з порушенням діючого законодавства.
В західній практиці є розмежування ухилення від оподаткування на два види: легальні методи зниження податкових виплат (tax avoidance) та незаконне ухилення від сплати податків (tax evasion).
Уникнення податків – це легальний шлях зменшення податкових зобов'язань, який ґрунтується на використанні законодавчо наданих можливостей в сфері податкового законодавства шляхом зміни своєї діяльності.
В публікаціях українських та російських авторів уникнення оподаткування пов’язане з такими поняттями як податкове планування, податкова оптимізація, мінімізація податків.
Наприклад, відмічається, що податкова оптимізація – це зменшення розміру податкових зобов’язань за допомогою цілеспрямованих правомірних дій платника податків, які включають повне використання всіх наданих законодавством пільг, податкових звільнень та інших законних засобів та прийомів.
В цю категорію входять способи, при яких певний економічний ефект у вигляді зменшення податкових платежів досягається шляхом кваліфікованої організації справ по обрахуванню та сплаті податків, що виключає чи знижує випадки необґрунтованої переплати податків.
Визначення оптимальних об’ємів податкових платежів – проблема кожного конкретного підприємства чи фізичної особи. Дії компанії по визначенню оптимальних об’ємів сплати податків називають системою корпоративного податкового менеджменту. При цьому на практиці мінімальні виплати не завжди виявляються оптимальними. Наприклад, підприємство, яке виділяється з загальної маси дуже малими виплатами, ризикує проведенням додаткових перевірок податковими органами, що як правило, тягне за собою додаткові витрати. Податковий менеджмент передбачає оптимізацію податкового тягаря і структури податків з усіх точок зору.
Всі методи оптимізації поєднуються в оптимізаційні схеми. Не один із методів сам по собі не приносить успіху в податковому плануванні. Тільки складена грамотно і з урахуванням всіх особливостей схема дозволяє досягнути наміченого результату. І навпаки, неякісна схема податкової оптимізації може нанести компанії суттєву шкоду. Будь-яка схема перед її втіленням в життя перевіряється на відповідність наступним критеріям:
1. Ефективність – це повнота використання в схемі всіх можливостей мінімізації податків.
2. Відповідність вимогам законів – врахування всіх можливих правових наслідків використання схеми, продуманість механізмів реагування на зміни діючого законодавства чи на дії податкових органів.
3. Автономність – схема розглядається з точки зору складності в управлінні, підконтрольності в використанні і складності в реалізації.
4. Надійність – це стійкість схеми до зміни зовнішніх та внутрішніх факторів, в тому числі до дій партнерів по бізнесу.
5. Нешкідливість – передбачає уникнення можливих негативних наслідків від використання схеми всередині підприємства.
Податкове планування є одною з найважливіших складових частин процесу фінансового планування. Відбувається попередній розрахунок варіантів сум прямих та непрямих податків по результатах загальної діяльності і по відношенню до конкретної угоди чи проекту в залежності від різних правових форм її реалізації. Податкове планування доступне будь-кому, але здійснювати його потрібно не після здійснення якоїсь господарської операції чи завершення податкового періоду, а до цього.
Ухилення від оподаткування – це нелегальний шлях зменшення податкових зобов’язань, який базується на кримінально переслідуваних методах укриття обліку доходів і майна від податкових органів, а також на спотворенні бухгалтерської та податкової звітності.
В даному випадку зниження податкових виплат відбувається з допомогою здійснення платником податків податкових правопорушень чи навіть злочинів, тобто шляхом прямого порушення податкового законодавства.
Таким чином, ухилення від оподаткування за юридичним змістом поділяється на протиправне (переслідується по закону) та законне (з дотриманням діючого законодавства).
Під ухиленням від оподаткування розуміються умисні дії (бездіяльність) платника податків спрямовані на повну чи часткову несплату до бюджету належних, згідно діючого законодавства, сум податків, зборів, обов’язкових платежів.
Тобто ухиленням будуть вважатися тільки цілеспрямовані дії платника податків, оскільки саме умисел буде визначати ступінь вини.
Ухилення від сплати податків має специфічні особливості стосовно інших злочинів. Насамперед, це має прояв у тих обставинах, що підлягають встановленню і доказуванню по аналізованій категорії злочинів. Такими обставинами є:
1. наявність факту ухилення від сплати податків;
2. характеристика суб'єкта підприємницької діяльності (назва, місцезнаходження, вид діяльності, структура, його мета і завдання);
3. підстави і дотримання встановленого порядку державної реєстрації суб'єкта підприємництва;
4. дотримання встановленого порядку реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в територіальних органах податкової інспекції та інших установах (наприклад, Пенсійному фонді);
5. відповідність статуту діяльності, що здійснюється платником податку;
6. відомості про майно підприємства, наявність розрахункових рахунків в установах банків і обіг коштів;
7. характер і зміст фінансово-господарських операцій;
8. місце, час, мета, спосіб злочинної діяльності;
9. за який звітний період вчинено ухилення від сплати податків;
10. розмір прихованих прибутків (доходів) і несплачених податків, інших платежів за окремими звітними періодами, види податків, загальний розмір заподіяних державі матеріальних збитків;
11. характер і зміст нормативних актів, положення яких були порушені при вчиненні злочину;
12. коло осіб, що брали участь у виконанні конкретної фінансово-господарської операції (як суб'єкти даного злочину, так і інші особи), їх посадові і функціональні обов’язки;
13. дії, що виконувалися конкретними особами при здійсненні фінансово-господарських операцій і вчиненні ухилень від сплати податків;
14. чи є в діях осіб ознаки інших злочинів (службова недбалість, службове підроблення, шахрайство з фінансовими ресурсами);
15. соціальна, професійна і кримінальна характеристика осіб, які брали участь у діяльності суб'єкта підприємництва;
16. наявність причинного зв'язку між діянням і наслідками, що настали;
17. обставини, що сприяли вчиненню злочинів.
Ненавмисні, необережні дії по ухиленню від оподаткування не можуть вважатись ухиленням в повному розумінні цього слова, оскільки дії платника не мають умислу, він не планує отримати вигоду від цього ухилення, але такі дії, згідно діючого законодавства, не звільняються від фінансових санкцій. До них можна віднести, наприклад, ненавмисні помилки при складанні податкової звітності, методологічні помилки при веденні бухгалтерського обліку, які привели до заниження податкових зобов’язань.
Таким чином, грань, яка відділяє незаконне ухилення від оподаткування від податкової оптимізації полягає в настанні адміністративної та кримінальної відповідальності за перші дії і відсутності такої за останні.
Ухилення від сплати податків тісно пов’язане з іншим негативним явищем, а саме відмиванням незаконно одержаних доходів.
Термін "відмивання" грошей (money laundering) вперше був використаний в 80-х роках у США стосовно до доходів від наркобізнесу і означає процес перетворення нелегально отриманих грошей в легальні гроші.
Конвенція Ради Європи "Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування терроризму" від 16 квітня 2005 року визнала злочином дії, пов'язанні з відмиванням грошей отриманих не тільки від наркобізнесу, але й від інших видів злочинної діяльності. Стаття 9 Конвенції визначає перелік правопорушень, пов'язаних з відмиванням коштів:
a) перетворення або передача власності, усвідомлюючи, що така власність є доходом, з метою приховування або маскування незаконного походження власності або з метою сприяння будь-якій особі, замішаній у вчинені предикатного злочину, уникнути правових наслідків її дій;
б) приховування або маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, стану, переміщення, прав стосовно власності або володіння нею, усвідомлюючи, що така власність є доходом;
в) набуття, володіння або використання власності, усвідомлюючи під час отримання, що така власність була доходом;
г) участь у вчиненні, об'єднання або змова з метою вчинення, замах на вчинення, пособництво, підмова, сприяння і поради щодо вчинення будь-якого із злочинів, визначених відповідно до цієї статті.
В Статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом" під легалізацією (відмиванням) доходів розуміють вчинення дій, визначених Статтею 2 цього закону, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій спрямованих на приховування джерел походження таких доходів.
Згідно з Статтею 2 цього ж Закону до легалізації (відмивання) доходів відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів чи іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а також саме набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони буди доходами.
Таким чином, бачимо, що в даний час є дуже багато різних поглядів на те, що являє собою поняття відмивання доходів.
Виправданим можна вважати наступне визначення. "Відмивання" доходів – це надання правомірного вигляду володінню, користуванню чи розпорядженню цінностями, які здобуті завідомо незаконним шляхом.
З відмиванням брудних грошей тісно пов’язане поняття легалізації доходів незаконного походження.
Тобто бачимо, що легалізації тіньових капіталів, тобто їх впровадженню в легальну економіку, передує етап "відмивання" таких капіталів.
1.3. Причини та потенційні загрози існування проблеми ухилення від оподаткування
