Проблеми та перспективні напрямки розвитку фінансів зовнішньоекономічної діяльності

      ^{Міністерство  освіти і науки  України}

      ^{Дніпропетровський Національний Університет}

      ^{Кафедра фінансів} 
 
 
 
 
 
 

      ^{КУРСОВА РОБОТА}  

      ^{на  тему «Проблеми та перспективні напрямки розвитку фінансів зовнішньоекономічної діяльності»} 
 
 
 
 

      ^{Виконавець:}

      ^{____________________} 

      ^{Керівник курсової роботи:}

      ^{_____________________} 
 
 
 

      ^{Дніпропетровськ}

      ²⁰⁰⁷

      ^Зміст 

       ^{Вступ.............................................................................................................3}

       ^{1. Сутність напрямків розвитку фінансів зовнішньоекономічної діяльності...................................................................................................................5}

       ^{1.1 Сутність та причини прямих іноземних інвестицій (ПІІ)..................5}

       1.2 Сутність міжнародного кредиту............................................................6

       1.3 Сутність міжнародного лізингу...........................................................10

       ^{2. Проблеми та перспективні напрямки розвитку фінансів зовнішньоекономічної діяльності ..........................................................................12}

       ^{2.1 Наслідки прямих іноземних інвестицій...............................................12}

       ^{2.2 Проблеми і перспективи ПІІ в Україні................................................15}

       2.3 Венчурне фінансування.........................................................................20

       2.4 Проблеми зовнішньої заборгованості України...........................................24

       2.5 Розвиток міжнародного лізингу в Україні...........................................25

       Висновки^{.......................................................................................................30}

       Список  літератури^{.......................................................................................32}

       ^{Додаток А .....................................................................................................33 
                                                            Вступ} 

      ^{ХХІ століття відкриває  сприятливі перспективи  щодо посилення ефективності  економіки України за рахунок оптимального використання переваг світогосподарського та міжнародного поділу праці. Важливою формою економічних зв'язків між країнами є переміщення чинників виробництва.}

      ^{Міжнародне  переміщення чинників виробництва залучає:}

• ^{міжнародний рух капіталу;}
• ^{міжнародну міграцію робочої сили;}
• ^{міжнародну передачу технологій.}

      ^{Суть  міжнародного руху капіталу полягає у вилученні  з обігу частини  національного капіталу і включенні його у виробничий процес або інший обіг в інших країнах.}

      ^{Міжнародне  переміщення капіталу - це досить розвинута складова міжнародного переміщення чинників виробництва. В сучасних умовах мобільність капіталу оцінюється як висока, хоч вона й мала жорсткіші обмеження, ніж міжнародна торгівля. Темпи зростання переміщення капіталу між країнами в декілька разів перевищують темпи зростання виробництва і міжнародної торгівлі.}

      ^{Міжнародний рух капіталу може заміщувати або доповнювати міжнародну торгівлю, якщо ефективність використанн капіталу вища, ніж результат міжнародної торгівлі.}

      ^{Міжнародна  міграція капіталу — це не фізичне переміщення засобів виробництва, а фінансова операція: надання позики, купівля-продаж цінних паперів, інвестування.}

      Міжнародний лізинг стає одним з найбільших та швидко зростаючих джерел впровадження капітальних інвестицій як у промислово розвинених країнах, так і в тих, що розвиваються. Лізинг є пільговою галуззю інвестиційної діяльності й особливим видом фінансування. Як система фінансування лізинг використовує елементи орендних відносин, кредитного фінансування, розрахунки за довгостроковими зобов'язаннями та інші фінансові механізми. Крім того, лізинг -це особливий вид інвестиційної діяльності. Він став ефективним фактором інтенсивного  розвитку національних економік західних країн, підвищення їх конкурентоздатності на світовому ринку, лізинг стимулює експортну діяльність національних виробників, прискорює обіг капіталу, підвищує ліквідність підприємств.

      ^{В даній роботі розглянуті проблеми і перспективи прямих іноземних інвестицій в Україні; проблеми зовнішньої заборгованості України; запропановано як перспективні напрямки розвитку міжнародний лізінг та венчурне фінансування}

       ^{1. Сутність напрямків розвитку фінансів зовнішньоекономічної діяльності} 

      ^{1.1 Суть та причини прямих іноземних інвестицій (ПІІ)}

      ^{Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) займають особливе місце серед форм міжнародного руху капіталу. Це зумовлено двома основними причинами:}

• ^{прямі іноземні інвестиції  — це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими актами, що виражені в національній валюті. Вони здійснюються у підприємства, землю та інші капітальні товари;}
• ^{прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, звичайно забезпечують управлінський контроль над об'єктом, в який інвестовано капітал.}

      ^{До  виникнення транснаціональних  корпорацій (ТНК) всі приватні іноземні інвестиції були в основному "портфельними". З появою ТНК (тобто підприємств, що є власниками або контролюють виробництво товарів та послуг за межами країни, в якій вони базуються)* частина міжнародного руху капіталу набуває форми ПІІ.}

      ^{ПІІ — це різновид іноземних  інвестицій, призначених  для виробництва  і забезпечення контролю над діяльністю підприємств  завдяки володінню  контрольним пакетом  акцій. Пропорція, що визначає підконтрольність, є різною в різних країнах. У США формально визнається прямим зарубіжним інвестуванням будь-яке вкладання капіталу, якщо інвестор має або отримує 10% власності. ПІІ охоплюють усі види інвестування — чи то придбання нових акцій, чи просте кредитування, аби тільки інвестуюча фірма мала понад 10% акцій зарубіжної фірми. Частка участі в акціонерному капіталі фірми може бути отримана і в обмін на технологію, кваліфіковані кадри, ринки тощо.}

      ^{Власність інвестора (повна або часткова) та його контроль над зарубіжним підприємством, котре стає частиною організаційної структури ТНК як її філія або дочірнє товариство — головна відмінність ПІІ від інших видів інвестування.}

      ^{Характерною рисою ПІІ можна  вважати і переважання  рівня продажів продукції, виробленої за кордоном за допомогою ПІІ, над продажами  вітчизняної продукції у вигляді товарного експорту.}

      ^{Чинниками, які, починаючи з 80-их років, активно впливають на зростання ПІІ і зумовлюють випереджаючі темпи зростання ПІІ порівняно з темпами зростання світової торгівлі (а також ВВП промислово-розвинутих країн), є: інтеграція виробництва, еволюція його в бік створення так званої міжнародної продукції; зростаюча роль ТНК; економічна політика промислово - розвинутих країн, спрямована на підтримку темпів економічного зростання і рівня зайнятості; прагнення країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою здолати кризовий економіки і соціальної сфери; екологічні чинники, що спонукають розвинуті країни переводити шкідливе виробництво вкраїни,що розвиваються. При участі в ПІІ уряду додатковим мотивом може бути досягнення певних політичних цілей.}

       1.2 Сутність міжнародного кредиту

       Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу за національними кордонами держав між суб'єктами міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та виплати відсотка. Кожна країна є експортером і імпортером капіталу. Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капітала на всіх його стадіях, опосередковуючи перехід його з однієї форми в іншу (грошову у виробничу, виробничу — у товарну, а товарну - знову у грошову).

       Міжнародний кредит розглядають як особливий  вид міжнародної торгівлі. Ця торгівля — не обмін товару на товар, а обміном сьогоднішнього товару на товару в майбутньому. Такий обмін називають міжчасовою торгівлею.

       В економіці завжди існує проблема вибору між поточним і майбутнім споживанням. Як правило, виготовлена продукція негайно цілком не споживається, частина її використовується як виробничий капітал на розширення виробництва, щоб збільшити обсяг споживання в майбутньому. Іншими словами, мова йде про вибір між виробництвом споживчих товарів нині і в майбутньому.

       Міжнародний кредит дає можливість торгувати  в часі. Якщо країна-кредитор надає позику, то вона продає нинішнє споживання за споживання в майбутньому. Країна-позичальник, беручи позику, отримує можливість витратити сьогодні більше, ніж зароблено, в обмін на зобов'язання виплатити компенсацію в майбутньому за сьогоднішнє споживання. Які країни беруть позики, а які їх надають визначається виробничими можливостями. Країни, які мають добрі поточні інвестиційні можливості, беруть позики в інших країн, котрі таких відносних інвестиційних можливостей не мають, але отримують великі поточні доходи.

       Країни, які мають відносно великі фінансові  ресурси порівняно з можливістю їх прибуткового застосування всередині країни, можуть збільшити свій національний доход за рахунок надання кредиту країнам, у яких вища норма доходу на капітал (відсоток, дивіденд). Країна-імпортер капіталу отримує можливість збільшити свій національний дохід за рахунок зарубіжних інвестицій, одержаних на вигідніших, порівняно з внутрішніми, умовах кредитування. В цілому за допомогою міжнародного кредиту відбувається максимізація світового продукту за рахунок загального приросту світового виробництва.

       Значення  міжнародного кредиту саме й полягає  в тому, що завдяки йому відбувається перерозподіл капіталів між країнами у відповідності з потребами і можливостями більш прибуткового його застосування. Кожна країна є імпортером і експортером капіталу. Кредиторами і позичальниками виступають банки, фірми, державні установи, уряди, міжнародні й регіональні валютно-кредитні та фінансові організації.

       Ефективність  кредиту досягається за умови:

• вільного переміщення капіталу;
• стабільності й передбачуваності розвитку світової економіки;
• виконання позичальниками своїх зобов'язань, повної оплати своїх боргів.

       Щоб показати вигоди і витрати в умовах нормально працюючої системи міжнародного кредиту, розглянемо дві ситуації:

       1) повну заборона міжнародних фінансових операцій;

       2) вільне міжнародне кредитування. 

       Розглянемо  першу ситуацію.  Уявімо собі, що світ розподілено на дві великі країни: А і Б.

       Країна  А має в достатній кількості  фінансові ресурси і порівняно малопривабливі внутрішні інвестиційні можливості.

       Країна  Б має обмежені фінансові ресурси  і великі можливості для прибуткового вкладання капіталу.

       Якщо  все кредитування здійснюється в  національних рамках, то кредитори  країни А повинні погодитись на низьку норму прибутку, оскільки надлишкова пропозиція внутрішніх реальних активів призводить до зниження граничної продуктивності капіталу. Припустимо, що конкуренція між кредиторами в країні А змусить їх отримувати низький рівень прибутку — 2% річних

       Внаслідок цього програють і країна А, і  країна Б з точки зору можливого зростання світового продукту.

       Тепер розглянемо ситуацію, коли всі обмеження на міжнародні фінансові потоки повністю ліквідовано. За цих умов у тримачів капіталу країни А з'являються сильні стимули до поєднання з позичальниками країни Б.

       Оскільки  в країні А кредитори мають  можливість надавати кредит лише за низькими ставками, то вони прагнутимуть надавати кредити в країні Б, де вища норма прибутку. У кінцевому підсумку конкуренція приведе до встановлення нової рівноваги, за якої норма прибутку знаходитиметься між 2 і 8%. Припустимо, що норма прибутку встановиться на рівні 5%. За такої ситуації фінансові ресурси країни А перевищують розміри її внутрішніх реальних активів на ту саму величину, на яку країна Б взяла позику для покриття додаткових реальних активів.

       За  умов вільного міжнародного кредитування відбувається максимізація світового продукту за рахунок відчутного приросту виробництва. Це відбувається внаслідок того, що свобода над індивідуальним тримачам капіталу можливість знайти макмальний рівень прибутку для світу в цілому. Отже, порівня 
повною відсутністю міжнародного кредиту вільний кредитний 
ринок дає виграш обом країнам. 

       Вигоди, які отримуються у світі, розподіляються між ними:

       1) національний продукт країни А збільшується внаслідок 
можливості даної країни надати свої багатства в кредит 
країні Б з 5% річних (а не 2%) замість того, щоб іти на 
менш прибуткові внутрішні інвестиції.

       2) національний продукт країни Б збільшується за рахунок 
розширення виробничого капіталу і за умови боргу кре 
диторам країни А за фонди, отримані з 5% річних (а не

       Всередині кожної країни існують групи осіб, які виграли і програли в умовах вільного міжнародного кредитування.

1. кредитори в країні А виграють внаслідок надання позик з 5%, а не з 2% річних. Це завдає шкоди позичальникам у країні А, оскільки конкуренція збоку позичальників країни Б змушує їх виплачувати такий самий високий 
   відсоток за новими позиками;
2. в країні Б позичальники виграють внаслідок можливості отримувати кредити з 5, а не з 8% річних. Водночас кредитори в країні Б програють, оскільки  змушені надавати кредити з розрахунку не 8, а 5% річних.

       Отже, лібералізація міжнародного кредиту  дає виграш світові в цілому, а також тим групам, для яких свобода означає додаткові можливості, але завдає збитків групам, для яких свобода означає більш жорстку конкуренцію.

       Аналогія  лібералізації міжнародної торгівлі і міжнародного кредиту стосується і питання про встановлення оптимального з точки зору країни податку на кредит.

1. або країна-кредитор, або країна-позичальник може ввести на міжнародний кредит податок. Він може бути оптимальним, якщо одна або інша країна, яка має достатню фінансову потужність для впливу на величину ставки відсотка 
   (в нашому прикладі країна А або країна Б), встановить податок, що не перешкоджає міжнародному кредитуванню;
2. якщо обидві країни (і країна А, і країна Б) спробують ввести податки на один і той самий міжнародний капітал, то це може бути рівнозначне забороні міжнародних фінансових операцій;
3. на практиці податкові обмеження міжнародного кредиту 
   вання і взаємозапозичення долаються шляхом приховування угод.  айпоширенішим інструментом такого приховування трансфертне  ціноутворення.

       Воно  сприяє підвищенню ефективності функціонування міжнародного кредиту, однак позбавляє державу доходів від міжнародних кредитних угод. Розвиток міжнародного кредиту на сучасному етапі значною мірою визнаться діяльністю ТНК, зростанням їх ролі в розвитку міжнародних економічних відносин. Це проявляється в:

• інтенсивному розвитку єврокредиту, тобто кредитних зобов'язань банку в іноземній валюті, яка виступає вже як над національна валюта. Приставка "євро" вказує не лише на іноземний характер валюти по відношенню до місця здійснення 
  кредитних операцій, а й про вихід міжнародного кредиту зі сфери національного валютного й податкового контролю;
• появі синдикованих єврокредитів, джерелом яких є ресурси євровалютного ринку;
• сек'юритизації, тобто заміщенні традиційних банківських 
  кредитів емісією цінних паперів (облігацій, акцій, векселів);

       • виникненні нових форм кредитування — факторингу, 
форфейтингу, лізингу.

       Особливістю сучасного міжнародного кредиту  є світова криза заборгованості, суть якої полягає у відмові від платежів по боргу суверенним боржникам з ряду причин. Основна частина заборгованості припадає на країни, що розвиваються.

       1.3 Сутність міжнародного лізингу

       У світовій практиці немає єдиного  визначення тепмін «лізінг». Спектр визначень лізингу містить його розуміння, і як товарного кредиту, і як довгострокової оренди машин, устаткування, транспортних засобів і споруд виробничого призназчення, і як особливий вид інвестиційної діяльності  а іноді його вважають завуальованою купівлею-продажем майна.

       Європейська федерація національних асоціацій  лізингових компаній дає таке визначення: "Лізинг - це договір про оренду заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендатором, у той час як товари купуються орендодавцем і він зберігає за собою право власності"[2].

       У статті 1 Закону України "Про лізинг" зазначається, що лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачеві майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингових платежів. Виділимо чотири основні характеристики лізингу:

       1.Право  власності на активи відокремлюється  від права користування цими  активами. Лізингоотримувач може  при дбати право використовувати актив без права власності на нього.

       2.Лізингоотримувач  повинен зробити серію виплат  лізингодавцю.

       З.Строк  лізингу - це певний період часу, протягом якого право  икористовувати актив  відокремлено від права власності  на нього. Перед або після цього  строку право власності та право  використовувати актив об єднані в лізингодавця обо в лізингоотримувача.

       4.Лізинговий  строк, як правило, збігається  зі строком корисної служби  лізингованого майна. 

       Закон України «Про лізинг» дає таке визначення: «Міжнародний лізинг—  це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони». Сутність міжнародного лізингу розкривають його основні, домінантні особливості. Серед них слід виділити такі:

       1. Відокремлення права власності від права користування активом протягом певного періоду повинно здійснюватися в узгодженні, як мінімум, з двома юридичними, бухгалтерськими та податковими системами;

       2. Передача активу в лізинг може  відбуватися в прямій або опосередкованій  формі. Пряма форма — коли  майно фізично перетинає кордон  для того, щоб потрапити в країну  лізингоотримувача. Опосередкована  — коли майно не треба перевозити через кордон, бо воно вже знаходиться в країні лізи- 
нгоотримувача.

       3. Період лізингового договору  може бути або часом, протягом якого лізингоотримувач користується майном без урахування часу транспортування майна від лізингодавця до лізингоотримувача, або часом, який покриває і транспортування, і користування майном. У разі внутрішнього лізингу часперевезення активу, як правило, такий короткий, що нимнехтують під час прийняття рішення. У міжнародному лізингу термін "лізинг", як правило, означає й час доставки, якщо він довгий та витрати на доставку високі. Так, час перевезен 
ня, витрати на транспортування та страхування — це важливі фактори в разі прийняття рішення про укладання договору міжнародного лізингу.

4. Термін лізингової угоди, як правило, збігається з терміном корисної служби активу.
5. Лізингові платежі в разі міжнародного лізингу можутьздійснюватися у формі національної валюти лізингодавця, лізингоотримувача або третьої країни, у формі колективної валюти або у формі товару, послуги або природного 
   ресурсу.

       Джерелом  розвитку міжнародного лізингу є закладені в ньому широкі можливості та переваги для кожного учасника угоди. 

      ^{2. Проблеми та перспективні напрямки розвитку фінансів зовнішньоекономічної діяльності} 

      ^{1.1 Наслідки прямих іноземних інвестицій}

      ^{Прямі іноземні інвестиції істотно впливають як на соціально-економічний розвиток країн-інвесторів (звідки відходить капітал) і приймаючих країн (куди спрямовується капітал), на становище різних соціальних груп у цих країнах, так і на стан та динаміку розвитку світового господарства в цілому та окремих його регіонів.}

      ^{Вплив ПІІ на приймаючі  країни і країни-інвестори  звичайно розглядається за такими напрямками: накопичення капіталу; оволодіння сучасною технологією та управлінськими ноу-хау; стан платіжного балансу; рівень зайнятості та заробітної плати; реалізація національних економічних планів; культурні зміни; урядова соціальна та економічна політика тощо.}

      ^{За  всіма цими напрямами  вплив іноземних  інвестицій може бути як позитивним, так  і негативним, різним для приймаючих країн і країн базування, для розвинутих країні країн, що розвиваються, країн з перехідною економікою.}

      ^{Більшість економістів поділяють  думку, що потенційна вигідність ПІІ найбільш очевидна для промислово розвинутих країн, виступають вони в ролі інвесторів чи в ролі приймаючої країни. Як країни базування вони отримують доходи у формі відсотків, дивідендів, ліцензованих платежів та платежів за управлінські послуги, що збільшує можливість накопичення капіталу, кількість робочих місць, надходження податків до бюджету і т. ін. ПІІ для цих країн означають розширення експортних ринків, доступ до сировини та дешевої робочої сили, можливість реалізації специфічних переваг фірм-інвесторів в технології та управлінні, мінімізації оподаткування та, як наслідок, підвищення конкурентоспроможності.}

      ^{Країна-інвестор може зазнавати і  збитків внаслідок  відпливу капіталу. Це відбувається в тому випадку, якщо доход від ПІІ не надходить до країни базування. Але головний негативний момент для країни базування стосується зайнятості: експорт ПІІ — це експорт робочих місць. Реальною є й така небезпека: ноу-хау, які супроводять зарубіжні інвестиції, можуть бути використані в приймаючій країні проти цієї фірми.}

      ^{Якщо  країна (фірма) базування  не може повністю реалізувати свої переваги, пов'язані з ПІІ, і багато з них можуть бути привласнені іншими суб'єктами, то виникає потреба або припинити відплив ПІІ, або обмежити його встановленням оптимального оподаткування на відплив ПІІ.}

      ^{Як  приймаючі промислово розвинуті країни також мають незрівнянно більші (ніж країни, що розвиваються) можливості реалізувати такі потенційні вигоди від ПІІ, як збільшення робочих місць, стимулювання внутрішньої конкуренції, структурна перебудова економіки.}

      ^{Що  стосується країн, які  розвиваються, а також  країн з перехідною економікою, то більшість із них вкрай потребують ПІІ.}

      ^{Для країн, що розвиваються,та країн з перехідною економікою ПІІ це:}

• ^{робочі місця і, отже, зростання добробуту почасти як наслідок навчання і підвищення кваліфікації робочої сили;}
• ^{залучення невикористовуваних ресурсів до економічного}