Процес планування поточних витрат у корпораціях
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
На правах рукопису
ДІДИК АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 338.512:621
УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ У
Спеціальність 08.00.04. – економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування)
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Науковий керівник
Кузьмін Олег Євгенович,
доктор економічних наук,
професор
Львів – 2008
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
Розділ 1. Теоретичні та прикладні
засади управління витратами у МАШИНОБУДІВНИХ
корпораціях………………………………………………
1.1. Сутність
та підходи до ідентифікації
витрат у корпораціях……………………..
1.2. Особливості
формування корпоративних
1.3. Процес управління
витратами у корпораціях…………………
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………………...
Розділ 2. АНАЛІЗУВАННЯ Витрат у МАШИНОБУДІВНИХ КОРПОРАЦІЯХ...49
2.1. Класифікація
витрат у корпораціях…………………………
2.2. Особливості діяльності машинобудівних корпорацій
та аналізування їх витрат………………………………………………………………
2.3. Порівняльний аналіз
форм фінансового забезпечення
витрат корпорацій…………………………………
Висновки до Розділу 2………………………………………………………………….109
Розділ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ
ВИТРАТАМИ у МАШИНОБУДІВНИХ КОРПОРАЦІЯХ……………………………………………..
3.1. Процес планування поточних витрат у корпораціях……………………………111
3.2. Бюджетне планування
витрат у корпораціях…………………………
3.3. Розвиток контролювання та регулювання витрат у корпораціях………………140
Висновки до Розділу 3…………………………………………………………………162
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
ДОДАТКИ……………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………….180
ВСТУП
Актуальність теми. В сучасних умовах динамічного розвитку ринкового середовища перед підприємницькими структурами постають проблеми підвищення їх конкурентоспроможності в усіх сферах (товарній, технічній, маркетинговій, управлінській, економічній тощо). Важливою передумовою для цього є оптимізація витрат підприємства за усіма комплексними статтями, елементами витрат, конкретними об’єктами, операціями, бізнес-процесами, що формує можливості для досягнення бажаного рівня фінансової результативності та раціонального розподілу обмежених організаційних ресурсів. Особливо актуальними проблеми ефективного управління витратами є для машинобудівних корпорацій, оскільки вони характеризуються значними обсягами виробничо-господарської діяльності, високим рівнем диверсифікації діяльності, складністю вертикальних та горизонтальних взаємозв’язків, наявністю широкого кола постачальників та споживачів, розвиненістю зовнішньоекономічних зв’язків, неоднорідністю технологічних циклів виробничо-господарської діяльності тощо. Усе це значно ускладнює процедури планування, обліку, аналізу, контролювання та регулювання витрат у корпораціях. Окрім цього, особливості формування та розвитку в Україні податкового, бухгалтерського, управлінського обліку зумовили виникнення значних суперечностей та невідповідностей щодо ідентифікації сутності та складу витрат, можливостей перенесення їх на собівартість чи визнання такими, що можуть фінансуватись лише з прибутку.
Створення організацій
у вигляді акціонерних
Вагомий внесок у розроблення теоретичних та прикладних засад управління витратами підприємств зробили такі вітчизняні та іноземні науковці: І.Алєксєєв, Є.Ананькіна, І.Балабанов, М.Білик, І.Бланк, В.Бочаров, Б.Буркінський, Ф.Бутинець, В.Гамаюнов, В.Геєць, С.Голов, С.Данілочкін, Н.Данілочкіна, М.Данилюк, Р.Дафт, А.Загородній, У.Когут, М.Колісник, О.Крайник, Є.Крикавський, П.Кузмішин, О.Кузьмін, В.Лещій, О.Мельник, О.Орлов, Г.Партин, Й.Петрович, Ю.Погорелов, А.Поддєрьогін, Д.Ру, В.Самочкін, Н.Селезньова, Р.Слав’юк, Д.Сульє, О.Терещенко, О.Тимофеєва, А.Турило, Д.Хан, В.Хруцький, Ю.Цал-Цалко, Л.Чижевська, Н.Чухрай, А.Шеремет, Д.Шим, В.Янік та інші. В опублікованих працях висвітлено погляди авторів на сутність витрат, запропоновано різні підходи до їхньої класифікації, розкрито методологічні та методичні засади управління витратами за різними підходами.
Особливості формування
витрат у корпораціях висвітлюють
у своїх працях В.Білошапка, А.Воронкова,
В.Євтушевський, В.Павлов, М.Сірош, О.Терещенко,
О.Щербак та інші. Зокрема, у працях
цих авторів розкривається скла
Однак, незважаючи на значні досягнення в теорії та практиці управління витратами, існують розбіжності щодо трактування сутності витрат, побудови їх класифікацій залежно від цільового призначення, оцінювання ефективності їх формування та впливу на цільові економічні показники діяльності підприємства. Потребують вирішення проблеми управління витратами у машинобудівних корпораціях, уточнення складу та сутності корпоративних витрат, визначення впливу корпоративних витрат на фінансову результативність корпорацій. Необхідність наукового розроблення окреслених проблем з урахуванням специфіки вітчизняної економіки свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження та її прикладне значення для забезпечення ефективної діяльності вітчизняних машинобудівних корпорацій.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційного дослідження використані при розробленні держбюджетних тем Національного університету “Львівська політехніка”: ДБ/87 ВГС “Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур” (номер державної реєстрації №0104U002289), затвердженої рішенням НТР Національного університету “Львівська політехніка”, протокол №4 від 24 квітня 2003 р., на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва у 2003-2004 рр. Зокрема, запропоновано методичні положення щодо формування корпоративних витрат у виробничо-господарських структурах (розділ 1 «Формування механізму інноваційного розвитку ВГС», підрозділ 1.3.3. «Ресурсне забезпечення підприємства у період трансформації»); ДБ/ТЕОР «Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади» (номер державної реєстрації №0107U000837), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 27.10.06 р. №732, на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва у 2007-2008 рр. Зокрема, запропоновано методичні положення щодо визначення та оптимізації витрат, які властиві лише акціонерним товариствам (розділ 1 «Дослідження індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств та їх ролі у підвищенні ефективності», підрозділ 1.2. «Показники ефективності формування витрат») (Акт впровадження від 11.12.2007 р., Додаток А). Проведені у дисертації дослідження за тематичним спрямуванням відповідають науковому напрямку кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» «Проблеми корпоративного управління в машинобудуванні та приладобудуванні» (номер державної реєстрації 0107U009523).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних та прикладних засад управління витратами у машинобудівних корпораціях. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити у роботі такі завдання:
- уточнити трактування категорії «корпоративні витрати» та обґрунтувати їхній склад;
- розвинути управління витратами на засадах застосування функціонального підходу;
- проаналізувати підходи до класифікації витрат та систематизувати класифікаційні ознаки відповідно до цілей функцій управління витратами;
- удосконалити етапність планування поточних витрат корпорації;
- удосконалити методичні рекомендації з оцінювання впливу обсягу та структури корпоративних витрат на економічні результати діяльності підприємства на засадах використання кореляційно-регресійного моделювання;
- розробити систему показників оцінювання ефективності формування корпоративних витрат у машинобудівних корпораціях.
Об’єктом дослідження є витрати у машинобудівних корпораціях.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні засади управління витратами у машинобудівних корпораціях.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались такі методи: порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення (для уточнення категорій – Розділ 1, 2, 3; порівняння підходів до ідентифікації витрат – Розділ 1, підр. 1.1; удосконалення класифікації витрат – Розділ 2, підр. 2.1; порівняння форм фінансового забезпечення витрат – Розділ 2, підр. 2.3); групування та факторного аналізу (для виявлення тенденцій і дослідження витрат машинобудівних корпорацій – Розділ 2, підр. 2.2; для формування складу і вивчення динаміки корпоративних витрат окремих машинобудівних корпорацій – Розділ 1, підр. 1.2, Розділ 3, підр. 3.1); системний підхід (для побудови системи показників оцінювання ефективності формування корпоративних витрат – Розділ 3, підр. 3.1); формалізації та економіко-математичного моделювання (для розроблення методичних рекомендацій для оцінювання впливу обсягу та структури корпоративних витрат на економічні результати діяльності підприємства – Розділ 3, підр. 3.1). Формування кореляційно-регресійних моделей, що демонструють залежність між цільовими показниками та корпоративними витратами підприємств, здійснювалось з використанням пакету прикладних програм STATISTICA.
Теоретичною основою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, що регламентують функціонування акціонерних товариств, діяльність підприємств машинобудівної галузі, сутність, склад та ідентифікацію витрат; наукові праці вітчизняних та зарубіжних науковців за проблемою; дані статистичної, фінансової та управлінської звітності машинобудівних підприємств України; статистичні матеріали Держкомстату України, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:
вперше розроблено:
- систему показників оцінювання ефективності формування корпоративних витрат (коефіцієнти покриття, окупності, витратомісткості, навантаження, рентабельності, повернення, віддачі, координації тощо), яка покликана створити інформаційну базу стосовно ролі і значення корпоративних витрат в організації, їхнього впливу на основні економічні показники діяльності машинобудівної корпорації;
удосконалено:
- методичні рекомендації для оцінювання впливу величини та структури корпоративних витрат на економічні результати діяльності підприємства на засадах використання кореляційно-регресійного моделювання, що дозволяє регулювати параметри корпоративних витрат з метою досягнення очікуваних значень цільових показників;
- класифікацію витрат корпорації на засадах систематизації класифікаційних ознак за функціями управління витратами, що на відміну від існуючих дозволяє використовувати відповідний поділ витрат залежно від цілей, які переслідуються на кожному з етапів управління витратами;
дістали подальший розвиток:
- тлумачення категорії «корпоративні витрати» як таких, що властиві лише корпоративним формам організації підприємницької діяльності та включають систематичні і несистематичні витрати. Таке визначення на відміну від існуючих дозволяє чітко виокремити місце корпоративних витрат у структурі витрат підприємств, а також визначити їхній вплив на економічні результати діяльності машинобудівних корпорацій;
- процес управління витратами у корпорації на засадах використання функціонального підходу шляхом послідовної реалізації етапів: планування витрат, організування центрів відповідальності, мотивування працівників за оптимізацію витрат, контролювання та регулювання витрат. Це дозволяє комплексно охопити усі функції управління витратами та забезпечити логічний та послідовний управлінський процес;
- етапність планування поточних витрат машинобудівних корпорацій (інформаційне забезпечення, визначення цілей та завдань поточного планування витрат, вибір методів калькулювання собівартості, формування калькуляцій собівартості за видами продукції, вибір форми і структури часткових кошторисів витрат та методів їх формування, розроблення зведеного кошторису витрат корпорації, формування матриці співвідношення витрат), яка забезпечує логічний процес планування витрат та відображає взаємозв’язки між витратами, що супроводжують різні сфери функціонування корпорації.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає у розробленні методичних рекомендацій щодо оцінювання впливу величини та структури корпоративних витрат на економічні результати діяльності підприємства на засадах використання кореляційно-регресійного моделювання; оцінювання ефективності формування корпоративних витрат на засадах системи показників; планування поточних витрат у машинобудівних корпораціях; управління витратами у корпораціях на засадах функціонального підходу. В межах формування регіональної програми розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах та ринку цінних паперів Львівської області результати дисертаційного дослідження використано Львівською обласною державною адміністрацією (Довідка №1-1/76-19 від 24.01.2008р., Додаток Б). Отримані результати також впроваджені на підприємствах: ЗАТ “Автонавантажувач” (Довідка №269 від 07.11.2007р., Додаток В), ВАТ «ТЕХІНМАШ» (Довідка №113а від 03.04.2008 р., Додаток Д), ВАТ «Галицький механічний завод» (Довідка №86 від 23.04.2008 р., Додаток Е), що засвідчило їх прикладну цінність та можливість використання у машинобудівних корпораціях.
Основні положення дисертаційної
роботи використовуються у навчальному
процесі Національного універси
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені у роботі, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які становлять індивідуальний внесок автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження було розглянуто та схвалено на таких всеукраїнських та міжнародних науково-практичних і науково-методичних конференціях: “Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку” (Львів, 2000р.), “Metody obliczeniowe i badawcze w rozwoju pojazdów samochodowych i maszyn roboczych samojezdnych. Zarzadżanie i marketing w motoryzacji” (Жешув, 2005р.), “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (Львів, 2006р.), «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (Львів, 2006р.), «Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства» (Львів, 2007р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 20 наукових праць (2 монографії, 13 наукових статей, 5 тез доповідей на конференціях) загальним обсягом 35,79 др. ар., з них одноосібно автором 9 праць обсягом 3,56 др. ар. У фахових виданнях опубліковано 13 праць, з них 6 одноосібно.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, що викладені на 167 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 51 таблицю та 9 рисунків, які подані на 47 сторінках. Список використаних джерел із 214 найменувань розміщений на 22 сторінках, 8 додатків – на 11 сторінках.
Розділ 1. Теоретичні та прикладні засади управління витратами у МАШИНОБУДІВНИХ корпораціях
1.1. Сутність та підходи до ідентифікації витрат у корпораціях
Корпоративні структури на сучасному етапі у світі займають провідну роль у формуванні валового національного продукту. Традиційно, лідерами за показником корпоративного потенціалу є країни з розвиненою економікою (США, Японія та ін.). На сьогодні надпотужніші національні та транаціональні корпорації формують основу економіки таких країн, забезпечуючи останнім глобальний успіх. Звертаючись до досвіду країн колишнього СРСР, показовим є розвиток Росії, у якій корпоративні структури вже посідають провідні позиції у найбільш важливих галузях економіки: машинобудуванні, транспорті, енергетиці, кредитно-фінансовій сфері тощо. Російські корпорації є сьогодні одним із домінуючих факторів структурних зрушень, які стосуються базових галузей економіки і забезпечують до 85% валового внутрішнього продукту Росії. В Україні корпоративний сектор представлений суб’єктами підприємницької діяльності, що утворились на базі державних підприємств внаслідок їхньої реорганізації з метою скорочення трансакційних та накладних витрат та витрат на конкурентну боротьбу, диверсифікуючи власну виробничу діяльність. До таких машинобудівних корпорацій відносять «Новокраматорський машинобудівний завод», «Норд», «Мотор Січ», «Укрпідшипник», «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» тощо. Слід зазначити, що такий напрям корпоратизації в Україні набирає обертів та виходить на новий рівень [133, с. 419-426.].
Вырезано.
Для заказа доставки полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.
З огляду на вищезазначене не викликає сумніву актуальність формування та застосування комплексного процесійного підходу до управління витрами у корпораціях, що дозволив би побудувати логічну послідовність та взаємопов’язати усі елементи та фактори впливу.
При цьому переслідуються цілі розроблення поетапного процесу управління витратами, надання короткої сутнісної характеристики кожному з етапів, визначення чинників, які впливають на перебіг кожної з функцій управління витратами у корпораціях.
Термін “процес” у Великому тлумачному словнику сучасної української мови трактується як послідовна зміна станів або явищ, яка відбувається закономірним порядком, хід розвитку чого-небудь [13]. З огляду на вивчення літературних джерел пропонується управління витратами згідно із процесійним (функціональним) підходом реалізовувати шляхом певних послідовних, логічно взаємопов’язаних етапів (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Процес управління витратами у корпорації
Розглянемо коротко характеристику кожного із етапів управління витратами.
Планування витрат переважно здійснюється у короткотерміновому періоді (до 1 року), тобто є складовою тактичного (поточного і оперативного) планування діяльності організації. Це пояснюється насамперед кількісним точним характером процесів планування, що можливе лише за умов стабільного середовища функціонування та відносно невеликого горизонту планування. Доцільно зауважити, що планування витрат набуває певних особливостей, залежно від їх характеру (поточні, капітальні), що пов’язано із відмінностями економічного змісту, спрямування та призначення, ролі, джерел фінансування цих витрат. Поточні витрати закладаються у собівартість та компенсуються шляхом кругообігу через отримання виручки від реалізації. Капітальні витрати фінансуються з різних джерел (прибутку, амортизаційного фонду, інвестицій, кредитів) та, як правило, безпосередньо пов’язані із рухом грошових потоків.
При плануванні витрат у
вітчизняних корпораціях
Необхідно зазначити, що корпоративні структури зазвичай характеризуються певною громіздкістю, складністю побудови, наявністю чисельних взаємозв’язків. З огляду на це виникають проблеми оперативного збору інформації про виникнення витрат, аналізу виконання плану витрат, порівняння планових даних (які переважно формуються із застосуванням норм і нормативів) та фактичної облікової інформації про витрати. При цьому виникає необхідність організування діяльності корпорації таким чином, щоб закріпити за відповідними працівниками структурних підрозділів функції щодо планування, збору, аналізу, контролю, обліку та регулювання витрат. А це можливо лише в межах фінансової структури управління корпорацією, яка побудована на основі виділення центрів відповідальності. На підставі вивчення літературних джерел можна стверджувати про існування значної кількості позицій щодо трактування та виокремлення різновидів центрів відповідальності. Є.Ананькіна, Н.Данілочкіна, С.Данілочкін, А.Загородній, Г.Партин притримуються єдиної точки зору, наголошуючи, що «центр відповідальності – це сфера діяльності, у межах якої встановлено персоніфіковану відповідальність керівника за показники, які він повинен контролювати» [70; 84; 125]. В.Гамаюнов, Т.Сізова та В.Хруцький пропонують виокремлювати такі види центрів відповідальності: центри фінансової відповідальності – підрозділи, які повною мірою відповідають за прибуток, витрати та доходи (дочірні підприємства, відокремлені представництва та філії, підрозділи об’єднань, які розташовані на різних територіях, виробничі підрозділи, які безпосередньо здійснюють і реалізацію продукції та інші); центри фінансового обліку – підрозділи, які відповідають лише за частину витрат та/або доходів (збутові служби, основні цехи, пов’язані єдиним технологічним циклом тощо); центри виникнення витрат – підрозділи, які відповідають лише за окремі витрати (функціональні та штабні служби підприємств, основні та допоміжні цехи) [174, с. 174]. Кузьмін О.Є. та Мельник О.Г. пропонують найбільш комплексне трактування поняття “центр відповідальності”, а саме: «центри відповідальності (ЦВ) – це структурні підрозділи підприємства, певні групи працівників в межах структурних підрозділів, сукупність підрозділів підприємства, які здійснюють чи забезпечують здійснення конкретних видів діяльності та несуть відповідальність за результативність своєї ділянки роботи у фінансовому аспекті, сприяючи цільовому та контрольованому використанню ресурсів організації» [84; 85].
Кузьміном О.Є. та Мельник О.Г. розроблено найбільш комплексну класифікацію центрів відповідальності за різними способами їх виділення, тобто за різними ознаками (рис. 1.3) [82; 84; 85; 87].
Рис. 1.3. Класифікація центрів відповідальності [82; 84; 85; 87]
Варто зазначити, що витрати за центрами виникнення можуть бути [175, с. 252]:
- постачальницько-заготівельні (транспортні витрати, утримання складського господарства);
- виробничі (за встановленою номенклатурою структурних підрозділів у сфері виробництва);
- організаційні (управлінські витрати);
- збутові (витрати на збут продукції);
- непродуктивні витрати (втрати від браку, списання недостач тощо).
Для того, щоб із центрів відповідальності надходила достовірна інформація про витрати, а також їх працівники були зацікавлені у виконанні планових завдань щодо оптимізації та економії витрат на місцях необхідно розробляти та використовувати механізми стимулювання. Як свідчить практика функціонування машинобудівних підприємств, поширеними є такі підходи до мотивування працівників центрів відповідальності: надання премій працівникам за зменшення пріоритетних видів витрат чи ліквідацію втрат у вигляді визначення процентних ставок від обсягу досягнутої економії; збільшення фонду оплати праці центрів відповідальності на суму (повну чи часткову) досягнутої економії; спрямування частини прибутку підприємства на преміювання найбільш успішних центрів відповідальності тощо [84].
При розробленні системи стимулювання необхідно базуватись на науково-обгрунтованих нормах і нормативах використання ресурсів, засобів праці, інтенсивності завантаження обладнання тощо, оскільки у протилежному випадку існує ймовірність подання центрами відповідальності спеціально завищених витрат з метою досягнення сумнівної економії, яка насправді відображатиме реальний рівень витрат. Положення щодо преміювання за економію витрат повинні базуватись на обґрунтованих нормах використання ресурсів різних видів та передбачати преміювання у розмірі певної частки досягнутої економії. Такі положення повинні розроблятись з урахуванням найбільш проблемних «вузьких місць» на підприємстві, де спостерігається необґрунтоване завищення чи зростання витрат, та стимулювати оптимізацію пріоритетних видів витрат.
В управлінні витратами надзвичайно важливу роль відіграє їх контролювання, яке охоплює облік та аналіз витрат на різних стадіях їх формування та виникнення. Контролювання витрат дозволяє виявляти їхні обсяги, структуру, динаміку, склад, ефективність формування; запобігати необґрунтованому завищенню витрат та перевитратам ресурсів. Основними завданнями контролю витрат при цьому є перевірка обґрунтованості встановлення норм витрат ресурсів та правильності розрахунків планових витрат, які надалі формуватимуть критерії при подальшому контролюванні витрат; облік фактичних витрат у корпорації з використанням адекватних методів обліку; виявлення відхилень фактичних показників витрат від планових (нормативних); визначення причин, що зумовили позитивні та негативні відхилення; прийняття рішень стосовно реалізації регулювальних заходів на усіх попередніх етапах управління витратами залежно від причин відхилень. До причин суттєвих відхилень можна віднести прорахунки у плануванні, недостатню кваліфікацію економістів, недієву систему стимулювання за економію витрат або її відсутність, вибірковий контроль витрат тощо. Тобто якщо приймається рішення стосовно здійснення коригувальних заходів відбувається реалізація п’ятого етапу управління витратами – регулювання витрат.
Вивчення літературних джерел [14; 21; 22; 36; 47; 76; 95; 103; 109; 119; 137] та фактичних матеріалів дозволяє стверджувати, що на якість та результативність процесу управління витратами у корпораціях впливають такі чинники:
- стабільність середовища функціонування;
- кваліфікація кадрів;
- рівень застосування сучасного програмного забезпечення та комп’ютерних технологій;
- рівень інформаційного забезпечення;
- адекватність методик планування та обліку;
- особливості внутрішньоорганізаційної побудови;
- наявність внутрішньоорганізаційної системи норм та нормативів;
- застосування науково-обгрунтованих методів до управління витратами тощо.
На формування витрат впливає значний перелік чинників, а саме [170, с. 291-299; 172, С. 3-9]:
- чинники, що безпосередньо пов’язані з виробництвом: розмір підприємства (сукупна виробнича потужність, що диференційована за видами, кількістю та максимальною віддачею наявних потенційних факторів; виробнича програма підприємства; глибина виробництва; організування виробництва, форма його здійснення; якість факторів виробництва; завантаженість підприємства);
- чинники, пов’язані з іншими сферами діяльності (процеси збуту продукції, фінансування, дослідження і розвиток);
- дані для управлінських рішень (податки та обов’язкові відрахування, оплата праці).
