Проектування гальванічного відділення

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний  лісотехнічний університет України

Кафедра лісових машин та гідравліки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розрахунково-пояснювальна записка до

КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

з дисципліни

 “Технічна  експлуатація машин та обладнання  лісозаготівлі та лісового господарства” 
 
 
 
 
 
 

Виконав: ст.  гр. МЛ-51

Хилюк М. М. 

Прийняв: асистент

  Щупак А. Л. 
 
 
 
 
 
 

Львів – 2008

ВстуП.……………………………………………………………………………….4

1. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА.………………………………………………….5

1.1. Розрахунок  кількості технічних обслуговувань і поточних ремонтів машини за цикл…………………………………………………………………………………5

1.2. Розрахунок  річної кількості ТО і ремонтів…………………………………….6

1.3. Розрахунок  річного обсягу робіт з ТО  і ремонтів……………………………..8

1.4 Визначення  річної виробничої програми ППТО……………………………….9

1.5. Розрахунок  чисельності робітників для виконання  ТО і ремонтів…………..10

1.6. Розрахунок потрібної площі та вибір обладнання……………………………10

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРОЕКТНА ЧАСТИНА………………………………...12

2.1. Організація  технологічного процесу виконання  операцій на ППТО………..12

2.2. Планування  ППТО……………………………………………………………....12

2.3. Розрахунок  освітлення………………………………………………………….13

2.3.1. Розрахунок  природного освітлення………………………………………….13

2.3.2. Розрахунок  штучного освітлення…………………………………………….14

2.4. Розрахунок  вентиляції…………………………………………………………..14

2.4.1. Розрахунок  природної вентиляції……………………………………………14

2.5. Розроблення  заходів з ОП та протипожежної безпеки на ППТО……………14

3. РОЗРАХУНОК І СКЛАДАННЯ  РІЧНОГО ТА МІСЯЧНОГО  ПЛАНІВ-ГРАФІКІВ  ТА СТРУКТУРНОГО  ГРАФІКА ПРОВЕДЕННЯ ТО І РЕМОНТІВ МАШИНИ……………………………………………………………16

3.1. Визначення  фактичного напрацювання на початок  року від початку експлуатації…………………………………………………………………………..16

3.2. Визначення  фактичного напрацювання у 2009 році………………………….16

3.3. Визначення  фактичного напрацювання у грудні 2009 року…………………16

3.4 Визначення  кількості ТО і ремонтів в  запланованому 2009 році…………….17

3.5. Визначення  фактичного місячного проведення  капітального ремонту у запланованому  році………………………………………………………………….18

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………19

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………………....20

Додатки…………………………………………………………………...………21

    ВСТУП

   Підвищення  надійності автомобілів і тракторів, якими оснащена лісова галузь України, і зниження витрат на їх утримання  становить одне з найважливіших завдань лісозаготовлі та лісового господарства. З метою вирішення даної проблеми, заводи виробники транспортних засобів встановили норми технічного обслуговування і ремонту з врахуванням експлуатації.

   Безвідмовна робота тракторів і автомобілів  в значній мірі залежить від своєчасного та якісного виконання технічного обслуговування.

   Технічне  обслуговування призначене для підтримки  техніки в працездатному стані  і пристойному зовнішньому вигляді, для зменшення інтенсивного зношування деталей, а також для виявлення відмов і несправностей з метою їх своєчасного усунення.

   Технічне  обслуговування є профілактичним заходом  і проводиться в плановому  порядку через певний пробіг, або  термін служби. Через несвоєчасне  або неякісне технічне обслуговування відбувається швидкий знос агрегатів та вузлів двигуна, а також збільшується ймовірність поломок лісозаготівельної техніки.

   Позитивний  вплив на технічний стан машин  і обладнання лісової галузі мають  такі фактори:

   - розширення дорожнього будівництва;

   - скорочення трудомісткості робіт з ТО і ремонту;

   - вдосконалення конструкцій машин  і обладнання;

   - покращення умов експлуатації;

   - підвищення кваліфікації ремонтно-обслуговуючого  персоналу.

   В процесі виконання курсового  проекту ми вивчаємо теоретичні основи технічної експлуатації, закономірності зміни технічного стану машини в процесі роботи, методи і засоби, направлені на підтримання машини у справному стані з найменшими трудовими і матеріальними затратами. Також здобуваються навики в плануванні зон, дільниць, постів та ін.

   1.1. Розрахунок кількості технічних обслуговувань і поточних ремонтів машини за цикл 

   Кількість технічних обслуговувань і поточних ремонтів машини розраховується за цикловим методом. Цикловим називається пробіг автомашини в кілометрах або інших машин чи механізмів у годинах роботи між капітальним ремонтом. Коли у парку є машини різних марок, розрахунок ведеться окремо для кожної марки. Кількість технічних втручань для однієї марки машини МАЗ-509А за цикл розраховується за формулами:

   (1) 

   де  N_КР, N_ТО-3 N_ТО-2, N_ТО-1, N_СО, N_ЩО – кількість відповідно КР, ТО-3, ТО-2, ТО-1, СО і ЩО;

   L_КР, L_ТО-3 L_ТО-2, L_ТО-1, L_СО, L_ЩО – напрацювання машини відповідно до КР, ТО-3, ТО-2, ТО-1, СО і ЩО, мото-год ([1] ст. 41);

   D_p – кількість днів роботи підприємства за рік;

     – напрацювання машини, мото-год.

   Річна кількість робочих днів підприємства визначається за формулою:

     днів,

   де D_к, D_вих. і D_св – кількість відповідно календарних, вихідних та святкових днів у році.

   Кількість робочих днів за рік залежить від  вибраного режиму роботи підприємства. Кількість святкових днів встановлюється на законодавчому рівні парламентом.

   Підставивши відповідні значення у формули, (1) отримаю кількість обслуговувань за цикл. Для машин які пройшли капітальний ремонт, норми пробігу зменшуються на 20%.

   1.2. Розрахунок річної кількості ТО і ремонтів 

   Оскільки виробничу програму підприємства розраховують за річний період, то потрібно виконати перехід від кількості ТО і поточного ремонтів за цикл до річної кількості. Коефіцієнт переходу від кількості ТО і ремонтів за цикл до річної кількості визначається за формулою:

    ,      (2)

   де  L_р – напрацювання машини за рік.

   Річне напрацювання трактора визначається за формулою:

    ,          (3)

   де  К_Т – плановий коефіцієнт технічної готовності.

   Плановий  коефіцієнт технічної готовності визначається за формулою:

    ,      (4)

   де  D_ец – тривалість експлуатації (роботи) трактора в справному стані за цикл, дні;

   D_ц  – тривалість міжремонтного циклу, дні.

   Тривалість  експлуатації (роботи) трактора у справному стані за цикл визначається за формулою:

    ,                         (5)

   де  – сумарна тривалість простою машини  в ТО і ремонтах за цикл, дні.

   Тривалість  міжремонтного циклу визначається за формулою:

    ,                          (6)

   Сумарна тривалість простою машини в ТО і  ремонтах за цикл визначається за формулою:

    ,              (7)

   де – тривалість простою за цикл відповідно в ТО-3, ТО-2, ТО-1, СО, ПР, КР.

   Тривалість  простою в ТО за цикл визначається за формулами:

         (8)

   де  – тривалість (норми простою) відповідно в ТО-3, ТО-2, ТО-1, СО, год. ([1] ст. 41);

   t_д – тривалість робочого дня РММ, год (береться в залежності від прийнятого режиму роботи підприємства або розраховується).

   Тривалість  робочого дня РММ визначається за формулою:

          год, (9)

   де – тривалість робочої зміни, год;

    - кількість  змін.

   Тривалість  простою автомобіля у поточному ремонті за цикл визначається за формулою:

    ,      (10)

   де  – норма простою трактора в поточному ремонті за цикл на 100 мотогодин роботи ([1] ст. 41).

   Тривалість  простою в капітальному ремонті  за цикл D_КР відповідає нормі простою трактора в капітальному ремонті.

   Підставимо необхідні числові значення у формули (2) – (10) та отримаємо наступні величини.

   Тоді  коефіцієнт переходу від кількості  ТО і ремонтів за цикл до річної кількості  рівний:

   Річна кількість технічних обслуговувань  і ремонтів визначається за формулами:

                  (11)

   де  z – кількість автомобілів марки МАЗ-509А, що знаходяться в експлуатації, z = 20.

   Підставивши необхідні значення у рівняння (11) знайдемо, що:

   1.3. Розрахунок річного обсягу робіт з ТО і ремонтів 

   Для розрахунку річного об’єму робіт  з ТО і ремонту визначаємо трудомісткості окремих видів технічних втручань. Для визначення трудомісткостей технічних обслуговувань користуємося формулами:

    

               (12)

   де t_ТО-3, t_ТО-2, t_ТО-1, і t_СО – трудомісткість відповідноТО-3, ТО-2, ТО-1, і СО, людино-год. ([1] ст. 43).

   Підставляю необхідні значення у рівняння (12):

   Річна трудомісткість робіт з поточного ремонту визначається:

             (13)

   де  t_пр – трудомісткість ПР, яка відповідає 1000 мотогодин роботи автомобіля ([1] ст. 43).

   Підставимо  необхідні значення у рівняння (13):

   Загальна  трудомісткість робіт з ТО і ремонту визначається за формулою:

            (14)

   де  К_доп – коефіцієнт, який враховує трудомісткість допоміжних робіт (обслуговування і ремонт засобів ТО і ремонту, транспортні і завантажувально-розвантажувальні роботи, які пов’язані з ТО і ремонтом, прибирання виробничих, службово-побутових та допоміжних приміщень ремонтно-обслуговувальної бази тощо. Приймемо К_доп = 1,2; ([1] ст. 41).

   Тоді  загальна трудомісткість рівна:

   1.4 Визначення річної виробничої програми агрегатного відділення 

   Річна виробнича програма з виконання ТО і ремонту визначається виходячи із того, що на конкретній зоні ТО чи відділення виконується певний обсяг робіт, який, зазвичай, беруть у %. Для визначення трудомісткості робіт, які повинні виконуватись на заданій у завданні відділення, слід користуватись формулою:

    ,    (15)

   де і - сумарна трудомісткість робіт відповідно з ТО і ПР, які виконуються на проектованому пості;

       і - доля конкретних видів робіт відповідно з ТО і ПР на проектованому пості згідно додатку Д ([2], ст. 44), = 7, = 18.

   Сумарна трудомісткість з ТО визначається за формулою:

           людино-год. (16)

   Сумарна трудомісткість робіт з ПР визначається за формулою:

          , людино-год. (17)

   Значення  величин трудомісткостей по ПР, ТО-2, ТО-3, СО знаходимо з таблиці-додатку 3 додаванням відповідних величин трудомісткостей для заданих автомобілів та тракторів.

   Отже,

           людино-год; 

   Отже,

   1.5. Розрахунок чисельності робітників для виконання ТО і ремонтів 

         Після визначення річної виробничої програми з технічного обслуговування і ремонтів на заданому відділені, чисельність  робітників для її проведення визначаються за формулою:

          (18)

   де  Ф_р – дійсний річний фонд робочого часу штатного робітника, год.

   Визначення  дійсного річного фонду робочого часу робітника здійснюється за формулою:

   Ф_р = (D_к – D_вих – D_св – D_від – D_пп)^.t_зм – D_псв ^.1,   (19) 

   де D_від – тривалість відпустки робітника, рівна 24 дні;

   D_пп – число днів пропуску роботи з повноважних причин, рівне 7 днів;

   D_псв – число суботніх та передсвяткових днів у році, рівне 0 днів;

   Отже,

   Приймаємо: Р = 5 чол. 

   1.6. Розрахунок потрібної площі та вибір обладнання 

   Площа відділення розраховується за формулою:

    ,      (20)

   де Д_к і Ш_к – відповідно довжина і ширина кузова автомобіля МАЗ-509, з технічної характеристики Д_к = 4,965 м, Ш_к = 2,36 м.

   Отже,

   Приймаємо: S_ППТО = 12 м².

   Кінцева площа поста визначається графічним методом з урахування сітки колон і вимог (ДСТУ Б А.2.4-4-99).

   Вибираємо основне і допоміжне обладнання.

   Таблиця 1

   Обладнання  для пересувного пункту технічного обслуговування

   2.1. Організація технологічного процесу виконання операцій на ППТО 

   Пересувний  пункт технічного обслуговування використовується для міжзмінного зберігання, передпускової  підготовки, заправки паливо-мастильними  матеріалами, охолоджуючою рідиною  та технічного обслуговування  машин і обладнання.

   В залежності від розміщення майстерень ділянок, особливостей експлуатації техніки, виду та протяжності транспортних зв'язків  зі стаціонарними об'єктами вони призначаються:

   Заправка  машин паливо-мастильними матеріалами, охолоджуючими рідинами та змащування здійснюється за допомогою причіпних заправних агрегатів.

   Заправка  бензомоторних інструментів повинна  проводитися з штатних бачків.

   ТО  лісозаготівельних машин здійснюється в ППТО з використанням пересувних майстерень.

   Якщо несправна машина піддається буксируванні, то для усунення відмов вона доставляється на ППТО.

   Запасні частини, матеріали на ППТО доставляються  вантажними автомобілями.

   За  допомогою засобів ППТО усуваються відмови і несправності, які потребують спеціального обладнання чи розбирання.

   ТО  здійснюється у відповідності з  графіком і обов'язковим виконанням повного переліку операцій, передбачених інструкціями. 

   2.2. Планування ППТО 

   Планування  ППТО розпочинаємо з вибору розмірів кузова автомобіля, виходячи із розрахункової площі.

   Довжину і ширину поста (L і B_ППТО) приймаємо з пункту 1.7.:

   L = Д_к = 5 м;

   B_ППТО = Ш_к = 2,4 м.

   Товщину каркасу кузова приймаємо рівною - 50 мм.

   Ширину  і висоту дверей приймаємо рівною – відповідно 1 і 2,4 м.

   Після нанесення габаритів поста виконуємо розміщення технологічного обладнання у відповідності з послідовності технологічного процесу із дотриманням основних вимог щодо віддалей між обладнанням, а також між обладнанням, стінами та перегородками.

   Біля  основного обладнання вказуємо робочі місця у вигляді круга наполовину заштрихованого. Світла частина круга позначає обличчя робітника і повинна бути направлена в сторону обладнання.

   На  плануванні показуємо: підведення електроенергії, стиснутого повітря, води (холодної і гарячої), пари, місцевої вентиляції, відвід у каналізацію.

   Все обладнання на листі пронумеровуємо. Нумерацію проводимо зліва направо і зверху вниз.

   На  плані вказуємо основні габарити та розміщувальні розміри.

   Планування  проекції відділення має бути пов’язане  з іншими дільницями, зонами та відділеннями.

   Креслення плану починаємо з нанесення координаційних осей. Відстань між координаційними осями беремо за модульною схемою. 

   2.3. Розрахунок освітлення 

   2.3.1. Розрахунок природного освітлення 

   Природне  освітлення здійснюється за допомогою встановлення вікон. Його розрахунок зводиться до визначення сумарної площі вікон.

   Сумарна площа вікон визначається за формулою:

    ,      (21)

   де  – питома площа вікон, яка припадає на 1 м² підлоги, = 0,1 ([1], ст. 25);

     – коефіцієнт, що враховує  втрати світла на забруднення  вікон,  = 0,9 ([1], ст. 25).

         Отже,

         Кількість вікон  визначається за формулою:

          , (22)

   де  S_вік – площа одного вікна, м².

   Площа одного вікна визначається за формулою:

   S_вік = h_в^.b,      (23)

   де  h_в – висота вікна;

   b – ширина вікна, рівна 0,25 м ([1], ст. 25).

   Висота  вікна визначається за формулою:

         h_в = h-(h₁+h₂) = 2 - (1,4 + 0,3)=0,3 (24)

   де  h – висота проектованого приміщення, приймаємо h= 2 м, ([1] ст. 25);