Прояв авторського задуму в тележурналістиці

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичні засади творчості журналіста……………………………..5

1.1. Основи творчості журналіста……………………………………………….5

1.2. Творче мислення журналіста………………………………………………..9

Розділ 2. Прояв авторського задуму в тележурналістиці…………………….12

2.1. Авторський задум  у структурі новин……………………………………..12

2.2. Творчість ведучого інформаційно-аналітичних програм…………….….18

2.3. Авторський задум  у роботі телерепортера………………………………..27

Висновки…………………………………………………………………………36

Список використаної літератури……………………………………………….39

Вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасний світ надзвичайно динамічний і швидкоплинний, з великими соціальними, економічними, політичними та іншими потрясіннями і напруженнями. Прискорення, яким він позначається, охопило усі сторони життя. Саме тому для того, щоб вижити, реалізувати свої здібності і розкритися як особистість, потрібно увесь час змінюватися, знаходити щось нове і творити. Потреба у творчих особистостях з високим рівнем духовності, морально-етичних цінностей, внутрішньої культури у поєднанні з професійною майстерністю, – це вимога нашого часу.

Становлення людини як особистості  найчастіше відбувається на тлі професійного зростання. Професія і особистість  як феномен – це надзвичайно взаємопов’язані і взаємозалежні поняття, які неможливо розглядати окремо одне від одного. Творча особистість у системі профорієнтації – питання, яке останнім часом усе частіше постає перед вченими: психологами, філософами, педагогами. Якщо ознайомитися з переліком професійних якостей, якими має володіти претендент на вакантну посаду багатьох професій, то серед найуживаніших: «креативність» або «творчий підхід». Сама творчість сьогодні вийшла за рамки фаху людей мистецтва і проникла ледь не у всі професії: менеджера, програміста, торгівця, педагога, бібліотекаря. Не стоїть осторонь у даному випадку і журналістська діяльність, оскільки здатність до творчості – одна з основних рис, яка притаманна самій суті цієї професії. Без творчого підходу до підготовки майбутніх фахівців неможливо очікувати, що  серед них з’явиться справжній професіонал.

Над питанням авторського  задуму у журналістиці у свій час  працювало чимало авторів. Зокрема  такі видатні дослідники та науковці, як В. Різун, В. Шкляр, М. Феллер, В. Здоровега, В. Аграновський, Д. Прилюк та ін.

Об’єктом дослідження є авторський задум як образна достовірність документального матеріалу. Предметом дослідження є вплив авторського задуму на створення журналістського твору.

Мета дослідження – визначити специфіку авторського задуму як образної достовірності у журналістиці.

Завдання дослідження:

1) узагальнення теоретичних засад творчості журналіста;

2) аналіз специфіки прояву авторського задуму в тележурналістиці.

Структура дослідження. Воно включає вступ, два основних розділи із підрозділами, висновки та список використаних джерел, що нараховує 33 найменування. Загальний обсяг курсової роботи становить 39 сторінок друкованого тексту.

Розділ 1. Теоретичні засади творчості журналіста

1.1. Основи творчості журналіста

У цілому масово-комунікативна творчість як вид діяльності має мотиви, цілі, функції і результати. Окремо є три мотиви творчості:

1. Потреба виразити в слові будь яке явище життя і пов’язана з цим потреба виразити самого себе. Всі люди за своєю природою балакучі, вони розмовляють про роботу, політику, друзів, коханих, дозвілля і багато що інше. Говорять і про себе, тому що хочуть «вибратися» з самих себе, розібратися в собі, «розірвати» хоч би на мить пута лише індивідуального існування, позбавитися від самотності. Багато хто довіряється друзям, деякі – психотерапевтам. І лише одиниці обирають інший шлях: довіряють свої думки, відчуття паперу або ще ширшій аудиторії – телеглядачам, радіослухачам, допомагаючи тим самим розкритися собі і тим, хто читає, дивиться, слухає їх твори. Аудиторія впізнає в героях журналістських творів себе, свої проблеми і шукає вихід з важких життєвих ситуацій за допомогою ЗМІ. Іноді потрібні дуже сильні потрясіння, болісні або радісні, щоб викликати слова одкровень. Прикладом може слугувати, наприклад, військова та післявоєнна публіцистика радянської пори або журналістські твори, присвячені якимось трагічним ситуаціям: землетрусам, повеням, нападам терористів, на зразок тих, що трапилися 11 вересня 2001 року в США. Журналіст, який  володіє даром слова, утілює загальне прагнення виразити свій світ і себе, і в цьому він підкоряється природному імпульсу людської натури, а разом з тим стає виразником тих людей, хто не вміє і не може висловитися. У такої людини схильність до самовираження знаходить особливу силу, здається, що вона є необхідним додатком до його життя і як би підсилює її. Прагнення увічнити явище в якусь мить може бути увінчане небувалим творчим тріумфом: автором створюються  нові масово-комунікаційні цінності [13, c. 34].

2. Нездійснені прагнення.  У XVIII–XIX століттях, в публіцистиці і  особливо в літературі, творчість  повинна була в якійсь мірі  компенсувати незнатне походження  особи автора, удари долі, матеріальну  незабезпеченість. Їм нерідко створювався якийсь вигаданий світ, оскільки реальний світ часто перетворював публіциста на розчаровану людину. У своїх творах він як би наділяв себе ідеальними якостями, створював інше життя, таку, яку йому хотілося б прожити. Це близько до функції компенсації. Тут же слід згадати і про такі мотиви творчої діяльності, у тому числі і в масово-комунікаційній сфері, як мода на журналістику. Або такий мотив, як комерційний інтерес, жадання влади. Словом, деякі люди бачать в даному виді творчості шлях до «вершини», можливо тому, що їм він здається найбільш легкою. На мою думку, мотив нездійснених бажань, як назвав його дослідник В. Олешко не мотивує людину до справжньої журналістської професійної діяльності, а лише вводить в оману і з такою мотивацією журналіст навряд виявить себе творчо у процесі роботи  над матеріалами у редакції чи студії, він буде шукати легких шляхів, а таким чином справжнього успіху досягти у професійній діяльності навіть важче ніж тернистим шляхом проб та помилок, але з натхненням, жагою до пізнання та розкриття себе в улюбленій роботі [14, c. 66].

3. Захоплення самим процесом  творчості. Той, хто хоч раз  випробував стан творчого підйому, втілював свій авторський задум, намагається знову і знову випробувати це відчуття. Багато журналістів і дослідники творчості називають цей стан прозрінням, натхненням. Тут, ми вважаємо, журналістові необхідно бути вдвічі уважним, адже захоплення самою творчістю може призвести до неоперативності та необ’єктивності матеріалу, а для журналістської практики це недопустимо не при яких обставинах, адже на першому місці є правдивість, оперативність та об’єктивність. Також обережніше треба бути зі словом, адже воно повинне бути чіткім, зрозумілим і гострим. Таким чином літературні «метаморфози» зі словом, ускладнення конструкцій речення – не є показником високого рівня професіоналізму журналіста.

Зазначимо функції творчості:

1. Пізнавальна функція. З погляду діяльності, пов’язаної з пізнанням і віддзеркаленням природи суспільства, творча людина відображає об’єктивний світ через свій суб’єктивний.

2. Художньо-образна. Творчий твір  має ідейний зміст, але на  відміну від наукового трактату  воно виражене в конкретно-образній  формі. Особлива сила художньої  уяви публіциста полягає перш  за все в тому, щоб представити аудиторії нову ситуацію не шляхом порушення, а за умови збереження основних вимог життєвої реальності. А завдання подібного твору, створеного творчою людиною, – показати те, що бачить автор, з такою пластичністю, щоб це побачили інші. 

3. Творча діяльність як вираз емоцій. Ситуації, герої, образи, суб’єктивно відібрані і представлені журналістом аудиторії, є передумовою, стимулом і обґрунтуванням діяльності для якогось соціуму або суспільства в цілому. Стимулюючи до дії, наприклад мрія, виступаюча метою однієї людини, або якась нестандартна дія можуть опосередковано стати мрією або потенційними вчинками інших людей. Опосередковано означає завдяки засобам масової інформації. Отже, споглядаючи світ ЗМІ, люди в своєму реальному житті роблять дії, які продиктовані новими цілями, відображеними в цьому новому для них світі [24, c. 77].

Очевидним є те, що сучасний журналіст повинен володіти цілим комплексом професійних якостей і умінь, які сприяли б успішній реалізації завдань, що стояли перед співробітником редакції. При цьому до найбільш важливих журналістських якостей можна віднести: компетентність, ерудованість, володіння методологічним інструментарієм при зборі і аналізі первинної інформації, володіння індивідуальним стилем письма та ін. Всі ці якості в сукупності створюють поняття «професійна майстерність».

Водночас уміти відчувати слово, шліфувати фразу, точно виражати свою і не  свою думку – це необхідні якості для журналіста. Але журналістові необхідно мати талант іншого роду. Він повинен володіти жвавістю темпераменту, прагненням активно втручатися в життя суспільства, готовністю до постійного пошуку нового, до подолання інерції поглядів. Таке відношення обов’язково повинне передувати  «мукам слова», хоча зовсім не замінює, не усуває їх. Кращі з журналістів не раз і не два відзначали неминучість саме такого відліку за шкалою професійних достоїнств.  Бути журналістом означає не тільки їздити, дивитися, відбирати, писати – це означає особливим чином жити, вбирати із цього всього головне – ідею. Проаналізувавши досвід вчених, можна зробити висновок, що ані техніки писання матеріалу, ані таких рис як комунікабельність та швидкість мислення – не достатньо для формування цілісної особи журналіста. Ми думаємо, що є ще деякі особливі риси, які навіть на рівні підсвідомості керують творчим процесом, спрямовуючи журналіста до створення не просто матеріалу, а матеріалу, який чітко віддзеркалює сучасність, процеси життя суспільства, який представляє собою цінність для читача чи глядача (слухача).  На нашу думку, це особливе бачення реальності, цілісне бачення картини буття сьогочасності [24, c. 57].

Таким чином, творчій задум журналіста спрямована на аудиторію і без неї існувати не може, але в ньому присутні як і в іншій творчості такі фактори, як емоційність, образність. Важко однозначно сказати, що саме керує творчим журналістом при написанні матеріалу, на нашу думку найточнішим й найоб’єктивнішим мотивом саме журналістської творчості є потреба виразити у слові будь яке явище життя і пов’язана з цим потреба виразити самого себе, інші ми вважаємо другорядними. Творчість є необхідним компонентом у «приготуванні» професіонального журналіста. Це багатогранне явище, яке не може бути розглянутим лише з однієї точки зору. Адже творчість є ще невід’ємним ідентифікатором особистості взагалі, проявом її сутності.

1.2. Творче мислення журналіста

Обізнаність – це окрема риса творчого журналіста. Процес пізнання триває все життя і  пізнавальній діяльності журналіста велику роль грають інтелектуальні здібності, а точніше  – розвиненість мислення. На думку психологів, «мислення є формою творчого віддзеркалення людиною дійсності, що породжує такий результат, якого в самій дійсності або у суб’єкта на даний момент часу не існує. Відмінність мислення від решти психологічних процесів пізнання полягає в тому, що воно завжди пов’язане з активною зміною умов, в яких людина  знаходиться. Мислення завжди направлене на рішення якої-небудь задачі. Таким чином, мислення  – це особливого роду розумова і практична діяльність, що припускає систему включених в неї дій і операцій перетворюючого і пізнавального характеру».

У психології виділяють різні типи мислення:

1) наочно-дієве (що здійснюється  шляхом маніпулювання об'єктом);

2) наочно-образне (засноване на  перетворенні образу предмету);

3) словесно-логічне (має на увазі опосередковане використання понять, логічних конструкцій, мовних засобів) [14, c. 99].

З-поміж розумових здібностей творчої особи виділяють наступні: легкість генерування ідей, здібність до перенесення, «зчеплення», згортання, зближення понять тощо. Так журналіст відшукує причиново-наслідкові зв’язки там, де звичайна людина їх би не побачила, виносячи з цього власну позицію, яка головним чином впливае на глядача, даючи йому нагоду відстежити те, що при звичайних умовах він би не помітив. В особисті особові чинники журналістського потенціалу входять і інші здібності, і серед них можна назвати уміння спостерігати, дивуватися, знаходити в навколишньому світі  цікаві подробиці і використовувати їх в своїй роботі.  

Можна додати, що журналіст –  це яскрава особистість, життєрадісна, яка володіє об’єктивною чуттєвістю, адже навіть у сьогочасному жорсткому світі, де побутує прагматичний стиль життя журналіст не є машиною, яка «штампує» новини, це людина яка має серце, співчуття, милосердя. Також журналіст – це людина, яка є громадянином своєї держави. Ці риси здавалося б не несуть в собі якогось професіонального відтінку, але, як не дивно теж мають не аби яку роль саме у професійній діяльності журналіста.

Важливо, щоб людина, яка обрала для себе роботу у засобах масової інформації, на психологічному рівні відчувала себе вільною, неповторною та цільною особистістю. Журналіст –  це не просто якийсь «літератор», що «пописував» для абстрактного «почитуючого» читача (глядача, слухача) або безпристрасний реєстратор подій, а відповідальний суб’єкт суспільних процесів. Значення всієї журналістики припускає формування у окремого журналіста неприйняття позицій «маленької людини», «стороннього спостерігача», від якого, –   пиши  не  пиши – нічого не залежить [14, c. 69].

Творче мислення, як і мислення взагалі, на першому етапі містить  такі елементи: образи, уявлення, поняття, судження, висновки. До основних операцій мислення відносять аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікацію, абстрагування, конкретизацію. У журналістській творчості важливою є активізація та розвиток мислення. Дослідники відзначають особливу роль самоорганізації та усвідомлення правил розумової діяльності. Для підвищення продуктивності інтелектуальної праці можна використовувати вміння керувати такими етапами мислення, як правильна постановка завдання, створення оптимальної мотивації, регулювання напряму спонтанних асоціацій, максимальне застосування образних і символічних компонентів, використовування переваг поняттєвого мислення, а також зниження зайвого критичного ставлення до оцінки результатів, – усе це дасть змогу активізувати процес мислення та зробити його ефективнішим.

Динаміку творчого мислення активізує  значною мірою й уміння правильно  ставити запитання, оскільки вони зосереджують увагу, обмежуючи перебирання гіпотез у пам’яті. Саме запитання чи ланцюжок взаємопов’язаних запитань є надзвичайно важливими у скеруванні мисленнєвого процесу в потрібному напрямі, оскільки не дає думці розповзтися. Наприклад, розвиткові здібностей вміло ставити потрібні запитання сприяє метод проблемного навчання. Викладач подає кілька поглядів на певну подію в світі (за матеріалами ЗМІ) і пропонує студентам самостійно дати правильну оцінку, міру об’єктивного висвітлення тощо. Учасники діалогу (полілогу), аналізуючи факти послідовним формулюванням запитань і відповідей на них, мають розв’язати проблему. Наука переконує: якщо людина слухає відповідь на запитання, яке в неї ще не визріло, то отримані «готові» знання засвоюються погано. У проблемному навчанні студентам надається можливість ніби самостійно пройти всі ланки в ланцюжку мислення, якими йшов, скажімо, вчений до свого відкриття [14, c. 63].

Сучасна психолінгвістика активно  розробляє нові методики вивчення творчого мислення та оцінки творчих здібностей особистості. Розроблено тести креативності, тобто здатності людини творити незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко розв’язувати проблемні ситуації. З-поміж усіх інших інтелектуальних здібностей психологи виокремлюють креативність в особливий тип. Вивчення чинників творчих досягнень особистості проводять у двох напрямах. Це пізнання життєвого досвіду та індивідуальних особливостей творчої людини (особистісні чинники) й аналіз творчого мислення та його продуктів (чинники креативності: чіткість, гнучкість мислення, чутливість до проблем, оригінальність, винахідливість, конструктивність під час розв’язання проблем тощо). Отже, новітні дослідження на перетині різних наук вивчають феномен творчої людини в усіх її когнітивних вимірах.

Розділ 2.  Прояв авторського  задуму в тележурналістиці

2.1. Авторський  задум у структурі новин

Завдяки технічним досягненням: супутниковому зв’язку, мережі Інтернет – повідомлення із будь-яких регіонів світу стають доступними і що найголовніше – оперативними. Інформація про подію поширюється через великі інформаційні агентства за лічені хвилини. Будь-який телевізійний канал, який має право на отримання повідомлень (контракт, підписка), тут же отримує відео- та текстовий матеріал найрізноманітнішої тематики: політика, економіка, соціальне життя, шоу-бізнес тощо. Усі телеканали із найбільшою густотою державного покриття («Перший національний», Студія «1+1», «Інтер», «Новий канал», ICTV, СТБ), мають обладнання для отримання та обробки повідомлень від міжнародних інформаційних агентств.

Лаконічність – стислий, небагатослівний  виклад інформації. Це те, що найбільше  відрізняє ранкові інформаційні випуски від решти програм, які  виходять протягом дня. Зранку люди не сидять біля телевізора (як увечері після робочого дня), а швидко збираються на роботу. Їм потрібно налаштуватися на трудовий день і отримати якомога більше корисної інформації: новини, погода, гороскоп. Ніхто не стане зранку дивитися інформаційно-аналітичний випуск новин, тим більше, коли він дублюється звечора. Ранок – це пора дня, коли все повинно бути максимально просто і доступно. Непробуджений організм людини не можна переобтяжувати завеликими і занадто інформаційними повідомленнями. Таких загальних правил намагаються дотримуватися вітчизняні телеканали, формуючи ранковий інформаційний ефір, хоча кожен із мовників має власні особливості. Специфіка підготовки та подачі ранкового матеріалу Ранкові інформаційні програми базуються на підсумкових випусках новин попереднього дня, але аж ніяк не дублюються. Робота ранкового редактора починається з того, що він переглядає новини від учора і обирає інформацію, яка підходить для першої половини дня (ранньої ранку: 6.00–9.00).

Якщо вечірня підсумкова інформаційна програма дня триває 15–20 хвилин чи 25–30 хвилин, то перші випуски ранкових новин мають хронометраж у 5–6 разів менший. Сягає він 2–3 хвилин – маємо на увазі найперші ранкові новини, найчастіше дайджести, навіть без ведучого у кадрі. Вони виходять в ефір близько 6-ї години ранку. О цій порі інформаційне мовлення починають три канали загальнодержавного масштабу: о 6.00 «Інтер», о 6.30 «Перший національний» (ТРК «Ера») та «Новий канал». І лише у програмі «Доброго ранку, Україно! » о 6.30 у студії вже працюють ведучі, решта каналів обмежуються інформаційними дайджестом – калейдоскопом коротких повідомлень, спеціально відібраних для ранку, переписаних, перечитаних і перемонтованих редактором. У цей час подають головні події доби, що минула, у найстислішому вигляді. Стислість – чи не найголовніша риса ранкових інформаційних випусків. Людині о шостій годині ранку якщо і потрібні новини, то у невеликій кількості і ненав’язливій формі. Більшість каналів відмовляються від ролі ведучих для перших інформаційних випусків дня. Рейтинги показують надзвичайно низьку активність глядачів: зранку о 6.00–6.30 телевізор узагалі вмикає близько 0,5–1,5 % загальної аудиторії. На багатьох телеканалах спрацьовує досить простий підхід до роботи – питання матеріальної віддачі або зацікавленості.  Рекламодавці, за рахунок яких переважно і існують вітчизняні телеканали, не надто прагнуть розмістити у цей час свої ролики. А працівників ранкового прямого ефіру, до того ж, треба фінансово заохочувати. Для того, щоб у кадрі з ранковим інформаційним випуском з’явився ведучий, треба підключити до роботи утричі більше людей, ніж для виходу новинного огляду. Наприклад, підготувати дайджест може взагалі одна людина, як це робиться, наприклад, на «Новому каналі». Розглянемо цей приклад детальніше. На студію раніше за всіх приїжджає редактор новин. На робочому місці він вже о 4.10. Протягом години-півтори він повинен:

1) підготувати міжнародні новини (свіжі, що приходять через  інформагентства), написати тексти  до головних подій, продивитися  відеоматеріал;

2) переглянути підсумковий (вечірній) випуск новин, вибрати найголовніше, скоротити тексти;

3) сформувати план випуску-огляду  тривалістю не більше двох  хвилин.

У цілому головна особливість гіпертексту дозволяє створювати систему зв’язку між окремими документами за допомогою вбудованих у текст гіперпосилань. Гіперпосилання можна розділити на контекстуальні та тематичні. Така система пов'язаних повідомлень дозволяє читачам ознайомитись з історією питання або легко перейти на подібні за тематикою тексти. Також гіперпосилання для Інтернет-ЗМІ є прийомом посилання на джерело інформації при її передрукуванні чи використанні.

Решта членів творчо-технічної групи, включаючи ведучих, операторів, режисерів, гримерів та ін., на роботу приїжджають  о 5.30. Новинний редактор разом з відеоінженером роблять начитку і монтують необхідний для інформаційного огляду відеоматеріал. О 6.30 новини з’являються в ефірі. Отже, ранковий новинний дайджест є найменш витратною і найбільш ефективною формою інформаційного мовлення. За невеликої кількості людей, задіяних на його підготовку, досягається результат. Такого висновку ми дійшли, розглянувши й іншу схему ранкового інформаційного мовлення – новини з ведучим у кадрі. Подібну практику застосовують у програмі «Доброго ранку, Україно!» (ТРК «Ера»). Тут ранкове мовлення прямого ефіру починається найраніше о 6.00, а за півгодини, о 6.30, вже виходить випуск новин разом з ведучими у кадрі.

Інформаційна наповненість ранкових новини ТРК «Ера» (6.30) мало чим відрізняється від аналогічних дайджестів, для прикладу, на «Інтері» та «Новому каналі». Однакову кількість інформації просто подають різними способами: одні за допомогою ведучого в кадрі, інші – коментарем за кадром. Отже, сьогодні на вітчизняному телебаченні найперші інформаційні випуски подаються у два способи: новинний дайджест та інформаційна програма разом з ведучими у кадрі. За змістовим наповненням та хронометражем вони мало чим відрізняються. Випуски основних новин на трьох телеканалах тривають близько двох хвилин (півтори хвилини на спорт відводять додатково у програмі «Доброго ранку, Україно! »). Найбільша відмінність цих двох видів подання інформації полягає у кількості задіяних людей на їхню підготовку. «Інтер» та «Новий канал» обрали менш витратний шлях, ТРК «Ера» – більш складний. Рейтинги показують дуже низьку активність глядачів о цій порі. Так, о 6.30 лідери сферу («1+1», «Інтер» та «Новий канал») мають по 0,5% аудиторії, а рейтинг УТ-1, на частоті якого виходить ТРК «Ера», взагалі не піднімається з позначки «нуль».

З черговим випуском ранкових новин  повідомлень стає все більше, а  старі доповнюються деталями. Наступні інформаційні випуски стартують  о сьомій годині на чотирьох телеканалах: ТРК «Ера», студії «1+1», «Інтері», «Новому» та СТБ. У цей час усі інформаційні редакції, окрім телеканалу «Інтер», працюють разом із ведучими. «Інтер» залишає дайджестові повідомлення. За форматом вони не відрізняються від найпершого випуску (6.00), а тематично – підбирається інша група повідомлень або деталізуються деякі попередні.

Ранкова сітка інформаційного мовлення разюче відрізняється від вечірньої. У прайм-таймі новинні випуски  чітко розписані і розміщені  у часовому просторі так, щоб не накладатись  із аналогічними програмами на інших  провідних телеканалах. Проміжок часу з 18.45 до 21.00 щільно заповнений випусками новин шести провідних каналів: «Інтер», «1+1», «Перший Національний», «Новий», ICTV, СТБ. Зранку телеканали не звертають належної уваги на міжпрограмну сітку інформаційного мовлення. Мало хто підлаштовуєтсья під конкурентів. Телеканал може поставити за мету щогодинне чи півгодинне інформування і виходити в ефір з новинами у власне обраний час. А у підсумку – о 7.00 і 8.00 чи не на всіх телеканалах маємо інформаційні випуски. Вочевидь виробники новинного продукту сподіваються на постійність глядацької аудиторії. Якщо зранку людина налаштовує телевізор на певний канал, то дивитиметься його аж поки не прийде час вибігати на роботу. О цій порі, як правило, люди не мають вільної хвилини перескакувати з каналу на канал, шукаючи, що їм до вподоби найбільше. Телевізор вмикають більше для фону, який ще й дає корисну та розважальну інформацію. Пріоритети розставляє кожен собі сам і, відповідно, налаштовується на свій улюблений ранковий блок (програму). Отже, зважаючи на особливості ранкового інформаційного мовлення, ми більш детально зупинимося на новинах, які виходять в ефір близько восьмої години. Рейтинги показують найбільшу активність глядачів у цей час. Люди, які працюють (а саме на них у переважній більшості розрахований ранній ранковий час 6.00–9.00), близько восьмої ще залишаються вдома: вони вже прокинулися, але не вийшли на роботу.

Вітчизняні телеканали свої випуски  новин о цій порі роблять найбільш інформативними і розширеними. Тут  уже з'являються повідомлення про  спорт, бізнес тощо. З 7.45 інформаційне мовлення прямого ефіру разом із ведучими у кадрі розпочинає телеканал ICTV. У проміжок часу з 7.45 до 8.30 усі телестанції виходять із розгорнутим випуском новин. Ранковим інформаційним програмам притаманні загальні особливості. Зважаючи на невелику тривалість (як правило, це найкоротші випуски доби), 80% повідомлень читаються усно ведучим у супроводі відео. Вкрай рідко з’являються повноцінні сюжети, найчастіше інформація подається у вигляді калейдоскопів. До речі, варто зауважити, що найтриваліші ранкові випуски близько восьмої години минулого телесезону належали телеканалу «Інтер» та студії “1+1”, їхній хронометраж сягав 10–13 хвилин, поточного ж сезону перші місця посіли СТБ та ICTV. До речі, раніше на українському телебаченні лише телеканал «Інтер» у ранкову інформаційну програму запрошував гостя для деталізації інформації «з перших вуст». Така практика застосовувалася тут в основному випуску ранку о 8.00.

Також варто зауважити, що наступному правилу ранкового інформаційного мовлення – динамічності – найбільше відповідають випуски новинних програм на «Новому каналі» та ТРК «Ера». Репортер («Новий канал»), для прикладу, маючи невелику тривалість (7 хв.), вміщував одинадцять повідомлень, серед яких ще й спортивний огляд. Натомість за 5 хвилин програми «Факти» на ICTV подавалося та й сьогодні подається лише чотири інформації – це у два рази менше, ніж на «Новому». Телеканал «Інтер» та студія «1+1» узагалі наслідували минулого сезону зранку принцип «зваженого вдумливого підходу». Новини на цих каналах тривали по 12–13 хвилин, протягом яких досить детально (як для ранку) подавалося у середньому сім повідомлень. Так, поточного телевізійного сезону на «Інтері» ранкові новини взагалі зникли, а на каналі «Студія 1+1» перший випуск з’являється лише о 10 годині ранку і триває приблизно 10 хвилин.

Кожен з п’яти телевізійних мовників державного масштабу («Інтер», студія «1+1», ТРК «Ера», «Новий канал», ICTV) дотримується загальних аспектів ранкового ефіру, подаючи новини оперативно, динамічно, лаконічно. Детальний аналіз випусків ранкових інформаційних програм дає можливість зробити більш ґрунтовні висновки щодо тематичних особливостей новин, способу їхньої підготовки і подання. Адже лише в такому разі, за умов відсутності (або мінімалізації) владного контролю, робота ЗМІ контролюється самим медійним середовищем. Для впровадження цього механізму потрібні не стільки державні програми чи розроблені декларації та концепції, скільки готовність самого медіасередовища будувати відносини на нових принципах.

У підсумку для обох видів інформації (внутрішня і міжнародна) сформувався  власне ранковий спосіб подачі у новинах:

1) повідомлення (переважна більшість) читаються усно ведучими у супроводі відеоматеріалу (УВМЗ);

2) калейдоскопи – короткі огляди міжнародного чи внутрішнього життя, які включають у себе 3–4 повідомлення, близьких за тематичною спрямованістю;

3) формат «хрипушка» – інформація по телефону про подію, що має статися чи коментар; на відео подається фото людини, що говорить або місце, звідки надходить повідомлення;

4) прямі включення – повідомлення журналіста безпосередньо з місця події;

5) анонси подій дня, що розпочався у вигляді відеокалейдоскопу чи інформації з вуст ведучого.

Ранкові інформаційні випуски багаті на лайфові повідомлення. У цей час їм приділяють набагато більше уваги, ніж звечора. Цікавинки подаються у кінці програми, маючи найрізноманітніший стиль викладу. Порівняно із вечірніми випусками ранкові менш офіціозні, містять більше розважальної інформації, у них намагаються обмежити або і уникнути «кривавих» повідомлень (якщо такі подаються, то у супроводі якомога нейтральнішого відео без шокуючих подробиць).