Програмоване навчання

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ПРОГРАМОВАНОГО НАВЧАННЯ

1. Історія розвитоку програмованого навчання
2. Суть програмованого навчання

РОЗДІЛ 2.  ВИДИ ПРОГРАМОВАНОГО НАВЧАННЯ

2.1. лінійна система  програмованого навчання 

2.2 Розгалужена система  програмованого навчання

2.3. Шеффілдська система  програмованого навчання

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ПРОГРАМОВАНОГО НАВЧАННЯ

Висновок

Список використаної літератури

Вступ 

Актуальність дослідження. Існує велика кількість активних та інтерактивних технологій навчання. Вони використовуються на різних етапах уроку: під час первинного оволодіння знаннями, під час закріплення й удосконалення, під час формування вмінь та навичок. Їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити цілий урок з використанням окремої технології. Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення

    Загальноосвітні навчальні заклади пройшли довгий шлях історичного розвитку. З одного боку, вони вплинули на збереження й прогрес культури й суспільства в цілому, з іншого боку на собі відчули багато змін, що відбувалися в науці, культури всіх країн. Труднощі виникають із тим, що в навчальному плані шкіл збільшується число досліджуваних дисциплін, скорочується час на вивчення деяких класичних дисциплін, шкільних предметів. У їхнє число попадає й історія. Ці обставини створюють базу для нових теоретичних досліджень в області методики історії, вимагає пошуку інших підходів в організації навчального прогресу. На сучасному етапі розвитку утворення виникла необхідність відновлення методів, засобів і форм організації навчання. Це тісно повязано з розробкою й впровадженням у навчальний процес нових педагогічних технологій.Основними чинниками ефективного впровадження сучасних технологій навчання впливають не тільки на збереження вже наявного досвіду, а на його трансформацію й перехід в іншу якість. Застосування активних та інтерактивних технологій навчання сприяє розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів учнів.  На уроках історії, де використовуються ці технології, діти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу. В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань. Саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати конкретні рішення. На  сучасному етапі формування суспільства виникає нагальна потреба використання сучасних технологій навчання в освітній діяльності.

     Таким чином, виходячи з актуальності теми дослідження метою даної роботи є теоретичний та емпіричний аналіз сучасних технологій навчання.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1. Розглянути проблеми організації програмованого навчання в методичній літературі та в розробках педагогів інноваторів;

2. Провести аналіз сполучення  інноваційних і традиційних форм у навчанні історії;

3. Висвітлити принципи програмованого  навчанння ;

Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості програмованого викладання історії.

Обєктом дослідження виступає методика використання програмованого навчання історії

Дане дослідження виходить з гіпотези, що ефективність організації навчальної діяльності учнів загальноосвітньої школи під час викладання історії буде забезпечена за умови використання програмованого навчання Обсяг курсової роботи 32 сторінки

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ПРОГРАМОВАНОГО НАВЧАННЯ

3. Історія розвитоку програмованого навчання

Програмоване навчання – це навчання за заздалегідь розробленою  програмою, у якій передбачені дії як учнів, так і педагога (або навчальної машини, що замінює його дії).

     З середини 50-х нашого століття програмоване навчання стала предметом інтенсивних досліджень у різних країнах світу, насамперед у США, СРСР і Великобританії. Багато чого було зроблено для того, щоб надати цим дослідженням планомірного і координованого характеру. У Сполучених Штатах, наприклад, створені спеціальні наукові установи, що займаються проблематикою «нової дидактичної технології ». У Радянському Союзі був організована спеціальна наукова рада з питань програмованого навчання, який координує виконуються в цій галузі роботи численних інститутів, навчальних закладів та наукових товариств. В Англії, у Франції, в Чехословаччині та Німецькій Демократичній Республіці в рамках існуючих науково -дослідних організацій педагогічного та психологічного профілю виділені особливі «робочі групи», завданням яких є проведення в широкому масштабі досліджень в області програмованого навчання, більше того, створені міжнародні дослідницькі колективи . [29.475]

     За останні  роки багато що зроблено і в галузі обміну інформацією, що стосується окремих концепцій програмованого навчання, а також результатів проведених експериментів. Цим цілям послужили з'їзди, конференції та конгреси фахівців, що займаються дослідженнями програмованого навчання як в рамках окремих держав , наприклад в Англії (1966 , 1968 , 1976) або в Польщі (1968 , 1969), так і на міжнародному рівні , наприклад у Чехословаччині (1965 , 1967 , 1970), Радянському Союзі (1964 , 1969 , 1976) , Німецькій Демократичній Республіці ( 1968), Федеративній Республіці Німеччині (щорічні з'їзди , починаючи з 1963 р.), а також організована ЮНЕСКО конференція, в якій взяли участь представники 20 країн ( Варна , 1968), у тому числі і Польща . У ході цих зустрічей була дана критична оцінка перших концепцій програмованого навчання, пройшли дискусії на тему про місце цього навчання в дидактичній системі сучасної школи, аналізувалися основи так званого дидактичного програмування, пророблялися методологічні принципи проводяться в цій галузі досліджень , словом, були зроблені спроби уточнити роль нової технології навчання в цілісній системі навчально - виховних впливів на учнів. Особлива увага зверталася на те, що школа не є єдиною областю застосування програмованого навчання, останнє може бути використано в армії, в промисловості і т. д. На користь цього твердження наводилися результати вже проведених експериментів, що свідчать про різноманітних перевагах введення « нової технології» або « наукової організації навчального процесу» саме в цій області.

    Крім того, з весни 1954 р., тобто з моменту зародження програмованого навчання, багато що було зроблено відносно його опису, аналізу та популяризації. Перелік реферативних видань, присвячених теорії та практиці цього навчання у всьому світі, в кінці 1978 охоплював понад тисячу видань на різних мовах     

    Ідея програмованого навчання була запропонована в 1954  р. психологом Берресом Фредеріком Скіннером для підвищення ефективності управління процесом навчання з використанням досягнень експериментальної психології і техніки. Скіннер закликав педагогічну громадськість підвищити ефективність викладання за рахунок управління процесом навчання, побудови його в повній відповідності з психологічними знаннями про нього. В основі вчення лежить формула біхевіористів SR ( стимул – реакція ) . [29.476]

     Б.Ф. Скіннер  виявив закони , за якими формується поведінка , і на їх основі сформулював закони навчання :

1 . Закон ефекту підкріплення : якщо зв'язок між стимулом  і реакцією супроводжується станом задоволення, то міцність зв'язків наростає, і навпаки. Звідси висновок: у процесі навчання потрібно більше позитивних емоцій.

2 . Закон вправ : чим частіше виявляється зв'язок між стимулом і реакцією, тим вона міцніша ( всі дані отримані експериментальним шляхом).

3 . Закон готовності: на кожного зв'язку між стимулом і реакцією лежить відбиток нервової системи в її індивідуальному, специфічному стані.

В основу технології програмованого навчання Б.Ф. Скіннер поклав два  вимоги :

1. відійти від контролю і перейти до самоконтролю ;
2. перевести педагогічну систему на самонавчання учнів .

    Основним постулатом теорії Б.Ф. Скіннера послужила теза про те, що результат попередньої дії її психологічний ефект, впливає на подальшу поведінку. Отже, самою поведінкою можна керувати шляхом підбору певних підкріплень вірних дій, стимулюючи, таким чином, подальша поведінка в очікуваному руслі.

     Іншим представником американської технології програмованого навчання є Н. Кроудер, він дотримується теорії диференціальної психології. У його схемі S - R - Р зв'язку між стимулом, реакцією і продуктом в пізнавальній діяльності людини характеризуються розумовими операціями на відміну від тварини.

   Американський педагог Норман Кроудер (1921-1998), порахувавши, що в застосуванні  програмованого навчання Берреса Скіннера є корінний недолік, запропонував концепцію розгалуджену систему програмованого навчання, яка була їм реалізована в 50-х роках XX століття Н. Кроудер і його послідовники відносили неврахування різних здібностей учнів. Наприклад, талановиті учні повинні проходити курс більш великими блоками, а не рухатися дрібними кроками, втрачаючи інтерес до навчання . Відповідно, була запропонована концепція розгалуженого програмованого навчання. Переваги управління, програмування в освітньому процесі найбільш повно і теоретично обгрунтовано представлені в навчанні, заснованому на психологічної теорії поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна. У теорії П.Я. Гальперіна процес формування розумові дій проходить 5 етапів:

1. Попереднє ознайомлення з дією, з умовами його виконання .
2. Формування дії в матеріальному вигляді з розгортанням всіх вхідних у нього операцій .
3. Формування дії у зовнішній промови .
4. Формування дії у внутрішній мові .
5. Перехід дії в глибокі згорнуті процеси мислення .

    Спільно з Н.Ф. Тализіній П.Я. Гальперін реалізував цю теорію на практиці в процесі навчання. У результаті проведених П.Я. Гальперіним і його учнями досліджень було встановлено, що:

1. разом з діями формуються чуттєві образи і поняття про предмети цих дій.
2. розумовий план становить тільки один з ідеальних планів .
3. дія переноситься в ідеальний план або цілком, або тільки у своїй   орієнтовною частини.
4. перенесення дії в ідеальний, зокрема розумовий, план вчиняється шляхом відображення його предметного змісту засобами кожного з цих планів і виражається багаторазовими послідовними змінами форми дії ;

д ) перенесення дії в розумовий план, його интериоризация становлять тільки одну лінію його змін і ведуть до перетворення ідеально виконуваного дії в щось, що відкривається в самоспостереження як психічний процес; другі дозволяють управляти формуванням таких властивостей дії, як гнучкість, розумність , свідомість, критичність і т.д. [4 , 17]. Основною характеристикою виконуваних дій П.Я. Гальперін вважав розумність .

    Теорія поетапного формування розумових дій з'явилася фундаментом розробленого Н.Ф. Тализіній нового напрямку - програмування навчального процесу. Його мета - визначення вихідного рівня пізнавальної діяльності учнів , нових формованих пізнавальних дій ; змісту навчання як системи розумових дій, засобів , тобто дій , спрямованих на засвоєння широкого кола знань в плані розгорнутої мови; п'яти основних етапів формування розумових дій , на кожному з яких до дій пред'являються свої вимоги ; розробка алгоритму (системи приписів) дій; зворотній зв'язок і забезпечення на її основі регуляції процесу навчення. [ 1,124 ] .

    Істотними для реалізації напрямки програмування навчання є загальні характеристики дій:

1. за формою : матеріальне , мова "про себе" , розумовий ) ;

2. за ступенем узагальненості ;

3. по мірі розгорнення; по мірі освоєння і тому, чи дається дію в готовому вигляді або освоюється самостійно.

    У  дії виділяються орієнтовні, виконавчі та контрольні функції. Згідно Н.Ф. Тализіній , « будь-яка дія людини являє собою своєрідну мікросистему управління , що включає «Керуючий орган» ( орієнтовна частина дії ) , виконавчий , « робочий орган « (виконавча частина дії ), що стежить і порівнює механізм (контрольна частина дії ) [3 , 66] .

2. Суть програмованого навчання

Процес навчання – специфічна форма пізнання об'єктивної дійсності, оволодіння суспільно-історичним досвідом людства; двосторонній процес взаємопов'язаних діяльностей учителя (діяльності викладання й діяльності з організації й управління навчальною діяльністю учня) і діяльності учнів (учіння), спрямований на оволодіння учнями системою знань з основ наук, вмінь і навичок їх практичного застосування, розвиток творчих здібностей учнів».

    На думку більшості вітчизняних вчених і педагогів , основними недоліками традиційного навчання виступають наступні:

1 . Усереднений загальний  темп вивчення матеріалу.

2 . Єдиний усереднений  обсяг знань , засвоюваних учнями .

3 . Непомірно велика  питома вага знань , одержуваних  учнями в готовому вигляді  через вчителя без опори на самостійну роботу з придбання цих знань.

4 . Майже повне незнання  вчителем ходу засвоєння учнями  повідомляються знань (нема внутрішнього  зворотного зв'язку і слабка  зовнішня зворотний зв'язок) .

5 . Недостатнє стимулювання  пізнавальної активності учнів , опора в основному на вчителя .

6 . Переважання словесних  методів викладу знання , що створюють  об'єктивні передумови розсіювання  уваги .

7 . Утрудненість самостійної  роботи учнів з підручником  через недостатню розчленованості  навчального матеріалу , сухості мови , майже повної відсутності емоційного впливу . [9.23]

    Виникнення програмованого навчання пов'язане із спробою усунути ці та інші недоліки звичайного навчання .

    Програмоване навчання з'явилося в результаті запозичення педагогікою раціональних принципів і засобів управління складними системами у кібернетики, математичної логіки, передбачає розчленування навчального матеріалу і діяльності учня на невеликі порції і кроки, отримання інформації про виконання учнем кожного кроку ( оперативний зворотний зв'язок ) та використання її для зміни стратегії навчання, пристосування навчання до динаміки засвоєння знань, умінь і навичок кожним учнем ( індивідуалізацію темпів навчання ), здійснення навчальним функцій управління процесом навчання. Незважаючи на розбіжності у визначенні програмованого навчання , мета його трактується однозначно - оптимізація управління процесом засвоєння знань учнем. [9 , 141 с.]

Головні ознаки програмованого навчання :

• навчальний матеріал дається невеликими дозами, логічно завершеними , доступними для цілісного сприйняття;
• засвоєння кожної частини навчального матеріалу перевіряється шляхом спеціальних завдань ;
• учень відразу дізнається чи правильно він відповів (зворотний зв'язок).

Програмоване навчання - це навчання за оптимальними програмами з оптимальним управлінням процессом учіння. Характерною рисою програмованого навчання є застосування спеціальних книг або пристроїв, що дозволяють оперативно і индивидуализировано керувати активної навчальної діяльністю школярів. Самостійні джерела традиційного навчання - підручники , навчальна програма і методика в нових посібниках об'єднуються в одному навчальному матеріалі. У програмованому навчанні реалізується вчительська мрія про книгу , яку б учень читав тільки доти , поки засвоюється матеріал. [29. 477]

    Особлива роль належить створенню відповідних програмованих посібників . Дидактичне забезпечення програмованого навчання обов'язково включає зворотний зв'язок : внутрішнє - до студента і зовнішню - до викладача . Матеріальною основою програмованого навчання є навчальна програма , яка являє собою спеціально створене на основі п'яти зазначених вище принципів. Навчальна програма виконує ряд функцій викладача :

• служить джерелом інформації;
• організовує навчальний процес ;
• контролює ступінь засвоєння матеріалу;
• регулює темп вивчення предмета ;
• дає необхідні роз'яснення;
• попереджає помилки і т.д. [2 , 105].

Основна частина навчальної програми складається з декількох  кроків. Вони бувають ознайомлювальними, ознайомчо - тренувальними або тренувальними. Кожен крок може включати кілька кадрів , якщо це комп'ютерна програма. На одному дається коротка, піддається вимірюванню інформація і потім завдання або питання , щоб учень міг дати своє рішення , відповісти на поставлене питання , тобто здійснити якусь операцію . Такий кадр називається інформаційно - операційним . Якщо учень відповів правильно , висвічується інформація, що підтверджує правильність його відповіді, і дається стимул для подальшої роботи. Якщо учень відповів неточно або невірно, з'являється кадр з навідними питаннями або роз'яснює його помилку інформацією.

   Заключна частина навчальної програми носить узагальнюючий характер: приведення в систему повідомленого в основній частині матеріалу, інструкція з перевірки узагальнених даних, самоперевірка або перевірка викладачем.

   Особливістю програмованого навчання є те, що учень працює самостійно в посиленему режимі і результат завдань фіксується, при цьому здійснюється індивідуальний підхід до кожного учня .

При програмованому навчанні формування знань і умінь відбувається одночасно. Знання засвоюються завдяки діяльності, тобто при виконанні дій в ході їх застосування. Жорстке програмування виконуваних дій дозволяє раціонально побудувати процес навчання. [7.56]

    Основна вимога до завдань програмованого навчання - це моделювання невизначеності , суперечливості ситуації , що активізує мислення .

 В основі концепції програмованого навчання лежать загальні і приватні дидактичні принципи послідовності, доступності, систематичності, самостійності . Ці принципи реалізуються в ході виконання головного елемента програмованого навчання - навчальної програми, що представляє собою упорядковану послідовність завдань. Для програмованого навчання істотно наявність " дидактичної машини " або програмованого підручника Програмоване навчання характеризується об'єднанням п'яти принципів:Першим принципом програмованого навчання є певна ієрархія керуючих пристроїв. У цій ієрархії виступає в першу чергу педагог, керуючий системою в найбільш відповідальних ситуаціях: створення попередньої загальної орієнтування в предметі, ставлення до нього, індивідуальна допомога і корекція в складних нестандартних ситуаціях навчання.

Сутність  другого принципу - принципу зворотного зв'язку випливає теорії побудови перетворень  інформації ( керуючих систем ) і вимагає циклової організації системи управління навчальним процесом по кожній операції навчальної діяльності. При цьому мається на увазі не тільки передача інформації про необхідному образі дії від керуючого об'єкта до керованого ( прямий зв'язок ), а й передача інформації про стан керованого об'єкта керуючому (зворотний зв'язок ). Зворотний зв'язок необхідна не тільки педагогу, але й учневі ; одному - для уваги навчального матеріалу, іншому - для корекції. Зворотний зв'язок, яка служить для самостійної корекції учнями результатів і характеру його розумової діяльності, називається внутрішньою. Якщо ж це вплив здійснюється за допомогою тих же керуючих пристроїв , які ведуть процес навчання чи педагогом , то такий зворотний зв'язок називається зовнішньою . Таким чином, при внутрішній зворотного зв'язку учні самі аналізують підсумки своєї навчальної роботи , а при зовнішній це роблять педагоги або керуючі пристрої .

     Третій принцип програмованого навчання полягає у здійсненні процесу при розкритті та подачі навчального матеріалу. Виконання цієї вимоги дозволяє досягти загальнозрозумілості навчальної програми. Крокова навчальна процедура - це технологічний прийом, що означає, що навчальний матеріал у програмі складається з окремих, самостійних, але взаємопов'язаних, оптимальних за величиною порцій інформації та навчальних. Сукупність інформації для прямого і зворотного зв'язку і правил виконання пізнавальних дій утворює крок навчальної програми. До складу кроку включаються три взаємопов'язаних ланки: інформація, операція зі зворотним зв'язком і контроль. Послідовність крокових навчальних процедур утворює навчальну програму - основу технології програмованого навчання.

     Четвертий принцип програмованого навчання виходить з того, що робота учнів за програмою є строго індивідуальною, виникає природна вимога вести спрямований інформаційний процес і надавати кожному учню можливість просуватися у вченні зі швидкістю, яка для його пізнавальних сил найбільш сприятлива, а відповідно з цим можливість пристосовувати і подачу керуючої інформації. Дотримання принципу індивідуального темпу і управління в навчанні створює для успішного вивчення матеріалу всіма учнями , хоча і за різний час.

П'ятий принцип  вимагає використання спеціальних  технічних засобів для подачі програмованих навчальних матеріалів при вивченні ряду дисциплін , пов'язаних з розвитком певних рис особистості і якостей учнів , наприклад , хорошої реакції , орієнтування. Ці кошти можна назвати навчальними, так як ними моделюється за будь повнотою діяльність педагога в процесі навчання.

РОЗДІЛ 2.  ВИДИ ПРОГРАМОВАНОГО НАВЧАННЯ

2.1. лінійна  система програмованого навчання

Теоретичні основи сучасної версії лінійного програмування навчання розробив американський психолог Б. Ф. Скіннер, минулого професор Гарвардського університету. Під час конференції, присвяченій аналізу тенденцій розвитку психології , яка відбулася в березні 1954 р. у Піттсбурзі, він зробив доповідь на тему «Наука вчення і мистецтво викладання» ( The Science of Learning and the Art of Teaching ) , представивши в ньому загальний нарис своєї концепції програмованого навчання . Її головними принципами були наступні:

• Вчення , рушійною силою якого є страх перед покаранням, глузуваннями з боку вчителя і учнів, поганими оцінками і т. д « домінуюче сьогодні в більшості шкіл світу , не дає добрих результатів. Більше того, дивно , що «воно взагалі дає які-небудь позитивні результати».

• Новітні результати лабораторних досліджень навчання тварин і людей свідчать про те, що такий несприятливий стан справ можна змінити на краще. Для цього матеріал, який учень повинен засвоїти в ході власної пізнавальної діяльності, потрібно ділити на мінімальні частини ( кроки, порції ) і відразу ж посилювати кожну правильну реакцію ( відповідь ) за допомогою відповідних заохочень. У разі вербального навчання ,заохоченням є підтвердження кожного вдалого кроку на шляху, що веде до досягнення поставленої мети , до оволодіння певним запасом знань і умінь.

Почуття успіху , свідомість успішного подолання зустрінутих у роботі труднощів сприяє виникненню в учня інтересу до навчання. Тому програмований текст не повинен містити важких « кроків». [3.107]

Вчення , за Скіннер , - це процес вироблення в учня нових способів поведінки або модифікації вже  сформованих . Ймовірність того , що даний суб'єкт опанує якимось новим , бажаним , з точки зору автора програми , способом поведінки , новим дією або певними знаннями , зростає завдяки його багаторазового повторення. Однак це повторення не повинно бути механічним ; його результати повинні контролюватись сам і включатися в більш широкий контекст . Згідно цієї системи, учні проходять всі кроки навчальної програми послідовно, в тому порядку, в якому вони наведені в програмі. Лінійні програми розраховані на безпомилковість кроків усіх студентів, тобто повинні відповідати можливостям найбільш слабких з них. У силу цього корекція програм не передбачена: всі учні одержують одну й ту ж послідовність кадрів (завдань) і повинні виконати одні й ті ж кроки, тобто рухатися по одній і тій же лінії (звідси назва програми - лінійна).[3.107]

 Особливо ефективним , на думку Скіннера , з цієї точки зору є сократовский метод , так як він вимагає від учня безперервної активності , змушуючи його після кожного кроку вперед знову давати відповідь на чергове запитання .

Безумовно, відповіді повинні задовольняти певним вимогам. По-перше, ці відповіді мають бути самостійно сформульовані на основі уважного вивчення тексту. По-друге, вони повинні бути доступні зовнішньої перевірки , тому що тільки в цьому випадку учневі можна допомогти в усуненні можливих помилок . По-третє, ступінь труднощі підготовки відповіді повинна зростати відповідно до принципу «від простого до складного» , проте ця трудність не повинна переходити межі, що визначаються принципом попередження помилок . І , нарешті , по-четверте, методи підтвердження ( підкріплення ) правильних відповідей при навчанні [3.108]

Таким чином, в цілому можна вважати , що інструментальне вчення, за Скіннер, формує у учнів інтерес до навчання, активізує їх, забезпечує кожному можливість роботи в оптимальному для нього темпі, в результаті чого усувається атмосфера страху і примусу , пасивності і нудьги , шаблону і відсутності сти - мулів до зусиль , словом , радикально змінюється існувала система педагогічних впливів на учнів .

Корисним засобом досягнення згаданих змін може при цьому виявитися , на думку Скіннера , програмоване навчання по лінійній системі , так як його принципи випливають з положень охарактеризованою вище концепції інструментального вчення. До числа найважливіших серед них відносяться:

1 . Принцип малих кроків. Згідно з цим принципом , навчальний  матеріал слід ділити на можливо малі кроки , (мікроінформація ) , тому що учням ними легше опанувати , ніж великими .

2 . Принцип негайного  підтвердження відповіді. За задумом  цього принципу відразу ж після  відповіді на що міститься  в программированном тексті (програмі) питання або після заповнення  наявного в рамці пропусків ( пробілів) учень повинен перевірити , чи правильно він відповів . Для цього він повинен порівняти власну відповідь з правильним, поміщеним у програмі найчастіше з правого боку рамки. Потрібно підкреслити, що тільки у разі повного збігу відповідей учень може перейти до вивчення чергової рамки програми

3 . Принцип індивідуалізації  темпу навчання . Цей принцип вимагає, щоб учні, проходячи по черзі через всі рамки програми, працювали в оптимальному для себе темпі, тому що тільки тоді вони зможуть досягти відповідних результатів у навчанні.

4 . Принцип поступового  зростання труднощі. Наслідком його  дотримання є те , що значна  в перших рамках число так  званих навідних вказівок , які полегшують учням заповнення прогалин у тексті , поступово зменшується , в результаті чого збільшується ступінь труднощі програми .

5 . Принцип диференційованого  закріплення знань . Стосовно  до цього принципом кожне узагальнення , присутнє в тексті програми , необхідно повторити кілька разів  у різних змістовних контекстах  і проілюструвати за допомогою достатньої кількості ретельно підібраних прикладів .[3.108]

   Лінійні програми розраховані на безпомилковість кроків всіх учнів, тобто повинні відповідати можливостям найбільш слабких з них. У силу цього корекція програм не передбачена : все учні отримують одну і ту ж послідовність кадрів (завдань ) і повинні проробити одні й ті ж кроки , тобто рухатися по одній і тій же лінії .

2.2  Розгалужена система  програмованого навчання

Не всі  принципи програмування, запропоновані  Скиннером, користуються повсюдним визнанням серед науковців , що спеціалізуються в області програмованого навчання .

Гострій критиці  був підданий, нарешті, постулат скиннеровского лінійного програмування про конструюванні відповіді учнями . Автори цих критичних зауважень, і насамперед М. А. Кроудер, вважають, що в порівнянні з заповненням наявних у тексті прогалин більш ефективно розпізнання відповіді, його вибір . Учень, що вибрав правильну відповідь серед кількох невірних або неповних, витрачає, на думку Кроудера , більше інтелектуальних зусиль і більш самостійний у своїй роботі , ніж той , хто « навчається через лист » , лише підбираючи відповіді , « підказані » йому автором програми .