Проектування сівозмін, системи обробітку грунту та заходів боротьби з бур’янами у ДП „Племрепродуктор”Степове” Миколаївського району

Міністерство аграрної політики України

Миколаївський державний аграрний університет

Кафедра землеробства

Курсова робота

з землеробства на тему:

„Проектування сівозмін, системи обробітку грунту та заходів боротьби з

бур’янами у ДП „Племрепродуктор”Степове” Миколаївського району Миколаївської області”

     Виконав:                                                                       студент групи А 3/4

 Плінський І. В.ё 

     Перевірив:                                                                    викладач Качанова Т. В.                      

Миколаїв – 2010

ЗМІСТ

Вступ......................................................................................................................3

1. Природнокліматичні відомості про господарство....................................4

   1.1. Загальні відомості про  господарство.........................................................4

   1.2. Кліматичні умови........................................................................................6

   1.3. Характеристика ґрунтового  покриву.........................................................8

   1.4. Земельні угіддя............................................................................................10

2. Проектування сівозмін..................................................................................10

   2.1. Наукові основи сівозмін.............................................................................10

   2.2. Удосконалення структури  посівних площ і системи сівозмін................14

   2.3. Проектування сівозмін................................................................................18

   2.4. Характеристика існуючих  сівозмін господарства....................................20

   2.5. Науково обґрунтована система сівозмін для господарства.....................22

   2.6. Оцінка ефективності  сівозмін....................................................................25

   2.7. Освоєння нових сівозмін............................................................................26

3. Система обробітку грунту в польовій сівозміні........................................28

4. Система захисту рослин від бур’янів у сівозміні.......................................34

Висновки та пропозиції......................................................................................37

Література.............................................................................................................38

ВСТУП

Землеробство вивчає і розробляє методи регулювання основних факторів життя рослин: водного, повітряного, поживного середовища розвитку рослинного організму. Регулювання здійснюється за допомогою раціонального обробітку грунту, впровадження науково обґрунтованих сівозмін, сівби та садіння культур, комплексу заходів підвищення родючості грунту та захисту грунтів від бур’янів, належної організації та використання всіх сільськогосподарських угідь.

Завданням землеробства є правильна обробка грунту, регулювання мікробіологічного та біологічного процесів, забезпечення культурних рослин водою та поживними речовинами, створення умов для підвищення родючості грунту, яка забезпечує певний рівень урожайності сільськогосподарських культур.                                                                                                                       

Мета курсової роботи – вивчення головних складових ланок землеробства:

- проектування сівозмін, яке спрямоване  на раціональне розміщення і продуктивне використання у відповідності з прийнятою спеціалізацією;

- система обробітку грунту, що  розробляється не тільки для  сівозміни в цілому, але і для  кожної культури по відповідних  полях і ділянках. Основою проектування  системи обробітку грунту є детальний аналіз і врахування всіх грунтово – кліматичних і екологічних умов;

- система інтегрування захисту  сільськогосподарських рослин, яка  спрямована на боротьбу з біологічними  факторами (зокрема бур’янами), що спричиняють втрату врожаю і обмежують продуктивність сільськогосподарських культур.

В остані роки спостерігається інтенсивний розвиток землеробства і це впливає на динаміку вирощування зернових культур в Степу. В Україні у 2004 році загальна площа вирощування сільськогосподарських культур становила 14776 тис. га, у 2005році - 14605 тис. га, у 2006році - 14192 тис. га. По Миколаївській області 949,3 тис. га, 846,9 тис. га, 859,0 тис. га відповідно.

Валовий збір сільськогосподарської продукції становив в Україні на 2004 рік 41809 тис. т., у 2005році - 33016 тис. т., у 2006 році - 33258 тис. т. По Миколаївській області валовий збір становив відповідно 2697 тис. т.,

1763 тис. т., 1951 тис. т.

Середня урожайність сільськогосподарських зернових культур становила у 2004 році 28,3 ц/га, у 2005 році 26,0 ц/га, у 2006 році 24 ц/га по Україні. В Миколаївстькій області ці показники були такі: у 2004 році       28,4 ц/га, у 2005 році 20,8 ц/га, у 2006 році 23 ц/га.

Раніше землеробство ототожнювали з сільським господарством , зараз землеробство є основою сільського господарства.

1. ПРИРОДНОКЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ ГОСПОДАРСТВА

1.1. Загальні відомості про господарство

Миколаївський район з центром Варварівка являється центральним районом Миколаївської області, ДП “Племрепродуктор” Степове”  знаходиться в південній частині цього району. Центральна садиба розміщена в селі Степове на відстані 35 км від обласного центру міста Миколаїв. Миколаївський район межує на заході з Березанським районом, на півночі – з Новоодеським районом, на півдні – з Очаківським районом, на сході від Миколаївського району через річку Південний Буг розміщене місто Миколаїв. В господарстві мається відділення, яке знаходиться в селі Зелений Гай.

ДП “Племрепродуктор” Степове”  був створений у 1966 році на базі двох відділень радгоспу ім. Тельмана.

ДП “Племрепродуктор” Степове”  спеціалізується в зерно-м’ясо-молочному напрямку.   Відстань до районного центру Варварівки становить 41 км, а до обласного центру – міста Миколаєва – 45 км.

До найбільшої залізничної станції – Зелений Гай – 15 км. Основним пунктом здачі сільськогосподарської продукції являється місто Миколаїв. Зв’язок з містом здійснюється за допомогою дороги обласного значення Миколаїв – Веселиново.

ДП “Племрепродуктор” Степове”    – прибуткове, високорентабельне господарство. Він домігся такого високого положення завдяки тісному зв’язку науки з виробництвом.

Клімат даного господарства помірно-континентальний напівсухий, так як територія Миколаївського району розміщена з півночі на південь      (50 км), північна частина району входе в центральний агрокліматичний район, а південна частина його входить в південний агрокліматичний район.

Земельний масив радгоспу загалом рівнинний, поверхню перепинає значна  кількість  великих та малих балок,  довжина деяких з них становить  до 7 км.

Опади на протязі року випадають нерівномірно, найбільш в теплий період у вигляді дощів, а тому не сприяють рівномірному та глибокому зволоженню ґрунту та нормальному забезпеченню рослин водою. Найбільша кількість опадів випадає у літній період – 151 мм.

Середнє продовження безморозного періоду складає 195 днів, вегетаційний період складає 220 днів.

Слабкі та середні суховії спостерігаються у цій зоні щорічно. Сильні суховії бувають у цій зоні у червні та серпні.

Сніжний покров на території господарства не стійкий. Кількість днів із сніжним покровом не перевищує 50 за зиму.

Літо у центральному агрокліматичному районі тепле, в міру жарке. У травні  температура  повітря  збільшується  до 25 0С,  в  червні  та  серпні  до 28 0С. В окремі роки з дуже жарким літом температура досягає 39 0С.

Осінь тепла та часто засушлива тривалістю 45 днів.

Зима тепла, малосніжна, з частими відлигами. В окремі роки температура повітря у січні досягає –33 0С.

У холодний період року переважають північно-східні вітри, у теплий період – південно-західні.

Територія Миколаївського району розміщена у зоні підвищеного степу України та підвищеної частини Причорноморської низовини. Рельєф Миколаївського району має рівнинний широкодонний характер. Територія району представляє собою систему вузьких водоймищ моря та річки Південний Буг.

Ґрунти району утворились відповідно рельєфу для рівних вододільних плато, характерні чорноземи і темнокаштанові ґрунти. На схилах до балок утворились в різній степні змиті ґрунти.

Ця природнокліматична зона характеризується недостатньою вологозабезпеченістю. Тому технологія сільськогосподарського виробництва повинна безперервно покращуватись на основі досягнень науки та техніки.

Експлікація земельних угідь представлена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Розподіл земель між виробничими підрозділами

2. Кліматичні умови

За даними метеостанції, яка знаходиться в місті Миколаєві, метеорологічні умови в зоні діяльності господарства характеризуються показниками приведеними в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Метеорологічні умови в зоні діяльності господарства

Тривалий вегетаційний період та достатня теплозабезпеченість дають змогу вирощувати на території господарства більшість сільськогосподарських культур. Але лімітуючим фактором для півдня України є нестача вологи, тому для отримання стабільних урожаїв необхідна оптимальна агротехніка, направлена на збереження та ефективне використання вологи. 

1.3. Характеристика ґрунтового покриву

Рельєф території господарства рівнинний, з невеликими пониженнями.

Таблиця 1.3

Ґрунтовий покрив господарства

Таблиця 1.4

Характеристика основних грунтів господарства

Відтворення родючості можливе різними заходами, які впливають на грунт і забезпечують систематичне поліпшення його агрохімічних властивостей. Проводять агротехнічні заходи. Звичайна зональна агротехніка – відвальна оранка під пар, кукурудзи на зерно, соняшник, без відвальний обробіток під озимі та ярі зернові. Застосовують хімічну меліорацію, вносять фосфор-гіпс 0,2 т/га один раз в 4-5 років. Вносять органічні і мінеральні добрива. При внесенні органічних добрив збільшується вміст гумусу, поліпшуються фізичні властивості грунту і умови життєдіяльності мікроорганізмів, збільшується вміст поживних речовин.

1.4. Земельні угіддя

                                                                                                            Таблиця 1.5

                    Земельні угіддя господарства  та їх трансформація

У 1996 р. в господарстві були проведені землевпорядні роботи, тому земельні угіддя господарства впорядковання і трансформації не потребують.

2. ПРОЕКТУВАННЯ СІВОЗМІН

2.1. Наукові основи сівозмін   

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування с/г культур і парів у часі і на території, або тільки у часі. Щорічна або періодична зміна культур і чистого пару – це чергування у часі. Почергове щорічне вирощування культур на полях земельного масиву сівозміни – це чергування на території. На кожному полі культури чергуються у часі. Розробка і запровадження сівозміни пов’язані зі спеціалізацією господарства і планом на продаж с/г продукції.

Перелік культур і парів у порядку їх чергування називається схемою сівозміни. Період, протягом якого культури і пар проходять через кожне поле  в послідовності, передбаченій схемою, називається ротацією сівозміни. Тривалість її зумовлюється кількістю полів у сівозміні. Ротаційна таблиця – це план розміщення культури і чистого пару на полях і рокам на період ротації.

Культури, які вирощуються на одному і тому самому полі не довше 8 років називають повторним, а понад 8 років беззмінними. Монокультура – це або беззмінна культура, або культура, яка вирощується у сівозміні. Чергуючись лише з чистим паром. Проміжна культура – культура, що вирощується в інтервалі часу, вільного від вирощування основної культури.

Сівозміни діляться на типи і види. Тип – визначається основним видом продукції, що вирощується в даній сівозміні ( польовій, кормовій, спеціальній ). Вид сівозміни визначається співвідношенням с/г культур і парів.

При повторному і беззмінному вирощуванні продуктивність с/г культур зменшується, що має ряд причин, з’ясування яких дає змогу встановити наукові основи сівозмін. Такі причини Д.М. Прянишников об’єднав у 4 групи: хімічні, фізичні, біологічні та економічні.

Хімічні причини. Правильне чергування культур у сівозміні поліпшує живлення рослин зольними елементами і азотом. Наприклад, різні культури споживають з грунту поживні речовини у неоднаковому співвідношенні; після деяких культур у грунті залишається неоднакова кількість поживних речовин; інші культури споживають поживні речовини зі слаборозчинних сполук у грунті; бобові культури збагачують грунт азотом; при вирощуванні культур і сівозміні краще використовуються поживні речовини з добрив, що поліпшує загальні умови росту і розвитку рослин; для збільшення вмісту органічних речовин у грунті важливе значення мають кореневі і післязбиральні рештки рослин.

Фізичні причини мають значення на: вміст водотривких агрегатів, запаси вологи в грунті; кожна культура має певну ґрунтозахисну здатність – найбільшу багаторічні трави, озимі, найменшу – просапні, пар – не захищає грунт, деградація фізичних властивостей під просапними культурами.

Біологічні причини: зумовлюють чергування через різне відношення культур до бур’янів, шкідників та хвороб. Сівозміна має велике значення і для просторової ізомерії культур – запобігає перехресному запиленню і ураженню інфекціями та шкідниками.

 Економічні причини. Сівозміна забезпечує більш продуктивне використання протягом року трудових ресурсів і техніки, підвищується ефективність всіх агротехнічних заходів.

Сівозміни дають змогу підвищити урожайність культур, а відповідно і збільшити прибутки господарства.

Попередниками в господарстві є: для озимої пшениці – чистий пар, кукурудза на силос, горох, зернобобові сумішки; для гороху – озимі зернові, ярий ячмінь, культури на зерно та силос; для кукурудзи на зерно та силос – ярий ячмінь; для соняшника – озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза на зерно.

Впровадження науково обґрунтованих сівозмін в господарстві, ефективних для даної зони врахування ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей рослин, економічних і технічних можливостей господарства, дає можливість збільшувати кількість та якість с/г культур, в продукції рослинництва, раціонально використовувати земельні угіддя господарств.

Залежно від реакції на повторне вирощування культури поділяються на такі групи:

1. дуже чутливі, урожайність яких у повторних посівах або при частому поверненні на попереднє місце у сівозміні різко знижується ( цукрові буряки, льон-довгунець, соняшник );

     2) середньо чутливі, урожайність яких при повторному вирощуванні знижується мало і при науково обґрунтованій агротехніці їх можна вирощувати два роки підряд ( озимі зернові, овес, ячмінь ); 

3) мало чутливі, здатні забезпечувати досить високу врожайність впродовж кількох років при повторному вирощуванні ( бавовник, картопля, коноплі, кукурудза, рис ).

Щоб забезпечити кращими попередниками (насамперед провідні культури), при розміщенні культури у сівозміні слід виходити з господарсько-економічних та природних умов. Після збирання попередника має бути достатньо часу для обробітку грунту під наступну культуру, внесення добрив і виконання інших заходів.

Для озимих хлібів кращими попередниками є пари, зернобобові, кукурудза на силос. Крім того в зоні достатнього зволоження і на зрошенні високу продуктивність озимі хліби мають при їх розміщенні в сівозмінах по пласту багаторічних бобових трав, але при цьому важливим моментом є те, щоб ці трави були не старшими від 3 – 4 років використання, інакше ефект буде втрачено через значну забур’яненість вивідних полів з багаторічними травами.