Пряме економічне регулювання діяльності підприємств

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

Форма № Н-6.01

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

(повне найменування вищого навчального  закладу)

Кафедра «Економіка підприємств»

(повна назва кафедри, циклової комісії)

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

з Економіка і організація діяльності об’єднань підприємств

(назва дисципліни)

на тему: Пряме економічне регулювання діяльності підприємств

Студентки 6 курсу ___ЗЕП – 44Б__ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності 7.03050401 «Економіка___ підприємств (за видами економічної____ діяльності)»________________________

__________Шаймурзіна Н.С.__________

(прізвище та ініціали)

Керівник к.е.н., доц. Андрєєва О.Ю.____

                                                                                                                   (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали) 

Національна шкала ________________ 

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

                                   Члени комісії     ________________ ___________________________

                                                                       (підпис)            (прізвище та ініціали)

                                                   ________________ ___________________________

                                                                       (підпис)            (прізвище та ініціали)

                                                                ________________ ___________________________

                                                                       (підпис)             (прізвище та ініціали

м. Макіївка – 2014 рік

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

КАФЕДРА «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ»

ЗАВДАННЯ

на курсовий проект (роботу) з дисципліни «Економіка і організація діяльності об’єднань підприємств»

видане студенці Шаймурзіної Н.С. групи ЗЕП-44б

на тему «Пряме економічне регулювання діяльності підприємств»

Цільова настанова до роботи: дослідити теоретичні і практичні аспекти прямого економічного регулювання діяльності підприємств та проаналізувати вплив методу прямого прямого економічного регулювання на діяльність установи.

Вихідні дані для написання роботи: статистична звітність Ворошиловського РВО

Зміст курсової роботи: В першому розділі розкрити аспекти, що стосуються теорії прямого економічного регулювання діяльності підприємств, дослідити сутність прямого економічного регулювання, проаналізувати внутрішнє пряме регулювання діяльності бюджетних організацій; в другому розділі висвітлити питання, що стосуються організаційно-економічної характеристики Ворошиловського РВО, проаналізувати вплив прямого економічного регулювання на діяльність установи; в третьому розділі дослідити вплив прямого економічного регулювання на діяльність установи.

Графік виконання курсової роботи: вибір теми курсового проекту (роботи) – з 10.09.13 р. до 24.09.13. р.; опрацювання літератури за темою курсового проекту (роботи), підготовка першого розділу роботи – з 25.09.13 р. до 9.10.13 р.; написання аналітичного розділу курсового проекту (роботи) – з 10.10.13 р. до 28.11.13 р.; підготовка висновків та рекомендацій по курсовому проекту (роботі) – з 29.11.13 р. до 17.12.13 р.; надання курсового проекту (роботи) керівникові на рецензування – з 17.12.13 р. до 28.12.13 р.; скасування зауважень керівника і остаточне оформлення курсового проекту (роботи) – з 28.12.13 р. до 11.01.14 р.; підготовка до захисту курсового проекту (роботи) і захист згідно наведеного терміну – з 11.01.14 р. до 18.01.14 р.

Завдання видав:            Андрєєва О.Ю.                              _______________

                                                                П.І.Б. викладача                                                     підпис

Завдання отримав:          Шаймурзіна Н.С.                            _______________

                                                              П.І.Б. студента(ки)                                                      підпис

Зав. кафедри економіки підприємств                 ____________________ ________________

                                                                                                                    П.І.Б.                                                     підпис

Дата  «10» вересня 2013 р.

РЕФЕРАТ

ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ, ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ, МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ, ПРЯМЕ ЕОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ, ЗАСОБИ ВПЛИВУ ПРЯМОГО РЕГУЛЮВАННЯ, ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕТОД, АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕТОД, ЗОВНІШНІЙ І ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ, АУДИТ 
ЗМІСТ

ВСТУП

У забезпеченні нормального функціонування будь-якої сучасної економічної системи важлива роль належить державі. Держава протягом всієї історії свого існування, поряд із завданнями підтримки порядку, законності, організації національної оборони, надавало ключовий вплив на функціонування економіки, і внаслідок цього на розвиток суспільства в цілому.

З питань, в яких пропорціях повинно поєднуватися державне і ринкове регулювання, які межі і напрями державного втручання, існує широкий спектр думок і підходів - від повного державного монополізму до крайнього економічного лібералізму. Історія економічної науки пронизана дискусією про роль держави в економіці. Одна точка зору, якої додержуються такі вчені Дж. М. Кейнс, Т. Веблен, полягає в тому, що держава в силу своєї величезності і неминучого бюрократизму не здатна вирішувати економічні проблеми краще, ніж самі учасники ринку, а тому його втручання у справи виготовлювачів і споживачів слід звести до мінімуму[22, C. 38-45]. Інша група вчених Д. Маркс, Дж. Коммонс, У. Мітчел, стверджує, що сучасна економіка стала настільки складною, а нації стикаються з настільки складними проблемами, що без об'єднання зусиль усіх громадян під егідою держави просто не обійтися[20, C. 125-132]. У підсумку цих багатовікових дискусій стала переважною точка зору, яка полягає в тому, що держава повинна втручатися в економіку лише тоді , коли власне ринкові механізми спрацьовують погано або не працюють на користь суспільства в цілому. Але, незважаючи на всі ці протиріччя, необхідність виконання державою певних функцій в галузі економіки не піддається сумніву [17, С.35-38]

Об'єктами державного регулювання економіки є сфери, галузі, регіони, а також ситуації, явища й умови соціально - економічного життя держави, де виникли або можуть виникнути труднощі і проблеми.

Вплив держави на об'єкти ринкових відносин забезпечується двома основними формами: прямого і непрямого регулювання. Пряме регулювання здійснюється з переважанням адміністративних та економічних методів. Забезпечення ефективного функціонування діяльності установ багато в чому залежить від раціонального поєднання таких методів. З цією метою необхідно проведення аналізу з даної проблеми, при якому повинні широко використовуватися новітні методики аналізу, комп'ютерні технології обробки інформації, раціональні методи збору і зберігання інформації. Перехід до ринку зумовлює важливість розробки єдиних підходів до вимірювання витрат, як показник прямого регулювання розвитку установи, і результатів для відбору і реалізації справді ефективних рішень на всіх рівнях управління установою, які перетворюють розрахунок економічної ефективності з формальної господарської процедури в життєву необхідність [18, C.345-348].

Слід також відзначити, що галузь, в якій функціонує аналізована установа, перебуває під особливим наглядом держави, тому що від ефективності її діяльності залежить функціонування відділу освіти району.

Метою цієї роботи є: аналіз ефективності прямого економічного методу регулювання.

Завданнями роботи є: визначення поняття, методів та сутності прямого методу регулювання економічної діяльності установи; характеристика економічного методу як одного з показників прямого економічного регулювання діяльності установи, визначення напрямків підвищення фінансування, як прояву економічного методу; аналіз адміністративно-правового метода прямого економічного регулювання діяльності установи.

Об'єктом дослідження в даній роботі є методологія та практика прямого економічного втручання у діяльність установи  Ворошиловський районний відділ освіти.

Предметом дослідження курсового проекту (роботи) ефективність прямого економічного регулювання діяльності установ.

1 РОЗДІЛ

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРЯМОГО ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ, ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕТОД ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1.1 Поняття та зміст державного регулювання економіки

У сучасних умовах суть економічного регулювання перебуває у процесі далеко не безболісної трансформації від тотального управління до виправлення «недоліків» ринку, яке в ідеалі повинно не порушувати природні ринкові механізми саморегуляції.

За роки державної незалежності в Україні сформовано основні інституційні складові сучасного демократичного суспільства. До останніх відноситься державний контроль – система, яка за формальними ознаками перейшла у спадок від адміністративно-командної економіки, однак набула якісно нових характеристик і за нових умов має виконувати відповідні функції.

Державне регулювання економіки є основою для виконання ряду функцій, які розглянемо на рис. 1.1.

Першочерговою і визначальною є функція регулювання економіки, тобто ступінь втручання держави в процеси формування стратегії і тактики розвитку народного господарства в цілому, його окремих ланок, включаючи підприємства та інші суб'єкти господарювання. Метою державного регулювання економіки є забезпечення найбільш ефективного економічного, соціального, наукового та культурного розвитку країни. Таке регулювання здійснюється як економічними, так і адміністративними методами. Їх слід органічно поєднувати, виходячи з того, якою мірою адміністративне регулювання відповідає вимогам об'єктивного розвитку, сучасного стану економіки[20, C. ].

Рис. 1.1. Методи, принципи і функції державного регулювання економічних суб’єктів господарювання

Одна з головних функцій держави полягає в розробці забезпеченні стратегії економічного розвитку народного господарства. Стратегічні напрямки розвитку економіки мають бути визначені в процесі, яке потрібно визнати центральною ланкою державного регулювання. Таке планування має передбачати:

- по-перше, досягнення цілей і вирішення завдань, які не можуть бути досягнуті та розв'язані нижніми структурними ланками;

- по-друге, перехід від галузевого до територіального комплексного управління економікою з забезпечення органічного взаємодії економічного і соціального прогресу;

- по-третє, сприяння формуванню нового господарського механізму, основною метою якого має стати узгодження та реалізація інтересів усіх суб'єктів власності з орієнтацією на досягнення цілей більшості;

- по-четверте, формування плану, як певної сукупності цільових комплексних програм, межі та етапи реалізації яких визначаються їх спрямованістю і змістом [16, C. 134-147].

Дуже вагомою функцією держави у сфері управління економікою має стати регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності. Це зрозуміло, оскільки економічний розвиток кожної країни є результатом науково-технічного прогресу і відбувається насамперед через науково-технічні та організаційні інновації. Саме вони тягнуть за собою модернізацію та перебудову всієї економіки.

З метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики здійснюється управління інвестиційною діяльністю. Державне регулювання інвестиційної діяльності включає як пряме управління інвестиціями, так і визначення державою належних економічних передумов для цієї діяльності [7, C.112-115].

Важливою економічною функцією будь-якої країни є перерозподіл консолідованих (централізованих доходів і ресурсів, стабілізація економіки й соціальний захист населення з метою сприяння збалансованому та стабільному розвитку народного господарства та нормальному життєзабезпеченню всіх верств суспільства і сфер його діяльності. Практична реалізація цієї функції передбачає: установлення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсії; трансферні платежі (допомога багатодітним сім'ям, безробітним тощо); надання неподільних суспільних благ і послуг ( шляхи сполучення , зв'язок , комунальні послуги тощо); регулювання цін; надання податкових пільг і застосування особливих податків (відрахувань); регулювання гранично допустимих розмірів інфляції та безробіття; забезпечення функціонування на належному рівні освіти, науки, культури, охорони здоров'я, збройних сил, владних структур тощо шляхом (переважно) безпосереднього бюджетного фінансування та матеріально-технічного постачання [4, C. 98-115].

Слід назвати окремо ще одну дуже важливу соціально - економічну функцію держави - моніторинг і регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього середовища. Визначальними елементами обґрунтованої та далекоглядної економічної політики держави мають бути:

- по-перше, гарантування екологічної безпеки, охорона та ефективне використання довкілля на основі різноманіття форм власності та прав користування відповідними видами природних ресурсів,

- по-друге, створення необхідних соціально - економічних умов для сприятливого спілкування людини з навколишнім природним середовищем,

- по-третє, розробка довгострокових та поточних екологічних програм, що передбачають не тільки постійний моніторинг стану довкілля та здоров'я людини, а й ряд заходів щодо економного використання та відтворення природних ресурсів [15, C. 189 -195].

Основними принципами державного регулювання економіки прийнято вважати:

- по-перше, мінімальне втручання  державних органів в економічні  процеси (виконання ними лише тих функцій, які не можуть виконувати самі суб'єкти ринкових відносин);

- по-друге, вплив відповідних владних  структур на розвиток соціально -економічних процесів за допомогою встановлюваних державою економічних регуляторів і нормативів.

Існують методи державного регулювання:

• непрямі
• прямі, які поділяються на фінансово-економічні та адміністративні.

Державне регулювання базується на певній системі засобів впливу на ринок. В сукупності їх можна розділити на дві великі групи: засоби прямого державного впливу (державні замовлення, контракти, ліміти, фінансування цільових комплексних програм і деяких галузей з державного бюджету і т.ін) та засоби опосередкованого впливу (податки, субсидії, ціни і т ін ).

Серед основних засобів державного регулювання слід виділити законодавчі акти; прогнози розвитку національної економіки; цільові комплексні програми; ліміти; державні замовлення і державні контракти; державні інвестиції; державні і місцеві бюджети; бюджетні дотації, субсидії, субвенції; податки і податкові пільги, державні кредити; державні резерви; операції з державними цінними паперами на відкритому ринку; соціально-економічні нормативи; різні галузеві і загальнодержавні норми  і стандарти; норми амортизації, в тому числі прискореної; система фіксованих, граничних і вільних цін; індексування цін; індексування грошових доходів населення і заощаджень; встановлення прожиткового мінімуму і мінімуму заробітної плати; встановляння єдиної тарифної системи; встановлення заробітної плати в державних установах, встановлення системи пенсій, допомоги, ліцензій, митні збори, податки; квоти; встановлення граничних рівнів рентабельності [5, C.252-286].

Державне регулювання економіки спирається на систему державних інструментів (регуляторів). Залежно від їхньої природи всі державні інструменти можна поділити на три види: правові, адміністративні та економічні.

До правових інструментів належать законодавчі та підзаконні документи, які регламентують основні напрями й правила економічної діяльності господарських суб'єктів та окремих громадян. Вони визначають як загальні умови цієї діяльності, так і допустимі винятки з цих умов, установлюють права та обов'язки юридичних і фізичних осіб, а також можливі санкції за їх порушення. Серед правових інструментів найбільший вплив на економіку справляють закони про власність, підприємництво, підприємство, інвестиційну та зовнішньоекономічну діяльність, банківську і страхову справу, податки й ціни про соціальний захист населення та ін. Правові регулятори визначають загальну межу державного втручання в економіку.

Адміністративні інструменти - це укази, постанови та розпорядження виконавчих органів, які дозволяють, забороняють, обмежують чи нормують окремі види господарської діяльності. Наприклад, встановлення квот, ембарго, видання ліцензій, затвердження стандартів якості продукції, екологічних норм тощо [9, C.128-135].

Найважливішу роль у державному регулюванні економіки відіграють економічні інструменти. До головних із них належать: макроекономічне планування, державний бюджет, податки, гроші, кредит, ціни, заробітна плата. Регулюючий вплив держави на економіку забезпечується передусім через макроекономічне планування, основною формою якого в умовах ринку є індикативне планування. Воно принципово відрізняється від директивного планування засобів досягнення цілей, поставлених у плані. Його показники не є обов'язковими для окремих господарських суб'єктів, а мають рекомендаційно-орієнтуючий характер.

Державне регулювання економіки здійснюється з допомогою арсеналу методів, тобто способів впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку і некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності у відповідності з національною економічною політикою.

За формами впливу на суб'єкти ринку методи державного регулювання можна розділити на методи прямого впливу (засновані на системі обмежень, штрафів, дозволів, ліцензій, квот, державних контрактів) і методи опосередкованого впливу, суть яких зводиться до встановлення певних умов для суб'єктів ринку, які мотивують їх поведінку. До цих методів слід віднести податкове регулювання застосування політики прискореної амортизації, методи стимулювання конкуренції тощо [].

Непряме регулювання економіки це вплив держави на господарську діяльність через внесення відповідних змін в умови функціонування ринкового механізму. Воно досягається за допомогою правових та економічних інструментів. Застосовуючи ці інструменти, держава безпосередньо нічого не змінює в ринковому механізмі, а створює лише передумови для цих змін.

Обов'язковою передумовою прямого державного регулювання економіки є створення необхідної правової бази. Правову основу такого регулювання становлять законодавчі та нормативні акти, які визначають порядок формування і функціонування елементів ринкового господарства [12, C.134-139]

Таким чином, державне регулювання економіки має велике значення для становлення й розвитку країни. Воно забезпечує викоріню  монополізації ринку, розвиток  соціально необхідних галузей та стратегічний розвиток країни в цілому. Основною умовою для досягнення цих цілей є прямий метод державного регулювання економіки, яке забезпечується дієвою правовою базою та без виключне її виконання.

1.2. Сутність прямого економічного регулювання

Отже, як було з’ясовано, за характером впливу на господарські суб'єкти державне регулювання економіки поділяється на дві форми: пряме та непряме (опосередковане). Пряме регулювання - це вплив держави на економічні процеси за допомогою безпосереднього використання відповідних регуляторів. Воно реалізується через бюджетне інвестування державою відповідних програм фінансування розвитку державних підприємств, інфраструктури, науки, культури, освіти, соціального захисту населення тощо, а також через регламентацію цін, заробітної плати та інших інструментів ринкового механізму. Прямий вплив може здійснюватися через використання адміністративних важелів, які регламентують конкретні завдання та обмеження господарської діяльності.

В залежності від обраних засобів впливу на ринок розрізняють правові, адміністративні і економічні методи прямого регулювання економіки. Розглянемо форми впливу прямого економічного регулювання у вигляді рис.1.2.

Рис. 1.2. Форми впливу прямого економічного регулювання

Правове регулювання — це діяльність держави щодо встановлення обов'язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб'єктів права. Необхідний у цьому разі примус забезпечується розвитком громадської свідомості та силою державної влади. Водночас юридичні норми мають бути зрозумілими людям, належно обґрунтованими, системно організованими і придатними для практичної реалізації.

Правове регулювання економіки має свій предмет, оскільки пов'язане з юридичним визначенням засобів, інструментів і процедур реалізації державної влади. Предметом правового регулювання економіки є: відносини між державою (державними органами) і суспільством, громадянами, суб'єктами господарської діяльності; відносини «всередині» держави, між її органами з приводу розподілу повноважень, визначення їхнього правового статусу; відносини між суб'єктами господарської діяльності (виробник - посередник, замовник - підрядчик, боржник - кредитор, власник - орендар і т. ін.); економічні відносини між людьми, залученими в державно-управлінські процеси як з приводу професійного виконання обов'язків державних службовців, так і з причин звернення в державні органи для вирішення будь-яких власних проблем.

Стрижнем правового регулювання є розробка та юридичне закріплення норм (правил) поведінки суб'єктів економічних відносин. Якість правового регулювання залежить від того, як законодавчі органи формують юридичні норми. Основними вимогами до різних форм правового регулювання є: своєчасність, стабільність, повнота, внутрішня узгодженість.

Основними формами правового регулювання економіки в Україні є: Конституція та закони України; укази й розпорядження Президента України; постанови та інші акти Верховної Ради, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти центральних органів (міністерств, відомств); нормативні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування [12, C. 215-271].

У світовій практиці застосовується ще два типи методів прямого державного регулюванню економіки: адміністративні та економічні.

Сутність адміністративних методів полягає в прямому управлінні економікою, заснованому на застосуванні обов'язкових для суб'єктів ринку державних замовлень, державних санкцій, ліцензій, дозволів, квот, встановленні норм і стандартів, які регламентують вимоги до якості робіт і послуг, продукції до організації виробничих процесів, операцій на внутрішньому і зовнішньому ринку тощо. Вони проявляється багатогранно в залежності від обраного засобу управління суб'єктами ринкової діяльності. Так, наприклад, ліцензування як адміністративний метод державного регулювання здійснюється з метою недопущення на споживчий ринок неякісної продукції, впорядкування підприємництва у видах діяльності, які не можуть регулюватись ринком.

Ліцензії, як спеціальні дозволи, які видаються суб'єктам підприємницької діяльності на здійснення окремих її видів, в Україні запроваджені на пошук та експлуатацію родовищ корисних копалин, ремонт мисливської зброї, виготовлення і реалізацію медикаментів, хімічних речовин, пива, горілчаних, лікерних, коньячних виробів, виробництво і реалізацію тютюнових виробів, здійснення ветеринарної, медичної, юридичної практики, утримання гральних закладів і ще деякі види діяльності. Дозволи (ліцензії) видаються також спеціалізованим підприємствам на здійснення посередницької діяльності при приватизації майна державних підприємств, на здійснення діяльності по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартири (будинки). Вони необхідні на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, експорту деяких видів товарів, на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Квотування, як метод прямого державного регулювання, вводиться з метою встановлення державою для учасників монополістичної діяльності їх частки у виробництві, збуті або експорті продукції. Квота також відображає частку, частину, норму, яка в чомусь допускається (наприклад, імпортна квота). В Україні квоти запроваджені як кількісна межа товарів певних категорій, дозволених для ввезення в країну. В даному випадку вони виконували завдання найбільш ефективно і економно використовувати іноземну валюту, захистити власні виробництва, зберегти рівень зайнятості населення. Квота встановлюється і на вивіз (експорт) деяких видів продукції.