Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Проблеми розвитку російсько-українських торгових відносин

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет міжнародного бізнесу та міжнародного права

Кафедра міжнародного бізнесу та світової політики

Реєстраційний №_____

Дата________________

Фулей Василя Івановича

студента 2 курсу

факультету МБ та МП

денної форми навчання

Залікова книжка № _____________

Курсова робота на тему:

«Проблеми розвитку російсько-українських торгових відносин»

Рекомендована до захисту з оцінкою:

«___________»_____________

«____»_______________20__ р.

Науковий керівник:

проф. Передрій О.С.

Робота захищена «___» ______20__ р. з оцінкою «__________»

Підписи членів комісії

_____________________________________________________________

Ужгород

2012

План

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ 1.Торговельно-економічні відносини України та Росії………………...6

1.1.Українсько-російське співробітництво в економічній сфері………..6

1.2. Динаміка двостороннього співробітництва України та Росії……..10

Розділ 2. Українсько-російські торговельно-економічні відносини в умовах глобальної інтеграції…………………………………………………………….23

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку торговельно-економічних…...27

Висновки…………………………………………………………………………40

Використана література та джерела……………………………………………43

Додатки…………………………………………………………………………...46

Вступ

Актуальність теми. Відносини з Росією були і залишаються головними для України. На сьогодні від цих відносин залежить і економічна, і політична, і соціальна сфери, в кожній з яких склалися свої проблеми. На сьогодні це дуже актуальна тема, тому що саме в останні роки обидві держави стали розуміти важливість цих стосунків .Раціоналізація торговельних відносин з Російською Федерацією – одне з пріоритетних завдань України, що передбачає, з одного боку, відновлення та розвиток торговельних зв’язків, з другого – забезпечення економічної безпеки України у торгівлі з Росією. До того ж, вирішувати це завдання доводиться з урахуванням змін у глобальному економічному середовищі.

Обидві держави значною мірою взаємозалежні з ресурсної та техноло-гічної точок зору, мають багатосторонні економічні зв’язки, з’єднані транспортними комунікаціями, прагнуть до інтеграції у світовий економічний простір. Особливості сучасного глобального і національного економічного розвитку вимагають від обох країн нових підходів до формування своїх відносин у стратегічній перспективі. Вони мають базуватися на взаємовигідному використанні економічних потенціалів, можливостей міжрегіонального співробітництва та взаємодії з міжнародними економічними організаціями. Проблеми забезпечення структурної перебудови та усталеного зростання економіки для обох країн є схожими, але водночас мають певні відмінності, пов’язані з особливостями виробничих сил та механізмів ринкових перетворень. В окремих випадках українські і російські виробники перетворилися на конкурентів, а саме у тих сегментах ринку, які раніше поглинали усю їхню продукцію. За час існування незалежних держав України та Російської Федерації відбувалося формування сучасних відносин між ними. Нині можна казати про початок нового етапу, що характеризується активним пошуком взаємовигідних шляхів співробітництва, у тому числі в торгівлі.

Негативні тенденції у зовнішній торгівлі України свідчать про те, що умовою інтенсифікації зовнішньоторговельної діяльності стає, насамперед, ефективне використання вітчизняного експортного потенціалу. З впевненістю можна сказати що Росія є домінуючим торговельним партнером України. Однак з 1997 р. внаслідок запровадження Росією ПДВ на імпорт українських товарів чітко визначилася тенденція до спаду обсягу експорту товарів на російський ринок. Разом з тим є реальні можливості завдяки нарощуванню обсягу експорту до РФ досягти позитивного торго-вельного балансу з цією країною без скорочення імпорту життєво необхідних для України російських товарів (в першу чергу, паливно-енергетичних ресурсів).

Інший бік проблеми раціоналізації торговельних відносин з Росією стосується забезпечення безпеки України у зовнішньоторговельній сфері. Адже ця проблема має розглядатися в контексті загального впливу внутрішніх і зовнішніх чинників загрозливого характеру з урахуванням процесів реформування національної економіки, розвитку міждержавних відносин, тенденцій світового розвитку тощо.

Мета роботи. Метою є обґрунтування головних напрямів і організаційно-економічного механізму розвитку взаємовигідних торговельних відносин між Україною та Росією. І вивчення стану українсько-російських економічних відносин, визначення їх проблем та перспектив розвитку. Для досягнення поставленої мети в роботі передбачені наступні завдання:

дати характеристику торговельних відносин між Україною та РФ;
визначити основні фактори впливу на торговельні взаємини України та Росії;
розробити пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму українсько-російських торговельних відносин на стратегічну перспективу;
Охарактеризувати існуючі проблеми в українсько-російських відносинах.
Розглянути шляхи їх виникнення та вирішення існуючих проблем.
Вивчити перспективи подальшого розвитку в українсько-російських торговельно-економічних відносинах.

Ці питання досліджуються в працях В.Будкіна, М.Бурмістрова, Ю.Василенко, Б.Губського, В.Іванова, А.Мазаракі, О.Острія, С.Пирожкова, А.Сухорукова, Г.Шестопалова, В.Юхименка та інших.

Об’єктом дослідження є торговельні відносини України та Російської Федерації на державному, регіональному і виробничому рівнях.

Предметом роботи – теоретичні, методологічні і практичні проблеми раціоналізації торговельних відносин України та Росії.

Методи роботи: системний аналіз, методи порівняльного економічного аналізу, математичної статистики.

Структура роботи складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об’єкт, предмет й основні завдання роботи, викладено методи дослідження. У першому розділі «Торговельно-економічні відносини України та Росії» зроблено аналіз стану українсько-російських торговельних відносин, досліджена економічна сфера відносин двох держав. У другому розділі «Українсько-російські торговельно-економічні відносини в умовах глобальної інтеграції» розглядаються питання торговельно-економічного співробітництва України з Російською Федерацією на шляху інтеграції їх економік до світового господарства, а саме інтеграційні пріоритети України і РФ: співробітництво в рамках СНД, ЄС, СОТ та інші. У третьому розділі «Проблеми та перспективи розвитку торговельно-економічних відносин України та Росії» обґрунтовано проблеми, шляхи їх вирішення та перспективи подальшого розвитку торговельних відносин між Україною та Росією. У висновках наведені загальні підсумки роботи та висновки, щодо кожного з трьох розділів. В додатку міститься допоміжний матеріал ─ діаграми, таблиці.

Розділ 1.Торговельно-економічні відносини України та Росії.

1.1.Українсько-Російське співробітництво в економічних відносинах

Одна з особливостей зовнішньоекономічних відносин України визначається об'єктивною необхідністю мати окрім інших, тісні економічні зв'язки з Російською Федерацією, яка на даний час є основним постачальником енергоносіїв на український ринок,споживачем значної кількості українських товарів та країною-інвестором, інвестиції якої займають вагому частку серед іноземного капіталу, що надходять в Україну.

Отже, саме об'єктивні причини обумовлюють на найближчу перспективу стратегічний напрям української зовнішньоекономічної політики. Разом з тим її формування має здійснюватись в аспекті загальносвітових тенденцій щодо глобалізації і посилення інтеграційних процесів світового господарства.

Дослідження теоретичних проблем і практики формування сучасних українсько-російських економічних відносин з урахуванням глобальних інтеграційних процесів у міжнародних відносинах і розробка на цій базі пропозицій щодо удосконалення механізму економічного співробітництва між країнами обумовило актуальність обраної теми роботи.

Тема економічних відносин України з Російською Федерацією широко дискутується як на національному так і на міжнародному рівнях, в зв’язку з тим, що сталий розвиток тісних економічних зв’язків України з Російською Федерацією є необхідною передумовою відродження економіки України в процесі розширення участі її у світових економічних процесах. Певною мірою від стану розвитку цих двосторонніх відносин залежить також і майбутнє України на міжнародній арені, формування перспективної економічної політики України з Росією та механізмів її здійснення, пошук оптимальних шляхів співробітництва. Останніми роками зроблено чимало в плані дослідження різних аспектів розвитку українсько-російських відносин. Ці питання досліджуються в працях В.Будкіна, М.Бурмістрова, Ю.Василенко, Б.Губського, В.Іванова, А.Мазаракі, О.Острія, С.Пирожкова, А.Сухорукова, Г.Шестопалова, В.Юхименка та інших.

Економічні відносини України та Російської Федерації слід розглядати як відносини між двома великими суверенними державами, що утворилися у межах колишнього єдиного економічного простору СРСР і саме тому вони мають будувати взаємини в економічній галузі на рівноправних засадах з повагою до державного суверенітету, територіальної цілісності, національних економічних інтересів. Концепція українсько-російських економічних відносин має комплексно охоплювати різноманітні аспекти, включаючи торгівлю, виробничу кооперацію, спільне підприємництво, інвестиційне співробітництво, науково-технічну кооперацію, координацію дій на ринках третіх країн, фінансово-кредитні відносини, узгодження законодавчої бази в економічній галузі [1].

Сьогодні є, напевне, три країни, зв’язки з якими дійсно впливають на політику України. Це Росія, США і Німеччина. Серед цих партнерів саме Росія є найбільш важливим, основним нашим партнером і за всіма економічними показниками Російська Федерація випереджає всіх останніх. За імпортом товарів – у п’ять разів випереджає США, а за експортом в Україну (це 47 %, майже половина імпорту в Україну) майже в 15 разів випереджає США. На пострадянському просторі, у межах СНД, Росія головний торговельний партнер України.

Економічні взаємовідносини України та Росії неможливо розглядати поза політичним контекстом. Зв'язок політичних та економічних факторів носить більш відкритий характер. Це твердження можна проілюструвати наступними цифрами. В період президентства Л.Кучми відносини з нашим північним сусідом несли позитивну тенденцію, що в свою чергу сприяли до залучення в Україну інвестицій з боку Росії (6,7% від загального обсягу іноземних інвестицій у 2001році). Ситуація різко змінилась, коли президентське крісло посів В.Ющенко. В роки його президентства україно-російські відносини знаходились в критичному стані. Спостерігалося зростання конфліктності в ключових сферах співробітництва - політичній, соціально-економічній, гуманітарній. «Є підстави говорити про системну кризу україно-російського партнерства, неготовності сторін до позитивного переформатування співробітництва». Про це заявив на круглому столі «Україна - Росія: шляхи подолання кризи у відносинах» заступник генерального директора - директор міжнародних програм Центру Разумкова В.Чалий [2]. Підтвердженням цієї ситуації є тенденція до зменшення обсягу інвестицій, що надходили в Україну від Росії у даний період (2005 р. - 5,8%, 2006 р. - 4,6%, 2007 р. - 5,6%, 2008 р. - 5,4%, 2009 р. - 5,3% від загального обсягу).

Аналіз інвестиційних процесів, що відбуваються між Україною і Російською Федерацією в останні роки, засвідчив значне збільшення вкладань російського капіталу в стратегічні галузі української економіки.

З обранням у президенти В.Януковича відносини між Україною та Російською Федерацією знову міняють свій вектор руху. Відносини між країнами повернулися в русло дружби, добросусідства та отримують нову якість, що відразу відобразилось на частці Росії у прямих інвестицій в Україну (на 01.07.2010 рік 2877,2 млн. дол. США, а загального обсягу іноземних інвестицій - 7,1%) [3]. Дані показники свідчать про велику залежність відносин України з Російською Федерацією від політичної ситуації. Тобто політична нестабільність України спричиняє коливання у економічних відносинах між країнами [4].

Протягом останніх років Україна фактично дистанціювалась від участі у регіональних інтеграційних проектах за участю Росії, що дозволяло зберегти власний економічний суверенітет і продовжувати курс на економічну інтеграцію з ЄС. Однак намагання України будувати відносини з Росією, у тому числі економічні, на двосторонній основі негативно сприймається у Російський Федерації.

У двосторонніх українсько-російських торговельних відносинах починаючи з 1996 р., простежується тенденція сталого зниження обсягів товарообміну України з Росією. За наступних два роки експорт українських товарів у Росію зменшився майже наполовину. На сьогодні Російська Федерація посідає одне з провідних місць серед основних економічних партнерів України. Частка Росії в загальному обсязі зовнішньої торгівлі України (товари і послуги) становила у 2009 р. 27,12 %. Серед усіх країн-торговельних партнерів України на РФ приходиться 25,7 % усього експорту товарів і 27,8 % усього імпорту. У 2009 р. експорт товарів в Росію перевищив 12,6 млрд дол., а імпорт склав більше 16,8 млрд. Негативне сальдо для України склало більше 4,2 млрд дол. [5].

Розвиток добросусідських відносин з Російською Федерацією був і є важливим пріоритетом України в контексті реалізації її національних інтересів. Хоча спостерігаючи за відносинами України і РФ то видно, що Росія проти зовнішньополітичного курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Важелем впливу на українську зовнішню і внутрішню політику є відносини в енергетичній сфері.

Протиріччя, зумовлені розбіжностями в цілях державного розвитку України та Росії, сформували такі головні проблемні позиції на полі двосторонніх відносин:

- активний опір Росії євроатлантичній інтеграції України;

- використання РФ своїх позицій на енергетичних ринках для посилення російського впливу на українську зовнішню і внутрішню політику;

-блокування демаркації та делімітації українсько-російського кордону як державного;

- відсутність конструктивного діалогу з питань підготовки до виведення до 2017 року Чорноморського флоту РФ з місць його тимчасової дислокації на території України;

- агресивна інформаційна та гуманітарна політика Росії спрямована на включення України у власний культурний простір та української національної ідентичності [6].

1.2. Динаміка двостороннього співробітництва України та Росії

Дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією встановлено 14 лютого 1992 р. Нині діють такі дипломатичні та консульські установи: Посольство України в Москві, Генеральні консульства України в Санкт-Петербурзі, Тюмені, Ростові-на-Дону та Владивостоці; Посольство Російської Федерації у Києві, Генеральні консульства – в Одесі, Харкові, Сімферополі та Львові. Сторонами підписано понад 400 двосторонніх документів[7], у тому числі:

• Договір про дружбу, співробітництво і партнерство від 31 травня 1997 р.;

• Угоди про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, про параметри поділу Чорноморського флоту Російської Федерації та про взаємні розрахунки, пов’язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 р.;

• Угода про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 р. і Протокол про внесення змін до цієї Угоди від 30 жовтня 2004 р., який передбачає збереження можливості перетину українсько-російського кордону за внутрішніми паспортами та звільнення громадян однієї сторони від реєстрації за місцем перебування на території іншої сторони на термін, що не перевищує 90 днів з моменту в’їзду;

• Договір про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 р.;

• Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р.;

• Угода про реадмісію від 22 грудня 2006 р.;

• Угоди з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації

на території України від 21 квітня 2010 р. та про взаємодію при проведенні інспекційних заходів у місцях дислокації Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 26 листопада 2010 р.;

• Угода про демаркацію українсько-російського державного кордону від 17 травня 2010 р.;

• Програма міжрегіонального та прикордонного співробітництва України та Російської Федерації на 2011-2016 рр. від 04 жовтня 2010 р.;

• Програма економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією на 2011-2020 рр. від 07 червня 2011 р. Головним форматом двостороннього співробітництва є Українсько-Російська міждержавна комісія (УРМК) під головуванням Президентів. Заяву про створення УРМК підписано 8 травня 2005 р. у Москві Главами двох держав. Даний

інституційний механізм українсько-російського стратегічного партнерства

забезпечує взаємодію на найвищому політичному рівні та на рівні виконавчої влади. З жодною іншою країною Україна не має такого системного і розгалуженого інструменту співробітництва.

У рамках Комісії створено Комітет з питань економічного співробітництва на чолі з керівниками урядів України та Російської Федерації, підкомітети з питань безпеки, міжнародного співробітництва, гуманітарної співпраці, а також підкомісія з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України.

З метою координації роботи УРМК та забезпечення належного рівня підготовки до проведень її засідань секретарями Комісії у квітні 2010 р.

призначено, відповідно, Главу Адміністрації Президента України та Керівника Адміністрації Президента Російської Федерації.

Станом на листопад 2011 р. відбулося чотири засідання Українсько-Російської міждержавної комісії: 22 грудня 2006 р. (м. Київ), 12 лютого 2008 р. (м. Москва), 17 травня 2010 р. (м. Київ), 26 листопада 2010 р. (м. Москва).

Протягом 2005-2009 рр. позиція України у відносинах з Російською

Федерацією відзначалася надмірною політизацією та домінуванням суб’єктивних чинників. Неминучим наслідком цього стали загальне охолодження стосунків, згортання політичних контактів, стагнація економічної співпраці, накопичення невирішених питань. Україна та Росія переживали загальну кризу відносин. Очевидна безперспективність продовження такого курсу вимагала істотної зовнішньополітичної корекції на українсько-російському напрямі.

5 березня 2010 р. відбувся перший офіційний візит до Москви новобраного Президента України В.Януковича, за підсумками якого було підписано Спільну заяву Президентів двох країн та започатковано новий етап взаємодії України та Російської Федерації. Визначальним фактором, що сприяв віднайденою компромісних підходів, стала політична воля і усвідомлення необхідності розвитку дружніх і конструктивних відносин, які базуються на взаєморозумінні та взаємоповазі.

Подальші багаторівневі зустрічі та переговори продемонстрували кардинальну зміну як загальної атмосфери ведення міждержавного діалогу, так і налаштованість політичної еліти Росії слідувати директивам Глав держав щодо активізації співробітництва та вирішення низки проблемних питань, які тривалий час перебували на порядку денному двосторонніх відносин. Зняття напруги та повернення до врівноваженого прагматичного підходу при реалізації завдань стратегічного партнерства дали можливість здійснювати практичні кроки, необхідні для обох держав, їх народів і національних економік.

Новий імпульс було надано економічній співпраці в контексті відновлення динаміки взаємної торгівлі, реалізації масштабних спільних проектів, посилення роботи над тематичними угодами. Так, серед найбільш нагальних завдань було визначено подальше поглиблення взаємодії України і Російської Федерації у сфері транзиту нафти і газу, оптимізації умов газових контрактів, розвитку електроенергетики та енергозбереженні, літакобудуванні, суднобудуванні, сільськогосподарському і транспортному машинобудуванні, телекомунікації, ракетно-космічній та інших високотехнологічних і наукоємних галузях.

Особливу увагу приділено реалізації інфраструктурних і промислових

проектів, зокрема спорудження мостового переходу через Керченську протоку, будівництво сучасних автомагістралей Москва – Харків – Сімферополь та Одеса – Санкт-Петербург, запровадження високошвидкісного пасажирського сполучення між Києвом і Москвою, створення в Україні заводу з виробництва ядерного палива, спільна розробка уранових родовищ на території України та інших.

Свідченням особливої уваги нашої держави до розвитку співробітництва з Російською Федерацією став Указ Президента України від 26 жовтня 2010 р. про створення Ради експертів з питань українсько-російських відносин, яку очолив Глава Адміністрації Президента України. Основними завданнями Ради експертів, до складу якої увійшли члени Кабінету Міністрів України, провідні промисловці та науковці, визначено:

• опрацювання пропозицій щодо розбудови міждержавних відносин

України з Російською Федерацією;

• сприяння визначенню основних напрямів співробітництва у сфері

українсько-російських відносин та прогнозування його подальшого розвитку;

• підготовка пропозицій з вирішення проблемних питань українсько-російського співробітництва;

• сприяння діяльності українських частин робочих органів Українсько-Російської міждержавної комісії.

Організаційною формою роботи Ради експертів є засідання, які проводяться не рідше одного разу на два місяці. Голова Ради експертів регулярно доповідає Президентові України про результати роботи Ради експертів та прийняті нею рекомендаційні рішення.

Офіційні міждержавні заходи у 2010-2011 роках .Формування позитивного двостороннього порядку денного дозволило застосувати комплексний підхід до розв’язання ряду принципово важливих питань у максимально стислі терміни. Так, вже 21 квітня 2010 р. були укладені Доповнення до контрактів від 19 січня 2009 р. про умови купівлі-продажу і транзиту російського газу в 2009-2019 рр. між НАК “Нафтогаз” України і ВАТ

“Газпром” та Угода між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України. Досягнуті домовленості підтвердили наміри України і Росії значно підвищувати рівень двостороннього співробітництва на засадах прагматизму і взаємної вигоди.

Налаштованість на пошук спільного знаменника у контексті покращення атмосфери в українсько-російських відносинах стала особливо відчутною у робочих відносинах між національними енергетичними компаніями наших держав, які перейшли у формат конструктивного діалогу. Зняття політичної напруги з переговорного процесу щодо постачання і транзиту енергоносіїв вивело взаємодію між НАК “Нафтогаз” України і ВАТ “Газпром” на рівень співробітництва, в основу якого покладені взаємоповага і дотримання національних інтересів.

17-18 травня 2010 р. відбувся офіційний візит в Україну Президента

Російської Федерації Д.Медведєва, в рамках якого пройшли переговори

Президентів у вузькому і розширеному складі та проведено третє засідання УРМК. За підсумками переговорів Президентами України і Росії прийнято спільні заяви з питань безпеки у Чорноморському регіоні, щодо придністровського врегулювання та з питань європейської безпеки. У рамках візиту підписано:

• Угоду між Україною і Російською Федерацією про демаркацію

українсько-російського державного кордону;

• Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про ї співробітництво в галузі використання і розвитку російської глобальної навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС;

• Угоду між Міністерством освіти і науки України та Міністерством освіти

і науки Російської Федерації про першочергові заходи з розвитку науково-освітнього співробітництва на 2010-2012 рр.;

• Програму співробітництва між Міністерством культури і туризму

України та Міністерством культури Російської Федерації на 2010-2014 рр.;

• Угоду про міжбанківське співробітництва між Укрексімбанком та ВАТ “Банк ВТБ”.

У підписаному за підсумками засідання УРМК протоколі високо оцінено активізацію українсько-російського діалогу та досягнення сторонами низки домовленостей, зокрема в економічній сфері та гуманітарних галузях, у сфері міжнародної політики.

Урядам України і Російської Федерації було доручено:

• прискорити розробку нової довгострокової комплексної Програми економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією;

• здійснити комплекс заходів щодо суттєвого поглиблення двостороннього

співробітництва у пріоритетних сферах економіки, у першу чергу в нафтогазовій галузі, атомній енергетиці, авіабудуванні, двигунобудуванні, космічній промисловості, суднобудуванні, транспорті, високотехнологічних та наукоємних галузях;

• розробити проект нової міжурядової Угоди про співробітництво у газовій

галузі, у тому числі щодо транзиту газу, а також проект нової міжурядової Угоди про постачання та транзит нафти територією України, в якій врегулювати спірні питання у сфері транспортування нафти;

• підготувати Програму міжрегіонального та прикордонного співробітництва України та Російської Федерації на 2011-2016 рр. та план її реалізації, забезпечити проведення Українсько-Російського міжрегіонального економічного форуму під патронатом Президентів України та Російської Федерації в 2010 р. – у Краснодарському краї, в 2011 р. – у Донецькій області;

• активізувати переговорний процес з вирішення актуальних питань,

пов’язаних з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України на основі конструктивного діалогу та пошуку узгоджених рішень;

• провести Дні освіти та науки України в Російській Федерації (2011 р.) та

Дні освіти та науки Російської Федерації в Україні (2012 р.);

• розробити план дій в соціально-трудовій, включаючи пенсійну, галузі;

• розробити спільний план заходів щодо святкування у 2014 р. 200-річчя з

Проблеми розвитку російсько-українських торгових відносин