Проблеми та перспективи малого та середнього бізнесу
2
ПЛАН
Вступ 3
1. Науково - теоретичні аспекти розвитку підприємництва в Україні 6
1.1 Становлення малого та середнього бізнесу в сучасних умовах ..6
1.2 Малі та середні підрприємсмтва: сутність, система
організації та принципи діяльності 8
1.3 Державна підтримка малого і середнього бізнесу Україні .9
1.4 Фінансово-кредитна підтримка малого та середнього бізнесу.. .11
1.5 Особливості кредитування малого і середнього бізнесу
в Україні 14
2. Аналіз динаміки малого та середнього бізнесу в Україні 18
2.1 Загальні основи індивідуального дрібного підприємництва ..18
2.2 Макроекономічні результати розвитку малих та середніх підприємств в
Україні .19
3. Проблеми та перспективи малого та середнього бізнесу ..29
3.1 Проблеми розвитку малого та середнього бізнесу в Україні ....29
3.2 Перспективи малого та середнього бізнесу ...32
Висновки .35
Список використаної літератури .... 37
2
2
Вступ
Однією з найважливіших умов ефективності ринкової системи є існування та взаємодія підприємств великого, середнього та малого бізнесу, кожному з яких належить певна роль в економіці країни. Перехід до ринкової системи господарювання в першу чергу знаменується переходом до економіки підприємницького типу, а передумовою успішного функціонування ринкових механізмів, перш за все, виступає розвиток малого бізнесу. Сектору малого бізнесу, що є найбільш динамічним елементом у структурі ринкової системи будь-якої країни, належить особлива роль.
Малий бізнес - цілком самостійна і найбільш типова форма організації економічного життя суспільства зі своїми відмітними особливостями, перевагами і недоліками, закономірностями розвитку.
Актуальність даної теми визначена важливою роллю малого бізнесу у сучасні ринковій економіці. Підприємництво - це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий тип відносин: підприємець-власник. Воно базується на самостійності, ризику, інноваційності і має на меті отримання прибутку. В умовах формування ринкового середовища, радикальних змін у відносинах власності проблема становлення та розвитку малого та середнього підприємництва в Україні в перехідний до ринку період набуває важливого значення. Актуальність дослідження проблеми становлення малого підприємництва посилюється також і тим, що повільність та суперечливість просування України шляхом ринкових реформ значною мірою зумовлені саме недооцінкою ролі та значення малого підприємництва як структуроутворюючого елемента ринкової системи.
Метою дослідження є комплексне дослідження функціонування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні, обґрунтування
2
напрямів розвитку в умовах глобалізації та розробка стратегічних підходів щодо вдосконалення системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні.
Виходячи з мети поставлені наступні конкретні завдання:
• визначити місце та роль малого та середнього бізнесу;
• виявити сучасні тенденції та специфічні риси розвитку малого та
середнього бізнесу;
• виявити пріоритетні напрями розвитку систем державної
підтримки малого та середнього бізнесу в умовах глобалізації;
• розробити стратегічні підходи щодо вдосконалення системи
державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні.
Предмет дослідження - теоретичні та практичні аспекти системи державної підтримки діяльності малого та середнього бізнесу.
Об'єктом дослідження є процеси розвитку малого та середнього бізнесу в Україні.
При написанні курсової роботи використовувалися такі методи дослідження - аналітичний, статистичного та економічного аналізу, логіко-розумовий та історико-типологічний метод.
Проблемам розвитку малого бізнесу присвячені праці таких відомих українських вчених як: А.І. Барановського, І.Г. Ганечко, Ю.І. Єханурова, О.В. Жука, В.В. Корнеєва, О.Є. Кузьміна, Н.Л. Лесик, Д.В. Ляпіна, Н.В. Савки, О.В. Титаренко, В.К. Черняка, Ю.Ю. Юрченко. В Росії ці питання висвітлювали: В.С. Афанасьєв, А.О. Блінов, В.Н. Ічитовкін, П.О. Мягков, В.А. Рубе, В.Е. Савченко, А.А. Шулус. Західна економічна думка представлена дослідженнями: П. Бернса, Й. Ворста, П. Друкера, П. Раван шоу, Д. Сторея, П. Хейне, Г. Хоскінга, Й. Шумпетера та інших вчених.
2
Також для написання цієї курсової роботи були використані Закони України, статистичні щорічники, вісники економічного розвитку України, та електронні ресурси.
2
І. Науково-теоретичні аспекти розвитку малого підприємництва в Україні.
1.1 Становлення малого та середнього бізнесу в сучасних умовах.
Підприємництво — це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий прошарок - підприємець-власник. Воно базується н самостійній, ініціативній, систематичній, на власний ризик, діяльності по виробництву продукції, надання послуг і зайняттю торгівлею і має на меті сприяння прибутку [2, с.3].
Сьогодні саме з малим підприємництвом держава пов'язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ. Як зазначено в нещодавно прийнятому Верховною Радою закон: "Про державну підтримку малого підприємництва", воно розглядається як "провідна сила в подоланні негативних процесів в економіці та забезпеченні сталого позитивного розвитку суспільства, як одна із сфер забезпечення зайнятості населення, запобіганню безробіттю та створення нових робочих місць".
Перспективи малого і середнього бізнесу пов'язані з його особливою роллю як в переході до ринкової економіки, так і в її становленні. Насамперед це полягає в тому, що самостійне господарювання суб'єктів підприємницької діяльності активно впливає на формування конкурентного середовища.
Адже кожен підприємець прагне зайняти свою нішу на ринку товарів чи послуг, прагне випускати потрібну і якісну продукцію, намагаючись тим самим привернути до себе споживача. Все це перетворює мале підприємництво у своєрідний соціальний двигун економічного розвитку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості і спонукає до зростання.
Великою мірою роль малого підприємництва полягає у вирішенні питання зайнятості, що проявляється, насамперед, у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо це стосується нинішнього стану справ як в Україні в цілому, так і в нашому регіоні зокрема. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. З огляду на це, як, до речі свідчить і зарубіжна статистика, мале підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія.
Окрім вирішення проблем створення нових робочих місць, формування конкурентного ринкового середовища та відповідної кон'юнктури ринкової економіки, малі підприємства виконують ще ряд важливих функцій. Зокрема в країнах з ринковою економікою малі підприємства відіграють велику роль в стимулюванні технологічних інновацій, створюючи їх у 2-2,5 рази більше, ніж великі компанії.
Крім того, створення і діяльність великої кількості малих підприємств забезпечує стабільний розвиток регіональної економіки. Завдяки більш високій конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами.
Малі та середні підприємства використовують здебільшого місцеві ресурси, міцніше прив'язані до місця свого розташування. Крім того вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь у спонсоруванні місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій вони знаходяться. Крім інших вище зазначених функцій підприємництва виділяються саме та, що воно виступає важливим джерелом фінансового та організаційного забезпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме мале підприємництво "своїми руками" забезпечує свій рівень життя, воно є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Важлива роль малого підприємництва полягає і в тому ,що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави.
2
1.2 Малі та середні підприємства: сутність, система організації та принципи діяльності.
Малий та середній бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Господарським Кодексом України до малих відносяться такі підприємства:
- у промисловості й будівництві — з числом працюючих до 200 чоловік;
- у науці й науковому обслуговані — до 100 чоловік;
- в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) - до 50 чоловік;
- у галузях нематеріального виробництва — до 25 чоловік;
- у роздрібної торгівлі — до 15 чоловік.
Законодавство України надає широкі права щодо створення малих та середніх підприємств. Так, засновниками їх могуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члені сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство.
Малі підприємства — досить поширена й ефективна форма
господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковий економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого та середнього бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг [2, с.15].
Середнє підприємство — юридична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в якого середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) є більшою за 50 осіб, але не перевищує 250 осіб та обсяг річного валового доходу є більшим за 1 000 000, але не перевищує 10 000 000 гривень [2, с.20].
За характером діяльності у малому та середньому бізнесу можна виділити декілька видів підприємств. До першого виду належать індивідуальні (засновані на особистій власності окремої особи та виключно на її праці) або сімейні (засновані на власній праці членів однієї сім'ї, які проживають разом) підприємства. Майно такого підприємства формується з майна громадянина (сім'ї), одержаних доходів та інших законних джерел.
Інший вид — кооперативи або колективні підприємства, чисельність працюючих у яких не перевищує установлених обмежень. Майно кооперативу формується за рахунок вкладів учасників, одержаних доходів та інших законних джерел і належить його учасникам на правах пайової часткової власності.
Крім названих вище, можуть створюватися й інші малі підприємства. Законодавством передбачається можливість утворення на території України іноземних, а також спільних підприємств.
Серед характерних особливостей діяльності малих та середніх підприємств слід виділити найважливіші моменти: по-перше, підприємець сам вибирає, що, як і для кого виробляти. Будь-якої регламентації "зверху" він тут позбавлений; по-друге, підприємець має можливість застосувати найману працю.
Перспективи розвитку малого та середнього підприємництва дуже великі. Зарубіжний досвід переконливо свідчить, що в усіх розвинутих країнах такі підприємства давно оформилися в самосійні структурні підрозділи малого бізнесу; вони зайняти виготовленням продукції невеликих серій, сезонного попиту, виробляють компоненти для великих підприємств. Особливо відчутна роль малого та середнього бізнесу в галузі НТІІ. Невеликі науково-пошукові фірми перетворилися в важливий фактор НТП.
1.3 Державна підтримка малого та середнього бізнесу.
Державна підтримка бізнесу спрямована на створення однакових умов для всіх суб'єктів господарювання, зайнятих у сфері бізнесу, а також вирівнювання підприємницьких структур з іншими сферами суспільного виробництва Особливо такої підтримки потребує дрібний та середній бізнес.
І не без підстав, оскільки ці форми в нових умовах господарювання виступають структуротворчим фактором економіки. Загальновизнано, що малому та середньому бізнесу належить важлива роль у забезпеченні сталого економічного зростання, підвищенні інноваційного та експортного потенціалу країни. Підприємства малого та середнього бізнесу, частка яких в розвинутих ринкових економіках перевищує 95%, забезпечують більше половини ВВП, дві третини загальної кількості робочих місць, чверть експорту та таку ж частку прямих іноземних інвестицій. Успішний розвиток малого та середнього бізнесу є запорукою формування середнього класу та передумовою забезпечення соціальної стабільності в суспільстві.
В умовах глобалізації простежуються дві взаємопов'язані тенденції щодо малого та середнього бізнесу. З одного боку, зростає його значення як сателіта транснаціональних корпорацій через його гнучкість, динамічність та високі адаптаційні властивості. З другого - підвищується роль цих структур підприємництва як врівноважуючого механізму, здатного пом'якшити негативні прояви діяльності ТНК в національній економіці.
З метою згладження суперечностей між високою соціально-економічною значущістю малого та середнього бізнесу та його чутливістю до несприятливих зовнішніх чинників, що негативно позначаються на його діяльності, урядові структури розвинутих країн провадять цілеспрямовану державну політику в сфері його підтримки, яка враховує галузеві та регіональні особливості його розвитку та виконує інтегруючу роль у підвищенні конкурентоспроможності національних економік [2, с.63].
Державна політика України останніх років набула чіткого спрямування на спрощення процедур, пов'язаних з організацією підприємницьких структур, включаючи їх реєстрацію, надання послуг на безоплатній основі підприємцям-початківцям у виборі перспективних видів підприємницької діяльності, інформації стосовно іноземних фірм, ринків збуту тощо [17, с.112].
Політика держави щодо малого бізнесу проявляється, по-перше, у створенні законодавчої основи функціонування малих підприємств, і, по-друге, у формуванні громадської думки щодо цього важливого сектора економіки держави. На необхідності посилення ролі банківської системи в розвитку малого та середнього бізнесу в державі було наголошено Президентом України у Посланні до Верховної Ради "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" [6, с.97].
Визначення пріоритетних видів підприємницької діяльності слід вважати першим кроком у побудові механізмів фінансово-кредитної підтримки їх розвитку. Наступним кроком є прийняття та затвердження на державному і регіональному рівнях фінансово-кредитних важелів, що стимулюють розвиток пріоритетних напрямів підприємницької діяльності, визначення джерел фінансування, форм і методів фінансової підтримки. На цьому етапі доцільно застосовувати диференційований підхід, з визначенням конкретних форм підтримки по кожному із зазначених вище видів
пріоритетної підприємницької діяльності [19, с.125]. Окремий блок питань, пов'язаних із формами не фінансової підтримки малого підприємництва, зокрема, це інформаційно-консультаційна підтримка, матеріально-технічна допомога, підготовка спеціалістів у сфері бізнесу.
Отже, прискорення розвитку малого та середнього бізнесу в Україні може бути здійснено шляхом його зваженої та цілеспрямованої державної підтримки, особливості формування якої мають враховувати наявність великого попиту з боку потенційних реципієнтів та жорстку обмеженість ресурсів, що можуть бути використані для її формування.
1.4 Фінансово - кредитна підтримка малого та середнього бізнесу
Матеріальна підтримка малого та середнього бізнесу включає фінансово кредитну, майнову і ресурсну допомогу малому та середньому бізнесу. Ядром такої допомоги, по закордонному досвіді, є фінансова підтримка бізнесу. Саме фінансові операції на користь малому та середньому бізнесу дозволяють скоординувати зусилля банків, великих підприємств і державних органів по допомозі малому та середньому бізнесу.
У країнах з розвиненою економікою державні органи рідко виходять на прямий контакт із малим та середнім бізнесом. їхня справа підтримувати і стимулювати ті ринкові структури, які безпосередньо пов'язані з цим бізнесом. Так, у Великобританії для цього застосовується близько 100 різних способів, у тому числі стимулювання капіталовкладень, податкові пільги, допомога в пошуку кредиту і т.д. У ФРН існують програми, що стимулюють розвиток малого та середнього бізнесу шляхом надання йому можливості нагромадження необхідних для цього засобів, а також надання довгострокових кредитів на 20 років, причому два перших роки без відсотків, а повернення грошей тільки через 10 років.
У Франції і Італії для фінансування малого та середнього бізнесу створені спеціальні банки, які кредитують закупівлі встаткування, надають на вигідних умовах позики і т.д. В Іспанії при Міністерстві промисловості і енергетики створений спеціальна організація, що курирує державну підтримку малому і середньому бізнесу.
У нашій країні відповідно до державної підтримку малого і середнього бізнесу. Фінансове забезпечення програм, проектів і заходів, спрямованих на підтримку малого та середнього бізнесу, здійснюється щорічно за рахунок бюджету, місцевих бюджетів, а також за рахунок засобів, що надходять від приватизації державного і муніципального майна, доходів від власної діяльності, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб (у тому числі іноземних) і інших законних джерел.
Для акумулювання фінансових засобів, що направляють на підтримку малого та середнього бізнесу, створюються, державні і муніципальні фонди підтримки малого та середнього бізнесу. Всі ці фонди некомерційні організації (юридичні особи), статутними цілями яких є фінансування програм, проектів і заходів щодо становлення і розвитку малого та середнього бізнесу.
Основними напрямками діяльності фондів підтримки є:
• залучення і використання фінансових ресурсів для реалізації цільових програм, проектів і заходів в інтересах малого та середнього бізнесу;
• участь у розробці, експертизі, конкурсному відборі і реалізації, регіональних і муніципальних (місцевих) програм розвитку і підтримки малого та середнього підприємництва;
• робота над проектами в області малого та середнього бізнесу, демонополізації економіки, розвитку конкуренції, насичення товарного ринку, створення нових робочих місць;
• участь у формуванні ринкової інфраструктури, що забезпечує рівні умови і можливості для малих та середніх підприємств;
• підтримка інноваційної діяльності підприємницьких структур, що стимулюють розробки і виробництво принципово нових видів продукції, сприяння в освоєнні нових технологій і винаходів;
• сприяння в залученні вітчизняних і іноземних інвестицій для реалізації пріоритетних напрямків діяльності в області малого та середнього бізнесу
Майнова підтримка малого та середнього бізнесу повинна передбачати:
• організацію обліку майна, що може бути передано малим та середнім підприємствами;
• створення цільових фондів регіонального і муніципального майна (у першу чергу нежилих приміщень), що може бути продане або здано в оренду малим та середнім підприємствам на пільгових умовах;
• установлення правил передачі малим та середнім підприємствам приналежній державі виробничих площ і технологічного встаткування з певними пільгами на умовах викупу, довгострокової оренди або лізингу;
• розробку механізму надання розстрочки платежів при передачі малим а середнім підприємствам державного майна;
• визначення єдиного органа, уніфікованого переліку документів і граничних строків для оформлення угод з майном: купівлі продажу, оренди і т.д. (принцип «одного вікна»);
• установлення порядку, при якому засобу, витрачені малими та середніми підприємствами на ремонт і реконструкцію орендованих нежилих приміщень, можуть зараховуватися в рахунок орендної плати.
Одним із ключових напрямків підтримки малого і середнього бізнесу є забезпечення підприємств на пільгових умовах сучасним, специфічним для них устаткуванням і технологіями. Для цього держава повинне подбати про створення мережі технопарків, технічних центрів, лізингових компаній і т.д. Ця робота припускає також розміщення державних замовлень на виробництво і поставки встаткування для малих та середніх підприємств, організацію спеціалізованих виставок, оптових ринків і ярмарків. У цьому ж ряді перебуває і законодавчо закріплене право малих і середніх підприємств на прискорену амортизацію основних виробничих фондів з віднесенням витрат на витрати виробництва в розмірі, у два рази перевищуючої норми, установлені для інших підприємств.
1.5 Особливості кредитування малого і середнього бізнесу в Україні.
Одним з найбільш актуальних питань становлення ринкової моделі господарювання залишається належне фінансове обслуговування малого і середнього підприємництва.
Позитивні сторони малого і середнього бізнесу обумовлюються швидкою окупністю витрат, свободою ринкового вибору, орієнтацією на виготовлення товарів і послуг повсякденного попиту, реалізацією інновацій, високою мобільністю і раціональністю форм управління тощо.
Трансформаційні процеси у системі суспільних і виробничих відносин обумовили розвиток малого та середнього бізнесу і в Україні. Але, на жаль, у порівнянні з розвиненими країнами, ця форма підприємництва тільки знаходиться в стадії становлення. Так, у 2006 році частка малого і середнього бізнесу у ВВП складає 9,5%, кількість малих підприємств -197 тис, що об'єднує лише 1/10 числа зайнятих [23, с.39].
Світовий досвід показує, що малий і середній бізнес переважним чином фінансується невеликими банківськими установами: земельними банками і ощадними касами, банками взаємного кредитування та кооперативні банки, які спеціалізуються на кредитуванні дрібних і середніх підприємств, а також на фінансуванні їхніх капіталовкладень [23; с.93]. Рівень функціонування цих установ достатньо високий, вони задовольняють потреби клієнтів у найрізноманітніших фінансових послугах, пропонуючи не тільки кредити і інвестиції, а і фінансовий консалтинг (консультації щодо фінансового менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку) та методичне забезпечення малого і середнього бізнесу. Перевага цих банків в обслуговуванні клієнтів з малого і середнього бізнесу - індивідуальний підхід, а відповідно індивідуальний сервіс для кожного клієнта.
Отже, високий рівень розвитку малого і середнього підприємництва в зарубіжних країнах забезпечено досконалою структурою кредитних систем цих країн. У взаємодії бізнес — кредитно-банківський сектор успішно співіснують різні за розмірами банківські та кредитні установи, дрібніші з яких працюють з невеликими підприємствами, крупні банки орієнтуються на великий бізнес. І чим більш розгалуженою є структура банківських та кредитних інститутів, тим краще це для бізнесу.
В Україні спостерігається протилежна ситуація. Найбільші і великі банки країни, які представлені найменшою кількістю установ (порядкам 25 інститутів), концентрують у своїх портфелях найбільшу питому вагу активів, у т.ч. наданих кредитів, інвестицій, а також вони залучають найбільшу питому вагу коштів клієнтів, зокрема із сфери малого і середнього бізнесу [розраховано за даними 24]. Великі банки залучають до себе клієнтів з малого та середнього бізнесу і працюють із дрібними вкладниками через розгалужену мережу філій.
Наприклад, в організаційній структурі найбільших і великих банків України та їх філій обов'язково існують відділи (або сектори) мікрокредитування. Так, «Укрсиббанк» (5 позиція за розміром активів) надає мікрокредити дрібним підприємцям - позики до 50 гас. доларів США на розвиток приватного бізнесу. Відповідні позички надаються прискореним методом - шляхом заповнення певної анкети і підрахунку балів, що дає можливість приймати рішення по кредитуванню майже миттєво [25; с.16]. Це так звані скорингові системи основою яких є набір більш оптимальних соціально-демографічних характеристик позичальника, при яких ймовірність неповернення кредиту є незначною.
Також всі банки, які кредитують малий і середній бізнес в Україні працюють у рамках програм міжнародних фінансових організацій (ЄБРР, Німецько-українського фонду), але прикладів визнання міжнародними фінансовими компаніями-інвесторами вітчизняних банків з локальною операційною діяльністю ще немає.
Ще складнішою є ситуація у регіонах, де, незважаючи на значну кількість малих банків не має жодного, який би спеціалізувався на обслуговуванні малого і середнього бізнесу у регіональному масштабі [27, с.51].
Зважаючи на це, можна зробити висновки, що:
1. Підприємства малого і середнього бізнесу в Україні обслуговуються переважним чином найбільшими і великими банками країни.
2. В структурі кредитної системи України, в тому числі у регіональних масштабах, відсутні спеціалізовані установи, які обслуговують підприємства малого і середнього бізнесу.
3. У вітчизняній банківській практиці відсутнє пільгове оподаткування і кредитування банків, які обслуговують підприємства малого і середнього бізнесу.
4. Для кредитування малого бізнесу в Україні широко використовуються кошти міжнародних фінансових організацій та фондів.
5. У системі мікрокредитування, яке застосовують найбільші і великі банки країни, широко використовуються скорингові системи оцінки кредитоспроможності клієнтів — підприємств малого і середнього бізнесу.
Аби поліпшити стан фінансового обслуговування підприємств малого і середнього бізнесу в Україні необхідно, в першу чергу, банківським установам розробити свої стратегії виходу на ринок послуг для дрібних клієнтів, відповідно до цих стратегій внести зміни у менеджмент, операційну та технологічну діяльність, у сферу інформаційних технологій, враховуючи особливості функціонування і потреби клієнтів малого і середнього бізнесу. Також необхідно широко залучати до співпраці західних консультантів - практиків з банківського обслуговування дрібних підприємців.
На державному рівні слід продовжувати роботу спрямовану на залучення в Україну коштів міжнародних фондів, кредитно-фінансових установ, а також забезпечення доступу до цих ресурсів якнайширшого кола банків, які відповідають критеріям прийнятності даних установ.
Необхідно стимулювати банки та небанківські фінансові установи (зокрема, кредитні спілки, товариства взаємного кредитування тощо) до розширення мікро- та інших видів кредитування і одночасно вдосконалювати законодавче забезпечення їх діяльності; створювати сприятливі умови для громадян і суб'єктів господарювання в отриманні кредитів, у тому числі за рахунок спрощення порядку їх надання, зменшення відсоткових ставок, збільшення строків користування; вдосконалювати механізм державної підтримки підприємств, зокрема суб'єктів малого та середнього бізнесу в отриманні кредитів та розробку національної програми мікрокредитування.
Для збільшення капіталізації банків як основи щодо розширення спектру їхніх активно-пасивних операцій, у тому числі в сфері обслуговування клієнтів малого і середнього бізнесу доцільно:
- на державному рівні сприяти легалізації некримінальних капіталів;
- законодавчо передбачити податкові пільги для банків, які здійснюють
реінвестування прибутків у свій капітал;
- на державному рівні сприяти обігу акцій банків на фондовому ринку;
- сприяти залученню коштів населення у капітал банків через формування
гібридних капітальних фондів та субордикованого боргу;
- спростити процедуру реєстрації статутного капіталу банків, залишивши
функції державної реєстрації за НБУ.
2
2. Аналіз динаміки малого та середнього бізнесу в Україні.
