Принципи державного регулювання митноi справи Украiни щодо захисту нацiональних iнтересiв краiни
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ
імені Михайла
ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО
Кафедра
експертизи в митній справі
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Основи митної справи»
на тему:
«ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
МИТНОЇ СПРАВИ УКРАЇНИ ЩОДО ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНИХ
ІНТЕРЕСІВ КРАЇНИ»
Виконала:
Студентка 2 курсу
Групи ТЕМС-09Б
Сиско Юлія
Науковий керівник:
доц. к.т.н.
Агбаш В. Л.
Донецьк-2011
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………
Розділ 1. Загальні положення митної справи в Україні
- Сутність та значення митної справи в контексті захисту національних інтересів країни…………………………………..……...….4
- Стан законодавства,
що реалізує всі види суспільних відносин,
які пов’язані з переміщенням товарів
через митний кордон України……………………………………………………………
…...…….6 - Системність
характеру митної справи: цілісність,
єдність, комплексність……………………………………………
………...............12
Розділ 2. Основні принципи здійснення митного контролю та митного оформлення товарів
- Характеристика
форм та зон митного контролю…………….................
.16 - Вимоги до технологічної схеми митного контролю та його документального оформлення……………………………………………23
- Заходи митних органів щодо контролю за переміщенням через митний кордон вантажів та товарів…………………………………………..……29
- Регулювання
митної справи. Захист базових національних
інтересів і державної політики національної
безпеки………....................
.................33
Висновок…………………………………………………………
Пропозиції……………………………………………………
Список
використаної літератури……………………………………………………
Додатки:
Додаток №1. Загальна схема здійснення митного оформлення…………45
Додаток №2. Основні дозволи Державних органів України, які необхідні при митному оформленні вантажів……………………………………………….46
Додаток №3.Вантажна митна декларація (ВМД). Єдиний адміністративний документ форми МД-2………………………………………………………………47
ВСТУП
Посилення глобалізаційних та інтеграційних процесів, яке спостерігається сьогодні, особливо збільшує роль державного управління у сфері національної безпеки, яка полягає в тому, щоб активно впливати на явища і процеси суспільного життя, надавати суспільному розвитку цілеспрямованого характеру. У таких умовах потребує переосмислення вже традиційне розуміння митної політики, оскільки митна політика і митна справа в цілому належать до найважливіших проявів суверенітету держави. Як специфічний вид державної діяльності, митна політика являє собою впливовий важіль захисту національних інтересів, який не може обмежуватись економічною сферою. Змістовий аспект митної політики, як і державної політики загалом, визначається її організаційним та регулятивно-контролюючим спрямуванням. Це й обумовлює актуальність обраної теми.
Митна
політика є одним із дієвих інструментів
державного регулювання
Категорія національних інтересів має системний характер у тому розумінні, що, з одного боку, вона є основою для визначення цілей і напрямків державної політики та діяльності органів публічної влади і політичної системи в цілому, а з іншого – у тому, що сам зміст національних інтересів формується в процесі розвитку держави і суспільства під впливом зовнішніх і внутрішніх об’єктивних факторів, у формуванні змісту національних інтересів беруть участь усі інститути держави, суспільства, окремі громадяни.
Мета
дослідження – розкрити особливості
реалізації митної політики в контексті
забезпечення національної безпеки
України.
РОЗДІЛ
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ
В УКРАЇНІ
- СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ В КОНТЕКСТІ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ КРАЇНИ
Сутність митної справи полягає в аналізі об'єктивної і достовірної інформації щодо ситуації у відповідній сфері зовнішньоекономічної діяльності, перевірці стану виконання управлінських рішень, покладених завдань та установлених нормативних приписів, нагляді за дотриманням норм і встановлених стандартів при переміщенні громадянами та юридичними особами товарів та предметів через митний кордон України.
Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.
Митні органи контролюють справляння податків і зборів у Державний бюджет України. Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Держбюджету, а також пільг їх платникам здійснюються виключно Верховною Радою України відповідно до Конституції України.
Згідно Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механизм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за вийнятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.
Митну справу в межах своїх повноважень здійснюють усі митні органи та їх посадові особи, оскільки вона об'єктивно притаманна державній управлінській діяльності, є її невід'ємною частиною і може у найрізноманітніших формах здійснюватися у процесі управлінської діяльності митних органів.
Конституція України не дає чіткої ієрархічної структури органів виконавчої влади і обходить увагою функціональну діяльність центральних органів виконавчої влади. Тому при визначенні структури державних органів щодо керівництва митною справою у системі виконавчої влади слід виходити з принципу її ієрархічності.
Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.
Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснює контроль за всіма ланками виконавчої влади.
Митна політика нерозривно пов'язана з порядком переміщення товарів та транспортних засобів через державний кордон, оскільки вона, виходячи з конкретних цілей і завдань, що стоять перед нашою державою, визначає головні цілі і функції діяльності митних органів. До того ж, митна політика визначає роль митних органів конкретної держави в міжнародному співробітництві щодо вирішення деяких глобальних завдань, які постають перед світовим співтовариством. Серед таких проблем треба відзначити підтримання міжнародної безпеки, а саме контроль та боротьбу з незаконним переміщенням зброї, радіоактивних та токсичних речовин та так званих "критичних технологій", підтримання міжнародних економічних санкцій, підтримання екологічної безпеки та боротьбу з міжнародною злочинністю, в першу чергу з контрабандою наркотичних засобів.
Державна політика завжди виражає і представляє певний спільний інтерес, і митна політика як складова її частина не є виключенням. У формуванні митної політики виражаються інтереси держави та суспільства в цілому (національні інтереси) та інтереси окремих фізичних та юридичних осіб (наприклад, при проведенні антидемпінгових справ по заявах суб'єктів господарської діяльності).
Зазначимо, що з 1 січня 2004 року вступив в дію новий Митний Кодекс України, аналіз основних положень якого і дав нам змогу віднести Державну митну службу до сил забезпечення національної безпеки. Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Для боротьби з порушеннями митних правил, охорони територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю створюються спеціальні підрозділи митних органів - митна варта. До основних завдань, згідно зі ст. 21 Митного кодексу входять:
- здійснення заходів, пов'язаних із виявленням, розкриттям, припиненням, профілактикою порушень митних правил, запобіганням таким порушенням;
- охорона будинків, споруд, приміщень митних органів та інших об'єктів митної інфраструктури, зон митного контролю від будь-яких протиправних посягань;
- фізичний захист співробітників митних органів, інших осіб, а також товарів, які перебувають у зоні митного контролю, від протиправних дій;
- локалізація разом з іншими органами конфліктних ситуацій у зоні діяльності митних органів;
- участь у ліквідації наслідків катастроф, аварій, стихійного лиха та екологічного забруднення в зоні діяльності митних органів.
- СТАН ЗАКОНОДАВСТВА, ЩО РЕАЛІЗУЄ ВСІ ВИДИ СУСПІЛЬНИХ ВІДННОСИН, ЯКІ ПОВ’ЯЗАНІ З ПЕРЕМІЩЕННЯМ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ
Правові норми, правові інститути, положення митного права знаходять відображення в законах та інших нормативних актах, які призначені регулювати митну справу.
Зрозумілим для кожного юриста є положення щодо ролі і місця Конституції України як основного правового законодавчого акта та джерела, основи для правових положень та норм, які конкретизуються в конкретних законах конкретної галузі права, у тому числі і митному праві.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про митну справу в Україні», митна справа в Україні регулюється цим Законом, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність України», Митним кодексом України, Законом України «Про Єдиний митний тариф», іншими законодавчими актами України, прийнятими відповідно до цього Закону.
Крім того, в ст. 11 Закону зазначається, що Україна дотримується зобов’язань, що випливають з її міжнародних договорів. У випадку, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, які містяться в цьому Законі та інших законодавчих актах України про митну справу, застосовується правило міжнародного договору. Важливими чинними нормативними актами з регулювання митної справи є:
- Указ Президента України від 29 листопада 1996 р. «Про Державну митну службу України»;
- Указ Президента
України від 23 березня 1998 р. «Про внесення
змін і доповнень до Указу Президента
України від 29.11.1996 р. № 1145/96».
Указ Президента України від 24 серпня 2000 р. «Питання Державної митної служби України», яким затверджується Положення про Державну митну службу України.
На основі законів України Державна митна служба України розробляє самостійно або за потреби разом з іншими відомствами виконавчої влади підзаконні нормативні акти (накази, постанови, розпорядження, інструкції), в яких конкретизуються порядок, технологія, умови реалізації конкретної митної норми, митної дії, процедури.
Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.
Законодавство України з питань митної справи включає в себе:
– Конституцію України, в якій визначається роль та значення людини і громадянина в процесі діяльності держави, закріплено загальні засади діяльності державних органів, у тому числі й митних органів, закріплено основні положення щодо пріоритетності законодавчого регулювання зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи. Конституція України становить базу для прийняття інших законодавчих та підзаконних актів, що підкреслює її значущість у системі митного законодавства.
– Митний кодекс України, який визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, права та обов’язки громадян та суб’єктів господарювання у відносинах, пов’язаних з реалізацією ними свого права на переміщення через митний кордон товарів та транспортних засобів. Митний кодекс – основний галузевий нормативний акт. Тут розкрито засади митної справи, особливості управління в галузі митної справи, визначена митна територія та митний кордон. Суттєве значення для теоретичного визначення та практичного використання митного регулювання також мають його принципи. Вони є не лише теоретичним відображенням різноманітності та різноплановості митного регулювання, але і потребою практики, проявом функціональної діяльності митних органів та відокремленням важливих сфер суспільного життя, що перебувають під контролем держави.
Кожна держава намагається контролювати процеси переміщення товарів через свої кордони, і Україна не є виключенням. Здійснення подібного контролю передбачає наявність певного механізму його здійснення, що включає об'єкти та суб'єкти цього регулювання та певні правові норми, що регулюють відносини в цій сфері. Суб'єктом у даному разі виступають відповідні інститути держави, об'єктом-правові відносини, що виникають у зв'язку з переміщенням через митний кордон товарів та валютних цінностей, а регулювання здійснюється на основі відповідних нормативно-правових актів.
Взаємозалежні й взаємозумовлені сукупності митно-правових норм, що регулюють певні однорідні групи суспільних відносин, які виникають між митними органами й особами з приводу переміщення останніми товарів і транспортних засобів через митний кордон, прийнято називати інститутами митного права. Порядок розташування цих інститутів усередині митного права як комплексної галузі визначається їх положенням у МК України. Тим часом таке положення зумовлене загальними підходами до систематизації права.
Норми митного права — це встановлені державою правила поведінки в митній сфері, які регулюють зміст митної справи і підтримуються примусовою силою держави. Так, згідно зі ст. 7 МК України законодавство України з питань митної справи становлять Конституція України, цей Кодекс, закони та інші нормативно-правові акти з питань митної справи, видані на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.
При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних процедур без подання декларації, застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких процедур.
У МК України визначені основні види суспільних відносин, сукупність яких і складає предмет регулювання митного права. Залежно від конкретної мети, підстав виникнення, порядку регулювання виділяються такі види митних відносин:
1. Відносини, пов'язані з організацією митної справи. Вони виникають між органами державної влади з митними органами, усередині системи митних органів при здійсненні покладених на них функцій.
2. Відносини, пов'язані з переміщенням через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Виникають між митними органами й особами, що переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон.
3. Відносини, пов'язані із встановленням та регулюванням митних режимів. Виникають між митними органами й особами, що переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон України.
4. Відносини, пов'язані зі стягуванням митних платежів. Виникають між митними органами й особами, що переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон України.
5. Відносини, пов'язані з попередніми операціями. Виникають у зв'язку з повідомленням митних органів про перетин митного кордону чи про намір вивезти товари і транспортні засоби за межі митної території України; з доставкою товарів, транспортних засобів у місце, зумовлене митним органом, тощо.
6. Відносини, пов'язані з митним оформленням. Виникають у зв'язку з операціями та діями посадових осіб митних органів з метою забезпечення митного контролю за переміщенням через митний кордон товарів і транспортних засобів і застосування засобів державного регулювання такого переміщення.
7. Відносини, пов'язані з митним контролем за товарами і транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон. Такі відносини виникають у зв'язку з перевіркою митними органами документів і відомостей, що необхідні для здійснення митних процедур; митним оглядом, обліком товарів і транспортних засобів, перевіркою митних платежів і т.д.
8. Відносини, що пов'язані з валютним контролем. Виникають у зв'язку з забезпеченням митним органами дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.
9. Відносини, пов'язані з веденням митної статистики і ТН ЗЕД. Виникають у зв'язку зі збором, обробкою й аналізом митними органами даних про переміщення товарів через митний кордон, веденням спеціальної статистики.
10. Відносини, пов'язані з провадженням по здійснених злочинах та інших правопорушеннях у сфері митної справи. Виникають у зв'язку зі здійсненням митними органами дізнання у справах про контрабанду й інших правопорушеннях у сфері митної справи, які віднесено до компетенції митних органів.
11. Відносини, що пов'язані з інформуванням, консультуванням і попередніми рішеннями. Виникають у зв'язку з наданням митними органами зацікавленим особам інформації про чинні правові акти в митній сфері, консультуванням з питань митної справи й інших питань, що входять у компетенцію митних органів, прийняттям попередніх рішень по конкретних питаннях, з якими звертаються зацікавлені особи.
12. Відносини, пов'язані зі звертанням у власність держави товарів, транспортних засобів та інших предметів. Виникають у зв'язку з безоплатним вилученням у власника товарів і транспортних засобів за вироком суду у вигляді санкції за злочини у сфері митної справи чи постановою митного органу у вигляді санкції за порушення митних правил, а також у зв'язку з вибором митного режиму, відмовою на користь держави й реалізацією зазначених товарів і транспортних засобів.
13. Відносини, пов'язані з оскарженням і розглядом рішень, дій і (чи) бездіяльності митних органів та їхніх посадових осіб. Виникають у зв'язку зі звертанням у вищий митний чи інший орган у зв'язку з подачею вищій посадовій особі скарги на рішення, чи дії (бездіяльність) нижчих митних органів та їх посадових осіб.
14. Відносини, пов'язані з організацією державної служби в митних органах і виконанням державними службовцями покладених на митні органи завдань і функцій. У МК України регламентовані лише відносини за участю посадових осіб зазначених органів.
У дійсності суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення державної служби в митних органах, винятково широкі за своїм обсягом і різноманітні за змістом. Це відносини, що виникають у зв'язку з установленням правового статусу посад у митних органах і порядку їхнього заміщення; у зв'язку з підготовкою, підбором і розподілом кадрів, зарахуванням на ті чи інші посади; у процесі діяльності державних службовців у митних органах і т.д.
15. Як самостійний вид обґрунтовано виділяються відносини, пов'язані з участю України в міжнародно-правовому співробітництві й регулюванні митної справи в рамках СНД, а також відносини за участю в міжнародно-правових організаціях і співробітництвом із країнами далекого зарубіжжя у сфері митної справи.
Митне право регулює відносини за участю митних органів з приводу здійснення ними покладених на них державою функцій.
Нині гостро відчувається потреба в розробці механізму ефективного застосування закону та його дії на соціальні процеси, на демократизацію українського суспільства. Одним із важливих правових засобів механізму реалізації закону виступає нормотворча діяльність, що здійснюється державними органами, зокрема митною службою.
Органи
державної влади, Президент України в
межах своїх повноважень, визначених Конституцією
України та законами України, здійснюють
керівництво митною справою та контроль
за діяльністю митних органів України.
- СИСТЕМНІСТЬ ХАРАКТЕРУ МИТНОЇ СПРАВИ: ЦІЛІСТНІСТЬ, ЄДНІСТЬ, КОМПЛЕКТНІСТЬ
Зі становленням України як суверенної, незалежної держави особливого значення набуло забезпечення її економічної самостійності, невід’ємним елементом якої є митна справа. Характерно, що формування і здійснення самостійної митної політики стало одним із пріоритетних напрямків українського державотворення.
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Митна
справа є складовою
Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.
Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.
Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.
Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.
Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Якщо
міжнародним договором України,
укладеним в установленому
