Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Приднепровский економический район

Вступ

Зміцнення власного економічного потенціалу, розвиток державності, врегулювання проблем транзитивної економіки — основні чинники, що забезпечують динамічність соціально-економічної системи України, благополуччя та добробут людей.

На сучасному етапі економічного розвитку великого значення набувають знання про раціональне розміщення продуктивних сил, що дозволяє забезпечити більшу ефективність виробництва, отримати максимальний прибуток при бережливому, раціональному використанні природно-ресурсного потенціалу.

В умовах ринкових перетворень особливе місце відводиться структурній перебудові всієї господарської системи, соціальному устрою, динамічному та збалансованому розвитку регіонів.

Важливе місце в економіці України займає Придніпровський економічний район.

Метою даної роботи є дослідження ресурсного потенціалу, територіально-галузевої структури і перспектив розвитку Придніпровського економічного району.

Написання даної роботи передбачає виконання наступних завдань:

дослідження передумов розвитку і розміщення продуктивних сил Придніпровського економічного району (природних, демографічних та історико - економічних);
дослідження територіально - галузевої структури господарського комплексу (промисловості, сільського господарства і транспортної системи);
визначення перспектив розвитку Придніпровського економіки району.

І. Місце Придніпровського економічного району в економіці України

„Площа — 59,1 тис. км².

Населення — 5929,8 тис. чол.

Склад — Дніпропетровська і Запорізька області. Придніпров'я (див. картосхему на рис. 1) займає друге місце в країні (після Донбасу) за обсягом виробництва промислової продукції і є одним з найбільших індустріальних районів України. Високого рівня розвитку тут досягло сільське господарство, яке чималу частку своєї продукції продає іншим районам.

Провідною галуззю індустріального виробництва Придніпровського району є машинобудування і металообробка (45 % промислово-виробничого персоналу і 28 % товарної продукції). Відповідні показники для Запорізької області становлять 60 і 40 %. Чорна металургія — на другому місці у його промисловому виробництві: 25 % за чисельністю промислово-виробничого персоналу (Дніпропетровська обл. — 32 %) і 38,5 % за вартістю товарної продукції всієї промисловості (Дніпропетровська обл. — 45,5 %). У районі концентрується більше ніж половина всього загальноукраїнського випуску продукції галузі і приблизно стільки зайнятих робітників. Далі йде легка (7 %), харчова (5 %), хімічна і нафтохімічна (4 %) промисловість.

Придніпров'я відіграє важливу роль у сільськогосподарському виробництві України: концентруючи майже 7 % населення України, район виробляє 10 % валової продукції сільського господарства країни..

Придніпровський економічний район розташований у південно-східній частині України. Межує на півночі з Північно-Східним, на сході — з Донецьким, на півдні — з Причорноморським, на заході — з Центральноукраїнським економічними районами. Південь Запорізької області омивається водами Азовського моря.

Рис. 1. Загальна характеристика Придніпровського економічного району

Вигідне географічне положення, значні поклади корисних копалин, розташування у степовій фізико-географічній зоні, сприятливі грунтово-кліматичні умови, густа транспортна мережа, приморське положення сприяють розвитку господарського комплексу району”[7; 268-269].

ІІ. Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил

Придніпровського економічного району

2.1. Природні передумови

Основна частина території району розташована на Придніпровській низовині. Поверхня Дніпропетровської області — хвиляста рівнина 100—200 м заввишки, дуже розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами, Запорізької — слаборозчленована рівнина із західним схилом до долини Дніпра та Азовського моря. Вздовж узбережжя простягаються довгі, вузькі піщані коси, намиті морем. Щодо геоструктури, то територія району знаходиться у межах двох регіонів: Українського щита і Причорноморської западини.

Клімат помірно-континентальний з жарким посушливим літом та малосніжною зимою. В Дніпропетровській області часто бувають відлиги. Середня температура січня від —6 °С на півночі до-4 °С на півдні, липня — відповідно 22 °С і 23 °С. Період з температурою 10 °С становить 174 дні. Опадів у середньому 430 мм, переважна їх більшість випадає у весняно-літній період.

У Запорізькій області серед зональних типів грунтів переважають чорноземи (75 % площі області): на півночі — чорноземи звичайні, на півдні — південні та південні солонцюваті, майже повністю розорані. На півдні та у південно-західній частині області — темно-каштанові й каштанові грунти (10 % площі області), переважно солонцюваті. У заплавах річок, на берегах лиманів та піщаних косах поширені солончакові грунти.

У Дніпропетровській області переважають звичайні та південні чорноземи (48 % площі області). Є також лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, дернові, піщані та інші грунти. Вздовж лісового берега Дніпра та в басейні р. Вовча — задерновані і розбиті піски. Еродованість земель 41,2 % (3—5 % у басейні річки Базавлук, 70— 80 % на Дніпровсько-Сурському межиріччі). Дніпропетровська область розташована у межах Причорноморської (Понтичної) степової геоботанічної провінції.

Придніпров'я має великі родовища корисних копалин. У надрах Дніпропетровської області є величезні запаси залізної і марганцевої руд, кам'яного та бурого вугілля, нафти, природного газу, рідкісних і кольорових металів, різноманітних будівельних матеріалів.

Потужним пластом уздовж річки Інгулець понад 100 км залягають залізні руди Криворізького басейну. їх запаси становлять понад 12 млрд т. Крім Криворізького, в області є й інші перспективні родовища руд, такі як Оріхово-Павлоградська та Чортоницька магнітні аномалії, Жовтянське родовище у П'ятихатському районі. Є родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. На їх основі працює Верхньодніпровський гірничопромисловий комбінат.

Надра області містять майже 8,6 млрд т кам'яного вугілля, яке залягає в родовищах Західного Донбасу. Поклади бурого вугілля виявлені в П'ятихатському, Верхньодніпровському, Криворізькому і Синельниківському районах, нафта та природний газ — у Царичанському і Новомосковському.

У Широківському районі знайдено боксити. Є в області каоліни (Просянське родовище), вогнетривкі глини, вапняки (Криворіжжя) і поклади граніту — Бородаївське, Нікопольське, Кудашівське родовища.

Запорізька область також багата на поклади рудних корисних копалин, зокрема руд заліза (Білозерський залізорудний район) і марганцю (Великотокмацький марганцеворудний район). Промислове значення мають будівельні матеріали (граніти, каоліни, глини, вапняки тощо). З паливно-енергетичних ресурсів є буре вугілля, природний газ, а також мінеральні води і лікувальні грязі.

Грунтові й агрокліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а багаті родовища корисних копалин, гідрографічна мережа — розвитку різноманітних галузей промисловості”[7; 270-272 ].

Природні та історично-економічні передумови сприяли створенню в районі територіально-виробничого комплексу класичного типу: тут діють послідовні й паралельні зв'язки між галузями й об'єктами виробництва; широко запроваджено кооперування й комбінування; чітко виділяються "поверхи" в галузевій структурі комплексу. Нижній поверх складає видобувна промисловість; далі йде металургія, енергетика; ще вище — машинобудування, хімічна промисловість (зокрема коксохімія). Район вкрито густою мережею залізниць та автомобільних шляхів, його перетинає Дніпро, що сприяє зміцненню виробничих й інших економічних зв'язків між галузевими й просторовими елементами комплексу.

2.2. Демографічні передумови

„Населення Придніпров'я в основному — українці. Національна структура населення району формувалася історично: тут у радянський час дуже швидко зростала кількість російського населення, особливо з 30-х років; цей процес триває й досі. Та, незважаючи на це, повсюдно переважають українці. В Дніпропетровській області вони становлять 2770 тис. чол. (73,4 % усього населення), Запорізькій — 1308 тис. чол. (63,1 %).

За чисельністю росіяни займають тут друге місце — в Дніпропетровській області їх 936 тис. (24,2 %), Запорізькій — 664 тис. (32 %). Росіяни переважно оселялися в містах. Живуть також євреї (в Дніпропетровській обл. — 50 тис, 1,3 %), Запорізькій — 14 тис, 0,7 %), білоруси (в Дніпропетровській обл. — 49 тис, 1,3 %; Запорізькій — 18 тис, 0,9 %); болгари (в Запорізькій — 35 тис. чол., 1,7 %).

Пересічна густота населення — 120 чол./км². Найгустіше заселені райони вздовж Дніпра і Криворізького басейну. Міське населення в Дніпропетровській області становить 84 %, Запорізькій — 76 %. Густота населення 122,8 чол./км² у Дніпропетровській області, а в Запорізькій — лише 77,5 чол./км².

У Запорізькій області переважає локальна система розселення. Зростання міст і розвиток у них промислового виробництва призвели до швидкого відпливу трудових ресурсів з сільської місцевості, а також зумовили інтенсивні внутрішньо обласні міграції. У промисловості зайнято 31,7 % працездатного населення, зростає частка зайнятих у невиробничій сфері.

Для Дніпропетровської області характерний високий рівень урбанізації. Значна частина населення (76 %) проживає в містах з населенням понад 100 тис. чол. Маятникові трудові поїздки населення спостерігаються в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Нікополі, Павлограді. До міської системи поселень належать великі промислові центри (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Верхньодніпровськ, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Павлоград, Орджонікідзе), промислово-транспортні і транспортно-промислові (Синельникове, Апостолове, Верхівцеве, П'ятихатки) та невеликі міста у густонаселених сільськогосподарських районах, що виконують функції адміністративних, проми слових і культурних центрів. Частка трудових ресурсів, зайнятих у промисловості, становить 36,9 %.

Найбільшою проблемою Придніпров'я є надто повільні темпи зростання населення не тільки через зниження природного приросту, а й у зв'язку з інтенсивним відпливом людей молодого віку в Росію та інші області України, що спричинює деформацію вікової структури усіх працездатних. Низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях народного господарства зумовлює потребу розробки практичних заходів щодо раціонального використання трудових ресурсів Придніпров'я. Розв'язувати цю проблему слід підвищенням продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу ”[7; 272-273].

„Щільність населення становить тут значно вище середнього показника в Україні. Переважна більшість населення живе у містах, ступінь урбанізації тут найвищий; питома вага міського населення сягає 90%.

У районі сформувалися агломерації, що характеризуються дуже високою територіальною концентрацією населення.

Район має великий контингент трудових ресурсів; частка населення в працездатному віці становить 56,3%, що трохи вище пересічного показника в Україні. Переважна більшість трудових ресурсів зайнята в промисловості.

Демографічна ситуація в Придніпровському районі несприятлива. Всі області мають від'ємне значення коефіцієнта природного приросту населення”[8; 315].

2.3. Історико-економічні передумови

„Степове Подніпров'я було заселене українцями ще з часів Київської Русі. Велике історичне значення мало існування на території району Запорізької Січі. Тривалий час регіон мав суто сільськогосподарську спеціалізацію. З XVIII ст. тут розвивається видобувна промисловість; цей процес різко прискорюється з середини XIX ст., коли почала формуватися потужна металургійна промисловість. Капіталістичні відносини в промисловості розвивалися тут прискореними темпами, що, поряд з іншими факторами, перетворило регіон на одну з найбільших металургійних баз світу. В XX ст., особливо в роки індустріалізації, здійснюється небачена за масштабом концентрація металомістких, енергомістких видів виробництва. Цей процес посилюється після другої світової війни через створення потужностей військово-промислового комплексу, на який працювали металургійна, хімічна промисловість, машинобудування, енергетика.

Хоча виробничий потенціал району дуже потужний, він базується переважно на застарілих, зношених фондах. Галузева структура промисловості, з переважанням матеріаломістких виробництв, характеризується певною консервативністю, відсталістю порівняно з розвиненими країнами Європи (Німеччина, Велика Британія), для котрих фаза металомісткого машинобудування вже позаду”[8; 315-316].

ІІІ. Територіально-галузева структура господарського комплексу

3.1. Промисловість

„Промисловий комплекс Придніпров'я поєднує важку індустрію і харчову промисловість. Провідними галузями важкої промисловості, які визначають спеціалізацію Придніпров'я у міжрайонному поділі праці, є залізорудна, марганцеворудна, чорна металургія, машинобудівна, хімічна. Міжрайонне значення має також харчова і легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.

Гірничодобувна промисловість представлена залізорудною, марганцеворудною та кам'яновугільною галузями, видобутком різноманітних будівельних матеріалів.

Залізорудна промисловість зосереджена в основному в Криворізькому залізорудному басейні, який за видобутком залізної руди займає провідне місце серед залізорудних басейнів світу. Тут збудовано ряд потужних шахт ("Гігант", ім. Кірова, ім. Орджонікідзе), гірничозбагачувальні комбінати (Новокриворізький, Центральний, Північний).

На криворізькій залізній руді працює вся чорна металургія Донбасу, Придніпров'я, Криворіжжя, частково Приазов'я. Крім того, значну кількість криворізької руди експортують до Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі.

Завершено будівництво Дніпровського і другої черги Північного та Інгулецького гірничозбагачувальних комбінатів, розширено Верхньодніпровський гірничометалургійний комбінат. Видобуток залізної руди збільшено відкритою розробкою залізистих кварцитів з подальшим збагаченням їх. Разом з тим у шахтах з підземним способом видобування впроваджується повна механізація всіх виробничих процесів.

Другою важливою галуззю гірничодобувної промисловості Придніпров'я є марганцеворудна, яка зосереджена в районі міст Нікополя і Марганця. Як і в залізорудній промисловості, у цій галузі руду видобувають шахтовим і відкритим способами. Марганцева руда використовується в доменному виробництві Півдня для виплавлення феромарганцю, значна її кількість вивозиться за кордон.

Велику увагу слід приділяти подальшому розвитку кам'яновугільної промисловості Придніпров'я. В Дніпропетровській області працюють шість шахт потужністю, тис. т: 1800 (одна), 1200 (чотири), 800 (одна) і розпочато будівництво ще двох шахт.

Видобуваються боксити (південь Дніпропетровської обл.), каолін (Запорізька обл.).

Енергетика району грунтується на використанні місцевих гідроенергетичних ресурсів, привізного донецького вугілля, шебелинського газу і місцевого бурого вугілля. Електростанції Придніпров'я належать до Південної енергосистеми.

Побудова Дніпрогесу (потужністю 650 тис. кВт) свого часу розв'язала дуже важливі народногосподарські проблеми Придніпров'я; створена енергетична база для важкої промисловості, забезпечені умови для електрифікації сільського господарства, відкрито наскрізне судноплавство Дніпром. У 1959 р. споруджено Кременчуцьку ГЕС (потужністю 625 тис. кВт), у 1963 р. почала діяти ще одна гідроелектростанція — Дніпродзержинська (потужністю 325 тис. кВт). Найбільшими теплоелектростанціями є Придніпровська, Дніпродзержинська і Криворізька ДРЕС.

Велику роль в енергетичному балансі Придніпров'я починають відігравати природний та коксівний газ. Природний газ одержують з родовищ Східноукраїнської нафтогазоносної області, яка знаходиться за межами району. Так, від Шебелинського родовища (Харківська обл.) прокладено газопровід до Дніпропетровська, Дніпродзержинска, Нікополя, Запоріжжя, Кривого Рогу.

Чорна металургія — провідна галузь промислового комплексу Придніпров'я, яка історично склалася тут на основі винятково сприятливих природних умов: великих покладів залізних і марганцевих руд, близькості Донецького вугільного басейну з великими покладами коксівного вугілля. Металургія повного циклу представлена тут заводами ім. Г. І. Петровського та ім. Комінтерну (у Дніпропетровську), "Криворіжсталь" (у Кривому Розі), ім. Дзержинського (у Дніпродзержинську), "Запоріжсталь" ім. Орджонікідзе (у Запоріжжі). Ці заводи були модернізовані, внаслідок чого їх потужності значно зросли. Так, на Криворізькому металургійному заводі збудовано найпотужнішу в Європі доменну піч об'ємом 2700 м³ і споруджено новий мартенівський цех з сучасними печами.

Крім заводів повного циклу, в районі працюють і переробні металургійні заводи: в Дніпропетровську — завод ім. К. Лібкнехта (виробництво труб і коліс для залізничних вагонів) та трубопрокатний завод, Нікополі (трубопрокатний), Новомосковську (виробництво жерсті), Запоріжжі "Дніпроспецсталь" ім. Кульміна (виробництво різних марок електросталі). Запоріжжя стало центром такої нової галузі перспективної металургії, як порошкова. До комплексу підприємств чорної металургії Придніпров'я належать також заводи феросплавів у Запоріжжі і Нікополі.

У Криворізькому залізорудному басейні дуже гострою є проблема постачання підприємств чорної металургії технічною водою, яка була розв'язана в результаті будівництва 55-кілометрового каналу від Каховського водосховища руслами річок Базавлук і Кам'янка до території заводу "Криворіжсталь", де він закінчується великим водосховищем. Канал не лише розв'язує проблему водопостачання, а й забезпечує можливість зрошення.

Кольорова металургія має алюмінієвий завод ім. Кірова в Запоріжжі. Завод працює на привізних бокситах і нефелінах та дешевій електроенергії Дніпрогесу. В недалекому майбутньому завод працюватиме на місцевих бокситах Високопільського родовища Дніпропетровської області, розташованого за 250 км від Запоріжжя.

Значна частка в структурі промисловості — машинобудування і металообробка. Машинобудівні підприємства Придніпров'я спеціалізуються на виробництві металургійного та гірничого устаткування, металоконструкцій (у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, Запоріжжі), верстатобудуванні (у Дніпропетровську, Нікополі, Мелітополі), транспортному машинобудуванні (у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Запоріжжі), виробництві сільськогопосподарських машин (у Дніпропетровську, Павлограді, Нікополі, Запоріжжі, Бердянську), підйомно-транспортних машин (у Нікополі, Верхньодніпровську, Бердянську). Розвинені також електротехнічне машинобудування, виробництво радіоапаратури, устаткування та машин для легкої і харчової промисловості, у Запоріжжі є підприємства інструментальної та абразивної промисловості.

Найбільшими машинобудівними центрами Придніпров'я є Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь. У Дніпропетровську споруджено один з найбільших у країні заводів,, що виробляє металеві конструкції для залізничних мостів і доменних печей, завод металургійного устаткування, завод важких пресів. Далеко за межами Придніпров'я відома продукція Криворізького заводу гірничого устаткування. Дніпродзержинський завод поставляє залізничному транспорту вагони і платформи, а Нікопольський машинобудівний — підйомні крани, різні сільськогосподарські машини. Одним з найбільших заводів сільськогосподарського машинобудування є завод, який випускає велику кількість тракторних сівалок десятків найменувань.

Придніпров'я має сприятливі умови для розвитку хімічної промисловості. Тут набула широкого розвитку коксохімічна та азотно-тукова промисловість. Найбільші центри коксохімії — Дніпродзержинськ (завод ім. Орджонікідзе і Баглійський), Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя. На коксохімічних заводах, крім основної продукції — коксу, виготовляють бензол, мінеральні добрива тощо. В Дніпродзержинську працює великий азотнотуковий комбінат, який переробляє напівпродукти коксохімічних підприємств. У Дніпропетровську розвинено виробництво лаків і фарб.

Надалі хімічна промисловість Придніпров'я спеціалізуватиметься на виробництві пластмас і смол, мінеральних добрив, автомобільних шин та лакофарбової продукції. В Дніпропетровську вже кілька років працює найбільший у Європі шинний завод, у Кривому Розі — завод сурикових фарб, на деяких хімічних заводах освоюється виробництво етилбензолу, фурфуролу, необхідних для виробництва пластмас і синтетичного каучуку,

У промисловому комплексі Придніпров'я важливе місце посідає виробництво будівельних матеріалів (4,7 % валової продукції всієї промисловості). Територія Придніпров'я багата на поклади різноманітної будівельної сировини — пісків, глин, гранітів, каолінів. Крім того, для виготовлення залізобетону, шлакоблоків, цементу використовуються відходи металургійного виробництва. Найбільші центри виробництва будівельних матеріалів—Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, Павлоград. Велика програма промислового та житлового будівництва потребує швидкого розвитку виробництва будівельних матеріалів. У перспективі в Придніпров'ї швидко зростатиме виробництво будівельних матеріалів, прогресивних будівельних конструкцій та деталей, що сприятиме індустріалізації будівництва.

Досить розвинена в цьому районі деревообробна промисловість, яка працює на сплавному лісі, що надходить Дніпром з північних районів України та Білорусі. Її центри — Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Верхньодніпровськ.

Харчова промисловість за вартістю виробленої продукції посідає третє місце після машинобудування і металургії. На неї припадає 18 % валової продукції промисловості Придніпров'я. Працюють численні підприємства різноманітних галузей харчової промисловості (переважно на місцевій сировині). Найбільш розвиненими є борошномельно-круп'яна й олійна промисловість. Значну кількість продукції дають цукрова, маслоробна, м'ясна, кондитерська та деякі інші.

Підприємства харчової промисловості розташовані в Запоріжжі, Мелітополі, Бердянську, Дніпропетровську та в багатьох містах. Вони виробляють цукор-пісок, м'ясні й молочні продукти, рослинне і тваринне масло, борошно, крупу, кондитерські і лікеро-горілчані вироби тощо. Збудовано найбільший у Європі Верхньодніпровський крохмалепатоковий комбінат, м'ясокомбінати у Токмаку, Бердянську, Пологах та ряд інших підприємств. Споруджено м'ясокомбінат і рибний завод у Нікополі.

Легка промисловість розвинена менше. Вона представлена підприємствами швейної промисловості (у Запоріжжі, Мелітополі, Токмаку, Оріхові), шкіряно-взуттєвої (у Дніпропетровську, Запоріжжі, Гуляйполі, Бердянську), меблевої (у Хирівці). В Запоріжжі збудована кокономотальна фабрика. Легка промисловість району не задовольняє потреб населення в цілому ряді товарів широкого вжитку. її розвиток є одним з важливих завдань комплексного розвитку господарства Придніпров'я збільшенням виробничих потужностей діючих підприємств і будівництва багатьох нових, зокрема, трикотажної фабрики в Дніпропетровську, меблевої — у Кривому Розі, взуттєвої — у Василівці (Запорізька обл.).

Придніпров'я має сприятливі перспективи розвитку. Основою його господарського комплексу в майбутньому залишиться гірничорудна, металургійна, машинобудівна, хімічна промисловість. Поряд з цим необхідно розвивати різноманітні галузі легкої та харчової промисловості, що дасть можливість більш раціонально використовувати природні багатства і трудові ресурси району”[7; 273-277].

„Легка промисловість врівноважує структуру зайнятості трудових ресурсів у регіоні. Галузі важкої промисловості, які домінують, використовують чоловічі робочі руки; текстильне ж, швацьке, шкіряно-взуттєве, трикотажне виробництва дають змогу реалізувати жіночу працю, хоч перекіс у структурі зайнятості все ж таки залишається”[8; 319].

„Економічне обличчя району сформувала важка індустрія, насамперед, гірничодобувна, паливно-енергетична, металургійна галузі, основна хімія, металомістке машинобудування. Разом з цим, значний внесок в українську економіку роблять галузі агропромислового комплексу. Складне, точне машинобудування призначалося передусім для обслуговування військово-промислового комплексу.

Паливно-енергетичний комплекс справляє величезний вплив на рівень, структуру й розміщення промисловості, транспорту й інших галузей. Завдяки покладам вугілля й гідроенергетичним ресурсам саме у цьому районі вперше в Україні почали зосереджуватися енергомісткі види виробництва — кольорова металургія, органічний синтез та деякі інші.

Придніпровський металургійний район простягається вздовж Дніпра від Кременчука до Нікополя і охоплює п'ять великих вузлів — Дніпропетровський, Запорізький, Криворізький, Нікопольський і Кременчуцький. За концентрацією необхідних сировинних ресурсів, енергетичного і технологічного палива, водних ресурсів, необхідних для розвитку чорної металургії, — це найпотужніший в Україні район металургійного виробництва. Він є одним з найбільших у світі. Розвиток його забезпечує сировинна база Криворізького і Кременчуцького залізорудних басейнів і потужних запасів марганцевої руди біля Нікополя”[6; 134].

„Особливостями чорної металургії, що вирізняють її з інших галузей, є:

висока матеріалоємність та енергоємність виробництва;
чорна металургія переробляє величезну кількість сировинних ресурсів, насамперед залізорудної сировини (більша частина покладів залізних руд зосереджена в Криворізькому басейні, де розташовані 8 із 12 підприємств із видобування та переробки залізорудної сировини та знаходиться практично вся інфраструктура гірничого виробництва);
чорна металургія залежить від експорту продукції, оскільки споживання металу зменшується через згортання будівництва, машинобудування, військово-промислового комплексу;
підприємства розміщенні переважно удвох регіонах—Донбасі та Придніпров'ї — близько до родовищ палива, залізних руд, марганцю та джерела водопостачання — Дніпра, де вони є, як правило, ще й містоутворюючими.