Професійної мотивації у студентів внз

ЗМІСТ 

ВСТУП                                                                                                                         2

РОЗДІЛ  І. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ

  В СТУДЕНСЬКОМУ  ВІЦІ

      1.1. Професійна мотивація                                                                                     5

      1.2. Соціально-психологічні особливості  студентського віку                            9

      1.3 Розгляд мотиваційної сфери студента в дослідженнях зарубіжних

 і  вітчизняних психологів                                                                                             13

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

      2.1 Характеристика вибірки, методики та процедура проведення                   17 

            дослідження

      2.2 Аналіз результатів дослідження                                                                      17

ВИСНОВКИ                                                                                                                22

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                24   

ДОДАТОК 1                                                                                                                 25

ДОДАТОК 2                                                                                                                  29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

  Темою мого дослідження є «Дослідження професійної мотивації студентів».  Перехід від старшого шкільного віку до студентського супроводжується протиріччями і ломкою звичних життєвих уявлень. Необхідно враховувати, що відмінності в мотивації можуть спостерігатися у студентів різних курсів, факультетів та спеціальностей.

  У першу чергу мій інтерес визначається тим, що формування мотивації та ціннісних орієнтацій є невід'ємною частиною розвитку особистості людини. У перехідні, кризові періоди розвитку виникають нові мотиви, нові ціннісні орієнтації, нові потреби і інтереси, а на їх основі перебудовуються і якості особистості, характерні для попереднього періоду. Тобто, мотиви, притаманні даному віку виступають в якості лічностно твірної системи й пов'язані з розвитком самосвідомості, усвідомлення положення власного "Я" в системі суспільних відносин. Як ціннісні орієнтації, так і мотиви відносяться до найважливіших компонентів структури особистості, за ступенем сформованості яких можна судити про рівень сформованості особистості.

       Актуальність роботи: Проблема професійної мотивації в даний час набуває особливого значення. Саме в ній специфічним чином висвічуються основні моменти взаємодії індивіда і суспільства, в якому, освітній процес набуває пріоритетного значення.

      Студентський  вік становить особливий період життя людини. Заслуга самої постановки проблеми студентства як особливої  ​​соціально-психологічної та вікової категорії належить психологічній школі Б.Г.Ананьєва. У дослідженнях Б.Г. Ананьєва, Н.В. Кузьміної, Ю.М. Кулюткіна, А.А. Реана, Є.І.Степанової, а також у роботах В.А. Якуніна та інших, накопичений великий емпіричний матеріал спостережень, наводяться результати експериментів і теоретичних узагальнень з цієї проблеми. Одними з найважливіших компонентів педагогічної діяльності є мотиваційний комплекс особистості: мотивація навчальної та професійної діяльності, мотивація успіху і страх невдачі, фактори привабливості професії для студентів, що навчаються в педагогічному ВУЗі. Правильне виявлення професійних мотивів, інтересів і схильностей є важливим прогностичним чинником задоволеності професією в майбутньому.

     Проблема  мотивації і мотивів поведінки  та діяльності - одна із важливих у психології. Не дивно, що ця проблема з давніх пір займає розуми вчених, їй присвячено багато публікацій і серед них - монографії російських авторів: В.Г. Асєєва, І.А. Васильєва, Б.І. Додонова, Є.П. Ільїна та О.Н. Леонтьєва, С.Г. Москвичов, П.В. Симонова; а також зарубіжних авторів: Д. Халла та А.Г. Маслоу.

 В  даний час у науці не вироблений  єдиний підхід до проблеми  мотивації поведінки людини, не  сформовані термінологія та чітко основні поняття. Особливо маловивченою виявилася структура професійно-педагогічної мотивації у студентів в процесі підготовки фахівця у вузі.

       Метою дослідження даної курсової роботи є дослідження професійної мотивації у студентів внз.

     Завдання  дослідження:

1. Вивчити  і проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження;

2.   Виявити особливості мотивації та професійної діяльності студентів внз;

3.   Проведення дослідження;

4. Здійснити аналіз, інтерпретацію та узагальнення отриманих результатів дослідження, скласти обгрунтовані висновки;

     Об'єкт  дослідження - студенти 1 курсу.

     Предмет дослідження: психологічні чинники та особливості мотивації до професійної діяльності.

     Методи  дослідження:

В якості експериментальних методів я використаля методику К. Замфір в модифікації А.А.Реана «Вивчення мотивації професійної деятельності, та «Методику визначення мотивації навчання студентів» Каташев В.Г.

     Гіпотеза  дослідної роботи полягає в тому, що вона розкриває зміст психологічних особливостей навчальної мотивації студента внз та виявляє її значущі складові.

Областю можливого практичного  застосування: Я допускаю, що дослідження може сприяти саморозвитку студента, оволодінням навчальним матеріалом та розвитку навчально-пізнавальних мотивів, що в свою чергу може призвести до формування інших соціальних мотивів.

Отримані  в роботі дані можна використовувати  в профілактичній, консультаційної  та психокорекційної роботи психологічної  служби вищої педагогічної освіти, професійної орієнтації і профвідбору  майбутніх педагогів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ

  В СТУДЕНСЬКОМУ  ВІЦІ 

1.1 Професійна мотивація 

     Зараз дослідникам вже не доводиться сумніватися  в тому, що успішність учнів залежить в основному від розвитку учбової  мотивації, а не тільки від природних  здібностей. Між цими двома чинниками існує складна система взаємозв'язків. За певних умов (зокрема, при високому інтересі особи до конкретної діяльності) може включатися так званий компенсаторний механізм. Недолік здібностей при цьому заповнюється розвитком мотиваційної сфери (інтерес до предмета, усвідомленість вибору професії та ін.), і школяр або студент досягає великих успіхів.

     Проте справа не лише в тому, що здібності  і мотивація знаходяться в  діалектичній єдності, і кожен з  них певним чином впливає на рівень успішності. Дослідження, які проводилися у ВНЗ, показали, що сильні і слабкі студенти відрізняються зовсім не за інтелектуальними показниками, а по тому, в якому ступені у них розвинена професійна мотивація. Звичайно, з цього зовсім не витікає, що здібності не є значимим чинником учбової діяльності. Подібні факти можна пояснити тим, що існуюча система конкурсного відбору у ВНЗ, так або інакше, проводить селекцію абітурієнтів на рівні загальних інтелектуальних здібностей. Ті, хто витримує відбір і потрапляє в число першокурсників, в цілому мають приблизно однакові здібності. В цьому випадку на перше місце виступає чинник професійної мотивації; одну з провідних ролей у формуванні "відмінників" і "трієчників" починає грати система внутрішніх спонукань особи до учбово-пізнавальної діяльності у ВНЗ. У самій сфері професійної мотивації найважливішу роль грає позитивне відношення до професії, оскільки цей мотив пов'язаний з кінцевою метою навчання [1].

     Стосовно  учбової діяльності студентів в системі освіти ВНЗ під професійною мотивацією розуміється сукупність чинників і процесів, які, відбиваючись у свідомості, спонукають і направляють особу до вивчення майбутньої професійної діяльності. Професійна мотивація виступає як внутрішній рушійний чинник розвитку професіоналізму і особи, оскільки тільки на основі її високого рівня формування, можливий ефективний розвиток професійної вченості і культури особи.

     При цьому під мотивами професійної  діяльності розуміється усвідомлення предметів актуальних потреб особи (здобуття вищої освіти, саморозвитку, самопізнання, професійного розвитку, підвищення соціального статусу і так далі), учбових завдань, що задовольняються за допомогою виконання, і спонукаючих його до вивчення майбутньої професійної діяльності [2].

Якщо  студент розбирається в тому, що за професію він вибрав і вважає її гідною і значимою для суспільства, це, безумовно, впливає на те, як складається його навчання. Дослідження, проведені в системі початкової професійної освіти і у вищій школі, повністю підтверджують це положення.

     За  допомогою експериментів на матеріалі різних російських внз було встановлено, що найбільше задоволені обраною професією студенти 1 курсу. Але впродовж усіх років навчання цей показник неухильно знижується аж до 5 курсу. Попри те, що незадовго до закінчення внз задоволеність професією виявляється найменшій, саме відношення до професії залишається позитивним. Логічно було б припустити, що зниження задоволеності викликане невисоким рівнем викладання в конкретному внз. Проте не слід переоцінювати максимальну задоволеність професією на першому році навчання. Студенти-першокурсники спираються, як правило, на свої ідеальні уявлення про майбутню професію, які при зіткненні з реаліями піддаються хворобливим змінам. Проте важливе інше. Відповіді на питання "Чому професія подобається"? свідчать, що провідною причиною тут виступає уявлення про творчий зміст майбутньої професійної діяльності. Наприклад, студенти згадують "можливість самоудосконалення" або "можливість займатися творчістю" і т. п. Що ж до реального учбового процесу, зокрема, вивчення спеціальних дисциплін, то тут, як показують дослідження, лише незначне число студентів-першокурсників (менше 30%) орієнтуються на творчі методи навчання. З одного боку, перед нами - висока задоволеність професією і намір після закінчення внз займатися творчою діяльністю, з іншого - бажання придбати основи професійної майстерності переважно в процесі репродуктивної учбової діяльності. У психологічному плані ці позиції несумісні, оскільки творчі стимули можуть формуватися тільки у відповідному творчому середовищі, у тому числі і учбовою. Очевидно, формування реальних уявлень про майбутню професію і про способи оволодіння нею повинно здійснюватися починаючи з 1-го курсу. Комплексні дослідження, присвячені проблемі відрахування з вищої професійної школи, показали, що найбільше відсіювання у внз дають три предмети: математика, фізика і іноземна мова. Також, було з’ясовано що причина не лише в об'єктивній трудності засвоєння вказаних дисциплін. Величезне значення має і те, що студент часто погано уявляє собі місце цих дисциплін у своїй майбутній професійній діяльності. Йому здається, що успішність по цих предметах не має ніякого відношення до його вузькоспеціальної кваліфікації. Отже, необхідним компонентом в процесі формування у студентів реального образу майбутньої професійної діяльності є і аргументоване роз'яснення значення тих або інших загальних дисциплін для конкретної практичної діяльності випускників.

     Таким чином, формування позитивного відношення до професії є важливим чинником підвищення учбової успішності студентів. Але саме по собі позитивне відношення не може мати істотного значення, якщо воно не підкріплюється компетентним уявленням про професію (у тому числі і розумінням ролі окремих дисциплін) і погано пов'язано із способами оволодіння нею. Так що навряд чи навчання пройде вдало, якщо будувати його тільки за принципом, зображеним у вірші "Ким бути"? Маяковского: "Добре бути... - нехай мене навчать".

Очевидно, у коло проблем, пов'язаних з вивченням відношення студентів до обраної професії, має бути включена ціла низка запитань. Це:

1) задоволеність  професією; 

2) динаміки  задоволеності від курсу до  курсу; 

3) чинники,  що впливають на формування  задоволеності : соціально-психологічні, психолого-педагогичні, диференціально-психологічні, у тому числі і половікові;

4) проблеми  професійної мотивації, або, іншими  словами, система і ієрархія  мотивів, що визначають позитивне  або негативне відношення до  обраної професії.

     Ці  окремі моменти, як і відношення до професії в цілому, впливають на ефективність учбової діяльності студентів. Вони, зокрема, позначаються на загальному рівні професійної підготовки, і тому ця проблема входить до числа питань педагогічної і соціально-педагогічної психології. Але є і зворотна залежність: на відношення до професії, безумовно, впливають різні стратегії, технології, методи навчання; впливають на нього і соціальні групи.

     Інший важливий чинник пов'язаний з мотивом  творчості в майбутній професійній  діяльності, тягою до творчості і  тими можливостями, які представляє для цього робота за фахом. Дослідження вчених показали, що цей чинник значиміший для успішних, менш значиміший для неуспішних учнів. Формування творчого відношення до різних видів професійної діяльності, стимулювання потреби в творчості і розвитку здібностей до професійної творчості - необхідні ланки системи професійного навчання і професійного виховання особи.

Але попри те, що задоволеність професією обумовлена безліччю чинників, її рівень піддається імовірнісному прогнозуванню. Очевидно, ефективність такого прогнозу визначається тим комплексом методик, які будуть застосовані для діагностики інтересів і схильностей особи учня, його установок, ціннісних орієнтацій, а також характерологических особливостей.

     Правильне виявлення професійних інтересів і схильностей є важливим прогностичним чинником задоволеності професією в майбутньому. Причиною неадекватного вибору професії можуть бути як зовнішні (соціальні) чинники, пов'язані з неможливістю здійснити професійний вибір по інтересах, так і внутрішні (психологічні) чинники, пов'язані з недостатнім усвідомленням своїх професійних схильностей або з неадекватним уявленням про зміст майбутньої професійної діяльності.

     Формування  стійкого позитивного ставлення  до професії - одне з актуальних питань педагогіки і педагогічної психології. Тут ще чимало невирішених завдань.У сучасних умовах динамічного розвитку професійних знань, в силу висуваються до особистості вимог про неперервній професійній освіті і вдосконалення, подальша розробка вказаної проблеми набуває все більшої значущості. Її конкретне рішення багато в чому залежить від спільних зусиль педагога і психолога - як на стадії роботи профорієнтації в школі, так і в процесі професійного навчання. Ці зусилля в основному зводяться до надання особи компетентній психолого-педагогической допомозі в її пошуку професії для себе і себе в професії. Звичайно, завдання це нелегке, та зате важлива і благородна, бо її успішне рішення допоможе людині запобігти перетворенню своєї майбутньої професійної долі на шлях без мети і орієнтирів [1]. 

1.2 Соціально-психологічні  особливості студентського  віку  

     Для цього віку характерно завершення процесу  зростання, що приводить, в кінцевому  підсумку, до розквіту організму, що створює  підстави не тільки для особливого становища молодої людини у вченні, але і для оволодіння іншими можливостями, ролями і домаганнями.З точки зору вікової психології, в студентському віці змінюються риси внутрішнього світу і самосвідомості, еволюціонує і перебудовуються психічні процеси і властивості особистості, змінюється емоційно-вольової лад життя.

     Юність - період життя після отроцтва до дорослості (вікові межі умовні - от15-16 до 21-25 років). Це період, коли людина може пройти шлях від невпевненого, непослідовного отрока, домагається на дорослість до дійсного подорослішання.

В юності у молодої людини виникає проблема вибору життєвих цінностей. Юність прагне сформувати внутрішню позицію по відношенню до себе («Хто Я?», «Яким  Я маю бути?"), По відношенню до інших людей, а також до моральних цінностей.Саме в юності молода людина свідомо відробляє своє місце серед категорій добра і зла.

«Честь», «гідність», «право», «обов'язок» і  інші характеризують особистість категорії  гостро хвилюють людини в юності.У  юності молода людина розширює діапазон добра і зла до граничних меж і відчуває свій розум і свою душу в діапазоні від прекрасного, піднесеного, доброго до жахливого, незмінного злого.Юність прагне відчути себе у спокусах і сходженні, в боротьбі й подолання, падінні і відродженні - у всьому тому різноманітті духовного життя, яке властиве стану розуму і серця людини.Знаменно для самого юнака і для всього людства, якщо молода людина вибрала для себе шлях духовного зростання й успіху, а не спокусився пороком і протистоянням громадським чеснот.

     Як би дивно не була спрямована юність на пошук свого місця в світі, як би не була вона інтелектуально готова до осмислення всього сущого, багато чого вона не знає - ще немає досвіду реальної практичної і духовного життя серед близьких людей («Якби молодість знала ...» ).Крім того, саме в юності по-справжньому пробуджується дане природою прагнення до іншої статі. Це прагнення може затьмарювати, незважаючи на розуміння, знання, переконання і вже сформовані ціннісні орієнтації молодої людини.Юність - період життя, коли над іншими почуттями може домінувати всепоглинаюча пристрасть до іншої людини [3].

     Розпочавши  в отроцтві творення своєї особистості, почавши свідомо будувати способи  спілкування, молодик цей шлях вдосконалення  значущих для себе якостей в юності.Проте в одних - це духовне зростання через ідентифікацію з ідеалом,а в інших - вибір для наслідування антигероя та пов'язані з цим наслідки розвитку особистості.

       У цей період життя людина  вирішує,в якій послідовності  він прикладе свої здібності  для реалізації себе у праці і в самому житті.  

     Юність - надзвичайно значимий період в житті людини [4]. Вступивши в юність підлітком, молода людина завершує цей період істинної дорослістю, коли він справді сам визначає для себе долю: шлях свого духовного розвитку і земного існування.Він планує своє місце серед людей, свою діяльність, свій спосіб життя. У той же час віковий період юності може нічого не дати людині в плані розвитку здатності до рефлексії і духовності. Проживши цей період, що виріс людина може залишитися в психологічному статусі підлітка.

Юність - період життя людини, розміщений онтогенетично  між отроцтвом і дорослістю, рання  молодість. Саме в юності відбувається становлення людини як особистості, коли молода людина, пройшовши складний шлях онтогенетичної ідентифікації уподібнення іншим людям, привласнив від них соціально значущі властивості особистості, здатність до співпереживання, до активного морального відношенню до людей,до самого себе і до природи;здатність до засвоєння конвенціональних ролей, норм, правил поведінки в суспільстві та ін.

 У  юності отримує новий розвиток  механізм ідентифікації відокремлення.  Також для цього віку характерні  свої новоутворення. 

     Вікові  новоутворення - це якісні зрушення в  розвитку особистості на окремих  вікових етапах. У них виявляється особливості психічних процесів, станів, властивостей особистості, що характеризують її перехід на більш високу ступінь організації та функціонування.Новоутворення юнацького віку охоплюють пізнавальну, емоційну, мотиваційну, вольову сфери психіки. Вони виявляються і в структурі особи: в інтересах, потребах, схильностях, у характері [5, с.63]. Центральними психічними процесами юнацького віку є розвиток свідомості та самосвідомості.Завдяки розвитку свідомості у старшокласників формується цілеспрямоване регулювання його відносин до навколишнього середовища і до своєї діяльності, провідною ж діяльністю періоду ранньої юності є навчально-професійна діяльність.

 До  новоутворенням юності І.Кон відносить  розвиток самостійного логічного  мислення, образної пам'яті, індивідуального стилю розумової діяльності,інтерес до наукового пошуку. Найважливішим новоутворенням цього періоду є розвиток самоосвіти, тобто самопізнання,а суть його - установка по відношенню до самого себе.Вона включає пізнавальний елемент (відкриття свого «Я»), понятійний елемент (подання про свою індивідуальність, якостях і сутності) і оціночно-вольовий елемент (самооцінка, самоповага).Розвиток рефлексії, тобто самопізнання у вигляді роздумів над власними переживаннями, відчуттями і думками обумовлює критичну переоцінку раніше сформованих цінностей і сенсу життя - можливо, їх зміна і подальший розвиток.

Сенс  життя - це найважливіше новоутворення  ранньої юності. І. Кон відзначає, що саме в цей період життя проблема сенсу життя стає глобально всеосяжно з урахуванням ближньої і дальньої перспективи. Також важливим новоутворенням юності є поява життєвих планів, а в цьому виявляється установка на свідоме побудова власного життя як прояв початку пошуку її сенсу.

     В юності людина прагне до самовизначення як особистість і як людина, включена в суспільне виробництво, в трудову діяльність. Пошук професії - найважливіша проблема юності. Знаменно, що в юності деяка частина молоді починає тяжіти до лідерства як майбутньої діяльності. Ця категорія людей прагне навчитися впливати на інших і для цього вивчає соціальні процеси, свідомо Рефлексуючи на них.

     Юність, знаходячи потенціал особистості, що входить у пору другого народження, починає відчувати звільнення від  безпосередньої залежності тісного  кола значимих осіб (рідних і близьких людей). Ця незалежність приносить найсильніші переживання, захльостує емоційно і створює величезну кількість проблем.Для того щоб дійти до розуміння відносності будь-якої незалежності, для того щоб цінувати родинні зв'язки та авторитет досвіду старшого покоління, юності належить духовний шлях біблійного блудного сина через важкі, нестерпно важкі переживання відчуження від кола значущих людей,через глибинні рефлексивні страждання і пошук справжніх цінностей до повернення в новій іпостасі - тепер уже як дорослого,здатного проідентифіковано себе зі значимими близькими і тепер вже остаточно прийняти їх як таких. Саме дорослий, соціально зріла людина несе в собі постійність світогляду, ціннісних орієнтацій, органічно поєднують у собі не тільки «незалежність», а й розуміння необхідності залежності - адже особистість несе в собі буття суспільних відносин [3]. Юність, знаходячи потенціал особистості, що входить у пору другого народження, починає відчувати звільнення від безпосередньої залежності тісного кола значимих осіб (рідних і близьких людей).Ця незалежність приносить найсильніші переживання, захльостує емоційно і створює величезну кількість проблем.Для того щоб дійти до розуміння відносності будь-якої незалежності, для того щоб цінувати родинні зв'язки та авторитет досвіду старшого покоління, юності належить духовний шлях біблійного блудного сина через важкі, нестерпно важкі переживання відчуження від кола значущих людей,через глибинні рефлексивні страждання і пошук справжніх цінностей до повернення в новій іпостасі - тепер уже як дорослого,здатного проідентифіковано себе зі значимими близькими і тепер вже остаточно прийняти їх як таких.Саме дорослий, соціально зріла людина несе в собі постійність світогляду, ціннісних орієнтацій, органічно поєднують у собі не тільки «незалежність», а й розуміння необхідності залежності - адже особистість несе в собі буття суспільних відносин [3]. 

1.3 Розгляд мотиваційної сфери студента в дослідженнях зарубіжних і вітчизняних психологів

     Мотивація є однією з фундаментальних проблем, як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології. Її значущість для розробки сучасної психології пов'язана з аналізом джерел активності людини, спонукальних сил його діяльності, поведінки.Відповідь на питання, що спонукає людину до діяльності, який мотив, «заради чого» він її здійснює, є основа її адекватної інтерпретації.«Коли люди спілкуються один з одним ... то, перш за все, виникає питання про мотиви, спонукань, які штовхнули їх на такий контакт з іншими людьми, а також про ті цілі, які з більшою чи меншою усвідомленістю вони ставили перед собою» [6, с.12 - 13]. У самому загальному плані мотив це те, що визначає, стимулює, спонукає людину до вчинення будь-які дії, включеного в визначається цим мотивом діяльності.

     Складність і багатоаспектність проблеми мотивації обумовлює множинність підходів до розуміння її сутності, природи, структури, а також до методів її вивчення (Б. Г. Ананьєв, С. Л. Рубінштейн, М. Аргайл, В. Г. Асєєв, Л.І. Божович, К. Левін, А. Н. Леонтьєв, З. Фрейд та ін.)Істотно підкреслити, що основним методологічним принципом, що визначає дослідження мотиваційної сфери у вітчизняній психології, є положення про єдність динамічної (енергетичної) і змістовно-смисловий сторін мотивації.Активна розробка цього принципу пов'язана з дослідженням таких проблем, як система відносин людини (В. Н. Мясищев), співвідношення змісту і значення (О. М. Леонтьєв), інтеграція спонукань і їх смисловий контекст (С. Л. Рубінштейн), спрямованість особистості і динаміка поведінки (Л. І. Божович, В.Е.Чудновський), орієнтування в діяльності (П. Я. Гальперін) і т.д. [14].

       У вітчизняній психології мотивація  розглядається як складний багаторівневий  регулятор життєдіяльності людини - її поведінки, діяльності. Вищим рівнем цієї регуляції є свідомо-вольовий.Дослідники відзначають, що «... мотиваційна система людини має набагато більш складну будову, ніж простий ряд заданих мотиваційних констант.Вона описується виключно широкою сферою, що включає в себе і автоматично здійснювані установки, і поточні актуальні прагнення, і область ідеального, яка в даний момент не є актуально діючої, але виконує важливу для людини функцію,даючи йому ту смислову перспективу подальшого розвитку його спонукань, без якої поточні турботи повсякденності втрачають своє значення »[3,с.122]. Все це, з одного боку, дозволяє визначати мотивацію як складну, неоднорідну багаторівневу систему збудників, що включає в себе потреби, мотиви, інтереси, ідеали, прагнення, установки, емоції, норми, цінності і т.д., А з іншого, - говорити про полімотівірованность діяльності, поведінки людини і про домінуючий мотив в їх структурі.

     Розуміється як джерело активності і одночасно  як система побудників будь-якої діяльності мотивація вивчається в самих різних аспектах, в силу чого поняття трактується авторами по-різному. Дослідники визначають мотивацію як один конкретний мотив, як єдину систему мотивів і як особливу сферу, що включає в себе потреби, мотиви, цілі, інтереси в їх складному переплетенні і взаємодії. [7].

     Трактування «мотиву» співвідносить це поняття  або з потребою (драйвом) (Ж. Ньютенн, А. Маслоу), або з переживанням цієї потреби і її задоволенням (С. Л. Рубінштейн), або з предметом потреби. Так, в контексті теорії діяльності О.М.Леонтьєва термін «мотив» вживається не для «позначення переживання потреби, але так, що означає те об'єктивне, у чому ця потреба конкретизується в даних умовах і на що спрямовується діяльність, як на спонукає її» [8, с. 225]. Зазначу, що розуміння мотиву як «опредмеченной потреби» визначає його як внутрішнього мотиву, що входить в структуру самої діяльності.

       Найбільш повним є визначення  мотиву, запропоноване одним з  провідних дослідників цієї проблеми - Л. І. Божович. Згідно Л.І.Божович,  в якості мотивів можуть виступати предмети зовнішнього світу, уявлення, ідеї, почуття і переживання, словом, все те, в чому знайшла втілення потреба [9, с. 41-42]. Таке визначення мотиву знімає багато суперечностей у його тлумаченні, де об'єднуються енергетична, динамічна і змістовна сторони.При цьому підкреслимо, що поняття «мотиву» вже поняття «мотивація», яке «виступає тим складним механізмом співвіднесення особистістю зовнішніх і внутрішніх чинників поведінки, який визначає виникнення, напрямок, а також способи здійснення конкретних форм діяльності» [10].

     Найбільш  широким є поняття «мотиваційної  сфери», що включає й афективну, і  вольову сферу особистості (Л. С. Виготський), переживання задоволення  потреби.У загальпсихологічним контексті  мотивація являє собою складне  поєднання, «сплав» рушійних сил поведінки, що відкривається суб'єкту у вигляді потреб, інтересів, включень, цілей, ідеалів, які безпосередньо детермінує людську діяльність [11]. Мотиваційна сфера або мотивація в широкому розумінні слова з цієї точки зору розуміється як стрижень особистості, до якого «стягуються» такі її властивості, як спрямованість, цінні орієнтації, установки, соціальні очікування, домагання, емоції,вольові якості та інші соціально-психологічні характеристики.«Поняття мотивації у людини ... включає в себе всі види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, цілі, потяги, мотиваційні установки або диспозиції, ідеали і т.д.» [12]. Таким чином, можна стверджувати, що, незважаючи на різноманітність підходів мотивація розуміється більшістю авторів як сукупність, система психологічно різнорідних факторів, що детермінують поведінку і діяльність людини.