Припинення юридичних осіб за законодавством України
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Заочний факультет
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«Припинення юридичних осіб за законодавством України»
Науковий керівник
Ірпінь – 2012
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1 Поняття та
способи припинення юридичних осіб.…………………………………………………………………
- Поняття юридичної особи, її ознаки...………………………………………...7
- Ліквідація та реорганізація юридичних осіб…………………………………11
РОЗДІЛ 2 Підстави припинення юридичних осіб.…………….18
РОЗДІЛ 3 Порядок припинення юридичних осіб………………..24
3.1.Скасування державної
реєстрації………………………………………………..
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
Тема даної курсової роботи: “Припинення юридичних осіб за законодавством України”. Актуальність дослідження даного питання зумовлена, в першу чергу тим, що наука цивільного права практично всіх країн містить детально розроблену доктрину юридичної особи, важливе місце в ній якраз і належить умовам виникнення та припинення юридичних осіб. Класифікація юридичних осіб, хоч і відрізняється у різних країнах, все ж являє собою цілісну систему, яка передбачає загальні для всіх юридичних осіб принципи створення та припинення. Перш за все розрізняють юридичні особи публічного права (наприклад, держава), які існують (чи створюються) на основі закону чи адміністративного акта, та юридичні особи приватного права, які створюються на підставі приватно-правових актів.
Приватні юридичні особи (корпорації, товариства) поділяються на господарські (підприємницькі, комерційні), що мають на меті отримання прибутку, та негосподарські (непідприємницькі, некомерційні), що не мають такої мети. При цьому в англосаксонській правовій системі юридичні особи поділяються на види залежно від кількості учасників (колективне утворення чи "корпорація однієї особи") і для кожного виду встановлено особливий правовий режим. Континентальна правова система не приділяє особливої уваги кількості учасників юридичної особи, поширюючи на всі юридичні особи загальне правове регулювання. У Німеччині такий загальний правопорядок охоплює у певних випадках і юридичні особи публічного права. Натомість, на відміну від звичаєвого права, романс-германське право за традицією містить суворі правила щодо мінімального обсягу наповнення статутних фондів юридичних осіб.
Порядок виникнення юридичних осіб залежить від їх виду. За загальним правилом, виникнення юридичних осіб відбувається у розпорядчому (для публічних юридичних осіб) або у нормативно-явочному порядку. За розпорядчого порядку для утворення юридичної особи потрібен дозвіл компетентного державного органу, за нормативно-явочного порядку — здійснення передбачених законом дій з подальшим визнанням їх державою.
Таким визнанням частіше є державна реєстрація юридичної особи. Існує і спрощений порядок виникнення, відомий праву США, коли юридична особа, за умови додержання певних формальних умов, вважається такою, що фактично існує, навіть якщо її державна реєстрація і не відбулася. Такий підхід останнім часом дістає дедалі ширше визнання, причому не лише у країнах англосаксонської системи права, а й у країнах континентальної правової системи.
Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві зумовлений становленням товарно-грошових відносин у ринковій економіці, суспільним розподілом праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави, кооперативів, громадських та інших організацій. З метою найбільш ефективного і раціонального використання державного майна воно, за загальним правилом, розподіляється і закріплюється за окремими державними підприємствами, установами та організаціями. Наділення підприємств та об'єднань майном, надання їм господарської самостійності є неодмінною передумовою здійснення господарського розрахунку, вчинення правових актів з реалізації продукції, розпорядження грошовими коштами, тобто виступу в обороті як самостійного суб'єкта цивільних прав та обов'язків.
Учасниками цивільних правовідносин, що регулюються сучасним цивільним законодавством, крім громадян, суверенних держав, автономних утворень чи адміністративно-територіальних одиниць, виступають різноманітні організації - державні, кооперативні, громадські, господарські товариства, орендні і колективні підприємства, господарські об’єднання (асоціації, спілки). Учасниками цих відносин можуть бути інші організації - спільні підприємства з участю зарубіжних фірм, релігійні організації тощо. Але для того, щоб названі організації могли бути суб’єктами цивільних правовідносин, вони повинні відповідати зазначеним у законі ознакам, тобто мати права юридичної особи.
Існує кілька тлумачень феномена юридичної особи, які зводяться до трьох головних. Це:
а) тлумачення юридичної особи як штучного утворення;
б) невизнання юридичної особи як суб'єкта цивільних прав;
в) визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта цивільних прав
Існування юридичних осіб не обмежується певним часом. За загальним правилом, вони існують безстроково. Разом з тим, законодавство передбачає випадки, коли діяльність юридичних осіб припиняється.
Юридична особа - це штучний суб'єкт права, суб'єкт права,створений правопорядком. На відміну від фізичної особи, для якої поява на світ і відхід з життя - природний процес,створення та припинення діяльності юридичної особи супроводжується певної, встановленої законом процедури.
В даній курсовій роботі будуть розглянуті такі питання як: поняття та ознаки юридичної особи, правоздатність юридичної особи, порядок і припинення юридичних осіб. Слід зазначити, що виникненню і припиненню юридичних осіб присвячена особлива увага, оскільки дані питання виступають предметом дослідження в даній курсовій роботі.
Метою даного дослідження є аналіз національного законодавства про припинення юридичних осіб, практики його застосування, а також вивчення наукової літератури, присвяченої цьому питання. Виявлення існуючих проблем, пропозиція по їх вирішенню.
Питання ліквідації можна розглядати з різних сторін і стосовно до великого безлічі об'єктів, але в цьому дослідженні акцент зроблений на ліквідації комерційних юридичних осіб, оскільки зазначені суб'єкти господарювання складають найбільш значну частину серед усіх учасників цивільного обороту.
В цілому, слід зазначити, що ліквідація юридичної особистості зачіпає інтереси, як держави, так і кредиторів ліквідованого суб'єкта господарювання.
Під час написання курсової роботи були використані різноманітні літературні джерела: нормативно-правові акти, спеціалізовані видання, підручники та інша література
Об'єктом роботи є поняття юридичних особи та її характеристики.
Предмет – способи, підстави, порядок припинення юридичних осіб.
Завданням курсової роботи є розкриття наступних питань:
1.Поняття та ознаки юридичної особи;
2. Способи та підстави припинення юридичної особи;
2. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб.
Структура: курсова робота викладена на 31 сторінці, має три розділи, три підрозділи, висновки та перелік використаних літературних джерел
РОЗДІЛ 1 Поняття та способи припинення юридичних осіб
- Поняття юридичної особи, її ознаки
Сьогодні Цивільний Кодекс України в ст.23 дає наступне поняття юридичної особи: юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або третейському суді.
Виходячи з Закону та практики українські фахівці першою ознакою будь-якої організації як юридичної особи визначають організаційну єдність.
Юридична особа - це не окремий орган (фізична особа), а колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація). Кожна така організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв’язків її членів, внутрішньою структурою та органами, що реалізують її дієздатність. Але незалежно від внутрішньої будови, юридична особа у зовнішніх відносинах виступає як єдина організація. Організаційна єдність юридичної особи виражається і закріплюється в її установчих документах.
Іншою важливою ознакою юридичної особи є наявність у неї відокремленого майна. Наявність відокремленого майна виражається в самостійному балансі організації. Майно юридичної особи відокремлене від майна членів трудового колективу даної організації, від майна держави, чи автономного утворення, адміністративно-територіальної одиниці, від майна інших організацій. З майновою відокремленістю нерозривно пов’язана і третя ознака юридичної особи - її самостійна майнова відповідальність.
Юридична особа відповідає по своїх зобов’язаннях належним їй (закріпленим за нею) майном, на яке може бути звернене стягнення згідно ст.32 Цивільного Кодексу України, і ст.7 Закону «Про власність» та іншим законодавчим актам України.
Так як юридична особа - самостійний учасник цивільного обігу, то однією з її ознак є виступ у цивільному обігу від свого імені. Кожна юридична особа має своє найменування. Від свого імені вона набуває майнових і особистих немайнових прав і несе обов’язки, вступаючи в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Кредитори юридичної особи мають право звертатися з вимогами, що випливають з її зобов’язань, тільки до даної юридичної особи. Інші особи не можуть діяти від імені юридичної особи без її згоди.
Ознакою юридичної особи є також її здатність бути позивачем або відповідачем в суді, арбітражному чи третейському суді.
В разі потреби захисту порушених цивільних прав юридична особа стає стороною - позивачем або відповідачем у цивільному, арбітражному процесі або третейському розгляді цивільного спору. Ця ознака виступає кінцевим зовнішнім виразом самостійності та цивільної правосуб’єктності юридичної особи.
Всі зазначені ознаки юридичної особи повинні розглядатися в єдності, сукупності, бо лише разом вони розкривають суть юридичної особи.
Існують також другорядні, похідні ознаки юридичної особи такі як рахунок в банку, печатка тощо, вони є елементами цивільної правосуб’єктності.
Прихильники тлумачення юридичної особи як штучного утворення стверджують, що суб'єктом цивільного права може бути лише фізична особа, а правосуб'єктність організацій являє собою імітацію правового статусу громадян. Автори цієї теорії не заперечують можливість виникнення юридичної особи за умови дозволу держави або закону, але, на їх думку, це є досить штучне утворення і виникає воно передусім для того, щоб відокремити майно юридичної особи від майна фізичних осіб. Ця теорія надає пріоритет незалежності людини і. з певним упередженням ставиться до громадських об'єднань.
Теорія невизначення юридичної особи як суб'єкта цивільних прав. В рамках цієї теорії вважається, що кінцеву вигоду від цивільних правовідносин у суспільстві отримують виключно фізичні особи, а тому немає підстав визнавати об'єднання громадян - юридичну особу суб'єктом цивільних прав.
Тлумачення визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта (теорія реальності).
Теорія визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта цивільних прав акцентує увагу на тому, що фізичні особи в залежності від обставин і власного волевиявлення можуть діяти як ізольовано, так і спільно. Об'єднуються вони між собою тоді, коли у них виникають спільні інтереси. Саме для реалізації таких інтересів фізичні особи і створюють різні організації. Враховуючи, що історичні досягнення є результатом розвитку кооперування людей, автори названої теорії вважають за потрібне надавати можливість об'єднанням громадян виступати суб'єктами цивільних правовідносин. Сьогодні ця теорія є домінуючою. В рамках цієї теорії існує кілька напрямів. Так, органічна теорія на перше місце ставить соціологічні дослідження об'єднань людей; організаційна теорія визначальною вважає правову охорону юридичних осіб; а теорія соціальної функції віддає перевагу дослідженням соціальних функцій юридичних осіб.
Як бачимо, теорія визнання юридичної особи побудована на врахуванні волевиявлення лише фізичних осіб щодо їх об'єднання між собою.
З позицій цієї теорії важко пояснити суть юридичної особи, що виникає з ініціативи держави. В цьому випадку можуть бути корисними теорії юридичної особи, розроблені свого часу радянськими вченими.
Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, - з моменту реєстрації статуту. Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у виконкомі місцевої ради народних депутатів чи в держадміністраціях.
Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена в її статуті або передбачена законом. Тому інколи її називають спеціальною. У рамках своєї правоздатності юридична особа може виконувати різні види діяльності, що не суперечать меті її створення і не заборонені законодавчими актами.
Державні підприємства, наприклад, володіють, користуються і розпоряджаються майном на правах повного господарського відання, а державні установи - на правах оперативного управління.
Як і громадянин, юридична особа може бути обмежена в правах лише у випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Рішення про обмеження цивільних прав може бути оскаржено в суді чи арбітражному суді.
Цивільну правоздатність юридичної особи здійснюють її органи управління. Ці органи можуть бути єдиноначальними (директор, начальник) або колегіальними (правління, загальні збори). Можливі випадки поєднання єдиноначальних і колегіальних начал управління. Найчастіше це притаманно кооперативним організаціям. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори. Голова кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішення з питань, не віднесених до виключної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.
Керівний орган юридичної особи виражає її волю, тому його дії - це дії самої юридичної особи
Поряд з фізичними особами, юридичні особи - суб'єкти приватноправових відносин, тобто приватного права (цивільного права).
Юридична особа - це організація, що має відособлене майно, може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права й мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді або в третейському суді (ст.23 ГК України).
Ознаки юридичної особи:
Наявність відособленого майна, тобто приналежного винятково юридичній особі, відособленого від майна яких-небудь інших осіб (наприклад, засновників юридичної особи).
Наявність організаційної єдності, тобто організаційної цілісності юридичної особи: існування й участь у цивільному обороті як єдиного цілого закріплених в уставі (положенні) юридичної особи його різного роду органів, структурних підрозділів.
Участь у цивільному обороті від свого імені, тобто не від імені яких-небудь інших осіб (наприклад, засновників юридичної особи). Керівники філій і представництв юридичних осіб діють на підставі доручення, отриманої ними від юридичної особи до складу якого вони входять. Юридична особа завжди має своє найменування, що індивідуалізує (персоніфікує) його в загальній масі інших юридичних осіб.
Самостійна майнова відповідальність, тобто юридична особа відповідає за своїми обов'язками винятково своїм майном (відособленим від майна інших осіб), а не майном, наприклад, його засновників.
Правоздатність і дієздатність юридичних осіб здобуваються одночасно, виникають із моменту державної реєстрації юридичної особи.
- Ліквідація та реорганізація юридичних осіб
Ліквідація є способом припинення юридичної особи, внаслідок якої настає його своєрідна «смерть». Ліквідація юридичної особи тягне за собою припинення його діяльності без переходу прав і обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб, якщо інше не передбачено законодавчими актами .
Припинення існування юридичної особи відбувається шляхом реорганізації або ліквідації.
При реорганізації відбувається припинення існування юридичної особи, за винятком реорганізації шляхом виділення, з переходом її прав і обов'язків до іншої юридичної особи у порядку загального правонаступництва.
Підставами реорганізації може бути рішення засновників або органу юридичної особи, уповноваженого на те установчими документами.
Реорганізація може відбуватися примусово у випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Законодавством можуть бути встановлені й інші підстави реорганізації.
При реорганізації юридичних осіб всі права і обов'язки реорганізованих особи або частину їх переходять до інших суб'єктів права, тобто відбувається правонаступництво. Реорганізація юридичних осіб може здійснюватися:
- Шляхом злиття декількох організація в одну нову;
- Шляхом поділу юридичної особи на кілька нових організацій;
- Шляхом приєднання однієї юридичної особи до іншої;
- Шляхом виділення зі складу організації інших юридичних осіб;
- Шляхом перетворення, тобто зміни організаційно правової форми юридичної особи.
Як правило, реорганізація проводиться за рішенням учасників юридичної особи або власника його майна чи уповноваженого на те установчими документами його органу, наприклад загальних зборів його учасників, тобто добровільно.
При злитті юридичних осіб майно і немайнові права й обов'язки кожної з них переходять де новоствореної юридичної особи.
При приєднанні одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, при цьому до останньої переходить майно приєднаної особи.
Таким чином, одна юридична особа припиняє свою діяльність, а інша продовжує існувати, але вже в розширеному складі.
При поділі юридичної особи її майно переходить до нововиниклих на її базі юридичних осіб у відповідних частинах. Поділ призводить до виникнення двох або більше нових юридичних осіб.
При виділенні юридична особа не припиняє своєї діяльності, але з її складу виділяється нова юридична особа. Якщо при приєднанні існуюча юридична особа збільшується, то при виділенні реорганізована юридична особа зменшується.
При перетворенні юридичної особи з одного виду в інший до нововиниклої юридичної особи переходить майно попередньої юридичної особи:
Майно переходить до свого правонаступника в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Засновники юридичної особи або орган, який прийняв рішення про її реорганізацію, зобов'язані письмово повідомити про це кредиторів тієї юридичної особи, що реорганізовується.
Реорганізація юридичних осіб оформляється або передавальним актом - балансом (у випадках злиття, приєднання та перетворення), або розділовим балансом (у випадках поділу та виділення). У передатному акті або в роздільному балансі повинні міститися положення про правонаступництво за всіма без винятку прав і обов'язків реорганізованого юридичної особи у відношенні всіх його кредиторів та боржників, включаючи і оспорюванні сторонами зобов'язання.
Кредитори можуть зіткнутися із ситуацією, коли наявні перед ними у юридичної особи зобов'язання після його поділу або виділення виявляться переданими найбільш слабким у майновому відношенні наступникам. Тому закон вимагає, щоб особи чи органи, що прийняли рішення про реорганізацію, письмово повідомили про це всіх кредиторів, а останні вправі незалежно від надходження повідомлення вимагати припинення або дострокового виконання відповідних зобов'язань і відшкодування виниклих збитків.
Дані правила становлять найважливіші юридичні гарантії прав та інтересів кредиторів реорганізованих юридичної особи.
Якщо ж кредитор не скористався зазначеним правом, місце реорганізованого юридичної особи в зобов'язанні перед ним займає правонаступник, що визначається на підставі передавального акта або розподільчого балансу. Тому після затвердження цих документів особами або органами, що прийняли рішення про реорганізацію, вони повинні бути представлені для державної реєстрації разом з установчими документами знову виниклих юридичних осіб. Неподання цих документів для реєстрації або відсутність у них положень про правонаступництво щодо зобов'язань реорганізованого юридичної особи повинні спричинити відмову в державній реєстрації знову виниклих юридичних осіб, тобто невизнання відбулася реорганізації
Якщо ж розділовий баланс складений так, що не дає можливості визначити правонаступника по конкретному зобов'язанню, знову виникли в результаті поділу або виділення юридичні особи будуть нести за нього солідарну відповідальність перед кредиторами реорганізованого юридичної особи.
Таким чином, в ході реорганізації юридичних осіб здійснюється всебічний захист інтересів кредиторів.
Реорганізація вважається завершеною (відбулася) з моменту державної реєстрації знову виниклих юридичних осіб, а у разі приєднання - з моменту державної реєстрації припинення діяльності приєднаного юридичної особи.
Отже, при виділенні, поділі чи злитті декількох організацій виникає, як мінімум, один новий суб'єкт права, тому в таких випадках реорганізація вважається закінченою в момент державної реєстрації новостворених юридичних осіб.
У всіх цих
випадках, за винятком виділення,
припиняється діяльність, принаймні,
однієї юридичної особи, проте
його права та обов'язки не
припиняються, а переходять до
новостворених юридичних осіб
у порядку правонаступництва.
Правонаступництво
Отже, реорганізація юридичної особи завжди спричиняє виникнення правонаступництва (навіть не будучи пов'язаною з припиненням його діяльності у разі виділення). У цьому її принципова відмінність від ліквідації юридичної особи, при якому ніякого спадкоємства в правах і обов'язках не виникає, тому що вони, як і їх суб'єкт господарювання - юридична особа, підлягають припиненню.
При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність без правонаступництва. Майно ліквідованої юридичної особи не переходить до інших суб'єктів як цілісний комплекс.
Ліквідація юридичної особи може бути добровільною і примусовою.
Підставами добровільної ліквідації юридичної особи можуть бути рішення вищих або уповноважених ними органів (на цій підставі ліквідуються корпорації, об єднання громадян, профспілкові, релігійні та інші громадські організації); рішення органів або осіб, які створили юридичну особу (на цій підставі ліквідуються установи); закінчення строку, на який створено юридичну особу, або досягнення цілей, заради яких вона створена (на цій підставі можуть ліквідуватися споживчі кооперативи).
Юридичні особи можуть бути добровільно ліквідовані й на інших, передбачених законом, підставах.
Підставами примусової ліквідації можуть бути: рішення арбітражного суду про визнання юридичної особи банкрутом; рішення суду про визнання недійсними установчих документів про створення юридичної особи; рішення суду про заборону діяльності юридичної особи як такої, що систематично порушує умови, передбачені законодавчими актами, або суперечить цілям діяльності юридичної особи, або діяльності, забороненої законом.
Банкрутство є однією з найбільш поширених підстав примусової ліквідації юридичної особи.
Засновники юридичної особи або органи, що прийняли рішення про ліквідацію юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, який проводить державну реєстрацію юридичних осіб. Цей орган вносить в Єдиний державний реєстр юридичних осіб відомості про те, що юридична особа перебуває в процесі ліквідації.
Для здійснення рішення про ліквідацію юридичної особи створюється ліквідаційна комісія, її створює орган, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, або інший уповноважений орган.
З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами юридичної особи.
Деякі особливості ліквідації юридичної особи як банкрута встановлені Законом України «Про банкрутство» (в редакції від 30 червня 1999 р.).
Закон чітко визначає коло осіб, які можуть звернутися із заявою до арбітражного суду про визнання юридичної особи банкрутом.
Такими особами можуть бути: кредитори юридичної особи; сама юридична особа; прокурор.
При ліквідації юридичної особи в добровільному порядку, а також на інших підставах, крім, банкрутства, законодавець не встановив черговості задоволення претензій кредиторів. Так, при ліквідації колективного сільськогосподарського підприємства в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетом, установами банку і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідованим підприємством. Майно, що залишилося після задоволення претензій цих кредиторів, розподіляється між членами підприємства (ст. 33 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). При ліквідації спілки споживчих товариств, перед тим, як майно розподілити між членами спілки, потрібно провести розрахунки по оплаті праці, виконанню зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами (ст. 18 Закону України «Про споживчу кооперацію»).
