Професиональное самоосознание будущих психологов

    Зміст:

    Вступ

    Аналіз  отриманих результатів………………………………………………………….

    Висновки  до другого розділу………………………………………………………………..

    Висновки……………………………………………………………………………………………

    Список  літератури……………………………………………………………………………..

    Додатки……………………………………………………………………………………………..

Зміст:

Вступ

  2.2Аналіз отриманих результатів………………………………………………………………………………………………………………………….

Висновки до другого  розділу………………………………………………………………………………………………………………………………….

       Висновки………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

      Список літератури……………………………………………………………………………………………………………………………………………………

       Додатки…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 

Вступ

    Актуальність теми в сучасній системі освіти завдання підготовки професіоналів для основних сфер діяльності людини набувають особливої актуальності. В умовах сьогодення все більш вагомими стають такі поняття, _як саморозвиток, самосвідомість, самовизначення. У зв'язку з цим відбуваються кардинальні зміни у просторі педагогічної діяльності, та зокрема, в процесі підготовки майбутніх психологів.

    Ринкова економіка передбачає наявність  спеціалістів, які здатні ефективно  вирішувати проблеми планування й реалізації власної кар'єри. У зв'язку з цим виникає необхідність формування в молодого покоління активного й творчого ставлення до проблем самоорганізації, самовизначення й самореалізації. Тому одним з пріоритетних завдань системи освіти України на сьогодні є професійне самовизначення молоді.

    Особливості сучасної соціально-економічної ситуації в Україні і в світі ускладнюють процес професійного самовизначення та вимагають від майбутнього фахівця вміння її аналізувати, розробляти варіанти свого професійного шляху, планувати його етапи, зіставляти професійні вимоги та свої здібності, ставити мету щодо професійної кар'єри та визначати засоби її досягнення. Необхідність виживання змушує зрадити своє покликання та обрати таку професію, оволодіння якою принесе більші матеріальні можливості. Тобто існує сильна мотивація оволодіння "прибутковою" професією, але часто у молодої людини немає необхідних для цього особистісних якостей. Спостерігається також протиріччя між мотивацією вибору професії та можливістю оволодіти нею (елементарний брак коштів на навчання).

    Розвиток  демократизації та гуманізації в системі освіти потребує постійного удосконалення процесу становлення спеціаліста. Проблема підготовки практичних психологів набула особливого значення в зв'язку із великим соціальним замовленням на дану спеціальність та різними формами їх підготовки. І тому стає необхідним дослідити психологічний аналіз особливостей самовизначення практичного психолога, яке відбувається безпосередньо при навчанні у вузі.

    Професійна  діяльність, яка базується на суспільному  та особистісному досвіді, передбачає глибокі перебудови смислових структур особистості, структур особистісного досвіду. Особливого значення дана проблема набуває для професій, пов'язаних системою відношень "людина-людина", адже в даному випадку формування професійних особливостей людини залежить в більшій мірі від особливостей самої професії. Таке положення по-особливому звучить, коли ми говоримо про особистість практичного психолога. Отже, вивчення смислової сфери особистості майбутнього спеціаліста є актуальним не тільки з боку кваліфікаційного оцінювання, але й з боку особистісного розвитку спеціаліста.

    Дослідженнями проблематики професійного самовизначення, розробками проблеми вибору професії, професійного самовизначення індивіда в психології займались Л. Божович [5], О. Вітковська [9], Є. Головаха [11], І. Дубровіна [14], Є. Клімов [17], Н. Пряжніков [27,28,29], В. Чебишева [39]. їхні праці присвячені розробці як теоретичних аспектів процесу самовизначення (поняття, структура), так і практичним.

    В сучасній психологічній науці останнім часом досліджується професійне становлення саме психологів, яке представлено у дослідженнях Н. Бачманової [4], Ж. Вірної [7,8], А. Самойлової [32,33], Є. Сапогової [34], У. Стасюк [35], Н. Чепелєвої [40,41].

  Об'єкт  дослідження - професійне самовизначення.

    Предмет дослідження - особливості професійного самовизначення студентів-психологів.

    Мета - виявлення психологічних особливостей професійного самовизначення та уявлень про професійну діяльність у студентів-психологів різних курсів навчання.

    Гіпотеза: протягом навчання відбуваються зміни в структурі професійної самосвідомості студентів-психологів: формується спрямованість особистості "на людей", уявлення про професію та себе як майбутнього спеціаліста стають менш ідеалізованими та більш структурованими.

    Завданнями роботи стало наступне:

1. проаналізувати феномен професійного самовизначення;
2. дослідити мотиви професійного вибору студентів-психологів;
3. виявити особливості спрямованості особистості на різних курсах навчання;
4. емпірично виявити особливості уявлень про професію психолога та себе як майбутнього спеціаліста на різних етапах навчання;
5. сформувати на основі отриманих результатів висновки.

   Робота  складається зі вступу, теоретичного та одного емпіричного розділів, списку літератури (44 найменування) та додатків (7). Основний зміст роботи викладений на 55 сторінках.

Розділ І. Психологічні основи професійного самовизначення

    1.1. Поняття, зміст  та психологічний  аналіз професійного  самовизначення

    Вибір професії - одне з найважливіших  стратегічних рішень у житті людини і складна комплексна проблема. Це складний акт самовизначення - свідомого вибору суб'єктом життєвої позиції, яка стає вирішальним чинником у виборі способів розв'язання тих чи інших життєвих проблем. За методами вирішення та за змістом робота з професійного самовизначення молоді - це соціально-економічна, медико-фізіологічна та психолого- педагогічна проблема, а за сферою впливу - соціальна, результати якої відображаються і на економічному рівні. Процес самовизначення завершується досягненням стабільного становища у тій чи іншій сфері соціального життя й формуванням відповідних переконань, принципів, ціннісних орієнтацій та мотивації.

    Вибір професії - це досить складний та іноді  тривалий мотиваційний процес, адже від  правильного вибору професії найбільшою мірою залежить задоволення людини власним життям.

    Істотним  критерієм правильного вибору професії є відповідність схильностей  і здібностей людини тим вимогам, які ця професія пред'являє працівнику. Така відповідність буде тим оптимальнішою, чим сильніша гармонія між схильностями і здібностями молодої людини.

    Управління  вибором професії здійснюється через  процес професійного самовизначення, який безпосередньо детермінований інтересами та схильностями юнацтва, його самооцінкою та рівнем домагань, ідеалами та ціннісними орієнтаціями, емоційними настановами і рівнем розвитку вольових якостей.

    Важливою  передумовою успішного професійного самовизначення є також сформованість  в особистості професійно-важливих якостей - окремих психічних, психологічних і фізичних властивостей, які відповідають вимогам певної професії і сприяють успішному оволодінню нею. Підготовка до свідомого вибору професії передбачає активне формування таких психологічних якостей як здібності, інтереси, ціннісні орієнтації, прагнення, професійні плани, ідеали, переконання [35].

    Під професійним самовизначенням у  психології розуміють самопізнання та об'єктивну оцінку особою власних  індивідуальних особливостей, зіставлення  своїх професійно-важливих якостей  і можливостей з вимогами, необхідними  для оволодіння конкретною професією. Це процес прийняття особистістю рішення щодо вибору майбутньої трудової діяльності (вибір професії, професійного навчального закладу, місця працевлаштування) [24].

    Професійне  самовизначення полягає в усвідомленні особистістю себе як суб'єкта конкретної професійної діяльності і передбачає:

1. самооцінку людиною власних індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста;
2. усвідомлення своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей;
3. саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети [9].

    Професійне  самовизначення - |це багатомірний процес, який можна розглядати з різних точок зору:

    -як серію задач, що суспільство ставить перед особистістю, яка формується, і які дана особистість повинна вирішити за певний період часу;

    - як процес поетапного прийняття  рішень, за допомогою яких індивід  формує баланс між своїми побажаннями  та нахилами, з одного боку, і потребами суспільства - з іншого;

    - як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність.

    Структурним компонентом професійного самовизначення є наявність професійного плану — обґрунтоване уявлення про вибрану сферу трудової діяльності, про способи оволодіння майбутньою професією і перспективи професійного зростання. Професійний план - це складова життєвого плану - уявлення людини про бажаний спосіб життя, тобто про соціальний, професійний, сімейний статус, а також про шляхи і способи його досягнення.

    Теоретичні  аспекти проблеми професійного самовизначення аналізуються в працях Б.Ананьєва [22], Л.Божович [5], І.Дубровіної [14], Є.Клімова [17], А.Петровського [22], С.Рубінштейна [22], В.Чебишева [39] та багатьох інших.

    В працях С.Рубінштейна та Б.Ананьєва проблема самовизначення розглядалась у зв'язку з дослідженням життєвого  шляху людини. С.Рубінштейн вказував, що проблема самовизначення не може бути вирішена окремо від проблеми взаємовідносин людини з навколишнім світом, і тому ставлення людини до самої себе є ключовим моментом в розумінні феномену самовизначення, і значною мірою залежить від її ставлення до оточуючих і оточуючих до неї [22].

    Психологічна  природа самовизначення розкривається  в роботах ЛБожович. По-перше, вона вказує, що потреба у самовизначенні виникає на певному етапі життя - на межі старшого підліткового віку і ранньої юності, - і обґрунтовує необхідність виникнення цієї потреби логікою особистісного й соціального розвитку підлітка. По-друге, потреба у самовизначенні розглядається як потреба у формуванні певної смислової системи, в якій об'єднуються уявлення про світ і самого себе, формування цієї смислової системи передбачає пошук відповіді на одвічну проблему смислу свого особистісного існування; по-третє, самовизначення нерозривно повязане з такою важливою характеристикою старшого підліткового віку та раннього

юнацького віку, як спрямування у майбутнє; і, по-четверте, самовизначення передбачає вибір професії [24].

   І.Дубровіна вносить уточнення в проблему самовизначення як центрального моменту раннього юнацького віку. Результати досліджень дозволяють їй стверджувати, що основним психологічним новоутворенням раннього юнацького віку слід вважати не самовизначення як таке (особисте, професіональне, ширше — життєве), а психологічну готовність до самовизначення, яка передбачає:

   а) сформованість на високому рівні психологічних структур, в першу чергу самосвідомості;

   б) розвиненість потреб, які забезпечують змістовну наповненість особистості, серед яких центральне місце посідають моральні засади, ціннісні орієнтації і тимчасові перспективи;

   в) становлення чинників індивідуальності, як результату розвитку і усвідомлення своїх здібностей та інтересів кожним старшокласником [14].

   Н.Пряжніков  сутністю професійного самовизначення вважає професійне і усвідомлене віднайдення смислів роботи, що виконується, і всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній ситуації [27] . Головна мета професійного самовизначення - поступове формування внутрішньої готовності до усвідомленої і самостійної побудови, корекції і реалізації перспектив власного розвитку (професійного), готовності самостійно знаходити особистісно значущі смисли в конкретній професійній діяльності [29].

   Розгляд професійного самовизначення в зв'язку з розробкою проблеми формування особистості як суб'єкта професійної діяльності і аналізом особливостей його самосвідомості дозволило сформулювати деякі загальні положення керівництва цим процесом (Є.Клімов [17], В.Чебишев [39]).

   Аналізуючи  в цілому сучасний стан дослідження професійного самовизначення можна виділити два основних підходи до цієї проблеми.

   Перший  підхід розробляється головним чином  в руслі різних теоретичних концепцій професійної орієнтації школярів і пов'язаний з дослідженням вікових особливостей їх розвитку [42]. Процес професійного самовизначення не закінчується вибором професії. По-перше, як зазначає Є.А.Клімов, саме питання про вибір професії, спеціальності, про уточнення цього вибору час від часу виникає в процесі усієї трудової діяльності людини [17]. По-друге, результати експериментальних досліджень показують, що більшість абітурієнтів обирають професію випадково, нічим не мотивуючи свій вибір [39]. Тому вибір професії #|це лише показник того, що процес професійного самовизначення переходить в нову фазу свого розвитку. Якість його динаміки починає при цьому визначатися рядом принципово нових факторів, таких, як наприклад зміст, методи та способи професійного навчання, які зумовлюють його дидактичну систему, характер міжособистісних відносин у професійному навчальному закладі.

   Сутність  другого підходу зводиться до того, що професійне самовизначення розглядається  як невід'ємний і суттєвий компонент  професійного становлення особистості [17]. Тому слід пам'ятати, що деякі основні  принципи для розуміння проблеми професійного становлення є фундаментом аналізу динаміки професійного самовизначення.

   Сучасні дослідження професійного становлення  особистості спираються на особистісно-діяльний підхід, враховуючи єдність мотиваційної, операційної сфер навчально-професійної та професійної діяльності [15]. Ця позиція може бути конкретизована в наступних положеннях.

   Беручи  участь спочатку в навчально-професійній, а потім і в професійній  діяльності, індивід не тільки набуває  адекватних уявлень про свою професію, про свої можливості, але й активно розвиває їх. Формуючись як суб'єкт професійної діяльності, він формує і ставлення до себе як до суб'єкта праці, розвивається як особистість. Отже, професійне становлення — одна з форм розвитку особистості.

    Професійне самовизначення розглядається як вибір і реалізація способу взаємодії з оточуючим світом і пошук сенсу у цій діяльності. Сучасному суспільству потрібен професіонал, який знає свою справу, може самостійно приймати рішення та відповідати за них, за себе, за інших, за країну.

    Професійне  самовизначення в контексті цілісного  життя особистості може виступати  як проблема духовна, психічна або соціально-психічна. Духовна сторона проблеми полягає  в актах вибору, самопізнання й  виявлення свого призначення, які  є головними рушійними силами, що спрямовують розвиток особистості й визначають її долю. Психічна ж сторона самовизначення висвітлюється через складний комплекс відчуттів людини, особливості сприймання нею дійсності й системи відносин, що формуються в індивідуальному досвіді особистості й істотно впливають на її стосунки, дії, вчинки та рішення. Соціально-психічна сторона проблеми професійного самовизначення особистості виявляється в потребі визначення свого місця в людській діяльності і людських стосунках.

    Таким чином, професійне самовизначення щ це багатокомпонентний процес, що здійснюється протягом певного, іноді досить тривалого, періоду життя особистості і спрямовується внутрішніми чинниками її розвитку, в яких заломлюються об'єктивні зовнішні умови.

    В цілому проблему професійного самовизначення, з погляду її психологічного змісту, можна розглядати з трьох сторін: як проблему самореалізації особистості, як проблему вибору та прийняття рішень і як проблему адаптації в широкому розумінні [9].

   Професійне  самовизначення як проблема вибору і прийняття рішень. Проблема вибору є однією з головних проблем практичної психології. У професійному самовизначенні особистості вибір може стати головною сферою, в якій людина потребує психологічної допомоги. Певний професійний вибір відкриває перед людиною шлях до її професійної самореалізації, спрямовує розвиток і формування її здібностей та інтересів.

окреслює професійне й соціальне середовище, в якому людина стверджуватиме себе як особистість і як професіонал, надає певного напряму головним подіям її життя.

    Людина сприймає вибір, як важливий і відповідальний крок. Це є цілком природно, оскільки він є переломним моментом будь-якої проблемної ситуації, породжується минулим і визначає майбутнє. Опинившись перед потребою вибору, людина перебуває в суб'єктивному просторі, з якого можливий рух у кількох напрямках.

    Хоча  особистість робить свій вибір цілком свідомо, проте певні глибинні механізми, що спонукають її до певного рішення, виявляються недосяжними для  спостереження й аналізу, оскільки містять неусвідомлені елементи. Той, хто обирає, не завжди може раціонально обґрунтувати й логічно пояснити навіть свій результат, тобто свій вибір.

    Ірраціональні складові у прийнятті рішень відчутні протягом усього пошуку, причому першу  його сторону - орієнтаційну, яка ґрунтується, як правило, на інтуїтивному відчутті або неусвідомленій звичці, суб'єкт усвідомлює найменшою мірою. Орієнтаційна сторона в професійному виборі особистості може полягати у визначенні нею головних критеріїв для прийняття рішення та значущості професійної діяльності в її житті. Загальний підхід до розв'язання проблеми професійного вибору може визначатися певними стійкими переконаннями та схильностями особистості. Широта або вузькість цього підходу залежатиме, головним чином, від діапазону індивідуальної прийнятності й здатності розуміти ситуацію, передбачати перебіг подій.

    Адаптивна сторона у професійному самовизначенні і професійному становленні особистості. Поняття адаптації має неоднаковий  зміст, зокрема у психофізіології, соціальній психології і в психології профорієнтації. Узагальнюючою характеристикою адаптивних процесів на різних рівнях є те, що вони призводять до змін певних якостей об'єкта, що зумовлене специфікою середовища.

   Адаптивна сторона у професійному самовизначенні виявляє себе на етапах реалізації рішень і планів, коли виникає потреба врахувати ситуацію і скоординувати свої дії з реальністю.

   Розвиток  особистості та її професійне самовизначення - плинні процеси. Тому прояв нових  мотиваційних або інших чинників об'єктивної ситуації, в умовах якої розгортаються внутрішній і зовнішній пошуки, потребують узгодження всіх елементів індивідуальної професійної ситуації, що є основою адаптаційних процесів на різних етапах професійного самовизначення і професійної самореалізації. Зміст адаптації полягає в пошуках форм і встановленні оптимального "режиму" функціонування цілісної особистості, чому сприяє узгодженість її ціннісно-смислової системи, системи потреб і здібностей з процесами, що відбуваються в довколишньому соціальному й професійному середовищі. В широкому розумінні адаптацію слід розглядати в трьох аспектах: конкретизаційно- ситуативному, соціально-ціннісному й операційно-інструментальному.

   Конкретизаційно-ситуативний  аспект адаптації розглядається  як прояв змісту в конкретній профорієнтаційній ситуації, як оформлення індивідуального реалізаційного спрямування у відповідний професійний напрям, що можна представити також як "заломлення" індивідуально- смислової структури особистості в культурно-історичному полі людської діяльності. Це також формування коригування індивідуального професійного плану, що відбувається з урахуванням особистістю своїх можливостей і характеристик конкретної ситуації. Коли в профконсультації роботу спрямовано на конкретизаційно-ситуативний аспект адаптації, то в центрі уваги консультанта і клієнта перебувають проблеми виявлення спрямованості особистості, визначення кількості свободи у виборі, а також проблеми правильності вибору та його реалістичності [9].

   Соціально-ціннісна сторона адаптації особистості в ситуації професійного самовизначення виявляє себе в потребі таких форм і способів самореалізації, які б не суперечили її власному індивідуальному досвіду, її цінностям та інтересам, а були б прийнятними для неї і враховували вимоги, інтереси, цінності оточення, яке завжди перебуває на певному рівні розвитку і може сприяти самореалізації особистості, або, навпаки обмежувати її розвиток. Соціально-ціннісна сторона адаптації у професійному самовизначенні полягає в проясненні і узгодженні мети, цінностей та уявлень особистості з метою, цінностями та уявленнями, що притаманні певній професійній групі і диктуються завданнями, котрі виконує даний професійний прошарок у системі соціально-економічних і культурних зв'язків.

   Операційно-інструментальна  сторона адаптації включає пристосування особистості до певних умов праці, професійну спеціалізацію, формування індивідуального стилю діяльності, встановлення міжособистісних стосунків у колективі. Особистість, її здібності, індивідуальні риси формуються, розкриваються і розвиваються в діяльності і спілкуванні з людьми в конкретних обставинах.

   Індивідуальна самореалізація виступає як актуальний психологічний зміст проблеми професійного самовизначення. Самореалізація - це ствердження  себе як неповторної особистості, втілення в життя індивідуальних цінностей, досягнення свідомої мети, реалізація і розвиток здібностей, що відбуваються у взаємодії особистості з навколишнім світом. Це виявлення внутрішнього через зовнішнє, потенційного - в актуальному. Професійна діяльність - основа індивідуальної самореалізації в ієрархічній структурі мотиваційної сфери особистості, виявляється в цілеспрямованих вчинках і поведінці, переживається на емоційному рівні як інтерес, захоплення, відчуття перспективи.

   Індивідуальна самореалізація особистості, як правило, має дві сторони: інтернальну й екстернальну [9]. Під інтернальною розуміється внутрішні процеси усвідомлення й розвитку особистості як інтеграцію досвіду й "розгортання" її духовних та інтелектуальних потенціалів; а під екстернальною - самоактуалізація особистості, тобто втілення нею в життя певних внутрішніх змістів через зовнішній акт і творчу активність. В інтернальному аспекті, таким чином, ключовим стає поняття розвитку, в екстернальному - актуалізації. У разі досить розвинутих потреб особистості _в самореалізації її орієнтація на можливості власного розвитку може потребувати особливої уваги консультанта [9].

    Характер  суб'єктивних труднощів особистості, пов'язаних з проблемами її самореалізації в процесі професійного самовизначення, значною мірою визначають специфічні характеристики її "Я-концепції" [18].

    "Я-концепція", або образ себе, як синтетичне  утворення, як система усвідомлених  елементів індивідуальності, характеризується  в кожному випадку певними  якостями: вона може бути цілісною або суперечливою, повною або фрагментарною, сталою або рухомою.

    Найбільш  впливають на професійне самовизначення такі якості особистості, як її саморозуміння  і ставлення до себе, що виступають як інтегруючі функції когнітивного й емоційно-ціннісного компонентів "Я-концепції" [35]. Неповне або хибне уявлення про себе, про свої індивідуальні властивості й можливості нерідко призводить до неправильного вибору, провокує невпевненість і сумніви в реалістичності своїх планів, істотно знижує відкритість людини для нового досвіду.

    Саморозуміння як особистісна характеристика становить  основу для розвитку особистості, визначає її здатність розв'язувати свої психологічні проблеми. Умовами розвинутості саморозуміння  особистості є не лише певний рівень її інтелектуального розвитку, а й гнучкість її самосприймання і відкритість новому досвіду.

    Саморозуміння є поступовим розгортанням "простору свідомості" через охоплення нових  змістів і реорганізацію сприймання певних сторін внутрішньої і зовнішньої реальності, внаслідок чого особистість досягає вищого рівня інтегрованості індивідуального досвіду, а отже, більшої цілісності, що сприяє гармонізації її життя, ефективнішому використанню своїх здібностей, успішній самореалізації в цілому, і в професійній діяльності