Пропозиції щодо удосконалення управлінського контролю на підприємстві
6
ЗМІСТ
Вступ………………
Розділ 1. Теоретичні аспекти функції контролювання в управління
1.1.Сутність функції контролювання в управлінській діяльності
1.2.Форми і процес управлінського контролю
Розділ 2. Аналіз функції контролювання на підприємстві
2.1.Організаційно-економічна характеристика ТОВ "Укрбудком -2006"
2.2. Організація контролю у ТОВ "Укрбудком -2006"
Розділ 3. Пропозиції щодо удосконалення управлінського контролю на підприємстві…………
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Додатки……………..
Вступ
Актуальність теми. Ефективне управління підприємством неможливе без чітко налагодженої системи контролю за результатами діяльності та процесами, що виникають в ньому і в зовнішньому оточенні.
Контроль як одна з функцій управління являє собою процес формування стандартів, перевірці й оцінці їхнього виконання, коригування виконуваної підлеглими роботи, для того щоб забезпечити виконання планів, спрямованих на досягнення цілей підприємства. Одна з найважливіших причин необхідності здійснення контролю полягає в тому, що будь-яке підприємство безумовно зобов’язане мати спроможність вчасно фіксувати свої помилки і виправляти їх до того, як вони зашкодять досягненню цілей підприємства.
Важливою також є і сторона контролю, яка полягає у всілякій підтримці всього того, що є успішним у діяльності підприємства. Порівнюючи реально досягнуті результати із запланованими, тобто відповідаючи на питання “Наскільки підприємство просунулося до поставлених цілей”, керівництво підприємства одержує можливість визначити, де підприємство досягло успіхів, а де – зазнало невдачі. Іншими словами, один із важливих аспектів контролю полягає у тому, щоб визначити, які саме напрямки діяльності підприємства найбільше ефективно сприяли досягненню його загальних цілей. Визначаючи успіхи і невдачі підприємства, їхні причини, одержуємо можливість досить швидко адаптувати підприємство до динамічних вимог зовнішнього середовища і забезпечити найбільші темпи просування до основних цілей підприємства.
Отже, контроль – це критично важлива і складна функція управління, яка, перш за все, повинна бути ефективною.
Виходячи з цього, метою дослідження курсової роботи є розкриття на основі вивчення теоретичних основ контролю як складового елементу системи управління процесу побудови ефективної системи контролю на підприємстві (на прикладі ТОВ “Укрбудком - 2006”) та обґрунтування шляхів підвищення ефективності системи контролю у ньому.
Об’єктом дослідження курсової роботи є система контролю на підприємстві, а саме – в ТОВ “Укрбудком - 2006”.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем, пов’язаних з ефективністю системи контролю на підприємстві.
Відповідно до мети дослідження в роботі були поставленні наступні завдання:
- дослідити сутність і необхідність контролю, провести класифікацію та розглянути методи контролю, що застосовуються на підприємстві, а також визначити поведінкові аспекти системи контролю на підприємстві.
- розглянути організацію побудови ефективної системи контролю на підприємстві (на прикладі ТОВ “Укрбудком - 2006”).
- обґрунтувати шляхи підвищення ефективності системи управлінського контролю на підприємстві (на прикладі ТОВ “Укрбудком - 2006”).
Інформаційною базою дослідження курсової роботи є інформація про діяльність ТОВ “Укрбудком - 2006”, а також різноманітні посібники, підручники та інша література з менеджменту підприємства як вітчизняних, так і зарубіжних авторів.
Розділ 1. Теоретичні аспекти функції контролювання в управління
1.1.Сутність функції контролювання в управлінській діяльності
Ефективне управління підприємством неможливе без чітко налагодженої системи контролю за результатами діяльності та процесами, що виникають в ньому і в зовнішньому оточенні.
Під словом “контроль” розуміють багато понять: контроль як один із головних принципів управління, контроль як стадія процесу (циклу) управління і, на кінець, контроль як функція управління. Це пояснюється тим, що кожен виробничий цикл або соціальний процес відрізняється певними характеристиками та вимагає управлінських впливів, що забезпечують досягнення наміченої заздалегідь мети. Для цього орган, що виробляє управлінські впливи, повинен своєчасно знати про їх необхідність та мати деякі конкретні вихідні характеристики, які можуть знадобитися для підготовки впливу.
Для того щоб менеджер будь-якого рівня міг створити і підтримувати систему контролю реалізації намічених планів, необхідна наявність двох умов [10, с.114]. Незважаючи на це знаходяться люди, що зосереджують всю увагу на системах і методах контролю, не забезпечуючи попередньо цих умов, що концептуально полягають у наступному:
по-перше, контроль вимагає наявності планів, тобто спочатку складається план, потім він перетворюється в нормативи, із якими порівнюються фактичні результати діяльності;
по-друге, контроль вимагає наявності організаційної структури, тобто необхідно чітко знати, хто на підприємстві відповідає за відхилення від планів і прийняття коригувальних заходів.
Таким чином, контроль як одна з функцій управління являє собою процес формування нормативів і стандартів, перевірці й оцінці їхнього виконання, коригування виконуваної підлеглими роботи, для того щоб забезпечити виконання планів, спрямованих на досягнення цілей підприємства [10, с.114; 1, с.277].
Також контроль – це процес забезпечення досягнення підприємством своїх цілей [12, с.390].
Контроль має свій предмет. Він охоплює всі стадії розширеного відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання валового внутрішнього продукту в суспільстві. На всіх стадіях відтворення контроль вивчає закономірність, доцільність та достовірність операцій: на стадії виробництва – по використанню засобів виробництва (включаючи природні та трудові ресурси); на стадії розподілу – по використанню та розподілу суспільного продукту, покриття спожитих засобів виробництва; на стадії обміну – по збуту та заготівлі, розрахунках та дотриманні цін, договірних відносин; на стадії споживання – по виробничому споживанню, пов’язаному із відтворенням та розширенням фондів.
Контроль вивчає економічні явища і процеси, які виникають в суспільному виробництві з точки зору їх законності, достовірності та доцільності. Предметом вивчення є об’єктивно існуючий процес відтворення, тобто законність операцій, що здійснюються.
Важливо правильно підійти до з’ясування поняття об’єкта контролю. Об’єкт контролю – це те, що підлягає вивченню або перевірці. І через це автори, які називають підприємство об’єктом контролю, припускаються грубої теоретичної і практичної помилки. Контролюється не підприємство, а його діяльність по ефективному використанню майна [17]. Оскільки негативному впливу різних факторів схильні всі явища та процеси, то в кожній ланці економічної діяльності вони можуть негативно вплинути на ефективність виробництва. Через це об’єктами контролю в економіці є не господарюючі ланки, а явища і процеси господарського життя.
Функція контролю – це збір, опрацювання й аналіз інформації про фактичні результати господарської діяльності всіх підрозділів підприємства, порівняння їх із плановими показниками, виявлення відхилень і аналіз причин цих відхилень; розробка заходів, необхідних для досягнення намічених цілей У зв’язку з цим контроль розглядається не тільки як фіксування відхилень, але і як аналіз причин відхилень і виявлення можливих тенденцій розвитку [3, с.204]. Наявність відхилень в одній із ланок може вимагати прийняття термінових рішень, що стосуються оперативної діяльності конкретного підрозділу.
Важлива функція контролю – розробка стандартної системи звітності, перевірка цієї звітності і її аналіз як за результатами господарської діяльності підприємства в цілому, так і кожного окремого підрозділу. Тому функція контролю базується в першу чергу на організації системи обліку і звітності, що включає фінансові і виробничі показники діяльності і проведення їхнього аналізу [3, с.205].
Контроль як функція управління має тісний взаємозв’язок з іншими його функціями (рис. 1.1.).
Контроль відбувається планомірно, але виникають різного роду ситуації, причини, що зумовлюють відхилення від плану. Виникає необхідність визначення цих відхилень. І це завдання вирішується з допомогою функції контролю, який оцінює відповідність результатів діяльності встановленим плановим завданням.
Планування – це комплекс завдань, що впливають на об’єкт розпорядчим чином, а також економічно. Підприємство безпосередньо із об’єктів управління формує ту чи іншу систему. Такий же вплив має мотивація та регулювання. Тому правомірно шукати форму впливу контролю. Контроль також має два значення: він не тільки дає можливість отримати інформацію про об’єкт, але й впливає на нього – покращує виконавчу дисципліну. Таким чином, доходимо висновку, що завдяки впливу на дійсність контроль проявляється в двох основних значеннях – як функція управління і як важливий принцип управління.
Управлінський цикл може бути і буває застосований до кожної функції управління, а функції взаємодіють між собою, проникаючи одна в одну. Тому контроль планується і контролюється його організація. Тим більше, що аналітична робота – це дії, що використовуються в будь-якій функції: в плануванні і організації, мотивації і регулюванні [12, с.393].
Отже, контроль – це критично важлива і складна функція управління. Одна з найважливіших особливостей контролю, що варто враховувати в першу чергу, полягає у тому, що контроль повинен бути всеосяжним. Контроль не може залишатися прерогативою винятково менеджера, призначеного “контролером”, і його помічників. Кожний керівник, незалежно від свого рангу, повинен здійснювати контроль як невід’ємну частину своїх посадових обов’язків, навіть якщо ніхто йому спеціально цього не доручав.
Контроль для менеджера – це те, що дозволяє утримувати працівників у певних рамках. Але це не зовсім так. Контроль – це процес забезпечення досягнення організацією своєї мети. Процес контролю складається із встановлення стандартів, вимірювання фактично досягнутих результатів і коригування у тому випадку, коли досягнуті результати суттєво відрізняються від встановлених стандартів.
Функція контролю – це здатність управління виявити проблеми і відповідно скоригувати діяльність організації до того, як ці проблеми переростуть у кризу. Будь-яка організація, безумовно, здатна вчасно фіксувати свої помилки і виправляти їх до того, як вони зашкодять досягненню мети організації. Контроль – одне з найважливіших управлінських завдань. Єдине із завдань, що вище рангом, – це постановка або узгодження мети. Потрібно зазначити: якщо не доводити мету до своїх підлеглих, то й нема що контролювати. Це стосується не тільки контролю за результатом, а й контролю за процесом, причому останній слід здійснювати особливо уважно. Контроль не користується любов'ю, і це об'єднує як контролерів, так і тих, кого контролюють. Як тільки в тролейбусі з'являється контролер, артеріальний тиск піднімається навіть у тих, у кого є квитки.
Контроль не може диктуватися підозрою. Він визначається скоріше передбачливістю і турботою, виходячи з того, що помилки властиві людям, і при розумному підході більшість людей досягає позитивних результатів. Контроль повинен відзначати добре виконану роботу, яка дуже часто залишається непоміченою. Слід сказати, що неправильний контроль викликає страх. Є люди, які без зовнішнього контролю розслаблюються, але є й такі, котрі без керівних вказівок виконують свою роботу з надмірним педантизмом, не рахуючись із затратами. Скажімо, через одну помилку вони змушують передруковувати документи, розрахунки ведуть з точністю до четвертого знака.
Слід сказати і про те, що керівник не може знати все. Тоді виникає запитання, як контролювати роботу, в якій не все розумієш? Як контролювати програміста, податкового інспектора, лікаря, не володіючи цими професіями в повному обсязі? Досвідчений керівник попросить свого співробітника розповісти про всі "чому", "як" і "чому не так" та про всі інші специфічні труднощі своєї діяльності так, щоб це було зрозуміло. Досвід підказує: той, хто знає свою справу, зможе пояснити, як він її робить.
Контроль необхідний для підтримання успіху. Іншими словами, один із важливих аспектів контролю полягає в тому, щоб визначити, які саме напрями діяльності організації допомагали найбільш ефективно досягати її спільних цілей. Саме так малі фірми визначають, в яких галузях їм розширюватися і укладати угоди.
Широта контролю. Контроль – це дуже важлива і складна функція управління. Одна з найважливіших особливостей контролю, яку слід враховувати в першу чергу, полягає в тому, що контроль повинен бути узагальнюючим. Контроль не може залишатися прерогативою виключно менеджера, призначеного "контролером", і його помічників. Кожен керівник, незалежно від свого рангу, повинен здійснювати контроль як невід'ємну частину своїх посадових обов'язків, навіть якщо йому це ніхто спеціально не доручав. Контроль є фундаментом процесу управління. Ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати у відриві від контролю. Контроль за результатами служить поліпшенню, а в ідеальному випадку – оптимізації трудового процесу. Ви виявляєте, чи було досягнуто поставленої мети, і вносите необхідні корективи.
Для того, щоб контроль міг виконати своє справжнє завдання, тобто забезпечити досягнення мети організації, він повинен мати деякі важливі характеристики.
1. Стратегічна спрямованість контролю.
Щоб контроль був ефективним, він повинен мати стратегічний характер, тобто відображати пріоритети організації та підтримувати їх. Коли вище керівництво вважає, що деякі види діяльності мають стратегічне значення, то в кожній такій галузі обов'язково повинен бути налагоджений ефективний контроль, навіть якщо ця діяльність важко підлягає виміру.
2. Орієнтація на результати.
Кінцева мета контролю полягає не в тому, щоб зібрати інформацію, встановити стандарти і виявити проблеми, а в тому, щоб вирішити завдання, що стоять перед організацією. Контроль можна назвати ефективним тільки тоді, коли організація фактично досягає бажаної мети і в змозі сформувати нові завдання, що забезпечать її виживання в майбутньому.
3. Відповідність справі.
Контроль буде ефективним тоді, коли відповідатиме виду діяльності, яка контролюється. Він повинен об'єктивно вимірювати й оцінювати те, що справді важливо.
4. Своєчасність контролю.
Щоб контроль був ефективним, він повинен бути і своєчасним. Своєчасність контролю полягає не в тому, щоб часто й швидко його здійснювати. Потрібен певний інтервал між проведенням вимірів і оцінок, які відповідають я вищу, що контролюється.
5. Гнучкість контролю.
Контроль, як і плани, повинен бути достатньо гнучким і пристосовуватися до змін, що відбуваються.
6. Простота контролю.
Найбільш ефективний контроль – це найпростіший контроль з точки зору тих завдань, яким він підпорядкований. Найпростіші методи контролю вимагають менших зусиль і більш економічні. Контроль повинен відповідати потребам і можливостям людей, які взаємодіють з системою контролю і реалізують її.
7. Економічність контролю.
Дуже рідко намагаються досягти за допомогою контролю повної досконалості в роботі організації. Ніколи не слід забувати, що всі затрати організації повинні приводити до збільшення її доходів і переваг. Затрати засобів повинні наближати організацію до мети.
Отже, контроль є важливим принципом управління, загальною функцією управління, методом управління та складовою частиною управлінського циклу.
Вплив контролю на стан управління розглядається в двох аспектах: вплив контролю на конкретні функції управління і його вплив на загальні функції управління. Тут контроль проявляється в якості стадій процесу управління або в якості загальної функції у формі перевірки конкретних рішень. Як стадія процесу управління контроль частіше знаходиться (здійснюється) в процесах, які є виконанням тих чи інших конкретних функцій управління [22].
Одна з найважливіших причин необхідності здійснення контролю полягає в тому, що будь-яке підприємство безумовно зобов’язане мати спроможність вчасно фіксувати свої помилки і виправляти їх до того, як вони зашкодять досягненню цілей підприємства [12, с.392].
1.2.Форми і процес управлінського контролю
Форма контролю – це зовнішній вираз конкретних дій, що використовується суб’єктами контролю. Останні здійснюють контроль певних об’єктів з їх кількісної, вартісної і якісної сторін. Кожній формі контролю притаманні свої певні взаємопов’язані між собою способи і прийоми. Так, кількісна і вартісна форми контролю застосовують метод інвентаризації, спосіб порівняння тощо. Форми контролю тісно пов’язані між собою. Наприклад, кількісна форми контролю викликає в ряді випадків застосування вартісної, а остання – кількісної тощо.
В додатках наведено загальну класифікацію контролю, в основу якої покладено види та форми його здійснення.
Загальна класифікація контролю побудована не тільки з пізнавальною метою, але вона дозволяє розібратися і в змісті контролю, а головне – відповідає конкретним практичним завданням, тобто озброює практиків методикою вибору того чи іншого виду контролю, необхідного для досягнення поставленої мети За допомогою цієї класифікації з’ясовують, якими видами, формами і методами здійснюють контроль, тобто який зміст і форма контролю.
Контроль за етапами його здійснення поділяється на: попередній, поточний та заключний. [12, с. 393]. За формою здійснення всі ці види контролю схожі, тому що мають одну спільну мету: сприяти тому, щоб фактично одержувані результати минулого якнайближче відповідали необхідному. Розрізняються вони тільки часом здійснення.
Попередній вид контролю має назву попереднього тому, що здійснюється до фактичного початку робіт. Тобто, попередній контроль передує активній діяльності, а тим більше якимсь конкретним результатам. Завдання його переважно полягає в перевірці готовності підприємства, його персоналу, виробничого апарату, системи управління до функціонування [12, с.393].
Основними засобами здійснення попереднього контролю є реалізація (не створення, а саме реалізація) визначених правил, процедур. Оскільки правила виробляються для забезпечення виконання планів, їхнє суворе дотримання – це спосіб переконатися, що робота проводиться в заданому напрямку. Аналогічно, якщо писати чіткі посадові інструкції, ефективно доводити формулювання цілей до підлеглих, набирати в адміністративний апарат управління кваліфікованих людей, усе це буде збільшувати ймовірність того, що організаційна структура буде працювати так, як замислено.
На підприємствах попередній контроль здійснюється в трьох ключових областях – стосовно людських, матеріальних і фінансових ресурсів [1, с.281; 12, с.393].
Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт. Найчастіше його об’єктом є підлеглі співробітники, а сам він традиційно є прерогативою їхнього безпосереднього начальника. Регулярна перевірка роботи підлеглих, обговорення виникаючих проблем і пропозицій по удосконаленню роботи дозволить виключити відхилення від намічених планів і інструкцій. Якщо ж дозволити цим відхиленням розвитися, вони можуть перерости в серйозні труднощі для всього підприємства [12, с.394].
Поточний контроль не проводиться одночасно з виконанням самої роботи. Скоріше він базується на вимірі фактичних результатів, отриманих після проведення роботи, спрямованої на досягнення бажаних цілей. Для того щоб здійснювати поточний контроль таким чином, апарату управління потрібен зворотний зв’язок.
Під зворотним зв’язком маються на увазі дані про отримані результати. Найпростішим прикладом зворотного зв’язку є повідомлення керівника підлеглим про те, що їхня робота незадовільна, якщо він бачить, що вони роблять помилки. Системи зворотного зв’язку дозволяють керівництву виявити безліч непередбачених проблем і скорегувати свою лінію поведінки так, щоб уникнути відхилення підприємства від найбільш ефективного шляху до поставлених перед ним завдань [12, с.394].
Слід зазначити, що поточний контроль існує у формах стратегічного й оперативного [1, с.282]. Стратегічний має в якості свого основного об’єкта ефективність використання ресурсів підприємства. Він ведеться не тільки за кількісними, але і за якісними показниками: рівню продуктивності праці, впровадженню і використанню досягнень НТР, нових методів роботи, технологій. Такий контроль призначений для запобігання помилок, а не для їхнього виправлення і пошуку винних.
Оперативний контроль, що здійснюється поряд з оперативним управлінням, орієнтований на поточну виробничу і господарську діяльність. Зокрема, мова йде про рух виробів у рамках виробничого процесу (послідовність операцій, норми часу на їхнє виконання, якість праці); завантаження устаткування; дотримання загального графіка роботи, наявність запасів, незавершеного виробництва і готової продукції; рівень поточних витрат тощо.
Найважливішим об’єктом поточного контролю є якість продукції і послуг. Відправним моментом його організації слугує розробка стандартів, що виходять з виробничих умов, традицій самого підприємства, вимог ринку.
Важливу роль у підвищенні ефективності контролю технологічного процесу може відіграти його карта, що представляє собою схему, на яку нанесені допустимі межі параметрів якості і результати вимірів. Це дозволяє відразу ж наочно знайти відхилення від стандартів. При поточному контролі використовується зворотний зв’язок у ході проведення самих робіт для того, щоб досягти необхідних цілей і вирішити виникаючі проблеми перш, ніж це вимагатиме занадто великих витрат. У рамках заключного контролю зворотний зв’язок використовується після того, як робота виконана. Або відразу по завершенню контрольованої діяльності, або після закінчення визначеного заздалегідь періоду часу фактично отримані результати порівнюються з необхідними [12, с.396; 1, с.282].
Контроль на підприємстві окрім поділу на попередній, поточний та заключний поділяється на внутрішній і зовнішній [1, с.286]. Зовнішній здійснюється керівництвом чи спеціальними співробітниками – контролерами. При внутрішньому контролі виконавці самі стежать за своєю роботою, її результатами і вносять, в міру необхідності, зміни у власну діяльність.
Ідея зовнішнього контролю ґрунтується на тому незаперечному факті, що люди краще виконують свої обов’язки, якщо знають, що за ними спостерігає чи керівник, чи його представник. Психологи вважають, що на це є кілька причин.
Найбільш очевидна полягає в тому, що за результатами контролю відбувається оцінка співробітників і пов’язані з нею заохочення, покарання, просування по службі.
Успіх зовнішнього контролю залежить від ряду обставин. По-перше, повинен бути передбачений так званий “захист від хитруна”. Таким терміном позначають тих, хто нічого не роблячи, намагається створити видимість активної сумлінної роботи, показати керівництву не те, що є насправді, а те, що воно бажало б бачити. Заради подібної показухи відкидаються дійсно важливі і потрібні справи, блокується важлива інформація, що ставить під сумнів “досягнення”.
По-друге, цілі, що ставляться перед людьми в системі зовнішнього контролю, повинні бути досить важкими, що не дають виконавцям “засипати на ходу”, але і не залишають лазівок для ледарів. Вважається, що найбільшою мірою вони стимулюють тоді, коли у виконавця є 50%-ва впевненість у їх досягненні.
По-третє, за підсумками зовнішнього контролю обов’язково повинне випливати заохочення, а якщо необхідно – і покарання. Сьогодні, поряд із зовнішнім, все більше поширення одержує так званий внутрішній контроль, чи самоконтроль. В його межах працівникам надається право самим стежити за ходом виробництва, результатами виконання завдань. Самоконтроль ефективний в умовах сприятливого морально-психологічного клімату, що дозволяє виконавцям працювати легко і вільно, брати активну участь у постановці цілей своєї діяльності, вчасно виявляти проблеми і знаходити шляхи їх вирішення.
Під методологією контролю слід розуміти вчення про метод наукового дослідження, тобто знання всієї сукупності способів і прийомів теоретичного пізнання господарських явищ з точки зору їх законності, доцільності і достовірності. В широкому розумінні методологію можна охарактеризувати як вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності в області теорії і практики. Методологія визначає, що і як вивчається за допомогою теорії. Методологія – генеральний шлях пізнання, а методи визначають як йти цим шляхом [17].
Метод розроблюється наукою і складає її внутрішню основу. Він є природною складовою та логічним продовженням методології і теоретично пояснює або генетичне передбачає доцільні засоби, прийоми і форми розв’язання поставленої задачі.
Метод представляє собою сукупність певних прийомів. Він так відрізняється від прийому, як ціле відрізняється від частини. Прийом – це момент методу.
Дослідження в контролі – це процес, який включає вивчення і розв’язання різних за характером та ступенем загальності і направленості задач: від вузькоспеціальних до загальнотеоретичних, які мають велике методологічне значення. Для цього використовуються загальні і специфічні прийоми пізнання.
При проведенні контролю на підприємстві застосуються наступні загальнонаукові методичні прийоми дослідження: спостереження і експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз і синтез, індукція і дедукція, гіпотеза і аналогія, вимірювання і обчислення, опис і порівняння тощо.
Специфічність загальних наукових методичних прийомів проявляється в залежності від об’єктів пізнання, технічних засобів, які застосовуються дослідниками, умов, в яких здійснюється процес пізнання.
Схематично метод контролю зображено в додатках. Таким чином, метод контролю – це сукупність способів і прийомів перевірки нормативів і стандартів, а точніше – законності, достовірності та доцільності операцій підприємства шляхом документального дослідження, визначення реального стану, порівняння і оцінки результатів перевірки.
Методичні прийоми здійснення контролю застосовуються лише в межах і випадках, які спеціально регламентовані чинним законодавством, а методичні прийоми пізнання істини законом не передбачені. Регламентується лише порядок і техніка їх застосування на практиці, тобто під час вивчення об’єктивної істини.
Окремі комбінації прийомів наукового дослідження в своїй сукупності складають окремі методики вивчення проблем контролю, які слід розглядати як сукупність специфічних принципів, правил, способів (прийомів) дослідження однієї із сторін, граней, моментів, існування і функціонування господарських явищ, які відображають певний підхід до фактів, які вивчаються. Методом контролю в практичному застосуванні є певна послідовність дій, виконання яких допомагає пізнати об’єкт дослідження. До таких методів можна віднести: інвентаризацію, ревізію, аудит, аналіз діяльності підприємства.
Під інвентаризацією слід розуміти перевірку наявності та стану об’єкта контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих даних.
В умовах розвитку теорії контролю інвентаризація набула нових ознак, стала симбіозом прийомів фактичного і документального контролю, а також прийомів узагальнення і реалізації її результатів, які в сукупності складають метод заключного контролю. Завдяки її проведенню можна визначити загальний економічний стан будь-якого підприємства.
Ревізія – це метод документального контролю фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та установ, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнення і розкрадання грошей і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
