Прямі іноземні інвестиції в Україні

 

 

Міністерство освіти і науки України

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Кафедра світового господарства і міжнародної економічної інтеграції

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни "Міжнародна економічна діяльність України"

на тему:

 

"Прямі іноземні інвестиції в Україні"

 

Виконала:

студентка факультету

міжнародної економіки та

менеджменту

очної форми навчання

групи БдМЕ-1-10

Посад Марія Олегівна

 

Керівник: к.е.н.,

Коровайченко Н.Ю.

Дата здачі роботи на перевірку________

Дата захисту____________

Оцінка_________________

Комісія із захисту:

_________________________

_________________________

 

Київ - 2013

 

Зміст

       

ВСТУП……………………………………………………………………………..3                                                                                                                       

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…6

1.1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій……………………..6

1.2.   Мета, завдання та роль інвестиційної діяльності………………...10

1.3.    Методи оцінки економічної ефективності  інвестицій………….13

Висновки до розділу 1……… …………………………………………………..16                                                                                                                                                                                                                                              

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ РОЗВИТКУ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ ТА В СВІТІ………………………………………..18                                                                                                                                                                                                                                               2.1.  Основні тенденції та динаміка прямих іноземних інвестицій у світі………………………………………………………………………………..18        

              2.2. Сучасний стан залучення прямих іноземних інвестицій та інвестиційний клімат в Україні…………………………………………………22                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  2.3.  Правовий режим іноземного інвестування в Україні……………23                                                                                                        

Висновки до розділу 2…………………………………………………………...30                                                                                             

РОЗДІЛ 3.  ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ….. …………………………………………………………………..33                                                        

  3.1.  Перспективи активізації залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України……………………………………………………………..33                                                                                                                                                                                                           

3.2.  Шляхи вирішення проблем правового регулювання іноземних інвестицій………………………………………………………………………...36                                                                                                           

Висновки до розділу 3…………………………………………………………...39      

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...41

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ………………………………………………45

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..49                            

 

ВСТУП

За останні часові періоди інвестиції стали відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянського періоду. Коли є кошти, їх можна інвестувати в основні фонди або в оборотні кошти, та якщо продукція має достатній ринок збуту, то можна жити досить респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки.

Дослідження проблем інвестування економіки завжди перебувало в центрі уваги економічної науки. Така  ситуація зумовлена тим, що, визначаючи процес економічного зростання в цілому, інвестиції мають вплив на всі галузі господарської діяльності. У сучасних умовах господарювання вони є найважливішим  засобом забезпечення умов становлення економіки країни, структурних зрушень у народному  господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської  діяльності на мікро- та макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним з механізмів соціально - економічних перетворень.

Аналіз світового досвіду підтверджує, що іноземні інвестиції допомагають вирішенню проблеми недостатності власних грошей як джерела фінансування. При їх ефективному використанні країна може  не тільки компенсувати нестачу внутрішніх інвестиційних ресурсів, а ще й підвищити ефективність  виробництва та конкурентоспроможності вітчизняної продукції завдяки введенню новітніх технологій та  аналізу прогресивного досвіду управління інших країн світу. До того ж, саме залучення іноземних  інвестицій виводить країну на світові ринки, налагоджує зв’язки зі світовою економікою та допомагає  вийти із кризи. Іноземні інвестори під час прийняття рішень завжди приділяють значну увагу оцінці інвестиційного  клімату в країні. В економічній літературі проблематикою оцінки інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості країни, визначенню шляхів їх покращення займаються І. Бланк, С. Гутеквич, М. Мельник, О. Носова, П. Фішер, О. Яковлєв та інші науковці. Іноземне інвестування є одним зі шляхів вирішення проблеми нестачі фінансових засобів вітчизняних інвесторів  для забезпечення вимог національного народного господарства та його інноваційного розвитку.

Крім того інвестиції дають змогу впроваджувати науково-технічні досягнення у виробництво і на цій основі забезпечувати зростання ВНП, продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, а також вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено пряму залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах використовують широкий спектр методів її стимулювання:

  • прискорена амортизація;
  • раціональна податкова система;
  • кредити та регулювання банківських процентних ставок;
  • заохочення лізингу.

В Україні ж дотепер не створено обґрунтованої системи державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обґрунтована інвестиційна політика держави.

Отже, без збільшення іноземних інвестицій в Україну, національна економіка не зможе покращити свій стан та ефективно ввійти в сучасну світову господарську систему. Саме тому  дослідження сучасного стану іноземного інвестування в економіку України набуває особливої  актуальності.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи обрано прямі іноземні інвестиції.

Предметом дослідження є залучення іноземних інвестицій в Україну.

Метою курсової роботи є пошук можливих шляхів вирішення проблем залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

  • визначити поняття інвестицій та інвестиційної діяльності;
  • дослідити динаміку розвитку прямих іноземних інвестицій в Україні та в світі;
  • розглянути основні напрямки перспектив розвитку іноземного інвестування в Україні.

Структура роботи. Робота містить 30 сторінок основного тексту, 4 таблиці, 3 рисунка, один додаток, та список джерел посилань з 27 найменувань.

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій

Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів та країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій [1, с.245].

Для сталого соціально-економічного розвитку регіонів України необхідно залучити достатній обсяг коштів як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Залучені інвестиції дозволяють створювати нові робочі місця, а внаслідок цього - збільшити обсяг  податкових відрахувань, що сприятливо вплине на формування  додаткових джерел фінансування соціально-економічного розвитку; а також підвищити якість фізичної та «м’якої» інфраструктури; стимулювати розвиток підприємницької діяльності на вашій території та диверсифікувати її галузеву структуру, скоротити ризики, пов’язані із циклічністю галузевого розвитку.

Оскільки залучення інвестиційних ресурсів до регіону може суттєвою мірою позитивно вплинути на зміну його економічного становища, модифікувати його виробничу структуру, викликати зміни на ринках робочої сили та капіталу, йому мають приділяти ключову увагу у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

На практиці під інвестиціями розуміють традиційні інвестиції у формі капітальних вкладень, внески у спільні підприємства або позики, а також інші види інвестування, які здійснюються на основі контрактів з розподілом одержаного прибутку між учасниками [2, с. 151].

Одним із найбільш ефективних та, за умови розумної діяльності органів влади, доступних ресурсів для регіону є прямі іноземні інвестиції (ПІІ).

У закордонній та в українській науковій літературі є чимало тлумачень та визначень концепції «прямих іноземних інвестицій», але найпростішим та таким, що найповніше розкриває зміст цього явища, є визначення Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Іншими словами, ПІІ - це міжнародні інвестиції, які здійснюються транснаціональними компаніями (ТНК) в активи за кордоном і складають не менш ніж 10% статутного капіталу, що дає право приймати участь в управлінні підприємством [3, c. 15].

Можливість управління підприємством та довготерміновість, є ключовими рисами та відрізняють прямі іноземні інвестиції від портфельних, які часто не переслідують таких цілей.

Портфельні інвестиції - це окрема категорія інструментів, які можуть досить легко перепродаватись, не є довготерміновими та не мають на меті отримання контролю за управлінням підприємством.  У такому випадку, зміна інвестиційних умов у країні чи регіоні та пов’язаний із цим відтік інвестицій може викликати радикальні зрушення та серйозні проблеми «валютного голоду» національного масштабу.

Оскільки прямі іноземні інвестиції передбачають наявність контролю над бізнесом та часто пов’язані із володінням матеріальними активами, такими як обладнання, споруди чи інша нерухомість, то ПІІ буде набагато складніше вивезти чи розпродати. Таким чином, прямі інвестори можуть бути більш зацікавленими у продовженні діяльності свого міжнародного бізнесу та менш схильними до виведення активів за появи перших ознак небезпеки [3, c. 14].

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.

За об'єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції. 
Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінні папери.

За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.

Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і ін.).

Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином:

- до 2 років;

- від 2 до 3 років;

- від 3 до 5 років;

- понад 5 років.

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за кордоном.

Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.

Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни [4].

Основними цінностями інвестицій є:

  • рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);
  • кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;
  • майнові права, похідні від авторського права - ліцензії, "ноу-хау", досвід та інші інтелектуальні цінності;
  • право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права [5].

За обсягом та значущістю капітальні вкладення є основною складовою частиною інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.

Головними етапами інвестування є:

  • перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);
  • перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;
  • приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності [6, с. 269].

 

 

 

 

 

 

1.2.   Мета, завдання та роль інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність [7, c. 21].

Серед них слід насамперед відзначити Закон України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", Закон України "Про цінні папери та фондову біржу", які створюють правову основу інвестиційної діяльності.

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

  • новоутворюванні та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;
  • цінні папери (акції, облігації та ін,);
  • цільові грошові внески;
  • науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Аналогічні об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом:

  • пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;
  • створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;
  • придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;
  • придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;
  • надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є:

  • інвестори (замовники);
  • виконавці робіт (підрядники);
  • користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;
  • постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;
  • юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);
  • громадяни України;
  • іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій.

До складу інвестиційної сфери включаються:

  • сфера капітального будівництва (ця сфера об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання, громадян, зайнятих у сфері індивідуального та кооперативного житлового будівництва та інших суб'єктів інвестиційної діяльності);
  • екологічна сфера;
  • інноваційна сфера;
  • сфера обігу фінансового капіталу (грошового, позикового та фінансових зобов'язань у різних формах);
  • сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності [5].

Суб'єкти інвестиційної діяльності можуть об'єднувати кошти для здійснення спільного інвестування. Інвестори мають право виступати в ролі замовників, вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати інші функції учасників інвестиційного процесу.

Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми), підприємства на окремих етапах їх розвитку.

У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких найважливіших завдань розвитку економіки:

  1. Визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям інвестиційного комплексу, передусім будівництву. Тому основним завданням інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.
  2. Забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства. Стратегія розвитку будь-якої компанії (фірми) та будь-якого підприємства від моменту їх створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі компанії (фірми), підприємства.
  3. Забезпечення максимізації доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але й усієї підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.
  4. Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове середовище немислиме без ризику. За певних несприятливих умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового доходу від інвестицій, але й частини інвестованого капіталу. Ці обставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів.
  5. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності компанії (фірми), підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Усі перелічені завдання інвестиційної діяльності тісно взаємопов'язані та взаємозумовлені [8].

 

 

1.3.    Методи оцінки економічної ефективності інвестицій

При здійсненні інвестицій необхідно оцінити їх ефективність. Економічна ефективність інвестицій оцінюється шляхом порівняння передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень . Ці показники відносяться до різних періодів часу, тому головним завданням є пряма порівнянність цих показників.

Існує багато методів оцінки економічної ефективності інвестицій.

Найбільш поширеними є:

  • термін окупності інвестицій;
  • річна і середньорічна рентабельність інвестицій;
  • облікова норма прибутку;
  • чиста поточна вартість;
  • внутрішня норма рентабельності інвестицій.

1. Термін окупності інвестицій є найпростішим методом оцінки інвестицій. Термін окупності - це час, необхідний інвестору для відшкодування суми його первісного вкладення капіталу ( інвестицій). Він визначається як відношення суми вкладення капіталу до величини чистого прибутку (тобто прибутку, що залишилася після сплати податків), отриманої від даних інвестицій.

Термін окупності інвестицій визначається за формулою:

Ток =                                                                                                      (1.1)

де Ток - термін окупності інвестицій, років;

К - сума інвестицій;

П - чистий прибуток [9].

Чим менше термін окупності , тим ефективніше вкладення капіталу.

2. Річна  рентабельність інвестицій оцінюється  процентним відношенням чистого  прибутку 1 -го року до суми інвестицій.

Рентабельність інвестицій визначається за формулою:

Р =                                                                                           (1.2)

де Р - рентабельність інвестицій в році t;

П - чистий прибуток в році t;

А - амортизаційні відрахування в році t;

К - сума інвестицій [9].

Чим вище рівень рентабельності, тим ефективніше вкладення капіталу.

3 . Облікова  норма прибутку оцінює рентабельність  порівнянням суми інвестицій  з майбутньою річною сумою  чистого прибутку.

Облікова норма прибутку визначається за формулою:

У =                                                                                                     (1.3)

де У - облікова норма прибутку;

П - чистий прибуток;

А - річна сума знецінення капіталу (дорівнює річній сумі амортизаційних відрахувань);

К - сума інвестицій [9].

Чим більше облікова норма прибутку , тим ефективніше вкладення капіталу.

4. Чиста  поточна вартість являє собою  різницю між поточною вартістю майбутнього грошового потоку (припливу грошових коштів) і сумою первинного вкладення капіталу і визначається за формулою:

С =                                                                                                  (1.4)

або за формулою:

С=Д                                                                                    (1.5)

де С - поточна вартість , тобто оцінка величини Д з позиції поточного моменту;

Д - дохід , планований до отримання в році t;

n - коефіцієнт  дисконтування;

Т - загальна кількість років, од.;

t - фактор  часу ( число років або кількість оборотів капіталу), од.;

 – дисконтуючий множник, од. [9].

Дисконтуючий множник дозволяє визначити поточну вартість (фінансовий еквівалент) майбутньої грошової суми, тобто зменшити її на дохід, що зростає за певний термін за правилом складних відсотків. Чиста поточна вартість визначається за формулою:

Ч = С – К                                                                                             (1.6)

де Ч - чиста поточна вартість;

С - поточна вартість;

К - сума інвестицій [8].

5. Внутрішня  норма рентабельності інвестицій  характеризує інтенсивність повернення  витрачених коштів на певному  інтервалі часу після їх вкладення  за рахунок різних ефектів, що  виникають в процесі використання  цих коштів.

Внутрішня норма рентабельності визначається як ставка відсотка , яка зрівнює суму початкових інвестицій з поточною вартістю майбутнього грошового потоку.

Інвестиції є ефективними, коли внутрішня норма рентабельності перевищує суму інвестицій.

Інвесторів цікавлять не формальні показники інвестиційних проектів, а їх інвестиційна вартість, яка розраховується шляхом дисконтування очікуваного потоку дивідендів відповідно до суб'єктивними уподобаннями кожного інвестора [9].

 

 

 

Висновки до розділу 1

1.1. Отже, економічна діяльність окремих  господарюючих суб'єктів та країни  в цілому значною мірою характеризується  обсягом здійснюваних інвестицій.

Прямі іноземні інвестиції в Україні