Прямі податки та їх роль у формування доходів бюджету

Міністерство  освіти і науки України

                              Кіровоградський інститут комерції

                              Економічний факультет

Курсова робота

З дисципліни

«Податкова система» на тему:

«Прямі  податки та їх роль у формуванні

доходів бюджету»

(на  прикладі ВАТ«Чортківський хлібокомбінат»)

Виконала:

студентка гр. КД-51ф

Горбенко  О.С.

Науковий  керівник:

Боровик Л.Г.

Кіровоград 2010

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ………… 5

1.1. Пряме оподаткування та його місце у податковій системі України……….. 5

1.2. Ухилення від сплати прямих податків……………………………………… .9                                                      

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВА З БЮДЖЕТОМ ПО СПЛАТІ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ…………………………... 15

2.1. Техніко-економічна  характеристика ВАТ «Чортківський  хлібокомбінат»..15

2.2. Стан оподаткування  прибутку Чортківського хлібокомбінату……..............19

2.3. Порядок  розрахунку та сплати хлібокомбінатом  прямих податків………...24

РОЗДІЛ       III.       НАПРЯМКИ       ВДОСКОНАЛЕННЯ       ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ……………………………………………………………….31

3.1. Світовий досвід у сфері прямого оподаткування……………………………31

3.2. Необхідність вдосконалення системи прямого оподаткування…………….38

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...43

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………45

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність  теми. Однією з причин нестабільності економіки України є недосконалість податкового законодавства. Високі податки є гальмом ринкових перетворень в країні, оскільки значна частина доходів підприємств поглинається під тиском "податкового пресу". Це в свою чергу призводить до появи фактів ухилення від сплати податків суб'єктами господарювання або значного заниження оподатковуваних доходів. Однією з складових податкової системи України є прямі податки, які відіграють важливу роль у формуванні дохідної частини бюджету. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і їх розмір залежить від масштабів оподаткування, такий принцип оподаткування більшістю економістів вважається найсправедливішим. Але на жаль структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб прослідковується поступове зменшення долі прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність є падіння реальних доходів.

Застосування податків, а зокрема прямих є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємців і підприємств, незалежно від іідомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємовідносини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, із банками, а також із вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи приплив іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий прибуток і прибуток підприємства. За допомогою податків держава одержує ' своє розпорядження ресурси, необхідні для виконання своїх суспільних функцій. За рахунок податків фінансуються також витрати по соціальному забезпеченню, що змінюють розподіл доходів. Система оподаткування визначає кінцевий розподіл доходів в суспільстві.

Проблемам прямого оподаткування присвячена велика кількість публікацій як в  наукових виданнях так і у періодичних, над ними працюють такі економісти як Василик О.Ю., Опарін В.М., Суторміна  В.М., але нажаль при розгляді цієї проблеми не достатньо приділялося  уваги визначенню оптимальності  прямого оподаткування, що і послужило  причиною вибору даної теми наукового  дослідження.

Метою даної курсової роботи є здійснення комплексного аналізу механізму прямого оподаткування суб'єктів господарювання.

Методи  дослідження. В курсовій роботі використовувались наступні методи: системного аналізу - для поглиблення сутності прямих податків; класифікації - для дослідження проблем податкового законодавства; групування й порівняння показників при обчисленні величини відхилень за роками; метод аналогії - для аналізу можливостей застосування зарубіжного досвіду акцизного оподаткування; економіко-математичне моделювання тощо.

Інформаційну  базу дослідження склали законодавчі акти України стосовно даної теми, монографічна література українських та зарубіжних авторів, статті в періодичних виданнях, статистичні збірники. При написанні курсової роботи широко використовувалися законодавчі і нормативні акти, наукова і періодична література з питань розвитку податкової системи в нашій країні, а також практичні і статистичні матеріали в сфері оподаткування.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1.1. Пряме  оподаткування та його місце  у податковій системі

України

Податки існують у людському  суспільстві давно, але для народу немає більш важкої процедури, ніж  сплата податків. Надмірно високі ставки податків - це завжди обов'язкова бідність, занепад господарства. Там, де великі податки, не може бути мови про волю і людську гідність, творчу працю, забезпечене майбутнє. Великі податки  були причиною багатьох конфліктів, кровопролитних війн, занепаду цілих цивілізацій.

Класифікація податків проводиться  за кількома ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподаткування, залежно від рівня державних  структур, які їх установлюють, за способом стягнення.

За формою оподаткування всі  податки поділяються на дві групи:

1. Прямі.
2. Непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо  щодо платників і їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування.

До  непрямих податків відносяться податки  на товари і послуги, що сплачуються  в ціні товару, або включені в  тариф. Власник товару чи послуг при  їх реалізації отримує податкові  суми, які перераховує державі. При  непрямих податках об'єктом оподаткування  являється не дохід, а розхід, тобто  непрямий податок добавляється до ціни на товар, який купує людина. З економічної  точки зору, це найбільш несправедливі  податки, оскільки вони скорочують споживання, а це в свою чергу, веде до скорочення виробництва.

Непрямі податки більш-менш терпимі, коли спостерігається  підйом рівня життя народу. Але  вони представляють собою подвійний  гніт, коли рівень життя падає. І  якщо дати їм оцінку з врахуванням  стану виробництва і рівня  життя населення, то вони принесуть  більше шкоди, чим спасіння для бюджету.

Прямі податки зручніші, їх простіше вирахувати, легше контролювати надходження, з їх допомогою можна регулювати підприємницьку активність. Багато хто  вважає, що вони справедливіші, залежать від величини доходу платників податку, в той час, коли непрямі податки  однакові для всіх і тому означають  підвищену долю втрат доходу для  тих, у кого він менший.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються  на три групи: податки на доходи, споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб.

Безпосередніми об'єктами оподаткування  є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід  підприємств. Податки на споживання стягуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки  на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від  податків на споживання, які сплачуються  тільки один раз - при купівлі, податки  на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються  на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні  податки встановлюють вищі органи влади. їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно  від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються. Згідно з їх розподілом між ланками бюджетної  системи загальнодержавні податки  поділяють на три групи: доходи Державного (центрального) бюджету, цоходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються між Державним та місцевими бюджетами. Розподіл податків між ланками бюджетної  системи може мати нормативний характер, наперед установлений законодавчими  актами, а може відбуватись у формі  бюджетного регулювання, коли відрахування    до    місцевих    бюджетів    проводяться    за    щорічними  диференційованими нормативами  залежно від потреб того чи іншого місцевого бюджету.

Місцеві податки встановлюються місцевими  органами влади та управління. Можливі  різні варіанти встановлення місцевих податків. По-перше, у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавок визначають місцеві органи відповідно до встановлених обмежень.

По-друге, введення місцевих податків за переліком встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами. По-третє, можливе  впровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади.

За способом стягнення розрізняють  два види податків - розкладні й  окладні. Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні - між платниками. Це історично перша форма стягнення  податків. Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного  платника окремо. Загальна величина податку  формується як сума платежів окремих  платників.

Фіскальна функція є основою у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна  отримувати не просто достатньо податків, але головне - надійних. Податкові  надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися  в регіональному розрізі.

Податки, як уже зазначалося, характеризуються рухом вартості від юридичних  і фізичних осіб до держави. їх сплата приводить до зменшення доходів  платника. Причому об'єктивно кожний платник зацікавлений сплатити якомога  меншу суму, що може досягтись як за рахунок зменшення обсягів  об'єкта оподаткування, так і вибору пільгових, щодо оподаткування умов діяльності. Таким чином в сутності кожного податку закладена регулююча  функція. Вона, як і фіскальна функція, характеризує їх суспільне

призначення. Суть регулюючої функції полягає  у впливі податків на різні сторони  діяльності їх платників. Оскільки регулююча  функція податків є об'єктивним явищем, то вплив податків відбувається незалежно  від волі держави, яка їх установлює. Разом з тим держава може свідомо  використовувати їх з метою регулювання  нових пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Але така цілеспрямована політика можлива тільки завдяки  об'єктивно властивій податкам регулюючій функції.

Використання податків як фінансових регуляторів - дуже складна й тонка  справа. Тут не може бути головного  і другорядного - все головне. Іноді  незначні деталі в оподаткуванні  можуть докорінно змінити суть впливу податку: зробити його прямо протилежним  щодо передбачуваного.

Принцип сплати податків в залежності від  платника породив систему прогресивного, пропорційного і регресивного оподаткування. На практиці зустрічаються усі три  види оподаткування, соціальні наслідки яких зовсім протилежні.

Саме  більшість податків частіше за все  розраховуються по прогресивній шкалі, тобто на перший погляд відповідають принципу соціальної справедливості. Однак саме ці податки як правило  стають предметом політичної боротьби. По мірі вдосконалення і підвищення гнучкості податкової системи державні органи самі всі частіше надають  окремим верствам населення податкові  пільги в цілях поліпшення соціальної нерівності.

Часто податкові пільги надаються малим  і середнім підприємцям, особливо тим, які вперше починають самостійну справу, фермерам, але ці по даткові  пільги носять вже не тільки соціальний, але й регулюючий характер.

Реалізація функцій, які виконують  податки, зокрема й прямі, безпосередньо  пов'язані з тими принципами, що закладені  в них.

Світовий  досвід підтверджує, що існують різні  фінансові способи мобілізації  доходів держави. У найзагальнішому вигляді їх поділяють на податкові і неподаткові. Однак, на сучасному етапі найважливішу роль відіграє податкова діяльність.

Отже, в умовах перехідної економіки  фіскальний і регулятивний потенціал  податкової діяльності, на їхню думку, повною мірою можна використовувати  у тому разі, коли вона здійснюватиметься  на таких основних принципах як:

• наукова обґрунтованість політики доходів;
• пріоритетність прямого оподаткування;

- активне використання податкових методів регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки;

• інвестиційна і соціальна спрямованість;
• диференційоване застосування податкових ставок;
• надання податкових пільг тільки на визначені цілі.

1.2. Ухилення  від сплати прямих податків

Процес ринкових перетворень в  Україні та становлення власної  системи оподаткування супроводжується  таким негативним явищем, як ухилення від сплати податків.

В економічному плані це проблема державної ваги, оскільки саме податки забезпечують фінансову базу держави й виступають головним знаряддям реалізації її економічної  політики. А несплата їх призводить до тяжких наслідків - бюджетного дефіциту та гальмування економічного розвитку держави.

У сучасній податковій теорії й практиці розмежовується власне ухилення від сплати податків, тобто зменшення платниками податків своїх фіскальних обов'язків перед  державою забороненими законом способами, на "обхід" податків, коли фіскальному  суб'єктові вдається повністю або частково уникнути оподаткування, не порушуючи  при цьому діючих правових норм.

Отже, є два напрямки ухилення від податків: легальний і нелегальний, хоч  їх можна аналізувати й сукупно, як інтегральне поняття. Для цього  використовуються коефіцієнт податкових розходжень та коефіцієнт оподаткування.

Перший  коефіцієнт вираховується виходячи з масштабів ухилення, а також  адміністративних затрат на утримання  податкової служби. Другий обчислюється як відношення реальної суми зібраних податків до потенційно можливої їх суми за умови відсутності ухилення. В  цілому коефіцієнт оподаткування оцінюється величиною в 92 - 94%, хоч є помітні  коливання його значення за різними  групами платників: трудові доходи за наймом - найвищий коефіцієнт, доходи від бізнесу, від нерухомого майна, від сільського господарства - найнижчий коефіцієнт [18, 91].

Ухилення  від сплати податків є протиправним діянням і карається в передбаченому  законом порядку. Так, у 2009 році українські органи податкової поліції викрили 3464 кримінальних прояви ухилення від  сплати податків, у 2008 р. - 5919; порушено 3293 кримінальні справи у 2007р., а в 2006р. - 5682, викрито також 6265 інших  злочинів, пов'язаних із незаконною діяльністю посадових осіб перевірених комерційних  структур у 2008р., а в 2009р. - 6224. До кримінальної відповідальності в 2009р. притягнуто понад 12,3 тис. осіб, із них 6,1 тис. - злісних  неплатників податків (у 2008- 3,6 тис), на яких до суду подано у 2007р. 1771 кримінальну  справу, в 2006. - 666 справ.

До  бюджету донараховано 726 млн. грн. Наведені дані свідчать, що хвиля податкової злочинності в нашій державі  зростає й далі. Досліджуючи проблему легального скорочення розмірів податкової платні, деякі автори оперують термінами "податкове планування", "мінімізація  податків" та "податкове маневрування".

Основою податкового планування є  найповніше і найточніше застосування всіх дозволених нормативно-правовими  актами пільг, знання та вміле використання прогалин, які є в податковому  законодавстві, облік позиції податкової адміністрації, а також фінансової й інвестиційної політики держави. Формально такі дії не суперечать закону, а отже, й до осіб, які їх здійснюють, не можуть бути застосовані будь-які санкції.

Своєрідним  способом ухилення від сплати податків без порушення закону є мінімізація  податкових внесків. На думку А. Соколова, один із варіантів мінімізація податкових зобов'язань - непряме оподаткування. Основним класифікаційним критерієм  при розподілі податків на прямі  і непрямі виступає можливість перекладання податкового тягаря - "таке викликане  податком змінювання цін товарів  та послуг чи така ж зумовлена податком перешкода цьому змінюванню, при  якому платник отримує можливість тією чи іншою мірою перенести  тягар податку на інших осіб, тобто  чи на своїх покупців (випадок прямого  перекладання), чи на своїх постачальників (випадок зворотного перекладання)" [27, 58].

Таким чином, остаточним платником  прямих податків стає особа, яка безпосередньо  отримує дохід, володіє майном і  т. ін., а непрямі податки сплачує  споживач товару, на якого податок  перекладається шляхом надбавок до ціни.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що ухилення від сплати та обхід  податків - комплексне поняття, якому  властиві такі загальні риси:

по-перше, вони завдають серйозних збитків, одному з основоположників постулатів податкового  права - принципу справедливого оподаткування, оскільки діють змогу уникнути податкового  тягаря або значно зменшити його розміри, тоді як інші платники податку виконують  свої фінансові обов'язки перед державою в повному обсязі. Це особливо відчутно в ситуаціях, коли масштаб ухилення від оподаткування досягає значних  розмірів і призводить до підвищення податкової ставки з метою забезпечення відповідного рівня державних доходів.

-по-друге, прагнення платників  податків уникнути оподаткування  легальним або нелегальним шляхом  зумовлене одними й тими ж  причинами, але провідна роль  серед них належить економічним  факторам. За даними органів податкового  контролю, фіскальний суб'єкт, що  має добре економічне становище,  зазвичай старається повністю  виконати податкові обов'язки. А  платник, який зазнає великих  фінансових труднощів, нерідко  вважає, що зможе розв'язати свої  грошові проблеми завдяки самостійному  зменшенню покладеного на нього  податкового тягаря.

Очевидно, дана ситуація пояснюється тим, що податок  являє собою форму примусового  вилучення приватної власності  в скарбницю держави, тому цілком природна спроба фіскальних суб'єктів  протидіяти податковим акціям публічної  влади.

І, нарешті, складність податкової системи, незрозумілість законів та її постійне оновлення  створюють технічні передумови для  податкового маневрування й здійснювання правопорушень у фіскальній сфері.

Ухилення від сплати податків як феномен, дуже поширений у ринковій системі господарювання і заслуговує на найпильнішу увагу. Підприємці частково (а іноді й цілком) ухиляються від податкових зобов'язань, використовуючи незаконні методи, а саме: приховуючи свої доходи, перебільшують витрати  на виробництво продукції, фабрикують податкові знижки, підкуповують податкових чиновників.

Однак у незаконному ухиленні від  податків, здебільшого, немає необхідності, оскільки можна досягти цієї мети, діючи в межах закону. В цьому  й полягає майстерність легального ухилення від податків. Платник використовує закони з корисливою метою. Можна  ухилитися від податків у зв'язку з наявністю у фіскальному  законодавстві легальних "податкових лазівок та обновок".

З юридичної  точки зору таке ухилення від сплати податків не є протиправним діянням. Джерела законних форм ухилення знаходяться  у павутиноподібній структурі сучасного  бізнесу та господарських зв'язків, у величезній складності фіскального  законодавства в умовах ринкової економіки. В інвесторів та доходоодержувачів  з'являється можливість без формального  порушення закону обійти податок, використавши ділові операції та юридичні нюанси для  ухилення від фіскального обов'язку. Діють ці способи й на рівні  національної економіки, й у масштабах  світового ринку.

Існує безліч легалізованих методів ухилення від сплати податків, в тому числі  і прямих:

• штучне збільшення витрат виробництва;
• прискорене списання амортизації;

використання    транснаціональними    монополіями    податкових "канікул", "гаваней", "сховищ", "оазисів", "системи опціонів";

• дарування, застосування ліберальних правил списання "безнадійних боргів";
• вкладання коштів в облігації місцевих органів влади, а також у благодійні і довірчі фонди.

Способи ухилення від податків безперервно  вдосконалюються, пристосовуються  до умов економічного життя, які постійно змінюються.

Найпоширенішими податковими порушеннями  є внески до фондів політичних партій, під виглядом ділових витрат, угоди  з постачальниками в обхід  податкових законів.

Податковими порушеннями є також  недодержання закону, яке полягає  у зменшенні або збільшенні податку, а також несвоєчасна сплата або  недодержання переплаченої суми податків тільки через незнання законів і  розпоряджень. Ще один вид податкових зловживань - приховування доходів, обман, втеча від податків. У таких  випадках платник податків або його представник свідомо зменшує  податок, який підлягає сплаті, або  несвоєчасно сплачує його. Приховування здійснюється, головним чином, через  подання неправильних декларацій про  доходи або відкуп податкових чиновників. Втеча від податків може бути односторонньою (за участю тільки платника податків) або двосторонньою (при згоді або за допомогою корумпованого державного чиновника).

Отже  перш за все потрібно вдосконалювати податкову систему. Потрібно забезпечити  існування зацікавленості та відповідальності сторін податкових відносин. Це зробить  масове ухилення від сплати податків і неможливим і недоцільним.

РОЗДІЛ 2

ПРАКТИЧНИЙ  АСПЕКТ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВА З  БЮДЖЕТОМ ПО СПЛАТІ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ

1. Техніко-економічна характеристика

ВАТ «Чортківський хлібокомбінат»

ВАТ «Чортківський хлібокомбінат», на основі якого буде розглядатись другий розділ роботи відноситься до першої групи підприємств, які отримують  прибуток, частину його сплачують  в бюджет у вигляді податку  на прибуток.

Дане  підприємство засноване в 1965 році. Кількість  працюючих 70 чоловік. Рентабельність-10,5 %.Середньорічна вартість основних виробничих фондів -2600 т. грн.

Продукція комбінату реалізується в межах Тернопільської, Хмельницької, Львівської, Чернівецької області.

Комбінат, як і більшість інших підприємств  в Україні зустрічається із значними проблемами. Але керівництво і  весь колектив роблять усе можливе, щоб підприємство працювало.

На  балансі підприємства числяться  основні фонди в сумі 6254,3 тис. грн. Залишкова вартість основних фондів 4050,3 тис. грн., залишкова вартість активної частини основних фондів 3862,0 тис. грн.

Балансова вартість активної частини основних фондів 4065,0 тис. грн. Придбано за 2009 рік  основних фондів активної частини на 92 тис. грн. Показник фондовіддачі дорівнює 0,9.

Акціонерне  товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки  в банках, фірмову марку та торговий знак, які затверджені правлінням товариства і зареєстровані в торговельно - промислові палаті, печатку зі своєю назвою.

Засновниками  є фізичні особи, переважно працівники підприємства і юридичні особи - партнери. 60,1 % акцій від загальної кількості  належить трудовому колективу, 5% залишилось за державою.

Таблиця 2.1

Основні фонди Чортківського хлібокомбінату в 2009 році. (тис. грн.)

Позитивним моментом в діяльності Чортківського хлібокомбінату є  те, що дане підприємство уже протягом трьох років працює рентабельно. Отриманий прибуток дозволяє підприємству працювати без збоїв, своєчасно  виплачувати заробітну плату  своїм працівникам, тим самим  забезпечувати надходження прямого  податку з заробітної плати, платником  якого виступають працівники комбінату.

Акціонерне  товариство є власником:

• майна, переданого йому засновником та укладачами у власність;
• продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;
• одержаних доходів;
• іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Відкрите акціонерне товариство ВАТ  «Чортківський хлібокомбінат» несе відповідальність по своїх зобов'язаннях  в межах майна, яке йому належить, на яке може бути направлене стягнення  у відповідності з діючим законодавством. Акціонери відповідають за зобов'язання товариством в межах належних їм акцій, а товариство не відповідає по зобов'язаннях своїх акціонерів.

Структура виробництва ВАТ «Чортківський  хлібокомбінат» змішана (предметно - технологічна) і характеризується наявністю на підприємстві основних цехів, які організовані по предметному і по технологічному принципу. Переваги такої структури полягають в тому, що зменшені внутрішні перевезення, скорочений виробничий цикл виготовлення продукції, збільшено рівень завантаження обладнання.

Система управління та структура виробництва  забезпечують ефективність функціонування підприємства.

Органами управління і контролю за діяльністю відкритого акціонерного товариства ВАТ «Чортківський хлібокомбінат»є:

• загальні збори акціонерів;
• правління;
• ревізійна комісія.

Вищим органом управління товариства є  загальні збори акціонерів. У загальних  зборах приймають участь з правом вирішального голосу всі його акціонери. Акціонери які беруть участь у  загальних зборах, реєструються з  вказаним числом голосів, яке має  кожний акціонер.

Виконавчим  і організуючим органом ВАТ «Чортківський  хлібокомбінат» є правління. Вибори у склад правління та ревізійної комісії проводяться загальними зборами в установленому ним  порядку. Правління обирається на З  роки, з правом дострокового переобрання. Загальні збори акціонерів вибирають  Голову правління.

Правління є функціональним органом  управління акціонерним товариством  і складається з трьох рівнів, проте цей поділ є умовним.

Перший рівень - Голова правління  акціонерного товариства, до обов'язків  якого входить поточне керівництво, контроль та стратегічне планування розвитку підприємства, забезпечення договірних відносин з ринковими  контрагентами. Безпосередньо йому підпорядковані три  заступника Голови, бухгалтерія та дорадчі служби.

До другого рівня відноситься  та частина керівників, яким підпорядкований  весь молодший персонал оперативного управління. До них можна віднести: начальників відділів, головного  механіка, провідних спеціалістів. Вони готують інформацію для рішень, які приймають керівники вищого рівня і передають ці рішення  у вигляді конкретних завдань  керівникам третього рівня.