Прямі податки з населення

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний технічний університет  України

«Київський політехнічний інститут»

Факультет менеджменту  та маркетингу

Кафедра менеджменту

Курсова робота

з дисципліни:

«Фінанси, гроші та кредит»

на тему:

«Прямі податки з населення»

Київ – 2012

Зміст

Вступ 3

Розділ І 4

1.1. Прямі податки – переваги і недоліки 4

1.2. Види прямих податків 6

1.2.1. Податок на прибуток 7

1.2.2. Прибутковий податок з громадян 8

1.2.3. Податок на промисел 9

1.2.4. Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин 9

1.2.5. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів 10

1.2.6. Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів 10

1.2.7. Плата за землю 10

1.2.8. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів 12

1.2.9. Податок на спадщину 12

1.2.10. Майновий податок 13

1.3. Загальнодержавні та місцеві податки 14

Висновки до розділу І 15

Розділ ІІ 16

2.1. Податок на прибуток 16

2.2. Податок на дохід фізичних осіб 17

2.3. Плата за землю 18

2.4. Податок на майно 20

2.5. Єдиний податок 22

2.6. Крива Лаффера 26

2.7. Мультиплікатор державних витрат 27

Висновки до розділу ІІ 30

Загальні висновки 31

Література 33

Додатки 35

Вступ

Податки являються необхідним ланцюгом економічних  відносин у суспільстві з моменту  виникненя держави. Розвиток та зміна  форм державного устрою завжди супроводжувалася перетворенням податкової системи.

Основна мета курсової роботи полягає у дослідженні  сутності та різновиду прямих податків.

Об’єктом є прямі податки.

Предмет – це всі економічні відносини, які виникають в процесі нарахування та сплати прямих податків економічними суб’єктами.

При написанні  курсової роботи була поставлена мета сформувати знання про механізм саме прямого оподаткування. Дана тема актуальна тому, що дуже важливо для ефективного ведення господарської діяльності знати всі принципи податкового законодавства.

Існує такий  вислів «У цьому світі неможливо  бути впевненим ні в чому, окрім  смерті та податків» (Б. Франклін). Не знаючи всі моменти системи оподаткування дуже важко займати певну позицію на економічному ринку. А знаючи всі її основні принципи можна уникнути деяких суперечностей закону, і тим самим уникнути деяких штрафних санкцій, які можуть бути катастрофічними для підприємства.

Розділ І

1.1. Прямі податки – переваги і недоліки

Починаючи з Ж. Бодена (кінець XVI ст.) і до сьогодні існує поділ податків на прямі  і непрямі. Прямі податки виходять з прямої, а непрямі — з посередньої (менш точної) оцінки платоспроможності  платника, виходячи з його споживання. [21]

Прямі податки  майже не впливають на ціни, але  зменшують доходи платників - тим  самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попиту. В той  же час вони не змінюють структуру  попиту, на відміну від деяких видів  непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом  доходу сприяє збільшенню можливостей  для держави в регулюванні  економічних процесів і вирішенні  проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. В той же час з фіскальної точки  зору вони поступаються непрямим в  стабільності надходжень, в рівномірності  розподілу надходжень по окремих  регіонах, в існуванні більш сприятливих  умов щодо ухилення від їх сплати.

Прямі податки  поділяються на дві підгрупи : особисті і реальні. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного  платника, в залежності від його доходу чи майна. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки  передбачають оподаткування за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал. [11]

До переваг  прямих податків можна віднести те, що:

– прямі  податки дають реальну можливість встановити пряму залежність між  доходами платника та його платежами  в бюджет;

– прямі  податки є важливим дійовим фінансовим регулятором економічних процесів (інвестицій, нагромадження капіталу, сукупного споживання, ділової активності, підприємництва і т.д.), а також  регулюють доходи юридичних і  фізичних осіб, на відміну від непрямих, які впливають на ціну товарів;

– прямі  податки сприяють розподілу податкового  тягаря таким чином, що значні податкові  витрати несуть ті члени суспільства, які мають більш високі доходи;

– прямі  податки справляють значний вилив  на саму державу, яка повинна забезпечити  сприятливі умови для ефективного  розвитку виробництва, адже якщо обсяг  вітчизняного виробництва продукції  зростає, то більшими стають надходження  до бюджету;

– при  прямому оподаткуванні податкові  служби вступають у безпосередні взаємовідносини з платниками податку, що спонукає до розвитку економічної  та політичної самосвідомості: виникають  запитання, на які цілі спрямовуються  кошти та чи раціонально їх використовують. При непрямому оподаткуванні  сплата податку не так помітна, тому платники інертні щодо податкової політики держави;

– історія  розвитку прямих податків свідчить про  те, що вони призводять до сильної зміни  як структури виробництва, так і  споживання.

У разі, якщо держава привласнює весь прибуток або більшу його частину, поступово  виникає ситуація, коли споживання зменшується, а підприємства зупиняються. У свою чергу, доходи господарських  одиниць, які зростають при помірних прямих податках, стають одним із основних джерел інвестицій в економіку, зростання  ділової активності, а значить, і  обсягу споживання.

Механізм  прямого оподаткування має і  певні недоліки. До цього переліку відносять такі позиції:

— при  формуванні державного бюджету пряме  оподаткування не може бути стабільним джерелом його доходів, оскільки, наприклад, податок на прибуток та особисті прибуткові податки — це результат ефективної діяльності вітчизняного виробника. І  навпаки, непрямим податкам властиве більш  швидке надходження. Перерахування  податків до бюджету здійснюється після  реалізації продукції. Крім того, фіскальна  ефективність непрямих податків пов’язана  з тим, що вони охоплюють величезну  кількість людей, які їх сплачують при придбанні кожної одиниці оподаткованого товару, через що вони дають більш стабільний доход;

— оскільки прямими податками охоплюються  прибутки та доходи підприємств і  населення, то досить низькою є ймовірність  їх повного чи майже повного надходження. Більш надійнім об’єктом оподаткування  є товари і послуги, процес споживання яких зупинити важко;

— прямі  податки є досить поширеними для  платників, ніж непрямі, де одразу вимагається  сплата значної суми. Непрямі ж  податки менш помітні для споживачів, оскільки вони сплачуються невеликими частками, шляхом включення їх до ціни товарів, що купуються. Крім того, перевага цих податків полягає ще й у  тому, що їх стягнення не пов’язане  з неприємним для платника втручанням податкових органів у його приватне життя. Тому протидія непрямим податкам з боку платників значно менша, ніж  прямим;

— пряма  форма оподаткування потребує складного  механізму стягнення податків, оскільки пов’язана з досить складного  методикою проведення бухгалтерського  обліку та звітності;

— контроль за сплатою прямих податків також  досить складний, оскільки податкова  адміністрація має справу з великою  групою платників прямих податків. А це в свою чергу вимагає розширення податкової служби і розробки різноманітних  методів обліку та контролю доходів  громадян і підприємств. Недосконалість законодавства і відсутність  належного контролю за сплатою податків створюють сприятливі умови для  ухилення від їх сплати. [10]

1.2. Види прямих податків

Види  прямих податків, їх платники, розмір та порядок стягнення встановлюються в законодавчому порядку.

Платниками  податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти  України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти  оподаткування або провадять  діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Податковим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами. [2]

Нині  в Україні встановлені такі види прямих податків:

• на прибуток підприємств;

• на доходи фізичних осіб;

• плата (податок) на землю;

• з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• плата за воду;

• фіксований податок та ін.

1.2.1. Податок на прибуток

Балансовий  прибуток підприємства - це загальна сума його прибутку від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, яка відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) , в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних операцій, а також від позареалізаційних операцій.

Платники  податків:

• Суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині здійснення госпрозрахункової діяльності, банки (крім Національного банку України і його установ, за винятком госпрозрахункових закладів), які є юридичними особами згідно з законодавством України, міжнародні організації, що не мають імунітету та дипломатичних привілеїв і здійснюють підприємницьку діяльність в Україні.

• Національний банк України і його установи (за винятком госпрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною Радою України. У структурі податкових систем більшості розвинених країн світу важливе місце належить особистому прибутковому податку. [22]

Ставки податку

• Основна ставка податку становить 16 відсотків.
• Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 розділу ХХ "Перехідні положення" цього Кодексу.
• За ставкою 0 відсотків прибутку від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених пунктом 156.2 статті 156 цього Кодексу.
• За ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 цього Кодексу. [3]

1.2.2. Прибутковий податок з громадян

Платниками прибуткового податку  є громадяни України, іноземні громадяни  і особи без громадянства як ті, які мають, так і ті, які не мають  постійного місця проживання в Україні.

Об’єктом  оподаткування у громадян, котрі  мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний  дохід за календарний рік, одержаний  ними з різних джерел як на території  України, так і за її межами.

У громадян, котрі не мають постійного місця  проживання в Україні, об’єктом оподаткування  є доходи, одержувані з джерел в  Україні.

Даний податок  почав діяти від 22 травня 2003 року. [7]

З 1 січня по 31 грудня 2006 року основну ставку податку з доходів фізичних осіб встановлено на рівні 13 відсотків незалежно від розміру та місця отримання доходу. З 1 січня 2007 року ця ставка — 15 відсотків.

Доходи фізичних осіб, отримані за місцем основної роботи, до 1 січня 2004 року підлягали оподаткуванню за прогресивною шкалою ставок прибуткового податку  з громадян (від 10 до 40 відсотків). Доходи, отримані громадянами не за основним місцем роботи, оподатковувались за єдиною ставкою — 20 відсотків.

Але згідно вище зазначеного закону є випадки, коли ставку податку зменшено. [11]

Види ставок

Рис.1.1.

1.2.3. Податок на промисел

Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни  та особи без громадянства, якщо вони не зареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.

1.2.4. Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин

Платниками  є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм вартості, включаючи  підприємства, які здійснюють видобуток  корисних копалин. Плата введена з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища. [22]

19.05.2011 Законом  України були внесені певні  зміни до Податкового кодексу  України щодо використання корисних  копалин та про ставки вивізного  (експортного) мита на деякі  види зернових культур. [8] (Додаток 2)

1.2.5. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів

Ліси  України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцезнаходженням  виконують переважно екологічні, естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку і охороні. Усі ліси України є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування. З метою раціонального і бережливого користування лісовими ресурсами Лісовим кодексом України введена плата за спеціальне використання лісових ресурсів. До лісових ресурсів належать: деревина технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.

1.2.6. Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів

Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів вносять усі суб’єкти підприємницької  діяльності-водокористувачі незалежно  від форм власності, в тому числі  підприємства гідроенергетики та водного  транспорту.

1.2.7. Плата за землю

Використання  землі в Україні є платним. Плата за землю утримується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель. [22]

Платниками податку є:

• власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
• землекористувачі.

Об’єктами оподаткування є:

• земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
• земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Ставки податку за земельні ділянки  сільськогосподарських угідь  
(незалежно від місцезнаходження)

• Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:
• для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;
• для багаторічних насаджень - 0,03.
• За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї статті. [4]

Але існують певні особливості  встановлення податку на землю. (Додаток 1)

Цільове призначення впровадження плати за землю

Рис.1.2.

1.2.8. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Податок з власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання  автомобільних шляхів загального користування. Верховна Рада ввела мораторій на підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, спожиті в побуті газ і електроенергію та послуги громадського транспорту. [22]

1.2.9. Податок на спадщину

Перш  за все, варто сказати, що всі дії  з оформлення спадщини виробляє державна нотаріальна контора за місцем прописки померлої людини або за місцем знаходження  майна або більшої його частини. Часом відкриття спадщини згідно з Цивільним кодексом України  вважається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє  місце проживання спадкодавця, а  якщо воно невідоме - місце знаходження  майна або останньої його частини.

Чинне законодавство  передбачає дві підстави для наслідування: спадкування за законом і за заповітом. При спадкуванні за законом майно  розподіляється між спадкоємцями першої-п'ятої черги. Однак кожний дієздатний громадянин може залишити за заповітом все своє майно або його частину одному або декільком особам, як входять, так і не входять до кола спадкоємців  за законом.

Однак незалежно  від наявності заповіту неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні дружина і батьки спадкодавця спадкують 1/2 частину, яка  покладалася б кожному з них  у разі спадкування за законно.

За допомогою  спадщини можна істотно збільшити  власні активи, але не варто забувати, що успадковане майно обкладається прибутковим податком. В Україні  згідно з Законом «Про оподаткування  доходів фізичних осіб» спадковим  майном, яке підлягає оподаткуванню, є практично все цінне майно:

• Нерухомість (квартири, будинки, земельні ділянки, інші споруди тощо);
• Рухоме майно (транспортні засоби, предмети антикваріату і твори мистецтва, дорогоцінні камені та вироби з дорогоцінних металів і т.д.);
• Об'єкти комерційної власності (цінні папери, корпоративні права, цілісний майновий комплекс, інтелектуальна власність або право на отримання доходу по ній);
• Суми страхового відшкодування за договорами страхування, укладеними спадкодавцем, суми на пенсійному рахунку за договорами недержавного пенсійного забезпечення та пенсійного вкладу;
• Грошові кошти: готівкові та безготівкові, що зберігаються на рахунках у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні та іпотечні сертифікати, сертифікати фондів операцій з нерухомістю. [24]

1.2.10. Майновий податок

Згідно  із статтею 67 Конституції України, кожен  громадянин України зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку  і розмірах, встановлених чинним законодавством, для чого щорічно подавати до податкового  органу за місцем проживання декларацію про свій майновий стан та отримані доходи за минулий рік.

Вважається, що громадянин має постійне місце  проживання в Україні, якщо він проживав на території України в календарному році не менше 183 днів. [1]

Прямі податки  встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок  їхніх доходів, а сума податку  безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата  та інші доходи громадян, прибуток або  валовий дохід підприємств. Податки  на споживання сплачуються не при  отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. [2]

1.3. Загальнодержавні та місцеві податки

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються  на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні  податки  установлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим  на всій території країни незалежно  від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються. Місцеві  податки  установлюються місцевими  радами народних депутатів, їхня особливість  полягає в тому, що на відміну  від інших податків, чинним законодавством визначаються тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників  та порядок обчислення. Конкретні  ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах  установлених граничних розмірів.

Податки повинні бути основним інструментом держави для:

• регулювання економіки;

• стимулювання науково-технічного прогресу;

• формування доходів бюджету;

• обмеження росту цін та інфляції, тощо.

У сучасному  підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати  захист майнових прав та інтересів  платників податків - юридичних і  фізичних осіб, а також стимулювання та підвищення ефективності виробництва. [22]

Висновки до розділу І

Податки — це обов’язкові платежі (примусові), стягувані державою та місцевою владою з фізичних та юридичних осіб.

Податки виконують дві основні  функції:

• розподільча – є інструментом перерозподілу грошових доходів держави,
• фіскальна – формування державних фондів.

Податки є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування держави і найважливішою фінансовою формою регулювання ринкових відносин.

Податки поділяють на прямі і  непрямі.

Непрямі податки – це податки, що встановлюються на товари і послуги  і входять у їх ціну. Це податок  на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито, ліцензійні збори.

Прямі податки стягуються безпосередньо  з індивідів та фірм. Вони є одним із визначальних чинників розвитку економічної системи держави, оскільки вони пронизують всі сфери суспільного життя та поєднують в собі реалізацію економічних інтересів усіх суб’єктів національної економіки. Прямі податки – це закономірне об’єктивно-суб’єктивне явище, система соціально-економічних та організаційно-правових відносин, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами з приводу мобілізації до бюджету держави частини вартості ВВП з метою фінансового забезпечення виконання державою її функцій. [12]

Розділ ІІ

2.1. Податок на прибуток

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів  фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від  орендних операцій, та від позареалізаційних  операцій. [22]

Приклад

Існує така інформація щодо результатів  діяльності ВАТ „Світ”:

Продаж товарів (з ПДВ) – 400000 грн.

Дохід від операцій торгівлі цінними  паперами – 15000 грн.

Сума сплачених сировини, комплектуючих, запчастин (без ПДВ) – 100000 грн.

Витрати на реконструкцію основних фондів – 20000 грн.

Балансова вартість основних фондів на початок року – 80000 грн.

Сума штрафів, пені, що сплачені, – 800 грн.

Сума заробітної плати та відрахування на обов’язкове пенсійне і соціальне страхування – 60000 грн.

Амортизація – 5000 грн.

Придбання основних фондів – 20000 грн.

Визначити суму податку на прибуток.

Податок на прибуток = (Валові доходи – Валові витрати – Амортизація)* 16%

ВД = 400000 + 15000 = 415000 грн.

ВВ = 100000 + (80000 * 10%) + 60000 = 168000 грн.;

(80000 * 10%) – витрати на реконструкцію основних фондів у розмірі 10% від балансової вартості на початок року включаються до валових витрат.

Податок на прибуток = (415000 – 168000 – 5000) * 0,16 = 175333 * 0,16 = 38720 грн. [13]

2.2. Податок на дохід фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб —  загальнодержавний податок в  Україні є платою фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Податковим кодексом України. [23]

Приклад

У квітні працівнику, який подав заяву на використання соціальної податкової пільги у якості нецільової благодійної допомоги була нарахована матеріальна допомога у сумі 860 грн і заробітна плата у сумі 1000 грн. Розрахувати суму податку з доходів фізичних осіб.

Податок з доходів фізичних осіб = ( Нарахована заробітна плата –  утримання до фондів соціального страхування – соціальна пільга ) * 15%.

У 2011 році соціальна пільга складала 470,50 грн ( 50% мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року). Соціальна пільга застосовується, якщо заробітна плата не перевищує 1320 грн. Розмір матеріальної допомоги не перевищує 1320 грн, а працівник має право на соціальну податкову пільгу, матеріальна допомога у склад оподаткованого доходу не включається. [13]

Податкова соціальна  пільга у 2004 – 2011 роках

Таблиця 2.1.