Проведення операцій комерційними банками з громадянами

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГЕНІЧЕСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСИ  І КРЕДИТ

К У  Р С О В А    Р О  Б О Т А

з дисципліни «Фінанси»

на  тему:

Проведення  операцій комерційними банками з громадянами

Виконала:                                                                 студентка групи 2зГФ

                                                        __________    Семенова А.Е.

Науковий керівник:                                                  к.е.н., доцент

                                                           __________    Оболєнцева К.А.

Дата здачі  роботи:

_______________  20__ р.

Генічеськ 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ………………………………………………………………………………5

1.1. Сутність роботи комерційного банку…………………………………….5

1.2. Організація операційної роботи комерційного банку з громадянами………………………………………………………………………...12

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА РОБОТИ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА»…………………….……………………………………………………...21

2.1. Характеристика та становлення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»………………………………………………………21

2.2. Оцінка роботи Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» з громадянами в 2009 – 2011 рр.………………………………….31

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СПІВПРАЦІ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» З ГРОМАДЯНАМИ..…………………………….…………………….38

ВИСНОВКИ.……………………………………………………………………..43

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.…………………………………..45

ВСТУП

Тема моєї курсової роботи – «Проведення операцій комерційними банками з громадянами». Вона займає значне місце в курсі «Фінанси», адже за своїм місцем в економічній системі банки напряму мають відношення до них. Саме комерційний банк є одним з основних, ключових сегментів фінансової системи при роботі з громадянами.

Актуальність  даної теми полягає в тому, що вона дозволяє розібратися з проблемою виконання операцій комерційними банками як складової фінансової банківської системи України та її економічному підвищення взагалі. Адже саме через банківську систему здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства та забезпечується їх найефективніше та раціональне використання, переміщення та накопичування. Звідси походить провідна роль комерційних банків у суспільстві.

Теоретичне  значення роботи – огляд сутності операційної роботи з громадянами, її організація; огляд сучасного комерційного банку як багатофункціональної установи, які діє в різних секторах ринку позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов’язаних з операційним обслуговуванням своїх клієнтів.

Практичне значення роботи – розгляд шляхів практичного  використання теоретичних засад роботи комерційних банків з громадянами, які є основною ланкою кредитної системи країни, до яких належать кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для свої клієнтів на принципах комерційного розрахунку.

Мета цієї роботи – дати визначення комерційного банку як унікального явища економічного життя, проаналізувати характер роботи комерційного банку, дослідити операційну роботу сучасного комерційного в ринковій економіці на прикладі Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», показати рівень її ефективності та запропонувати шляхи її підвищення.

Об’єктом дослідження  є сам комерційний банк, який набуває  надзвичайної ваги в суспільному житті та відіграє не останню роль у фінансовій системі держави. Комерційні банки своєю діяльністю глибоко проникають у всі сфери економіки, обслуговують і впливають на всі економічні та соціальні процеси в країні. Комерційні банки, як кредитні установи, функціями яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок коштів клієнтів, касове та розрахункове обслуговування, виконання валютних та інших банківських операцій.

Предметом дослідження є операції з громадянами, які вони виконують, їх функції, значення в економіці країни, а також проблеми їх розвитку і удосконалення.

Мета визначає завдання роботи:

– визначити сутність роботи комерційного банку;

– зрозуміти основи організації та специфіку операційної діяльності комерційного банку;

– ознайомитися з результатами діяльності Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за останні три роки;

– проаналізувати ефективність співпраці Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» з громадянами за основними напрямками роботи;

– показати результати аналізу за допомогою графічного матеріалу;

– зробити висновки щодо ефективності роботи Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»;

– запропонувати шляхи покращення або підтримки ефективності роботи Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».

Використані методи дослідження:

– статистичне вивчення наукових джерел з теми;

– математичний аналіз;

– графічне представлення даних;

– аналітичний розгляд отриманих даних.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1. Сутність роботи комерційного банку

Основною метою  комерційних банків, які стали  створюватися в Україні з 1989 року, було оперативне отримання їх засновниками та клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи отримання кредитів), розв’язання засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайовиків, а також власного розвитку [10, ст. 257].

У сучасних умовах комерційні банки – це основна ланка кредитної  системи країни, до яких належать кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для свої клієнтів на принципах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не лише свій власний, а й запозичений фінансовий капітал у вигляді векселів, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел.

На відміну від центрального банку вони покликані обслуговувати  економічних суб’єктів – учасників грошового обігу: фізичних осіб, фірми, підприємства, сімейні господарства, державні структури. Саме через ці банки банківська система обслуговує народне господарство відповідно до задач, що випливають з грошово-кредитної політики центрального банку. Тому комерційний банк можна розглядати як фундамент всієї банківської системи, вершиною якої є центральний банк [13, ст. 54].

У широкому розумінні  комерційний банк – це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій всі банки, крім універсальних, по суті, називаються комерційними.

У вузькому розумінні  комерційний банк – це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку. Заради прибутку банки обслуговують своїх клієнтів – в цьому – основний їх «комерційний інтерес» в системі ринкових відносин.

Отже загалом, комерційний банк – це установа, функцією якої є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Комерційний банк як елемент банківської системи  володіє визначеними для нього  характеристиками (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Характеристики комерційного банку

Сучасному комерційному банку притаманні характерні риси (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Риси комерційного банку

Важливою умовою банківської діяльності є дотримання визначених принципів (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Принципи діяльності комерційного банку

Основоположний  принцип комерційного банку полягає в роботі банку в межах наявних ресурсів. Комерційний банк може здійснювати безготівкові операції на користь інших банків, надавати інші банківські кредити і отримувати гроші готівкою в межах залишку коштів на своїх кореспондентських на розрахунковому рахунку клієнтів понад наявні в банку ресурси обмежені.

Комерційні  банки не мають права здійснювати  операції на некомерційних засадах. Не повинні використовуватися кошти  підприємств, які зберігаються на рахунках у банку, на безвідплатній основі. Підприємствам мають сплачуватися проценти за користування такими коштами.

Принцип роботи в межах реально залучених  ресурсів як фундамент комерційної  діяльності банків змінює всі її акценти:

– зростає зацікавленість банків у залученні депозитів;

– розвивається конкуренція за пасивами.

Боротьба за пасиви стимулює пошук банком найефективніших  сфер вкладання своїх засобів. Відбувається реальне переміщення банківського капіталу в найбільш рентабельні та динамічні галузі (торгівлю, біржовий бізнес) та радикально змінюється кредитна політика банку, що базується на його рейсах, а не на його вкладеннях.

Повна економічна самостійність – другий основоположний принцип, на якому базується діяльність комерційних банків. Він передбачає відповідальність банку за результати своєї діяльності.

Економічна  самостійність передбачає:

– свободу розпорядження  власними засобами та залученими ресурсами  банку;

– вільний вибір  клієнтів та вкладників;

– розпорядження  доходами, що залишилися після сплати податків.

Економічна відповідальність комерційного банку не обмежується поточними доходами, а поширюється і на його капітал. За своїми зобов’язаннями банк відповідає всіма належними йому засобами і майном, на які згідно із чинним законодавством можуть бути накладені штрафні санкції. Весь ризик від своїх операцій комерційний банк бере на себе.

Комерційні  банки є суб’єктами підприємницької діяльності та використовують конкретні методи своєї роботи (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2

Методи роботи комерційного банку

Продовження таблиці 1.2

Взаємовідносини комерційного банку зі своїми клієнтами  будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційний банк орієнтується перш за все на ринкові  критерії прибутковості, ризику та ліквідності. Орієнтація на загальнодержавні інтереси є несумісною з комерційним характером роботи банку і неминуче обернеться для нього кризою ліквідності [5, ст. 355].

Комерційні  банки та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток, що є узагальненим показником ефективності їхньої діяльності і головним джерелом розвитку. Прибуток банку обчислюється як різниця між його доходами і витратами.

Доходи формуються за рахунок одержаних процентів  за кредити, прибутків від інвестування коштів в акції, облігації та інші цінні папери, комісійного винагородження за послуги й інші активні операції.

Витрати банку  включають оплату праці банківських  працівників, витрати на експлуатацію обладнання, оренду або утримання приміщень, виплати процентів за депозитами, дивідендів, оплату послуг, наданих ззовні, інші операційні витрати.

Такий характер діяльності дозволяє виконувати багато функцій (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3

Основні функції  комерційних банків

Продовження таблиці 1.3

Дотримання  основних принципів і методів банківської діяльності, забезпечує нормальне функціонування комерційного банку на фінансовому ринку.

Функції загального регулювання діяльності кожного  комерційного банку покладені на Національний банк України і здійснюються в процесі реалізації грошово-кредитної політики.

Сутність роботи комерційних банків виявляється в тому, що вони здатні здійснювати широке коло операцій і надають велику кількість різноманітних послуг підприємствам, фірмам, населенню, державі. Концентруючи основну частину кредитних ресурсів та виконуючи широкий спектр банківських операцій і фінансових послуг, комерційні банки впливають на всі сторони господарського життя країни і тим самим забезпечують розвиток народного господарства.

1.2. Організація  операційної роботи комерційного  банку з громадянами

Сучасні комерційні банки  є багатофункціональними установами, які діють в різних секторах ринку  позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних  і фінансових операцій, пов’язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів.

Банківські операції – це операції із залучення грошових коштів та вкладення  їх у позички, цінні папери і послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, для розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо [11, ст. 37].

Банківські  операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обслуговуються, їх прийнято поділяти на:

– пасивні (залучення ресурсів);

– активні (вкладення коштів);

– позабалансові (не відображають руху коштів, а тому до певного часу, тобто поки не відобразяться в доходах чи видатках банку, в балансі не відображаються).

Активні й пасивні операції здійснюються банками відповідно до визначених принципів із використанням тих чи інших засобів і методів, передбачених законодавством.

Активні операції банків –  діяльність із використанням власного капіталу, залучених коштів для одержання  прибутку при розподілі ризиків і підтриманні ліквідності.

До активних належать операції, здійснюючи які, банки  забезпечують клієнтові можливість одержання необхідних йому коштів. Результати активних операцій відображаються в активі балансу банку [7, ст. 158].

Актив поділяється  на певні структурні підрозділи, кожному  з яких характерні певні активні  операції (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4

Характеристика  видів активів

Продовження таблиці 1.4

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на коррахунках в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою).

Комерційні  банки можуть також здійснювати інші види активних операцій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг.

Відповідно  до пунктів 6 і 7 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право придбавати на власні кошти засоби виробництва (певне майно – автомобілі, літаки, устаткування, транспортні засоби, обчислювальну техніку) для передавання їх клієнтам в оренду. Така форма фінансово-кредитних відносин називається лізингом і в банківській практиці набула значного поширення. На прохання клієнта банк набуває певне майно та приймає на себе всі зобов’язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, підписує з банком строковий договір оренди, у якому визначаються, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати та періодичність її внесення, можливість продажу клієнту устаткування після закінчення строку договору.

Отже, лізинг – це різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку.

Нетрадиційною банківською операцією є факторинг  – купівля банком у клієнта  термінових вимог платежу, пов’язаних з постачанням товарів або наданням послуг. Факторинг – це уступка права вимоги (цесія), що оформляється відповідним чином укладеним договором між банком і клієнтом відповідно до статті 197 ЦК України. У договорі банк зобов’язується не тільки стягувати борги, а й визначає свої функції з обслуговування боргу, передбачає аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, залікові операції, приймання на себе ризику несплати тощо.

Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку  гроші (готівка, перерахування, оплата чека) у розмірі 80-90% суми боргу, а залишені 10-20% банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингові операції банк стягує з клієнта плату.

Різновидом  факторингової операції є форфейтинг – форма кредитування зовнішньоекономічних операцій купівлею комерційним банком векселів, акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги до покупця. Форфейтинг передбачає перехід усіх ризиків до покупця векселя (банку), тому останній вимагає гарантій банку країни-імпортера. Перевагою форфейтингу є тверда ставка кредитування та простота оформлення переуступки векселів [8, ст. 316].

Пасивні операції – це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні, отримання запланованого доходу та здійснення кредитних та інших активних операцій [17, ст. 542].

Ефективна організація  пасивних операцій банків сприяє забезпеченню нормальної банківської діяльності на комерційних засадах, регулюванню грошової маси в країні, успішному виконанню банками традиційних розрахунково-кредитних операцій, а також розширенню діапазону банківських послуг.

Результати  пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку. Пасив також поділяється на структурні підрозділи з певними характерними операціями (таблиця 1.5).

Таблиця 1.5

Характеристика  видів пасивів

Продовження таблиці 1.5

Активні операції тісно пов’язані з пасивними операціями. Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов’язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви. Все це вимагає від банку управління активами та пасивами в їх взаємозв’язку як єдиним комплексом банківської діяльності.

Сьогодні комерційний  банк може запропонувати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської кон’юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи трастові операції ). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. Комерційні банки здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення [4, ст. 173].

Комерційні  банки виконують всі операції відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні  папери і фондову біржу», «Про підприємництво», інших законодавчих актів України [17, ст. 518].

До банківської  діяльності згідно з Законом України  «Про банки і банківську діяльність»  відносять комплекс трьох посередницьких операцій:

– приймання грошових вкладів від клієнтів;

– надання клієнтам кредитів і створення нових платіжних засобів;

– здійснення розрахунково-касового обслуговування між клієнтами.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

– здійснення розрахунково-платіжних операцій;

– приймання  вкладів (депозитів) від юридичних  і фізичних осіб;

– відкриття  та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

– розміщення залучених  коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

– купівля у підприємств і  громадян та продаж їм іноземної валюти;

– купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;

– емісія власних цінних паперів;

– організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;