Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту України
Зміст
Вступ
- Розрахунки техніко-економічних показників роботи підприємства відповідно варіанту впровадження нової техніки.
- Ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей.
- Оборотні засоби підприємства, нормування, ефективність їх використання.
- Трудові ресурси та ефективність їх використання.
- Експлуатаційні витрати, формування собівартості продукції.
- Оцінка фінансової стійкості та незалежності підприємства.
- Оцінка економічної ефективності інвестицій.
- Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту України
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Реферат
Курсова робота:
Об`єкт дослідження курсової роботи – техніко-економічна робота промислового підприємства з урахуванням впровадження варіанту нової техніки.
Предмет дослідження – сукупність теоретичних і методичних проблем, пов`язаних з впровадженням нової техніки в виробництво.
Метою курсової роботи є закріплення теоретичних положень дисципліни і надбання практичних навичок з техніко-економічних розрахунків у сфері промислового виробництва.
Методи дослідження: порівняння, техніко-економічні розрахунки показників, зіставлення.
Відповідно до завдання в
В курсовій роботі сформована
і розрахована собівартість
В роботі розрахована
ЕКОНОМІКА, ОСНОВНІ ФОНДИ, ОБОРОТНІ КОШТИ, ПРИБУТОК, ІНВЕСТИЦІЇ, ФІНАНСИ, ЕФКТИВНІСТЬ, СОБІВАРТІСТЬ, НОВА ТЕХНІКА, КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ.
Вступ
Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого – такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.
Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Резерви зростання прибутку і рентабельності практично невичерпні, оскільки не зупиняється розвиток науки і техніки, постійно удосконалюються форми і методи організації виробництва і праці. У завдання аналітиків входить розширення і вдосконалення методів пошуку резервів, особливо резервів зростання прибутку за рахунок інтенсифікації виробництва.
Впровадження нової техніки
Отже, вищенаведене розкриває
Метою курсової роботи є
Об`єкт дослідження курсової
Предмет дослідження курсової
роботи – сукупність
Завданями курсової роботи є:
- Ознайомлення з роботою в сфері виробництва;
- Придбання навиків по розрахунку основних показників діяльності підприємства по розділах 1.1 – 1.6 курсової роботи;
- Визначення основних причин і доцільності впровадження нової техніки у виробництво та напрямків підвищення ефективності роботи та якості послуг залізничного транспорту.
Відповідно до завдань курсової роботи побудована її структура. Яка складається з вступу, шости розділів, висновків, списку використаної літератури.
Вихідною інформацією для техніко-економічних розрахунків по розділам 1-6 є приведені показники роботи підприємства. Алгоритм розрахунків аналітичних показників приведено у методичних вказівках до курсової роботи з дисципліни «Економіка підприємства».
1.Розрахунки техніко-
- Ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей.
Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (виробничі засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Головними ознаками основних фондів є термін їх експлуатації (більше одного календарного року), вартість і спосіб її перенесення. Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі фонди.
До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.
Основні невиробничі фонди за тривалістю функціонування і втратою споживної вартості подібні до основних виробничих фондів, але між ними існує різниця. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Джерелом відтворення їх є прибуток підприємства, тоді як джерелом простого відтворення основних виробничих фондів є амортизаційні відрахування. До основних невиробничих фондів належать фонди житлово-комукальних господарств, будинки відпочинку, спортивні табори, дошкільні установи, об’єкти соціально-побутового призначення.
Видова класифікація основних фондів, що застосовується в бухгалтерському обліку така: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні фонди.
Основні фонди в процесі експлуатації піддаються зносу. Знос основних фондів — це втрата ними своєї вартості. Розрізняють два види зносу — фізичний та моральний.
Фізичний знос — це поступова втрата основними фондами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії). Унаслідок фізичного зносу основних фондів погіршуються їх техніко-економічні та соціальні характеристики, знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо. На фізичний знос впливають якість основних фондів, їх технічна досконалість (конструкції, вид і якість матеріалів); особливості технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подання тощо), режим роботи, організація догляду, якість і своєчасність ремонту, якість перероблюваної сировини, ступінь захищеності від зовнішніх умов (вологості, кислотності, атмосферних опадів) тощо.
Моральний знос, як правило, настає раніше фізичного зносу, тобто основні фонди, які ще можуть бути використані, економічно вже не ефективні. Моральний знос - це зменшення вартості основних фондів під впливом підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці (скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення), а також у результаті створення нових, більш продуктивних і економічно вигідних машин та устаткування, ніж ті, що перебувають в експлуатації.
У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває врахування морального зносу.
Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби. Характерною особливістю застосовуваних основних фондів у процесі виробництва є їх відновлення. Для відновлення засобів праці у натуральному виразі необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації. Об’єктом амортизації є всі основні фонди (крім землі). Амортизація — це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення.
Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості новоствореної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до повної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основних фондів. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів. Амортизаційні відрахування здійснюють за певними нормами відносно балансової вартості об’єкта основних фондів.
Норма амортизації — це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обгрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів. Під час їх розрахунку дуже важливо правильно визначити термін використання (експлуатації) основних фондів, який установлюється підприємством при зарахуванні об’єктів основних фондів на баланс.
Термін використання (експлуатації) об’єкта основних фондів переглядається в разі зміни очікуваних підприємством економічних вигод від його експлуатації. У такому разі відповідно до нового терміну використання і будуть визначатись норми амортизації об’єкта основних фондів.
Важливими у системі амортизації є методи її нарахування, які дають змогу активно впливати на обсяг амортизаційних відрахувань, ступінь концентрації ресурсів у різні періоди функціонування фондів, що дає змогу динамічно підходити до створення основних фондів, ураховувати вплив чинника часу.
Вибір методу амортизації визначається низкою об’єктивних чинників залежно від специфіки виробництва, темпів технічного прогресу, складності та особливостей розрахунків тощо.
Відомі такі основні методи амортизації: прямолінійний, метод прискореної амортизації, кумулятивний метод (метод суми чисел), виробничий метод.
Підприємства України можуть застосовувати норми й методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством, згідно з яким амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною з трьох груп основних фондів, визначених за функціональним призначенням. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норми амортизації на балансову вартість групи основних фондів на початок звітного періоду.
Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства є такі:
- екстенсивний, до якого належить
в основному збільшення часу
роботи основних виробничих
- інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу.
Найважливіші шляхи підвищення ефективності використання основних активів підприємства:
- поліпшення складу, структури
і стану основних фондів
- зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;
- підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.
Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів єоптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.
Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.
Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.
Терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.
Найістотніше на економічно доцільний термін експлуатації впливають щорічні амортизаційні відрахування та середньорічні ремонтні витрати. Це дає можливість застосувати на практиці дуже простий метод оптимізації термінів експлуатації шляхом мінімізації сумарної величини цих економічних показників використовуючи графічний спосіб.
Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою таких заходів:
- технічного переозброєння
- реконструкції виробництва;
- розширення виробничих
- нового будівництва
Матеріальною основою і технічною базою кожного суспільного виробництва є, насамперед, засоби праці, які відіграють визначну роль у розвитку суспільства. Засоби праці, що використовуються в процесі виробництва як елемент продуктивних сил , самі по собі не є економічною категорією. Економічною категорією є спосіб використання засобів праці, характер застосування яких визначається власністю на засоби виробництва і являє собою одне з відношень економічного ладу. Тому економічна природа засобів праці в повних суспільних формаціях різна. Як технічна категорія засоби праці у всіх формаціях виступають у ролі виробничого апарату.
Участь основних фондів у виробничому процесі має деякі особливості:
1. Повністю беручи участь у виробничому процесі, засоби праці лише частково споживаються у кожному його циклі. Вартість основних фондів переноситься на продукти поступово, протягом усього строку їх служби.
2. Перенесена на виготовлений продукт частина вартості основних виробничих фондів, які брали участь у процесі виробництва, втілюються у вигляді вартості виготовленої продукції. Отже, вартість основних фондів у процесі використання їх набуває подвійного існування: одна її частина продовжує функцію вати у споживній формі засобів праці, а друга - входить у створений ними продукт.
У відтворенні основних фондів визначального створення являється відтворення їх споживної вартості. В цьому також проявляється єдність відтворення основних фондів.
На основі руху споживної вартості основних фондів базується рух їх вартості. Тільки в останній рік служби основних фондів, коли вони вибувають із сфери виробництва та заміняються новими, загальна сема кругообігу вартості приймає вигляд: зношування - амортизація - повне відшкодування. В періоди проведення модернізації і капітального ремонту рух вартості основних фондів протікає за стадіями: зношування - амортизація - часткове відшкодування. В іншій рік життя основних фондів, рух вартості здійснюється за стадіями: зношування і амортизація.
Використання основних виробничих фондів на підприємстві характеризується натуральними і вартісними показниками.
До натуральних показників відносяться:
- рівень продуктивності
- коефіцієнт змінності використання
- коефіцієнт використання внутрішнього часу
- коефіцієнт використання календарного часу
До вартісних показників відносяться:
- фондовіддача, характеризує обсяг продукції в грошовому виразі, що припадає на одиницю основних виробничих фондів
- фондоємкість, характеризує
обсяг основних виробничих
Відтворення основних фондів в рамках окремого підприємства характеризується послідовною зміною різних стадій. Ця сторона відтворення припускає вивчення як одиничного так і сукупної споживчої вартості основних фондів.
Фондовіддача визначається за формулою:
де ВП(ТП) - обсяг валової (товарної) продукції підприємства, грн.;
Scp - середньорічна вартість основних засобів, грн.
Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна визначити за формулою:
де ДФв - приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання;
Кз.з;Кз.б - коефіцієнти завантаження обладнання відповідно у звітному і базовому періодах;
Фвб - фондовіддача у базовому періоді.
За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідності фактичної та проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу із прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які в свою чергу характеризують резерви поліпшення використання прийнятої потужності. Резерв підвищення фондовіддачі (Рф) можна обчислити за формулою:
де Фвпр - проектне значення фондовіддачі;
Фвп - фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю.
Визначаються також показники фондомісткості та фондоозброєності підприємства.
Фондомісткість:
де Scp - середньорічна вартість основних засобів, грн.;
фв - фондовіддача.
Фондоозброєність:
де Ч— середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.
Дуже важливим показником є коефіцієнт, який характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.
Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності):
На робочому місці розраховується за формулою:
де Nі - кількість і-х деталей;
Тшті - норма часу на обробку і-ї деталі;
m - кількість видів деталей, що обробляються;
Фд -дійсний фонд роботи обладнання.
На підприємстві:
де Фд - дійсний фонд роботи обладнання;
Фн - номінальний фонд часу роботи обладнання.
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності):
На робочому місці (групі робочих місць):
де Ni - кількість і-х деталей;
Тшті - норма часу на обробку і-ї деталі;
Тмі - час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;
m - кількість видів деталей, що обробляються;
По підприємству:
де Ер - спожита за рік електроенергія;
Впвст - встановлена потужність усіх струмоприймачів;
Фд - дійсний фонд роботи обладнання.
Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності):
де Кекс - коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності);
КІ - коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності)
Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрування наявними у них виробничими потужностями. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування із застосуванням найпрогресивніших пристосувань та інструментів, модернізації обладнання, впровадження нової техніки і технології тощо. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.
Завдання 1.1.1
На підставі вихідних даних, наведених в додатку 1.1.1 визначити:
- Повну балансову початкову вартість устаткування
- Норму амортизаційних врахувань
- Річну суму амортизаційних врахувань
- Знос основних фондів за відпрацьований період
- Залишкову вартість основних фондів
- Відновлену вартість основних фондів
1) Певна балансова вартість (первісна)
2) Норма амортизаційних
де Л – ліквідаційна вартість основних фондів
- нормативний строк служби устаткування
==0,094*100=9,4
3) Річна сума амортизаційних відрахувань
4)Знос основних фондів за відпрацьований період
де - кількість років виконання основних фондів
5) Залишкова вартість основних фондів
6) Відновлена вартість основних фондів
Завдання 1.1.2
На підставі вихідних даних навединих в додатку 1.2 визначити:
1) Вартість основних фондів на кінець базового року
2) вартість основних фондів на початок і кінець звітного року
3) середню
річну вартість основних
4) показники
руху основних фондів у
(коефіцієнти оновлення та вибуття)
5) узагальнюючі
та часткові показники
фондів у базисному та звітному роках:
- фондовіддача
- фондомісткість
- фондоозброєність
- коефіцієнт екстенсивності, інтенсивності та інтегрального виконання
устаткування.
1) Вартість основних фондів на кінець року складає
2) Вартість основних фондів на кінець звітного року
3) Середньорічна вартість основних фондів у базисному році
3040+
4) Середньорічна вартість основних фондів у звітному році
5) Показники руху основних фондів
=0,13
=
=0,013
Для характеристики використання основних фондів підприємства в курсовій роботі розраховано:
- фондовіддача, яка знизилась у звітному році і складає 0,74;
- фондомісткість, яка збільшилася і складає у звітному році 1,36;
- фондоозброєність, яка збільшилася на 2,4 по зрівнянню з базовим роком.
- Оборотні засоби підприємства, нормування, ефективність їх використання.
Оборотні засоби - це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.Оборотні кошти складаються з оборотних фондів і фондів звертання. Оборотні фонди - це частина засобів виробництва які единожды беруть участь у виробничому процесі. Цілком і відразу переносять свою вартість на готову продукцію і постійно змінюють свою натуральну зовнішню форму. Фонди звертання - це засобу обслуговуючі процес реалізації продукції (у процесі виробництва вони не беруть участь). Незавершене виробництво - це предмети праці, що знаходяться безпосередньо в процесі виробництва і піддаються обробці. Власне кажучи це незакінчені виробництвом виробу різного ступеня готовності.
