Проблеми та перспективи формування фондових бірж в Україні

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………….....4

РОЗДІЛ 1. Методологічні засади функціонування міжнародних фондових бірж в умовах формування глобального фінансового ринку……………...6

1.1. Структура та основні тенденції розвитку світового фінансового ринку....6

1.2. Ключові фактори розвитку фінансового ринку………………………….10

1.3. Місце фондових бірж в інституціональній структурі глобального фінансового ринку ……………………………………………………………..13

РОЗДІЛ 2. Роль фондових бірж в процесі перерозподілу міжнародних фінансових ресурсів……………………………………………………………16

2.1. Сучасний стан та особливості розвитку світового фондового ринку….16

2.2. Трансформація структури операцій  на провідних фондових біржах після глобальної фінансової кризи.…………………………………………………..19

2.3. Механізми та інструменти регулювання діяльності міжнародних фондових бірж…………………………………………………………………..22

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи формування фондових бірж в Україні…………………………………………………………………………..27

3.1. Етапи становлення та особливості функціонування українських фондових бірж…………………………………………………………………..27

3.2. Передумови інтеграції українських фондових бірж у міжнародний фінансовий простір……………………………………………………………..30

3.3. Стратегічні орієнтири розвитку фондових бірж України……………….33

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….35

АНОТАЦІЯ……………………………………………………………………..37

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….38

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сьогоднішній стан регулювання світових ринків капіталу, з одного боку, віддзеркалює історичні тенденції розвитку, з іншого – залежить від напрямів розвитку міжнародних фондових ринків. Тому регулювання останніх і посідає особливе місце в системі сучасних економічних процесів. Зміни на світових ринках цінних паперів відбуваються надзвичайно швидко і потребують адекватного реагування з боку регулюючих структур.

Фінансовий  ринок – це особлива, властива тільки ринковій економіці сфера економічних  взаємовідносин, де здійснюється купівля-продаж, розподіл та перерозподіл фінансових активів країни між сферами економіки. Останні п’ять років були дуже незвичайними для світового фінансового ринку, який давно не знаходився у такому кризовому явищі. Ще два роки тому здавалось, що глобальний ринок фінансів вже майже позбувся основних негативних наслідків фінансової кризи 2007-2008 рр. Однак потім по світу вдарили нові потрясіння, які корінним чином вплинули на всі сегменти світового фінансового ринку. Велика роль тут належить і фондовим біржам – вони були однією з основних причин розгортання фінансової кризи, вони ж сьогодні одними з перших рвуться рятувати світову фінансову систему.

Україна теж не залишилась у стороні. Хоча спочатку здавалос, що криза омине нас стороною, вона дуже боляче вдарила по нас, хоча й дещо пізніше західного світу. Це віддзеркалилось і на українському фондовому ринку.

Об’єктом дослідження є світовий фінансовий ринок, його структура та тенденції розвитку.

Предметом дослідження є роль свіфондових бірж як структурного елементу глобального фінансового ринку.

Метою дослідження є визначити теоретичні засади, на яких ґрунтується світовий фінансовий ринок, визначити місце фондових бірж у структурі глобального ринку фінансів, проаналізувати динаміку зміни показників, що характеризують світовий фондовий ринок та визначити перспективи інтеграції українських фондових бірж у світовий фінансовий простір.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Методологічні засади функціонування міжнародних фондових бірж в умовах формування глобального фінансового  ринку

 

1.1. Структура та основні тенденції розвитку світового фінансового ринку

Найбільш  ефективною формою організації економіки  є ринок, про що свідчить досвід багатьох країн світу. Для нормального  розвитку економіки необхідна мобілізація  тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їх розподіл і  перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси мають здійснюватись  на фінансовому ринку, у своєрідній сфері, де визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

Поняття "фінансовий ринок" є дуже широким, так як охоплює і фінансові  зв'язки, і значну кількість форм відносин власності. В.П. Ходаківська методологічні підходи до визначення поняття різних авторів зводить до таких положень: фінансовий ринок - це складна економічна система, що є:

  • сферою прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи;
  • сферою прояву економічних відносин між продавцями і покупцями фінансових активів;
  • сферою прояву економічних відносин між вартістю і споживчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку. [15]

Об’єктивною основою розвитку світових фінансових ринків є закономірності кругообігу функціонуючого капіталу. У деяких місцях виникає надмірна пропозиція тимчасово вільних капіталів, в інших постійно виникає попит  на них. Бездіяльність капіталу суперечить його природі та законам ринкової економіки. Світові фінансові ринки  вирішують цю суперечність на рівні  всесвітнього господарства.

Структуру світового фінансового  ринку можна розглядати з різних поглядів. Функціональну структуру  світового фінансового ринку  зображено на рис. 1.1:

Рис. 1.1. Механізм перерозподілу фінансових ресурсів світу [8, с. 191]

З погляду строків обігу фінансових активів світовий фінансовий ринок  можна розділити на дві частини: грошовий ринок (короткостроковий) та ринок капіталу (довгостроковий).

Короткостроковий характер значної  частини світового фінансового  ринку робить його залежним від припливу та відпливу фінансових коштів. Більше того, існують фінансові активи, спрямовані на перебування на грошовому  ринку для отримання максимальних прибутків, зокрема за рахунок цілеспрямованих  спекулятивних операцій на грошовому  ринку. Ці фінансові кошти часто  називають «жаркі гроші».

Світовий фінансовий ринок історично  виникає на базі національних фінансових ринків під впливом концентрації виробництва та капіталу й інтернаціоналізації  світогосподарських зв'язків. Упровадження інформаційних технологій у банківській та фінансовій сферах дало значний поштовх глобалізації фінансових ринків.

Характерні риси світового фінансового  ринку:

  • величезний обсяг фінансових ресурсів та операцій;
  • глобальність, тобто відсутність територіальних обмежень;
  • цілодобовий режим операцій;
  • залучення до операцій суб'єктів/інституцій із високим рейтингом/ репутацією;
  • широкий діапазон використовуваних фінансових інструментів;
  • уніфікація правил та стандартів операцій;
  • високий рівень використання інформаційних технологій. [11]

Сучасна світова фінансова система функціонує і розвивається в умовах фінансової глобалізації. Глобалізація – це об'єктивний процес інтеграції значної частини капіталу різних країн, посилення їхньої взаємозалежності. Рушійними силами фінансової глобалізації є поглиблення міжнародної фінансової інтеграції, формування системи міжнародних фінансових інститутів, розвиток фінансових інновацій.

Міжнародна фінансова інтеграція – це процес уніфікації фінансових послуг, банківських операцій; лібералізації митних процедур; уніфікації системи координування через міжнародні фінансово-кредитні установи, електронну систему платіжних засобів; рух до світової валютної системи з єдиними світовими грішми. Останніми роками усунуто значні законодавчі обмеження на шляху руху капіталів. Фінансові ринки розвинутих країн об'єднались у глобальну фінансову систему, що дає змогу направляти все більші суми капіталу не лише в її економіку, а й в економіку країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. Найбільші успіхи щодо фінансової інтеграції має Європейський Союз. Його Концепція щодо єдиного фінансового простору, включає:

  • повну лібералізацію платежів та міграції капіталу;
  • відкриття для компаній та фізичних осіб країн ЄС доступу до ринку банківських, страхових та інших фінансових послуг країн-партнерів;
  • гармонізацію банківського, податкового та іншого законодавства з інвестування;
  • посилення контролю за діяльністю національних кредитно-фінансових інститутів та захист інтересів інвесторів;
  • забезпечення гласності та прозорості діючих правових норм.

Фінансова інтеграція з відкритістю фінансових ринків вигідна країнам, оскільки:

  • країнам пропонуються ширші джерела інвестиційного фінансування для доповнення внутрішніх заощаджень;
  • відкриті ринки капіталу сприяють підвищенню ефективності внутрішніх фінансових інститутів і веденню обґрунтованої макроекономічної політики;
  • зменшуючи фінансові обмеження, відкриті ринки капіталу дають країнам час для здійснення врегулювання платежів з метою виправлення дисбалансів, спричинених зовнішніми потрясіннями;
  • країни-кредитори мають ширші можливості для диверсифікації інвестування й ризику;
  • підтримується система багатосторонньої торгівлі, оскільки розширюється діапазон можливостей для диверсифікації портфеля цінних паперів і для ефективного розміщення глобальних заощаджень та інвестицій.

Усунення  бар'єрів між національними і  міжнародними фінансовими ринками, вільне переміщення міжнародного капіталу з внутрішнього на світовий фінансовий ринок, і навпаки, розвиток взаємозв'язків  між цими секторами ринку є  відмітними ознаками міжнародної фінансової інтеграції. В умовах фінансової інтеграції фінансові інститути засновують свої філії в головних фінансових центрах для виконання функцій  запозичення, кредитування, інвестування та надання інших фінансових послуг. Фінансова інтеграція хоч і надає  значні переваги інвесторам та позичальникам, однак вони підлягають ризику. Тому інвестори все більше орієнтуються на сектори світового ринку з підвищеною доходністю і покидають регіони з жорстким регулюванням, низькою нормою прибутку, інтенсивнішою конкуренцією.

Глобалізація  фінансового ринку характеризується розвитком фінансових інновацій  тобто створенням нових фінансових інструментів (євродоларові депозитні  сертифікати, валютні свопи, єврооблігації з нульовим купоном, синдиковані кредити в євровалюті, євроноти тощо) та технологій. Технологічні інновації підвищують швидкість здійснення міжнародних фінансових операцій та їхні обсяги. Телекомунікації допомагають банкам залучати заощадження з усього світу і направляти кошти позичальникам на умовах найвищого прибутку і найнижчих витрат. Через систему СВІФТ інвестиційні банки можуть укладати угоди як в облігаціях, так і в іноземній валюті. Комерційні банки можуть направляти акредитиви через електронні системи платежів зі своїх штаб-квартир у закордонні представництва. [7]

 

1.2. Ключові  фактори розвитку фінансового  ринку

Фінансовий  ринок може бути як повністю сегментований, так і повністю інтегрований. Якщо ринок повністю сегментований, інвестор з однієї країни не може вкласти  кошти в цінні папери в іншій  країні. При цьому цінні папери одного ступеня ризику на різних ринках мають різну ставку доходу, що обумовлюється  як сегментованістю ринків, так і  різницею в курсах валют та відмінностями  в системах оподаткування. В повністю інтегрованому ринку інвестор може інвестувати кошти будь-де і цінні  папери одного ступеня ризику будуть забезпечувати інвестору однаковий  рівень доходу. Сьогодні фінансові  ризики різного рівня, а також  ринки різних фінансових інструментів різною мірою інтегровані. Емітенти мають обмежені можливості щодо залучення  дешевшого капіталу поза місцевим ринком, а інвестори – щодо вкладення  коштів на ринках інших країн та на міжнародному ринку.

Процес  інтеграції фінансових ринків, який зараз триває у світі, пов'язаний із багатьма процесами, що відбуваються на національних та міжнародних ринках. Найважливішу роль серед них відіграють:

  • розвиток новітніх технологій, які забезпечують високу ефективність інформаційної інфраструктури фінансового ринку та системи розрахунків між учасниками ринку;
  • концентрація діяльності учасників ринку у світових фінансових центрах; інституціалізація фінансових ринків, тобто постійне збільшення частки інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо);
  • лібералізація фінансових ринків, тобто створення законодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність. [4, с. 15-16]

Зростання потоків світового капіталу посилює  фінансову конкуренцію між країнами, що впливає на скорочення втручання  держави до функціонування внутрішніх фінансових ринків та приводить до лібералізації міжнародного руху капіталів. Таким чином, світова фінансова  система стає практично незалежною від державного контролю і регулювання. Менше 30 % ринку цінних паперів країн "сімки" контролюється державою чи підпорядковано державним інтересам. На світовому фінансовому ринку з країни в країну переміщується понад 3 трлн дол. на місяць. Із них 2 трлн дол. - це гроші, не контрольовані державою чи іншими офіційними інститутами [18, с. 14]. У приватного капіталу більше ресурсів, ніж у центральних банків великих розвинутих країн. Тому ситуацію на світовому фінансовому ринку визначає приватний капітал, а не національні уряди. Приватний капітал, за даними Міжнародного фінансового інституту, спрямовується переважно у країни з ринковою економікою, яка розвивається. Особливо значний приток капіталу спостерігається в Китай та Росію. Зростання надходжень у Китай пов'язано з очікуванням відмови від фіксованого курсу юаня до долара та перехід до плаваючого валютного курсу, а в Росію - зацікавленістю російських банків в іноземних позиках з метою укріплення рубля. Позитивною характеристикою припливу приватного капіталу в країни з ринковою економікою, що розвивається, є те, що половина цих коштів представлена прямими інвестиціями, тобто вкладеннями у виробничі об'єкти, обладнання, розвиток підприємництва, а не портфельними інвестиціями в цінні папери. [10]

Об’єктивною основою розвитку світових фінансових ринків є закономірності кругообігу функціонуючого капіталу. У деяких місцях виникає надмірна пропозиція тимчасово вільних капіталів, в  інших постійно виникає попит  на них. Бездіяльність капіталу суперечить його природі та законам ринкової економіки. Світові фінансові ринки  вирішують цю суперечність на рівні  всесвітнього господарства.

На розвиток світового фінансового ринку значною мірою впливають зміни у русі фінансових потоків. Основні фактори, що впливають на рух фінансових потоків такі:

  • стан економіки;
  • взаємна лібералізація торгівлі країн-учасниць ГАТТ/ВТО;
  • структурна перебудова економіки;
  • масштабне перенесення за кордон низькотехнологічних виробництв;
  • міждержавний розрив темпів інфляції та рівнів процентних ставок;
  • зростання масштабів незбалансованості міжнародних розрахунків;
  • випередження вивозом капіталу торгівлі товарами та послугами.

Основні канали руху світових фінансових потоків:

  • валютно-кредитне та розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів (зокрема особливого товару — золота) і послуг;
  • зарубіжні інвестиції в основний та оборотний капітал;
  • операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами;
  • валютні операції;
  • перерозподіл частини національного прибутку через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, та внесків держав у міжнародні організації тощо. [10]

 

1.3. Місце  фондових бірж в інституціональній  структурі глобального фінансового  ринку

Разом з  грошовим та валютним ринками ринок  цінних паперів входить у поняття фінансового ринку. У загальному вигляді ринок цінних паперів можна визначити як сукупність економічних відносин його учасників з приводу випуску й обертання цінних паперів. [16, с. 191-192] Фондові ринки існують для того, щоб звести разом покупців та продавців цінних паперів. Ці ринки представляють собою механізми, які сприяють обміну фінансовими активами. [19, с. 2]

Фондовий ринок поділяється  на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється продаж, первинне розміщення нових випусків (емісії) цінних паперів з метою одержання емітентом фінансових ресурсів. Емітентами можуть бути уряд, місцеві органи влади, різноманітні підприємства, організації. Покупцями на цьому ринку є індивідуальні та інституційні інвестори. До них належать державні установи, інвестиційні і пенсійні фонди, інвестиційні банки, страхові компанії, трастові відділи комерційних банків, траст-компанії та ін.  Після того як цінні папери нових випусків розміщені на первинному ринку, вони стають об'єктом перепродажу. Перепродаж цінних паперів здійснюється на  вторинному ринку. Як на первинному, так і на вторинному ринку є багато способів продажу і купівлі цінних паперів. Основним з них є торгівля цінними паперами на фондовій біржі. [14]

Фондові біржі – це спеціалізовані установи, які створюють умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами шляхом об'єднання попиту, пропозицій на них, надання місця, системи і засобів як для первинного розміщення, так і для вторинного обігу цінних паперів. Вони мають працювати за єдиними правилами та за єдиною технологією електронного обігу цінних паперів, визначеними Національною фондовою біржею. [4, с.398] По суті, це єдині установи,які мають право організовувати торгівлю цінними паперами. Діяльність  з  організації  торгівлі  на фондовому ринку - діяльність професійного  учасника  фондового  ринку  (організатора торгівлі)     із    створення    організаційних,    технологічних, інформаційних,  правових та інших умов для збирання  та  поширення інформації  стосовно попиту  і пропозицій,  проведення регулярних торгів  фінансовими інструментами  за  встановленими   правилами, централізованого  укладення  і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків  за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі. [1].  

Як публічно-правова організація  фондова біржа перебуває під  постійним державним контролем. Держава бере участь у складанні Правил біржової торгівлі і контролює їх виконання, забезпечує правопорядок на біржі під час торгів, призначає біржових маклерів і усуває їх від роботи.

Нині у світі налічується  близько 200 фондових бірж. В окремих  країнах існує власна національна  історично сформована система бірж, що визначає характер функціонування біржової системи країни загалом  і місце кожної конкретної біржі  зокрема.

Розрізняють моноцентричні і поліцентричні  біржові системи. У моноцентричній біржовій системі абсолютне домінуюче  становище займає одна біржа, розташована  у фінансовому центрі країни, а  інші фондові біржі мають місцеве  значення, її прикладом є біржова  система Англії, яку очолює Міжнародна Лондонська фондова біржа, а всі  провінційні біржі, позбавлені фактичної  самостійності, приєднані до неї. Моноцентрична  модель характерна також для Франції  і Японії.

В умовах поліцентричної системи, крім головної фондової біржі, в країні можуть функціонувати ще кілька великих  бірж. Як приклад такої системи  є Австралія, Німеччина і Канада.

У США розвиток біржової торгівлі зумовив становлення своєрідної біржової системи, яку не можна з  повною впевненістю зарахувати ні до моноцентричної, ні до поліцентричної моделі. У цій країні при беззастережному  лідерстві Нью-Йоркської фондової біржі регіональні біржові інститути  не перетворилися в її придаток, а зберегли самостійність і стабільно  функціонують у межах загальнодержавної  біржової системи.

Фондова біржа є одним  із регуляторів фінансового ринку. Основна роль біржі полягає в обслуговуванні потоків фінансових і позичкових капіталів: нагромадженні і концентруванні капіталів, з одного боку, і кредитуванні і фінансуванні держави і різноманітних господарських структур - з другого.

Роль фондової біржі  в економіці країни визначається насамперед ступенем роздержавлення власності, а точніше, частки акціонерної власності у виробництві валового національного продукту. Крім того, роль біржі залежить від рівня розвитку ринку цінних паперів загалом. [14]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Роль фондових бірж в процесі перерозподілу  міжнародних фінансових ресурсів

 

2.1. Сучасний  стан та особливості розвитку  світового фондового ринку

Останніми роками спостерігалось підвищення ролі фондового ринку у залученні  фінансових ресурсів в економіку  через зростання кількості операцій, розширення різновидів фінансових інструментів, які обертаються на них. Фінансова  криза, що почалась у 2008 р. на перше місце  поставила проблему пошуку альтернативних джерел фінансування, оскільки масові банкрутства банків, збільшення позичкового  відсотка, ускладнення умов отримання  кредиту та навіть тимчасовий мораторій  на здійснення кредитування істотно  обмежили доступ до цього виду фінансування. Цілком зрозуміло, що в таких умовах економічні агенти шукають альтернативні  джерела фінансування, одним з  яких, безумовно, є фондовий ринок. Однак  фінансова криза має широкий  спектр дії, охоплює всі сегменти фінансового ринку, в т.ч. і ринок  капіталів. Зважаючи на вищесказане, необхідно  прослідкувати, як змінилась ситуація на світовому фондовому ринку, визначити  нові тенденції в еволюції ринків цінних паперів.

Чинники, які впливають на рівень розвитку ринків цінних паперів:

1. Тип економічного та політичного устрою. Визначає ступінь централізації прийняття рішень і, відповідно, умови для розвитку фінансового ринку.

2. Особливості  національного законодавства. Так,  наприклад, у США нормативними  актами обмежені інвестиційні  функції комерційних банків, що

сприяло формуванню фондової біржі як головної установи, де відбуваються операції з купівлі-продажу  цінних паперів.

3. Шлях розвитку  інституційної архітектоніки фінансового  ринку (структура фінансових інститутів, які складаються із правил, норм, стереотипів, традицій, установ та  інших соціальних утворень в  їх співвідношенні із суттю  та загальним естетичним планом  побудови цілісної соціальної  системи) [17, с. 252].

4. Структура  власності. Західні вчені [20, с. 123] визначають, що в країнах, де переважають власники зі значним капіталом, не можуть бути створені ефективні умови для розвитку ринків цінних паперів. У такому випадку рух фінансових ресурсів на фондових ринках є спрощеним, інформація закритою, переважає позабіржовий ринок цінних паперів.

5. Рівень  економічного розвитку. Цілком зрозуміло,  що чим вищим є рівень розвитку  країни, тим ефективнішим є фінансовий  ринок в цілому. Також важливою  є спеціалізація країни.

6. Фінансова  глибина макроекономіки (насиченість  національної економіки фінансовими  коштами).

7. Залежність  від капіталу іноземних інвесторів. Так, якщо в структурі капіталу, що циркулює на фондовому ринку,  переважають іноземні інвестиції, то у випадку виникнення кризових  явищ неминучим буде падіння  фондового ринку.

Всі перелічені чинники зумовлюють нерівномірність  розвитку фондових ринків світу. Безумовно, перше місце посідає рівень економічного розвитку, фінансова глибина економіки, однак і інші чинники мають  високе значення. [2]

Останні роки характеризуються зростанням важливості торговельних роботів на фондових ринках світу. Торговельні роботи на організованих ринках цінних паперів – це комп’ютерні програми, в яких умовно можна виділити три компоненти: а) обробка даних та розрахунок тих чи інших показників за ними; б) прийняття рішень залежно від співвідношення розрахованих показників; в) виставлення/зняття заявок на купівлю-продаж цінних паперів, моніторинг їх стану та сформованих позицій до виконання. Роботизовані торговельні системи використовуються всіма класами інвесторів – від найбільших інвестиційних інститутів до приватних інвесторів, які управляють невеликими портфелями. Розповсюдження торговельних роботів або автоматизованих систем подання заявок (algorithmic trading, high-frequency trading) є важливим фактором зростання обсягів біржових торгів та скорочення спредів. Біржі, розуміючи важливість цих технологій, застосовують заходи для заохочення діяльності алгоритмічних трейдерів на ринку:

  • підвищують швидкість підтвердження заявок та розповсюдження інформації;
  • публічно оголошують про вигоди цього виду торгівлі для ринку;
  • запускають додатково до основного ринку позабіржові майданчики, на яких зручно працювати алгоритмічним трейдерам.

На NYSE від 50% до 75% обсягу угод становлять угоди  з використанням торговельних роботів. Для статистики біржа дає своє, непряме визначення автоматизованій  торгівлі (program trading). Це одноразова купівля або продаж більше 15 акцій обсягом понад 1 млн. дол.. NYSE збирає дані про такі угоди від учасників і щотижня розкриває інформацію про їхню частку у загальному обсязі торгів. За період з початку збору даних у червні 2006 р. ця частка коливалася у діапазоні 16-49%.

За даними LSE, активність учасників, що використовують торговельних роботів, зростає. І це є істотним чинником загального підвищення обсягів на біржі. Частка учасників, до яких біржа відносить «спеціалістів  – технічних трейдерів» у загальному обсязі сьогодні перевищує 30%.

У США  та Велиобританії використання торговельних роботів і розвиток позабіржових майданчиків спричинило стурбованість регуляторів. Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC) планує обмежити практику, яка дозволяє учасникам торгів отримувати інформацію про подані заявки на купівлю й продаж цінних паперів на мить раніше, ніж ці відомості стають публічними, тобто доступними учасниками інших бірж або торговельних майданчиків. Фактично використовувати цю перевагу можуть тільки торговельні роботи. Американські NASDAQ OMX Group Inc. і BATS Exchange Inc. вже відмовились від «миттєвих ордерів».

У свою чергу, американська біржа NYSE опублікувала статтю, у якій роз’яснює, що «миттєві ордери»  і алгоритмічна торгівля – це різні  речі, які не варто плутати, і наводить переваги останньої для ринку.

Згідно  з висновками NYSE, важливим позитивним результатом розповсюдження торговельних роботів стало звуження спредів по ліквідних цінних паперах. Так, на NYSE скорочення спредів по 100 цінним паперах, які користуються найбільшим попитом, становило від 7,5 до 46%, на NASDAQ – від 6% до 48%. Той факт, що звуження спредів по менш ліквідних паперах (якими не торгують алгоритмічні трейдери) не відбулося, є, на думку біржі, доказом корисності алгоритмічної торгівлі на ринку. [3]

 

2.2. Трансформація  структури операцій  на провідних  фондових біржах після глобальної фінансової кризи

Дія світової фінансової кризи 2007-2008 р. спричинила фондову  кризу, кризу ліквідності, банківську та валютну кризи. Більшість експертів  причинами світової фінансової кризи  називають проблеми в американській  економіці, що виникли внаслідок  різкого скорочення заощаджень, зростання  дешевих кредитів, неадекватного  споживання та формування великої «бульбашки»  передусім на ринку ризикованих  іпотечних цінних паперів (subprime mortgages). [5]

Тож визначимо  «розміщення сил» на світовому фондовому  ринку за допомогою рис. 2.1 та 2.2, де зображено частки капіталізації фондових ринків різних країн до капіталізації всіх ринків цінних паперів світу у 2007 та 2008 рр. відповідно [26].

В обоках найкризовіших роках найбільша частка капіталізації спостерігається у США, Японії та Великобританії. У 2008 р., порівняно із 2007 р. ситуація на світовому фондовому ринку дещо змінилась. Частка США збільшилась більш ніж на 10%, відбулось зростання частки ринків цінних паперів Франції, Японії, оскільки глибина падіння рівня їх капіталізації була меншою за багато інших країн. Отже, незважаючи на значне негативне сальдо платіжного балансу, банкрутства корпорацій та інших негативних зрушень в економіці США, ця країна залишалась єдиним лідером світового ринку цінних паперів за показником його капіталізації.

Проблеми та перспективи формування фондових бірж в Україні