Професійні якості керівника і оцінка ефективності їх реалізації в управлінні сучасною організацією

     Міністерство освіти і науки україни

     Донецький державний університет управління 

     Кафедра загального та адміністративного менеджменту 
 

     К у р с о  в а   р о б о т а

     з дисципліни «Основи менеджменту»

     на  тему: «Професійні якості керівника і оцінка ефективності їх реалізації в управлінні сучасною організацією» 

Виконала: студентка 2 курсу

денної  форми навчання

групи МЗД 09-2

Патріча Анастасія Олександрівна

Керівник:Лєбєдєва Вікторія Віталіївна,

Викладач  

     Донецьк 2011

Оглавление

     1. Вступ 2

     2. Керівник: суть, зміст і функції 5

     2.2 Функції керівника 6

     3. Особистісні, професійні та ділові якості керівника 8

     3.1 Особистість керівника 9

     4. Портрет сучасного менеджера 12

     4.1Ділові якості 16

     4.2Особистісні риси 19

     4.3Авторитет керівника і його роль. 20

     4.4Морально-психічні якості 21

     4.5Вимоги до здоров’я та способу життя 23

     4.4Причини невдач керівників 24

     4.5Аналіз управлінських обмежень 25

     5. Приклади сучасних ефективних менеджерів та їх кар’єра 29

     6. Висновки 32 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Вступ

     Дедалі  більш наполегливо й активно  пробивають собі шлях у нашій країні соціальні та економічні процеси, які  породжують новий прошарок людей, що професійно займаються підприємницькою  та управлінською діяльністю.

     Дефіцит у освічених спеціалістах - одна з найголовніших проблем нашої  країни. Професор Б. Будзан, ґрунтовно досліджуючи особливості українського менеджменту, зазначає, що в державі наявна криза управління. Одна з її причин – втрата керованості внаслідок порушення соціальних структур через надмірну централізацію. Іще однією причиною кризи управління є те, що плановій економіці не вдалося сформувати в українському менеджменті традиції точності, пунктуальності, здатності до управління своїм часом і часом підлеглих, створити механізми протидії суб’єктивній авральності, стихійності, компанійщині тощо.

     Сьогодні  ми живемо в інших організаційно-економічних  та соціально-психологічних умовах і відповідно нам вкрай необхідні  такі якості, як підприємництво, ділова ініціатива, схильність до розумного  ризику.

     Проблема  розвитку професійної компетентності керівників знайшла відображення в  багатьох дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців.

       Проблеми якостей, необхідних керівнику, вже давно досліджуються в управлінській науці. Ще Ф. Тейлор хотів визначити якості ідеального керівника. Він визначав: розум, освіта, спеціальні й технічні знання, фізична спритність або сила, такт, енергія, рішучість, чесність, розміркованість і здоровий глузд, міцне здоров'я.

     Американські  дослідники Роберт Блейк та Джейн  Моутон підкреслюють, що сильне та ефективне  керівництво сприяє створенню атмосфери  участі та колективної підтримки  цілей діяльності організації, у  якій її члени отримують стимул в  усуненні перепон і досягненні максимальних результатів.

     Найбільш  повно у вітчизняній літературі професійні якості керівника описані в роботах Ф. Генова, О. В. Горлова, А. Л. Журавльова, А. І. Китова, Г. А. Нефедова і О. М. Омарова.

     Так, А. И. Китов (1984) в структурі особистісних властивостей керівника виділяє  чотири підструктури: управлінські здібності, політичні якості, професійні якості, організаторські якості. Причому в рамках кожної з цих груп описані окремі, абсолютно різні за своєю природою і рівню конструкти.

     Метою даної роботи є окреслити основні проблеми розвитку професійної компетентності керівників, визначити їх потрібні професійні якості в управлінні сучасною організацією для ефективності управління.

     Актуальність  дослідження визначається потребами суспільства, економіки та держави в цілому в освічених спеціалістах в області менеджменту . З вирішенням цієї проблеми в нашому суспільстві, теоретики і практики пов'язують надію на успішне засвоєння сучасної технології господарювання, оволодіння цивілізованими нормами організації економіки.

     Ці  вимоги обумовлені комплексом причин:

     • швидкозмінюваною структурою потреб суспільства  в цілому і його соціальних інститутів;

     • технічним прогресом, що визначає необхідність володіння складним комплексом знань, умінь і навичок у професійній і соціальній діяльності;

     • збільшенням інформаційного навантаження, на тлі якого знання мають тенденцію  швидко застарівати, що обумовлює необхідність постійного удосконалення і самовдосконалення фахівців;

     • необхідністю вміти „працювати в  команді”, виявляти готовність до співробітництва  і самостійно орієнтуватися в суміжних галузях;

     • висуванням на перший план таких якостей, як уміння брати на себе відповідальність, здатність самостійно думати і діяти.

     Об'єктом дослідження даної теми є особистість керівника.

     Предметом - вплив керівника на процес ефективного управління сучасною організацією.

     Для реалізації цієї мети поставлені наступні завдання:

    -визначити,  хто є керівник та виявити  його основні функції

    -дослідити структуру особистості керівника;

    -виявити  навики та кваліфікаційні вимоги до сучасного менеджера;

    -проаналізувати  небажані дії у керівництві;

    -дослідити  професійні якості ефективного  керівника на приклад;

    -зробити  висновки щодо виконаної роботи.

2. Керівник: суть, зміст і функції

     Управлінець, керівник повинні бути особистостями  інноваційними, цікавими, високопрофесійними, духовними та гуманними. На керівників, управлінців – еліту – рівняється суспільство. Нація, яка не має справжньої управлінської еліти, - не досягне  успіхів та світового визнання.

     Керівник – це творча, професійно підготовлена, високоморальна особистість, яка виконує з підлеглими членами колективу певну роботу, перебуває в безпосередніх контактах з ними щодо вирішення поставлених завдань, умілий організатор и наставник, який здійснює владну, адміністративно-управлінську, виховну, стратегічну, адміністративну, експертно-інноваційну, комунікаційну, соціальну та лідерську функції,  володіє необхідними професійними та діловими якостями.

     Керівник  забезпечує права установи, поєднуючи  інтереси суспільства і працівників  колективу, здійснює керівництво виробничо-технологічними та соціально-управлінськими процесами  праці всіх його членів, забезпечує цілісність і системність спільної діяльності шляхом постійного погодження цілей і завдань керованого ним  колективу з цілями й завданнями більш широкої соціальної структурної  системи, елементом якої виступає даний  колектив.

     Управління  в трудовому колективі передбачає створення кожному працівникові найбільш сприятливих умов для продуктивного  виконання функціональних обов’язків. При цьому регулювати його діяльність таким чином, щоб праця, її результати, мотиви діяльності відповідали, насамперед, суспільним інтересам і водночас задовольняли його індивідуальні потреби.

     Вирішення цього завдання керівник забезпечує шляхом постійного технічного оновлення  виробництва, поліпшення умов праці  та побуту, системи матеріального  й морального заохочення працівників. Результативність праці вимірюється  також створенням належних умов для  функціонування соціальної сфери, її постійного удосконалення. Необхідно постійно турбуватися про задоволення  освітніх, культурних та управлінських  запитів самих керівників, які  мають цілковито задовольнятися безпосередньо в трудовому колективі, що сприятиме інтелектуалізації  праці, постійному застосуванню новітніх управлінських технологій і поліпшенню системи державного управління відповідно до вимог громадянського суспільства, що нині активно формується.

     Керівник  виступає транслятором узгодженості інтересів, цілей, напрямів, уподобань, що проявляються у функціонуванні відносин як на суспільному, так і індивідуальному рівнях, спираючись на наявні правові норми; реалізує функції, спрямовані на забезпечення чіткості, послідовності в організації  трудового (виробничого) процесу.

     Діяльність  керівника спрямована на те, щоб  спонукати членів групи, колективу  прийняти певну систему трудової поведінки, яка відповідає вимогам  організації або його особистим уявленням як керівника. Керівник є також уособленням відносин між людьми, виявом специфічного типу спілкування. Керівник згладжує «емоційні спалахи», витримує удари незадоволення і приходить к кінцевому підсумку, прагне досягти толерантності, демократичності, консенсусу у вирішенні складних суспільно-колективних, суспільно-індивідуальних та індивідуальних цілей, мотивів, інтересів.

2. Функції керівника

     Функціями керівника є основні напрями  діяльності,що вірішуються.

     Основні з них такі:

• стратегічна

• постановка цілей

• розробка стратегій
• складання планів

• адміністративна

• організація виконавчої діяльності
• поточна координація
• контроль
• управління кадрами
• стимулювання
• експертно-інноваційна
• розробка нових видів виробів
• ознайомлення з новинками
• перебудова організації
• консультування
• комунікаційна
• прийом відвідувачів
• відповіді на листи та дзвінкі
• ведення переговорів
• соціальна
• створення сприятливого морального та психічного клімату
• підтримання традицій
• допомога підлеглим
• лідерська
• спрямування колективу на здійснення перетворень

      Керівник, виконуючи  окремі функції, має пам’ятати, що його підлеглі є підлеглими тільки на службі. Вони служать не йому, а загальній  справі. Справедливість, об’єктивність  у стосунках із працівниками колективу, організації сприяє підвищенню продуктивності праці, а тому люди завжди схвалюють  вимогливість керівника. В інших випадках виникає ситуація, коли для покарання обирають методи, які зачіпають самолюбство працівників, принижують ії честь та гідність.

3. Особистісні, професійні та ділові якості керівника

     Особисті  якості: високі моральні стандарти, фізичне  та психологічне здоров’я, внутрішня культура, чуйність, турботливість, доброзичливе ставлення до людей, оптимізм.

     Професійні  якості: професійна компетентність, ерудиція,широта поглядів, прагнення до удосконалення, набуття нових знань, пошук нових знань, пошук нових форм та методів роботи тощо.

     Ділові  якості: організаційні здібності, рішучість, сміливість, наполегливість, контактність, комунікабельність, прагнення до нового, здатність до ризику.

     Цікавою видається психологічна модель управлінської  еліти, розроблена професором М. І.Дробноходом. Вона знадобиться при формуванні професійно важливих якостей (ПВЯ) та охоплює:

     Професійно-ділові ПВЯ: підприємливість; діловитість; здатність  приймати обґрунтовані й реальні  управлінські рішення та нести за них відповідальність; ініціативність, самостійність, уміння прогнозувати, здатність до інтенсивної праці, спроможність генерувати корисні ідеї, здатність ризикувати в розумних межах, авторитетність, схильність до інновацій, прагнення до професійного зростання та самовдосконалення, уміння взаємодіяти з людьми, спроможність раціонально організовувати робочий час, тощо;

     Адміністративно-організаторські  ПВЯ: здатність планувати й організовувати, уміння контролювати підлеглих, послідовність  у своїх діях, вимогливість, дисциплінованість, точність, акуратність, оперативність, здатність делегувати повноваження,уміння добирати команду, спроможність використовувати  професійні знання підлеглих,уміння доводити справу до кінця, наполегливість, здатність  проводити ділові наради, вести дулові бесіди тощо;

     Соціально-психологічні ПВЯ: психологічна компетентність, стратегічне  й тактичне мислення, емоційна стресостійкість, розум, глибина мислення, критичність,гнучкість, допитливість, прагнення до лідерства, толерантність, цілеспрямованість, комунікативність, активність, енергійність, тактовність, уміння керувати своєю поведінкою, оптимізм, здатність запобігати конфліктам та врегульовувати їх, почуття гумору, тощо;

      Моральні ПВЯ: патріотизм, демократизм, гуманність, інтелігентність,високий рівень інтелекту  й культури особистості,чесність, повага до гідності підлеглих, прагнення до спільної влади та ін.;

3.1 Особистість керівника

     Особу керівника можна представити  у вигляді трьох груп характеристик, які складають : біографічні характеристики, здібності і риси особи.

     Біографінчі характеристики

      1.Вік керівника. Проблема вікової  межі для управлінських працівників  високого рангу, а також питання  вікового оптимуму для менеджерів  в тих або інших видах професійної  діяльності існують досить давно.  Так, проводячи аналіз матеріалів  зібраних Т. Коно, середній вік  президентів великих японських  компаній складає 63,5 року, їх американські  колеги дещо молодші - 59 років.  Ось що думає про цю проблему. Ли Якокка відомий американський  менеджер: "Я завжди вважав  безглуздою практику, при якій  людини, що досягла 65 років, ми  зобов'язані незалежно від його  фізичного стану негайно відправити у відставку. Ми повинні покладатися на наших старших менеджерів. Вони мають досвід. Вони мають мудрість". Іншими словами, вік - це багато в чому досвід; не лише природна, але і соціальна характеристика людини, у тому числі і керівника.

     Проте не слід думати, що тільки зрілий вік (а  значить і досвід) надає право  його власникові розраховувати на високий  пост. Історія показує, що у початку  створення найбільших компаній стояли дуже молоді люди. А. Моріть, засновникові і багаторічному керівникові  всесвітньо відомої "Соні корпорейшн", в день установи фірми було всього 25 років. І таких прикладів немало.

     Таким чином, вік керівника не може бути ні перевагою, ні перешкодою для того, щоб ефективно управляти. Залежність між віком і ефективністю керівництва так і залишається не визначеною.

     2. Пол керівника. Ця характеристика  привертає останнім часом все  більшу увагу з боку дослідників,  які намагаються пояснити відмінність  між чоловічою і жіночою поведінкою  в ролі керівника. Особливий  інтерес і безліч публікацій  в різних виданнях присвячені  моделі жіночої поведінки. Це  пояснюється тим, що в житті  сучасного суспільства важко  знайти область, в якій жінка  не грала б важливої, якщо навіть  не головній ролі. Жінки займають  пости президента, прем'єр міністра, керівника великої політичної  партії, дипломата, бізнесмена і  навіть міністра оборони.

     Але дослідники відмічають, що в окремих  видах діяльності, що вимагають від  людей значної мовної активності, що беруть участь в них, жінки у  присутності чоловіків поводяться боязко. Тому жінки рідше стають лідерами і проявляють малу схильність, чим чоловіка домагатися цій ролі. Це пояснюється тим, що чоловіки мають  більшу компетентність в рішенні  групових завдань, а так само їх прагненням мати перевагу в групі. Особливе значення має наявність певного стандарту  поведінки прийнятої в суспільстві. Від виконавця чоловічої ролі чекають і відповідну поведінку. А жінкам, для того, щоб до них відносилися, як до гідних керівників доводиться доводити свої здібності і властиві їм ділові якості.

     Дослідники  так само визначили ще одну істотну  відмінність між чоловіками і  жінками менеджерами, а саме, великий  інтерес жінок до стосунків між  людьми. Жінки перевершують чоловіків  в демократичності керівництва, а, отже, і в ступені і в ступені орієнтації на людські відносини. Але, поки не можна з упевненістю стверджувати, хто ефективніший на посаді керівника : чоловік або жінка. Занадто невисокий відсоток жінок - керівників по - порівнянню з представництвом на цій посаді сильної половини людства.

     3. Соціально - економічний статус  і освіта. Ці характеристики дуже  важливі для керівника. Ефективний  керівник повинен мати різноманітні  знання в області управління  і бізнесу, спеціальних наук, пов'язаних  з діяльністю компанії, іноземними  мовами. Нині керівники прагнуть  опановувати не лише спеціальні  знання, але і економічними, юридичними. У нашій країні підвищилася  необхідність у керівників в  знанні іноземних мов. Цьому  сприяла співпраця багатьох підприємств  з аналогічними іноземними організаціями.  І керівник як обличчя організації  повинні досконало мати хоч  би одну загальноприйняту англійську  мову. Підвищився інтерес у керівників і до психологічних питань управління. Багато хто з них проходить навчання і стажування в престижних західних школах бізнесу.

      Соціально - економічний  статус людини здатний зробити значний  вплив на розвиток менеджерської  кар'єри. Як помітив Ф. Фидлер "один з найбільш надійних способів стати  президентом компанії - народитися в сім'ї, яка володіє цією компанією". Але багато керівників (наприклад, Форд, Якокка) починали свій шлях із самого початку, "з нуля" і підкорили високі вершини бізнесу. Тому шлях вгору  в менеджменті не замовлений нікому.

     Наступній складовій особі керівника являються  здібності. Усі здібності можна  розділити на загальні (до них відносяться  інтелект) і специфічні (знання, уміння і тому подібне). Найбільший вплив  на ефективність керівництва роблять  загальні здібності, тобто інтелект. Ще в 60 - е роки американський індустріальний психолог Е. Гизели, обстежуючи групи менеджерів, дійшов висновку, що відношення між інтелектом і ефективністю керівництва носить криволінійний характер. Це означає, що найбільш ефективними виявляються менеджери не з дуже високими або низькими показниками інтелекту, а що мають середній рівень. Але усі ці дані не є якимсь стандартом для інтелектуального потенціалу. Якийсь конкретний ефективний керівник може мати досить низькі результати по проведеному тесту інтелекту.

     Пізніші дослідження, проведені Ф. Фидлером і А. Лейстером, показали, що на взаємозв'язок між інтелектом і ефективністю роботи чинять дію і інші чинники. До них відносяться: мотивація і досвід керівника, а так само його стосунки з вищестоящим керівництвом і підлеглими. Недостатня мотивація і досвід керівника, слабка підтримка його з боку підлеглих і напружені стосунки з вищестоящим керівництвом мають як наслідок зниження впливу інтелекту керівника на ефективність його деятельности.

     До  специфічних здібностей особи можна  віднести спеціальні уміння, знання, компетентність, інформованість. Не варто особливо доводити і наводити приклади на конкретних особах, наскільки важливі для  успішного виконання управлінської  діяльності ці здібності.

     Наступна  характеристика керівника - риси особи. Найчастіше згадуваних в різних дослідженнях рис особи належать: домінантність, упевненість в собі, емоційна урівноваженість, стрессоустойчивость, креативність, прагнення  до досягнення, заповзятливість, відповідальність, надійність у виконанні завдання, незалежність, товариськість.

4. Портрет сучасного менеджера

     У роботі керівника багато привабливих  сторін: вона надає великі можливості для розвитку особистості, надає  людині гідність, є захоплюючою. Менеджеру доводиться часто вирішувати складні завдання в умовах критичних ситуацій і невизначених перспектив.

     У минулому на посаду менеджерів намагалися підібрати людей з яскраво  вираженими диктаторськими здібностями, оскільки робітники були у більшості  своїй покірною, малоосвіченою, безликою масою і найкращим засобом  поводження з ними вважалося примушування.

     У останнє десятиліття на заході зросло значення економічних і інноваційних аспектів в діяльності фірм і корпорацій, внаслідок чого підвищилися вимоги до керівників усіх рангів. Цілеспрямоване об'єднання раніше самостійних функцій, ліквідація надмірних ланок в  управлінні, перехід від ієрархічної  структури управління до мережевої  і пов'язана з цим децентралізація, а також передача ряду управлінських  функцій трудовим колективам зумовили вимоги до нових типів менеджерів.

      Кризові ситуації, що все більше і більше приголомшували західну економіку, зажадали від  керівників нових якостей. Просто ужитися з людьми була не достатньо - взаємодію потрібно було забезпечити надійною матеріальною базою, яку створював надійний безперебійний збут товарів.

      Нині  на керівні  посади в найбільш розвинених в техніко-економічному відношенні компаніях висуваються  менеджери нового типу. Основною їх особливістю є прагнення до найбільш ефективної організації роботи підлеглих. На відміну від 60-х років, що управляють, надмірно заклопотаних проблемами власної  безпеки і благополуччя, нові менеджери  прагнуть скоротити кількість спрямованих  на ці цілі організаційних заходів  і частіше ризикують.