Прокуратура України: конституційні повноваження
Міністерство освіти і науки молоді та спорту України
Тернопільський Національний Економічний Університет
Факультет обліку і аудиту
Кафедра правового регулювання
економіки і правознавства
Індивідуальна науково дослідна робота
На тему:
«Прокуратура України: конституційні повноваження»
Виконала:
студентка групи ОСП – 11
Масловська О. Ю.
Перевірила:
Ментух Н. Ф.
Тернопіль 2011
План
Вступ
Розділ 1. Поняття та система органів Прокуратури України. Основні функції Прокуратури України.
Розділ 2. Повноваження органів прокуратури
2.1 Повноваження Прокуратури України у галузі загального нагляду за додержанням законності.
2.2 Повноваження Прокуратури у галузі нагляду за органами дізнання та судового слідства.
2.3 Повноваження Прокуратури у сфері розслідування діянь, що містять ознаки злочину.
2.4 Акти прокурорського реагування.
Використана література.
Вступ
В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Однією з головних проблем громадянського розвитку є зміцнення законності та правопорядку.
Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захист прав і законних інтересів громадян, верховенство закону. Зростає протидія силам правопорядку.
Майже повсюдно, особливо у великих промислових центрах, збільшується кількість небезпечних злочинів, поєднані з насильством, жорстокістю й цинізмом. Злочинність стає більш організованою. Вона є одним з головних факторів, що негативно впливають на забезпечення правопорядку і внутрішньої безпеки держави. Характерною ознакою суспільних відносин стала зневага до закону та їх ігнорування.
Кримінальні структури проникли у сферу економіки, зовнішньоекономічну діяльність, кредитно-банківську систему. Рекет контролює діяльність суб’єктів бізнесу.
За такої ситуації правоохоронні органи, інші державні органи в окремих випадках проявляють терпимість до грубих порушень громадського порядку та інших фактів беззаконня.
На стан закону та правопорядку негативно впливає відсутність чіткого механізму виконання законів, що поряд з халатністю, безвідповідальністю та низькою дисципліною створює сприятливе для пограбування держави, для корупції, хабарництва, інших службових законів, формує негативну думку в суспільстві.
Органом на який покладено завдання вирішиння цих проблем є прокуратура (від лат. “prokyro” – піклуюся, забезпечую, попереджую) – є державним правоохоронним органом, на який покладено здійснення нагляду за додержанням та правильним застосуванням законів в Україні.
Прокуратура в своїй діяльності керується Конституцією України та Законом України “Про прокуратуру”. Водночас співробітники прокуратури незалежні від політичного впливу, не можуть бути членами партій, політичних рухів.
Розділ 1. Поняття та система органів Прокуратури України. Основні функції Прокуратури України
Прокуратура України становить єдину централізовану систему органів, пов’язаних спільними завданнями та функціями, система органів прокуратури будується згідно з державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України, а також за функціональними ознаками і визначається ст.. 13 Закону. Система органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.
Вищою ланкою системи є Генеральна прокуратура, яка під керівництвом Генерального прокурора визначає стратегію й тактику діяльності прокуратури, здійснює нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів юридичними та фізичними особами.
Наступною ланкою системи є прокуратура Автономної Республіки Крим, прокуратури областей, прирівняні до них прокуратури міст Києва та Севастополя, військова прокуратура ВМС України та військові прокуратури регіонів, які підпорядковуються Генеральному прокурору України і здійснюють керівництво прокуратурами нижчої інстанції.
До прокуратур нижчої ланки належать міські, районні, міжрайонні прокуратури та військові прокуратури гарнізонів.
Крім перелічених вище прокуратур Законом передбачено створення й інших прокуратур, до яких належать київська міжобласна спеціалізована прокуратура, спеціальні прокуратури, природоохоронні прокуратури та прокуратури з нагляду за додержаннями законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах.
Спеціалізовані (галузеві) прокуратури будуються за загальними принципами, вони виконують такі самі завдання і мають такі ж повноваження, що й територіальні прокуратури, але з урахуванням специфіки предмету нагляду.
На транспорті діють транспортні прокуратури на правах обласних і підпорядковані їм прокуратури з правами районних. На них покладається нагляд за дотриманням та правильним застосуванням законів органами, установами, підприємствами та організаціями залізничного, повітряного, річкового транспорту, органами внутрішніх справ на транспорті, а також розслідування злочинів, учинених на транспорті, які належать до компетенції прокуратури.
Прокуратури з нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокуратурам області і здійснюють нагляд за дотриманням та правильним застосуванням законів у в’язницях, виправно-трудових і виховно-трудових колоніях, лікувально-трудових профілакторіях і тимчасових слідчих ізоляторах на територіях виправно-трудових колоній.
Природоохоронні прокуратури діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей і здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону природи органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх відомчої незалежності[1].
Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України.
Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України за поданням Президента України строком на п’ять років. У діяльності щодо здійснення нагляду за законів Генеральний прокурор України відповідальний перед Верховною Радою України і тільки їй підзвітний. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік звітує перед Верховною Радою України про діяльність прокуратури.
Звільнення Генерального прокурора України протягом строку повноваження відбувається в разі вчинення ним злочину, порушення виконання службових обов’язків, у зв’язку неможливістю виконання обов’язків за станом здоров’я, а також за власним бажанням. В усіх випадках питання про відставку Генерального прокурора України вирішується Верховною Радою України.
Відповідно до ст... 15 Закону “про прокуратуру” Генеральний прокурор України має такі повноваження:
спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;
призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших представників Генеральної прокуратури України;
затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;
призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;
призначає заступників прокуратури Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва та Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокуратур;
відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших фахівців, за винятком осіб, призначення яких передбачено Законом;
відповідно до законів України видає обов’язкові для органів прокуратури наказу, розпорядження, положення та інструкції.
Присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників прокуратури. Вносить подання президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.
Вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов’язковими для виконання всіма органами дізнання і попереднього слідства.
Накази та інші акти Генерального прокурора України нормативного характеру в разі невідповідності їх Конституції або інших законам України можуть бути скасовані як Верховною Радою України або відповідним судом у порядку, передбаченому законом, так і самим Генеральним прокурором України.
Структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України.
Генеральний прокурор України має першого заступника та заступників, які здійснюють керівництво певними підрозділами Генеральної прокуратури та нижчими ланками прокуратури.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 05.01.2000 №1 до структури Генеральної прокуратури України входять такі основні підрозділи:
Головне управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства;
управління нагляду за додержанням антикорупційних законів та координація діяльності з боротьби з корупцією, організованою злочинністю;
управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства;
управління розслідування особливо важливих справ;
управління нагляду за додержанням і застосуванням законів;
відділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства;
відділ нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті;
управління підтримання державного обвинувачення в судах;
управління представництва інтересів громадян і держави в судах;
управління військових прокуратур;
управління кадрів;
управління міжнародного-правових зв’язків, екстрадиції та доручень;
відділ нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах;
відділ нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх;
відділ правового забезпечення;
відділ прийому громадян, розгляд звернень та депутатських запитів;
відділ статистики та комп’ютерного забезпечення;
відділ фінансування та бухгалтерського обліку;
відділ матеріально-технічного забезпечення та соціально побутових потреб.
Головні управління, управління та відділи можуть, своєю чергою, мати у своїй структурі управління, відділи, групи та інші структурні підрозділи.
У Генеральній прокуратурі України створюються колегія у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури.
Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інші прокурори (на правах обласних) мають такі повноваження:
очолюють відповідні прокуратури і здійснюють контроль за їх діяльністю;
призначають а посади і звільняють з посад працівників, крім тих, яких призначив Генеральний прокурор України;
за погодженням з Генеральним прокурором України вносять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур у межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати;
утворюють колегії відповідних прокуратур у складі прокурора, його заступника, інших керівних працівників. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.
Прокурор Автономної Республіки Крим, прокурори областей, міст Києва та Севастополя та інші прирівняні до них прокурори мають першого заступника та заступників.
Прокурори міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратур очолюють відповідні прокуратури та контролюють їх діяльність.
До структури зазначених прокуратур, крім прокурорів, які їх очолюють, можуть входити їхні заступники, старші помічники прокурора, помічники прокурора, слідчі, канцелярія або секретаріат, інші підрозділи та групи забезпечення, технічний персонал.
Основні функції Прокуратури України
Функція є одним із головних понять, через яке розкривається структура і весь зміст діяльності органів прокуратури .
Функції прокуратури обумовленні завданнями, на вирішення яких вони напрвлені і повинні здійснюватись. До основних віднесена функція нагляду за додержанням законів. Вона здійснюється тільки органами прокуратури і займає головне місце в структурі її діяльності. До забезпечуючих функцій відносяться функції управління в органах прокуратури. Без їх розгляду, розкриття механізму взаємодії з основними і допоміжними функціями важко зрозуміти проблему в цілому.
Функції прокуратури об’єктивно обумовлюють права і обов’язки її органів, правові засоби їх здійснення. Головними функціями прокуратури України сформульованими в Конституції України є :
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян .
Підтримання державного обвинувачення в суді є найважливіщою функцією прокуратури на всіх етапах становлення і розвитку цього інституту не тільки в Україні, але й в інших державах. Передбачена вона Законом України „Про прокуратуру” (п.4ст.5). Підтримання державного обвинувачення в суді пркурором відповідно до Конституції України (п.5ст.129) є одним із принципів кримінального судочинства в Україні.
Функція представництва інтересів громадянина або держави в суді є для пркуратури України новою.Оскільк в Конституції зміст даної функції не розкривається, можливо це положення буде закріплене в новому Законі про прокуратуру . В цьому Законі потрібно буде сформулювати приводи та підстави представництва прокурора в суді, його повноваження в судовому засіданні.
Функція нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове слідство сформульована Законом України „Про прокуратуру” (п.2ст.5).
В Конституції України (ст.9 Розділу 15) записано, що прокуратура „продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням та застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів”. Це означає, що „загальний нагляд прокуратури” як функція прокуратури зберігається на перехідний період, а це має знайти своє відображення у новому Законі про прокуратуру.
Конституція України визначила прокуратуру України як єдину систему. Викладення основних положень про прокуратуру в окремому розділі (VII) Основного Закону України зумовлено тим, що виконання покладених на органи прокуратури функцій і повноважень є самостійним видом державної діяльності. Такий висновок підтверджують також як специфічні функції та характер діяльності прокуратури, так і принципи їх організації, єдність завдань цього незалежного централізованого державного органу.
Відповідно до положень ст. 121 Конституції на прокуратуру України покладено:
• підтримання державного обвинувачення в суді;
• представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
• нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
• нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
У п. 9 розділу XV Перехідних положень Конституції вказується, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
Ці ж самі функції прокуратури визначаються Законом України «Про прокуратуру» у редакції від 12 липня 2001 р. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом. Це свідчить про зміщення пріоритетів діяльності прокуратури на користь захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Розділ 2. Повноваження органів прокуратури
Чинне законодавство України визначає гарантії незалежності прокуратури у здійснені повноважень. Забороняється втручання органів державної влади і управлінь, посадових осіб, засобів масової інформації, об'єднань громадян та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину. Вплив у будь-якій формі на працівників прокуратури з метою перешкодити виконанням ним службових обов'язків або вимаганням прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у проваджені прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення. Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення. Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів.
Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокурора визначаються Конституцією України, Законом України "про прокуратуру" та іншими законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного прав, а також у складених Україною міжнародних договорів.
2.1 Повноваження Прокуратури України у галузі загального нагляду за додержанням законності
У ст.. 5 Закону передбачено, що однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, або, іншими словами, - загальний нагляд.
До предмету загального нагляду відповідно до ст.. 19 Закону належать:
відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законом;
додержування законів про недоторканість особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачено іншого порядку захисту цих прав;
додержування законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірку виконання законів здійснюють за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що потребують прокурорського реагування, а за наявності підстав – також з власної ініціативи прокурора.
Під час здійснення загального нагляду прокурор має такі повноваження:
безперешкодно за посвідчення, що підтверджує посаду, входить у приміщення державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для здійснення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою і таких, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію.
вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності, а також про заходи щодо її забезпечення;
вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і під конкретних, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також забезпечення фахівців для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;
викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.
В разі порушення закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції має право:
опротестовувати акти Прем’єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, уряду Автономної республіки Крим, міністерств, державних комітетів і відомств, виконавчих і розпорядчих органів місцевих рад народних депутатів, підприємств, установи, організації, громадських об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб;
вносити подання або протести на рішення місцевих рад народних депутатів залежно від характеру порушень;
порушувати встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;
давати припис про усунення очевидних порушень закону.
Практика здійснення нагляду за додержанням законів щодо конституційних прав, свобод та захисту інтересів громадянина, а також за законністю правових актів органів місцевого самоврядування, підприємствами, установ та організацій свідчить про те, що закони порушуються.
2.2 Повноваження Прокуратури у галузі нагляду за органами дізнання та судового слідства
Відповідно до п. 3 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” визначає, що оперативно-розшукову діяльність – це система гласних і негласних розшукових, розвідувальних та контр розвідувальних заходів, що провадяться із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Перелік оперативних підрозділів служб і відомств, яким надано право виконувати таку діяльність, визначається Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність”. До них належать оперативні служби міліції, СБУ, Прикордонних військ, управління державної охорони, кримінально-виконавчої системи.
Предметом прокурорського нагляду за додержанням закону органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю, є сприяння таким діям:
розкриття злочинів;
захист особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;
виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;
запобіганю законому притягненню особи до кримінальної відповідальності;
охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;
здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усуненню причин та умов, що сприяють їх вчиненню.
Здійснюючи нагляд за додержанням законів відповідними органами при провадженні дізнання та досудового слідства, прокурор вживає заходів стосовно того, щоб ці органи виконували такі вимоги:
додержувалися передбаченого законом порядок порушення, зупинення і закриття кримінальних справ, а також встановлених законом процесуальних строків розслідування та тримання під вартою;
під час розслідування злочинів виконували вимоги ст.. 22 КПК України про всебічне, повне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи які викривають або виправдовують обвинуваченого, а також пом’якшують або обтяжують його відповідальність;
виявляли причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та вчиненню злочинів і вживати заходів щодо їх усунення.
Під час вирішення питання про видачу санкції на арешт прокурор зобов’язаний ретельно ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під варту, а в необхідних випадках особисто допитати підозрюваного або обвинуваченого. Неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого прокурор зобов’язаний допитати в усіх випадках.
Санкція прокурора на арешт може бути оскаржена до суду заарештованим, його захисником, законним представником неповнолітнього.
Відповідно до ст.. 31 Закону, вказівки прокурора, його заступника органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов’язковими для цих органів. Частиною 2 ст. 114 КПК України передбачено виняток із загального правила – в разі незгоди слідчого з вказівками прокурор про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий має право подавати справу прокурору вищої інстанції зі своїми письмовими запереченнями, в цьому разі прокурор вищої інстанції або скасовує вказівки прокурора нижчої інстанції, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.
2.3 Повноваження Прокуратури у сфері розслідування діянь, що містять ознаки злочину
Нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян визначається ст. 121 Конституції України. Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, інших установ, які виконують покарання або заходи примусового характеру, що призначають судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання під вартою або відбування покарання особами в цих установах, їхніх прав і виконання ними своїх обов’язків.
