Професіографічний метод дослідження трудової діяльності особистості

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут заочного та дистанційного  навчання

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З  ДИСЦИПЛІНИ:

“ Психологія праці ”

на тему:

“ Професіографічний метод дослідження трудової діяльності особистості ”

                                                                                             

                                                                

 

 

                                                                                     Виконав студент  3 курсу ІЗДН

                                                                                          Харченко О.О.

                                                                                               напрям   6030102                                                                                                                група №  ПС-302з

                                                                                       № зал.кн.    18.10.0500

 

Київ 2013р.

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра авіаційної психології

Завдання 

на виконання курсової роботи

з дисципліни “ Психологія праці “

студента Харченко Олександра Олександровича

 

Тема курсової  роботи : «Професіографічний метод дослідження трудової діяльності особистості»

Етапи роботи:

  • аналіз літератури з обраної теми;
  • конструювання професіографічної анкети;;
  • підбір фахівців-експертів і їх інструктування;
  • організація анкетування;
  • обробка та інтерпретація даних;
  • складання загальної характеристики професії на основі отриманих даних.

 

 

 

4. Завдання  видав __________________________________        

5. Завдання  прийняв ________________________________

 

 

Реферат

Пояснювальна записка до курсової роботи “ Професіографічний метод дослідження трудової діяльності особистості ” 40 стор. 9 джерел літератури.

Предмет дослідження – вивчення основних характеристик професії інженера - проектувальника аеродромів, професійно важливих якостей.

Мета дослідження – проведення професіографічного дослідження професії інженер - проектувальник аеродромів для отримання повного уявлення про професії.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання:

1) проаналізувати літературу по  професії інженер-проектувальник  аеродромів;

2) провести анкетування представників  професії;

3) за підсумками роботи, скласти загальну характеристику професії інженер-проектувальник аеродромів.

Методологічне обґрунтування дослідження.

 Для збору даних були використані наступні методи:

1) Соціологічні (анкета, спрямована  на найбільш повний опис професії  інженер-проектувальник аеродромів, що складалася з 22 питань, що стосуються особливостей роботи, можливих труднощів, професійно важливих особистісних якостей.(додаток 1)

2) Аналіз літератури за фахом  інженер-проектувальник аеродромів.

 

      

 

 

Зміст

Bступ...............................................................................................................5

Розділ 1. Психологічне вивчення професій

1.1. Професіографія та її цілі.........................................................................6

1.2. Принципи і методи професіографії.........................................................9

1.3. Особистісні методи професіографії.......................................................17

1.4. Використання професіограм у  виробничій і психологічній практиці...24

Розділ 2. Професіографічне дослідження діяльності інженера-проектувальника аеродромів

2.0. Опис профессіологічних  якостей інженера-проектувальника аеродромів..............................................................................................................26

2.1. Загальна характеристика праці...............................................................31   2.2. Типи мислення.........................................................................................33     2.3. Вимоги до психічних процесів..........................................................33          2.4.   Вимоги до емоційно-вольової сфери.......................................................34     2.5.   Медичні протипоказання..........................................................................35  2.6. Професійно-важливі якості..........................................................................35 Висновок..........................................................................................................37

Список використаної літератури...................................................................39

Додаток.............................................................................................................40

 

 

 Вступ

У світі існує величезна кількість професій, вони охоплюють різні сфери людської діяльності, постійно змінюються разом з розвитком суспільства, науки і техніки, але при цьому багато професії зберігають свої головні ознаки і супроводжують людство впродовж століть.

Актуальність дослідження. В даний час найбільш комфортним і швидким засобом пересування є літак. По всій країні будуються нові аеропорти. До складу кожного аеропорту входить аеродром. Для його спорудження наймаються спеціально навчані люди, інженери-проектувальники аеродромів. Вони повинні за ескізами архітекторів, за допомогою спеціальних комп'ютерних програм і креслень, розрахувати аж до дрібниць, таких як бічні ліхтарі на посадковій смузі, всі деталі. Даною діяльністю займається КиєвАвіаПроект. Інженери-проектувальники аеродромів, які працюють у цій установі, вирішують питання по реконструкції, спорудження та розвитку аеродромів по всій Україні. Вони займаються розрахунком і розробкою нових типів аеродромних конструкцій, питаннями експлуатаційного утримання аеродромів, оцінкою стану аеродромних покриттів , проблемами екології, розробкою екологічних паспортів, розробкою бізнес-планів, і т.п.

У ході дослідження було опитано 24 особи ( працівників відділу проектування ТОВ КиєвАвіаПроект ) у віці від 22 до 66 років (з них 17 чоловіків і 7 жінок), що працюють в сфері проектування аеродромів. Всі респонденти мають освіту інженер-будівельник. Одна людина отримує додаткову освіту. 19 осіб з 24 проходять різні курси підвищення кваліфікації. 
Розділ 1. Психологічне вивчення професій

1.1. Професіографія та її цілі

Професіографія — технологія вивчення вимог, які пред'являються професією до особистісних якостей і психофізичних можливостей людини, її використовують з метою розроблення інформаційних, діагностичних, корекційних і формуючих методичних посібників і практичних рекомендацій для забезпечення взаємовідповідності людини і професії. Професіографія забезпечує формулювання практичного завдання й організацію його вирішення з метою оптимізації і підвищення ефективності професійної праці. Професіографія охоплює різні сторони конкретної професійної діяльності — соціальні, соціально-економічні, історичні, технічні, технологічні, правові, гігієнічні, психологічні, психофізіологічні та соціально-психологічні. Детальність їх вивчення залежить від соціального замовлення.

  • Інформаційна професіографія спрямована на забезпечення профорієнтаційної роботи, охоплює всі названі характеристики, але подає їх узагальнено, коротко, описово.
  • Корекційна професіографія спрямована на підвищення безпеки професійної праці, детально й аналітично описує тільки ті характеристики, які є основними джерелами загрозливої поведінки людини в цій сфері.
  • Діагностична професіографія — забезпечує організацію професійної психо-діагностики, зорієнтована на вивчення технічних, правових, технологічних, психологічних, психофізіологічних і соціально-психологічних характеристик праці тільки на тих етапах роботи, від яких більшою мірою залежить кінцевий результат і на яких потрібні найвищі показники швидкості, точності діяльності та відповідальності за виконання завдання.
  • Формуючу професіографію використовують у процесі професійного навчання, вона охоплює соціально-економічні, історичні, правові характеристики професії в загальних рисах, з детальним аналітичним опрацюванням технічних і технологічних сторін конкретної професійної діяльності.

Професіографія містить  комплекс методів вивчення професійної  діяльності, в тому числі — методи збору емпіричних даних (вивчення документації, спостереження, опитування, продуктів  діяльності та методів біографічного і трудового експерименту) їх аналізу (методу та експертної оцінки, якісного аналізу емпіричних даних, статистичного аналізу), а також методи психічної інтерпретації (структурно-системний аналіз і функціонально-структурний аналіз) [3; 5; 6].

Будь-яке дослідження  в галузі психології праці, які б  завдання — теоретичні або практичні  — перед ними не стояли, розпочинається вивченням конкретної професійної  діяльності.

Багатоаспектний і різноманітний  процес аналізу роботи починається  зі збирання основних відомостей про неї, про складові її частини та матеріальні передумови, які потрібні або важливі для практичної діяльності психолога. Зібрану інформацію класифікують, аналізують, критично оцінюють і відповідно систематизують. На підставі цього складають у письмовому вигляді огляд, який має повну характеристику виду праці, який досліджують.

Методику і техніку  одержання, опрацювання значимих із погляду психології характеристик  праці позначають поняттям психологічна професіографія.

Професіографія — це визначення завдань, які становлять зміст роботи та визначення здібностей, знань, умінь і відповідальності, що вимагають від робітника успішного виконання певної роботи або здійснення відповідної діяльності. Тобто, професії і спеціальності за вимогами, які пред'являються працівникові.

Психографія — це не тільки метод психології. Це загальний метод аналізу, опису трудової діяльності й умов праці.

Комплексний, систематизований, короткий і багатосторонній опис виду роботи, який призначений для  проведення психологічного вивчення праці і використання в подальшій практичній діяльності, називається психологічною професіографією.

Послідовність проведення досліджень при застосуванні психографічного  методу.

Важливою частиною професіограми  є психограма, яка є психологічним аналізом структури професіональної діяльності. Зміст і об'єм професіограми залежить від мети, з якою вивчають професії. Метою може бути профвідбір, профорієнтація, профконсультація, виробниче навчання, раціоналізація режиму й умов праці.

 

1.2. Принципи і методи професіографії

Методика психологічної професіографіі (рис.1). Професіографія розпочинається зі збору даних про роботу, яку вивчають. Всі ці дані групують відповідно до чотирьох груп питань.

  1. Яку професію (спеціальність, посаду) аналізують і описують?Що є предметом і метою цієї роботи? Які види діяльності вона містить і як вони взаємопов'язані між собою? Які умови й можливості надає робота для повного використання продуктивності праці нормальної людини?
  2. Що стримує нормальний розвиток психічних процесів або обмежує застосування здібностей? Чим зумовлена ефективність праці? Які основні об'єктивні передумови хороших результатів роботи?
  3. Які зовнішні фактори позитивного або негативного характеру впливають на психіку людини на цьому робочому місці? Що може ефективно вплинути на психічну працездатність і продуктивність? Що покращує і розвиває або навпаки, порушує психічні функції і стримує розвиток здібностей, негативно впливає на них?
  4. Які особливості або виняткові вимоги до психіки людини пред'являє ця робота? Які здібності й особливості є передумовою успішного виконання роботи і які якості не застосовують у цій діяльності, а в деяких випадках вони просто непотрібні? Які з найважливіших суб'єктивних детермінант є показниками високої продуктивності?

Вивчаючи відповідну роботу, психолог ставить детальні запитання і з їхніх відповідей відбирає інформацію, яку використовує як основний матеріал для професіограми (відповідно до її виду та мети використання). Основа фундаментального опису складається з 16 запитань; у відповідях на них є важливі дані для професіограми (їхню залежність оформляють так: запитання...? = відповідь на нього...):

1. Як називається робота  і в чому вона полягає? (Іншими  словами, що виконується?) = назва  роботи, спеціальності, професії, посади можливого робочого місця — опис існуючих характеристик і видових особливостей праці.

2. Якою є ефективність  і мета роботи? (Що виготовляють  і з якою метою?) = мета роботи: продукція, послуги; значення  роботи: цінність і важливість  продукції або надання послуг для організації підприємства та всього народного господарства.

3. Що є предметом  праці? (З чого виготовляють, над  чим і з чим працюють) = матеріал, сировина, напівфабрикати; нематеріальні  джерела — інформація, письмові  дані та документи; обслуговування, надання послуг — допоміжна діяльність.

4. Яким способом виконують  роботу? (Як це робиться?) = технологічний  процес, трудовий процес, операція, завдання.

5. На підставі чого  виконується ця робота? (На якій  підставі це робиться?) = підставою  для виконання роботи можуть бути: виробнича документація, рисунки, вказівки, детальні технологічні інструкції, плани, розрахунки; опосередкована інформація, інструкції, опис, накази.

6. Які критерії оцінки  результатів праці? (На підставі  чого оцінюють якість і ефективність праці?) = критерії, оцінки, норми, ліміт, затрати часу, кваліфікаційні розряди.

7. Яка кваліфікація  вимагається для роботи? (Що треба  вміти, знати?) = необхідна освіта, практичний досвід, який вимагають,  майстерність, спеціалізація.

8. За допомогою яких засобів виконують роботу? (Чим виконують?) = інструменти, машини, допоміжні засоби, апаратура, засоби управління.

9. В яких умовах  виконують роботу? = виробниче середовище: умови праці та параметри робочого  місця (просторові, гігієнічні, естетичні  тощо).

10. Яка організація  праці? (Коли і яким способом  виконують роботу?) = організація  виробничого процесу, графік роботи  і розклад змін, режим праці  та відпочинку, баланс робочого  часу.

11. Яка кооперація праці? (Хто, що і з ким робить?) = розподіл виробничих завдань, повноважень і відповідальності в трудовому колективі, визначена субординація — керівник, підлеглі, система керівництва й управління первинними виробничими колективами; характеристика соціального середовища та мікроклімату на виробництві.

12. Яка інтенсивність праці? (Як багато, наскільки швидко або повільно, як часто виконують роботу?) = кількість роботи, її важкість, швидкість, темпи, норми часу, тривалість навантаження, варіабельність праці — монотонність, систематичність, циклічність, ритмічність.

13. Які загрозливі та  відповідальні моменти трапляються  на виробництві? (Що може трапитись  на роботі?) = неполадки, матеріальні  втрати, штрафи за низьку якість  або зрив термінів доставки  продукції, аварії обладнання, травми, профзахворювання, збитки для народного господарства країни.

14. Як впливає праця  на працівника? (Чим корисна й  чим шкідлива вона для людини?) = позитивний і негативний вплив  матеріальних, організаційних і  соціальних факторів на особистість  (у комплексі).

15. Яку користь приносить праця робітникові? (Скільки він заробляє?) = заробітна плата, премії, натуральні видачі, різні пільги, моральне задоволення від праці, громадське визнання працівника.

16. Які умови, вимоги  й обмеження характерні для  роботи? (Хто може, а хто не повинен  її виконувати?) = адміністративно-правові, політичні, медичні, громадські й інші детермінанти [6].

Етапи психологічної  професіографіі.

  1. Ознайомлення з особливостями трудової діяльності. Професіографічний, отже, на підставі спостережень, вивчення документів, акцентування і бесіди зі спеціалістами.
  2. Виділення операцій. Складання схем, які характеризують інформаційну структуру операції. Орієнтовна кількісна характеристика деяких особливостей операції.
  3. Детальний аналіз операції з виділенням складових її психофізіологічних елементів. Складання алгоритму операції в різних формах (опис, кінематичний графік тощо).
  4. Проведення психофізіологічних досліджень трудового процесу. Експериментальна оцінка окремих елементів процесу.
  5. Експериментальна оцінка рівнів розвитку професійно-важливих якостей. Визначення нижнього порогу розвитку здібностей, нижче якого людина є професійно непридатною.
  6. Узагальнення матеріалу та підготовка рекомендацій, які спрямовані на підвищення ефективності праці, підбір і правильне розміщення кадрів на виробничій ділянці.

Психограма. Психофізіологічні функції й аналізаторні системи, які перебувають під постійним навантаженням і які мають найбільшу важливість для забезпечення процесу роботи. Пороги відчуттів (абсолютні та диференційні).

Характеристика динаміки введення в роботу різних аналізаторів, їх взаємодія, міра напруженості в різні періоди часу. Характеристика їхньої необхідної лабільності (рухливості).

Просторове сприймання та способи  його організації. Найважливіші характеристики уваги та способи її організації.

Характеристика параметрів швидкості, точності, координаційної складності операцій, які виконують. Темп діяльності, стійкість моторних відповідей при  довготривалому їх повторенні.

Переважаючий вид установки  в цій діяльності (установки на швидкість, точність, надійність, безпеку).

Швидкість формування та переробки  навичок. Міцність психомоторних навичок.

Особливості зберігання інформації. Обсяг і характер матеріалу для  запам'ятовування. Вимоги до пам'яті (довготривалої, короткотривалої, оперативної).

Характеристика відповідних способів переробки інформації, прийняття  рішень. Вимоги до широти та чіткості асоціативної швидкості розумових операцій, продуктивності мислення, його гнучкості та критичності.

Вимоги до надійності в роботі: а) допустимі кількісні відхилення від заданого значення; б) допустимі коливання часу виконання дій. Характеристика типових помилок у роботі:

  1. За кількісною ознакою.
  2. За якісною ознакою.
  3. За мотивацією (у результаті негативного ставлення до роботи, яку виконують, при позитивній мотивації).
  4. У міру усвідомленості.
  5. Залежно від інформаційного навантаження (у результаті надмірного обсягу або швидкості надходження інформації, недовантаження, монотонності в роботі, шумів відсутності шумів).
  6. Залежно від функціонального стану спеціаліста (якщо нормальний стан організму, в результаті втоми, дії факторів середовища, емоційного впливу, або патологічного процесу).

Наявність і частота ситуацій, які  спричиняють емоційну напругу, вимагають  великих вольових зусиль, більшої  відповідальності (ситуації, які різко змінюються, вимагають роботи в умовах дефіциту або збитковості часу інформації, робота в умовах загрози життю). Вимоги до емоційної стійкості.

Вимоги до вольових якостей і  рис характеру (сміливість, рішучість, наполегливість, самоволодіння, кмітливість, впевненість у власних силах).

Особливості професійного спілкування  і вимоги до комунікативних рис особистості.

Отже, на підставі аналізу психологічної  складності важливих елементів професії, які вивчають або представляють:

  1. психологічні якості, які мають вирішальне значення;
  2. необхідні та бажані якості;
  3. небажані психічні якості;
  4. психічні якості, які несумісні з професійною діяльністю, яку вивчають;
  5. комплекс різних психічних елементів, що визначають успіх діяльності, яку вивчають.

Потім формують вимоги до психічних  якостей працівника. Ці вимоги можна поділяти за двома критеріями (бажані й байдужі) або за трьома — п'ятьма критеріями, наприклад:

  1. +++ бажана висока міра розвитку якості;
  2. ++ задовольняють середні дані;
  3. + байдуже;
  4. - частково небажані;
  5. - - небажані;
  6. - - - несумісні з професією.

У заключній частині розглядають  можливості виховання та компенсації  психофізіологічних якостей, які важливі  для успішної професійної діяльності у відповідній галузі та дають  рекомендації з безконфліктної переорієнтації особистості для випадку непоборного протиріччя між позитивною мотивацією до діяльності та невідповідністю властивостей індивіда її вимогам.

Описові характеристики професії бажано доповнити кількісними оцінками елементів професійної діяльності. Наприклад, за кордоном розповсюдження отримав запитальник PAQ (Position Analysis Questionnaire), який призначений для оцінки 182 елементів професійної діяльності. Елементи ділять на шість категорій (у дужках наведено приклади): вид інформації, яка подається, (друкований текст), процес її опрацювання (кодування), робочі дії (робота на пульті керування), взаємодія з іншими працівниками (мовний обмін), умови праці (рівень шуму), інші характеристики професійної діяльності (відповідальність за безпеку інших учасників виробництва). Вираженість елементів у конкретній професії оцінюють експерти за допомогою оцінюючих шкал (рейтинг), в основу яких покладено різні критерії, значимість для досягнення мети діяльності, час який затрачують, ймовірність (стосовно безпеки), міра використання, характерність елементів для професії, спеціальні шкали для оцінки елементів. Оцінюють декілька експертів.

Є й інші підходи. Наприклад, Е. Мак  Кортік й інші автори (1957) застосували  факторний аналіз для виділення типових професійних вимог.

4 тис. професій оцінювали за 44 оцінюючими шкалами (бальні оцінки від 2 до 9 градацій). Оцінювали показники, які відображають різні аспекти професійної діяльності: необхідну підготовку; значимість психомоторних, інтелектуальних факторів, особливості фізичного розвитку, динамічних характеристик діяльності, спілкування з людьми, типові психофізіологічні стани; особливості переробки інформації; зацікавлення, які реалізують у діяльності, несприятливі санітарно-гігієнічні умови праці. Потім проводили факторний аналіз із повертанням (кутове рішення). У результаті виділили ряд факторів професійних вимог: освіта, професійна підготовка і розумовий розвиток; здатність до точних прецизійних операцій; швидкість і спритність; естетичне сприймання, здатність до ручної праці; комунікабельність, важкість праці. Для кожного фактора знайшли рівняння регресії для обчислення оцінок за чотирма показниками, які мають найбільші факторні навантаження. Для кожної з 4 тис. професій обчислили оцінки за виявленими факторами. Для кожного фактора визначали два рівні оцінок (один із них — трьома рівнями). Професійні вимоги окремих професій визначали поєднанням факторних оцінок, які розподіляли порівну. За допомогою ЕОМ комбінації професійних вимог, характерних для різних професій, сортували на групи, що збігаються, і одержали 115 паттернів(зразків), які охоплювали різну кількість критеріїв (у 33 містилося 88 % професій). Це один із можливих підходів до класифікацій професій.

Для класифікації професій використовують також методи кластерного аналізу  й інші математичні алгоритми (зокрема, методи розпізнавання образів). Мірою схожості професій може бути коефіцієнт:

де  −кількість завдань, які збігаються; − кількість завдань, які притаманні тільки першій професії; − кількість завдань, що притаманні тільки другій пофесії.

 

1.3 Особистісні  методи професіографії

Особистісні методи призначені для  професіографії та профвідбору. Вони повністю ґрунтуються на понятійному аналізі  диференційної психології, психології здібностей і особистості, а також на багатомірності у статистичному аналізі та психологічному шкалуванні.

Особистісні професіографічні методи призначені для оцінки та прогнозування  успішності (ефективності) професійної  діяльності. Успішність розглядають  як деяку випадкову величину Y, яка залежить від значень Хі (де і =1,2,..., N), властивостей (якостей), що характеризують особистість. Для особистісних методів специфічними є два способи опису: за допомогою рівняння успішності та структурограми.

Рівняння успішності — це множинна регресія в стандартному масштабі:

(1)                                        

де  − кількісне значення успішності (в одиницях стандартного відхилення); − кількісне значення -ї властивості особистості (також в одиницях стандартного відхилення); − вагові коефіцієнти, які виражають міру позитивного або негативного впливу -ї властивості на успішність,

Рівняння (1) можна застосовувати  під час вивчення окремого індивіда та групи спеціалістів, а також для індивідуальної оцінки групових професіональних рівнів.

Структорограма — це графік, за допомогою якого властивостям особистості зіставляється число Розрізняють базову й індивідуальну структурограми. Базова структурограма виражає групові рівні виявлення властивостей у колективі спеціалістів або в популяції спеціалістів (рис. 2).

 

Індивідуальна структурограма виражає  індивідуальний рівень цих властивостей на фоні групових рівнів. Побудова базової структурограми може ґрунтуватися на невеликій вибірці (30—50 спеціалістів) і на значній за обсягом вибірці(сотні й більше професіоналів).

Вибір базових властивостей можна  починати від "професії" і від "особистості''. Вибір базових  властивостей від "професії" ґрунтується на уявленнях про деяку систему професійних вимог і про спеціальні здібності, якими працівник повинен оперувати відповідним чином, щоб задовольнити ці вимоги. Систему таких вимог й адекватних здібностей визначають експертним шляхом. Наприклад, для діяльності керівника пропонують такий перелік властивостей: досвідченість, авторитет, чесність, правдивість, турбота про людей, здатність об'єктивно оцінювати людей, почуття нового, знання справи, особиста професійна кваліфікація, вміння тримати слово, схильність й уміння давати поради, радитися з клієнтом, колегами, здатність до керування справою, ініціатива, тактовність, здатність орієнтуватися в складних обставинах, наполегливість, уміння організовувати свою роботу, неспішність й обдуманість під час вирішення питань, оперативність при прийнятті рішень, оперативність у виконанні доручень, гнучкість розуму, емоційна врівноваженість, пунктуальність. Тому при такому виборі базових властивостей (факторів) коефіцієнта у рівнянні (1) будуть позитивними і ніякі рівні успішності на базовій структурограмі не характеризують як негативні. Здібності здебільшого позитивно корелюють з професійною успішністю [4].

Суттєвим для вибору від "професії" є те, що базові властивості відбирають із кількості властивостей, які доступні зовнішньому спостереженню і які формують фенотип особистості (див. рис.2), за яким схований її генотип, утворений набагато меншою кількістю "глибинних" властивостей (факторів), що зумовлюють всі фенотипні властивості, а, отже, й успішність професійної діяльності.

Дослідницька стратегія, яку використали  під час розроблення запитальника "шістнадцяти особистісних факторів", 16 РF Кеттела. Найдетальніше спробував  описати факторну фенотипну структуру  особистості Р. Кеттел, в методиці "запитальника" якого виділено 16 найпоширеніших і 4 специфічні фактори особистості. Для кожного з них визначено підмножини релевантних фенотипних властивостей і складено запитальники, за сукупністю яких відбувається процедура заміру індивідуального рівня виявлення кожного фактора. Розглянемо один із найпоширеніших факторів, фенотипні властивості якого ним зумовлені, і питання, відповіді на які ("так" або "ні") в неявній формі характеризують ці властивості (рис. 3):

Наприклад, запитання, які тестують фактор С (табл. 1)

Таблиця 1. Фактор С (сила "Я")

Позитивний  полюс

Негативний  полюс

(С+)

(С-)

Сила Я

Слабкість Я

Емоційна стійкість

Емоційна нестійкість

Вільний від  невротичних станів

Має багато невротичних  симптомів

Неіпохондричний, не виявляє турботи про стан здоров'я

Іпохондричний, турбота про стан здоров'я

Інтереси постійні, спокійний

Перемінний, нестійкий  в інтересах, нервовий

Реалістичний  у ставленні до життя і визначенні емоцій

Ухиляння від  відповідальності життя

Спрямований, упертий

Не доводить справи до кінця

Уміє тримати  себе в руках

Нестриманий

Безтурботний

Тривожний

Надійний (вірний)

Ненадійний


Чи є у вас достатньо енергії  в той момент, коли вона більше всього потрібно? Часто ваше здоров'я заставляє  змінювати власні плани? Ви спите міцно? Не розмовляєте і не ходите уві сні? Чи часто у вас бувають яскраві сновидіння, що ви прокидаєтесь? Чи відчуваєте ви інколи спонукання безцільно перерахувати які-небудь предмети? Ви загалом задоволені своїми батьками? Вам дуже важко сказати собі "ні" тоді, коли ваші бажання нездійсненні? Ваші емоції штовхають вас інколи на такі дії, які ви самі від себе не очікуєте?

Професіографічний метод дослідження трудової діяльності особистості