Прямі іноземні інвестиції

ЗМІСТ

ВСТУП

Дослідження проблем інвестування економіки завжди перебуває в  центрі уваги економічної науки. Це обумовлено тим, що інвестиції порушують  самі глибинні основи господарської  діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому.

Для здійснення перетворень в економіці  країни потрібні значні капітальні вкладення. Потреба в інвестиціях для  реформування й перебудови економіки  постійно зростає внаслідок необхідності відновлення діючих виробничих фондів. У такій ситуації при практично повній відсутності власних коштів, здобувають значення іноземні інвестиції, як додаткове не інфляційне джерело фінансування.

Все це вимагає від уряду країни проведення активної інвестиційної політики, основою якої повинне бути створення чіткої й стабільної нормативно-правової бази господарської діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів.

Виходячи з вище викладеного актуальність дослідження проблем іноземного інвестування в економіку України є досить суттєвою.

Метою роботи є дослідження проблем  іноземного інвестування в інноваційний розвиток України.

Предметом дослідження є проблеми іноземного інвестування в інноваційний розвиток України.

Виходячи з мети роботи необхідно  вирішити наступні завдання:

- визначити поняття і види  іноземних інвестицій;

- дослідити роль держави в  залученні іноземних інвестицій;

- проаналізувати структуру, динаміку  і тенденції іноземного інвестування  в інноваційний розвиток України;

- визначити проблеми іноземного  інвестування в економіку України  і запропонувати шляхи їхнього вирішення.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК

1.1 Поняття, види і форми іноземних  інвестицій

Інвестиції - сукупність практичних дій, фізичних та/або юридичних осіб, держав, що ведуть до здійснення господарських операцій, які передбачають: придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів за внесення коштів та/або майна в статутний капітал юридичної особи й одержання за це прибутку або здійснення соціального ефекту [13].

Іноземними інвестиціями є всі види матеріальних і інтелектуальних цінностей, які вкладаються інвестором однієї країни на території іншої країни а саме:

- рухоме та нерухоме майно,  а також відповідні майнові  права

- кошти, а також цінні папери, зобов'язання внески та інші форми участі

- права інтелектуальної власності,  включаючи авторські й суміжні  права, товарні знаки права  на винаходи, промислові зразки, моделі, а також технологічні  процеси і ноу-хау;

- права на здійснення господарської  діяльності, включаючи концесії на розвідку, розробку й експлуатацію природних ресурсів.

Прямі іноземні інвестиції - інвестиція, що викликає тривалий інтерес до підприємства, яке діє за межами економіки інвестора.

Згідно методології МВФ прямі  іноземні інвестиції - це закордонні інвестиції, величиною у понад як 10 відсотків статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на участь в управлінні підприємством.

Іноземні інвестори - суб'єкти інших країн, які проводять інвестиційну діяльність на території країни, а саме:

- юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство країни;

- фізичні особи - іноземці, які  не мають постійного місця  проживання на території країни  і не обмежені у дієздатності;

- іноземні держави, міжнародні  урядові та неурядові організації;

- інші іноземні суб'єкти інвестиційної  діяльності, які визнаються такими  відповідно до законодавства  країни.

Форми здійснення іноземних інвестицій - іноземні інвестиції можуть здійснюватись  у таких формах:

- часткової участі у підприємствах,  що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що повністю  належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених  підрозділів іноземних юридичних  осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

- придбання нерухомого чи рухомого  майна;

- придбання прав на користування  землею та використання природних ресурсів на території країни;

- придбання інших майнових прав;

Основною правовою формою здійснення інвестицій є договір. Тому під час здійснення інвестиційної діяльності застосовуються норми договірного права.

Умови договорів, укладених між  суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк  дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

1.2 Особливості інноваційної форми інвестування та її зв'язок з реальним інвестуванням

З економічної точки зору, інноваційні інвестиції – це витрати на освіту або придбання підприємством нематеріальних об’єктів з метою приросту інтелектуального капіталу. Саме тому для забезпечення процесу розширеного відтворення на рівні економіки в цілому визначальну роль відіграють інтелектуальні інвестиції як джерело майбутнього добробуту та економічного зростання. Основним об’єктом інвестування у даному випадку є наукова продукція у різних її видах.

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію  результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок  нових конкурентоспроможних товарів і послуг [17].

У процесі інноваційної діяльності відбувається і створення, і освоєння нового продукту (техніки, технології) з метою одержання результату, придатного для практичного використання і отримання прибутків. Отже, інноваційна діяльність долає протиріччя між суб’єктом і зовнішнім оточенням, що формує нові потреби та протиріччя наявним процесам, а тому охоплює наукову і науково-технічну діяльність. Одержання прибутку вимагає виходу на ринок з новою продукцією, в основі створення якої лежить винахідницька діяльність.

Основним товаром ринку нововведень  є науковий та науково-технічний  результат – продукт інтелектуальної  діяльності, на який діють авторські  права, оформлені згідно з діючим міжнародним правом [12].

За кінцевим результатом нововведення поділяють на продуктові і технологічні, радикальні і часткові. При цьому групи взаємопов’язаних радикальних та часткових нововведень можуть привести до появи нових галузей промисловості та сфери послуг. Часткові нововведення переважно базуються на поліпшенні споживчих якостей або виробничих можливостей і мають раціоналізаторський характер. Радикальні – виникають в результаті цілеспрямованих досліджень і розробок та покладаються в основу формування нових технологічних укладів.

При класифікації нововведень за ступенем інноваційного впливу на всі сфери суспільної діяльності переважна більшість авторів схиляється до думки, що нововведення пов’язані з технологічними змінами. Однак, як зазначає П. Друкер, нововведення не обов’язково повинно бути технічним, воно може взагалі не бути річчю як такою [12].

Отримання продукту інтелектуальної  творчої діяльності як результату інноваційного  процесу можливе на будь-якій з  його стадій.

Інновацією визначається результат  діяльності стосовно оновлення, перетворення попередньої діяльності, яка призводить до заміни одних елементів іншими або доповнення вже наявних новими. Інновація:

1) вкладення коштів в економіку, що забезпечує зміну поколінь техніки і технології;

2) нова техніка, технологія, що є результатом досягнень НТП;

3) вироблення нових ідей та теорій, втілення їх у життя; політичні програми, що мають індивідуальний, неповторний характер;

Всі представлені у науковій літературі визначення поняття «інновація»  відображають такі підходи до обґрунтування  економічної сутності:

- інновація є результатом науково-технічної діяльності (нова техніка, технологія, нові продукти тощо);

- інновація є процесом створення, впровадження і розповсюдження нової техніки, технології, організаційних форм;

- інновація (і як результат і як процес) є новою споживчою вартістю, яка спроможна ефективніше задовольняти суспільні потреби [7].

Інноваційна діяльність включає в  себе процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить  дохід, а також пов’язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі.

У зв’язку з цим об’єктами  інноваційної діяльності є:

- інноваційні програми та проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва й підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування й переробки;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Найчастіше об’єкти інноваційної діяльності виступають у формі інноваційного  проекту – це комплекс документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення й реалізації інноваційного продукту або інноваційної продукції. Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розробка, виробництво й реалізація інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції, державна підтримка реалізації інноваційного проекту надається за умови його державної. Згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року № 40-ІV усі інноваційні проекти мають пройти державну реєстрацію, яку здійснює за поданням суб’єктів інноваційної діяльності спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності [3].

Об’єктом інноваційної діяльності може бути й інноваційна продукція  – це нові конкурентоспроможні товари чи послуги. Інноваційною вона може бути визнана, якщо відповідає таким вимогам:

1) вона є результатом виконання інноваційного проекту;

2) така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то, порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентоспроможною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Однією з форм інноваційних інвестицій є інтелектуальні інвестиції, які  здійснюються у вигляді:

- придбання виключних прав користування (патенти, ліцензії, промислові зразки, товарні знаки);

- придбання інформаційних послуг, наймання спеціалістів за контрактом або разове придбання консультацій, експертиз, рекомендацій;

- придбання інтелектуальної продукції у матеріальній формі (проектної документації, методик, програм, ноу-хау) у вигляді друкованої продукції, програмного забезпечення, аудіо чи відеозапису;

- вкладання в людський капітал – це витрати на освіту, підготовку, перепідготовку, навчання, охорону здоров’я.

Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи, особи без громадянства, об’єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Основним суб’єктом інноваційної діяльності є інноваційне підприємство – це підприємство (об’єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція. Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді технополісу, технопарку, інноваційного центру, бізнес-інкубатора тощо.

Інноваційні підприємства розрізняються  переважно за цілями проектів і місцевою специфікою їх реалізації. Метою їх створення є інтенсифікація процесу розробки й впровадження у виробництво новітніх техніки та технологій, підготовка висококваліфікованих кадрів.

Підприємства, що інвестують в інновації, часто не в змозі скористатися усіма вигодами від своїх інвестицій. Причиною є «ефект переливу» чи позитивний зовнішній ефект від інвестицій у вигляді вигод, одержуваних іншими підприємствами, причому без будь-якої компенсації тим, хто здійснює дані інвестиції.

Такі зовнішні ефекти означають, що суспільний прибуток від інвестицій в інновації вище, ніж особистий, отриманий окремим підприємством. У результаті державі доводиться виконувати важливу допоміжну роль, виступаючи безпосереднім спонсором наукових досліджень чи субсидуючи наукові дослідження приватного сектору.

Зовнішні ефекти від фундаментальних наукових досліджень виходять за межі державних кордонів. В останні десятиліття такі міждержавні зовнішні ефекти підсилюються розвитком інформаційних технологій, що дозволяє новинам про інновації моментально поширюватися в усьому світі. Наявність таких зовнішніх ефектів означає, що глобальний прибуток від інвестицій в інновації перевищує національний. У результаті уряди окремих країн, діючи у власних інтересах, незначною мірою зацікавлені у фінансуванні фундаментальних і прикладних досліджень і розробок, не враховуючи глобальний ефект від здійснення таких інвестицій.

Незважаючи на те, що потенційний  прибуток від реалізації інновацій великий, інвестування інноваційної діяльності підприємств досить проблемне. У першу чергу, це пов’язано із самою специфікою інноваційної діяльності.

Інвестиції в інноваційну діяльність підприємства характеризуються підвищеним ризиком у зв’язку з невизначеністю одержання бажаного прибутку від  її здійснення. Такі інвестиції мають тривалий період окупності, що обумовлено характером інноваційного процесу, починаючи від фундаментальних і прикладних розробок і закінчуючи реалізацією нововведення на ринку. Дослідження і розробки вимагають від підприємства значних капіталовкладень на початкових, найбільш тривалих етапах інноваційного процесу, у той час як на цих етапах свого створення інновації не приносять реальної віддачі, що може настати пізніше.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ

2.1 Можливості та галузі інвестування  в економіку України

Україна є великим і динамічно  зростаючим ринком Східної Європи, який характеризується великою кількістю  споживачів (46 мільйонів), стратегічно  зручним географічним розташуванням, широко розвиненою транспортною інфраструктурою, високим науково-освітнім потенціалом, розвиненими високотехнологічними галузями та наявністю кваліфікованої конкурентоспроможної робочої сили.

Станом на 1 липня 2012 року прямі іноземні інвестиції в Україну склали 41,3 млрд. дол. США [18]. В Україні успішно реалізовано велику кількість інвестиційних проектів провідних міжнародних компаній, таких як «BNP Paribas» (Франція), «Cargill, Inc.» (США), «The Carlsberg Group» (Данія), «The Coca-Cola Company» (США), «Deutsche Telekom AG» (Німеччина), «ING Group» (Нідерланди), «Kraft Foods, Inc.» (США), ОАО «Лукойл» (РФ), «McDonald's Corporation» (США), «METRO AG» (Німеччина), Microsoft Corporation (США), «Mittal Steel Company N.V.» (Нідерланди/Великобританія), «Nestlé S.A.» (Швейцарія), «Panasonic Corporation» (Японія), «Procter & Gamble Co.» (США), «Raiffeisen Zentralbank» (Австрія), «Siemens AG» (Німеччина), «Sony Corporation» (Японія), «STX Offshore & Shipbuilding» (Корея), «Telenor Group» (Норвегія), «Tetra Laval» (Швеція), ОАО «ТНК-ВР Холдинг» (РФ), «Volkswagen Group» (Німеччина) та інші.

Україна пропонує чудові можливості для інвестування з метою розширення діяльності на українському ринку, відкриття  нового виробництва, пошуку висококваліфікованого  персоналу в наступних стратегічних секторах:

- машинне обладнання та автомобільна промисловість;

- споживча електроніка;

- інформаційно-комунікаційні та  високі технології;

- сільське господарство і харчова  промисловість;

- авіакосмічна промисловість і  літакобудування;

- енергія з нетрадиційних джерел;

- туризм і розвиток готельної інфраструктури.

Щороку Уряд України робить державне замовлення на 10-15 пріоритетних проектів для цільового пошуку інвестицій за кордоном. 23 грудня 2009 року Постановою №1429 Кабінет Міністрів України  затвердив перелік інвестиційних  проектів, які мають стратегічне значення для економічного розвитку України:

- будівництво комплексів з переробки твердих побутових відходів;

- створення космічного ракетного комплексу «Циклон-4»;

- створення індустріальних парків;

- виробництво вітрових електроустановок високої потужності;

- модернізація існуючих та завершення будівництва нових теплових електростанцій;

- будівництво авіаційного логістичного центру;

- будівництво заводу з фракціонування плазми крові та створення системи забезпечення населення препаратами крові;

- організація швидкісних пасажирських перевезень м. Київ – державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»;

- модернізація та забезпечення розвитку інфраструктури державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт».

Незважаючи на економічні досягнення України протягом останніх років, загальний приріст прямих іноземних інвестицій в Україну залишається незначним у порівнянні з іншими країнами регіону. З метою створення сприятливих економічних, правових та організаційних умов для діяльності іноземних інвесторів Кабінет Міністрів України Постановою №666 від 2 серпня 2005 року утворив Український центр сприяння іноземному інвестуванню («InvestUkraine»).

Центр «InvestUkraine» є неприбутковою  організацією, підпорядкованою Національному  агентству України з іноземних інвестицій та розвитку («Укрзовнішінвест»), яка безкоштовно надає професійні консультаційні послуги перспективним та існуючим інвесторам з питань започаткування і ведення бізнесу в Україні, щодо потенційних об’єктів інвестування, в тому числі щодо інвестиційних потреб окремих регіонів, а також сприяє захисту законних прав і інтересів іноземних інвесторів в їх відносинах з державними органами України під час підготовки та реалізації пріоритетних інвестиційних проектів (державна опіка, досудове вирішення спорів, вирішення бюрократичних питань).

Основними завданнями Центру «InvestUkraine»  є:

- розроблення і виконання комплексу  заходів щодо формування позитивного  інвестиційного іміджу України  та її регіонів;

- надання потенційним іноземним інвесторам інформації щодо умов підприємницької та інвестиційної діяльності, інвестиційних можливостей України та її регіонів;

- визначення додаткових інструментів  сприяння залученню іноземних  інвестицій, адаптованих до умов  конкретних регіонів, зокрема промислових і технологічних парків, надання допомоги регіонам у практичному їх застосуванні;

- інформаційна і організаційна  підготовка інвестиційних проектів  іноземних інвесторів за принципом  «Єдиного вікна»*;

- підготовка пропозицій щодо  стимулювання інвестиційної діяльності іноземних інвесторів, усунення перешкод в її здійсненні;

- сприяння досудовому врегулюванню  спорів між іноземними інвесторами  та державними органами.

Центр «InvestUkraine» є членом Міжнародної  асоціації агентств сприяння інвестиціям. Польським членом цієї міжнародної організації є Польське агентство інформації та іноземних інвестицій (PAIiIZ). З листопада 2009 року до жовтня 2012 року Федеральним міністерством економіки та технологій Німеччини (BMWi) в консорціумі з Польським агентством PAIiIZ реалізовуватиметься проект із впровадження в Центрі «InvestUkraine» нового механізму залучення прямих іноземних інвестицій відповідно до передового міжнародного досвіду.

2.2 Динаміка та структура іноземного  інвестування в Україні

Основною ознакою, яка зумовила зміни макроекономічних показників економіки України у І кварталі 2010 року були наслідки світової фінансової кризи, на тлі яких з’явилися перші ознаки пожвавлення виробничої діяльності та поліпшення економічної ситуації.

 Станом на 1 січня 2010 року в економіку України іноземними інвесторами  внесено 40026,8 млрд дол. США.

У 2009 році приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці  країни з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці становив 4,3 млрд. дол. США, що складає 69,4 % рівня попереднього року. Інвестиції надійшли зі 125 країн світу.

До основних країн-інвесторів входять:

- Кіпр - 8593,2 млн. дол. США;

- Німеччина - 6613,0 млн. дол. США;

- Нідерланди - 4002,0 млн. дол. США;

- Російська Федерація - 2674,6 млн. дол. США;

- Австрія - 2604,1 млн. дол. США;

- Сполучене Королівство - 2375,9 млн. дол. США;

- Франція - 1640,1 млн. дол. США;

- Сполучені Штати Америки - 1387,1 млн. дол. США;

- Віргінські Острови - 1371 млн. дол. США;

- Швеція - 1272,3 млн. дол. США.

Динаміку обсягу іноземних інвестицій в Україну наведено в табл. 2.1 [16].

Таблиця 2.1 - Прямі іноземні інвестиції в Україну в 1995-2010 рр. (на початок періоду), млн. дол. США

Графічно динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну наведена на рис. 2.1

Рисунок 2.1 - Прямі іноземні інвестиції в Україну в 1995-2010 рр.

З 2006 року спостерігається значний  приріст іноземного інвестування в  економіку України, в той час  як до цього обсяг інвестування залишався  практично незмінним.

Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості – 23,0 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у т.ч. переробної – 19,7 %. Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій унесено у:

- виробництво харчових продуктів,  напоїв і тютюнових виробів;

- металургійне виробництво та  виробництво готових металевих  виробів;

- хімічну та нафтохімічну промисловість;

- машинобудування.

У фінансових установах акумульовано 21,0 % обсягу прямих інвестицій, ще 10,6 % –  у підприємствах торгівлі, ремонту  автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, а також 10,2 % – в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям.

2.3 Нормативно-правове стимулювання  діяльності іноземних інвесторів  в Україні

З метою покращення інвестиційного клімату в Україні у I кварталі 2010 року були прийняті такі нормативно-правові  акти.

Закон України від 20.01.2010 № 1812-VI «Про ратифікацію Протоколу між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій, підписаної 17 березня 1994 року в м. Празі», яким Україна погоджується із зазначеними в договорі положеннями, що сприятиме співробітництву у сфері інвестицій між нашими країнами.

Розпорядження Кабінету Міністрів  України від 06.01.2010 № 166-р «Про підготовку інвестиційних проектів у морських торговельних портах України», яким затверджено  перелік інвестиційних проектів у морських торговельних портах України, їх орієнтовна кошторисна вартість та строк підготовки.

Розпорядження Кабінету Міністрів  України від 13.01.2010 № 110-р, яким схвалено концепцію Закону України «Про території  перспективного розвитку», за якою мають  бути визначені шляхи законодавчого  регулювання активізації підприємницької діяльності на територіях, які внаслідок об'єктивних причин мають значні перешкоди для реалізації їх високого потенціалу соціально-економічного розвитку, запроваджені особливі сприятливі умови для створення і ведення бізнесу на цих територіях.

Розпорядженням Кабінету Міністрів  України від 11.02.2010 № 365-р виділено кошти Стабілізаційного фонду для  здешевлення кредитів та підтримки  окремих проектів в агропромисловому комплексі, що сприятиме розвитку сільського господарства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів  України від 01.03.2010 № 360-р визначено  «Питання реалізації пілотного проекту  впровадження технологій електронного урядування», яким впроваджуються технології електронного урядування в органах  державної влади та органах місцевого самоврядування з метою створення організаційно-правових, науково-технічних та фінансово-економічних умов для розвитку інформаційного суспільства, що в майбутньому полегшить процес обробки документів та розгляду заяв та звернень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 № 243, якою затверджено Державну цільову економічну програму енергоефективності на 2010-2015 роки, визначається низка завдань та заходів, для вирішення яких залучатимуться інвестиції. Метою Програми є:

- створення умов для наближення енергоємності валового внутрішнього продукту України до рівня розвинутих країн та стандартів Європейського Союзу, зниження рівня  енергоємності валового внутрішнього продукту протягом строку дії Програми на 20% порівняно з 2008 роком (щороку на 3,3%), підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів і посилення конкурентоспроможності національної економіки;

- оптимізація структури енергетичного балансу держави шляхом зменшення частки імпортованих викопних органічних видів енергоресурсів, зокрема природного газу, та заміщення їх іншими видами енергоресурсів, у тому числі отриманими з альтернативних джерел енергії, та вторинними енергетичними ресурсами.

Рішення Державної комісії з  цінних паперів та фондового ринку 19.01.2010 № 50, яким внесено зміни до рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 01.08.2002 № 216 «Про затвердження Положення про порядок подання інформації компанією з управління активами про результати діяльності інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів)», зокрема, установлюються:

- строки та порядок заміни ДКЦПФР свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, облігацій підприємств, іпотечних сертифікатів, іпотечних облігацій, сертифікатів фонду операцій з нерухомістю (далі - емісійні цінні папери);

- перелік документів, необхідних для заміни свідоцтва про реєстрацію випуску емісійних цінних паперів;

- порядок відмови у заміні свідоцтва про реєстрацію випуску емісійних цінних паперів;

- вимоги до оформлення документів, які подаються на заміну свідоцтва про реєстрацію випуску емісійних цінних паперів.

Постанова Національного банку  України від 04.02.2010 № 47, якою  затверджено  Положення про рефінансування та надання Національним банком України  кредитів банкам України з метою стимулювання кредитування економіки України на період її виходу на докризові параметри.