Процес економічного зростання

.

Зміст

 Вступ                                                                                                   3

1. Економічне зростання: зміст, типи, чинники                           6
1. Визначення та засоби виміру                                                     6
2. Типи економічного зростання                                                   10
3. Чинники та моделі економічного зростання                            15
2. Аналіз економічного зростання в Україні                               20
1. Економічне зростання в Україні                                                20
2. Чинники, що визначають економічне зростання в Україні     21
3. Проблеми економічного зростання в Україні та шляхи їх вирішення                                                                                                         26

Висновки                                                                                                 38

Додатки                                                                                                   41

Список літератури                                                                                  46

ВСТУП

Сьогодні на земній кулі нараховується понад 240 країн. Вони досить помітно відрізняються одна від одної як за розміром території й чисельністю населення, так і за економічною потужністю й, отже, місцем у світовий економіці. Проте національна економіка кожної країни є складовим елементом глобальної економічної системи. Навіть наймень розвинуті країни докладають свій внесок у світовий процес економічного розвитку — своїми природними чи людськими ресурсами, виробництвом (хай і незначним у глобальному вимірі), споживанням імпортної продукції. Економічні ресурси використовують у рамках національної економіки. Основне її завдання — виробництво і розподіл споживчих і капітальних благ, потрібних для підтримання життєдіяльності суспільства.

Національна економіка, або господарство країни — це сукупність підприємств, домогосподарств і установ, які функціонують у межах певної держави. Вона характеризується певною галузевою і територіальною структурою, системою управління та певними соціально-економічними відносинами. В узагальнюючому вигляді національна економіка може бути вираженою через економічний потенціал, який означає сукупну спроможність галузей народного господарства виробляти продукцію чи здійснювати послуги. Економічний потенціал залежить від кількості трудових ресурсів і рівня їхньої кваліфікації, наявності сприятливих природних ресурсів, обсягу виробничих потужностей, рівня розвитку виробничої інфраструктури, ступеня розвитку науки й техніки.

Виготовлення будь-якого товару масового виробництва залежить, як правило, від добре налагодженої взаємодії багатьох спеціалізованих підприємств. Потужність економіки країни в значної мірі залежить від обсягу та якості факторів (або чинників) виробництва — ресурсів, які необхідні для виробництва товару.

 Проблеми економічного зростання  особливо гостро постали перед  людством у XX ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали  раніше. Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування.

Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного зростання!

Дійсно, головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.

Метою даної роботи є аналіз чинників економічного зростання в Україні.

З мети випливають завдання роботи, які полягають в розкритті наступних питань:

- поняття та фактори економічного зростання;

- концепції економічного зростання;

- показники економічного зростання;

- вплив НТП на економічне зростання;

- особливості економічного зростання України.

Предметом роботи є виявлення чинників, що забезпечують економічне зростання.

Об’єктом роботи є процес економічного зростання.

1. Економічне зростання: зміст, типи, чинники. 
              1.1. Визначення, засоби виміру та джерела економічного зростання. 
              Розширене виробництво передбачає економічне зростання. 
      Економічне зростання – це кількісна  та якісна зміна обсягу національного продукту за певний період часу або поступовий розвиток національної економіки, тобто розвито за зростаючою лінією. Економічне зростання пов’язане з довгостроковими змінами у обсязі національного виробництва та з його прогресом. Кінцевою метою економічного зростання є зростання виробничих сил громадськості, зростання рівня добробуту та підтримка національної безпеки. 
      У політекономічному аспекті економічне зростання означає техніко – економічні відносини між людьми з приводу привласнення предметів природи у процесі праці та надання послуг.    
      Економічне зростання це критерій економічного розвитку. Свій вираз він знаходить у збільшенні реального ВВП як в абсолютному обсязі, так й на душу населення.  
       Швидке або, навпаки, нульове й навіть негативне економічне зростання не завжди говорить про швидкий економічний розвиток, топтання на місці чи економічній деградації.  
      Та при всіх недоліках економічне зростання залишається найбільш вживаним критерієм економічного розвитку.  
      Економічне зростання може вимірюватися як у фізичному виразі (фізичне зростання), так і у вартості (вартісне зростання). Перший спосіб більш надійний (тому що дає можливість виключити вплив інфляції), але не він не універсальний (при розрахунку темпів економічного зростання важко вивести загальний показник  для виготовлення різних виробів). Другий спосіб вживається частіше, але на завжди можливо запобігти впливові інфляції. Щоправда, у статистиці ряду країн вимірюють макроекономічне зростання на базі зростання виробництва найбільш важливих для економіки товарів, використовуючи при цьому їх долю у загальному обсязі виробництва. 
      На макроекономічному рівні провідними показниками динаміки економічного зростання є:

зростання обсягу ВВП;

• темпи зростання ВВП у розрахунку на душу населення;
• темпи росту промислового виробництва у цілому, за основними галузями й на душу населення [17].

   Довгострокове економічне  зростання є однією з цілей  макроекономічної політики держави. 
   Економічне зростання означає процес кількісно-якісних зрушень у межах технологічного способу виробництва, зумовлених відповідними суперечностями та чинниками і виражається у збільшенні обсягів суспільного виробництва. Економічне зростання належить до техніко – економічних категорій, а тому безпосередньо не торкається змін в інших елементах економічної системи, передусім у суспільній формі відносин економічної власності.

Економічне зростання визначається з двох позицій:

1. як поступальний приріст реального обсягу ВВП, ВНП або національного доходу (НД) за рахунок збільшення обсягів використовуваних ресурсів і (або) кращого їх використання без порушення рівноваги у короткострокових періодах;
2. як реальний приріст ВВП (ВНП чи НД) на одну особу. 
         Для вимірювання економічного зростання використовують показники:

1) абсолютно приросту реального  обсягу виробництва, яких визначається за формулою: 
                              ; [1.1]

де Y – приріст ВВП, ВНП чи НД; Y – обсяг ВВП, ВНП чи НД у період t; - обсяг ВВП, ВНП чи НД у період, що передує періодові t.

2. темпу приросту, який визначається за формулою:

                                   , [1.2]

де -  темп приросту [2].

Джерелами економічного зростання за Р.Солоу є:

1. Зростання капіталоозброєності (k), яке залежить від зростання норми заощаджень (s). 

Але зростання норми заощаджень не може бути постійним, оскільки заощадження (S) обмежують споживання (С).

Р.Солоу сформулював «золоте правило» (при визначенні норми заощаджень критерієм повинна бути максимізація добробуту суспільства, тобто якнайбільше споживання), яке виконується за умови, що граничний продукт капіталу (МРК) дорівнює його вибуттю (амортизації — σ): МРК=σ

2. Зростання населення ( tL — темп зростання населення) впливає на економічне зростання через динаміку капіталоозброєності:

∆K=I/L – (σ + tL)*k

де І/L — інвестиції на одного працюючого;

σ — норма амортизації;

tL — темп зростання населення;

k — капіталоозброєність.

3. Технологічний прогрес є джерелом постійного зростання як продуктивності праці (у), так і загального продукту (Y).

Якщо ефективність виробництва (Е) під впливом технологічного прогресу змінюється з темпом (g), то продуктивність праці змінюється з тим же темпом, а загальний обсяг виробництва зростає з темпом tL+g:

Y=(tL+g)y0L

y0 – базова продуктивність праці.

Рис. 1.1. Модель економічного зростання Р. Солоу

Модель економічного зростання Р. Солоу зображена на рис.2.

k — капіталоозброєність одиниці праці з постійною ефективністю;

k* — стійкий стан капіталоозбросності, за якого σk = І, тобто величина капіталу, що вибуває (σk), дорівнює капіталу, що інвестується (І = s f(k));

σ  — норма амортизації;

tL — темп зростання населення;

g — темп зростання ефективності виробництва під впливом технологічного прогресу [4].

2. Типи економічного зростання.

   Розрізняють три типи  економічного зростання:

• екстенсивний, який здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів;
• інтенсивний, який здійснюється шляхом ефективнішого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково – технічного прогресу та кращих форм організації виробництва,
• змішаних, який поєднує інтенсивний та екстенсивний типи.

Розглянемо кожен тип більш детально.

За екстенсивного типу економічне зростання досягається внаслідок кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед, факторів виробництва, за незмінного рівня технічної основи виробництва. Основними факторами цього типу економічного зростання є:

1. збільшення обсягу інвестицій за збереження існуючого рівня технології;
2. збільшення кількості працівників;
3. зростання обсягів оборотних фондів (сировини, матеріалів тощо).

   Так, для збільшення випуску  продукції вдвічі у дію вводиться  вдвічі більше машин, верстатів, устаткування такої ж якості, застосовується вдвічі більше робочої сили такої ж кваліфікації і рівня освіти, такі ж форми організації праці, сировина тощо. У цьому випадку продуктивність праці та ефективність незмінні [10].

Більш складний тип економічного зростання інтенсивний (від французького слова intensif — напруга). Його головна відмінна ознака —підвищення  ефективності виробничих факторів на базі технічного прогресу.

При даному типі розширеного відтворення з'являється новий фактор економічного зростання — підвищення ефективності всіх традиційних факторів. У силу цього виробнича функція буде (у найпростішому вираженні) виглядати так:

Y=AF(K,L,N)

У даній формулі А — це сукупна продуктивність факторів. З формули видно: якщо величина витрат виробничих факторів не міняється, а їхня сукупна продуктивність А збільшується на 1%, то й обсяг виробництва зростає також на 1%.

Інтенсивний тип економічного розвитку ґрунтується на широкому використанні більш ефективних засобів виробництва. Збільшення його масштабів забезпечується за рахунок застосування більш прогресивної техніки, передових технологій, досягнень науки, більш економічних предметів праці, підвищення кваліфікації кадрів. Завдяки цим факторам досягається також підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, поліпшення використання наявної матеріальної бази виробництва.

Інтенсивне розширене відтворення має кілька особливостей. Це — більш прогресивний тип економічного зростання, оскільки вирішальну роль у підйомі ефективності речовинних умов виробництва починає грати новий "мотор" — досягнення науки і техніки. У зв'язку з цим у масштабі суспільства розвивається виробництво науково-технічної інформації, що, у кінцевому рахунку, утілюється в усе більш ефективні засоби виробництва. Одночасно система утворення, підготовки й перепідготовки кадрів забезпечує підвищення культурно-технічного рівня працівників [16].

Безсумнівним достоїнством інтенсивного збільшення виробництва є те, що воно переборює перешкоди економічного зростання, породжені відомою обмеженістю природних ресурсів. Господарський розвиток переводиться на нові рейки — на основу безперервного науково-технічного й економічного прогресу. Найбільш вигідним фактором його розширення стає ресурсозбереження.

Всебічна інтенсифікація — це такий вид економічного зростання, при якому використовуються всі зазначені форми ресурсозбереження. Тоді заощаджуються і трудові, і речовинні умови виробництва. Даний вид економічного зростання практично впроваджується в умовах сучасного етапу НТР і новітньої технологічної революції.

Всебічна інтенсифікація веде до якісного відновлення всього процесу розширеного відтворення.

Нове виявляється в створенні сучасної структури народного господарства. У загальному обсязі підвищується питома вага наукомістких галузей. Сюди відносяться приладобудування, випуск ЕОМ, електротехнічна промисловість, атомна енергетика, виробництво синтетичних смол, пластичних мас, прогресивних конструкційних матеріалів, інші галузі, що використовують досягнення НТР [3].

Прогрес видний і в тім, що зменшується частка проміжного продукту і відповідно збільшується питома вага кінцевого продукту, що йде в споживання. Така структурна зміна – результат ощадливої витрати сировини, матеріалів і енергоносіїв при створенні кожного виробу.

Поліпшення розширеного відтворення досягається, коли в складі національного доходу зростає частка продуктів споживання в порівнянні з засобами виробництва, що йдуть для нагромадження. У результаті підвищується рівень і якість життя населення, росте соціальна ефективність господарського розвитку.

При новій якості економічного розвитку істотно змінюються пропорції відтворювального процесу. Відносно повільніше зростає виробництво засобів виробництва і, навпаки, виникає тенденція до прискорення виробництва предметів споживання.

За інтенсивного типу економічного зростання збільшення масштабу випуску продукції досягається внаслідок якісного вдосконалення всієї системі продуктивних сил, насамперед, речових і особистих факторів виробництва. Основою інтенсифікації є науково – технічний прогрес, а в наш час радикальна форма його розвитку – НТР, що розгортається.  Основними факторами цього типу економічного зростання є:

1. впровадження нової техніки і технології на основі передових досягнень науково – технічного прогресу, основою яких є процес інвестування виробництва;
2. підвищення загальноосвітнього і професійного рівня працівників;
3. покращення використання основних та оборотних фондів;
4. впровадження нових прогресивних форм організації виробництва і праці;
5. розвиток підприємницьких здібностей;
6. випереджаючий розвиток інформаційної сфери, інформатизація господарської діяльності. 
                Інтенсифікація виробництва виявляється у зростанні суспільної продуктивності праці (тобто у збільшенні виходу кінцевої продукції з кожної одиниці залучених у виробництво ресурсів за економії живої, уречевленої праці), у підвищення якості продукції, ефективності виробництва.  Основними показниками динаміки економічного зростання на макроекономічному рівні є зростання обсягів валового внутрішнього продукту або національного доходу, темпи зростання цих показників у розрахунку на душу населення та ін. Конкретніші показники – коефіцієнт зростання (визначається як відношення показника певного року, що вивчається, до базового), темп зростання (дорівнює коефіцієнту зростання, помноженому на 100%) і темп приросту (дорівнює темпові зростання мінус 100%) [5].

   Якість економічного зростання  виражається у покращенні життєвого  рівня більшості населення, умов  праці, зростанні загальноосвітнього, професійного та культурного  рівнів зайнятого населення, збільшенні  вільного часу тощо.

1.3. Чинники та моделі економічного зростання.

Умовно всі чинники економічного зростання поділяють на три групи:

1. чинники попиту, які забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва і доходу;
2. чинники пропозиції, що є визначальними в більшості моделей і мають складну структуру, яка включає: природні ресурси у їх якісному та кількісному вираженні; обсяг і якість капіталу; чисельність і якість трудових ресурсів; технологічний рівень; інституційні чинники; інформаційне забезпечення; організаційні чинники тощо;
3. чинники розподілу, які стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу національного продукту та доходу, що впливає н сукупний попит.[2]

                   Чинники економічного зростання (рис. 1.2.)

Висувають різні аргументи за та проти економічного зростання. Повний їх перелік наведений у таблиці 1.1.

Аргументи за і проти економічного зростання

                                                                                                     (табл. 1.1.)

   Різне ставлення до перспектив  і наслідків економічного зростання  відобразилось у таких концепціях:

• нульового економічного зростання;
• сталого економічного розвитку;
• ноосферного розвитку;
• інноваційного економічного зростання.

   Розглянемо коротко зміст кожної з них.

   Концепція нульового економічного  зростання. Невпинне зростання потреб  населення, ідеологічне та рекламне  заохочення до швидкого оновлення  асортименту споживчих та інвестиційних  товарів, з одного боку, а також усвідомлення обмеженості аж до вичерпності ресурсів і стрімкого зростання шкоди, завданої довкіллю виробничими системами, - з іншого, стали приводом для переосмислення оцінки економічного зростання [13].

   Група дослідників під керівництвом Деніса та Донели Медуз звернули увагу на зворотний бік традиційного уявлення щодо економічного зростання, на його згубний вплив, який виявляється у забрудненні атмосфери, деформації озонового шару, дестабілізації Світового океану, виснаженні джерел прісної води, земних надр, ерозії та засоленні ґрунтів, ураженні та загибелі лісів, зникненні видів тварин, не вирішенні проблеми утилізації відходів і ін.

    У зв’язку  зі сказаним вище, економічне зростання, на думку авторів, погіршує якість життя, загрожує глобальною катастрофою. Автори пропонують нульове економічне зростання як засіб підтримання високого рівня життя та, власне, продовження існування самого життя.

   Важливо підкреслити, що  позитивним у теорії нульового  економічного зростання є зосередження  уваги на необхідності підсумувати негативний вплив на довкілля економічної системи та здатності екологічної системи асимілювати і нейтралізувати цей вплив.

   Недоліком цієї концепції  вважають те, що її автори не  побачили шлях вирішення суперечностей  між потребами, які зростають, й обмеженими економічними ресурсами в самому економічному зростанні (застосування безвідходних ресурсозберігаючих технологій тощо.).

   Концепція сталого економічного  розвитку. Під сталим економічним  розвитком розуміють особливий  тип економічної динаміки, спрямований на якомога повніше задоволення потреб сьогодення; при цьому нічого не загрожує задоволенню потреб майбутніх поколінь.

   Концепція сталого економічного  розвитку ґрунтується на врахуванні  трьох аспектів: економічного, соціального та екологічного.

   В економічному аспекті  сталий економічний розвиток  має забезпечити ефективність та стійкість зростання [15].

   У соціальному аспекті  сталий розвиток має спрямовуватись: на зменшення розриву між доходами  найбагатших і найбідніших верств населення; збереження надбань матеріальної та духовної культури; забезпечення демократичних прав щодо участі різних верств населення у прийнятті управлінських рішень та ін.

   В екологічному аспекті  завдання сталого економічного  розвитку полягає в забезпеченні всім поколінням доступу до природних ресурсів і довкілля, не сплюндрованого економічною діяльністю.[17]

   Інакше кажучи, концепція  сталого економічного розвитку  ґрунтується на зміні парадигми  економічної політики від забезпечення  високих темпів економічного зростання та соціальної допомоги безробітним у періоди депресії до більш виваженої з погляду довгострокових перспектив мети, змістом якої  є створення умов для ефективного, соціально орієнтованого розвитку економіки, стратегічним завданням котрого є збереження природного довкілля.

   Концепція ноосферного розвитку. Ця концепція ґрунтується на  розумінні того, наскільки раціональнім  є життя суспільства. Започаткував  теорію ноосфери наш співвітчизник  академік В. Вернадський.

   Прихильники теорії ноосфери (сфери розуму) дійшли висновку, що в ХХ ст. відбулося нагромадження нераціональності в житті соціуму, що поставило під загрозу виживання людства. Тому для ліквідування цієї загрози необхідно зробити вибір на користь розуму. У цьому разі кожний має усвідомити, що, по-перше, людина – частина природної системи, на відтворення якої потрібно спрямувати діяльність людства. По-друге, якщо людство й надалі буде нехтувати стоном довкілля заради обсягів виробництва і споживання, які постійно зростають, природна система настільки спотвориться, що людство буде приречене.

   Тому економіка і людство  мають розвиватися в гармонії  з природою. Еколого-економічна гармонія  є запорукою суспільного прогресу.

   Концепція інноваційного  економічного зростання. Інноваційне зростання – це зростання, що ґрунтується на підприємницькій ініціативі в галузі ринкової, науково – технічної й організаційно – економічної діяльності.

   Ця концепція узгоджується  з інтенсивним типом економічного  зростання. Особливістю інноваційного типу зростання є те, що інновації дають змогу усувати (або ж суттєво зменшувати) бар’єри, утворені чинниками попиту і розподілу, у зв’язку з суперечністю між ефективність та соціальною спрямованістю економічного зростання. [4]