КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

  ІМЕНІ  ТАРАСА  ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ  МІЖНАРОДНИХ  ВІДНОСИН

КАФЕДРА  МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ 
 
 
 
 
 

КУРСОВ  А  Р О Б О  Т А 

з дисципліни: «Міжнародні економічні                                                                                 відносини»

                                                На тему:

«Приватизація , як метод виведення національної                                                економіки з кризи» 
 

Студента  ІІ курсу, 3 групи

Спеціальності

«Міжнародний  бізнес»

Арбайтера Олега  Мирославовича 
 
 

Науковий  керівник

Доц. Приятельчук Олена  Анатолівна  
 
 
 
 
 
 
 
 

КИЇВ  – 2010                                       

  Вступ

     Актуальність  дослідження. Глобальна фінансова криза відчутно вплинула на економіки всіх країн світу, і Україна тут не виняток. Знаходячись у списку МВФ як претендент на можливий дефолт у першій десятці держав. Експерти оцінюють дану кризу, як одну з найдовших, що приблизно рівна «великій депресії 1929-1932 років». Багато держав і досі відчувають наслідки кризи, а особливо Україна. Надзвичайно важливим є на даному етапі є винайдення ефективного методу подолання кризи

     Мета  дослідження. Полягає у аналізі приватизаційних процесів, та застосування їх як ефективного заходу щодо виведення національної економіки з кризи. 

     Завдання  дослідження. Дане дослідження ґрунтується на використанні коштів від приватизації більш доцільнішим шляхом. Оскільки приватизація, досить популярний інструмент макроекономічної політики нашої держави, який використовував буквально кожний уряд. Завданням дослідження є вказати на проблеми приватизації та реприватизації. Проаналізувавши приватизаційні та реприватизаційні процеси, показати позитивні та негативні сторони здійснення цих процесів в Україні.

     Науковці  які досліджували дану проблематику. О.І.Амоша, Г.Я. Аніловська, Б.Д. Гаврилишин, А.С. Гальчинский, В.М. Геєц, С. А. Давимука, Б.М. Данилишин, Т.М. Качала, В. Т. Лановий, В.С. Ларцев, С.Ю. Лєдомська, Е.М.Лібанова,С.В. Мочерний, В.П. Мікловда, Б.Я. Понасюк, О.Й. Пасхавер, І.І.Топішко, Я.Б.Усенко, В.К.Черняк,М.В.Чечетов, А.А.Чухно, Ю.В. Яковлєв та . Бальцерович, М. Блаух, В.В. Витюк, Коупленд Т., Коллер Т., В.А. Мартинов, Мурин Дж. Мизес Л.

     Об’єкт дослідження. Даної роботи є приватизаційні та реприватизаційні процеси, механізм їх функціонування та значення  для економіки. Особливості ефективності даних макроекономічних процесів

     Предмет дослідження. Особливістю даного дослідження складає предмет. Проаналізувавши приватизаційні та реприватизаційні процеси, застосувати здобуті знання задля створення  ефективної моделі виходу країни з кризи.

     В першому розділі зосереджено  увагу ,що до теоретичних засад здійснення приватизації, а особливе місце займає законодавче регулювання та особливість економічних наслідків.

     В роботі зазначено недоліки приватизації та реприватизації в загальному. Але потрібно відзначити, що міститься і аналіз цих процесів по роках, здобуття і втрати, механізми функціонування та ін. Особливої уваги потребує розгляд економічних  ефектів здійснення приватизації та реприватизації.

     Також потрібно відзначити, що зроблений  аналіз впливу кризи безпосередньо  на саму приватизацію. І врешті решт, шляхи подолання, як глобальної фінансової кризи, так і кризи приватизації.

     Отже, дана робота має своєю метою вказати  на недоліки уже проведених приватизацій та реприватизацій, та вказати на шлях на подолання кризи завдяки вище зазначеним процесам. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І. Теоретичні засади приватизації, як методу впливу на національну економіки

                                1.1 Нормативно-правова база

     Правове регулювання приватизації здійснюють Закони України «Про приватизацію державного майна», "Про приватизацію невеликих  державних підприємств (малу приватизацію)", «Про Державну програму приватизації», «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та інші нормативні акти.

За законом  України «Про приватизацію державного майна» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 24, ст. 348) приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває  у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.[5]

До об'єктів  державної власності, що підлягають приватизації, належать:

* майно  підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які  є єдиними (цілісними) майновими  комплексами, якщо в разі їх  виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються;

* об'єкти  незавершеного будівництва та  законсервовані об'єкти;

* акції  (частки, паї), що належать державі  у майні господарських товариств та інших об'єднань.[5]

     Приватизації  не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси  підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів - (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне  значення мають:

а) об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України;

б) об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей;

в) об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від  наслідків впливу неконтрольованого  виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або  небезпечних виробництв;

г) об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому;[5]

     Порядок приватизації державного майна передбачає:

• опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;
• прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;
• опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта;
• проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації);
• затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

     Приватизація  державного майна здійснюється шляхом:

• продажу  об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом;

• продажу  акцій (часток, паїв), що належать державі  у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;

• продажу  на конкурсній основі цілісного майнового  комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 Закону «Про приватизацію державного майна»;

• викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.[12],[5]

     Неконкурентні способи продажу майна державних  підприємств застосовуються щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.

Створення колективних підприємств, господарських  товариств, крім відкритих акціонерних  товариств, у процесі ^приватизації майна державних підприємств (за винятком об'єктів малої приватизації) не допускається.

     Приватизація законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом:

• продажу  на аукціоні, за конкурсом;

• викупу.

     Приватизація  зазначених об'єктів здійснюється у  порядку, передбаченому Законом  України "Про приватизацію невеликих  державних підприємств (малу приватизацію)" та Державною програмою приватизації.

За рішенням органів приватизації законсервовані об'єкти та об'єкти незавершеного будівництва можуть передаватися на умовах відповідного договору особам, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, для завершення будівництва або вноситися до статутного фонду господарського товариства як державна частка з наступною її приватизацією в порядку, встановленому законодавством України.

Приватизація  майна невеликих державних підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється відповідно до Закону України "Про  приватизацію невеликих державних  підприємств (малу приватизацію).

    Наведемо  кілька найзначиміших ініціатив  щодо законодавчого регулювання  процесу перегляду результатів  приватизації у їх реальній послідовності. Це уможливлює простежити логіку міркувань  і підходів до вирішення проблеми з боку різних діючих осіб.

    Законопроект  №7108 "Про перелік  майнових комплексів, відчуження яких з  державної власності  відбулося з порушенням чинного законодавства".

    Законопроект  подано до Верховної Ради 23.02.2005 р. народними  депутатами Д.Сандлером ("Наша Україна"), С.Гавришем (СДПУ (о)), Д.Святашем (Регіони України).[13]

    Законопроект  дуже лаконічний. Його скоріше можна  розглядати як оголошення про початок  офіційних дій у сфері перегляду  результатів приватизації. Для Кабінету Міністрів ставилося завдання протягом місяця підготувати на затвердження Верховною Радою перелік майнових комплексів, приватизація яких відбулася з порушеннями чинного законодавства. При цьому враховуються порушення, які дають підстави для перегляду результатів приватизації з метою повернення таких майнових комплексів у державну власність.

    Законопроект  №7504 "Про внесення змін до Закону України "Про  приватизацію державного майна" (щодо доплати  за приватизацію державного майна)".

    Підготовлений народним депутатом В.Майстришиним (Народна партія) і зареєстрований у Верховній Раді 18.05.2005 р.

    До  базового приватизаційного Закону "Про  приватизацію державного майна" пропонується внести додаткову статтю 22 "Доплата  за приватизацію державного майна". Під дію цієї статті підпадають всі  власники об'єктів, приватизація яких проводилася після 01.01.1996 р. за грошові кошти. Для них визначається доплата в розмірі 20% від вартості придбання таких об'єктів приватизації (пропорційно розміру частки), яку вони мають сплатити в державний бюджет протягом 2006 р.[13]

    Законопроект №8160 "Про введення мораторію на реприватизацію майна в Україні".

    Поданий до Верховної Ради 19.09.2005 р. народним депутатом М.Рудьковським (СПУ).Зміст  законопроекту дуже лаконічний і  містить ініціативу в контексті  законодавчого обмеження приватизації стратегічних підприємств. Пропонується встановити мораторій строком на 5 років на реприватизацію майна (мається на увазі заборона на проведення повторного продажу) підприємств, які мають монопольне становище на загальнонаціональному ринку відповідних товарів та послуг або які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, договори купівлі-продажу яких розірвані в судовому порядку. Закон визначає джерело повернення вартості майна колишнім власникам – це частина прибутку, перерахованого в Державний бюджет об'єктами державної власності за ре- зультатами їх фінансово-господарської діяльності.

      Законопроект "Про  забезпечення прав  власності, придбаних  у ході приватизації".

    Підготовлений фахівцями Інституту корпоративного права (Д.Васильєв) і схвалений міжнародною експертною групою "Блакитна стрічка" (Боб Конрад, Марек Домбровський, Андерс Ослунд та ін.). Поданий 04.07.2005 р. Президенту В.Ющенку радником президента Б.Нємцовим.

    Законопроект  підтверджує непорушність прав власності  практично для всіх приватизованих підприємств. Предметом перегляду є підприємства групи Г, що мають річний обіг понад 200 млн. доларів та приватизовані після 2001 р., тобто тоді, коли приймалися "спеціальні" правила приватизації по кожному об'єкту. Процедура перегляду підсумків приватизації представлена як процедура підтвердження прав власності. Закон передбачає добровільну "явку з повинною" власників протягом  2005 р. Після цього до власників не можуть застосовуватися ніякі види переслідування, пов'язані з процесом приватизації об'єктів.[13]

    Процедура підтвердження прав власності включає  проведення об'єктивної ринкової експертизи підприємства на предмет його ринкової вартості, що надає можливість власникові доплатити в бюджет і одержати при цьому від держави гарантію захисту прав власності в майбутньому. Як доплата можуть бути зараховані внесені інвестиції. Оцінювач вибирається Фондом державного майна за узгодженням із власником.

    При несплаті в строк (протягом 10 днів після  оголошення оцінки) об'єкт переходить у державну власність і підлягає повторному продажу на відкритому аукціоні. Власникові виплачується сума визнаних внесених інвестицій, включаючи оплату за об'єкт при приватизації. Колишній власник бере участь в аукціоні на загальних підставах. Виплачена сума є початковою ціною аукціону.

    Як  ми можем спостерігати то нормативно-правова  база приватизації і реприватизації потребує суттєвого перегляду та удосконалення. На сучасному етапі  особливу увагу потрібно приділити  правовому регулюванню процесу  реприватизації, оскільки в нашому законодавстві відчутні значні прогалини щодо даного економічного процесу. Потрібно забезпечити здійснення ефективного управління та контролю зі сторони держави, визначити відповідні параметри оцінки для різних категорій підприємств, удосконалити та надати абсолютно нове значення даним процесам, а також гарантувати прозорість, відкритість та доступність приватизаційних та реприватизаційних процесів у нашій країні,так би мовити дати «нове життя» цим вкрай важливим економічним процесам. 
 
 
 
 
 

         1.2 Економічні ефекти приватизаційних та реприватизаційних процесів

     Даний економічний процес характеризується низкою економічних ефектів. Якщо почити із самих елементарних наслідків, а  саме це прибутковість активів які  у приватизованих підприємств значно зростає (в Україні в десятеро вище) впорівнянні із державними. Даний ефект може коливатись      взалежності від економічної ситуації в країні і з якою метою застосовується приватизація. Але самим головним фактором який зумовлює прибутковість активів підприємства є їх стан на момент здійснення приватизації. Іншим  позитивним ефектом є  зниження собівартості продукції (підвищення рентабельності виробництва).Даний ефект проявляється на пізніших етапах приватизації і має надзвичайно вагоме значення для національної економіки.

     Наступним позитивним економічним ефектом  є зменшення застосування тіньових схем  та подвійної бухгалтерії  для розкрадання активів підприємства. Врезультаті  того, що нові власники отримують нове підприємство з готовими активи вони зацікавлені в його розвитку і збільшенні рентабельності даного об’єкта. Зокрема можна відзначити і інші позитивні ефекти такі як збільшення продуктивності праці та застосування інновацій у виробництві і не тільки. Економічний зміст даних ефектів полягає в тому, що недержавний сектор економіки випереджає державний із значною швидкістю, це стосується як збільшення продуктивності праці так і застосування інновацій(якщо наводити реальні цифри щодо України то підприємницький сектор у сфері продуктивності праці випереджав державний на 18 %,а щодо інновацій то у відкритих акціонерних товариствах зростання інновацій становило 281%  у закритих 229% , а в державних підприємствах  218%).

 Варто  додати, що попри вище перелічених  ефектів існують і інші не  менш позитивні, а саме: зростання обсягів виробництва та продаж;збільшення частки нових товарів на ринку у короткостроковому та довгостроковому періодах;

Динаміка  кількості нових  товарів, освоєних підприємствами України протягом років

                                                                                             Рисунок 1.1[15]

збільшення  кількості інвестиції та їх відношення до ВВП;

Динаміка  інвестицій в основний капітал у фактичних  цінах за формами  власності (млрд. грн.)

                                                                                                          Рисунок 1.3[15]

збільшення  заробітної плати та зайнятості населення і багато інших ефектів.

     Детальніше  розглянемо деякі ефекти  на прикладі України. Як правило, приватизація підвищує ефективність підприємств, у той  час як низький рівень концентрації на ринку — немає. Приватизація зменшує  граничний ефект від зниження концентрації на ринку на ефективність роботи компанії, але приватизація конкурентів збільшує його. Подовжній ефект стає позитивним тоді, коли більшість конкурентів приватизована. Він досягає найвищого значення, коли конкуренти компанії знаходяться у власності нерезидентів. Варто відзначити, що граничний ефект усе ще великий у тому випадку, коли конкуренти є резидентами, що знаходяться цілком у приватній власності або ж права власності на них розділені між приватними особами і державою. Результати дослідження говорять, що важливим непрямим ефектом приватної власності є загострення конкуренції на ринку. Конкуренція одних лише державних підприємств може і не змусити них підвищувати свою ефективність. Приватизація підвищує ефективність підприємства, не дивлячись на те, відчуває воно чи конкуренцію ні. Підвищення конкуренції на ринку підвищує ефективність підприємства тільки тоді, коли інші компанії на ринку знаходяться в приватній власності. Таким чином, дійдемо висновку: лібералізація економіки без одночасної приватизації, швидше за все, не набуде належного ефекту; краще не чекати демонополізації галузі, а відразу братися за приватизацію компаній.

     Виходячи  із наведеної інформації можна наголосити на наслідках приватизації в Україні. Першопричиною здійснення приватизації є застсування та пришвидшення ринкових реформ.В Україні приватизація  забезпечила істотну зміну системи економічних відносин. З ростом числа приватизованих підприємств, а особливо після запровадження обмежень державного патерналізму, почалося покращання економічних показників.    Найбільш реформованим сектором економіки України стала промисловість. Співставлення динаміки промислового виробництва та динаміки зростання частки приватизованих підприємств після початку їх масової

приватизації ( з 1995 року) показує, що зростання частки підприємств, які

приватизувалися, збігалося з покращенням динаміки промислового виробництва.

                                                                                                   Рисунок 1.3 [15]

При цьому  з 1999 року темпи зростання обсягів  промислового виробництва

недержавного  сектору економіки стали істотно  випереджати середні показники  по промисловості. Сьогодні недержавний  сектор промисловості, головною базою  якого є приватизовані підприємства, дає основну частку промислового виробництва. Глибокі перетворення в системі економічних відношень у промисловості забезпечують його найбільш динамічний розвиток порівняно з іншими галузями економіки.

                                                                                                  Рисунок 1.4[15]

Це є  непрямим свідченням про те, що попри  все приватизовані підприємства

поступово стають приватними в повному розумінні, і, відповідно, працюють краще.       

                         Фінансові результати приватизації(перші  кроки)

                                                                                                         Таблиця 1.1 [15]

Але незважаючи на всі позитивні ефекти існують і негативні сторони приватизаційних процесів.Одним із найбільших є збільшення використання тіньових схем для ухилення від оподаткування доходів та заробітної плати(на даному етапі здійснення приватизації заробітна плата залишалась меншою га 17%  навіть з урахуванням інших факторів.).Наступним вкрай неприємним ефектом є зменшення заробітної плати за умови надлишкової пропозиції на ринку праці(значний вплив продуктивності праці та галузевого фактору, оскільки керівник державного підприємства більше зацікавлений у завоюванні популярності серед робітників, а не збільшення доходу власника підприєства(держави).Недержавні підприємства як  правило мають менші заборгованості перед робітниками ,а якщо мають то виплачують заробітну плату в тричі швидше ніж підприємницькі фірми.

     Приватизація  є найважливішим напрямком економічних  реформ, головним механізмом ринкової трансформації нашого суспільства. Приватизаційні процеси несуть в  собі дуже великий економічний зміст  та є потужним джерелом розвитку економіки  країни, але задля того щоб хоча б половина із вище зазначених ефектів мали можливість існувати потрібно забезпечити ефективний контроль із сторони держави і суспільства в цілому.

 Розділ ІІ . Еволюція приватизаційних процесів в Україні

                        2.1 Приватизація кінця ХХ-поч.ХХІ ст.

       Приватизація в Україні  проходила  в декілька етапів. Кожний етап  мав звої плюси і мінуси. Детальніше  розглянемо приватизаційні процеси  які проходили в нашій державі.

     Задля здійнення ефективної приватизації потрібен надійний функціональний орган,який  б регулював даний процес. В історії України саме ФДМУ став тим методологічним і організаційним центром, що розробляв, просував через парламент і уряд та безпосередньо забезпечував реалізацію політики приватизації в країні. Навколо нього почали концентруватися вчені й експерти, іноземні консультанти. Неабияку роль у просуванні приватизаційного процесу відіграв президент Л.Кучма. Хоча його діяльність в історії української приватизації має далеко неоднозначну оцінку. Проте в період малої і масової приватизації саме завдяки йому вдавалося просувати стратегічні рішення, нейтралізуючи опір парламенту. Схильний до лівої ідеології, президент Л.Кучма вирізнявся своєрідним чуттям історичної тенденції. Він був сприйнятливий до ідей, запропонованих реформаторськими командами. Завдяки такій концентрації реформаторської еліти та підтримки президента приватизація, порівняно з деякими іншими процесами ринкових реформ, була найбільше забезпечена правовою базою і здійснювалася досить системно.